Вивчення морфемної будови слова у початковій школі
Оскільки морфема – це найменша значуща одиниця мови, то класифікація морфем спирається на характер їх значень.
Морфеми залежно від їх значення поділяються на дві основні групи: кореневі та афіксальні. Цей поділ ґрунтується на тому, що корінь є обов’язковою структурною частиною слова ( не існує слів без кореня). Афікси – це факультативні морфеми ( виступають не у всіх словах). Корені можуть самостійно утворювати слова. Тобто матеріально дорівнювати слову, збігаючись своїм звуковим складом з відповідними словами, наприклад: день, стіл, син, дуб, там, де, ліс. Афікси не можуть утворювати слів без кореня, вони завжди прикріплені до нього. Приєднуючи до себе інші структурні сегменти, корінь як центральна морфема у слові породжує нові лексичні одиниці.
Корінь виражає загальне лексичне значення. Конкретизують, уточнюють це значення закінчення. Наприклад, корінь жовт – виражає лише загальне поняття кольру. Виступаючи у різних формах та у поєднанні з різними закінченнями, коренева морфема отримує більш конкретне чи нове і видозмінне поняття: жовтий, жовтого, жовток, жовтень, жовтизна, жовтіти, пожовтіти, пожовклий, жовтуватий та ін.
Корінь є ядром, довкола котрого можуть групуватися інші слова. Слова зі спільним коренем називаються спорідненими. Будучи носієм матеріального значення, корінь зберігається у споріднених словах: зоря, зірка, зіронька, зоряний, зоряність, зоріти, зоряно. В такий спосіб утворюються гнізда спільнокореневих слів.
Термін ,,корінь” запроваджено в українське мовознавство Я. Головацьким, цю частину слова називали ,,пень”. Корінь вважається найрізноманітнішою і найчисельнішою морфемою української мови. Їх нараховується декілька тисяч. Корінь слова займає центральну позицію порівняно з іншими морфемами у слові, він є найбільш незалежною в структурному та семантичному відношенні морфемою.
Носіями дериваційного значення у слові є префікси і суфікси. Вони вказують на додаткові ознаки, які утворюють предметне значення кореня у словах. Наприклад, у словах безпорядок, безхліб’я префікс без- не може функціонувати самостійно, проте, поєднуючись з певним коренем, він утворює слова, утворюючи значення кореня і вказуючи на ,.відсутність чого-небудь”.
Суфікси, на відміну від префіксів, містять також вказівку на граматичне значення слова, зокрема визначають залежність слова до певної частини мови. Так, наприклад, скляний ( прикметниковий суфікс –ян);учень (суфікс ень) вказує на чоловічий рід іменника [5, с.21-23].
Поняття морфемної структури слова
Морфемна структура слова передбачає наявність в ньому певної кількості певної якості морфем, які пов’язані між собою в слові в лінійному порядку.
Кількість морфем, їх типи та позиція у слові програмують (передбачаються) самою мовою.
Під структурою слова розуміють склад, взаємо-розташування та зв’язки його значущих частин.
Структура – це співвідношення, взаємне розташування частин мовної одиниці, її будова. Виходячи з цього, морфемну структуру слова можна визначити як морфемну будову слова, яка виражається у співвідношенні та розташуванні морфем відповідно до закономірностей української мови.
У будові простого слова української мови як морфемної моделі передбачено позиції для чотирьох типів морфем – префікса, кореня, суфікса, закінчення, які розміщуються у такій послідовності: ¬ .Такий склад морфем являє собою повну модель структури вербальної одиниці. Наприклад, під- став- к- а, над- мір- н- ий і тд. В різних словах ця модель може мати повну, неповну або розширену форму своєї реалізації. Ці модифікації виникають за рахунок морфем, до яких відносяться префікси та суфікси. Наприклад, дорог- а – дорож- н- ій - при-дорож-н-ій [5, с. 54, 55].
Вивчення основи слова і закінчення
Одним із базових понять морфеміки, які тісно пов’язані з поняттям структури слова і морфемною будовою зокрема, є поняття основи слова.
Основа слова – це частина слова. Треба додати, що це обов’язкова, невід’ємна частина будь-якого слова української мови [5, с.56].
Розуміння основи слова неможливе без знання того, що таке закінчення.
Вивчаючи закінчення, вчитель має розкрити перед школярами його ознаки:
- закінчення – це змінна частина слова;
- закінчення служить для зв’язку слів у реченні;
- закінчення стоїть у кінці слова.
При цьому слід врахувати, що труднощі в усвідомленні учнями закінчення викликаються тим, що їм важко зрозуміти функцію закінчення як засобу вираження граматичного значення слова. Діти нелегко усвідомлюють і те, що закінчення у слові виражає кілька граматичних значень. Наприклад, закінчення –ою у слові весною є показником жіночого роду, однини, орудного відмінка. У зв’язку з відсутністю матеріального його вираження учням важко усвідомити поняття про нульове закінчення слова, через те замість терміна ,,нульове закінчення” вживається вислів ,,слово без закінчення”.
Робота над формуванням поняття про закінчення складається з кількох етапів: на першому етапі учні одержують початкові уявлення про закінчення. Це здійснюється під час виконання вправ, які включають спостереження за змінами форми одного й того ж слова в контексті. На цьому етапі можна запропонувати учням як один із варіантів такої роботи виписати слово, яке зустрічається в усіх реченнях, у тій формі, в якій воно там уживається. Наприклад: Виростай, дитино, й пам’ятай – Батьківщина то найкращий край. Батьківщини рідної сади нахилились цвітом до води. Слава, слава в віках Батьківщині могутній. За Батьківщину у боях вмирали однаково – дорослі і малі. Виписавши слова Батьківщина, Батьківщини, батьківщині, Батьківщину, учні визначають змінну частину слова (-а, -и, -і, -у).
На другому етапі учні засвоюють термін ,,закінчення” і усвідомлюють функцію цієї частини слова – зв’язує слова в реченні. Крім наведеної вище вправи, можна запропонувати учням деформований текст. Робота з ним допоможе дітям усвідомити те, що закінчення служить для зв’язку слів у реченні.
Завдання:
Спишіть текст, вставляючи закінчення.
Уже давно відшуміли щедрі весняні паводки, відцвіли перші лугові квіти. Пташин малеча, наче жовті клубочки, бігала по трав
Третій етап у вивченні закінчення передбачає формулювання власного
висновку й усвідомлення його (виведення правила): ,,Змінна частина слова називається закінченням. Закінчення служить для зв’язку слів у реченні.
Закінчення стоїть у кінці слова”. На цьому етапі вчитель показує схематичне позначення закінчення - [24, с. 152, 153].
Закінчення
Всі слова складаються з частин:
Є у всіх у них закінчення й основа.
Ця основа – без ніяких змін,
А закінчення – частина змінна в слові [26, с. 60].
Конкретизація набутих учнями знань про закінчення слова відбувається під час виконання тренувальних вправ (четвертий етап). Це можуть бути, зокрема, такі вправи:
- визначте закінчення у виділених словах;
- поставте слова, що в дужках, у потрібній формі, виділіть закінчення;
- складіть словосполучення з поданих слів [ 24, с. 153];
- доповніть іменники прикметниками, позначте їх закінчення.
Зразок: Мова: українська, рідна, співуча, милозвучна, красива, солов’їна, калинова.
Зайчик: прудконогий, …
Дерево: високе, …
Сонце: веселе, …
Канікули: літні, …
Погода: тепла, …
До прикметників доберіть потрібні іменники. Позначте закінчення іменників.
Сіра, маленька, прудка (квіточка, мишка, ластівка).
Перша, ніжна, весняна (сніжинка, ялинка, квіточка).
Прозоре, синє. Безхмарне (вікно, небо, село).
Старанний, розумний, кмітливий (столик, будиночок, хлопчик).
Холодні, вранішні, густі (тумани, місяці, діти) [26, с.60].
Усвідомивши роль і місце закінчення слова, учні легко зрозуміють характерні риси основи слова. Ознайомлення з основою слова слід здійснювати одночасно з вивченням закінчення. Учитель повідомляє дітям, що така частина слова, яка залишається після виділення в ньому закінчення, називається основою, і надалі вимагає від школярів називати під час розбору слова його закінчення і основу, а на письмі позначати значками [24, с. 154].
Вивчення кореня слова
Приступаючи до вивчення кореня слова, вчитель має сформувати в учнів знання про те, що корінь – головна частина слова, яка обов’язково присутня в кожному слові і містить основний елемент лексичного значення;
- слова з однаковим коренем називаються спорідненими, або однокореневими.
Вводячи поняття ,,Споріднені слова” дітям можна запропонувати лінгвістичну казку ,,Споріднені слова” [24, с.154].
Споріднені слова
Намалювала Марічка казкового птаха і потяглася вгору, щоб вирівняти спинку. Коли чує якісь звуки. Прислухалась дівчинка… Це казковий Птах заговорив! Підійшла вона до птаха ближче і чує: ,.Я з Країни споріднених Слів! Давай злітаємо разом до моєї країни. Я хочу познайомити тебе зі своїми друзями”.
- Я згодна! – Сказала Марічка з радістю. Птах встав, стрепенувся, розправив крила, посадив на них дівчинку і вони полинули до казки.
Перед ними з’явився квітучий сад, а поруч – маленький вишневий садочок. Їх зустрів незвичайний садівник із садовими квітами на голові. Він привітався і гостинно запросив гостей до столу. Там були мед, який бджілки принесли з маленького садка, і багато овочів з присадибної ділянки.
Прилетіли зграйками незвичайні пташки. Кожна зграйка мала свій колір пір’я, наче утворилося кілька веселок.
- Хто це? – здивувалась дівчинка.
- Це мої друзі – Споріднені слова. І в кожній зграйці всі вони різні між собою, тому мають один корінь і колір. Їх ще називають спільнокореневими словами.
Подякувала Марічка за гостинність. Повернув її Птах додому, знову став малюнком, а дівчинка ще довго пам’ятала ту казкову подорож до Країни Споріднених Слів.
Прослухавши дану казку, можна запропонувати таке завдання:
- Куди прилетіла Марічка з казковим птахом? (у сад)
- Виписати з цього тексту споріднені слова до слова сад.
Виконавши такі завдання, учням легше запам’ятається нова тема, та термін ,,споріднені слова”.
Після цього учні ширше ознайомлюються із даною темою:
- слова, близькі за значенням, але такі, що не мають спільної смислової частини, не вважаються спорідненими словами (наприклад, хоробрий і мужній);
- слова можуть мати однакову звукову частину, але не вважаються однокореневими, бо у них різні корені (смислові частини). Наприклад, гора і горе;
- у споріднених словах корінь може частково змінювати свій звуковий ( а отже, і буквений) склад (існує цілий ряд чергувань голосних і приголосних у корені).
Крім того, класовод має навчити дітей розрізняти однокореневі слова (школа, школяр) і форми одного й того ж слова (школа – школи-школі).
У процесі вивчення кореня слова діти повинні усвідомити, що головний спосіб виділення кореня полягає у доборі слів, споріднених з даним словом, визначенні їхньої спільної частини, яка передає основне значення. Проте оволодіти цим способом не так просто. Цього дитину потрібно навчати.
Корінь слова вивчається у певній послідовності. Спочатку на основі порівняння слів за значенням і будовою вводиться термін ,.споріднені слова”, потім повідомляється, що спільна частина споріднених слів називається коренем, а споріднені слова називаються ще й однокореневими (2 клас).
На цьому етапі формування поняття ,,корінь слова”можна використати такі, наприклад, завдання:
- порівняйте слова:
гриб, грибок, грибний,
подумайте, що між ними спільного, а чим вони відрізняються одне від одного;
- згрупуйте слова за однією з можливих ознак, поясніть, як ви згрупували слова:
сад, парк, лісник, садівник, ліс.
Тут уже вчитель вводить значок для схематичного позначення кореня –
Діти знайомляться з терміном ,,корінь”.
Так, на цьому етапі засвоєння поняття ,,корінь слова” учні виділяють такі його істотні ознаки, які як наявність в однокореневих словах спільної смислової і звукової частини.
На наступному етапі формування поняття слід показати, що істотнішу ознаку кореня становить смисл, а не однакове звучання частини різних слів.
Тому проводиться протиставлення однокореневих слів і синонімів. А також однокореневих слів і слів, які мають корені-омоніми. Воно здійснюється на основі виконання учнями таких, наприклад, завдань:
- випишіть з поданого ряду ті слова, які мають однакову частину:
гора, горить, горе.
Чи можна їх назвати однокореневими?
- доведіть, що деякі слова, хоч і мають однаковий звуковий склад, проте не є однокореневими:
вода, водити, підводний, водій;
- випишіть спочатку близькі за значенням слова, а потім однокореневі:
хоробрий, хоробрість, сміливий, сміливість;
- викресліть зайве слово:
школа, школяр, учень.
Протиставлення однокореневих слів і синонімів дає змогу вчителю попередити помилкову орієнтацію дітей тільки на семантичну близькість слів.
Протиставлення однокореневих слів і слів з коренями – омонімами попереджує помилкову орієнтацію тільки на структурну і звукову близькість.
Формування поняття про корінь слова і однокореневі слова охоплює і спостереження за словами, в яких у коренях слів відбувається чергування голосних чи приголосних звуків. Вирішенню цього завдання можуть сприяти такі, зокрема, вправи:
- скільки груп однокореневих слів записано: річ, річниця, рік, ріка, річковий, річний, роковини? Доведіть свою думку;
- випишіть споріднені слова до слів сіль і сільський ( засолювач, село, селянин, посолити)
Засвоєння поняття ,.корінь слова” потребує виконання ряду тренувальних вправ, таких, наприклад, як:
- доберіть якомога більше однокореневих слів до слова сніг (можна провести у вигляді гри – змагання, у якій переможцем стає той, хто називає останнє слово);
- випишіть із тексту однокореневі слова:
Хоч і зовсім крил не має,
Та, як блискавка. Літає.
Не літак, не вертоліт
Вирушає у політ.
Рік літає, два літає,
В небі льотчиків міняє,
Крізь розвихрені світи
Може й сам себе вести.
(Космічний корабель)
- гра ,.хто більше?” (назвати однокореневі слова);
- доберіть ,,родичів” із чергуванням голосних ( чи приголосних) звуків у корені.
Робота по формуванню поняття ,.корінь слова”, отже, зводиться до усвідомлення кореня як необхідної частини слова. Без якої слово не може існувати. До розрізнення коренів – омонімів. Варіантів коренів з чергуванням голосних і приголосних звуків. [24, с. 154 – 156].
Вивчення префікса
Формуючи поняття про префікс, учитель знайомить дітей із такими ознаками цієї частини слова:
- префікси утворюють нові слова (внук-правнук) або слова з новими відтінками значень (гарний-прегарний);
- префікс стоїть перед коренем.
Значення префіксів найзручніше показати під час вивчення дієслів, тому що до цієї частини мови префіксальний спосіб словотвору є найбільш типовим. Крім того, порівнюючи однокореневі дієслова без префіксів і з префіксами, учні краще можуть зрозуміти семантичну роль даної морфеми (сісти-присісти, читати-прочитати).
Однак, щоб в учнів не склалося помилкове уявлення про префікс як морфему, яка вживається тільки в дієсловах, слід добирати для аналізу й інші частини мови: іменник (друг-недруг, дід-прадід), прикметники (чудовий-пречудовий).
Для ознайомлення учнів із префіксами краще брати не окремі слова, а словосполучення, до того ж такі, у яких є омонімічні префікси і прийменники _доїхав до Києва, від’їхав від столу). Це дає змогу учням краще усвідомити значення префіксів, тому що в таких словосполученнях префікс і прийменник мають багато спільного. Наприклад, у словосполученні відплив від берега префікс і прийменник вказують напрямок дії.
Після того як діти одержують початкове уявлення про значення префіксів, відбувається узагальнення їхніх істотних ознак у спеціальному слові – термін, формулюється визначення префіксів (частина слова, що стоїть перед коренем і надає слову нового значення або смислового відтінку), вводиться його схематичне позначення [24, с.156,157].
Префікс
Префікса можливості безмежні.
Пари слів, що змістом протилежні,
Префікс може в значеннях зрівняти.
Але що нам довго мізкувати?
Префікса до слів додаймо з вами –
Різні стануть означать те саме [26, с.60].
У 1-4 класах учні одержують тільки початкове уявлення про префікс і не вивчають усієї багатогранності цієї морфеми. Однак спостереження за роллю префіксів є засобом усвідомлення їх словотворчої ролі, бо учні мають змогу переконатися в тому, що префікси не механічно приєднуються до слова, а впливають на його лексичне значення.
Усвідомленню такого значення префіксів сприяють вправи, спрямовані на порівняння і добір однокореневих слів, різниця у значенні яких зумовлена наявністю префікса, на утворення за допомогою префіксів нових слів. Це можуть бути такі вправи:
- порівняйте слова їхати-приїхати, співати-проспівати, поясніть, що в них спільного і чим вони відрізняються;
- доберіть кілька слів з одним і тим же префіксом (ви-, за_ та ін.);
- виділіть префікси у словах: припинити, прийти, присісти, поясніть значення слів;
- доберіть антоніми до слів: вийти, занести [24, с. 157].
- спишіть прислів’я виділяючи у словах префікси.
- Думка най хуткіша, земля найситніша, сон наймиліший.
- Прислів’я сказав – дорогу показав.
- Прислів’я нам допомагають, хоч інколи гіркі бувають.
- до поданих слів доберіть антоніми з префіксом з- (с-). Префікси виділіть.
Відвертий – (скритний)
Віддалення – (зближення)
Зменшити – (збільшити)
Загублений – (знайдений)
З’являтися – (зникати)
Увечері – (зранку)
Ззаду – (спереду)
Підвищений – (зниження) [26, с.62, 63].
Вивчення префіксів у початкових класах має суто практичне значення –