Xreferat.com » Рефераты по геологии » Вплив антропогенного забруднення р. Десна на втрату ролі судноплавної артерії

Вплив антропогенного забруднення р. Десна на втрату ролі судноплавної артерії

Зміст


Вступ

Розділ 1. Екологічний стан басейну р.Десна

1.1 Фізико-географічна характеристика р.Десна

1.2 Антропогенне навантаження на басейн р.Десна

Розділ 2. Результати спостережень за довготривалими змінами клімату Європи

2.1 Характер кліматичних циклів протягом голоцену

2.2 Результати спостережень за кліматичними та гідрологічними умовами зони водозбору річки Дніпр

Розділ 3. Екологічний та гідрологічний стан р. Десна

3.1 Аналіз характеру змін опадів по метеостанції Семенівна

3.2 Аналіз характеру змін стоку річки Десна за багаторічний період

Розділ 4. Организаційний, та виробничий базис для екологічно-безпечного користування природними здібностями річки Десна

4.1 Основні положення Водного Кодексу України

4.2 Загальні положення про екологічне безпечну організаційну форму виробничої діяльності річкового транспорту України

4.3 Загальні відомості про технічну оснащеність ВАТ „Чернігівський річковий порт” та пропозиції про більш вигідне застосування його можливостей в умовах фінансової кризи

Висновки

Список використаних джерел


Вступ


Гідросфера, або водяна оболонка Землі, – це її моря й океани, крижані шапки приполярних районів, річки, озера та підземні води. Запаси води на Землі величезні — 1,46*109 км3 (0,025 % її маси). Але це переважно гірко-солона морська вода, непридатна для пиття й технологічного використання. Прісна вода становить усього 2 % її загальної кількості на планеті, причому 85 % її зосереджено в льодовикових щитах Гренландії та Антарктиди, айсбергах і гірських льодовиках. І лише 1 % прісної води містять річки, озера й підземні води; саме ці джерела й використовує людство для своїх потреб. Необхідне відзначити, що без прісної води життя взагалі існувати не може. Тому річки це найважливіша державна цінність, а проблема збереження і раціонального використання чистою води на планеті є най важливим питанням, оскільки вода це джерело життя всіх організмів.

Звісно, що цивілізація людства зародилася біля річок які виконували роль транспортних артерій. Міські поселення здавна виникали по берегах рік і озер, що служили джерелом водопостачання, а найчастіше зручним транспортним шляхом. Одночасно ріки використовувалися для видалення рідких і твердих відходів життєдіяльності людей і домашньої худоби, що приводило до їхнього забруднення, обмежуючи розташовані нижче за течією населені пункти можливості користуватися ними для питного водопостачання. Ріки ставали рознощиками збудників інспекційних захворювань, таких як холера, дизентерія, черевний тиф і ін. Знадобилося не одне тисячоріччя, поки люди навчилися запобігати забрудненню водних об'єктів, очищати і знезаражувати стічні води.

З ростом благоустрою міст розташовані в міській рисі водойми і водотоки здобувають усе більш важливе архітектурно-планувальне, рекреаційне і естетичне значення, Завдяки комфортному мікрокліматові і привабливій естетиці міські набережні є найбільш престижним районом розселення, улюбленим місцем прогулянок городян. Чистота водних об'єктів, архітектурна облаштованість, озеленення берегів і прибережної частини є важливою турботою міської влади. Розмаїтість видів водокористування породжує і розмаїтість вимог до води. Виходячи з цього, поняття якості води повинне бути пов'язане з її використанням. Відповідно до Водного кодексу України якість води є характеристика складу і властивостей води, що визначає її придатність для конкретного виду водокористування. Це накладає відповідні обмеження на застосування річок як транспортних артерій, джерело піску та води для охолодження ядерних реакторів, система утилізації промислових та побутових відходів та ін., оскільки антропогенне навантаження не повинно порушувати екосистему річок як джерела пітної води та ареалу існування відповідних видів флори і фауни. Вищезгадане надає підстави вважати тему дипломного проекту актуальною з відповідних міркувань.

Актуальність теми

При розробці стратегії в області раціонального використання і охорони водних ресурсів, включаючи оптимальне використання і регулювання річкового стоку, необхідно, перш за все, мати науково-обґрунтовані оцінки змін водного режиму, що відбуваються під впливом природних і антропогенних чинників. Складність вирішення цих питань значною мірою обумовлена особливостями кліматичних умов останніх двох десятиліть XX сторіччя. У цей період виразно позначився процес глобального потеплення клімату, для помірних широт північної півкулі. Особливо інтенсивне підвищення температури повітря спостерігається з кінця 1970-х до початку 1980-х років. В зв'язку з цим, однією з найбільш актуальних проблем екологічних досліджень є виявлення закономірностей змін водних ресурсів і водного режиму річок.

Мета і завдання досліджень

Метою досліджень є виявлення основних закономірностей динаміки зміни водного режиму річки Десна і оцінка можливих гідрологічних та гідродинамічних наслідків в зв’язку з глобальним потепленням клімату.

Поставлену мету досягнуто вирішенням таких завдань:

– на підставі аналізу загально-планетарних тенденцій та наслідків глобального потепління здійснити скорочений всесвітній аналіз екологічної ситуації з річковими стоками взагалі, та конкретно по Дніпровське - Деснянському басейну вчасності;

– сформувати базу даних по параметрах температури, опадів та річкового стоку у Чернігівський області за багаторічний період та здійснити математичну обробку накопиченої бази даних;

– використати отримані математичні результати для сумісного аналізу опадів і стоку за багаторічний період та побудувати графіки, які ілюструють отримані об’єктивні висновки які повинні бути такими, які автоматично витікають з первинних даних.

Об’єкт дослідження – Дніпровське - Деснянська річкова система, яка охоплює територію України, Росії та Білорусії.

Предмет дослідження – взаємозв’язок між загально-планетарними та зональними кліматологічними та метеорологічними змінами, у контексті їх екологічних наслідків, у тому числі під впливом антропогенних і чинників в межах об’єкту досліджень.

Методи дослідження – поставлені завдання виконані на основі системного підходу до вирішення складних екологічних завдань за допомогою методів статистичної обробки первинних даних. В процесі вивчення та аналізу даної проблеми використані методи графічної екстраполяції. В роботі присутні історичні довідки та статистичні дані.

Практичне значення одержаних результатів

Отримано висновок про стабільні, довготривалі перспективи річки Десна як судноплавної артерії та структурної основи для розвитку “екологічного туризму”. Крім того, підтверджено, що на території Чернігівської області діють загально-планетарні кліматичні закономірності.

Предметом захисту є виводи про довготривалі тенденції водного режиму річки Десна як повноцінної воднотранспортної артерії. У основі дипломної роботи лежать результати багаторічних спостережень, запозичених в метеослужбі Чернігівської області. Особистий внесок автора дипломної роботи полягає в постановці завдання, зборі інформації, формуванні і обробці таблиць, узагальнення отриманих результатів і формулювання висновків. Головна мета даної роботи дати характеристику еколого-гідродинамічного стану та судноплавним властивостям річки Десна і впливу забруднення, що відбулися, на якість води. Згідно поставленої мети були вирішені такі окремі завдання, які відображені у відповідних розділах дипломної роботи:

– проаналізувати пов’язані з глобальним потеплінням загальні кліматичні тенденції та екологічний стан басейну річки Десна;

– дати загальну характеристику річкового транспорту та можливості перевезення вантажів судноплавною водною артерією річки Десна;

– обґрунтувати та розробити пропозиції на користь конкретної виробничої структури – ВАТ “Чернігівський річковий порт”.


Розділ 1. Екологічний стан басейну р.Десна


1.1 Фізико-географічна характеристика р.Десна


Десна – одна з найкрасивіших річок нашої країни. Вона бере свій початок на території Смоленської області у Росії і впадає в Дніпро. Загальна довжина річки 1126 км, площа басейну перевищує 80 тис. км2. На шляху від Єльні до Дніпра в неї впадає понад 20 великих і малих річок. Основні притоки Десни: Судость, Снов, Болва, Навля, Неруса, Івотка, Сейм, Остер.

Об’єктом дослідження є р. Десна та її притоки в межах Чернігівської області, а головною метою – аналіз використання її водних ресурсів та якості води [7].

Десна – ліва притока 1-го порядку р. Дніпро, її довжина в межах України становить 591 км. Більша частина ріки протікає в межах Чернігівської області (552 км), лише її нижня частина знаходиться в Київський області. Десна – рівнинна річка з широкою (до 15 км) долиною, заплава річки заболочена, з чисельними протоками та озерами.

Гідрологічний режим визначається весняною повінню та низькою літньою меженню. Швидкість течії незначна, найбільша (0,95 м/сек) припадає на квітень, у меженний період вона становить 0,4 – 0,7 м/сек.

Середній багаторічний об’єм стоку Десни оцінюється в 10,2 куб. км на рік. Найбільші притоки Десни на території Чернігівської області – це Снов, Убідь, Мена, Білоус (праві), Сейм, Остер, Дочь (ліві).

Більша частина басейну р. Десни за схемою фізико-географічного районування України розташована в межах зони мішаних лісів (Чернігівське Полісся, Новгород-Сіверське Полісся), лише південно-східна – у межах лісостепової зони (Північна область Дніпровської терасової рівнини).

Десна – судноплавна річка, здавна відома як важлива транспортна магістраль. В ІХ-ХІ сторіччях вона була боковим відгалуженням стародавнього торгівельного шляху “з варяг у греки”.

Пасажирське сполучення по Десні здійснюється протягом 206 км.

Обрамлена прекрасними лісами, квітучими луками, заростями верболозу, несе свої води зачарована Десна. Такою вона вступає на територію України, такою впадає в Дніпро. І на кожному кілометрі шляху перед мандрівниками відкриваються дедалі прекрасніші картини. На початку свого шляху по Україні Десні приймає притоки Судость і Зноб і тече вздовж кордону між Сумською і Чернігівською областями. Під Новгород-Сіверським вона проходить біля самого підніжжя городища князя Ігоря і старовинного Спасо-Преображенського монастиря. Приймаючи з водою Сейму і його неспокійну силу, Десна закручує таку карусель, що часом промиває вирву завглибшки до 28 м.

Колись по берегах Десни стіною стояли прадавні непролазні хащі. Нині придеснянські ліси, зрозуміло, дуже поріділи, але й дотепер збереглися численні лісові масиви, які є одною з найбільших окрас Десни. Від Журавки до Білої Берізки шумлять легендарні Брянські ліси. На півночі вони поступово переходять у соснові гаї, а спускаючись далі на південь, височать над Десною численними урочищами [12].

Долина р.Десна становить так званий Деснянський екологічний коридор в рамках Національної екологічної мережі України і Всеєвропейській екологічній мережі. Справа в тому, що вздовж Десни пролягає Деснянський пролітний шлях, яким мігрує багато видів європейських перелітних птахів. Крім того, місцевих видів тварин і рослин тут також дуже багато, адже заплава зберігається в природному стані ще з часів останнього зледеніння і ніколи не освоювалась людиною. Трапляються тут і види тварин, занесені до Червоної книги України, як наприклад, чорний лелека і орлан-білохвіст. Все це надає придеснянським лукам і лісам міжнародного, транскордонного значення. Крім цього, частину заплави науковці пропонують включити до переліку водно-болотних угідь міжнародного значення. Такі водно-болотні угіддя знаходяться під охороною ратифікованої Україною Рамсарської конвенції.

1.2 Антропогенне навантаження на басейн р. Десна


Антропогенне навантаження на навколишнє природне середовище постійно зростає. Сьогодні перед людством постала необхідність ліквідації протиріччя між зростаючим споживанням природних ресурсів та погіршенням їх якості. Невід’ємною частиною даної проблеми є використання та охорона водних ресурсів.

Води басейну Десни широко використовується в господарстві області. За даними Деснянського регіонального управління водних ресурсів, забір води в 2002 р. в басейні р. Десна в межах Чернігівської області становив 110,7 млн. куб. м. Порівнюючи з 2001 р. забір води зменшився на 3,83%. Загальне використання водних ресурсів також зменшилося на 5,63%. Основними користувачами водних ресурсів є промисловість (58,8%), житлово-комунальне господарство (27,8%), сільське господарство (3,8 %). Основні об’єми зменшення використання води зафіксовані в сільському господарстві. Це пояснюється значним зниженням поголів’я худоби [4].

Якість води р. Десни за останні роки суттєво не змінилась. У 2002 році в басейн Десни підприємствами Чернігівської області було скинуто зворотних вод 85,49 млн. куб. м, що більше ніж у попередньому році на 3,53%. Основними забруднювачами поверхневих водних об’єктів є підприємства комунального господарства, на які припадає до 97,6% скидів від загального обсягу забруднених стічних вод, підприємства м’ясо-молочної промисловості – 1,4 %, переробної промисловості – 0,6 %.

Важливим показником якісного стану річкових вод є кількість у воді біогенних речовин, зокрема сполук азоту (азот амонійний (NH4+ ), нітритний (NO−2 ), нітратний (NO3− )) і фосфору. Основними джерелами надходження біогенних речовин у річкові води є скиди житлово-комунальних та промислових підприємств, поверхневий стік із площ водозбору, зокрема сільськогосподарських угідь, та атмосферні опади.

Найменш стійкою сполукою є нітритний азот. Це – проміжний продукт біохімічного окиснення аміаку або відновлення нітратів.

Присутність у воді нітритів у великий кількості свідчить про фекальне забруднення води, потенціальну токсичність її й канцерогенність, оскільки нітрити легко трансформуються в нітрозоаміни – канцерогенні сполуки.

Амоній сольовий зустрічається в поверхневих водах переважно у невеликий кількості, його вміст у водоймах знижується при одночасному утворенні нітратів. Підвищений вміст амонію часто спостерігається в місцях скиду стічних вод і свідчить про анаеробні умови формування хімічного складу води і про її незадовільну якість.

Кількість нітратів у поверхневих водах, як правило, невелика.

Головним джерелом їх надходження є ґрунтовий шар, у якому нітрати накопичуються як за рахунок природних процесів, так і за рахунок внесення азотних добрив.

Фосфати потрапляють у поверхневі води в основному з комунальними стічними водами, що містять поліфосфати як компоненти миючих засобів, фотореагенти та пом’якшувачі води. Важливим фактором є змив фосфатних добрив із сільськогосподарських угідь.

По течії Десни вміст біогенних речовин за період з 1998 по 2002 роки в цілому досить помірний. Гідрохімічний склад річкової води, яка надходить із території Росії в останні роки значно покращивсь і вона не має помітного впливу на якість води Десни в межах Чернігівської області.

Концентрації амонію сольового коливалися від 0,185 до 0,45 мг/л і не перевищували ГДК для водойм рибогосподарського призначення за винятком гирла р. Шостки (притока 1 порядку), де зафіксовано перевищення ГДК у 2007 і 2008 роках у 1,6 і 3,3 разу відповідно. Басейн р. Шостки розташований на території Сумської області і характеризується значною антропогенною перетвореністю: розораність басейну становить 48,8%, урбанізованість – 7,6%, забір води – 13,3 млн. куб. м, скид забруднених стічних вод – 1,6 млн. куб .м.

Вміст нітритів по течії р. Десни за досліджуваний період не перевищував ГДК, за винятком створу на 0,1 км вище гирла р. Судость на кордоні з Брянською областю Росії, де в 2008 р. зафіксовано перевищення ГДК у 6 разів, і гирла р. Шостки, де підвищений вміст нітритів спостерігався протягом усього періоду (у 2002 році 3,0 ГДК).

Концентрації нітратів по течії р. Десни не перевищували ГДК.

Фосфати у воді Десни були виявлені в кількостях, що нижче нормативних, незначне підвищення концентрації фосфатів (0,63 мг/л, 2008 рік) фіксується в нижньому створі на кордоні з Київською областю [10].

Винятком є гирло р. Шостки, де вміст фосфатів підвищений (у 2008 р. 1,1 ГДК).

На території Чернігівської області вагомим джерелом забруднення річкових вод Десни є житлово-промисловий комплекс міста Новгород-Сіверського. Ця територія знаходиться в межах Новгород-Сіверського Полісся, де переважають ландшафти моренно-зандрових, зандрових терасових рівнин із піщаними і супіщаними ґрунтами, і вирізняється незначним аграрним навантаженням. Розораність у межах Новгород-Сіверського адміністративного району становить 39,5%, але у ландшафтній структурі району переважають місцевості лесових “островів” з еродованими сірими лісовими ґрунтами, для яких характерний важкий механічний склад, а значить і більший розвиток процесів поверхневого стоку і, як наслідок, більше надходження шкідливих речовин, які входять до складу добрив, у поверхневі води. Тут спостерігається збільшення вмісту у воді азоту амонійного, нітритів і нітратів, фосфатів. Після впадіння в Десну р. Шостки концентрація цих біогенних речовин значно зростає. Таке становище зберігається до впадіння річки Сейм. Води р. Сейм не мають істотного впливу на якісний стан Десни.

Наступним джерелом забруднення є житлово-промисловий комплекс м. Чернігова. Чернігів – найбільший промисловий центр області, тут зосереджена значна кількість промислових підприємств. Крім того, у Чернігові дуже висока щільність населення – 5276 чол./кв.км. Це обумовлює значний скид стічних вод у р. Десну. Про це свідчать, наприклад, середні річні дані за 2008 р. по двох створах на р. Десні – за 1 км вище міста і за 5 км нижче міста. Вміст амонію сольового становить 0,42 і 0,46 мг/л, нітритів – 0,028 і 0,032 мг/л, фосфатів – 0,51 і 0,85 мг/л відповідно. Хоча відмічається локальне, більш концентроване, джерело забруднення в місті скидання не досить очищених стічних вод КП “Чернігівводоканал” через р. Білоус. Для порівняння в таблиці наведено дані про вміст біогенних речовин у р. Білоус за 2008 р.

В останні роки погіршився стан р. Остер (притока 1-го порядку). Відчутний негативний вплив житлово-промислового комплексу м. Ніжина на воду в р. В’юниця, а далі і р. Остер. Ніжин є другим за числом жителів місто області, вирізняється значною щільністю населення – 1916 чол./кв.км. У Ніжині зосереджена велика кількість промислових підприємств. На створах річки В’юниця, нижче очисних споруд міста Ніжина, і в річці Остер, після впадіння в неї р. В’юниця, фіксується наднормативний вміст амонію сольового, нітритів. Ніжинський район має мозаїчну ландшафтну структуру. І якщо північна частина району розташована в Чернігівському Поліссі, де ландшафти мають високий потенціал самоочищення, то південна частина району знаходиться в лісостеповій зоні (Північна область Дніпровської терасової рівнини) і тут переважають ландшафти терасових рівнин із чорноземами типовими та лучно-чорноземними ґрунтами, які мають низьку здатність до самоочищення. Це сприяє забрудненню поверхневих вод нітратами і фосфатами, які змиваються із сільськогосподарських угідь. Значна кількість біогенних речовин потрапляє в р.Остер зі стічними водами Козелецького ВУЖКГ. Річки В’юниця, Остер мають низький потенціал самоочищення. У гирлі р. Остер у 2008 р., у порівнянні з минулими роками, зросла кількість амонію сольового в 3,3 рази, нітратів у 3 рази, фосфатів в 1,16 рази.

У південно-східній частині басейну Десни знаходиться ще одне вагоме джерело забруднення річкових вод – житлово-комунальний комплекс м. Бахмача. Концентрація в місті підприємств м’ясо-молочної промисловості, міського населення, розташування у межах Північної області Дніпровської терасової рівнини, де домінують лісостепові ландшафти розчленованих лесових рівнин з чорноземами типовими, які мають низьку здатність до самоочищення, спричинюють значне забруднення біогенними речовинами води р. Борзенка, а далі – р.Дочь (притока 1-го порядку).

Крім того, значне занепокоєння викликає екологічний стан малих річок басейну Десни. Малі річки за своїми гідрологічними параметрами (малий об’єм стоку, низькі рівні води, повільна течія) часто не справляються із забруднюючими речовинами, які потрапляють у води. Це такі річки як: Бабка, Мена, Парасючка, Іченька, Бистриця, Борзна, Борзенка, Безіменний струмок (м. Щорс), Стрижень. За досліджуваний період майже в усіх створах по цих водоймах, а особливо у створах нижче скиду очисних споруд, фіксується перевищення ГДК для водойм рибогосподарського призначення по амонію сольовому, нітритах [17].

Таким чином, на території Чернігівської області в басейні Десни можна виділити чотири екологічні зони зі значним антропогенним тиском: міста Новгород-Сіверський, Чернігів, р. Остер (м. Ніжин), р. Дочь (м. Бахмач). Переважання у ландшафтній структурі цих регіонів ландшафтів із низьким потенціалом самоочищення сприяє надходженню у водойми нітратів і фосфатів із сільськогосподарських угідь. Крім того, на якість води р. Десни значний вплив мають водокористувачі суміжних територій, особливо Сумської області (р. Шостка). Незначна відмінність концентрацій сполук азоту та фосфору між верхнім (на кордоні з Росією) і нижнім (на кордоні з Київською областю) створами свідчить про значний потенціал самоочищення р. Десни. Але зафіксоване перевищення вмісту біогенних сполук вказує на необхідність оздоровлення екологічної ситуації в басейні Десни.

На території Чернігівської області головними джерелами забруднення поверхневих водних об'єктів басейну Десни є підприємства комунального господарства, що становить 97,7 % від загального обсягу забруднення стічних вод. Також скид забруднених стічних вод здійснюють підприємства м'ясо-молочної промисловості, переробної промисловості тощо.

У 2008 році в поверхневі водні об'єкти басейну Десни скинуто 125,5 млн. м3 (2007 р. - 112,4 млн. м3) зворотних вод, з яких 30,5 млн. м3 (2007 р, - 32,3 млн. м3) нeдocтатньо очищених, що становить 24,3 % від їх загального об'єму. Порівняно з 2007 роком, кількість забруднених зворотних вод зменшилась на 1,8 млн. м3, або на 5,6 %.

Основними водокористувачами та забруднювачами басейну річки Десна є КП «Чернігівводоканал», м.Чернігів, КП «Бахмач-водсервіс», м.Бахмач, ТОВ «Бахмач-м’ясо», м. Бахмач, ЗАТ «Новгород-Сіверський сирзавод», м.Новгород-Сіверський.

За оцінкою антропогенних навантажень за ступенем скидання забруднених недостатньо очищених зворотних та зливових вод, найбільшого навантаження зазнають малі річки басейну Десни – р.Білоус і р.Стрижень в м. Чернігів.

Втім, за інформацією Деснянського басейнового управління водних ресурсів, на екологічному стані річки Десна це суттєво не позначається.

На території Сумської області до басейну р. Десна належать 70 річок, довжиною більше 10 км. За даними форми статистичної звітності 2- ТП (водгосп) за 2008 рік в басейн р. Десна було скинуто 9,657 млн. м3 стічних вод: з них нормативно очищених на очисних спорудах 6,223 млн. м3, недостатньо-очищених 3,385 млн. м3 та без очистки скидається 0.049 млн. м3. Основними забруднювачами вод басейну р. Десна є підприємства житлово-комунального господарства, які скидають до 86.0% недостатньо-очищених та неочищених стічних вод, в першу чергу це КП ВУВКГ м. Конотоп який скидає в р. Езуч до 3,0 млн. м3 (НДО), ДП МОУ «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон» 0,144 млн. м3 (НДО), КП «Водоканал» м. Білопілля скидає в р. Вір 0,2 млн. м3 (НДО), КП «Аква-сервіс» м. Ямпіль в р. Івотка скидає 0,071 млн. м3 (НДО), КП «Буринь-аква» в р. Чаша скидає 0,081 млн. м3 (НДО), ПП «Водо-сервіс» м. Середино Буда скидають в р. Бобрик 0,049 млн. м3 неочищених стічних вод.

Також потужний вплив на її стан можуть спричиняти такі підприємства КП ШКЗ «Зірка» м. Шостка, КП ВУВКГ м. Шостка, КП «Аква-Сервіс» м. Ямпіль, КП ВУВКГ м. Глухів, КП «Водоканал-Білопілля», ТОВ НВО «Червоний металіст» м. Конотоп, тов «Мотордеталь-Конотоп», ВАТ «Сумирибгосп» м. Конотоп та м. Глухів, Буринський завод СОМ м. Буринь, Кролевецький КХП м.Кролевець, ВАТ «Шосткинський завод хімічних реактивів» м. Шостка, ТОВ ЮВС «Віринський цукровий завод» смт. Жовтневе (Білопільський район) [10].

Потужний вплив на навколишнє природне середовище становлять місця зберігання з непридатними та забороненими до використання пестицидами (НЗП).

Розгерметизація контейнерів та зберігання пестицидів насипом є причиною самовиникнення хімічних реакцій з виділенням токсичних газів, що веде до забруднення атмосферного повітря і становить загрозу здоров'ю людей, які проживають в даному регіоні, а також потенційну загрозу забруднення всіх компонентів довкілля високотоксичними сполуками.

Одними з найбільших місць накопичення НЗП є станція «Побєда» Середино-Будського району в кількості 940 тон та склад колишнього ВАТ «Ямпільський «Агрохім» (смт Свеса Ямпільського району), у якому згідно матеріалів останньої інвентаризації зберігається 84,401 т непридатних пестицидів. Зазначений склад розташований у безпосередній близькості до житлової забудови і знаходиться у напівзруйнованому стані. Пестициди зберігаються насипом у порушеній тарі, і становлять значну загрозу навколишньому середовищу.

За останній рік забір води по басейну р. Десна зменшився на 18,7 млн.м3 проти попереднього року (134,7 млн. м3) і становив 116,0 млн. м3. Використання води зменшено, проти 2007 року, на 18,1 млн. м3, що становить 109,7 млн. м3. Зменшення використання води відбулося, за рахунок КЕП "Чернігівська ТЕЦ" ТОВ фірми "ТехНова", на якому зменшено виробництво електричної енергії, та комунально-побутового господарства, що пов’язано із встановленням приладів обліку та економнішим використанням води.

Загальний скид стічних вод у 2008 році зменшився проти минулого року на 13,2 млн. м3, або 10,4 %, і становить 114,24 млн. м3.

Головні джерела забруднення поверхневих водних об’єктів - це підприємства комунального господарства - 98,5 % скидів від загального обсягу забруднених стічних вод. З 26 споруд, які експлуатуються у комунальному господарстві, 3 - повністю замортизовані, 12 - потребують значних коштів на ремонт або реконструкцію. Каналізаційні мережі мають 15 міст, 14 селищ міського типу та 11 сіл області.

Скид недостатньо очищених стічних вод зменшився, в порівнянні з 2007 роком, на 1,29 млн. м3, або 4,3 %, і становить 28,69 млн. м3.

Найбільше навантаження зворотних вод має басейн р. Десна. Проте, у 2008 році скиди в басейні зменшились з 112,7 млн. м3 у 2007 році до 93,05 млн. м3, або на 19,65 млн. м3 (17,44 %) (рис. 1.).


Вплив антропогенного забруднення р. Десна на втрату ролі судноплавної артерії

Рис. 1. Динаміка скиду зворотних вод у басейн р. Десна

Перелік підприємств-забруднювачів, типи очищення у розрізі річкових басейнів та скидання зворотних вод і забруднюючих речовин у поверхневі водні об’єкти наведено в табл. 1.2.


Таблиця 1.1

Забір і використання води р. Десна за 2008 – 2008 роки, млн. куб. м. на рік

Роки Забрано води Використано води

З поверхневих джерел З підземних джерел Всього Промисловість Сільське господарство в т.ч. риборозведення Комунгосп Зрошення Інші галузі Всього
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11
2006 88,16 53,49 141,6 95,74 6,322 0,072 29,96 - 3,478 135,5
2007 83,42 51,24 134,7 91,07 4,960 0,004 28,36 - 3,405 127,8
2008 66,75 49,29 116,0 73,43 4,741 - 27,97 - 3,559 109,7

Таблиця 1.2

Перелік основних водокористувачів-забруднювачів водних об’єктів р. Десна

Підприємство-забруднювач Відомча належність Водний об’єкт Об’єм скидання, млн. куб. м Обсяг забруднюючих речовин, що скидаються, тонн/рік



Всього НО НДО
1 2 3 4 5 6 7

1. ЗАТ "Новгород-Сіверський сирзавод"

2007 рік

2008 рік

Національна асоціація "Укрмолоко" р. Десна

0,1816

0,1568


-

-


0,1816

0,1568


404,90

502,23

2. ВАТ "Новгород-Сіверський м’ясокомбінат"

2007 рік

2008 рік

Концерн "Укрм’ясо" р. Десна

0,0083

-


-

-


0,0083

-


10,54

-

3. Сізо № 32

м. Новгород-Сіверський"

2007 рік

2008 рік

Державний департамент України з виконання покарань р. Десна

0,0089

0,008


-

-


0,0089

0,008


8,22

4,72


Відділ аналітконтролю та моніторингу проводить лабораторний контроль якості води в р. Десна по 18 створах, враховуючи транскордонні. Традиційним залишається для річок Полісся підвищений вміст заліза загального, фосфатів та марганцю.

Гідрохімічний стан води річок-притоків Десни Сейму та Судості залишається на рівні минулорічних показників і тримається в межах ГДК для водойм рибогосподарського призначення [14].

Спостереження за станом забруднення р. Десна в районі м. Чернігів проводились в 2-х створах:

а)1 км вище міста;

б)в межах міста.

Водність річки Десна була дещо вища водності попереднього року і середньої багаторічної (К=1,23 ).

За даними гідрохімічних спостережень середньорічний вміст розчиненого у воді кисню був задовільним - на рівні 10,18-10,34 мг О2/дм3.

Перевищення граничнодопустимих концентрацій (ГДК) спостерігалось по азоту нітритному та сполуках важких металів.

Середній вміст азоту нітритного перевищував ГДК в 1,1 рази в обох створах спостережень. Концентрації по сполуках заліза загального були на рівні З ГДК, по сполуках марганцю - 5-6, хрому шестивалентного - 7-8, міді - 12-18 ГДК.

В цілому, стан планктонного ценозу р. Десна на ділянці м. Чернігова відповідав ІІ-ІІІ класу, 3-4 категорії якості вод β-мезосапробної зони. На створі в межах міста стан планктонних угруповань свідчив про більш високий рівень забруднення вод річки.

Чернігівська обласна санітарно-епідеміологічна станція проводить спостереження за станом водного басейну по кількість постійних створів водойм 59, в т.ч. водойм І категорії – 12 створів, водойм ІІ категорії – 47 створів.


Місця розташування мереж постійних точок спостережень за станом навколишнього природного середовища

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.
Подробнее

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты:

№ п/п Населений пункт, водний об’єкт Контрольоване середовище Показники, що контролюються
1. р. Десна, кордон України з Росією, Н.-Сіверський район Вода відкритих водоймищ Санітарно-хімічні, бактеріологічні, радіологічні, згідно Санітарних правил та норм “Охорони поверхневих вод від забруднень”
2. р. Судость, с. Грем’яч, в межах села, Н.-Сіверський район