Вирощування кукурудзи на силос

Зміст

Вступ

1. Аналіз господарських та грунтово-кліматичних умов вирощування кукурудзи на силос в ТОВ „Агро-Нордік”

1.1 Характеристика господарства і аналіз господарських умов

1.2 Агротехнічні умови

1.3 Грунти, рельєф і водні ресурси

1.4 Погодні умови

2. Аналіз технології вирощування, оцінка досягнутого рівня виробництва кукурудзи на силос та пошуки резервів його раціоналізації в ТОВ „Агро-Нордік"

2.1 Біологічні особливості культури

2.2 Розміщення в сівозміні та обробіток грунту

2.3 Система удобрення

2.4 Сорти, гібриди та посівні якості насіння

2.5 Сівба

2.6 Догляд за посівами

2.7 Збирання врожаю

2.8 Економічна ефективність виробництва кукурудзи на силос в ТОВ „Агро-Нордік”

2.9 Узагальнені висновки і пропозиції з аналізу і виявлення резервів виробництва кукурудзи на силос

3. Розробка проекту виробництва кукурудзи на силос в ТОВ „Агро-Нордік ” на найближчі роки

3.1 Оптимальні проектні показники виробництва кукурудзи на силос в ТОВ „ Агро-Нордік

3.2 Перспективний агротехплан до технологічної карти

3.3 Висновки і пропозиції про вдосконалення виробництва кукурудзи на силос

Список використаних джерел

Вступ

Кукурудза - одна з найцінніших кормових культур. За врожайністю зерна вона перевищує всі зернові культури. Зерно використовується на продовольчі цілі (20%), технічні (15-20%) і на фуражні (60-65%). За вмістом кормових одиниць зерно кукурудзи переважає овес, ячмінь, жито. Кілограм його містить 1,34 кормової одиниці, 78 г перетравного протеїну. Протеїн представлений неповноцінним зеїном і глютеліном, тому згодовувати зерно слід у суміші з високо протеїновими кормами. У зерні кукурудзи 65-70% вуглеводів, 9-12% білка, 4-8 рослинної олії (у зародку до 40%) і лише близько 2% клітковини. Містяться вітаміни А, В1, В2, В6, Е, С, незамінні амінокислоти, мінеральні солі і мікроелементи. Вміст білка невисокий, він дефіцитний за деякими незамінними амінокислотами, особливо; її вмістом лізинуВелика енергоємність зерна (361 ккал у 100 г) робить його важливим компонентом комбікормів. Так, у комбікормах для свиней частка кукурудзи становить 70-80%, корів - 55-60%, телят - до 20% і для птиці - до 60-70%.Кукурудза - основна силосна культура. За врожайністю зеленої маси вона перевищує майже всі кормові культури. Один центнер силосу, виготовленого з кукурудзи у фазі молочно-воскової стиглості відповідає 0,22-0,24 к. о., а воскової - 0,28-0,32 к. о. Вміст перетравного протеїну - 1,4-1,8 кг. Силос кукурудзи має добру перетравність і дієтичні властивості, багатий на каротин. Качани, засилосовані у восковій або молочно-восковій стиглості, це цінний концентрований корм. В 1 ц його міститься до 40 ко. і 2,6 кг протеїну.

Кукурудза має важливе значення в зеленому конвеєрі, забезпечуючи тваринництво зеленою масою, багатою на вуглеводи та каротин. У 1 ц зеленої маси кукурудзи, зібраної до викидання волотей, міститься 16 к. о. Листостеблова маса, що залишається після збирання кукурудзи на зерно, є добрим грубим кормом, який за поживністю майже не поступається ячмінній та вівсяній соломі. В 1 ц кукурудзяної соломи міститься 37 к. о., а в 1 ц розмелених стрижнів - 35 к. о.

Недоліком кормів з кукурудзи є недостатній вміст перетравного протеїну. У силосі є 60-65 г протеїну, в зерні 75-78 г на 1 кормову одиницю, при нормі 100-110 г на 1 к. о. Це призводить до перевитрати кормів в 1,3-1,4 рази. Тому для збалансування раціону протеїном, тваринам згодовують кукурудзу разом з бобовими культурами.

Зерно кукурудзи використовується на продовольчі цілі. З нього виготовляють понад 150 харчових і технічних продуктів: борошно, крупу, пластівці, крохмаль, сироп, глюкозу, спирт. Із зародків зерна добувають цінну харчову олію, яка має лікувальні властивості (зменшує вміст холестерину в крові і запобігає захворюванню на атеросклероз). Із стрижнів качанів виготовляють фурфурол, лігнін, ксилозу, одержують целюлозу і папір.3 1ц зерна можна одержати 56 кг крохмалю (або 60 кг фруктози чи 38 л спирту), 22,4 кг корму з вмістом протеїну 21%, 5,2 кг глютенового борошна і 2,7 кг кукурудзяної олії.

Кукурудза, як просапна культура має важливе агротехнічне значення. При дотриманні вимог агротехніки вона залишає поле чистим від бур'янів з розпушеним грунтом. Повертається значна частина органіки у вигляді коренів і стеблових решток. Важливим елементом біологізації рослинництва є заорювання листо-стеблової маси при збиранні і вивезенні з поля лише зерна кукурудзи. Кукурудза добрий попередник для зернобобових, ярих зернових культур. Гірший для озимих зернових, оскільки після неї важче якісно підготувати грунт до сівби.

1. Аналіз господарських та грунтово-кліматичних умов вирощування кукурудзи на силос в ТОВ „Агро-Нордік”

1.1 Характеристика господарства і аналіз господарських умов

Територія ТОВ „ Агро-Нордік ” розташована в північно-західній частині Одеській області. Господарство віддалене від таких ринків збуту і на такі відстані: м. Одеса - 160 км; залізнична дорога - 5 км; хлібоприймальний пункт - 4 км. Наявність техніки у господарстві: Комбайни зернозбиральні: „ Нива ” - 4 шт., Дон-1500 - 3 шт., Fortshrit - 3 шт.;Техніка для обробітку грунту: плуги - 15 шт.; борони дискові - 3 шт., культиватори - 18 шт., сівалки зернові - 19 шт.;Техніка для догляду за посівами - 6 шт.;Розкидачі мін. добрив - 3 шт.;Оприскувачі - 3 шт.;Техніка для збирання і заготівлі кормів - 3 шт.;Жатки - 7 шт. ТОВ " Агро-Нордік ” - багатогалузеве господарство. В склад господарства входять два населених пункти: смт. Любашівка і с. Султанівка. У с. Султанівка нараховується 961 двір з кількістю працездатного населення 1663 чоловік. З них 678 чоловіків і 985 жінок. За розмірами земельної території господарство відносить до господарств середніх розмірів. Так загальна площа землекористування складає - 2704.1 га. Інші складові господарства наведені в таблиці 1.

Таблиця 1

Аналіз структури землекористування ТОВ" Агро-Нордік ” свідчить проте, що орні землі займають 78,7% від площі землекористування, тобто досить високий ступінь розораності земель. В свою чергу сільськогосподарські угіддя становлять 89,7-89,9% від загальної площі землекористування і на протязі 2007-2009 рр. не змінювались. [2]

1.2 Агротехнічні умови

Польові сільськогосподарські культури відрізняються між собою за ботанічними, морфологічними ознаками, виходу основної і побічної продукції, тому вони відносяться до різних родин, родів, видів, підвидів, груп і різновидностей.

В ТОВ" Агро-Нордік ” вирощують широкий набір сільськогосподарських культур, який включає: а) озимі зернові культури - озима пшениця, озиме жито;б) ярі зернові культури - ячмінь, кукурудза на зерно;в) зернобобові культури - горох;г) круп’яні культури - просо, гречка;д) технічні культури - соняшник;ж) кормові культури - кукурудза на силос, однорічні та багаторічні трави.

В ТОВ" Агро-Нордік ” запроваджено дві польових і дві кормових сівозміни і польова сівозміна №1: Кукурудза на зелений корм 50га, вико-овес на з/к 50Озима пшениця 100гаБуряк цукровий 100гаЯчмінь 100гаКукурудза на силос 100гаОзима пшениця 100гаКукурудза 100гаГорох 70га, гречка 30 га.

Озима пшениця 50га, озимий ячмінь 20га, озиме жито 30га Соняшник 100гаІз наведеної схеми чергування сільськогосподарських культур в польовій сівозміні №1 можна зробити висновок, що дані польової сівозміни являються типовими для цієї зони. Із зернових культур в даній сівозміні вирощується озима пшениця, озимий ячмінь, озиме жито кукурудза, ячмінь просо, гречка, горох, з технічних культур цукровий буряк, і з кормових - кукурудза на силос, і багаторічні трави.

В господарстві проводяться всі агротехнічні умови потребам виробництва кукурудзи на силос. В господарстві є вся необхідна агротехніка для вирощування цієї культури, починаючи з обробітку після збору попередника, основний обробіток грунту, яким являється оранка на глибину 22-25 см, весною боронування - для закриття вологи, потім проміжні культивації - для знищення бур’янів, бо кукурудза являється пізньою ярою культурою, після чого передпосівна культивація, сівба, коткування, міжрядні обробітки, і в самому кінці збирання зеленої маси, та транспортування її до силосної маси. [3]

1.3 Грунти, рельєф і водні ресурси

Грунтовий покрив району де знаходиться господарство відзначається великою різноманітністю. Він зумовлений досить складною структурою ландшафтів. оскільки грунти є природно-історичним тілом, то він формувався під впливом таких природних факторів, як рельєф, клімат, рослинність, вік або час, в також виробничої діяльності людини. Наш район відзначається високим сільськогосподарського виробництва і землеробства, зокрема, він займає провідне місце по врожайності зернових, технічних та інших культур. Це досягається завдяки впровадженню сучасних провідних технологій та хімізації виробництва.

Вся територія Одеської області знаходиться в зоні Степу, а тому положення і розвиток грунтового покриву зумовлені особливостями природно - історичних умов цієї зони України. В Степовій зоні на певному етапі чорноземний тип ґрунтоутворення передував підзолистому. За твердженнями В.Р. Вільямса природні зміни рослинних формацій порушили втручання людини. Охарактеризуємо основні типи грунтів господарства, та їх агрономічну характеристику.

Дані наведені в таблиці 2Основні типи грунтів ТОВ" Агро-Нордік ” та їх агрономічна характеристика

Таблиця 2

Глибина залягання грунтових вод становить 14-16 м. Середній бал грунтів в господарстві становить 68 балів.

КАРТА ПОЛЯ

Схема і технологічна характеристика

Умовні позначення: - номер і площа робочих ділянок

70-1 - напрямок обробітку, середня довжина і середній робочий схил0,05 ) - крутизна схилу;

64Д - шифр і межа агровиробничої групи грунтів;

45 - оцінка в балах за окупністю затрат;

5 - 0,4 - ширина і площа польової дороги;

−∙−∙−∙ - уявна межа між культурами на поліПлоща, га - 100;Агровиробнича група - чорнозем типовий на лесах;Механічний склад - грудучкувато-зерниста структура;

Глибина орного шару, см - 25-27;Вміст гумусу,% - 2,13;Рік агрономічного обстеження - 2008;Забеспечення грунтів: N - 18.2 м/100г, Р - 12 м/100г, К - 13.4 м/100г.Кислотність, рН - 6.5;

Перезволоження, підтоплення - відсутні.

1.4 Погодні умови

Минулий сільськогосподарський рік, як і попередній, за агрометеорологічними умовами у часі і по території виявився досить сприятливим для вирощування сільськогосподарських культур, особливо зернових. А валовий збір зернових навіть виявився дещо більший від рекордного минулорічного.

Однак, упродовж 2008-09 сільськогосподарського року, як і зазвичай, спостерігались значні аномалії температури повітря та нерівномірний впродовж сезонів та по території розподіл опадів. Характерною особливістю року були часті чергування хвиль тепла та холоду.

Так, основні метеорологічні особливості сезонів були такими:

Осінь 2008 року видалась теплою дощовою та затяжною. При цьому надмірні опади спостерігалися на початку та в кінці періоду, а 23-27.11 навіть залягав сніговий покрив висотою 1-12, місцями 25см. Підвищена теплозабезпеченість упродовж жовтня-листопада особливо сприяла розвитку пізніх посівів, частина яких була досить значна.

Зима 2008-2009 рр. була м’якою з частими опадами та стійким заляганням снігового покриву. При цьому початок грудня, друга половина січня та перша половина лютого відзначились дуже високою температурою відносно норми (на 5-7°С вище), що в окремі періоди зумовлювало поновлення ростових процесів рослин озимих культур. А на початку січня навпаки переважали сильні морози (-21-27°С), яким передувало покриття полів сніговим покривом висотою 12-13см. Перезимівля озимих культур не мала негативних наслідків.

Весна характеризувалась неактивним наростанням тепла та нерівномірним розподілом опадів у часі. Початок та кінець періоду видались дощовими. На рідкість сухим та сонячним був квітень і лише завдяки доброму весняному промочуванню грунту до глибини 1,5м, зберігався достаток вологи в глибоких шарах горизонту. Дощі травня компенсували дефіцит вологи верхніх шарів грунту.

Літо відзначилось дуже теплим червнем, надмірно дощовим липнем та прохолодним сухим серпнем. Завдяки нетривалим періодам спекотної погоди та достатку вологи в грунті в цей час, погіршення стану посівів не відчувалося. Дощі липня ускладнили збирання врожаю ранніх хлібів та призвели до погіршення його якості. Внаслідок засушливих умов серпня погіршились умови вегетації пізніх, створювались несприятливі умови для підготовки грунту та сівби озимини в оптимальні строки.

Осінь 2009 року відзначилась засушливими умовами до 10.10 та частими дощами в решту днів жовтня. При цьому в більшості часу переважав підвищений температурний фон.

У більшості місяців року спостерігалася позитивна аномалія температури повітря - на 1-4° вище кліматичної норми. При цьому найвищі відхилення температури відносно норми зафіксовано у лютому. У травні та серпні температурний фон був у межах кліматичної норми.

Середня температура повітря за с/г рік склала 9,2-9,7°, що на 2°С вище звичайної. При цьому за холодний період (листопад - березень) - 0,2 морозу - 0,5°С тепла, що на 3°С вище норми. Найхолоднішим місяцем був січень із середньомісячною температурою повітря 3,5-4,5°С морозу. Абсолютний мінімум температури повітря, 27°С морозу, зафіксовано на метеостанції Знам’янка в 1 декаді січня. На решті території найнижча температура повітря становила 21-26° морозу. За теплий період (квітень - жовтень) середня температура повітря становила 15,8-16,3°, що на 1° вище норми. Абсолютний максимум температури повітря, +36°, зафіксовано в 3 декаді червня. На решті території області максимальна температура повітря становила +34° в 2-3 декадах червня та липня.

Надзвичайною була кількість днів з відносною вологістю повітря 30% і нижче у квітні - переважно 22-27 днів, на лівобережжі, південному заході та південному сході області 17-19 днів, що в 4-6 раз більше звичайного. Загальна кількість днів за теплий період склала 41-49 днів, на лівобережжі 31 день.

Опадів за с/г рік випало переважно в межах норми 503-547мм, що становить 80-100% до норми. За холодний період (листопад - березень) - скрізь більше норми - 207-247мм, що становить 105-136% до норми. За теплий період (квітень-жовтень) на більшості площ значно менше норми - 242-284мм, що становить 60-70% норми, в центральних та південно - східних районах в межах норми - 292-340мм, що становить 90-95% норми. Найбільш сухо було у квітні та серпні, навпаки надмірно дощовим видався жовтень.

Тривалість бездощових періодів склала: весною (з 25-27.03 до 30.04-16.05) здебільшого 35-37 днів;влітку в південно-східних та окремих західних районах (з 27.07-5.08 до 4-5.09) 32-41 день, у вересні на більшості площ (з 8 до 29.09) упродовж 21 дня, що привело до ґрунтової засухи.

ГТК, як показник зволоження, за період із середньодобовими температурами повітря вище +10° підтвердив надзвичайно посушливі умови практично по всій території області у квітні та серпні (ГТК=0,0-0,4) та надмірне зволоження на більшості площ, крім окремих західних районів області у жовтні (ГТК=2,1-3,2).

Теплозабезпеченість вегетаційного періоду (суми ефективних температур повітря вище 5, 10, 15°), у тому числі і за рахунок тривалої теплої осені, виявилась значно вищою за норму по всій території.

Тривалість періодів склала: із середньодобовими температурами повітря вище 5° - 215 днів, що в межах звичайного;із середньодобовими температурами повітря вище 10° - 172 дні, що на 6 днів довше звичайного;із середньодобовими температурами повітря вище 15° - 122 дні, що на 8 днів довше звичайного.

Таблиця 3

Погодні умови за даними метеостанції Любашівка

2. Аналіз технології вирощування, оцінка досягнутого рівня виробництва кукурудзи на силос та пошуки резервів його раціоналізації в ТОВ „Агро-Нордік"

2.1 Біологічні особливості культури

Кукурудза - однорічна, однодомна, роздільностатева, перехреснозапильна рослина родини злакових, підродини просоподібних. Як усі хліба другої групи, кукурудза теплолюбна культура. Мінімальна температура проростання насіння більшості гібридів і сортів 8-10 °С, а нормально розвинені і дружні сходи з'являються при температурі 10-12 °С. Кукурудза, висіяна в холодний і перезволожений ґрунт, проростає дуже повільно, сходи її часто бувають зріджені, бо набубнявіле насіння уражується грибними хворобами і втрачає польову схожість. Перспективними є виведені селекціонерами біотипи кукурудзи, здатні проростати при температурі 5 - 6°С. Сходи кукурудзи витримують температуру до мінус 3°С, у фазі 2-3 листків - до мінус 3-5°С. Кукурудза краще витримує весняні заморозки, ніж ранні осінні (мінус 2-3 °С), які пошкоджують зерно незрілих качанів і різко знижують його схожість і товарну якість. Більш вибагливі до тепла сорти і гібриди зубоподібної групи, менше - кременистої.

Кукурудза найкраще росте і розвивається при середньодобовій температурі до 25°С. При більш низьких температурах (14 - 15°С) ріст рослин затримується, а при зниженні їх до біологічного мінімуму (10°С) припиняється. Високі температури (25 - 30°С) кукурудза до цвітіння витримує добре, але якщо вони в період викидання волотей і з'явлення стовпчиків качанів перевищують 30 - 35 °С, різко порушується нормальний хід цвітіння і запліднення рослин (розрив у часі між появою стовпчиків і розтріскуванням пиляків сягає 7-8 днів), внаслідок чого спостерігається значна череззерниця в качанах. Максимальна температура, за якої припиняється ріст кукурудзи, становить 45-47°С. Сума біологічно активних температур, необхідна для дозрівання скоростиглих гібридів і сортів, становить 1800-2000°С, середньо - і середньо-ранньостиглих 2300-2600°С, пізньостиглих 3000-3200°С.Одні вчені відносять кукурудзу до посухостійких рослин, інші - до вологолюбних. Кукурудза в ранні фази росту й розвитку (до утворення генеративних органів) справді може тривалий час перебувати у стані в'янення, а при випаданні опадів відновлювати життєздатність і продовжувати вегетацію. Крім того, кореневе система кукурудзи глибоко проникає у ґрунт і добре засвоює вологу з глибоких його шарів.

На утворення одиниці сухої речовини кукурудза витрачає майже удвічі менше води, ніж хліба першої групи. Коефіцієнт її транспірації становить у середньому 246 (174-406). Це він міг стати підставою для віднесення кукурудзи до посухостійких рослин. Проте після утворення на рослинах 8-9 листків і особливо з появою волоті потреби кукурудзи у волозі різко зростають, досягаючи максимуму в період від початку цвітіння (викидання волоті) до початку молочної стиглості. Триває він приблизно місяць і є найбільш критичним для кукурудзи за її потребою у волозі. В цей період кукурудза використовує близько 70% вологи від загальної спожитої її кількості. Встановлено, що навіть короткочасна (2-3-денна) ґрунтова посуха у період викидання волотей чи запилення (якщо при цьому спостерігається в'янення рослин) може призвести до зниження врожаю на 22%. Кукурудза дуже чутлива до вологи також під час наливання зерна. Оптимальна вологість ґрунту в період активної вегетації має становити 75-80% НВ, що забезпечується випаданням улітку до 300 мм опадів.

Разом з тим надлишок вологи, зокрема близьке залягання ґрунтових вод, негативно впливає на розвиток кукурудзи. У надмірно зволоженому ґрунті через поганий доступ повітря дуже повільно проростає насіння, що призводить до його загнивання; слабко розвивається коренева система; рослини погано засвоюють фосфор і погіршується їх білковий обмін; вони жовкнуть і дають низький врожай. За надмірних опадів у період достигання та збирання врожаю качани ушкоджуються грибними хворобами, що призводить до зниження врожаю зерна і погіршення його якості.

Високі врожаї зерна і зеленої маси кукурудза дає на всіх ґрунтах, придатних для вирощування інших польових культур. Проте найкраще вона росте і розвивається на ґрунтах з глибоким гумусовим горизонтом, які добре затримують вологу і не заболочуються при цьому, проникні для повітря, мають достатню кількість легкозасвоюваних поживних речовин і нейтральну або злегка кислу реакцію ґрунтового розчину (рН 5,5 - 7). Такими ґрунтами є чорноземи, темно-каштанові, темно-сірі. Кукурудза краще росте на добре аерованих ґрунтах. При нестачі кисню в ґрунті припиняється ріст її кореневої системи, порушується засвоєння рослинами води і поживних речовин. Кукурудза вибаглива до родючості ґрунту. З урожаєм зерна 50 - 60 ц/га або 500 - 600 ц/га зеленої маси з ґрунту виноситься 150-180 кг/га азоту, 50 - 60 кг/га фосфору, 150 - 180 кг/га калію та багато інших поживних речовин. На дерново-підзолистих і сірих лісових ґрунтах, вилугуваних чорноземах найбільш ефективними для кукурудзи є азотні добрива, на звичайних чорноземах - фосфорні, на торфових і легких супіщаних заплавних - калійні добрива.

Кукурудза - світлолюбна рослина. Для утворення листкової поверхні та нагромадження достатньої кількості органічних речовин вона потребує інтенсивного сонячного освітлення в усі фази росту і особливо в початкові. Навіть незначне затінення молодих рослин призводить до їх "стікання" - витягування і пожовтіння, що негативно позначається на продуктивності посівів. Тому для вирощування високих врожаїв важливо дотримувати оптимальної густоти стояння рослин, знищувати бур'яни протягом усього періоду вегетації.

Кукурудза - рослина короткого світлового дня. Вона швидше закінчує вегетацію при тривалості світлового дня 8-9 год., а при 12 - 14 год. вегетаційний період її подовжується.

Розрізняють такі фенологічні фази росту кукурудзи: проростання насіння, сходи, утворення 3-го листка, кущення, вихід у трубку (11 - 13-й листок), викидання волотей, цвітіння, формування і достигання зерна молочної, воскової і повної стиглості.

Рис. 1. Фази розвитку і етапи органогенезу кукурудзи (Ф.М. Куперманом)

[6]12 етапів органогенезу: І - конус наростання качана недиференційований; II - диференціація вкороченого пагона качана на вузли й міжвузля; III - витягування конуса наростання; IV - утворення і формування колоскових лопатей; V - закладання маточкового і тичинкового горбочків; VI - формування зародкового мішка і ріст стовпчика маточки; VII - завершення формування статевих клітин; VIII - викидання стовпчиків; IX - цвітіння, запилення; X - формування зернівки; XI - молочна стиглість; XII - перетворення поживних речовин зернівки на запасні.

2.2 Розміщення в сівозміні та обробіток грунту

Найвищі врожаї кукурудзи в Степу після озимої пшениці, попередниками якої були чорний пар або багаторічні трави. У північно-західних степових районах, де більш сприятливі умови зволоження, пшениця забезпечує високий урожай після другої озимини в ланці з багаторічними травами, а також після цукрових буряків і гороху.

На родючих ґрунтах при достатньому удобренні і високій культурі землеробства кукурудзу можна вирощувати повторно протягом 3 - 4 років, що застосовується у господарствах з високорозвиненим тваринництвом. У південному Степу не слід сіяти кукурудзу після культур, які сильно висушують ґрунт (суданська трава, соняшник, цукрові буряки).Кращими попередниками кукурудзи є озима пшениця, зернобобові культури, картопля, а в районах достатнього зволоження - цукрові буряки. У степових та лісостепових районах кукурудзу на силос вирощують також післяукісно і післяжнивно.

Кукурудза у сівозміні є добрим попередником для ярих зернових культур, а при своєчасному збиранні - для озимих. [4]

Після ранніх попередників (зернових, колосових, зернобобових) грунт слідом за збиранням обробляють широкозахватними дисквими боронами на глибину 6-8 см, а при забур'яненні багаторічними бур'янами (осотом, березкою та ін) перший раз дискують на глибину 6-8 см, а потім лущать лемішними лущильниками чи плоскорізами на 12-14 см. Після цього вносять добрива і проводять оранку на глибину 27-ЗО см.У Степу лущенням стерні з наступним обробітком (оранкою на глибину 27-30 см) знищується до 80% бур'янів, зменшується кількість їх насіння в грунті до 50%. Це забезпечує приріст урожаю 0,33 т/га порівняно з приростом після оранки на таку саму глибину, але без лущення.

Після пізніх попередників (кукурудзи, соняшнику, тютюну) старанно подрібнюють стеблові і кореневі рештки важкими дисковими боронами у двох напрямах, вносять добрива, а потім проводять оранку плугами з передплужниками на глибину 27-30 см плугами ПЯ-3-35, ПН-4-35.У зоні достатнього зволоження на забур'янених полях ефективний напівпаровий обробіток грунту.

Для затримання талої води і нагромадження вологи в грунті ефективне пізньоосіннє щілювання грунту, яке сприяє затриманню 400-600 м3/га води. Крім того, щілювання грунту зменшує водну ерозію грунту і має природоохоронне значення.

За умов достатнього зволоження в другій половині вегетаційного періоду зяблевий, зокрема напівпаровий, обробіток грунту можна замінити сівбою післяжнивних сидеральних культур - гірчиці білої, гірчиці з вівсом, редьки олійної тощо. В жовтні зелену масу їх подрібнюють і заорюють на глибину 27-30 см.

Сучасна технологія вирощування передбачає вирівнювання поверхні зябу. Краще це робити у два етапи - восени після другого лущення і навесні. Осіннє вирівнювання зябу проводити не слід. На грунтах, які зазнають вітрової ерозії, замість оранки треба застосовувати плоскорізний обробіток.

Основним завданням передпосівного обробітку грунту є максимальне збереження вологи в грунті, очищення посівів від бур'янів, створення сприятливих умов для проростання насіння, одержання дружніх сходів. Навесні в суху вітряну погоду втрата вологи з 1 га за добу може досягати 50-60 т/га і більше. Через це першим загальноприйнятим обов'язковим прийомом є ранньовесняне боронування і вирівнювання поверхні спілого грунту за допомогою волокуш-вирівнювачів, які рухаються по полю під кутом 45° до напряму оранки, У разі необхідності цей прийом повторюють перпендикулярно до першого вирівнювання. Вирівнювання поверхні грунту дає змогу якісно провести передпосівний обробіток грунту і загорнути насіння на однакову глибину, одержати дружні сходи, а на зрошуваних площах рівномірно зволожити грунт. Під кукурудзу необхідно застосовувати дві різноглибинні культивації, що поліпшує фізичний стан грунту і провокує проростання бур'янів. Першу культивацію проводять якомога раніше на глибину 10-12 см, а на грунтах, які запливають-14-16 см. При цьому створюються сприятливі умови для проростання бур'янів, які знищують під час другої (передпосівної) культивації, яку проводять на глибину загортання насіння.

При випаданні дощів між першою і другою культивацією доцільно проводити боронування. При низькій забур'яненості грунту для зменшення випаровування вологи першу культивацію можна не проводити або замінити боронуванням, а якщо є загроза забур'яненості посівів кукурудзи коренепаростковими бур'янами, культивація обов'язкова. [5]

Фактичне використання культури показано в таблиці 4.

Таблиця 4

Фактичне використання кукурудзи на силос