Адвокатура /Укр./

законом засоби захисту прав і законних інтересів громадян та юридичних осіб і не має права використовувати свої повноваження на шкоду особі, в інтересах якої прийняв доручення, та відмовитись від прийнятого на себе захисту підозрюваного, обвинуваченого, підсудного. Адвокат не має права прийняти доручення про подання юридичної допомоги у випадках, коли він у даній справі подає або раніше подавав юридичну допомогу особам, інтереси яких суперечать інтересам особи, що звернулася з проханням про ведення справи, або брав участь як слідчий, особа, що провадила дізнання, прокурор, громадський обвинувач, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, представник потерпілого, цивільний позивач, цивільний відповідач, свідок, перекладач, понятий, а також коли в розслідуванні або розгляді справи бере участь посадова особа, з якою адвокат перебуває в родинних стосунках.

Повноваження адвоката на участь у процесі повинно бути підтверджено відповідним свідченням, а також ордером про наявність угоди або доручення на участь у справі.

Одним із найбільш діючих засобів, які дозволяють адвокату виконувати свої професійні обов'язки в кримінальному процесі, є заява клопотань. З їхньою допомогою він доводить до відома слідчого, прокурора і суду свою думку про доведеність обвинувачення, обгрунтованості кваліфікації, доцільності прийняття конкретних процесуальних рішень, сприяє зборові, перевірці й оцінці доказів. Клопотання адвоката - це письмове або усне його звертання до осіб, які уповноважені здійснювати кримінально-процесуальну діяльність по доведенню і прийняттю рішення в справі, про вчинення цими особами дій, які входять у їхню компетенцію, спрямовану на захист прав і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного. У клопотаннях адвоката можуть ставитися питання про витребування і прилучення до справи документів і предметів, про виклик нових свідків, проведення допитів, очних ставок та інших слідчих і судових дій, про скасування або заміну запобіжного заходу, про закриття справи і т.д.

Адвокат вправі заявити відвід посадовим особам, що приймають участь у розслідуванні і розгляді справи. Адвокат може оскаржити будь-які дії і рішення слідчих органів, прокурора, судді і суду, котрий, на його думку заподіюють шкоду законним інтересам його клієнта.

З моменту допуску до участі в справі в стадії попереднього розслідування адвокат вправі: бути присутнім при допиті підозрюваного, пред'явленні обвинувачення, задавати питання учасникам справи. Після завершення попереднього слідства адвокат має право разом з обвинувачуваним або самому ознайомитися з усіма матеріалами справи.

При ознайомленні з матеріалами справи адвокат має право: робити виписки, мати побачення з обвинувачуваним, роз'яснювати йому зміст обвинувачення, обговорювати з ним питання про заяву клопотань, подавати докази, заявляти відводи, оскаржувати дії і рішення слідчого і прокурора.

Адвокат - представник потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача.

Потерпілим признається особа, котрій злочином заподіяний моральний, фізичний або майновий збиток. Цивільним позивачем признається громадянин, підприємство або організація, котрі понесли матеріальний збиток від злочину і пред'явили при виробництві в кримінальній справі до обвинувачуваного або до осіб, котра несе матеріальну відповідальність за його дії, гражданський позов, тобто вимогу про відшкодування збитків, котрий розглядається судом разом з кримінальною справою. Як цивільні відповідачі можуть бути притягнуті батьки, опікуни або інші особи, а також підприємства, організації і організації, котра у силу закону несе матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну злочинними діями обвинувачуваного.

Про визнання потерпілим, цивільним позивачем, а також про притягнення як цивільного відповідача особу, котра проводить дізнання, слідчий, суддя виносять постанову, а суд - рішення. З цього моменту вони стають учасниками кримінального процесу, одержують процесуальні права для захисту своїх законних інтересів, у тому числі і право, мати представника.

Потерпілий і адвокат як його представник мають право: подавати докази; заявляти клопотання; знайомитися з усіма матеріалами справи з моменту закінчення попереднього слідства; брати участь у судовому розгляді; заявляти відводи; подавати скарги на дії особи, котра проводить дізнання, слідчого, судді і суду, а також на вирок або рішення суду і постанови судді.

РОЗДІЛ III

Представництво адвоката в цивільному процесі.

Адвокат як правозахисник і представник у цивільному процесі.

Законом України покладено на адвоката виконання в цивільному процесі двох функцій:

У відповідності з ст. 6 Закону “про адвокатуру” і глави 12 ЦПК при здійсненні професійної діяльності адвокат має право: представляти і захищати права та інтереси громадян і юридичних осіб за їх дорученням у всіх органах, підприємствах, установах і організаціях, до компетенції яких входить вирішення відповідних питань; збирати відомості про факти, які можуть бути використані як докази в цивільних, господарських, кримінальних справах і справах про адміністративні правопорушення, зокрема: запитувати і отримувати документи або їх копії від підприємств, установ, організацій, об'єднань, а від громадян – за їх згодою; ознайомлюватися на підприємствах, в установах і організаціях з необхідними для виконання доручення документами і матеріалами, за винятком тих, таємниця яких охороняється законом; отримувати письмові висновки фахівців з питань, що потребують спеціальних знань; застосовувати науково-технічні засоби відповідно до чинного законодавства; доповідати клопотання і скарги на прийомі у посадових осіб та відповідно до закону одержувати від них письмові мотивовані відповіді на ці клопотання і скарги; бути присутнім при розгляді своїх клопотань і скарг на засіданнях колегіальних органів і давати пояснення щодо суті клопотань і скарг; виконувати інші дії, передбачені законодавством.

Участь адвоката в цивільному процесі складається в здійсненні ним представництва і в захисті суб'єктивних майнових і особистих немайнових прав, що охороняються законом інтересів громадян і юридичних осіб та в сприянні суду у всебічному, повному й об'єктивному розгляді справи, прав і обов'язків сторін. У процесуальному представництві адвоката об'єднуються два види правовідносин - між адвокатом і особою, інтереси якої він захищає, між адвокатом і судом у цивільному процесі. Правовідносини між адвокатом і довірителем мають матеріально-правовий та процесуально-правовий характер. Матеріально-правовий грунтується на договорі доручення. Процесуально-правовий зв'язок виникає із приводу оформлення і визначення обсягу повноважень представника в цивільному процесі.

Процесуально-правові положення адвоката при веденні цивільних справ у суді першої інстанції.

На підставі наданих повноважень адвокати допомагають зацікавленим особам звернутися в суд за захистом їхніх прав. Для цього використовуються цивільно-процесуальні засоби - позовна заява, у справах, котрі виникають з адміністративно-правових відносин - скарга і заява, а при окремому виробництві - заява.

Позовна заява складається адвокатом у письмовій формі й у відповідності з визначеним ст. 137 ЦПК утриманням. Суддя, до якого надійшла заява, вирішує питання про його прийняття. Відмова в прийнятті оформляється мотивованою постановою. З прийняттям позовної заяви виникають цивільно-процесуальні правовідносини, у яких бере участь адвокат, котрий одержує права й обов'язки процесуального представника.

При оформлених повноваженнях по веденню справи в суді адвокат відповідача може використовувати загальні процесуальні засоби захисту, передбачені ст. 99, 103 і іншими статтями ЦПК, а також спеціальні засоби - заперечення позову і зустрічний позов.

Діяльність адвоката як процес представника в стадіях касаційного і наглядового виробництва і перегляду судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Касаційні оскарження і перевірка судових рішень і постанов, які не набрали сили, є важливою процесуальною гарантією захисту прав осіб, що приймають участь у справі. Право касаційного оскарження процесуальні представники реалізують шляхом подачі касаційної скарги в письмовому виді за формою, передбаченої законом.

Цивільно-процесуальним засобом реалізації права на оскарження виступає заява співучасників і третіх осіб про приєднання до касаційної скарги. Заява про це подається в письмовому виді, вільного змісту і державним митом не оподатковується. Але заява представника про приєднання співучасника або третьої особи до касаційної скарги рахується такою, коли по правових основах і правових наслідках сходиться з касаційною скаргою. Приєднання до касаційної скарги реалізується подачею заяви в суд першої або касаційної інстанції.

Перевірка в порядку нагляду судових рішень і постанов, котрі набрали законної сили, є процесуальною гарантією, яка забезпечує захист прав сторін і інших осіб, котрі брали участь у справі, а також державних інтересів. Вони, а також їхні представники, вправі звернутися зі скаргою до уповноважених осіб суду і прокуратури про опротестування судових рішень у порядку нагляду.

Процесуальним забезпеченням захисту прав і законних інтересів осіб, котрі беруть участь у справі, є також перевірка законності й обгрунтованості рішень і постанов суду, які набрали сили у зв'язку з нововиявленими обставинами.

З цією метою особи, які беруть участь у справі, і їхні уповноважені представники мають право збудити справу по перегляду рішення або постанови в зв'язку з нововиявленими обставинами, вступити в процес у справі, брати участь у судовому засіданні, здійснювати іншу процесуальну діяльність.

Процесуальне представництво адвоката в стадії судового виконання.

Право на порушення судового виконання у відповідності зі ст. 356 ЦПК мають прокурор і суб'єкти захисту прав інших осіб, а також уповноважені ними представники, коли в їхніх повноваженнях передбачене право на пред'явлення виконавчого документа до стягнення. Реалізація представником цього права поставлена в залежність від наявності визначених умов: віднесення рішення судових і несудових органів до підвідомчості судового виконання; заяви в орган судового виконання з прикладеним до нього виконавчим документом; учинення дій після подачі заяви в межах процесуальних термінів із дотриманням правил про підсудність.

Висновок

Адвокат – професійний спеціаліст-юрист, покликаний своєю діяльністю в відповідності з Конституцією і законами України:

а) сприяти захисту прав і свобод, представляти інтереси громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, надавати їм юридичну допомогу;

б) діяти в складі адвокатури України, яка у відповідності з Законом України “Про адвокатуру” (09.12.1992 р.) є добровільним професійною спілкою, діючою на підставі верховенства закону , незалежності, демократизму, гуманізму, конфіденційності;

в) давати, у межах своєї компетенції, консультації та роз'яснення, довідки по законодавству, складати заяви, скарги та інші документи правового характеру, сприяти правовими способом а здійсненню підприємницької діяльності;

г) володіти глибокими знаннями не тільки в межах юриспруденції, бути тонким психологом, мати хорошу мову, неухильно дотримуватись адвокатської етики та професійного призначення – захищати не злочин, а людину.

        При підготовці цієї курсової роботи автор керувався декількома принципами:

максимально наблизити себе до теми, або можливо, моєї майбутньої діяльності;

максимально докладно викласти матеріал, який стосується всіх аспектів діяльності адвоката та взагалі юриста;

відкрити перш за все горизонти, перспективи цієї галузі права.

Перечитавши ще раз викладений матеріал, автор прийшов до висновку, що адвокат обов'язково повинен стояти на захисті прав та свобод людини, які їй надала держава, Конституція, закони та інші нормативно-правові акти. Адвокат повинен у нашому, досить нездоровому суспільстві, захищати людину від різного роду посягань на її честь та гідність, у тісній сполуці із законом.

Список літератури та джерел

Мережа Internet:

www.rada.kiev

www.liga.kiev

www.zd

Інша література:

Кримінальний кодекс України, прийнятий 28 грудня 1960 року та введений в дію 1 квітня 1961 року.

Закон України «Про адвокатуру» від 19 грудня 1992 року № 2887-XII.

Закон України “Про атестаційну комісію”.

Кримінально Процесуальний Кодекс України.

Цивільно-процесуальний Кодекс України.

Науково-практичний коментар кримінально-процесуального кодексу України. – К. – Юрінком інтер. – 1997.

С.В. Бородина ”Процесуальные акты предварительного расследования». – М. – «Юридическая литература». – 1978.

О.В Ефіменко, К.В. Манжул “Основи галузевого законодавства”. – Кіровоград. – 1998.

«Нравственные основы защиты». – М.1978 «Этика» №5

«Слово адвокату». -- М. «Юридическая литература» 1968г.

Борщевский М.Ю. «Бизнес – адвокат в США, Германии» - М. 1995 г.

Ермакова С.В. «Практические советы юристам.» Симфирополь. 1997 г.

“Юридический энциклопедический словарь» - М. 1987

Гальченко В. «Беседы юриста» - К. 1976

А.Д. Бойко «Этика профессиональной защиты по уголовным делам» – М. 1978

ДОДАТКИ.

ДОДАТОК 1.

З А К О Н У К Р А Ї Н И

Про адвокатуру

( Відомості Верховної Ради (ВВР) 1993, N 9, ст.62 ) ( Вводиться в дію Постановою ВР N 2888-12 від 19.12.92, ВВР 1993, N 9, ст.63 )

Стаття 1. Адвокатура України та її завдання

Адвокатура України є добровільним професійним громадським об'єднанням, покликаним згідно з Конституцією України (888-09 )сприяти захисту прав, свобод та представляти законні інтереси громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, подавати їм іншу юридичну допомогу.

Стаття 2. Адвокат

Адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво пр0о право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України. Адвокат не може працювати в суді, прокуратурі, державному нотаріаті, органах внутрішніх справ, служби безпеки, державного управління. Адвокатом не може бути особа, яка має судимість.

Стаття 3. Правове регулювання діяльності адвокатури

Діяльність адвокатури регулюється Конституцією України, цим Законом, іншими законодавчими актами України і статутами адвокатських об'єднань.

Стаття 4. Принципи та організаційні форми діяльності адвокатури

Адвокатура України здійснює свою діяльність на принципах верховенства закону, незалежності, демократизму, гуманізму і конфіденційності. Адвокат має право займатись адвокатською діяльністю індивідуально, відкрити своє адвокатське бюро, об'єднуватися з іншими адвокатами в колегії, адвокатські фірми, контори та інші адвокатські об'єднання, які діють відповідно до цього Закону та статутів адвокатських об'єднань. Адвокатські об'єднання діють на засадах добровільності, самоврядування, колегіальності та гласності. Реєстрація адвокатських об'єднань провадиться у Міністерстві юстиції України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Адвокатські об'єднання письмово повідомляють місцеві органи влади про свою реєстрацію, а адвокати - про одержання свідоцтва на право займатися адвокатською діяльністю. Порядок утворення, діяльності, реорганізації та ліквідації адвокатських об'єднань, структура, штати, функції, порядок витрачання коштів, права та обов'язки керівних органів, порядок їх обрання та інші питання, що належать до їх діяльності, регулюються статутом відповідного

Похожие рефераты: