Xreferat.com » Рефераты по биологии » Чинники процесу антропогенезу на території України

Чинники процесу антропогенезу на території України

гранична межа. Широке впровадження шліфування, пікетажу, розпилювання, свердління дозволило урізноманітнити сировинну базу для виготовлення знарядь праці та побуту, збагатило їхній склад. У мисливстві, окрім традиційних способів полювання, використовували сіті, сильця, капкани. Необхідність відлучатися з постійного поселення викликала активне впровадження транспортних засобів. За неоліту поширилися лижі, сани, волокуші. Осілість була причиною ще одного надзвичайно важливого винаходу – глиняного посуду. Кераміка – перший штучний матеріал, освоєний людиною, що мав принципове значення для життя та подальшого прогресу технології.

Таким чином, неоліт – це новий ступінь у розвитку продуктивних сил. Високий рівень різних видів діяльності давав суспільству все необхідне. При тому спостерігався подальший процес індивідуалізації у привласненні харчів, а разом із цим і засобів праці. Змінюється сім’я. Вона входить до общини, ядро якої на грунті сім’ї та осілості перетворюється на генеалогічний рід. Виникає справжня родова організація. Залежно від ліку спорідненості рід може бути материнським або батьківським. Зміцнення роду означає, що він набув певних функцій. Рід виступає власником певної території, оскільки його представники складали постійне ядро общини. Як власник території рід регулював розподіл ресурсів між членами общини. Саме належність до роду давала право індивідові користуватися родовими угіддями. Формуванню родової власності на територію сприяла також осілість, а значить і якоюсь мірою обмеженість кормової бази. Розподілу угідь потребував і ріст населення. Ці обставини спонукали до об’єднання родів у племена.

Найдавнішими ознаками племені вважають спільне користування територією та ім’ям, а також особливий діалект. За неоліту в Україні виділяються дві основні смуги: південна, в якій фіксуються паростки принципово нового способу життєдіяльності – відтворювальних форм господарства, та північна, де продовжувався розвиток привласнювальних форм. Розвиток відтворювального господарства був процесом повільним, але невпинним. Головна його подія – поява людини, що є часткою природи та протистоїть їй, виступаючи носієм свідомості й творчого потенціалу. Саме завдяки цьому були вироблені різні форми адаптації до навколишнього середовища, що й демонструє привласнювальний спосіб господарювання. За цей довгий час були освоєні всі придатні до життя регіони Землі, зокрема із суворими кліматичними умовами; було розсортовано рослини на їстівні, отруйні та лікарські. Людина виявила корисні для практичної діяльності матеріали та досягла високого рівня утилізації продуктів харчування. За цієї епохи творчий потенціал людини був спрямований не лише на виживання, а й на забезпечення духовних потреб.


Перехід до відтворювального господарства


Виникнення відтворювального господарства є наслідком дії багатьох взаємозумовлених чинників. Серед них:

1.Соціальні – визрівання ідеї культивування рослин та доместикації тварин.

2.Природні – наявність дикої флори та фауни, що піддається втручанню людини.

До природних чинників належать ті кліматичні зрушення, що сталися наприкінці плейстоцену. Завдяки потеплінню утворився новий біологічний та рослинний фон, з’явилися нові різновиди рослин і тварин, а також завершилося формування лесу (шару грунту), що надало можливості для занять землеробством.

Хоч би яким шляхом люди підійшли до землеробства, можна впевнено сказати, що воно виникло на грунті збиральництва. Культивуванню рослин передувало регулярне збирання врожаю диких. Саме в процесі активного збиральництва був накопичений досвід спостереження за рослинами, з’явилися спеціальні знаряддя: мотики, щоб викопувати корені; терки, щоб перетирати зерна і плоди, пожнивні ножі – прообраз майбутніх серпів. Народи, які регулярно займалися усім цим отримали назву збирачів урожаю.

Що ж до скотарства, то однією з його перед умов було спеціалізоване полювання. Тут слід розрізняти приручення та одомашнення. Приручити можна будь-якого птаха чи звіра і це робили здавна. Але приручали лише поодиноких тварин, яких негайно споживали за нестачі харчів. Доместикації піддаються не всі тварини і причина цього в біологічних особливостях тварин. Лише деякі з них можуть розмножуватися у неволі та за певних умов утримання. Для цього потрібна стабільна кормова база. Таку стабільність могли забезпечити розвинені збиральництво та рибальство, а також раннє землеробство. Відомо два способи одомашнення тварин: імпринтинг (приручення молодих особин) та за допомогою голоду, який робив дорослих тварин покірними. Відтворювальне господарство на Україні не входило до первинних осередків, а відбувалося внаслідок його поширення з Передньої Азії. Виникнення та утвердження відтворювального господарства були результатом творчих сил людини. Перед тим людина йшла за природою, а тепер вона стає її творцем. За неоліту в межах території України намітилися дві господарсько-культурні смуги. Хоча господарство мало комплексний характер, в Бузько-Дністровському регіоні яскравіше проявляється землеробський напрямок, у степовій – скотарський.

Розвиток відтворювання господарства в Південно-Західній та Центральній Європі супроводжувався активними міграціями, викликаними ростом населення та наявності територій, ще не зайнятих землеробами. Ці міграції приводять до появи в Україні окремих острівців розвиненого відтворювального господарства. На початку 5 тис. до н. е. носії культури Старчево-Кереш-Криш з’являються в Закарпатті, яке стало північно-східною межою їх розселення. В середині 5 тис. до н. е. сюди проникає нова хвиля мігрантів, що залишили культуру мальованої кераміки (чорною фарбою). Отже, за неоліту на території України спостерігаємо складну етнокультурну ситуацію, викликану, з одного боку, посиленням ідей та досвіду відтворювального господарства, з другого – появою мігрантів, із третього ж – наявністю населення, що продовжувало вести діяльність, властиву епосі мезоліту.

Висновок


Людина з’явилася дуже давно. Основна теорія виникнення людини – еволюційна, тобто від простої істоти до високорозвиненої. Разом із появою людини зароджується і суспільство. В процесі антропогенезу діяли різні чинники. Спочатку це були природні чинники, коли людина була більше схожа на тварину і на неї діяли біологічні закономірності. В подальшому ми спостерігаємо не тільки біологічний, а й соціальний розвиток людини. Людина ще не позбулася тваринних інстинктів, але вона змінюється ззовні, вона, щоб вижити почала працювати, і не просто працювати, а ще й існувати у колективі. Колективне існування, колективна праця дають змогу пристосуватися до навколишнього середовища. В цей момент зароджуються виробничі відносини, людина стає соціальною одиницею, спостерігається творча діяльність (будівництво жител, виготовлення знарядь праці). Поступово біологічні чинники зникають. Людина підкорює такі могутні інстинкти, як харчовий та статевий. В дію вступають соціальні чинники. Людина набуває вигляду сучасного типу. Зростає самосвідомість, мораль. Людина віддзеркалює у собі всі закони і правила існування у певному колективі. З’являються такі поняття як сім’я та шлюб. Кожен колектив (община) закріплює за собою територію. А значить кожен член цієї общини має рівну частку і права на цю територію. Вважається, що процес антропогенезу завершується саме тоді, коли людина позбувається біологічних чинників і виступає як соціальна одиниця. Можна сказати, що людину людиною зробила праця. Завдяки їй, людина змінювалася ззовні. Праця допомогла людині пристосуватися до того середовища, де вона існувала. А значить людина не тільки користується надбаннями природи, а й сама створює собі все необхідне, вона починає домінувати над природою. Та не слід забувати, що сама б людина ніколи б не вижила. Якщо ми говоримо про працю, то маємо на увазі колективну працю. Якщо ми говоримо про розвиток людини, ми знаємо, що він нерозривно пов’язаний із розвитком суспільства.

Література


1. Дяченко В.Д. Антропологічний склад українського народу. – К.: Наук. Думка, 1965

2. Левонтин Р. Человеческая индивидуальность: наследственноть и среда. – М.: Издат. группа «Прогресс-Универс» 1993

3. Рогинский Я.Я., Левин М.Г. Основы антропологии.- М.: Издательство Москов. Унив-та, 1955

4. Сегеда С. Антропология – К.: Либідь 2001

5. Уайт Э., Браун Д. Первые люди. – М.: Мир, 1978

6. Чебоксаров Н.Н., Чебоксарова И.А. Народы, расы, культуры. – М.: Наука, 1971

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: