Xreferat.com » Рефераты по медицине и здоровью » Сучасні напрямки і методи відновлення здоров'я жінок у післяпологовому періоді

А сколько
стоит написать твою работу?

цену

Вместе с оценкой стоимости вы получите бесплатно
БОНУС: спец доступ к платной базе работ!

и получить бонус

Спасибо, вам отправлено письмо. Проверьте почту.

Если в течение 5 минут не придет письмо, возможно, допущена ошибка в адресе.

В таком случае, пожалуйста, повторите заявку.

Сучасні напрямки і методи відновлення здоров'я жінок у післяпологовому періоді

ЗМІСТ


Завдання на дипломну роботу

Реферат

Зміст

Перелік умовних позначень, скорочень та символів

ВСТУП

РОЗДІЛ 1 ЛІТЕРАТУРНИЙ ОГЛЯД

1.1 Фізіологія післяпологового періоду

1.2 Стадії відновлення організму після пологів

1.3 Післяпологова депресія

1.4 Проблеми постави та відновлення фігури

1.5 Комплексна методика відновлення у післяпологовому періоді

1.5.1 Застосування фізичних вправ для відновлення функціонального стану організму

1.5.2 Відновлення психоемоційного стану

РОЗДІЛ 2 ЗАВДАННЯ, МЕТОДИ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ

2.1 Завдання дослідження

2.2 Методи дослідження

2.3 Організація дослідження

РОЗДІЛ 3 РЕЗУЛЬТАТИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

ВИСНОВКИ

Список літератури

ДОДАТКИ

Додаток А

Додаток Б


Перелік умовних позначень, скорочень та символів


см - сантиметри

т.д. - так далі

МСК- максимальне споживання кисню

В.п. - вихідне положення

ППД - післяпологова депресія

кг - кілограм

ВООЗ - Всесвітня Організація Охорони Здоров'я

сек - секунда

мл - мілілітр

РФС – рівень фізичного стану


ВСТУП


За даними Міністерства охорони здоров’я України, аналіз кількісних та якісних рис населення впродовж останнього десятиріччя свідчить, що Україна потрапила у глибоку демографічну кризу, для якої характерні депопуляція, старіння населення та зменшення середньої тривалості життя.

Зрозуміло, в такій ситуації непокоїть стан репродуктивного здоров’я населення, а він є невід’ємною складовою здоров’я нації.

Усе актуальнішими стають проблеми невиношування вагітності, вроджених патологій, зростає кількість безплідних шлюбів і відсоток народження недоношених дітей, дітей із вадами.

Репродуктивно здоровими нині можна назвати осіб, які досягли такого фізичного та психічного стану здоров’я, який уможливлює відтворення здорового покоління. Отже, мова не лише про статеву царину, а й про генетику, ендокринологію, серцево-судинні, інфекційні захворювання. А ще не варто забувати й про шкідливі звички (куріння, алкоголізм, наркоманія), які теж позначаються на здоров’ї. Статистика свідчить, що цілком здорових жінок і чоловіків (а чоловіче репродуктивне здоров’я чомусь узагалі здебільшого залишають поза увагою) дуже мало. Здорове немовля не може народитися в сім’ї, яка має проблеми із соматичними й іншими недугами.

Негативні процеси у сфері репродуктивного здоров’я і жінки, і сім’ї загалом зумовлено багатьма чинниками. Це й низький рівень знань про здоров’я, зростання кількості хвороб, які передаються статевим шляхом, збільшення кількості нейроендокринних порушень у жінок репродуктивного віку, ранній початок статевого життя, що провокує зростання онкологічних захворювань у молодому віці (це підтверджено науково) [1].

Хоча термін «здоров’я» еволюціонував і перетворився з поняття, пов’язаного з відсутністю хвороби, у хороше самопочуття, його сприйняття залишається дуже суб’єктивним. В останні роки спостерігається тенденція до поліпшення сприйняття здоров’я серед населення, однак жінки, старші за 45 років, все ще оцінюють своє здоров’я нижче, ніж чоловіки. Так, серед людей, старших за 64 роки, відчуття поганого здоров’я мають 55,1% чоловіків і 67% жінок. Загалом, жінки будь-якої вікової категорії стверджують, що здоров’я в них гірше, ніж у чоловіків. Така різниця між чоловіками й жінками пояснюється не тільки біологічними відмінностями, але, насамперед, соціальною й матеріальною нерівністю статей. Не в останню чергу позначаються різні ролі, які грають чоловіки й жінки, оскільки «умови праці тісно пов’язані зі здоров’ям», а для жінок «подвійне трудове навантаження на роботі й удома негативно впливає на здоров’я». Жінки стверджують, що здоров’я в них гірше, частіше страждають від обмежень, пов’язаних зі станом здоров’я, частіше мають хронічні захворювання: депресію, артрит, ревматизм. Дослідним шляхом доведено, що жінки частіше страждають більш болісними хронічними захворюваннями, такими як люмбаго або фіброма [1].

Жінки більше непокояться через хвороби, оскільки в їхню функції входить турбота про ближніх. Крім того, можна говорити про медикалізацію життя.

На запитання про схильнiсть до хвороб і чоловіки, і жінки відповідають, що більше до них схильні жінки, однак погоджуються з тим, що чоловіки гірше переносять хвороби. Результат дослідів показав, що: «Здоров’я жінок відрізняється, тому що на нього впливають біологічні чинники, але воно відрізняється ще й через соціальні параметри, що призводять до несправедливих відмінностей в стані здоров’я чоловіків і жінок, яких можна було б уникнути» [1].

Виснажені жінки середнього й немолодого віку, говорячи про своє здоров’я, роблять акцент на втомі. Вони представляють різнорідну групу: жінки, що піклуються про когось, хто знаходиться під їхньою опікою, жінки з подвійним робочим днем або важкими умовами праці, що перетворює їхнє життя в зачароване коло, оскільки воно забирає їхній вільний час і безперервно вимотує їх. «Витривалі» чоловіки, говорячи про своє здоров’я, згадують «надлишки споживаних субстанцій» і «життєву модель, сконцентровану навколо роботи» [2].

Кар’єра, домашня робота й соціальна верства грають вирішальну роль для сприйняття свого здоров’я й чоловіками, і жінками. Однак, для жінок характерна «постійна вимогливість до себе». «Рівень вимогливості до себе жінок величезний. Їм завжди потрібно доводити, що вони — найкращі й спроможні, у тому числі й на роботі». Це, визнає він, тримає організм у стані постійного напруження, що впливає на сприйняття здоров’я і «в кінцевому результаті — на емоційні стосунки в сім’ї» [2].

Аналіз стану соматичного здоров’я підлітків свідчить про його негативні тенденції. За останні роки (1991–2000) загальна захворюваність дівчат віком 15–17 років зросла в 1,7 раза, у тому числі на окремі нозології: хвороби сечостатевої системи — у 4,6; розлади менструальної функції — у 4,5; запальні захворювання придатків матки — у 4,6 раза [6].

Експерти ВООЗ наголошують, що більшість хвороб у цей період може спричинити порушення репродуктивного здоров’я у майбутньому.

Низький рівень соматичного здоров’я жінок у період до настання вагітності має наслідки під час вагітності та пологів. Нині у кожної третьої вагітної спостерігаються прояви анемії, у кожної шостої — хвороби сечостатевої системи, у кожної п’ятнадцятої — хвороби системи кровообігу [1, 3].

Такий стан соматичного здоров’я вагітних призводить до зростання ускладнень пологів, загрози материнських і плодово-малюкових втрат. Ці втрати, особливо плодово-малюкові, значною мірою зумовлені також високим відсотком (5–8 %) передчасних пологів.

Аналізуючи статистичні дані стосовно перинатальних втрат та смертності дітей першого року життя слід зазначити, що рівні та структура перинатальної, неонатальної та малюкової смертності протягом 1991–2004 рр. мали різні величини. Так, найвищий показник малюкової смертності мав місце у 1995 р. — 14,7 на 1000 народжених живими.

Перинатальна смертність протягом 1995–1997 рр. сягала 12 на 1000 народжених живими і мертвими. Рівень неонатальної та ранньої неонатальної смертності був найвищим у 1997 р. — 7,7 і 5,6 на 1000 народжених живими відповідно [6].

Високим був також показник материнської смертності — на початку 90-х рр. він становив 39,7–32,4 випадки на 100 тисяч народжених живими.

Вивчаючи структуру малюкової та материнської смертності за статистичними даними та даними спеціальних реєстрів, ми дійшли висновку, що за останні 25–30 років вона суттєво змінилася. Якщо чверть століття тому малюки першого року життя помирали головним чином від хвороб органів дихання та інфекційних захворювань, то на початку ХХІ ст. переважають малюкові втрати від станів, що виникли в перинатальний період та внаслідок вроджених вад.

За результатами вивчення вікової структури померлих на першому році життя встановлено, що 50–60 % із них гине протягом першого місяця життя, у так званий неонатальний період. У ранній неонатальний період (0–6 днів) новонароджені гинуть у 60–70 % випадків від асфіксії та інших гіпоксичних станів. Ця сама причина зумовлює високі показники мертвонароджуваності.

Змінилася також структура материнської смертності. Якщо в першій половині 90-х рр. під час вагітності, пологів та в післяпологовий період жінки помирали від ускладнень соматичних захворювань, так званої екстрагенітальної патології (ЕГП) (33,8 %), абортів (19,2 %), кровотеч (16,4 %) та гестозів (9,4 %), то в останні роки рівень втрати жінок внаслідок абортів та кровотеч суттєво знизився. Спостерігається також певне зменшення материнської смертності, пов’язаної з ЕГП [6].

Наукові дослідження та практичні напрацювання свідчать, що питання збереження репродуктивного здоров’я, зменшення материнських та плодово-малюкових втрат, а тим більше демографічна ситуація виходять далеко за межі медичної галузі і вже давно стали загальнодержавною, міжсекторальною проблемою. Тому з метою їх вирішення було прийнято цілий ряд законодавчих актів, державних, національних, галузевих та регіональних програм: Національна програма “Планування сім’ї” (1995), Національна програма “Діти України” (1996), Цільова комплексна програма генетичного моніторингу (1999), “Про додаткові заходи щодо забезпечення виконання Національної програми “Діти України” на період до 2005 року (2001), Національна програма “Репродуктивне здоров’я 2001–2005” тощо [1].

Ще однією з особливостей стану здоров’я дітей та жінок репродуктивного віку є те, що його незадовільний рівень нашаровується на вкрай несприятливу демографічну ситуацію, яку деякі демографи вважають кризовою. І це підтверджується тим, що сучасний історичний період розвитку України характеризується низьким рівнем народжуваності [2].

Незважаючи на певне підвищення народжуваності у 2002–2004 рр., темпи відтворення населення залишаються критичними. Сумарний коефіцієнт народжуваності становить 1,2, тоді як навіть для простого відтворення населення необхідно, аби він був не меншим 2,4 дитини на 1 жінку. На Європейському континенті нижчий, ніж в Україні, коефіцієнт сумарної народжуваності реєструється в Чехії та Болгарії [6].

Якщо внесок молодих матерів (до 25 років) у величину сумарної народжуваності у більшості країн Європи знижується, то в Україні цей показник становить 55 % і є одним із найвищих у Європі.

Внаслідок несприятливих змін у процесах народжуваності на мікрорівні не задовольняється потреба в дітях, а на макрорівні — відбувається деформація вікового складу населення, зменшення його демографічного і трудового потенціалу. Кризовий стан дітородної активності населення буде даватися взнаки протягом життя багатьох поколінь не лише на рівні сім’ї, а й усього суспільства, маючи наслідком хвилеподібну майбутню динаміку чисельності населення і його вікових контингентів, що може перетворитися на відчутну перешкоду для сталого розвитку країни.

Тому було прийнято ряд державних документів щодо “стимулювання” народжуваності. Зокрема, це Указ Президента України від 03.01.2002 р. № 5/2002 “Про заходи щодо заохочення народжуваності в Україні”, постанова Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 р. № 161-р “Про затвердження Концепції безпечного материнства” та ін [9].

Відповідні заходи були розроблені та реалізуються також на галузевому рівні. За роки незалежності України були створені та удосконалені такі служби, як планування сім’ї, дитяча та підліткова гінекологія, медико-генетична та дитяча неврологія, неонатологія.

Активно запроваджуються нові медичні та організаційні технології: спільне перебування матері та новонародженої дитини; нові принципи грудного вигодовування; сімейні пологові зали; неонатальні та перинатальні центри; неонатальні тренінгові центри тощо.

Такий комплексний міжсекторальний підхід і впровадження нових медичних та організаційних технологій дали змогу поліпшити рівень здоров’я дітей та жінок і в кінцевому результаті — зменшити плодово-малюкові втрати та знизити материнську смертність.

Проте досягнуті показники залишаються все ж гіршими, ніж в інших країнах Європи. Тому для подальшого покращення стану здоров’я дітей та жінок репродуктивного віку необхідні значні інвестиції, раціональне використання наявних ресурсів та приведення якості надання медичної допомоги у відповідність до стандартів ВООЗ, а головне — потрібно сформувати у населення розуміння необхідності збереження власного здоров’я [4].

Важливим впробуванням для організму жінки є вагітність та народження дитини. Протягом дев’яти місяців організм жінки, всі його органи та системи, кожна клітинка працювали на те, щоб виносити та народити дитину. Вчені вважають, що післяпологовий період – це заключна стадія дуже складного процесу, яка характеризується зворотним розвитком змін, що мали місце в організмі жінки під час вагітності та пологів, становленням та розквітом лактаційної функції молочних залоз. Його ще іноді називають четвертим періодом пологів, щоб підкреслити значимість даного етапу для здоров’я жінки.

Триває післяпологовий період у середньому 6-8 тижнів, розпочинаючись відразу після народження дитячого місця (плаценти) і закінчуючись завершенням зворотного розвитку статевої, ендокринної, нервової, серцево-судинної та інших систем організму.

Після відділення плаценти знижується рівень гормонів естрогену і прогестерону. Починають у великій кількості вироблятися гормони, необхідні для лактації, такі як окситоцин і пролактин. У жінки набухають і збільшуються груди, у них виробляється молозиво, а потім молоко.

Відразу після пологів матка важить 1000-1200 грам. До кінця першого тижня післяпологового періоду її маса зменшується до 500-600 грам, другого – до 350 грам, третього – до 200 грам. В кінці післяпологового періоду маса матки складає 60-70 грам. Зворотний розвиток матки супроводжується процесом відновлення її слизової оболонки. Не плацентарні ділянки внутрішньої поверхні матки завершують епітелізацію вже на 10 добу після пологів. Матка продовжує скорочуватися, при цьому жінка може відчувати легкі перейми, особливо під час годування грудьми, коли дитина інтенсивно ссе. Під час скорочення ушкоджена поверхня на стінці матки, що виникла після відторгнення плаценти, починає гоїтися.

З рани виходять післяпологові виділення, що складаються з крові, часточок тканини і кров'янистого секрету. Кров'янисті виділення виявляються в жінки перші два дні. Вони можуть бути досить активними, сильніші, ніж у перші дні місячних. Після цього виділення стають кров'янистими-серозними і зовсім серозними. Повністю слизова оболонка матки відновлюється лише за 6-8 тижнів. Приблизно такий час потрібний і для відновлення звичної роботи яєчників, м’язів піхви та тазового дна.

Складні зміни у нервовій та ендокринній системі викликають «немотивовані» зміни настрою (плаксивість, депресію, нервозність) жінки.

Великі перебудови торкаються ендокринної системи. З жіночого організму пішов орган ендокринної системи - плацента, що підтримував на необхідному рівні не тільки гормони маляти, але й регулював гормональний баланс в організмі жінки. Залози внутрішньої секреції теж змінюються - вони зменшуються в розмірах, тому що під час вагітності й пологів працювали з великим навантаженням. Однак, зберігається на високому рівні робота гормонів, які повинні забезпечувати лактацію. Змінюються молочні залози. Вони як би підбудовуються під годівлю саме тієї дитини, що народилася в цієї мами. Почавши з декількох крапельок молозива, організм поступово вчиться виробляти молоко, що відповідає віку й потребам маляти. Процес установлення лактації займає досить довгий термін і повинен завершиться настанням стадії зрілої лактації.

Як уже було зазначено вище, ці зміни не можуть відбутися швидко. Перехідний період, час відновлення всіх функцій і стабілізації нового стану - лактації, триває близько 6 тижнів. Однак, наскільки успішно він буде проходити, дуже залежить від того, якими минули пологи.

Біологічно нормальні пологи припускають, що в організмі жінки спрацьовують механізми, що допомагають їй відновлюватися легко й без проблем. Ці механізми включаються, якщо пологи відповідають природній схемі.

Мета дослідження: обґрунтувати сучасні напрямки і методи відновлення здоров'я жінок у післяпологовому періоді.

Об'єкт дослідження: методика реабілітації жінок у післяпологовому періоді.

Предмет дослідження : засоби і методи реабілітації жінок у післяпологовому періоді.

Суб'єкт дослідження: жінки у післяпологовому періоді.

Завдання дослідження:

Проаналізувати науково-методичну літературу, досвід роботи фахівців лікувальної та оздоровчої фізичної культури з відновлення жінок в післяпологовому періоді.

Підібрати методику занять оздоровчими видами гімнастики з жінками після народження дитини, та визначити основні проблеми жіночого організму в післяпологовому періоді.

Оцінити ефективність підібраного комплексу на відновлення стану здоров’я жінок після пологів.

Методи дослідження: аналіз літературних джерел, функціональні тести, педагогічний експеримент, методи математичної статистики.

Гіпотеза дослідження: можна припустити, що методика відновлення жінок в післяпологовому періоді повинна містити в собі комплексні заходи з фізичної та психоемоційної реабілітації.

Теоретична значимість : методика занять для оптимізації фізичного та психічного стану жінки у післяпологовому періоді (протягом 6-8 тижнів після пологів) детально розроблена, її застосування сприяє повноцінному відновленню функціонального стану організму після народження дитини.

Практична значимість : результати роботі стануть у нагоді фахівцям з акушерства та фізичної реабілітації для відновлення жінок після вагітності та пологів.


РОЗДІЛ 1 ЛІТЕРАТУРНИЙ ОГЛЯД


1.1 Фізіологія післяпологового періоду


З моменту народження посліду починається післяпологовий період, тривалість якого становить приблизно 6-8 тижднів. Протягом цього часу в організмі породіллі відбуваються дуже важливі фізіологічні процеси: всі зміни, які виникли у зв'язку з вагітністю і пологами, зазнають зворотного розвитку (інволюції). Такі зміни відбуваються у статевих органах, ендокринній, нервовій, серцево-судинній та інших системах. Виняток становлять молочні залози, функція яких досягає максимального розвитку саме в післяпологовий період [1].

Найбільш значні зміни в післяпологовий період відзначаються у статевій системі, особливо в матці. В перші години після пологів стінки матки стовщуються, вона набуває кульоподібної форми, дно її розташовується на рівні пупка, тобто в середньому на 15 см вище лобка. Поперечний розмір матки відразу після пологів становить 12-13 см, маса 1000 г.

Процес інволюції матки стрімкий. Внаслідок скорочень м'язів розміри її зменшуються. Про ступінь скорочень матки можна робити висновок за рівнем стояння її дна. Щодня цей рівень зменшується на 1,5-2 см (приблизно на 1 поперечний палець). Формування шийки і зіва відбувається внаслідок скорочення циркулярних м'язів, що оточують, внутрішній отвір каналу шийки матки. На 10-ту добу після пологів канал цілком відновлюється, але зовнішній зів закривається повністю протягом 3-го тижня після пологів, набуваючи при цьому щілиноподібної форми.

Наприкінці 6-8-го тижня після пологів величина матки відповідає її величині до вагітності, а маса дорівнює 50-60 г.

Після народження посліду внутрішня поверхня матки - це суцільна рана, особливо в тій ділянці, де раніше прикріплялася плацента. В процесі заживлення внутрішньої поверхні матки з'являються післяпологові виділення - лохії. Їхній характер протягом післяпологового періоду змінюється. Якщо в перші 3-4 доби вони кров'янисті, то на 4-5-ту добу набувають характеру серозно-сукровичної рідини, а на 10-ту добу стають світлими, рідкими, без домішок крові. Поступово зменшується і кількість лохій, з 3-го тижня вони скудні, а з 5- 6-го тижня виділення з матки взагалі припиняються.

На 6-7 добу післяпологового періоду зникає набряк зовнішніх статевих органів, заживляються розриви шийки матки, піхви і промежини, відновлюються тонус м'язів і фасцій тазового дня. У вихідне положення поступово повертаються маткові труби, яєчники, зв'язковий апарат.

В яєчниках закінчується регрес жовтого тіла і починається дозрівання фолікулів. У більшості матерів, які не годують груддю, на 6-8-му тижні після пологів настає менструація. В годувальниць менструації відсутні протягом кількох місяців або й усього періоду годування груддю.

Перша менструація після пологів найчастіше відбувається без овуляції. Надалі процес овуляції поновлюється, і менструальна функція відновлюється повністю [2-5].

Черевна стінка поступово зміцнюється здебільшого внаслідок скорочення м'язів і найбільш розтягнутих тканин навколо пупка. Рубці вагітності на передній черевній стінці після пологів бліднішають і залишаються назавжди.

Під час вагітності в молочних залозах відбуваються зміни, які підготовляють їх до секреції молока. Вже під час вагітності і протягом перших днів після пологів з молочних залоз виділяється молозиво. Воно містить білки, жири, солі, ферменти, вуглеводи, антитіла, епітеліальні клітини залоз, молозивні тільця, які є клітинами з жировими включеннями.

На 3-тю-4-ту добу післяпологового періоду набрякають молочні залози і з'являється молоко. Це гормонозалежний процес. Він регулюється лютеотропним гормоном гіпофіза і центральною нервовою системою. Молоко за своїм складом не дуже відрізняється від молозива, воно містить близько 88 % води, 1,5-2 % білка, 3,5-4 % жирів, 7 % вуглеводів. Процес набухання молочних залоз може бути непомітним або супроводитися зміною загального стану породіллі - підвищенням температури тіла, ознобом і болем у молочних залозах [6].

Загальний стан породіллі при фізіологічному перебігові післяпологового періоду не дуже змінюється. Протягом перших годин після пологів відзначають сонливість, втомлюваність, що пов'язано з психоемоційним і фізичним навантаженням під час пологів. Температура тіла у межах норми. Першої доби після пологів підвищується діурез. При пониженні тонусу м'язів передньої черевної стінки, набряку шийки сечового міхура при патологічному перебігу пологів, а також у разі тривалого перебування в ліжку в породіль можливе затримання сечі. При утрудненому сечовипусканні призначаються ін'єкції прозерину внутрішньом'язово. Якщо це не допомагає, катетеризують сечовий міхур. Нерідко буває запор внаслідок атонії кишечника. У разі затримки випорожнення роблять очисну клізму або дають проносне.

Нині в післяпологовому періоду запроваджено активний режим породіль. Його суть зводиться до раннього вставання після неускладнених пологів (через 2 год. після переведення до палати), самостійного виконання гігієнічних процедур [7].

Здорова породілля не потребує особливої дієти. Перші 3 доби породілля одержує рідку їжу, а надалі - звичайне харчування (сир, яйця, сметану, каші, солодкий чай, кава з молоком, печиво). Потрібні також ягоди, фрукти, овочі. Протипоказані гострі страви, консерви, алкогольні напої.


1.2 Стадії відновлення організму після пологів


Під час пологів усі м'язи живота перенапружувалися, і протягом декількох тижнів може відчуватися м'язовий біль. Неприємні відчуття можуть спричиняти розриви чи розрізи промежини, а також шов після кесаревого розтину. Припинення виділень може розглядатися як ознака того, що шийка матки добре закрилася, і можна знову приймати ванну. Спринцювання піхви абсолютно забороняється.

Відчуття в перший тиждень після пологів залежать від того, які були пологи: легкі чи важкі, природні чи кесаревим розтином, а також від ряду інших факторів. Можна зафіксувати всі описані нижче прояви чи ж тільки деякі фізіологічні явища:кров'яні виділення з піхви поступово, протягом тижня, світлішають;хвороблива напруга м'язів живота в залежності від скорочення матки;стомлення;неприємні відчуття, болі, оніміння в промежині; якщо накладалися шви, болючі відчуття підсилюються при кашлі і чханні;болі в місці розрізу, що переходять потім в оніміння ділянок, що прилягають до шва,у випадку кесаревого розтину (особливо, якщо це був перший кесарів розтин);труднощі при сидінні і при ходьбі, особливо при розрізі і зашиванні промежини чи після кесаревого розтину; одно - чи дводенні ускладнення з виділенням сечі, ненормальна перистальтика кишечника в перші дні, закрепи;загальні хворобливі відчуття як наслідок сильних потуг; почервоніння очей, темні кола під очима, на щоках і в інших місцях (наслідок сильних потуг); пітливість (може бути дуже сильною) протягом перших 2-3 днів; хворобливі відчуття в зоні сосків, що супроводжуються виділеннями крові протягом перших 3-4 днів після пологів;припухлість і тріщини сосків на початку годування грудьми. психічні явища:радість, пригніченість, перепади настрою;почуття непевності в тому, чи вдасться справитися з материнськими обов'язками,особливо з годуванням грудьми;роздратованість через необхідність лежати в пологовому будинку, бажання швидше повернутися додому; повна відсутність інтересу до сексу, притуплення бажання (зносини припустимі не раніше ніж через 4 тижні після пологів)[10].

Розрізані тканини (піхва, м'язи і шкіра промежини) зашивають після пологів, тобто після вигнання плаценти, під місцевим чи загальним знеболюванням, у випадку, коли мати вже знаходиться під перидуральною анестезією. Піхву і м'язи промежини зашивають нитками, що самі пізніше розсмоктуються. Шкіру зашивають нитками, що не розсмоктуються, і їх необхідно витягти через 5 днів. Дотримання правил гігієни (митися з м'яким милом протягом тижня щораз після того, як помочилися) дозволить шву зажити швидко і правильно. Щоб шов не потерпав від вогкості, можна його обережно підсушувати феном після кожної гігієнічної процедури протягом декількох днів.[11]

Органи повертаються в колишнє положення тільки після шести тижнів, і організму знадобиться багато місяців, щоб розсіяти втому від зусиль, витрачених під час вагітності і пологів. Найголовніше — розрахувати свої сили.

Фізіологічні явища: продовження виділень з піхви з кольором, більш близьким до коричневого, ніж до жовто-білого;утома, виснаження;біль, дискомфорт, оніміння в зоні промежини — це стосується, насамперед, жінок, що родили природним шляхом (особливо, якщо накладені шви);оніміння після пологів кесаревим розтином (особливо, якщо це було вперше) може продовжуватися довше;зменшення нездужань;закрепи продовжуються;живіт поступово стає усе більш пласким — у міру зменшення матки і повернення її в межі таза.

Повне повернення до вихідного силуету забезпечать тільки фізичні вправи;поступове зменшення ваги тіла;дискомфорт в зоні грудей, хворобливість сосків буде тривати до часу повного регулювання циклу годування;біль у плечах, зоні шиї (як результат виношування дитини); випадання волосся [12-15].

Психічні явища: зростаюча впевненість у собі; поперемінна депресія;незручність перед навколишніми за нестійкість настрою;зниження чи ріст сексуальних бажань.

М'язи живота повинні відновити тонус, тому що під час вагітності шкіра і м'язи на животі були сильно розтягнуті. Для повернення в норму буде потрібен якийсь час.

Пологи - це завжди фізичне і психічне потрясіння для жінки. Організм «викладається» повністю і тому потребує відновлення. Звичайно ж, найголовніше для жінки після пологів-це сімейний клімат. Але відновлення пройде швидше і якісніше, якщо жінка буде приділяти собі хоч трохи уваги і намагатися виконувати рекомендації лікарів.

Стан організму після пологів. Після пологів організм жінки починає поступово відновлювати свій первісний стан. Це не так просто, тому що зміни торкнулися практично всі органи і системи.

В кінці вагітності в організмі жінки залишається до 5 л позаклітинної рідини, яка сприяла розпушуванню тканин родових шляхів і просуванню плода. Все це викликає додаткове навантаження на серце і набряклість. Внутрішні органи, підняті й стиснуті збільшеною маткою, повинні «прийти в себе», розправитися, прийняти нормальне положення і відновити свої функції.

Гормональний фон вагітної жінки значною мірою зумовлений діяльністю плаценти, після її видалення він знижений, активно продовжують вироблятися тільки гормони, що забезпечують виділення молока.

Кістки і зв'язки таза під час пологів розсуваються і розтягуються. У процесі пологів виникають пошкодження слизової оболонки родових шляхів, а іноді і м'язів промежини.

Для повного відновлення всіх функцій потрібно близько двох місяців, але все залежить від початкового стану організму і від того, як проходили вагітність і пологи.

Перші три доби після пологів. Цей період зазвичай проходить у пологовому будинку, в цей час краще просто спокійно полежати, тому що матка починає скорочуватися, а внутрішні органи розправлятися і ставати на свої місця. Для того, щоб матка скорочувалася швидше, в першу добу на живіт кладуть холодну грілку, потім скорочення матки сприяє часте прикладання дитини до грудей. Особливе значення в цей період набуває дотримання правил гігієни (підмивання, обробка ран і т.д.) - це профілактика післяпологових ускладнень.

З 4-го по 14-ий день. Жінка починає вставати і поступово рухається все більше. Шкіра грудей починає пристосовуватися до процесу смоктання. У цей період потрібно привчити дитину правильно брати груди (захоплювати не лише сосок, але і навколишнє його ареолу, інакше на соску з'являться хворобливі садна), а також краще не носити бюстгальтер. Рекомендується регулярно приймати ліки, що скорочують матку, а також, іноді, заспокійливі засоби, тому що після всіх перенесених стресів на тлі зниження гормональної активності у жінки може початися депресія (зниження настрою).

З двох тижнів до двох місяців. Активність жінки поступово наростає, малюк не дає їй розслаблятися, догляд за ним потрібно постійно. До кінця цього періоду зазвичай відновлюються функції всього організму. У цей період ще не можна займатися фізичними вправами, а також переохолоджуватися, це може спричинити за собою розвиток запального процесу в ще травмованих тканинах родових шляхів. Дитина годується «на вимогу» і це сприяє швидкому відновленню гормонального фону.

Після двох місяців вже можна думати про відновлення фігури. Перш за все, подумаємо про дієту. Жінці після пологів, навіть, якщо вона не годує дитини, обмеження в їжі протипоказані, тому варто просто виключити те, що може сприяти додатковому відкладення жиру - смажене, жирне, солодке, борошняне. Для дитини, до речі, ці продукти теж не корисні. Такі обмеження в їжі можна і потрібно дотримуватися довго.

Жінку також турбує стан грудей. Для того, щоб груди не розтягувалася, після двох тижнів потрібно носити щільний бавовняний бюстгальтер з широкими лямками, що підходить до форми грудей. Щоб груди поступово прийняла нормальну форму, що годує жінка повинна по можливості тримати спину прямо і робити фізичні вправи для зміцнення м'язів грудної клітки (в самій грудній залозі м'язів немає). Можна віджиматися від підлоги, користуватися еспандер,