Xreferat.com » Рефераты по биологии » Характеристика риб річки Уж

Характеристика риб річки Уж

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

УЖГОРОДСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ


ХАРАКТЕРИСТИКА РИБ РІЧКИ УЖ


Ужгород – 2005


ЗМІСТ


ВСТУП

Огляд літератури

Фізико-географічна характеристика р. Уж.

Матеріали та методика роботи.

Огляд іхтіофауни річки УЖ.

Висновки

Література

ВСТУП


Група тварин, які називаються у повсякденному житті „рибами”, включають всіх хребетних, які дихають зябрами і мають парні кінцівки у вигляді плавців. З точки зору зоолога-систематика, ця група не представляє єдиного цілого. Вона включає в себе три класи, з яких один – круглороті (сюди відносяться міноги і міксини) разом з групою давно вимерлих панцирних риб – яка відноситься до особливої гілки безщелепних, а два інших – хрящові риби (акули, скати, химери) і кісткові - до гілки щелепноротих того ж підтипу хребетних.

Риб відносять до типу хордових (Chordata), підтипу хребетних (Vertebrata), або черепних (Craniata). Це надзвичайно різноманітна група водних хребетних тварин, в якій налічується від 20 до 22 тисячі видів (Линденберг, 1971), що об’єднується за сучасними поглядами у два самостійні класи: хрящові (Chondrichthyes) та кісткові (Osteichthyes) риби.

Причому слід мати на увазі, що „інвентаризація” риб ще далеко не закінчена і щорічно в спеціальній літературі публікуються десятки описів нових видів, головним чином з числа риб, які заселяють глибини Світового океану і маловивчені водойми тропічної зони.

З давніх-давен і до наших днів ловля риби має велике господарське значення в житті і економіці багатьох народів. Біологічні (і перш за все) рибні ресурси морів і внутрішніх вод, все більш повно використовуються людиною для задоволення потреб в білковій їжі.

Говорячи про риби, не можна не згадати про чисельну армію риболовів-любителів, які і літом і зимою годинами проводять з вудочкою, спінінгом або з підводною рушницею на річках, озерах, водосховищах і морських узбережжях. Надзвичайно поширилось в нашій країні і захоплення акваріумним розведенням екзотичних риб, завезених із тропічних водойм Південної Азії, Африки і Америки.

На Україні є багато найрізноманітніших водойм – великих і малих річок, заплав, лиманів, озер, штучних водоймищ i ставків; суходіл обмивають води Азовського й Чорного мopiв. Їx населяють близько 200 видів риб, з яких близько половини мають промислове значения.

Риби надзвичайно цшний продукт харчування, який характеризуеться високою калорійністю i багатим вмістом потрібних людському організму білкових речовин. Рибні запаси підлягають збереженню и раціональному господарському використанню, що в межах країни важко здійснити без o6iзнaнoстi широких верств населения з рибами та ix біологією. В минулому широкі дослідження фауни риб Української РСР дозволили створити значну фауністичну, рибоводну i рибогосподарську літературу.

Вивченню риб УРСР, їх систематиці, екології, промислу, рибництву
присвячено понад 2,5 тис. праць, опублікованих переважно в piзних пepioдичних виданнях, недоступних масовому читачу.

Так як це питання було недостатньо дослідженим, ми вирішили уточнити це питання і тому темою нашої курсової є „Іхтіофауна річки Уж”. Метою нашої роботи є вивчення різноманітності видового складу річки Уж.

Основні завдання наших досліджень:

Дослідити найбільш домінуючі за чисельністю види у річці Уж.

Вивчити розподіл видів риб по течії річки Уж.

З’ясувати залежність чисельності видів риби від екологічних параметрів річки Уж.

1.ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ


1.Взагалі інтерес до іхтіофауни річок Закарпаття виник, мабуть, з тих пір, як стали скорочуватись запаси риб.

2. По іхтіофауні рік Закарпаття перші і найбільш повні відомості знаходили і В.Владикова (1926), який описав 45 видів риб, які зустрічаються в річках області і головні способи та знаряддя їх лову.

3.В.А Колюшев (1946) писав про промислові риби Закарпаття.

В.І. Жадні (1950) вивчав життя прісноводних риб: поширення, живлення та розмноження.

В.С Костомаров (1919- 1936) вивчав водойми Закарпаття і їх значення для рибоводства.

П.Й Павлов (1980) створив першу монографічну працю про всіх риб, що населяють водойми України. Він і його співробітники та учні зібрали оригінальні матеріали з систематики, екології і морфології видів риб.

Л.С.Берг (1949) досконало вивчав морфологію і систематику риб, які заселяли водойми СССР. Велику увагу звернув на підвиди різних видів риб.

Під керівництвом академіка Л.А. Зінкевича і завдяки професорам А.Г.Баннікову, Н.А Гладкову, А.П Кузякіну, А.В. Міхеєву, С.П Каумову, Ф.П. Правдіну і Т.С. Рассу була створена енциклопедія 4 том частина 1 (1971), в якій описана велика кількість видів риб, які заселяють цілий світ, в тому числі і види, які водяться на Закарпатті. В ній описані деякі нюанси з екології цих риб.

І.І. Колюшев (1949) склав визначник риб Закарпатської області.

Е.А. Веселов (1977) склав посібник для вчителів по визначенню видів риб, які водяться, як в прісних так і в морських водоймах.

О.П. Маркевич і І.І Короткий (1954) вивчав прісноводні риби УРСР.

В.А. Мовчан (1953) займався питанням рибного господарства при комплексному використанні малих річок Української ССР.

В.І. Помсарчук (1953) вивчав риб Закарпатської області.

А.А.Протасов (1946) займався вивченням іхтіофауни річок Закарпатської області.

Е.К. Власова (1954) вивчала риби Закарпатської області, описала 45 видів риб.


2. ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА РІЧКИ Уж.


Великий вплив на формування річкової системи має рельєф. Українські Карпати розташовані на головному вододілі, звідки річки стікають в Балтійське і Чорне моря. До басейну Балтійського моря належить басейн Вісли, який заходит в межі Українських Карпат верхів’ям річки Сян. До басейну Чорного Моря відносяться басейн Дністра і Дунаю. Головні притоки Дунаю – Тиса Прут, Сирет. Взагалі вся річкова система Закарпатської області належить до Басейну річки Тиси.

Річка Уж починається біля Підніжжя Вододільного хребта на 5 км східніше Ужоцького перевалу, має два витоки (Уж і Ужок), які беруть початок відповідно на висотах 1250 і 100 м н. р. м. Протікаючи паралельно до державного кордону, нижче міста Ужгорода, вона перетинає його і незабаром на території Словаччини впадає в річку Лаборець – праву притоку Латориці (яка в свою чергу вливається в р. Бо дрог, а остання на території Угорщини – в Тису). Загальна довжина р. Уж 133 км, а площа водозбору 2750 кв. км (в межах України – 107 км і 2010 кв. км).

По своїм гідрологічним особливостям річка Уж, як і всі річки області діляться на три частини. Верхня – типово гірська на висоті 450-500м і вище, середня, на висоті 250-500 м і нижня 90-250 м над рівнем моря.

В гірській частині річки долина вузька або зовсім відсутня, особливо в містах, де річка прорізає корінні породи Полонинського і Вулканічного хребтів. Ширина русла верхньої течії річки від 2 до 5-10 м. Глибина від декількох сантиметрів до 1 м. Швидкість течії від 0,5 до 50 м/сек., в залежності від кута нахилу. В середній течії русло розширюється до 15 – 20 м, відповідно збільшується і глибина. Швидкість течії сповільнюється до 2 м/сек. І менше (р. Уж в районі перечила). В місцях де річка виходить не рівнину, (нижче міста Ужгорода), швидкість течії зменшується до 0,4 м/сек. Русло розширюється до 30-50 м. Глибина збільшується до 3 м і більше, утворюючи невеликі ями.

Структура дна: в верхній течії – дно кам’янисте, або вкрите крупною галькою. Русло часто загромаджене крупними валунами. В середній течії перекати чергуються з плесами. В нижній течії дно кам’янисте.

На протязі року рівень води різко змінюється під час весняних і осінніх паводків і також після дощу. Вода може підніматися на 2-3 м. Крига утворюється не раніше грудня і тримається біля берега не довше 30-40 днів. Повністю річка замерзає під час сильних морозів, але на сильній течії майже не вкривається крига, при цьому вона утворюється на дні на камінні.

Рослинність розвинута досить слабо. Це в основному мохи (Fatinalis, Hydrohypnum, Scoponia і інші), водорості (Hydrurus, Ulotrix, Spirohira, Nosrok і інші). Зустрічаються зарості осоки (Carex sp.) вербняки і топольники.


3. МАТЕРІАЛИ МЕТОДИКА.


Для написання курсової роботи послужили особисті спостереження за рибами річки Уж, а також матеріали зібрані в наслідку аналізу літературних даних. Основна увага зверталась на виявлення видового складу риб річки Уж. Вивчення іхтіофауни проводили відловом риб, який здійснювали за допомогою вудилищ, спінінгів, банок і гачків.

Для відлову риб вудилищами використовували телескопічні вудилища довжиною 3-4 м; волосінь діаметром 0,16-0,20 мм, гачки №4; грузила-дробінки і поплавки з пінопласту і гусиного пера.

При лові на вудилище з гусиним пером, грузила не ставились для того, щоб відловлювати риб в верхніх шарах води. При цьому використовувались насадки: кімнатні і сірі м’ясні мухи, коники, гусінь, личинки одноденок і веснянок, дощові черв’яки. Цим методом відловлювали яльця, головня, жереха, верховодку, бистрянку.

При лові на вудилище з пінопластовим поплавком грузила ставились для того, щоб відловлювати з середніх і нижніх шарів води. При цьому використовувались насадки: дощові черв’яки, мамалига, плоди вишні, мальок риб. Цим методом ловились марена, піскар, головень, підуст.

Для відлову риб спінінгом використовували телескопічний спінінг довжиною 2,5 м, волосінь діаметром 0,20-0,30 мм, гачки № 4-6; донні грузила вагою 15-20 г і дзвіночок у якості сигналізатора. Цим методом відлов проводили біля самого дна. Насадки: дощові черв’яки, плоди вишні, мамалига і живець. Живець насаджували на два гачки: один за губи, інший – за хвіст. Відловлювали цим методом головня, окуня, йоржа, марену, підуста.

Відлов проводили також сачком, для того щоб зловити голянів і гальців, які на ввудочку майже не ловляться.

Спійману рибу фіксували в 4 % формаліні.

Велику допомогу у визначенні риб нам надали визначники: І.І. Колюшев /1949/, Е.А. Веселов /1977/. В курсовій були використані фотографії О. Štěpбnek і B. Istvan.


4.ОГЛЯД ІХТІОФАУНИ РІЧКИ УЖ.


Згідно даних Е.К.Власової (1948-1954) в водоймах Закарпатської області водиться 45 видів риб, які відносяться до 11 родин. Згідно тих же даних в р. Уж водяться наступні види риб (табл.1).


Вид

Течія річки Уж


Українська назва Латинська назва
1. Мінога угорська Lampetra danphordi Верхня, середня
2. Стерлядь Acipenser ruthenus середня
3. Форель струмкова Salmo trutta L. morpha fario верхня
4. Харіус Thymallus thymallus верхня
5. Щука Esox lucius нижня
6. Ялець Leuciscus leuciscus середня
7. Головень Leuciscus cephalus середня
8. Голян Phoxinus phoxinus верхня, середня, нижня
9. Плітка Rutilus rutilus нижня
10. Червонопірка Scardinius erythrophtalmus нижня
11. Жерех Aspius aspius нижня
12. Верховодка Alburnus alburnus середня, нижня
13. Бистрянка Alburnoides bipunctatus верхня, середня, нижня
14. Лящ Abramis brama нижня
15. Білоглазка A. sapa нижня
16. Густера Blicca bioerkha нижня
17. Рибець Vimba vimba середня
18. Чехонь Pelecus cultratus середня, нижня
19. Лин Tinca tinca нижня
20. Підуст Chondrostoma nasus середня, нижня
21. Вусач (марена) Barbus barbus середня, нижня
22. Марена карпатська B. meridionalis petenyi середня, нижня
23. Піскар Gobio gobio середня, нижня
24. Гірчак Rodeus sericeus amarus середня, нижня
25. Карась Carassius carassius нижня
26. Сазан Cyprinus carpio нижня
27. Слиж Nemachilus barbatulus верхня, середня, нижня
28. Щипівка Cobitis taenia нижня
29. Щ. гірська C. montana середня
30. В’юн Misgurnus fassilis нижня
31. Сом Silurus glanis нижня
32. Минь Lota lota верхня, середня, нижня
33. Окунь Perca fluviatilis нижня
34. Судак Lucioperca lucioperca нижня
35. Йорж Acerina ceruna нижня
36. Й. смугастий A. sehraetser нижня
37. Чіп великий Aspro zingel нижня
38. Чіп малий A. streber середня
39. Бичок Cottus gobio середня, нижня
40. Барвистоногий бабець - головач C. poecilopus верхня, середня

КЛАСС КРУГЛОРОТІ (Cyclostomata)


Родина міногові (Petromyzonidae)


ВЕНГЕРСЬКА МІНОГА – Lampetra danphordi (Regan).

Зустрічається майже на всій протяжній протяжності гірських річок: в багатьох струмках області , відсутня в рівнинній частині річок. Живе на ділянках річок і струмків з швидкою течією, холодною і чистою водою і кам’яним дном. Абсолютна довжина в середньому складає 22 см (18,5-26,5) за Власовою Е.К. По своїй екології венгерська мінога займає проміжне положення між непаразитичними міногами і типовими паразитичними міногами. Після метаморфоза вона живиться паразитуючи на різних видах риб, однак не здійснює віддалених нерестових міграцій, подібно непаразитичним міногам. Все життя цієї міноги проходить в річках, де вона нереститься і живе, як на стадії личинки, так і після метаморфозу.

В Закарпатті міногу не ловлять і не використовують в їжу, оскільки вважають її неїстівною.


КЛАС КІСТКОВІ РИБИ (Osteichtyes)


Родина Осетрові (Acipenseridae)


СТЕРЛЯДЬ – Acipenser ruthenus (Linne).

Місця де зустрічається - це глибокі ями з піщаним, глинистим дном або дном з дрібною галбкою, де вони знаходять личинок комах, якими живляться.

Це надзвичайно цінна риба. Зустрічається рідко. В річці Уж відловлювалася В. С. Костомаровим в р-ні Перечина і Е.К Власовою в грудні 1953 р. Біля с. Ворочево.

Довжина досягає 1 м. Частіше зустрічається від 30 до 50 см і вагою від 1 до 3 кг. Довжина екземплярів зібраних Е.К Власовою досягали довжини 41-48 см.


Родина лососеві (Salmonidae)


СТРУМКОВА ФОРЕЛЬ – Salmlo Trutta morpha fario (Linne).

Воlиться в всіх гірських річках і струмках піднімається високо проти течії. За даними Е.К. велика кількістm форелі зустрічається в лівій притоці річки Уж – р. Тур’ї. Живе за перекатами з навислими над водою гілками дерев.

Живиться комахами, які падають з навислих над водою дерев, їхніми личинками, рачками, молюсками, крупні форелі можуть живитися дрібною рибою (голян, бички) і пуголовками жаб. За Власовою струмкова форель живиться: дорослі комахи, жуки, стрекози, мухи і т.п. – 20 %; бокоплави – 13,4 %; веснянки і одноденки – 13 %; молюски – 2,2 % і інше 0,4 %.Абсолютна плодючість самок при масі тіла 84,8 г і довжині тіла 17,4 см складає 1648 ікринок, розміром 2-2,5 мм (Власова). Крім струмкової форелі в річці Уж рідко зустрічається завезена з Пн. Америки райдужна форель – Salmo irrideus Gibbons.

Ловлять форель вудочкою, спінінгом і руками з-під каміння.


Родина В’юнові (Cobitidae)


ЩИПІВКА – Сobitis taenia (Linne).

Дрібні (до 13 см) рибки з сильно стиснутим з боків тілом. Луска дуже дрібна, не помітна простим оком. Над оком знаходиться висувний двохроздільний кістяний шип. Забарвлення тіла барвисте. Основний колір світло-жовтий, з двома рядами темних плям по бокам і рядом круглуватих крупних плям на хребті. В основі хвоста з кожного боку знаходиться кругла чорна пляма. Спосіб життя донний. Населяє середню та нижню течію річки. Зустрічається в струмках. Тримається місць з тихою течією, піщаним або мулистим дном.

ЩИПІВКА ГІРСЬКА – Cobitis aurata (Filippi).

По зовнішньому вигляду схожа на звичайну щипівку, але відрізняється від неї більш яскравим забарвленням, трохи меншою величиною (до 10 см) і наявністю шкіряного кіля позаду спинного плавця. Зустрічається в передній і верхній течії річки. На відміну від звичайної щипівки тримається кам’янистого дна. В 1948 році після спаду паводкової води добуто на березі Ужа в районі Ужгорода (ботанічний сад університету) 20 щипівок гірських довжиною від 0,6 до 8,2 см. (Власова).

В’ЮН - Misgurnus fassilis (Linne).

Невеликі рибки, до 25 см довжиною. Тіло округле, трохи стиснуте з боків, покрите дрібною лускою. Шкіра багата слиззю. Всі плавці заокруглені. Спина забарвлена в жовто-бурий колір з чорними краплинками. Боки і черево жовті. По боках тіла з кожного боку тягнеться чорно-бура смужка, що починається позаду ока і доходить до хвоста. Зверху і знизу цієї смужки простягаються ще дві вузенькі смужки. Зустрічається в рівнинній частині річок, але, в основному, в сильно замулених зарослих рослинністю струмках, заливних ставках і ямах.


Родина окуневі ( Pereidae)

Риби цієї родини характеризуються наявністю двох спинних плавців, передні з яких складаються з двох колючих променів. Другий спинний плавець має переважно м'які промені й кілька колючих. Черевніплавцірозташовуютьсяпідгрудними.Тілопокритедрібної,міцносидячоюлускоюіззазубренимикраями.

ОКУНЬ – Perca fluviatilis (Linne) . Тіло окуня довгасте, помірковано стисле з боків. Воно покрито дрібною, лускою, краї якої мають шипики. Луска є й на щоках. Рот широкий, на кістках ротової порожнини є кілька рядів щетинковидних зубів. Назадньому краї зябрових кришок розташовані гострі шипи. Черевні плавці також мають колючі промені. Бічна лінія повна.

Колір тіла зеленувато-жовтий з темними поперечними смугами. Спина темно-зелена, черево біле. Колючий спинний плавець блакитнувато-червоного кольору із чорною плямою на перетинці між двома останніми променями. М'який спинний плавець зеленувато-жовтий. Грудні плавці жовто-червоні, черевні, анальний і хвостовий - яскраво-червоні..

Тримається окунь біля берегів, що поросли кущами, на невеликому плині або в затоках, старицях, а також поблизу всіляких споруджень( палі, мости й т. п.) у руслі ріки. Його зграйки, що складаються переважно з особин близьких розмірів, ведуть відносно осілий спосіб життя. Більші особини тримаються поодинці.

Окуні харчуються різноманітною їжею. Вони полюють на бичків, густеру, плотву, уклею, верховодку, щипівку, поїдають річкових раків, жаб, молюсків, п'явок, личинок комах.

Перед розмноженням зграї окуня укрупнюються. Для зимівлі вони йдуть на більш глибокі місця, продовжуючи зберігати зграйність.


ЙОРЖ СМУГАСТИЙ - Acerina sehraetser (Linne).

Тіло стисло з боків. Воно покрито дрібною, лускою, краю якої мають зубчики. Голова непокрита лускою. Бічна лінія повна. Рот невеликий, висувний. Очі більші. Спинний плавець один, що злився із двох. Його передня частина, що злегка піднімається надзадньою, складається з колючих променів, задня-зм'яких. Колючі промені є також у черевному й анальному плавцях.

Йорж веде придонний спосіб життя. Він тримається у відносно глибоких місцях з піщаним або трохи замуленим дном як в озерах, так і у ріках, де уникає ділянок із сильним плином.

Статевозрілим стає на другому-третьому місяці життя. Нереститься при температурі води 5-16 єС на твердих піщаних ґрунтах серед рослинності, на глибинах до 1,5м. Росте йорж відносно повільно. Харчується йорж донними організмами, личинками й лялечками комах, хробаками, дрібними рачками, водяні ослики й інші.

ЧІП ВЕЛИКИЙ – Aspro zingel (Linne).

Тіло веретеноподібне і трохи стиснуте. Забарвлення жовтувато-сіре з темними плямками і чотирма більш або менш вираженими поперечно-косими смугами. Луска дрібна, щільна. Груди голі. Довжина до 45 см, маса до 1 кг.

Заселяє нижню і середню течію річки Улюблені місця – глибокі ями. Кількість його невелика. Екземпляр добутий в Ужі 15 червня 1950 р., (Власова), мав довжину тіла 22 см, шлунок був заповнений рибними залишками.

ЧІП МАЛИЙ - A. streber (Siebold).

Відрізняється від великого чопа більш довгим хвостовим стеблом, меншою довжиною (до 18 см), наявністю 5 косих темних смуг на тілі і голою передньою частиною черева.

Заселяє середню течію річки, заміняючи попередній вид по течії.


Родина бичкові (Cottidae)

БИЧОК ПІДКАМЕНЩИК - Cottus gobio (Linne).

Невеликі (до 10 см) рибки з голим веретеноподібним тілом і великою стиснутою головою. Кістки зябрової кришки з шипами. Шкіра слизиста, забарвлення тіла сірувато-буре з чотирма темними широкими поперечними смугами, що охоплюють спину і боки.

Розповсюджені в нижній і середній течії річки.

БИЧОК СЕРЕДНІЙ – Cottus poecilopus (Neckel).

Відрізняється від Cottus gobio більш довгими черевними плавцями, на яких знаходяться 5-15 темних поперечних смуг.

Населяє верхню течію річки, гірські струмки. Служить основною їжею для форелі. Довжина тіла коливається від 9,5 до 11,5 см.


Родина харіусові (Thimmalidae)


У риб родини харіусових є жировий плавець, але від щирих лососевих вони відрізняються по дуже високому спинному плавці. Родина харіусові риби у водах України представлено єдиним видом - харіусом.


ХАРІУС – Thymalus thymalus (Linne).

Тіло харіуса подовжене, струнке. Воно вкрите досить великою лускою, що дрібніша на черевці, ніж з боків тіла, а на горлі й біля грудних плавців може зовсім бути відсутньою. Рот нижній, поперечний, невеликий. Зуби на щелепах ледве помітні. Спинний плавець дуже високий, подовжений, особливо в самців. На початку хвостового стебла над анальним плавцем розташований маленький жировий плавець. Грудні й черевні плавці маленькі.

Забарвлення тіла харіуса змінюється залежно від віку й пори року. Спина сіро-зелена, засіяними чорнуватими плямами. Збоку тіла ясно-сірі з рожевим відтінком. На них розкидані поздовжні буруваті смужки. Черевце сріблисто-білого кольору. Парні плавці жовті. Непарні плавці фіолетові з темними плямами й смужками. Молоді особини мають із боків тіла поперечні темні плями, які з віком риб зникають.

Харіус - риба швидких вод. Він воліє триматися в невеликих річках із чистою, прозорою холодною водою, звивистим руслом, із частими бистринами й кам'янистими перекатами, що перемежовуються з ямами на закрутах. Якщо у верхів'я ріки переважають пороги й водоспади, то тут спостерігається крайня границя поширення харіуса. Незважаючи на те, що харіус дуже вимогливий до чистоти води і її насиченості киснем, він може пристосовуватися до перебування у водах, що перетерплюють значні коливання температури й вмісту кисню. Про це свідчить те, що в нижніх границь свого поширення він живе в одному середовищі з маренами, щуками, й іншими рибами.

Харіус веде осілий спосіб життя. Великі особини тримаються поодинці , молоді утворять зграйки до 10 штук. Сховавшись від сильної течії за каменями, палею або іншим яким-небудь предметом, він час від часу вискакує за пливучими мимо комахами й іншими об'єктами на поверхні води, після чого знову повертається на вихідне місце. У ранкові й вечірні годинники він може наближатися до берега, якщо поблизу є спокійний плин. Зимує харіус біля тих же місць, де перебуває й влітку. Для цього він вибирає більше глибокі місця.

Нересту харіуса передує хід вверх по течії. Статеве дозрівання в нього наступає в трьохрічному віці при розмірах тіла близько 20-23 см. Ікру відкладає в мілких місцях з швидкою течією і твердим дном. У самок довжиною 22-23 см налічувалося від 1,5 до 4,8 тис. ікринок.

Найбільше інтенсивно харіус росте в перші два-три роки життя - до настання полового дозрівання.

Харчується харіус різноманітною їжею. Він охоче поїдає всіляких комах, що падають на поверхню води. Значну частку в його харчуванні становлять придонні організми - личинки комах, переважно струмковики, а також черви. Іноді він може поїдати ікру риб, що відкладають її на камені.

Родина Щукові (Esocidae)

ЩУКА – Esox lucius.

Щука має подовжене стріловидне тіло, більшу й довгу голову із сильно витягнутим рилом і широкою пащею. Обидві щелепи виступають далеко вперед, причому нижня щелепа довша верхньої. Є іклоподібні зуби. За допомогою зубів щука лише втримує здобич, але не пережовує її - вона проковтує її цілком. Зуби в щуки непостійні. Вони випадають і замінюються новими, причому випадають не всі відразу, а поступово; відслуживши певний строк зуб випадає, а поруч з'являється інший. Очі в щуки розташовані на верхній частині голови, що дозволяє їй оглядати великий простір, не повертаючи голови. Спинний плавець далеко відсунутий назад і розташовується над анальним. Тіло покрите дрібною лускою, що заходить на щоки й зяброві кришки.

Забарвлення тіла щуки піддається значним змінам. Звичайно спина чорного кольору, збоку світліше, а черевна частина біла із сірими плямами. Збоку щуки засіяні невеликими білувато-жовтими й темними плямами; зливаючись, вони утворять різної ширини смужки. У глибоких водоймах забарвлення щуки темніше, ніж у мілких, зарослих водяними рослинами. Її молодь у порівнянні зі старими особинами забарвлена в більш світлі тони. Спинний, анальний і хвостовий плавці жовтувато-сірі з більшою кількістю темних плям. Грудні й черевні плавці жовтувато-червоні.

Щука тримається в різних місцях водойми. У річках щука живе як серед прибережних заростей, так й у більш глибоких місцях. Останнє властиво більшим особинам.

Щука веде переважно осілий спосіб життя. Однак вона може полювати не тільки підстерігаючи здобич, але й активно шукати її, для чого періодично пересувається по певній території.

Частіше риба може стояти на тому самому місці нерухомо, тільки злегка рухаючи спинним і хвостовим плавцями. З появою жертви вона робить три-чотири різких зустрічних до жертви рухи, а іноді й кидок за жертвою, після чого знову повертається на старе місце. У зв'язку з таким способом життя в нагульний період її скупчень не спостерігається. У жовтні - листопаді щука відходить від берегів на глибини. У міру охолодження води від берегів відходять й інші риби. Щука пересувається за ними, не припиняючи харчування. У результаті цього в глибоких ямах виникають її зграї, які зберігаються протягом всієї зими.

Ще під кригою (у березні - квітні) щука починає підходити до берегів на мілководні ділянки, заплави, у затоки, балки, де є місця, придатні для нересту. Починає вона нереститися при температурі води близько 4-6°, найбільше інтенсивно нереститься при температурі 7-13°. На місцях нересту щуки дно, як правило, тверде, покрито невеликими заростями торішньої, а іноді й нової трав'янистої рослинності, часто засіяно листами, гілками, стеблами торішніх рослин. Нерест її відбувається як у стоячій воді, так і на слабкому плині.

Глибина на нерестовищах щуки не перевищує 0,3-1,2 м.

Звичайно вона нереститься на самих дрібних, тільки що залитих прибережних ділянках заплави, глибина яких іноді не більше 5 см.

У міру підвищення рівня паводкових вод щука відкладає ікру на нових мілких ділянках.

Нереститься щука групами. До складу груп входить самка й два-п'ять і більше самців. Ікрометання відбувається бурхливо. Під час нересту чутні сплески води. При цьому в риб добре видні над водою спини й спинні плавці. Під час ікрометання щуки гублять усяку обережність, плаваючи майже біля ніг людей, що стоять у воді. Нерест відбувається з однаковою інтенсивністю протягом цілої доби, якщо немає вітру й температура води не перевищує 15-16°.

У вітряну погоду нерест спостерігається лише в місцях, захищених від сильних хвиль. Самки, відкидавши ікру, відразу ж ідуть у більше глибокі місця, а самці частіше залишаються на нерестовищах. Відпливши трохи вбік від самки, що йде, вони приєднуються до інших груп риб, що нерестяться. Тому на нерестовищах спостерігається деяка перевага самців над самками. Самці щуки вперше можуть брати участь у розмноженні вже в однорічному віці. Основна їхня маса дозріває у віці двох років. Самки дозрівають у двох-трирічному віці. Плодючість щуки залежить від її розмірів. Так, у щуки при довжині тіла 25 см і вазі 155

Похожие рефераты: