Xreferat.com » Рефераты по психологии » Зміни у мотиваційній сфері особистості слідчих на ранніх стадіях професіоналізації

Зміни у мотиваційній сфері особистості слідчих на ранніх стадіях професіоналізації

ХАРКОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСІТЕТ

ВНУТРІШНІХ СПРАВ


КОВАЛЬЧИШИНА НАТАЛІЯ ІВАНІВНА

УДК 159.947.5.343


ЗМІНИ У МОТИВАЦІЙНІЙ СФЕРІ ОСОБИСТОСТІ СЛІДЧИХ НА РАННІХ СТАДІЯХ ПРОФЕСІОНАЛІЗАЦІЇ


Спеціальність 19. 00.06 – юридична психологія


АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук


ХАРКІВ-2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському національному університеті внутрішніх справ, кафедра прикладної психології.

Науковий керівник: кандидат психологічних наук, доцент

Попова Галина Вікторівна,

Харківський національний університет внутрішніх справ, професор кафедри прикладної психології.

Офіційні опоненти: доктор психологічних наук, професор,

Медведєв Володимир Степанович,

Навчально-науковий інститут підготовки кадрів громадської безпеки та психологічної служби Київського національного університету внутрішніх справ, професор кафедри практичної психології.

кандидат психологічних наук,

Афанасьєва Наталя Євгенівна,

Університет цивільного захисту України

доцент кафедри загальної психології.

Захист відбудеться 28.03.2008 року о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 67.700.04 в Харківському національному університеті внутрішніх справ за адресою: 61080, м. Харків, пр.50-річчя СРСР, 27.

З дисертацією можна ознайомитись у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету внутрішніх справ за адресою: 61080, м.Харків, пр. 50-річчя СРСР, 27.

Автореферат розіслано 25.02.2008 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Макаренко П.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ


Актуальність теми. На сучасному етапі реформування системи професійної діяльності органів внутрішніх справ суттєвого значення набуває розвиток професійної мотивації працівників. Сьогодні в органах внутрішніх справ склалися обставини, які не сприяють виникненню у працівників міліції бажання підвищувати свій професійний рівень. Практика підтверджує очевидну демотивованість значної кількості спеціалістів і, як наслідок, зниження стандартів та базових показників їх професійного зростання.

Зниження якісного рівня персоналу, незадовільне матеріальне забезпечення працівників не тільки негативно впливають на результати діяльності ОВС, а й на моральну атмосферу у багатьох підрозділах, що призводить до використання службових повноважень в особистих цілях, хабарництва, роботи за сумісництвом у комерційних структурах, корупції. Наявність цих негативних явищ у системі внутрішніх справ зумовлює актуальність питання підвищення рівня мотивації працівників ОВС до служби та результативної праці.

Серед юридичних спеціальностей професія слідчого має високий рейтинг та потребує не тільки відповідних здібностей, покликання та освіти, але й достатнього життєвого досвіду, низки професійних навичок і вмінь. Робота слідчих належить до тих видів діяльності, успіх і навіть видатні досягнення в якій більше пов’язані із загальним високим розвитком особистості, ніж з наявністю спеціальних здібностей. Мотивація в діяльності слідчих відіграє важливу роль, адекватний розвиток якої сприяє успішній професійній самореалізації особистості.

Мотиваційній сфері особистості, мотивації і мотивам присвячена велика кількість наукових робіт і монографій як вітчизняних (В.Г. Асєєв, В.К. Вілюнас, Є.П. Ільїн, В.І. Ковальов, О.М. Леонтьєв, М.Ш. Магомед-Емінов, В.С. Мерлін, П.В. Сімонов, Д.Н. Узнадзе, А.А. Файзуллаєв, П.М. Якобсон), так і зарубіжних авторів (Дж. Аткинсон, Г. Холл, К. Мадсен, А. Маслоу, Х. Хекхаузен тощо). Однак результати аналізу наукових джерел свідчать, що проблема мотивації навчальної діяльності майбутніх фахівців для органів внутрішніх справ, їх подальшої професіоналізації досліджена недостатньо, особливо зміни в мотиваційній сфері особистості слідчих на ранніх стадіях професіоналізації. Недостатнє теоретичне та практичне вивчення цієї проблеми та її гостра актуальність, обумовило вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами. Дисертаційне дослідження проводилося у рамках наукової програми кафедри прикладної психології Харківського національного університету внутрішніх справ та виконано згідно з “Комплексною програмою профілактики правопорушень на 2007-2009 роки”, затвердженою Постановою кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року №1767 та “Пріоритетними напрямами наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004-2009 років” (наказ МВС України від 05.07.2004р. № 755). Тема дисертаційного дослідження затверджена вченою радою Харківського національного університету внутрішніх справ та узгоджена з відділом моніторингу наукового забезпечення діяльності органів та підрозділів внутрішніх справ Державного науково-дослідного інституту МВС України (вих. № 41/682 від 30.05.2007)

Мета роботи – дослідити динаміку формування та активізації адекватної мотивації слідчих на ранніх стадіях професіоналізації.

Завдання дослідження:

виявити особливості мотиваційно-ціннісної структури та проаналізувати вираженість різних типів мотиваційних комплексів у службовій діяльності слідчих на ранніх стадіях професіоналізації;

визначити особливості кар’єрних орієнтацій випробуваних та дослідити рівень задоволеності працею молодими працівниками-слідчими;

проаналізувати ставлення до себе як фахівця та професійно важливих понять у слідчих на різних стадіях професіоналізації;

дослідити типи самоідентифікації з професіоналом у курсантів слідчо-криміналістичного факультету та слідчих зі стажем трудової діяльності до 3-х років;

обґрунтувати психолого-педагогічні рекомендації щодо формування адекватної мотиваційної сфери слідчих на ранніх стадіях професійного становлення за допомогою авторської мотиваційної тренінгової програми “Мотор”.

Об’єкт дослідження – мотиваційна сфера особистості.

Предмет дослідження – динаміка мотиваційної сфери слідчих на ранніх стадіях професіоналізації.

Методи дослідження. Для розв’язання поставлених завдань як основні методи дослідження використовувалися:

теоретичні методи – аналіз основних підходів до вивчення мотиваційної сфери особистості у психології, порівняння, узагальнення, систематизація отриманих даних та їх інтерпретація;

методи емпіричного дослідження – метод опитування, метод психологічного тестування К.Замфір у модифікації А. Реана, морфологічний тест життєвих цінностей (МТЖЦ) І.Г. Сеніна, тест М. Куна і Т. Макпартленда “Хто Я?”, модифікація репертуарного тесту особистісних конструктів (РТОК) Дж. Келлі, колірний тест відношень (КТВ), контент-аналіз;

методи математичної статистики – t-критерій Стьюдента, ц-критерій кутового перетворення Фішера.

Теоретико-методологічними засадами дослідження стали основні підходи до вивчення природи мотивів (А. Маслоу, Ф. Герцберг, В.Г. Асєєв, В.І. Ковальов, Є.П.І льїн, Х. Хекхаузен, Д.М. Узнадзе), їх зв’язку з психічними процесами, емоціями та почуттями, індивідуальними особливостями суб'єктів (К.А. Абульханова-Славська, І.А. Джидар’ян, В.С. Мерлін, Н. Рейнвальд), закономірностей формування мотиваційної сфери осо бистості (Л.І. Божович, В.К. Вілюнас, Г.І. Костюк, А.К. Маркова, С.Л. Рубінштейн, В.Е. Мільман), особливостей формування професійної мотивації в ОВС (В.Г. Андросюк, М.І. Ануфрієв, О.М. Бандурка, С.П. Бочарова, В.Л. Васильєв, М.І. Єнікеєв, О.В. Землянська, Л.І. Казміренко, П.В.Макаренко, В.С. Медведєв, О.М. Столяренко, О.В. Тімченко, Г.В.Тригубенко, С.І. Яковенко), до організаційних принципів групової роботи в умовах тренінгу (А.А. Бодальов, І.В. Вачков, Ю.М. Ємельянов, А.Б. Коваленко, Л.І. Мороз, Л.А. Петровська, Є.В. Сидоренко).

Наукова новизна дослідження полягає в такому:

вперше:

досліджено зміни у мотиваційній сфері особистості слідчих на ранніх стадіях професіоналізації;

виявлено взаємозв’язок мотиваційних комплексів з професійною ідентифікацією, кар’єрними орієнтаціями слідчих у період професійного становлення;

розроблено мотиваційну тренінгову програму “Мотор” для формування адекватної мотивації до професійної діяльності у слідчих на ранніх стадіях професіоналізації;

набуло подальшого розвитку:

підходи до вивчення мотиваційно-ціннісної структури особистості слідчих на ранніх етапах професіоналізації;

засоби та методи формування адекватної мотивації професійної діяльності слідчих в період професійного становлення;

удосконалено:

психологічний інструментарій для вивчення мотиваційної сфери особистості слідчих на ранніх стадіях професіоналізації;

порядок та процедуру проведення тренінгів для підготовки та перепідготовки персоналу в системі ОВС.

Теоретична значимість роботи полягає в розширенні наукового поняття про зміни у мотиваційній сфері особистості на ранніх стадіях професіоналізації.

Практичне значення дисертаційного дослідження визначається тим, що науково обґрунтовані знання про зміни у мотиваційній сфері особистості слідчих на ранніх стадіях професіоналізації дозволяють психологічно грамотно підходити до її формування та вдосконалення. Важливий науково-практичний інтерес представляють обґрунтований у дисертації комплекс психодіагностичних тестів, що забезпечує оцінку мотивації особистості, особливостей кар’єрних орієнтацій, ідентифікації з професією, а також рекомендації щодо використання психологічних методів для формування адекватної професійної мотивації.

Особистий внесок здобувача. Дисертантом особисто здійснено теоретичний аналіз наукової літератури за проблемою, яка вивчається. У дисертації розроблено авторську мотиваційну тренінгову програму “Мотор” для формування адекватної мотиваційної сфери особистості слідчих на ранніх стадіях професіоналізації. У працях, написаних у співавторстві, здобувачеві належить: у методико-практичних рекомендаціях щодо організації та проведення тренінгу “Комунікація-Стрес-Безпека”, опубліковано у співавторстві з Лефтеровим В.О., Литвиновою Г.О., Кошкіним І.О. – 30% змісту, у статті “Soziale Kompetenztraining fur ukrainische Polizisten: Evaluation und der Effektivitat der Trainingsmassnahmen und Darstellung der Probleme dei der Einfuhrung”, опубліковано у співавторстві з Лефтеровим В.О., Литвиновою Г.О. – 30% змісту, у статті “Гра “Лабіринт”, опубліковано у співавторстві з Литвиновою Г.О. – 50%, у статті “Особливості кар’єрних орієнтацій слідчих ОВС на ранніх стадіях професіоналізації” опубліковано у співавторстві з Поповою Г.В. – 50%.

Апробація та впровадження результатів дослідження. Основні положення, узагальнення, результати дисертаційного дослідження оприлюднені на ІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції “Теорія та досвід застосування тренінгових технологій у практичній психології” (Київ, 2005), Міжнародній науково-практичній конференції “Організаційно-правові основи взаємодії ОВС із місцевим самоврядуванням щодо припинення масових зворушень і групових порушень громадського порядку та запобігання їм” (Донецьк, 2006), ІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Психологічні тренінгові технології у правоохоронній діяльності: науково-методичні та організаційно-практичні проблеми впровадження та використання, перспективи розвитку” (Донецьк, 2006), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Актуальні проблеми юридичної психології” (Київ, 2006), ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Психологічні тренінгові технології у правоохоронній діяльності: науково-методичні та організаційно-практичні проблеми впровадження та використання, перспективи розвитку” (Донецьк, 2007), Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми екстремальної та кризової психології” (Харків, 2007).

Публікації. Матеріали дисертаційного дослідження знайшли відображення у 12 наукових публікаціях, з яких 6 опубліковано у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до розділів та загального висновку. Загальний обсяг роботи містить 181 сторінку, з них основного тексту – 152 сторінки, 32 таблиці, 7 рисунків, 5 додатків. Список використаних літературних джерел налічує 278 праць, з яких 19 видані іноземною мовою.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ


У вступі обґрунтовано актуальність досліджуваної проблеми, наукова новизна, теоретична та практична значущість роботи, визначено об’єкт, предмет, мету та основні завдання дослідження, описано дослідницькі методи та способи обробки результатів, висвітлено апробацію та впровадження результатів дослідження.

У першому розділі “Основні теоретичні та емпіричні підходи до вивчення мотиваційної сфери особистості на різних стадіях професіоналізації” висвітлено сучасні концепцій мотивації, різноманіття точок зору на її природу, феноменологію і сутність.

Мотиваційну сферу особистості автори розглядають як сукупність стійких мотивів, які мають певну ієрархію, виражають спрямованість особистості та опираються на її ціннісні орієнтації. Мотив – внутрішнє спонукання особистості до того або іншого виду активності (діяльність, спілкування, поводження), пов’язане із задоволенням певної потреби. Мотивами можуть виступати ідеали, інтереси особистості, переконання, соціальні установки, цінності, потреби особистості у всьому їх різноманітті. Складність і багатоаспектність проблеми мотивації обумовлює множинність підходів до розуміння її сутності, природи, структури, а також до методів її вивчення (Б.Г. Ананьєв, С.Л. Рубінштейн, М. Аргайл, В.Г. Асєєв, Л.І. Божович, К. Левин, О.М. Леонтьєв, З. Фрейд). Основним методологічним принципом, що визначає дослідження мотиваційної сфери у вітчизняній психології, є положення про єдність динамічної (енергетичної) і змістовної сторін мотивації. Активна розробка цього принципу пов’язана з дослідженням таких проблем, як система стосунків людини (В.М. Мясіщев), співвідношення змісту і сенсу (О.М. Леонтьєв), інтеграція спонукань і їх змістовний контекст (С.Л. Рубінштейн), спрямованість особистості та динаміка поведінки (Л.І. Божович, В.Е. Чудновский), орієнтування в діяльності (П.Я. Гальперін).

Будь-яка професійна діяльність ставить до людини певні вимоги, залежить від її мотивації та накладає своєрідний відбиток на особистість і спосіб життя. Характеристика мотиваційної сфери особистості працівника ОВС також залежить від особливостей професійного середовища. Професія слідчого передбачає певні стандарти, які зафіксовано професіограмою, етичними і моральними вимогами, тими загально-соціальними тенденціями, які впливають на його роль та імідж під час виконання професійних обов’язків. Адекватна мотивація впливає на успішність професійної діяльності.

Автори вказують, що становлення майбутнього висококваліфікованого фахівця можливо лише за умов формування позитивного мотиваційно-ціннісного ставлення до професії. Отже, в період отримання освіти для прискорення темпів адаптації майбутніх правоохоронців необхідна система виховних заходів щодо формування сприятливої професійної мотивації. Період навчання розглядається як найважливіший етап професійного самовизначення майбутнього фахівця. Навчальна діяльність полімотивована, тому що процес навчання відбувається у складному сплетінні соціально-обумовлених процесів. Основною проблемою будь-якого професійного становлення є перехід від навчальної діяльності курсантів до професійної діяльності. З позиції загальної теорії діяльності, такий перехід сприяє трансформації пізнавальних мотивів курсантів у професійні мотиви фахівця. Тобто, одними з провідних у загальному мотиваційному синдромі навчання є пізнавальні та професійні мотиви, взаємообумовлений розвиток яких становить динаміку взаємних трансформацій пізнавальних і професійних мотивів курсантів. Мотивація курсантів протягом навчання у вузі має свою динаміку від курсу до курсу.

У процесі оволодіння професією, у ході навчання й трудової діяльності відбуваються розвиток і трансформація мотиваційної структури суб’єкта діяльності. Цей розвиток прямує за двома напрямками: по-перше, загальні мотиви особистості трансформуються у трудові; по-друге, у разі зміни рівня професіоналізації змінюється й система професійних мотивів. Під час професіоналізації особистість знаходить свій предмет у діяльності й, таким чином, відбувається формування структури професійних мотивів та їх усвідомлення. У результаті цього процесу встановлюється особистісний зміст діяльності (за О.М. Леонтьєвим) і окремих її аспектів. Усвідомлення особистісного змісту діяльності знаходить висвітлення у характері виконання окремих дій і діяльності в цілому. Якщо прийняття діяльності породжує прагнення виконати її певним чином, то встановлення особистісного змісту веде до її подальшого перетворення, що проявляється в установках на якість і продуктивність, у специфіці виконання діяльності, у її динаміці, напруженості та формуванні специфічної психологічної системи діяльності. Критичними моментами у генезисі мотивації є прийняття професії й розкриття особистісного змісту діяльності. Об’єктивні можливості задоволення потреб особистості, з яких складається діяльність, набувають індивідуального характеру і стають провідними залежно від етапів професіоналізації.

Процес становлення професіонала-правоохоронця має позитивні і негативні наслідки. Проявом позитивних результатів професіоналізації працівників органів внутрішніх справ є формування адекватних професійних кар’єрних орієнтацій. На думку багатьох авторів (В.О. Дятлов, Є.О. Климов, Є.О. Могилевкін, Г.С. Нікіфоров, М.С. Пряжников, Л.Б. Шнейдер) провідною ознакою ефективності розвитку професійної кар’єри слідчих є відповідність його реальних якостей функціональним компонентам професійної діяльності.

Отже мотиваційна сфера особистості слідчих у період професіоналізації здатна змінюватися, потребує контролю і використання спеціальних заходів щодо її адекватного формування, за допомогою спеціально створених умов тренінгу.

У другому розділі “Характеристика етапів та методів дослідження професійної мотивації слідчих органів внутрішніх справ” розглядається організаційні засади дослідження, описується загальний дослідницький план та критерії формування вибірки, обґрунтовуються методи емпіричного дослідження, що використовувались на етапі констатуючого дослідження, аналізуються його результати. Дослідження містило три етапи:

на першому, організаційно-підготовчому етапі (2003-2004 рр.), вивчалася сама проблема, її стан, складалася програма та технологія вивчення, проводилася робота щодо матеріального та методичного забезпечення її реалізації;

на другому, дослідницькому етапі (2005-2006 рр.), проводилася робота щодо вивчення особливостей мотиваційної сфери (розвиток мотиваційно-ціннісної структури, вираженість кар’єрних орієнтацій, рівень ідентифікації особистості з обраною професією, неусвідомлене емоційне ставлення суб’єктів до важливих аспектів професійної діяльності) особистості слідчих на ранніх стадіях професіоналізації;

на третьому, заключному етапі (2006-2007 рр.), відбувалося обробка та аналіз отриманих даних, проводилася їх інтерпретація, формувався висновок та рекомендації у вигляді мотиваційної тренінгової програми.

Загальна тенденція і стратегія емпіричного дослідження обумовлювалася, у першу чергу, комплексним, системним підходом до розробки поставлених в дисертації наукових завдань.

Діагностика мотиваційної сфери особистості слідчих на ранніх стадіях професіоналізації здійснювалась за допомогою комплексу методик, до якого входили: методика К.Замфір у модифікації А. Реана для визначення мотивації професійної діяльності, в основу якої покладена концепція про внутрішню і зовнішню мотивацію; морфологічний тест життєвих цінностей (МТЖЦ) І.Г. Сеніна, призначений для визначення мотиваційно-ціннісної структури особистості, основним діагностичним конструктом якого є термінальні цінності; тест М. Куна і Т. Макпартленда “Хто Я?” для виявлення професійної ідентичності; модифікація репертуарного тесту особистісних конструктів (РТОК) Дж. Келлі; колірний тест відношень (КТВ) для виявлення неусвідомленого ставлення досліджуваних до значущих професійно-важливих понять; контент-аналіз для опрацювання аналітичних довідок, статистичних матеріалів щодо відрахувань курсантів у період отримання освіти, задоволеності працею молодими працівниками ОВС.

У дослідженні брали участь курсанти першого (першокурсники), четвертого (випускники) курсів слідчо-криміналістичного факультету Донецького юридичного інституту Луганського державного університету внутрішніх справ України ім. Е.О. Дідоренка та слідчі ГУМВС України в Донецькій області зі стажем трудової діяльності до 3-х років. Загальна кількість вибірки становить 139 осіб, з них: 43 особи – курсанти першокурсники (перша група), 51 особа – курсанти випускники (друга група), 45 осіб – слідчі зі стажем трудової діяльності до 3-х років (третя група). До третьої групи увійшли: 9 слідчих Донецького міського управління ГУМВС України в Донецькій області, 36 слідчих з п’яти районних відділів Донецького міського управління ГУМВС України в Донецькій області (Київського РВ, Ворошиловського РВ, Калінінського РВ, Куйбишевського РВ, Будьоннівського РВ).

У третьому розділі “Динаміка мотиваційної сфери особистості слідчих на ранніх стадіях професіоналізації” представлено результати дослідження.

Після аналізу особливості мотиваційно-ціннісної структури досліджуваних виявлено, що більш ніж у третини курсантів першого та випускного курсів переважаючим типом мотивації професійного навчання є внутрішня мотивація і майже у половини превалює зовнішня позитивна мотивація. Цих курсантів привертає не сама діяльність, а те, як вона буде оцінена оточуючими (позитивна оцінка, заохочення, похвала тощо). Курсанти із зовнішньою негативною мотивацією мають слабкий інтерес до оволодіння професією. У більшості молодих працівників слідчих превалює внутрішня мотивація, для них є цікавою діяльність, якою вони займаються, а досягнення зовнішніх нагород не є актуальним. Вони прагнуть скоріше оволодіти професією, отримати певний професійний досвід, досягти успіху для ефективної професійної реалізація. Більш ніж у третини слідчих виявлена наявність зовнішньо позитивної мотивації до професіональної діяльності. Успішна професіоналізація для них можлива тільки за умов позитивної оцінки їх діяльності, що ускладнює процес адаптації та може призвести до розчарування та бажання звільнитися (табл.1).

У ході дослідження ми виявили осіб, які мають сприятливий і несприятливий мотиваційний комплекс до професійної діяльності. Сприятливий мотиваційний комплекс (СМК) пов’язаний з перевагою внутрішньої мотивації, несприятливий (НМК) – зовнішньої. Сприятливий мотиваційний комплекс на початку навчання курсантів зустрічається лише у третини опитуваних.


Таблиця 1

Вираженість типів мотивації у слідчих на ранніх стадіях професіоналізації

Тип

мотивації

Першо-курсники Випускники Молоді слідчі

t


p


X ± у X ± у X ± у

Внутрішня мотивація 3.2+0.69 4.3+0.34 5.1+0.49

t1-2 2.31

t1-3 4.18

t2-3 4,47

p1-2≤0.05

p1-3≤0.05

p2-3≤0.05

Зовнішньо позитивна мотивація

4.6+0.26


4.1+0.35


3.9+0.52


-


-

Зовнішньо негативна мотивація

4.9+0.83


4.4+0.75


3.1+0.64

t1-3 3.88

t2-3 3.49

p1-3≤0.05

p2-3≤0.05


Це пояснюється тим, що, по-перше, замолоду мало кому вдається вибудувати чіткий і ясний образ себе і свого професійного призначення; по-друге, “нечіткістю” загального уявлення про характер і зміст професійної діяльності.

У випускників та слідчих кількість випробуваних із сприятливим мотиваційним комплексом більш, ніж у першокурсників. Вони не відчувають розчарування в обраній професії, вважають себе добре професійно підготовленими та лише іноді стикаються з труднощами у вирішенні деяких професійних питань.

Наявність НМК у досліджуваних першої та другої груп є природним оскільки формування їх професійної мотивації перебуває ще у стані трансформації. Для третьої групи досліджуваних НМК зумовлений з деякою незадоволеністю службою, невпевненістю, розчаруванням, що може призвести до бажання змінити професію або використовувати своє професійне становище у корисливих нечесних цілях. Сприятливий мотиваційний комплекс особистості має тенденцію зростати в міру її професіоналізації.

Система ціннісних орієнтацій слідчих має складну ієрархічну структуру. Ціннісні орієнтації належать у більшості до добре усвідомлюваних характеристик і можуть змінюватися в період професіоналізації особистості.

Для першокурсників важливими цінностями є соціальні контакти та можливість самовираження, для курсантів випускного курсу ці цінності відходять на другий план, зростає потреба в саморозвитку, значущим стає власний престиж.

У слідчих зі стажем трудової діяльності до 3-х років важливими ціннісними орієнтаціями виступають прагнення до саморозвитку, власного престижу, професійного самовдосконалення. Чим більше особистість занурюється у професійне середовище, значущість цінності “активні соціальні контакти” знижується, а важливість власного престижу зростає (табл. 2).


Таблиця 2

Особливості структури життєвих цінностей у слідчих

на ранніх стадіях професіоналізації

Життєві цінності 1-й курс 4-й курс Слідчі

t


p


X ± у X ± у X ± у

Розвиток себе 4.2+0.79 4.2+0.44 4.1+0.39 - -
Духовне задоволення 3.4+1.26 3.1+0.45 3.9+0.61

t2-3 3.52

p2-3≤0.05
Креативність 3.4+0.81 3.5+0.96 3.9+0.64

Активні соціальні контакти 5.1+1.19 4.1+0.72 3.9+0.86

t1-3 4.18

t1-2 4.64

p1-3≤0.05

p1-3≤0.05

Власний престиж 3.7+0.72 4.3+0.46 4.5+0.89

t1-3 4.32

p1-3≤0.05
Високе матеріальне становище 3.2+0.91 3.2+0.92 3.8+0.75 - -
Досягнення 4.4+0.51 4.3+0.63 4.1+0.72 - -
Збереження власної індивідуальності 3.4+1.4 4.3+0.75 4.1+0.51

t1-2 3.68

t1-3 3.11

p1-2≤0.05

p1-3≤0.05


Досліджуючи мотиваційно-ціннісну структуру особистості курсантів, проаналізовано основні мотиви їх звільнень за роком навчання (за аналітичними довідками ДЮІ). Більшість звільнених припадає на перший рік служби та навчання. Частіше першокурсники звільняються за власним бажанням (68,6% від загальної чисельності), більша частина з них – під час проходження табірного збору, до 20% – за порушення службової дисципліни. Підстави звільнення показують на їх розмите уявлення про обрану професійну діяльність, перші труднощі, з якими вони стикаються під час табірного збору, викликають паніку, розчарованість, невпевненість, бажання звільнитися. Серед курсантів випускного курсу відсоток звільнених нижчий (44% від загальної кількості звільнених). Основною причиною звільнення є отримання негативних оцінок під час складання державних екзаменів (4-5 осіб на рік). Більшість курсантів випускників краще усвідомлюють своє професійне майбутнє, мають позитивні мотиваційні комплекси на відміну від першокурсників.

Результати контент-аналізу документів щодо стану відрахування курсантів з ВНЗ МВС України, вивчення мотиваційно-ціннісної структури їх особистості підтверджують припущення про взаємозв’язок успіху професійного навчання з розвитком мотивації, особливо внутрішнього її компоненту, який має тенденцію зростати в міру занурення особистості у професійне середовище. Розвиваючи позитивну внутрішню мотивацію особистості можна сприяти її скорішій адаптації до професійної діяльності та подальшому професійному самовираженню.

Кар’єра – дуже важлива частина в житті кожної людини, одним із значимих факторів, який істотно впливає на формування і її розвиток є кар’єрні орієнтації, які виникають у процесі соціалізації та в результаті накопичення професійного досвіду з початку розвитку кар’єри, і служать для стабілізації, керування та інтеграції індивідуальної кар’єри. Дослідивши вираженість кар’єрних орієнтацій представлених груп виявлено, що для першої групи досліджуваних важливими виявилися кар’єрні орієнтації: автономія, виклик, інтеграція стилів життя, що більш належить до неадекватних кар’єрних орієнтацій. У випускників превалюють кар’єрні орієнтації: стабільність місця роботи та проживання, інтеграція стилів життя і служіння. Молоді люди напередодні самостійної професійної діяльності замислюються над своїм майбутнім, відбувається й переоцінка кар’єрних орієнтацій. Бажання служити стає пріоритетним, виникає потреба у знаннях, зростає рівень внутрішньої мотивації до навчання і майбутньої професійної діяльності. Для молодих слідчих найбільш значущими виявилися кар’єрні орієнтації: професійна компетентність, стабільність роботи і місця проживання, служіння, інтеграція стилів життя, що вказує на їх прагнення самореалізуватися у професії (табл.3).


Таблиця 3

Загальна тенденція розвитку кар’єрних орієнтацій у слідчих

на ранніх стадіях професіоналізації

Кар’єрна орієнтація 1 курс 4 курс Слідчі t p

X ± у X ± у X ± у

Професійна компетентність 6.1+0.83 6.8+0.34 8.9+0.54 t2-3 3.42 p2-3≤0.05
Менеджмент 5.9+0.32 6.3+0,51 5.4+0.73 - -
Автономія (незалежність) 8.6+0.41 8.2+0.25 7.6+0.74 - p1-3≤0.05
Стабільність роботи 7.3+0.16 8.6+0.75 9.3+0,62 t1-3 2.31 p1-3≤0.05
Стабільність місця проживання 4.1+0.53 7.9+0.24 8.7+0.54

t1-2 3.46

t1-3 3.52

p1-2≤0.05

p1-3≤0.05

Служіння 4.5+0.23 7.7+0.53 8.4+0.26

t1-2 3.23

t1-3 3.47

p1-2≤0.05

p1-3≤0.05

Виклик 7.4+0.12 6.5+0.31 6.1+0.42 t1-3 2.04 p1-3≤0.05
Інтеграція стилів життя 6.9+0.64 7.5+0.17 9.4+0.34 t1-3 2.41 p1-3≤0.05
Підприємництво 5.3+0.23 4.8+0.83 6.1+0.28 t2-3 2.13 p2-3≤0.05

Розподіл зазначених кар’єрних орієнтацій на адекватні й неадекватні дозволив виявити рівень їх розвитку у період професійного становлення. У першокурсників майже 35% мають високий рівень адекватних кар’єрних орієнтацій, третина – середній та низький. Курсанти першого курсу ще не мають стійких професійних пріоритетів, але прагнуть стати майстрами. Нечітке уявлення про професію у більшості першокурсників сприяє, можливо, більш романтичним очікуванням від неї. Кар’єрна орієнтація “професійна компетентність” практично у половини першокурсників має високий рівень, а “служіння” є значимою лише для невеликої кількості досліджуваних (23,5%).

Для групи випускників є характерною значна кількість осіб з адекватними кар’єрними орієнтаціями (39,47%), що вказує на їх готовність служити людям, реалізуватися у професії. У молодих слідчих відсоток адекватних кар’єрних орієнтацій значно вищий ніж у першокурсників та випускників (59,44%). Їх прагнення до реалізації у професійній діяльності більш осмислені та реалістичні. Разом з цим для цієї групи досліджуваних на відміну від першокурсників й четвертокурсників виявилася найбільш значимою кар’єрна орієнтація “підприємництво”, що може свідчити про бажання випробуваних зайнятися іншим видом діяльності, деяку невідповідність їх очікувань від системи, в якій вони намагаються реалізувати себе як професіонали.

Таким чином, виявлено, що в міру занурення працівників у професійне середовище змінюється й їх кар’єрні орієнтації. Отримані результати свідчать про наявність у досліджуваних прагнення працювати в слідчих підрозділах органів внутрішніх справ за умов стабільності як фінансової, так і професійної; готовності будувати свою кар’єру відповідно до того, як вимагає кар’єрне середовище, покладаючи відповідальність за планування, розвиток і керування власною кар’єрою на систему ОВС, від якої очікують певної соціальної гарантії.

Вивчення усвідомлення досліджуваних осіб себе як професіоналів проводилося за допомогою тесту М. Куна і Т. Макпартленда “Хто Я?” та модифікації репертуарного тесту особистісних конструктів (РТОК) Дж. Келлі.

Для отримання найбільш достовірних результатів ідентифікації досліджуваних груп з професією за тестом “Хто Я?” було виділено з індивідуального та соціального типів ідентифікації по два підтипи: перший – професійні індивідуальні характеристики (психологічно важливі якості професії слідчий) та інші індивідуальні характеристики; другий – професійні соціальні характеристики (належність до ОВС, віднесення себе до професійного середовища у будь-якому вигляді) та інші соціальні характеристики. У ході дослідження ідентифікації з професією серед груп випробуваних визначено суттєві відмінності в обсязі їх відповідей щодо професійної ідентифікації у порівнянні з іншими.

Більшість першокурсників не осмислюють своєї ідентифікації з професійними ролями та їх професійними проявами. Третина опитуваних цієї групи має 35,4% різноманітних індивідуальних характеристик, 11,2% з них належать до професійно-індивідуальних. Для першокурсників є важливим належати до різних соціальних груп (майже 40%), де є можливість самовиразитися, що є природним для їх віку. Усвідомлення себе як професіонала у конкретній сфері діяльності не простежується. Курсанти четвертого року навчання ідентифікують себе більше за індивідуальними характеристиками (31,1%), ніж професійно-індивідуальними (18,3%). Бажання належати до соціальної групи у них превалює над бажанням належності до професійно-соціальної групи (27,4% і 23,2% відповідно). У слідчих найбільш вираженими серед усіх груп досліджуваних є відповіді, що пов’язані з належністю до певної професійної групи (41,2%) і характеризування себе як професіонала за допомогою професійно-індивідуальних характеристик (31,7%). Ця категорія досліджуваних вже має певний професійний досвід, орієнтується у професії і є більш професійно визначеною.

За методикою репертуарних решіток Дж. Келлі (модифікація методу самоідентифікації) проаналізовано результати самоідентифікації досліджуваних з кожним із запропонованих типів: Я–успішна людина, Я–бізнесмен, Я–представник влади, Я–чесний громадянин, Я–нечесний громадянин, Я–слідчий. Більша частина випробуваних всіх груп ідентифікують себе з майбутньої професійною роллю та працівником органів внутрішніх справ, що може позначитися на успішному виконанні професійно-важливих завдань і прискоренні адаптаційних процесів. Проте серед випробуваних четвертого курсу близько 20% досліджуваних ідентифікують себе з поняттями, які не співвідносяться з діяльністю в ОВС, що може мати негативний вплив, сприяти звільненню або затягувати на невизначений час процес адаптації у професійному середовищі.

Аналізуючи вираженість типів збігу семантичних значень, пов’язаних з поняттям “слідчий” виявлено, що збіг семантичних значень понять “слідчий – бізнесмен” у першої групи досліджуваних становить 9,43%, який має тенденцію до зниження у випускників (5,24%) та зростання у слідчих (17,52%). Отримані результати свідчать про деяку невизначеність курсантів першого курсу. Випускники мають вже більш реалістичне уявлення про професію, тому показник збігу зазначених понять у них значно нижчий. Збільшення відсотка молодих слідчих, в яких збіг цих понять найбільш виражений, свідчить про їх розчарування у професії, вірогідною причиною якого може бути низьке матеріальне забезпечення, прагнення мати сім’ю, що цілком природно для цієї категорії досліджуваних. За вираженістю типів збігу понять “слідчий-представник влади” спостерігається тенденція зниження відсотка досліджуваних, самоідентифікація яких є значимою за цим типом в міру їх занурення у професійне середовище слідчих. Відсоток збігу понять “слідчий” та “чесний громадянин” у курсантів першого та четвертого курсів не великий, на відміну від слідчих (26,31%), про що свідчать значимі розходження за критерієм кутового перетворення Фішера (с ≤ 0,05).

Аналіз вираженості взаємозв’язку мотиваційного комплексу з зазначеними типами ідентифікації свідчить, що більше третини опитуваних слідчих (38,21%), маючи сприятливий мотиваційний комплекс, ідентифікують себе з поняттями “успішна людина”, “чесна людина”, “слідчий” (табл. 4).


Таблиця 4

Вираженість типів самоідентифікації у слідчих зі сприятливим та несприятливим типом мотиваційних комплексів з поняттями (%)

Тип ідентифікації Слідчі

сприятливий

мотиваційний комплекс

несприятливий мотиваційний комплекс
Я – успішна людина 38,21 -
Я – бізнесмен 1,21 34,33*
Я – представник влади 7,23 19,74
Я – чесний громадянин 24,43 11,82*
Я – нечесний громадянин 1,56 20,64*
Я – слідчий 29,32 13,52*

за критерієм кутового перетворення Фішера (с ≤ 0,05)


Слідчі з позитивним мотиваційним комплексом, високим рівнем ідентифікації добре усвідомлюють вимоги професії, швидше адаптуються в умовах жорсткої регламентації, успішно самореалізуються у професії. Серед слідчих з несприятливим мотиваційним комплексом не виявлено ідентифікації з поняттям “успішна людина”. Невеликий відсоток слідчих цієї категорії ідентифікують себе з професійними поняттями “чесний громадянин” та “слідчий” (11,82% і 13,52% відповідно). А відсоток слідчих з несприятливим мотиваційним комплексом зростає щодо ідентифікації за поняттями “бізнесмен”, “представник влади” та “нечесний громадянин”. Слідчі з несприятливим мотиваційним комплексом та вираженими типами ідентифікації за поняттями, які не співпадають з діяльністю органів внутрішніх справ, погано усвідомлюють вимоги професії, здатні швидко розчаровуватися, уникати своїх обов’язків, порушувати дисципліну.

Подібні явища у працівників з низьким рівнем професійної ідентифікації сприяють проявам бажання звільнитися з ОВС або скоєння кримінального злочину. Так, наприклад, у 2007 році у ГУМВС України в Донецькій області порушено 34 кримінальні справи стосовно працівників міліції, середній стаж професійної діяльності яких становить від одного до десяти років.

Таким чином, визначено, що у процесі отримання освіти відбувається змістовне наповнення компонентів образу професії новим значенням, збагачується досвід, формується стійке ставлення до обраної професійної діяльності, спостерігається загальна тенденція усвідомлення професійних ролей у період навчання у вузі. Більшість першокурсників мають бажання працювати за обраною професією, але не мають чіткого уявлення щодо професійної сфери, де вони змушені будуть самореалізуватися. Більшість курсантів випускників переживають розгубленість і страх перед майбутнім працевлаштуванням, лише 26,47% готові пробувати себе як слідчий, близько 20% ідентифікують себе з поняттями, які не співвідносяться з діяльністю в ОВС, що має негативний вплив. Ідентифікація курсантів першого курсу з професійними поняттями “слідчий”, “система ОВС” має низький відсоток вираженості на відміну від четвертокурсників і молодих слідчих. Отже, вираженість професійної ідентифікації слідчих та майбутніх слідчих зростає в міру їх занурення у професійне середовище. Успішність професійної діяльності, самоідентифікація з нею зумовлюються типом мотиваційного комплексу слідчих. Якщо мотиваційний комплекс є сприятливий – вираженість ідентичності зростає, мотиваційний комплекс несприятливий – професійні поняття на відміну від інших втрачають значущість і актуальність.

У процесі вивчення мотиваційної сфери особистості слідчих на ранніх стадіях професіоналізації досліджувалося емоційне ставлення випробуваних до важливих професійних понять з використанням колірного тесту відносин. Випробуваним пропонувалося вибрати колірні асоціації до поняття “Я” та професійно важливих понять “система ОВС”, “робота”, “кар’єра”, “слідчий”. Розглянувши середній ранг колірних асоціацій до наведених понять, визначено, що для всіх досліджуваних груп значущість понять “Я”, “робота”, “слідчий”, зростає в міру занурення у професійне середовище слідчих, а понять “кар’єра” та “система ОВС” знижується (рис.1).

Проаналізовано кольорові асоціації зазначених професійно важливих понять та їх пріоритети. Для першокурсників і випускників більш значимими є поняття “Я”, “робота”, “кар’єра”, які асоціюються з основними кольорами відносно розкладки кольорів за перевагою. Асоціації слідчих до професійно важливих понять “робота”, “кар’єра”, “слідчий” мають додаткові кольори, особливо стосовно поняття “система ОВС”, яку значна кількість опитуваних (42%) асоціюють з чорним кольором. Це свідчить про відчуження осіб від системи, в якій вони працюють і недовіру до неї.


Зміни у мотиваційній сфері особистості слідчих на ранніх стадіях професіоналізації

Перша група – першокурсники. Друга група – випускники. Третя група – молоді слідчі.

Рис. 1.