Xreferat.com » Топики по английскому языку » Особливості перекладу французьких фразеологізмів, запозичених з латинської мови

Особливості перекладу французьких фразеологізмів, запозичених з латинської мови

План


Вступ

1. Поняття перекладу у науковій літературі. Типи відповідників при перекладі

2. Визначення фразеологічного звороту у сучасній лінгвістиці. Класифікація фразеологізмів

3. Французькі фразеологізми в аспекті перекладу українською мовою

Висновки

Перелік посилань


Вступ


Інтеграція України до європейського простору, поширення її контактів із Францією та іншими франкомовними країнами, необхідність спільної праці у різноманітних галузях висуває на порядок денний проблему досконалого володіння французькою мовою, підготовки високоякісних фахівців у сфері перекладу. Вирішення цієї проблеми неможливе без наявності досконалих словників, складених на основі виявлення повного тезаурусу, опису корпусу одиниць та дослідження функціонування різних особливостей стилів мови.

Проблема високоякісної підготовки перекладачів зумовлює необхідність детального вивчення ряду аспектів теорії комунікації, функціонування одиниць мови, удосконалення моделей перекладу.

Проблеми фразеології у мовознавстві активно досліджуються в роботах О.І. Чередниченко, Д.В. Ужченко, В.Я. Теклюк, А.І. Молоткова та інших вчених [13, 18, 21, 22]. Ними неодноразово зазначалося, що повсякденна мова не містить увесь арсенал виразних засобів, які є в літературній мові, що позначається на її якості. Необхідне правильне застосування цих художніх засобів, тому що їх недоречне або неправильне використання робить мову не тільки убогою, але і стилістично неграмотною. Доречно ж застосовані фразеологізми оживляють і прикрашають як усне мовлення, так і літературні твори.

Дослідження природи фразеологічних зворотів необхідне для висвітлення проблеми співвідношення фразеологізмів різних мов з метою перекладу, пошуку міжмовних універсалій для створення фразеологічних словників, розробки викладання теорії фразеології для майбутніх перекладачів та викладачів французької мови.

Ряд питань, які стосуються теми роботи вже були об’єктом наукового дослідження у роботах таких науковців як Н.Ф. Алефіренко, Ш. Баллі, В.Г. Гак та інших [2, 4, 7]. Але незважаючи на це французька фразеологія залишається досить мало дослідженою в аспекті зіставлення та перекладу. У той же час, без вирішення цієї проблеми неможливим є забезпечення якісного перекладу з французької мови. Все викладене вище зумовлює актуальність обраної теми.

Метою роботи є виявлення особливостей перекладу фразеологічних одиниць з французької мови на українську.

Для досягнення поставленої мети були сформовані такі завдання:

Визначити поняття перекладу у науковій літературі та типи відповідників при перекладі.

Визначити поняття фразеологічного звороту у сучасній лінгвістиці та надати класифікацію фразеологізмів.

Виявити особливості передачі змісту французьких фразеологізмів українською мовою.

Об'єктом роботи є засоби перекладу фразеологічних одиниць з французької мови на українську.

Предметом роботи є особливості перекладу французьких фразеологізмів, запозичених з латинської мови.

1. Поняття перекладу у науковій літературі. Типи відповідників при перекладі


Переклад - це дуже давній вид людської діяльності. Без нього важко уявити такі добре відомі історичні факти, як утворення великих імперій, населених численними багатомовними народами, панування культури однієї нації, яка має більший соціальний престиж, розповсюдження релігійних та соціальних вчень тощо.

Прикладами найдавніших відомих нам перекладів можна вважати переклади Біблії. Як відомо, Старий Завіт первісно був написаний старовинною єврейською мовою (гібрім), яка з часом стала мертвою. У ІІ-І ст. до н. е. був зроблений переклад Біблії арамейською мовою (т. зв. Таргумім, від арамейського “таргум" - пояснення), у ІІ-ІІІ ст. - грецькою мовою (Переклад Сімдесятьох або Септуагінта. За переказом, він був зроблений за 72 дні 72 старійшинами на о. Фарос під Олександрією), у IV ст. - латинською (так званий простонародний або Vulgata).

Як бачимо, уже в той час переклад був важливою складовою життя суспільства. Однак, за останні десятиліття масштаби перекладацької діяльності настільки виросли, що є всі підстави говорити про початок нового етапу в історії перекладу. У ХХ столітті значно розширилися міжнародні контакти. На карті світу з’явилося багато нових незалежних держав, виникли численні міжнародні та регіональні організації держав. Бурхливий розвиток науки і техніки викликав велику потребу в активному обміні інформацією. Щороку в світі відбувається багато міжнародних конференцій, зустрічей, нарад. Значно виріс об’єм міжнародної торгівлі, інтенсивність дипломатичної діяльності, міжнародної кореспонденції. Розширилися культурні зв’язки між народами, насправді масового характеру набув туризм.

Усі ці зміни в житті людства викликали небачену до цього часу потребу в перекладах та перекладачах. За короткий час у світі з’явилося багато секцій, агентств та бюро перекладів, відділів та інститутів інформації, методичних видань, які виходять одночасно декількома мовами. Перекладацькою діяльністю займаються тисячі спеціалістів різного профілю, референтів, інформаторів, секретарів.

Роль перекладача є величезною і до нього ставляться високі вимоги. Він повинен вільно володіти двома мовами, бути високоосвіченою людиною з широкими та багатосторонніми знаннями. Перекладач повинен, крім того, добре розбиратися в предметі перекладу. Якщо йдеться про перекладача суспільно-політичного тексту, то він повинен бути в курсі міжнародних подій, знати політичну систему, економіку, географію, адміністративний устрій тощо. Перекладач повинен вивчати культуру, історію, літературу інших народів і особливо народу тієї країни, з мови якого він перекладає. Він повинен знати побут і звичаї цього народу.

Значне збільшення масштабів та значення перекладацької діяльності не могло не привернути уваги вчених. Уже в давні часи робилися спроби якось осмислити процес перекладу, виявити основні труднощі в його реалізації та їх причини, виробити принципи та рекомендації, які перекладачі могли б використовувати в роботі. Про переклад висловлювалися у своїх роботах багато видатних майстрів слова: Цицерон, Роджер Бекон, Данте, Сервантес, Мартін Лютер, Гете, Пушкін. Активно займалися перекладом та його проблемами Т. Шевченко, І. Франко, Л. Українка, П. Грабовський.

Процес перекладу, що складає специфіку комунікації з використанням двох мов, має свої суттєві особливості. Перша особливість полягає в його різноманітності. Переклад може здійснюватися письмово і усно, із сприйняттям вихідного тексту через навушники і візуально, в спокійній обстановці кабінету і в напруженій обстановці переговорів. Перекладатися можуть художня проза і наукова стаття, вірші і листівки ворога, розмовні кліше в побутовій ситуації і діалектизми в мові обвинуваченого чи свідка на судовому засіданні. Переклад може здійснюватися з англійської мови на українську, з української на французьку, з італійської на японську і в будь-якій комбінації двох існуючих у світі мов.

Іншою особливістю процесу перекладу є “невловимість" деяких його сторін. Дослідник зазвичай має у своєму розпорядженні два тексти (вихідний і перекладу), а що відбувається в голові перекладача, як перекладач працює - про це можна лише здогадуватися.

Різноманітність процесу перекладу, невловимість деяких його сторін, що ускладнює дослідження, є причиною появи численних абстрактних моделей процесу перекладу, до створення різних теорій перекладу. Серед них теорія закономірних відповідників Я.І. Рецкера, трансформаційна теорію перекладу Ю.А. Найда, ситуативна теорія В.Г. Гака, семантико-семіотична модель Л.С. Бархударова, теорія рівнів еквівалентності В.Н. Комісарова. Всі ці теорії перекладу, які складають предмет науки про переклад, в основному правильно відображають різні сторони об’єкту, але вони не відображають об’єкта в цілому. Незважаючи на велику кількість моделей перекладу, навряд чи сьогодні будь-яка теорія перекладу може претендувати на домінуюче положення в науці. Однак, не викликає сумнівів той факт, що всі теорії, які правильно відображають ту чи іншу сторону об’єкта науки про переклад, роблять в неї свій внесок.

Взагалі, переклад - це відтворення оригіналу засобами іншої мови із збереженням єдності змісту і форми. Ця єдність досягається цілісним відтворенням ідейного змісту оригіналу в характерній для нього стилістичній своєрідності на іншій мовній основі. Шлях до досягнення такої єдності не лежить через встановлення формальних відповідників. Співставлення засобів різних мов, навіть найбільш віддалених, можливе лише шляхом співставлення функцій, які виконують різні мовні засоби. Звідси точність перекладу полягає у функціональній а не формальній відповідності оригіналу. Це положення вимагає пояснення на конкретному прикладі. У кожній мові існують свої граматичні, лексичні та стилістичні норми, дійсні тільки для даної мови. При переході до вираження думки на іншій мові необхідно знайти такі засоби і, в першу чергу, такі граматичні форми, які б так само відповідали змісту, так само зливалися б з ним, як зливається із своїм змістом форма оригіналу.

Візьмемо для прикладу речення французькою мовою:

C’est sont mes parents qui occupent cette chambre.

Недосвідчений перекладач скоріше всього збереже і синтаксичну конструкцію, і порядок слів оригіналу:

Це мої батьки, які займають цю кімнату.

Однак такий переклад навряд чи буде сприйматися читачем як метеозведення.

Структура цього французького речення різко відрізняється від прийнятого в таких випадках оформлення думки в українській мові. Необхідно знайти в українській мові таку форму, яка б відповідала змісту, складала з ним повну єдність. Для українського метеорологічного зведення краще було б дещо змінити склад та порядок слів у реченні:

Цю кімнату займають мої батьки.

Хоча на перший погляд такий переклад може здатися "вільним", однак не тільки за змістом, але й за стилем він повністю відповідає оригіналу. Саме в такому перекладі відтворюється єдність змісту та форми. такий переклад ми називаємо адекватним.

Очевидно, що з вищесказаного не можна зробити висновок, що адекватність і точність перекладу - одне і те ж. Адекватність - це більш широке поняття, ніж точність. В поняття адекватність входить передача стилістичних і експресивних відтінків оригіналу. Крім того, навіть при відсутності формальної точності передачі окремих слів та словосполучень переклад в цілому може бути адекватним. А нерідко буває і так, що переклад є адекватним саме завдяки порушенню цієї елементарної і поверхової точності. Коли окремі, дрібні, деколи неперекладні елементи тексту передаються у повній відповідності з ідейно-художнім задумом автора, переклад досягає високого ступеня адекватності.

У залежності від ступені володіння перекладачем іноземною мовою процес перекладу може відбуватися по-різному. Перекладач-професіонал розуміє іноземний текст і без перекладу; тому переклад для нього тісно пов'язаний із підбором засобів вираження. У процесі навчального перекладу розуміння іншомовного тексту часто не тільки не може передувати перекладу, але й досягається через переклад або з його допомогою. Перекладачу-початківцю нерідко самому потрібен переклад для повного розуміння оригіналу. Тому для нього процес перекладу складається, принаймні, з трьох етапів:

1) аналіз тексту, що перекладається;

2) чорновий (часто дослівний) переклад;

3) адекватний літературний переклад.

Таким чином, основне завдання перекладача - це створення адекватного перекладу, який відтворює як зміст, так і форму оригіналу засобами іншої мови.

Основними сходинками, які ведуть до цієї мети, є три типи закономірних відповідників - еквіваленти, аналоги і описовий переклад.

Еквівалент - це постійний рівнозначний відповідник певному слову або словосполученню в іншій мові, який в абсолютній більшості випадків не залежить від контексту.

У різних мовах еквівалентними є, в основному, спеціальні терміни, власні імена, географічні назви, а також позначення історичних, етнографічних та інших реалій, які мають єдиний закріплений традицією переклад в інших мовах. Еквівалентами переважно перекладаються стійкі та фразеологічні сполучення. Уже те, що вони часто зустрічаються в мові, спонукає перекладачів шукати для кожного з них постійні відповідники в українській мові. Можливо, такі еквіваленти як люди доброї волі, переговори на найвищому рівні, переговори на близькій відстані не є найкращими, але для перекладача не залишається нічого іншого, як підкоритися тому, що стало загальноприйнятим у мові. Звичайно, мовна норма складається не відразу, і не раз траплялося так, що початковий переклад замінювався іншим. Так, в кінці 1946 року в радянських газетах з'явився термін злочинці війни (від французького criminels de guerre). Але дуже скоро він замінився іншим словосполученням - воєнні злочинці.

Другим типом відповідника є переклад з допомогою аналога - одного із декількох можливих синонімів. У будь-якому двомовному словнику іноземному слову звичайно відповідає декілька українських синонімів. Вибір слова з ряду синонімів при перекладі визначається контекстом. Таким чином, якщо еквівалент завжди один, то аналогів обов'язково повинно бути декілька. Оскільки синоніми можуть бути не тільки смисловими, але й стилістичними, то вибір аналога при перекладі звичайно залежить не тільки від смислового значення слова, але й від його стилістичного забарвлення. так, прикметник habillй в перекладається аналогами одягнений, нарядний, парадний, серед яких перший є смисловим, а останні два - стилістичними синонімами.

Переклад при допомозі аналога - вищий ступінь з точки зору перекладацької майстерності і методики перекладу. Еквівалент завжди один, і якщо він відомий перекладачу, то зробити переклад неважко. При перекладі аналогом потрібно вміти вибрати з декількох синонімів один, найбільш придатний у всіх відношеннях, причому не завжди його можна знайти у словнику. Якщо ж у двомовному словнику немає потрібного значення слова, необхідно звернутися до тлумачного або синонімічного іншомовного словника.

Крім еквівалентів та аналогів в двомовних словниках застосовується ще один спосіб розкриття значення іншомовного слова - пояснювальний або описовий переклад. Як видно з назви, при цьому виді перекладу замість самого слова вживається його пояснення. Такий прийом перекладу або, точніше, інтерпретації слова звичайно застосовується в тих випадках, коли у словниковому складі мови, на яку робиться переклад немає ні еквівалента, ні аналогів, які відповідають значенню слова чи словосполучення оригіналу. Найчастіше описово перекладаються слова, котрі позначають поняття або явища, які відсутні в нашому житті, а тому вони не мають в українській мові спеціальних слів для їх позначення. Наприклад, la peine justifiйe - покарання, призначене при помилковій кваліфікації вчинку, але відповідно до санкції закону при правильній кваліфікації.

З наведених прикладів видно, що описовий переклад не передає стилістичних особливостей слова і знімає його експресивне забарвлення.

Таким чином, розглянувши основні типи відповідників, перейдемо до наступного питання, що стосується проблеми визначення фразеологізмів у сучасній лінгвістиці.


2. Визначення фразеологічного звороту у сучасній лінгвістиці. Класифікація фразеологізмів


Фразеологія (від грец. phrasis „вираз, зворот” і logos „слово, вчення”) - 1) сукупність фразеологізмів певної мови;

2) розділ мовознавства, який вивчає фразеологічний склад мови.

Фразеологія, дуже багата й різноманітна за формою та семантикою, являє собою великі складнощі як для тих, хто вивчає мову, так і для перекладачів. До її складу входить велика кількість сталих виразів, що відрізняються виразністю та стилістичною різноплановістю.

Ось чому для найменування реалій часто використовуються не тільки слова, але й словосполучення особливого типу - вони завжди функціонують з тим самим набором компонентів і мають цілісне значення, наприклад, розуму палата (про дуже розумну людину), кров з молоком (здоровий, який гарно виглядає). Отже, сполучення такого типу називають фразеологічними зворотами, або фразеологічним одиницями, фраземами, фразеологізмами.

Слово фразеологія у першому значенні використовується в широкому і вузькому розумінні. До фразеології у широкому розумінні відносять ідіоми, фразеологічні сполучення і стійкі фрази (прислів'я, крилаті вирази, фрази-привітання тощо, які нерідко виходять за межі словосполучень, тобто є реченнями). У вузькому - лише ідіоми та стійкі сполучення слів, функціонально співвідносні зі словом як номінативною одиницею мови. У цьому разі фразеологізми - це мовні знаки вторинної номінації.

У своїх працях М.Ф. Алефіренко, О.В. Кунін [2, 10] та деякі інші мовознавці роблять спробу виділити фразеологію в окремий ієрархічний рівень мови. Ми приєднуємося до точки зору науковців, які вважають, що фразеологізм - це окрема самостійна мовна одиниця, але і в такому разі він не відповідає критеріям рівневих одиниць. Від справжніх рівневих одиниць - фонем, морфем, слів - фразеологізми відрізняються тим, що вони:

1) різнорідні за своєю структурою;

2) не перекодовуються в одиниці вищого порядку;

3) не сполучаються з такими самими одиницями (фонеми поєднуються з фонемами, морфеми з морфемами, слова зі словами);

4) виникають зі словосполучень, але не внаслідок регулярної взаємодії слів, а всупереч їй;

5) у функціональному плані не мають тієї універсальності, яку повинні мати одиниці самостійного рівня мови.

Здебільшого поняття фразеологічної одиниці визначається на основі таких ознак, як структурно-семантична стійкість (постійне співвідношення значення сполучення слів з його лексико-граматичним способом вираження, що є наслідком переосмислення всього сполучення або окремих його компонентів) і відтворюваність. Однак не завжди ці критерії є самодостатніми, і нерідко при їх використанні поза фразеологією залишається чимало фраз, які інтуїтивно сприймаються як фразеологізми. Збільшення числа критеріїв також не розв'язує проблеми, бо залежно від того, які критерії приймає чи яким критеріям надає перевагу вчений, змінюється якісний і кількісний склад фразеологізмів.

Узагальнюючи всі наведені думки з приводу визначення фразеологічного звороту, можна сказати, що фразеологічний зворот - це усталене в складі і структурі, відтворене предикативне чи непредикативне словосполучення слів, що характеризується в більшому чи меншому ступені цілісністю і ідіоматичністю значення.

Класифікація фразеологізмів, здійснюється на різних основах - структурно-семантичній, граматичній і функціонально стилістичній. Першим у мовознавстві структурно-семантичну класифікацію фразем запропонував Ш. Баллі [4], який виділив звичайні сполучення, фразеологічні серії і фразеологічні єдності. Розвиваючи ідеї Ш. Баллі і досліджуючи проблему на матеріалі російської мови, В.В. Виноградов розробив класифікацію, засновану відразу на двох критеріях: ступені спаяності компонентів фразеологічного звороту і ступені вмотивованості значення фраземи значеннями компонентів. За цим критерієм В.В. Виноградов виділяє три типи фразеологізмів:

фразеологічні зрощення, в яких значення формально не вмотивоване значенням його складників (дати кучми - "побити", на руку ковінька - "вигідно");

фразеологічні єдності, в яких зміст опосередковано вмотивований значенням компонентів (прикусити язика - "замовкнути", не нюхати пороху - "не бути ще в боях", тримати камінь за пазухою - "приховувати злобу, ненависть до кого-небудь, бути готовим зробити прикрість комусь, вчинити помсту над кимось");

фразеологічні сполучення - фрази, створені реалізацією зв'язаних значень слів (зло бере, за неможливості радість бере, задоволення бере, добро бере, нагла смерть, рос. закадычный друг тощо).

М.М. Шанський виділив ще четвертий тип - фразеологічні вирази, до яких відніс стійкі за складом і вживанням звороти, що складаються зі слів з вільним значенням (серйозно і надовго, і чужому научайтесь, й свого не цурайтесь).

Л.А. Булаховський [6] здійснив класифікацію фразеологізмів за джерелами їх походження:

1) прислів'я і приказки;

2) професіоналізми;

3) усталені вислови з анекдотів, жартів тощо;

4) цитати з Біблії;

5) переклади іншомовних висловів;

6) крилаті вирази письменників;

7) влучні вирази видатних людей.

У класифікації запропонованій М.Т. Тагієвим [17] фразеологізми поділені на основі синтагматичних характеристик:

1) фразеологізми з однопозиційним оточенням (хто + лізе на стіну);

2) фразеологізми з двопозиційним оточенням (хто + взяв слово + з кого, що + червоною ниткою проходить + через що);

3) фразеологізми з трипозиційним оточенням (хто + коле очі + кому + чим).

Цікавим з цієї точки зору є положення А.В. Куніна [10] про такі мовні утворення, які є понадсловними термінами та мають буквальне, але ускладнене значення та, перетворюючись у фразеологічні одиниці (далі - ФО), набувають переосмисленого переносного значення. Такі одиниці він назвав ідеофразеоматичними, а клас одиниць, які вони утворюють - ідеофразеоматикою.

Проблема специфіки значення фразеологічного звороту розглядалась в науковій літературі неодноразово. Науковці визначили наступні ознаки, що становлять специфіку фразеологічного значення:

Відсутність спеціалізації компонентів у значенні фразеологічного звороту, цілісність значення фразеологізму. Ця особливість відрізняє значення ФО від значення вільного словосполучення, тому що в значенні слова теж немає спеціалізації компонентів, якщо під компонентами розуміти звуки, що складають вербальний образ слова.

Образність, експресивність значення фраземи, зумовлена семантичним збагаченням при її формуванні. Без сумніву, як кіт наплакав більш виразно, ніж просто мало, а російське ни кожи ни рожи - виразніше, ніж некрасивый.

Посилення сем інтенсивності, образності в значенні фраземи. Наприклад, чугуївська верста - "дуже високий", рос. кожа да кости - "дуже худий".

Опосередкованість зв'язку значення ФО з реаліями, що позначаються. Іншими словами, значення ФО ніколи не буває прямим, первинним - воно завжди формується на базі уже функціонуючих слів.

Переважно оцінна функція значень фразем. Фраземи рідко виконують номінативну функцію (білий гриб, сухе вино, волоський горіх та ін.), частіше їхня функція є конотативною.

Більш вузька сполучуваність фразеологічного значення. Наприклад, слово міцно сполучається з великою кількістю слів, фразема без задніх ніг, що має значення "міцно", - тільки зі словом спати.

Відмінність семантичної структури багатозначного фразеологізму від семантичної структури багатозначного слова (фразеосемантичні варіанти рівноцінні, ЛСВ частіше перебувають у відношеннях детермінації).

8. Відсутність словотвірного значення, відсутність семантичних типів формування фразеологічних значень.

Усі названі риси свідчать про те, що така специфіка значення фразеологічного звороту може складати неабиякі проблеми відтворення значення мовних одиниць при перекладі з однієї мови на іншу. Особливості перекладу таких мовних одиниць потребують додаткового пояснення.


3. Французькі фразеологізми в аспекті перекладу українською мовою


Фразеологізми, або зв'язані, сталі словосполучення, іноді навіть цілі речення, як правило, мають або повністю, або частково переносне значення. Основною особливістю фразеологізмів, на думку багатьох сучасних дослідників, є невідповідність плану змісту плану вираження, що визначає специфіку фразеологічної одиниці, надає глибину й гнучкість її значенню. Ці можливості лежать, очевидно, у самій природі фразеологізму - замкнутому мікроконтексті, у якому реалізуються не тільки формальні зв'язки між планом вираження й планом змісту такого знака, але й асоціативно-семантичні, причому не обов'язково логічно виведені із самого мікроконтексту. Саме ця невиводимість і дозволяє фразеологізму позначати найскладніші явища й відносини дійсності в ємній і виразній формі.

Найбільш переконливим доказом багатих можливостей фразеологічних одиниць - і особливої складності їх для перекладу - є те, що їх охоче не тільки вживають, але творчо перетворять багато письменників, філософів, журналістів й інші творчі мовні особистості.

Латинський фразеологізм:

"Qoud erat demonstrandum

Ce qu’il fallait dиmonstrer"

“Що і треба було довести”

У старовинних наукових книгах цей вислів часто зустрічається в скороченій формі - приводяться тільки перші літери слів: Q. E. D

Грецький математик, “батько геометрії" Евклід (ІІІ ст. до н. е.) подібними словами закінчував кожний математичний висновок.

Латинський фразеологізм:

“Quia nominor leo

Parce que je m’appelle lion”

“Бо я звуся левом”

Слова, запозичені з байки римського байкописця Федра (кінець I ст. до н. е. - перша половина I ст. н. е.). Лев та осел відправилися на полювання і стали ділити здобич. Одну половину лев взяв собі, як цар тварин, другу - як учасник полювання, а третю, пояснив він, “тому, що я лев”.

Латинський фразеологізм:

“Nosce te ipsum”

“Connais - toi toi - mкme”

“Пізнай себе”

Пізнай себе [gnothi seayton] - гр. надпис на храмі Аполона у Дельфах. Цей вислів приписують одному із семи мудреців. Звичайно вживається в лат. формі: nosce te ipsum.

Латинський вислів:

“Sint ut sunt, aut non sint”

“Qu’ils soient ce qu’ils sont, ou qu’ils ne soient pas”

“Нехай все залишається так, як є, або зовсім не буде ”

(Нехай існує в такому вигляді, як зараз, чи не існує зовсім). Ці слова приписують генералу ордена ієзуїтів Лоренцо Річчи, який відмовився зробити будь-які зміни в статуті ордену, що призвело за собою до вигнання ієзуїтів із Франції.

В дійсності вислів цей являється словами папи Клімента XIII, сказаним ним французькому посланцю в 1761 р. у відповідь на вимоги про зміну статуту ордена ієзуїтів.

Латинський вислів:

“Stans pede in uno”

“Debout sur un seul pied”

“Стоя на одній нозі”

(т. є. за той час, що можливо простояти на одній нозі)

Квінт Горацій Флакк (65 - 8 р. р. до н. е.), “Сатири”, (“Saturae”, 9 - 10):

“Nam fuit hoc vitiosus: in hora saepe ducentos,

Ut magnum, versus dictabat stans pede in une. ”

“Ось у чому був його порок. - Він вважав за велику справу

Двісті віршів вимовити, на одній нозі простоявши".

Латинський вислів:

“Sublata causa, tollitur morbus (effectus) ”

“La cause supprimйe, l’effet disparaоt”

“Ліквідуйте причину, тоді пройде і хвороба”

Одне із висловів, приписуємих др. гр. лікарю Гіппократу (460 - 377 р. р. до н. е.).

Латинський фразеологізм:

“Repetitio est mater studiorum”

“Repetition est mere d’etudion”

“Повторення - мати учення”

Латинський фразеологізм:

“Ne quid nimis”“”“”

Такі одиниці нерідко являють собою подвійну пастку для перекладачів, тому що їхнє існування, зрозуміле й саме собою, відкрите для носіїв мови, може бути не зафіксовано словниками, або вони можуть сполучати в собі можливості подвійного вживання: як зв'язаної, так і вільної одиниці. Французький вираз "avoir les crocs" може мати безпосереднє значення "мати ікла", але може вживатися не тільки в формальному виді, а й у переносному значенні "дуже хотіти їсти".

Фразеологізми відіграють важливу роль у спілкуванні й надають різні відтінки способу вираження: вони можуть зробити висловлення (текст) більш емоційним, додати йому виразність, певним чином направити естетичне сприйняття, забезпечити ті або інші культурні асоціації й т.п. Дуже часто фразеологізми служать свого роду кодом сигналу щодо статусу тексту (співрозмовника, теми висловлення, відносин між учасниками комунікації й ін.). Усі ці аспекти повинні враховуватися перекладачем при передачі змісту.

Однією з основних особливостей фразеологічних одиниць, яка відрізняє їх від вільних словосполучень, є їх ідіоматичність. Саме через цю характеристику загальне значення фразеологізму не дорівнює сумарному значенню його компонентів, часто це значення не має нічого спільного із значеннями слів, які входять до нього:

Avoir du pain sur la planche - мати купу роботи

Ne pas кtre а la noce - бути у важкому становищі

Croire au Pиre Noлl - бути наївним, занадто довірливим

У фразеологізмах часто міститься метафоричний елемент. Їх не можна перекладати дослівно. У багатьох випадках вони мають явно виражене національне забарвлення. Це все та ряд інших факторів призводить до того, що фразеологічні одиниці часто не мають абсолютних відповідників в іншій мові. Складність перекладу ідіом полягає у тому, що перекладач повинен уміти їх розпізнати і підшукати відповідний український варіант.

Практично в будь-якій мові існує кілька рівнів фразеологізмів: зафіксовані словником і відомі всім; ті, що вийшли з вживання, але відзначені словником; відомі всім, але за якихось причин не зафіксовані словником; відомі окремим суспільним групам. У принципі таких рівнів може бути й більше, однак перша й сама головна умова в кожному разі - уміти розпізнати в тексті фразеологізми, на відміну від вільних мовних одиниць. Найбільш продуктивний шлях - це навички виділення в тексті одиниць, що суперечать загальному змісту оскільки, як правило, саме поява таких одиниць і свідчить про присутність переносного значення.

Ce n’est pas drфle. Ne faisez pas l’andouille!

Якщо перекласти цю фразу дослівно, то "не робіть ковбасу" буде створювати зовсім безглуздий контекст, наприклад:

Це не смішно. Досить робити ковбасу! (замість Досить дуркувати!)

Можна сформулювати порівняно нескладне правило для перекладача: як тільки в тексті з'являється вираз, що логічно суперечить контексту, варто розглядати його як можливий фразеологізм. Однак, незважаючи на простоту, цим правилом не так легко користуватися, про що свідчать численні казуси при перекладі.

Друга важлива умова в процесі розпізнання фразеологізмів полягає в умінні аналізувати їхні мовні функції. Наприклад, конфлікт між переносним і буквальним значенням нерідко використовується автором тексту для обігравання яких-небудь образних, естетичних, емоційно-оцінних й інших асоціацій або для створення гумористичного ефекту. Крім того, фразеологізми досить міцно закріплені за певними соціально-культурними шарами суспільства й служать ознакою опосередкованої присутності того або іншого прошарку в тексті. Далі, фразеологізми мають певне стилістичне забарвлення: це можуть бути елементи високого, нейтрального або низького стилю, професійні або інші жаргонізми.

Крім проблеми розпізнавання фразеологізму, перекладач зустрічається з національно-культурними розходженнями між подібними за змістом фразеологізмами у двох різних мовах. Збігаючись за змістом, фразеологізми можуть мати різну стилістичну забарвленість, образну основу, нарешті, відрізнятися емотивною функцією. У деяких випадках уживання фразеологізму у вихідному тексті будується на використанні можливостей національно-культурного колориту, наприклад, для побудови художнього або публіцистичного образу, - і тоді навіть наявність словникової відповідності не допомагає перекладачеві в рішенні проблеми. Наприклад, сам по собі вираз "au temps du rois Dagobert" (дослівно: у часи короля Дагоберта) у принципі перекладається аналогічними українськими фразеологізмами, але з іншим словесно-образним складом: "за царя

Похожие рефераты: