Інтегральні характеристики векторних полів
Размещено на
інтегральні характеристики векторних полів
1. Диференціальні операції другого порядку
Нехай в області задані скалярне поле і векторне поле , причому функції мають в області неперервні частинні похідні другого порядку. Тоді і є диференційовними векторними полями, а – диференційовним скалярним полем.
До векторних полів і можна застосувати операції обчислення дивергенції і ротора, а до скалярного поля – операцію обчислення градієнта. Таким чином, отримуємо повторні операції:
.
Операцію називають оператором Лапласа і позначають також символом :
.
З допомогою оператора Гамільтона оператор Лапласа записується у вигляді
.
Враховуючи, що
,
дістаємо
.
Функція , яка задовольняє в деякій області рівняння Лапласа , називається гармонічною в цій області. Наприклад, лінійна функція є гармонічною в довільній області. Оператор Лапласа широко застосовується в рівняннях математичної фізики. Відзначимо, зокрема, що потенціал електричного поля точкового заряду або поля тяжіння точкової маси, який має вигляд , при задовольняє рівняння Лапласа:
(потенціальне векторне поле є безвихровим) і
(векторне поле є соленоїдальним).
1. Дві інші повторні операції і пов’язані співвідношенням
, (1)
де – вектор-функція, координатами якої є результати застосування оператора Лапласа до функцій .
2. Розкладання векторного поля на суму потенціального і соленоїдального полів
Довільне неперервно диференційовне векторне поле може бути зображено у вигляді
, (2)
де – потенціальне поле, – соленоїдальне поле.
Дійсно, за означенням потенціальне векторне поле є градієнтом деякого скалярного поля : . Тому для вектора із рівності (2) маємо
. (3)
Щоб векторне поле було соленоїдальним, воно має задовольняти умову , звідси, враховуючи рівність (3), знаходимо
.
Таким чином, для скалярного потенціала поля отримуємо рівняння
, (4)
де – відома функція даного поля .
Отже, якщо функція є розв’язком рівняння (4), то, поклавши , , отримаємо зображення поля у вигляді (2), де – потенціальне поле, – соленоїдальне поле.
Рівняння (2) – неоднорідне рівняння в частинних похідних другого порядку, яке називається рівнянням Пуассона:
.
Відзначимо, що це рівняння має (нескінченну) множину розв’язків, тому зображення поля у вигляді (2) не є єдиним.
2. Потік векторного поля
Розглянемо векторне поле , визначене в просторовій області , і деяку кусково-гладку орієнтовну поверхню . Нехай – поле одиничних нормалей на обраній стороні поверхні .
Як було відзначено в п. 4.2, поверхневий інтеграл
(5)
називається потоком векторного поля через поверхню в сторону, яка визначається вектором (кажуть також «потік через обрану сторону поверхні »).
Якщо взяти іншу сторону поверхні (змінити орієнтацію), то вектор змінить напрям на протилежний; тому скалярний добуток , а отже, і потік (поверхневий інтеграл (5)) змінить знак.
Якщо – швидкість рухомої рідини, то є кількістю (об’ємом) рідини, яка протікає через поверхню у напрямі нормалі за одиницю часу. Ця величина називається у фізиці (гідродинаміці) потоком рідини через поверхню . Тому і у випадку довільного векторного поля інтеграл (5) називається потоком векторного поля через поверхню .
Розглянемо електричне поле точкового заряду , який міститься в точці . Знайдемо потік векторного поля через зовнішню сторону сфери радіуса з центром у точці . Нехай ( – точка на сфері ); тоді . Тому
,
де – діелектрична проникність середовища, .
Якщо в системі координат , а , то вираз (5) для потоку векторного поля можна записати у вигляді
. (6)
Кожен доданок у правій частині рівності (6) залежить від вибору системи координат, проте їх сума, тобто потік , очевидно, не залежить від вибору системи координат.
3. Формула Остроградського-Гаусса в векторній формі
Нехай в області визначено векторне поле ; – замкнена поверхня, яка обмежує область ; – одиничний вектор зовнішньої нормалі до поверхні у точці .
Нехай, далі, та їхні частинні похідні неперервні в області . Тоді справедлива формула Остроградського-Гаусса:
. (7)
Підінтегральна функція в потрійному інтегралі є , а поверхневий інтеграл – потік векторного поля через поверхню . Тому формулу (7) можна записати у векторній формі:
. (8)
Фізичний зміст формули Остроградського-Гаусса: потік векторного поля через замкнену поверхню в сторону зовнішньої нормалі дорівнює потрійному інтегралу по області, обмеженій цією поверхнею, від дивергенції векторного поля . Щоб потік був відмінним від нуля, всередині області мають бути джерела (або стоки) поля. Із формули Остроградського-Гаусса випливає, що тоді є відмінною від нуля. Таким чином, характеризує джерела поля. Само векторне поле як би розходиться від джерел. Звідси і походить назва «розбіжність» або «дивергенція».
4. Властивості соленоїдального поля
Як відомо, векторне поле , яке задовольняє в області умову , називається соленоїдальним в цій області. Нехай область є об’ємно однозв’язною. Це означає, що, якщо кусково-гладка замкнена поверхня лежить в області , то і область, яка обмежує поверхню , цілком належить області . Прикладами об’ємно однозв’язних областей є куля, паралелепіпед, тор. Відзначимо, що тор не є поверхнево однозв’язною областю. Область, яка знаходиться між двома сферами, не є об’ємно однозв’язною (але є поверхнево однозв’язною).
Із формули Остроградського-Гаусса випливає, що соленоїдальне поле в взаємно однозв’язній області має таку властивість: потік соленоїдального поля через довільну замкнену поверхню, яка знаходиться в цій області, дорівнює нулю.
Відзначимо, що, якщо область не є об’ємно однозв’язною, то потік соленоїдального (в цій області) поля через замкнену поверхню, яка знаходиться в області, може бути відмінним від нуля. Так електричне поле точкового заряду, який міститься в точці , є соленоїдальним в кулі з викинутим центром ( при ).
Слово «соленоїдальне» означає «трубасте». Для соленоїдального поля є справедливим закон збереження інтенсивності векторної трубки. З’ясуємо суть цього закону.
Нехай – соленоїдальне поле. Розглянемо відрізок «векторної трубки», тобто область, обмежену двома перерізами і та боковою поверхнею , яка складається із векторних ліній (рис. 1). Застосуємо до такої області формулу Остроградського-Гаусса (8). Оскільки в соленоїдальному полі , то потік векторного поля через поверхню області дорівнює нулю: ( – одиничний вектор зовнішньої нормалі). На боковій поверхні маємо , тому .
Отже,
.
Рисунок 1 – Відрізок «векторної трубки»
Змінимо на перерізі напрям нормалі на протилежний (