Xreferat.com » Рефераты по технологии » Технология изготовления печатных форм

Технология изготовления печатных форм

основі діазосполук. Негативні мають нижчі репродукційно-графічні показники, копії проявляються в екологічно шкідливих органічних розчинниках. Тому для виробництва офсетних ЗОП застосовують переважно позитивні шари. В основному це трьохкомпонентні системи, до складу яких входять фоточутливі ОНХД, плівкоутворюючі полімери та органічні розчинники. Фоточутливі ОНХД - це переважно складні ефіри або аміди сульфокислот з плівкоутворювачем на основі новолачних і ча­стково резольних фснолформальдегідних смол. До складу копіюва­льних розчинів входить найчастіше суміш органічних розчинників, наприклад, ацетон, етилцелозольв, диметилформамід. Максимум спект­ральної чутливості таких шарів припадає на = 350 нм та =400 нм.

Під дією фотоенергй' на гідрофобний копіювальний шар у ньому в присутності вологи утворюється розчинна у воді інденкарбонова кислота. Для повного видалення її з проекспонованих ділянок, копію проявляють у слаболужних (0,2-5%-х) розчинах. Найчастіше це роз­чини КОН (МаОН), НазР04, чи Nа2Sі0з. Якісне проявлення забезпе­чують проявники з двома або й трьома зазначеними компонентами.

4.Монометалеві форми.

Завдяки високим техніко-економічним показникам і репродук­ційно-графічним можливостям офсетний спосіб друку займає сього­дні домінуючі позиції серед інших при друкуванні найрізноманітні­ших видів продукції від пакувальної, рекламної до високохудожньої репродукції.

Одна з важливіших переваг офсетного виробництва - висока продуктивність при значному скороченні виробничого циклу вигото­влення високоякісних друкарських форм, які є недорогими і високотаражними.

,, Сьогодні майже у всіх випадках форми плоского офсетного друку виготовляють на заздалегідь очутливлених пластинах (ЗОП) на алю­мінії. Технологію , виготовлення форм автоматизовано, проте можливе їх якісне виготовлення на операційному обладнанні як на великих поліграфічних підприємствах, так і на малих.

На ринку України пропонується широкий вибір ЗОП фірмами: Kodak Polichrome Graphics, Agfa-Gevaert AG, Du Pont, Lastra тощо.

Один із найкрупніших виробників – Agfa пропонує пластини Agfa Ozasol, які мають відмінні друкарські властивості і відтворюють найдрібніші деталі при високій тиражостійкості. В асортименті фір­ми є пластини для аркушевого, рулонного і пробного друку; позитивні і негативні. Найпоширеніші для великих і середніх тира­жів - Р5S, Р64, Р6S, Р71, Р75 і негативні N61, N71, N70. Для пробно­го друку - Р11, Р35. Пластини забезпечують роздільну здатність 120 лін/см, видільну - 4 мкм, тиражостійкість від двох до трьохсот тисяч відбитків без термооброблення.

Другий потужний виробник ЗОП - фірма Foji Film також вироб­ляє різні типи негативних та позитивних пластин. Для пробного дру­ку - VРР-Е, для середніх тиражів - VРS-Е, VРD-Е, FND-Е, FNS-Е, VNSV, для великих тиражів - VРV-Е.

Фірма Kodak Polichrome Graphics та її дочірнє підприємство на Балканах Polichrome РОАР випускають дешеві позитивні пластини Easyprint та РР-1, 2, 3 відповідно з тиражостійкістю 50-100 тис. від­битків, високою роздільною здатністю, яка дозволяє відтворити 2 та 98 % растрові крапки. Для великих тиражів фірма випускає пластини Virage та Vektor з тиражостійкістю після термооброблення 1 та 2 млн. відбитків відповідно.

Від фірми Du Pont для високоточних робіт - пластини Spartan, для великих тиражів — Triton, для робіт із стохастичним раструван-ням - Primera.

Від фірми Lastra — пластини для будь-яких робіт – Futura Oro, Super Nowa для газетного виробництва - Nitiosan, для малих тиражів -Euro-101.

4.1.Виготовлення ЗОП на алюмінії

Як правило, для виготовлення формних пластин застосовують високоякісний алюміній, з домішками інших металів не більше 0,5%, з копіювальним шаром на основі ОНХД. Алюмінієвий прокат для ви­готовлення ЗОП повинен відповідати наступним вимогам: висота не­рівностей поверхні не повинна перевищувати 3 мкм; граничні відхи­лення товщини основи ± 0,01 мм; високі показники твердості та опо­ру на розрив.




1 - формна основа (алюміній тов­щиною 0,15-0,60 мм);

2 - гідрофільний шар (оксидна плі­вка з гідрофільним наповнювачем 2-3,5 мкм);

З - копіювальний шар на основі ОНХД товщиною = 1,8-3 мкм.Рис. 1. Будова ЗОП на алюмінії.

Процес виготовлення формної пластин починається з очищення поверхні алюмінієвого полотна водним розчином лугу-

Наступна операція - електрохімічне зернування в азотній або со­ляній кислоті (в залежності від необхідного ступеня розвивання по­верхні). Напруга електричного струму при зернуванні - декілька де­сятків тисяч вольт. Для рулонних друкарських машин потрібна більш розвинена поверхня формного матеріалу, ніж для аркушевих. Завдяки зернуванню, оксидуванню та наповненню поверхня алюмінію стає пористою і здатною утримувати достатню кількість зволожуючого розчину для забезпечення необхідного балансу фарба-зволожуючий розчин при друкуванні.

Цікаву технологію зернування застосовує фірма Foji Film. Техно­логія Multigrain полягає у комбінованому зернуванні: крупне зерно забезпечує якісне відтворення півтонів та добре сприймання зволо­жувача, середнє - відповідає за тиражостійкість форм, а баланс фар­ба-зволожуючий розчин досягається наявністю мікропор.

Якість зернування характеризується шорсткістю Rа - середньо­арифметичне відхилення від середньої лінії висоти мікронерівностей та Rc; - кількість мікронерівностей (зерен) на 1 см поверхні. Так, на­приклад, пластини Ozasol Р5S на відміну від пластин Р51 цього ж ви­робництва мають більш розвинену структуру поверхні завдяки зер­нуванню в азотній кислоті. Також більш дрібнопористою є структура поверхні італійських пластин Futura Oro: Rа = 0,53 мкм; Rc =175 зе­рен, а у пластин Р51 - Rа = 0,62 мкм; Rc = 167 зерен. Ступінь зерну­вання також опосередковано впливає на роздільну здатність форм.

Після електрохімічного зернування пластина анодується. При цьому на пластині формується шар оксиду, що підвищує механічну міцність поверхні приблизно у 100 разів. Наповнення оксидної плів­ки при обробці гарячою водою чи рідким склом забезпечує утворен­ня стійкої гідрофільної плівки і виключає потребу у гідрофілізуванні прогалин після проявлення копії.

На підготовану таким чином поверхню алюмінію наноситься ко­піювальний шар, який завдяки високим і стійким гідрофобним влас­тивостям на готовій формі слугує друкувальними елементами, які сприймають фарбу. Принциповий склад копіювального розчину - це діазокомпоненти, які реагують на УФ-випромінювання з довжиною хвилі 400-430 нм; новолачні та резольні смоли, які забезпечують утворення гідрофобної плівки і, таким чином, відповідають за змочу­вання друкувальних елементів фарбою; суміш органічних розчинни­ків (ацетон, етилцеллозольв, етилацетат), які забезпечують гомоген­ність копіювальних розчинів та добре змочування ними поверхні фо­рмного матеріалу, а також барвники, які забарвлюють шар і під дією випромінювання змінюють свій колір, що дозволяє візуально конт­ролювати і коригувати копію.

Спосіб нанесення копіювального шару переважно є "секретом" фірми-виробника. Він повинен забезпечувати рівномірність нанесен­ня, захист від впливу статичної електрики і запобігати розпилюван­ню копіювального розчину у повітрі.

Максимальний контакт фотоформи з пластиною при копіюванні деякими фірмами забезпечується введенням у копіювальний шар спеціальних мікропігментів, які утворюють мікровиступи ( 3 мкм) на поверхні шару. Інші фірми (наприклад, Lastra) на поверхню копі­ювального шару наносять мікрокраплі водорозчинних смол. Це за­безпечує швидке досягнення вакууму у копіювальній рамі та хоро­ший контакт між фотоформою та фоточутливим шаром при експону­ванні. Щільне рівномірне притискання в момент нарощування вакууму досягається за рахунок виходу повітря своєрідними "кори­дорами" між цими мікровиступами.

Технологія виготовлення форм на ЗОП дуже проста. Вона зво­диться до операцій копіювання, промивання, контролю якості, кори­гування, нанесення захисного колоїду та сушіння форми, які вико­нуються вручну, або в автоматичному режимі у процесорі.

Технологія виготовлення форм на ЗОП дуже проста. Вона зво­диться до операцій копіювання, промивання, контролю якості, кори­гування, нанесення захисного колоїду та сушіння форми, які вико­нуються вручну, або в автоматичному режимі у процесорі.

Для оброблення копій машинним способом пропонується широ­кий вибір процесорів, які переважно випускають фірми-виробники ЗОП. Так, фірма_Du Pont пропонує напівавтомати VS 534 та VS 536, автомати з операцією коригування форм А 660 та А 851.

Процесори серії Qarts оснащені мікропроцесорними засобами керування і контролю. Система керування дозволяє оперативно змі­нювати температуру проявника, контролювати рівень робочих роз­чинів і положення пластини у процесорі, економне та рівномірно на­носити гумуючий розчин. Процесори Qarts є чотирьох моделей з рі­зним розміром оброблюваної пластини та методом подавання проявника на пластину - зануренням чи розпиленням через форсунки.

Фірма Lastra випускає також чотири моделі процесора: SМ 65, SМ 85, SМ 90 та 140 з різними форматами оброблювальних плас­тин і мають більшість таких же характеристик, як і процесори Qarts.

Форми, виготовлені у процесорах, відповідають жорстким вимо­гам щодо якості друку.

Всім ЗОП виробництва вище зазначених фірм властива досить велика широта експонування при низькій енергоємності, тривалості експонування 30-90 с. Їх застосування є економічно вигідним (витрати слабо лужного проявника - 100-120 г/м2) і екологічно прийнятним.

Репродукційно-графічні показники високоякісних офсетних форм відповідають вимогам образотворчої та книжково-журнальної про­дукції І та ІІ-го класів .

Тиражостійкість форм, виготовлених на ЗОП, переважно пере­вищує 50 тис. відбитків. У багатьох вона - у межах 100-200 тис. від­битків. Підвищити цей показник у 2-3 рази можна термообробленням протягом 8-Ю хвилин при температурі 160-200° С. Перед термооб­робленням на поверхню форми наносять захисне покриття, так зва­ний "екран", для запобігання втрати потрібних фізико-хімічних влас­тивостей форм.

5.Оперативна технологія виготовлення офсетних форм. Різновиди технології та їх особливості.

З усіх існуючих технологій виготовлення друкарських форм, що базуються на виведенні інформації з комп'ютера безпосередньо на формну пластину (computer-tu-plate) найпростішим варіантом, який не потребує дорогих вивідних пристроїв (насвітлювачів), є техноло­гія формування друкувальних елементів за допомогою принтерів (ла­зерних, струминних тощо). Такі системи складаються, в основному, з: комп'ютера та принтера і відносяться до систем початкового рівня, які не потребують значних інвестицій і не пов'язані з глобальним технічним переоснащенням формного виробництва.

Така технологія успішно застосовується на малих та середніх під­приємствах, що друкують форматами А4, АЗ або А2 для випуску нормативної, технічної, акцидентно-бланкової, учбової продукції, яка має невеликі обсяги та друкується в 1-2 фарби.

Існує декілька різновидів цієї технології.

Варіант технології №1. Виготовлення форми плоского друку фор­муванням друкувальних елементів на гідрофільному папері або полі-ефірній плівці лазерним принтером.

Застосовують комп'ютер, оснащений програмами для верстання та спуску полос і принтер. Правильний спуск полос забезпечують спеціальні програми, які передбачають розміщення на формі техно­логічних полів, що входять у формат друкування і необхідні для встановлення позначок (хрестів) суміщення, міток для обрізування і фальцювання аркуша та шкал контролю друкарського процесу. При­кладом можуть слугувати програми електронного спуску полос Impostrip фірми Ultimate, Impress або програма SТRІР ІТ, яка пра­цює у будь-якій операційній системі у комп'ютерах як РС так і Мас .Застосовують комп'ютер, оснащений програмами для верстання та спуску полос і принтер. Правильний спуск полос забезпечують спеціальні програми,які передбачають розміщення на формі техно­логічних полів, що входять у формат друкування і необхідні для встановлення позначок (хрестів) суміщення, міток для обрізування і фальцювання аркуша та шкал контролю друкарського процесу. При­кладом можуть слугувати програми електронного спуску полос Impostrip фірми Ultimate, Impress або програма SТRІР ІТ, яка пра­цює у будь-якій операційній системі у комп'ютерах як РС так і Мас .

Зображення на формному матеріалі формують лазерним прин­тером. Такий принтер є універсальним, бо може застосовуватись як для одержання коректурних відбитків, так і виготовлення форм; є високопродуктивним, надійним і недорогим. Після створення друкува-пьних елементів формну основу гідрофілізують або підсилюють гід­рофільні властивості ослаблені чи втрачені при одержанні зображення.

Репродукційно-графічні пока-чники таких форм значно поступа­ються традиційним у першу чергу через неоднакову щільність країв і центру друкувальних елементів. При друкуванні необхідні спеціальні зволожувальні розчини. Виникає необхідність узгодження форматів друкарських машин та принтера, на якому виготовляють форми. Фо-змат принтера повинен бути більшим за формат друкарської маши-

-ги, оскільки більшість принтерів залишають на краях паперу смугу, іка обмежує реальний розмір зображення.

При роздуковуванні використовують матеріал спеціально при-іначений для виготовлення форм. Зображення форми повинно бути дзеркальним при прямому плоскому друці, або прямим - офсетний їрук. Не рекомендуються контрастні шрифти кеглів 6 і 7 п, а лише )ублені гарнітури світлого накреслення. При невеликих кеглях (6-ІОп) виключається набір шрифтами жирного та напівжирного накре-:лення. У виданнях з "виворітками" (білий текст на чорному фоні) сраще застосовувати растрований фон (75%). Розміри плашок повин-п бути не більші за 2х3 см.

Технологія може успішно застосовуватись для виготовлення |)орм для машин, орієнтація подавання аркуша у яких співпадає з

•рієнтацією аркуша при виведенні з принтера. Наприклад, звичайні іринтери, які використовуються для одержання коректурних відбит-;ів, з друкарськими машинами з подаванням аркуша вужчою сторо-юю. При подаванні аркуша ширшою стороною (наприклад, машина 'омайор, формату 450х370 мм) необхідні спеціальні принтери. Такі [ринтери мають покращені характеристики: забезпечують якіснішу радацію, відтворюють шрифти малих кеглів як прямого так і обер-геного зображення, друкують без полів та на збільшений формат фо-ми (АЗ+, А4+). Крім того, такі принтери комплектуються інтерпре-атором - мовою PostScript Level 2 (3), повним комплектом мережевих інтерфейсів для роботи у мультиплатформовому середовищі, оз'ємом для підключення зовнішнього SCSI-диску. Бажано застосо-увати рідкий тонер, який рівномірніше заповнює друковане зобра-:ення. Принтер повинен мати площинну аркушепротяжну систему ля беззгинного переміщення формного матеріалу, систему захисту ід статичної електрики та ефекту "стікання зарядів". Прикладом можуть слугувати принтери серії Elite фірми GСС. Аналогічне устаткування випускає фірма ХАNТЕ. Наприклад, ла­зерний принтер Plate Maker II створений суто для виведення зобра­ження полос на полімерну основу Miraid. Максимальна роздільна здатність принтера - 1200х1200 сірі, формат виведення 306х635 мм, пам'ять - 16 Мб з можливістю розширення до 64. Якість зображення на поліестерових плівках Мугаігі покращують спеціальним олійним покриттям, яке заповнює проміжки між частинками тонера.

Розроблені інші, більш універсальні формні матеріали і техноло­гії. Наприклад, зображення на паперових офсетних формних пласти­нах Тессо може створюватись як на лазерному принтері так і у копі­ювальному апараті. Перед друкуванням форму достатньо змочити зволожувальним розчином.

Схема технологічного процесу виготовлення форм на паперовій основі (Policel, Tecco) із застосуванням лазерного принтера:

1. Підготовка файлів електронного спуску зверстаних полос видання та запис інформації у Post Script форматі.

2. Підготовка лазерного принтера до роботи (включення, перевір-а наявності тонера та завантаження гідрофільного паперу у лоток [ринтера).

3. Одержання прямого зображення полос на гідрофільному папе-іі (створення друкувальних елементів).

4. Хімічне та термічне оброблення форми для закріплення тонера а збільшення його оптичної щільності у спеціальному пристрої (на-риклад, Оепзіїопе 4600) та у термошафі.

5. Контролювання якості форми та видалення тонера вручну з рогалинних ділянок спеціальним розчином.

6. Пробивання отворів для приведення форми.

7. Закріплення форми у друкарській машині та зволожування її одою.

8. Друкування тиражу. Зволожувальні розчини для даного типу юрм - традиційні.

Форми, одержані за наведеною технологією, витримують тираж о 7000 відбитків.

Варіант технології №2. Виготовлення форм плоского офсетного руку за допомогою струминного принтера.

Технологія розроблена італійською фірмою Lastra із застосуван-ям спеціальної лінії Extrema Ink Jet.

Схема технологічного процесу:

1. Нанесення зображення чорною фарбою струминним прин-іром на копіювальний шар позитивної офсетної формної пластини, сий покритий прозорим полімером.

2. Загальне експонування (зображення, нанесене струминним зинтером, слугує маскою і захищає копіювальний шар від опромі-овання).

3. Зняття водою нанесеного струминним принтером зображення з отії разом з полімерним покриттям.

4. Проявлення копії.

5. Промивання форми водою.

6. Контроль якості форми.

7. Гідрофілізування прогалинних елементів.

8. Нанесення захисного колоїду.

9. Контроль якості.

10. Сушіння друкарської форми .


6.Зв'язок параметрів технологічного процесу виведення зо­браження з технічною характеристикою принтера.

Півтонові зображення, виведені на формну пластину принтерами раструють за допомогою RІР. Мінімальна роздільна здатність вивід­ного пристрою (принтера) для одержання друкарської форми - 600 крапок/ дюйм, максимальна - 2400. Не менш важливий фактор для принтера - кількість відтінків сірого, які він здатний відтворити. Од­на з вимог, яка ставиться до принтерів у поліграфії - наявність влаш­тованого оригінального інтерпретатора Adobe PostScript Level 2 (3), як такого, що є стандартом у видавничій галузі та підтримується усі­ма розробниками устаткуїння. Стандартне число градацій, визначе­не у PostScript - 256 відтінків. Принтери типу І ІР, Ерзоп відтворюють до 50 відтінків сірого, більш спеціалізовані типу Хante - 90-96 і тіль­ки спеціальні технології дозволяють досягти рівня більшого за 115-120 відтінків сірого.

Роздільна здатність вивідного пристрою (принтера) залежить від кількості відтінків сірого, або від "глибини крапки" (розрядності пристрою) і визначається

R=2.54КкерхЛ, (1)

де Л - поліграфічна лініатура растру, лін/см;

2,54 - коефіцієнт переведення сантиметрів у дюйми;

Ккер - число, що показує кількість елементів керування, які за­стосовуються у принтері для утворення растрової крап­ки (при кількості відтінків сірого 256 Ккер= 16).

У свою чергу, число півтонів або "глибина крапки" - це кількість біт інформації, які надаються крапці при оцифровуванні зображення. 256 рівнів градації одержують при "глибині крапки" 8 біт (28), 4096 рівнів - 12 біт і т.п. Але, оскільки не кожний принтер відтворює 256 градацій, зручніше користуватись формулою

R=(Г-1)х(2,54Л)2, (2)

де Г - число градацій, які може передати принтер,

Л - поліграфічна лініатура растру, лін/см,

2,54 - коефіцієнт переведення сантиметрів у дюйми;

R - роздільна (паспортна) здатність принтера, dpi.

Наприклад, при градації рівній числу 120, максимальна роздільна здатність принтера при лініатурі растру 48 лін/см - 1330 dpi; при Г=96, R=1200 dpi, а для принтера типу НР IY Laser Master Win Printer 600 ХL при роздільній здатності 600 dpi можна одержувати зобра­ження по якості аналогічні до поліграфічних зображень з лініатурою растру 24-33 лін/см з можливістю передавання біля 75 відтінків сіро­го. Принтер з роздільною здатністю 300 гірі при відтворенні зобра­ження з лініатурою растру 24 лін/см може передати 25 градацій. Під­вищення лініатури зображення до 54 лін/см при R=300 dpi зменшує число градацій до 6, що недостатньо при відтворенні тонових зобра­жень. Отже, збільшення градації можливе тільки з одночасним рос­том як лініатури растру зображення , так і роздільної здатності вивідного пристрою (принтера).

Взамін лазерних принтерів. пропонують застосовувати при виготовленні фотоформ та форм, особливо, для трафаретного друку та для друкування газет струминні принтери. Більшість RІР струмин­них принтерів дозволяють працювати зі стохастичними растрами. Струминні великоформатні принтери (плоттери) застосовують тех.-нологіїо тришарового друку, згідно з якою кожна растрова крапка друкується у три проходи (принтер ENCAD) спеціальними чорнила­ми, непрозорими в УФ області (0=3,5 Б). При виведенні зобра­ження за допомогою струминного принтера-плоттера зі зростанням лініатури растру можлива втрата градації у темних ділянках. Для усунення цього - лініазують принтер, а для уникнення протиріч між лініатурою виведення і числом відтворюваних градацій користують­ся технологією Dithering (дробіння). Кожну комірку растру з низькою лініатурою (без сходинок) розбивають на дрібніші підкомірки. Кожна підкомірка може забезпечити відтворення потрібного числа градацій, тому растровий процесор керує всіма підкомірками разом. Підкомірки растрової структури не так помітні, як великі комірки низьколініатурного растру. Перевага цієї технології - відтворення однієї окремої крапки, що неможливе для насвітлювача. Для покращання відтворення градації застосовують також технологію псевдостохастичного растрування.

При недоліку інформації проблему вибору вирішуємо, покладаючись на чи випадки монетку. Ну а там уже, як доля розпорядиться - чи орел решка. На жаль, приблизно в таке ж положення попадають і багато поліграфістів, вибираючи необхідні видаткові матеріали. І якщо раніш у друкарень був невеликий вибір, то зараз купити будь-як матеріали не проблема. Інша справа — як у них розібратися. І тут виробничникам приходиться орієнтуватися в основному на зведення, почерпнуті з рекламних чи проспектів коротких анотацій, наданих фірмами-продавцями.

Усе це повною мірою відноситься і до прямопозитивным офсетних пластин. Коли переглядаєш публикуемую в журналах і проспектах інформацію, то не залишає відчуття, що усе написано по одному шаблоні. Наприклад, спробуйте (як часто пишуть під забавними малюнками-головоломками) знайти не десять, а хоча б одна відмінність у властивостях між аналогічними по тиражестойкости пластинами Agfa Ozasol P5S, Fuji VPS, Lastra Futura Oro, Kodak Polychrom Graphics EasyPrint чи PP3, Horsel Capricorn Gold, не говорячи вже про Plurimetal, EFY, Saverio Riff і багатьма іншими. У кращому випадку приводяться тільки дані по шорсткості і товщині анодируваного і копіювального шару. Тому, як правило, вибір такого досить дорогого і важливого матеріалу, як пластини ведеться примітивним методом проб і помилок: купив невелику партію, спробував зробити друковані форми і дивишся, що виходить. На жаль, такий підхід не дає гарантованого результату і надійності. У результаті вибираються далеко не самі придатні видаткові матеріали.

Однак у пластин є кілька основних характеристик, що і визначають їхню якість. Про ці характеристики ми і поговоримо. Далі по тексту будемо час від часу посилатися на офіційні дані аналітичних досліджень, проведених компанією Agfa у дослідницькому центрі у Висбадене в Бельгії (див. авт. довідку на с. 14). Пластини оцінювалися по довгому списку (15 пунктів) позначених властивостей, однак ми зупинимося на деякі, на мою думку, найбільш важливих.

6.1.Надійність і стабільність.

На початку поговоримо про надійність і стабільність. Відразу помітимо, що під цими поняттями мається на увазі незмінність усіх властивостей офсетних пластин, у тому числі часу копіювання, що дозволяє здатності, тиражестойкости, чистоти пробілів, широти інтервалів експозиції і прояви, коротше, усього ряду властивостей, що значаться на діаграмах. Причому маються на увазі стабільність властивостей пластин як у межах її площі, так і в межах пачки, партії і навіть наступних партій, випущених через рік. Уявіть собі, що, відкриваючи нову пачку з пластинами, Ви не упевнені, що вона поведеться при копіюванні, чи прояві при печатці тиражу так, як завжди. Процес офсетної печатки і так не простій. Будь-якому виробничнику знайомі постійні суперечки між працівниками формного цеху і друкарями про причини шлюбу і те, як важко часом у них розібратися. У випадку нестабільності пластин не тільки сам процес стає непередбаченим — можуть виникнути технологічні збої, що обійдуться дуже дорого. 

Нехай мене вибачать читачі «за високий штиль», але стабільність і надійність — от на що треба молитися в сучасному виробництві. Без надійності устаткування і матеріалів неможливо грамотно і з мінімальними утратами вибудувати технологічний цикл. Для цієї мети розроблені різні жорстко регламентовані стандарти, наприклад, ISO і інші. Я не говорю вже про необхідність стабільності при впровадженні таких «просунутих» технологій, як система керування кольором з побудовою ICC-профілів. Ці якості важливі завжди, для будь-якого підприємства, але особливо коштовні вони для великих друкарень з їхнім різноманіттям друкованого устаткування, форматів пластин, твердими строками виконання замовлень.

Якщо судити по діаграмах, лідером серед пластин описуваного класу по надійності і стабільності є Agfa Ozasol P5S. Досить близько до них підходить тільки Fujifilm VPD.Всі інші пластини помітно відстають. Треба помітити, що це приблизно погодиться і з тими практичними даними, що автор напрацював на практиці.

Аналіз пластин різних фірм показує, що стабільність залежить не тільки від технологічного рівня виробника (зроблене устаткування, лазерний контроль та інше), воно зв'язано і з іншими властивостями. Причому все це легко з'ясовно. Наприклад, чим вище світлочутливість, тим нижче стабільність копіювальних властивостей. Звичайно, це не правило, а скоріше, тенденція, тому що технологія виготовлення пластин розрізняється. І все-таки, вибираючи пластини більш високої світлочутливості, приготуйтеся до того, що для різних партій час копіювання може відрізнятися і прийдеться час від часу проводити додаткові калібровані заходи. Менш світлочутливі пластини в цьому відношенні надійніше. 

7.Офсетний друк без зволожування

Винайдення способу офсетного друку без зволожування стало одним з найважливішіх етапів у вдосконаленні друкарського процесу. Фундатором методу вважається амерканська компанія DIC Americas. Вже за кілька років після відкриття методу чимало виробників друкарського обладнання („Heidelberg”, „MAN Roland”, „Didde”, „A.B.Dick”, „Komori”, „Metronic” тощо) випустили моделі для роботи новим способом.

Останнім часом розробленно стабільні технологічні системи, що забезпечили впровадження способу з використанням аналового відтворення зображення.

Офсетний друк без зволожування поєднує особливості глибокого друку – неперевершеного щодоякості поліграфічної продукції – з відомими перевагами офсетного. Його особливості полягають також у конструкції формних пластин (друкувльні елементи розташовані нижче проміжних).

Актуальність і перспективність способу підтверджується створенням Європейської асоціації друку без зволожування (EWPA).


7.1.Основи технологічного процесу офсетного друку без зволожування


У традиційному офсетному друці в зоні друкарського контакту наявні два полярні рідкі середовища – фарба й зволожувальний розчин, взаємодія між якими робить процес друкування нестабільним.

На рисунку 1 показана друкарська форма для традиційного офсетного друку. Вона складається з декількох шарів, основні з яких – зернена або анодована поверхня алюмінієвої пластини та шар діазосполук, отриманий після задубленого фоточутливого покриття. Перший шар у пластин деяких виробників складається ще з декількох підшарів (наприклад, у англійських Spectrum або німецьких Ozasol це алюмінієва підкладка, зернений і анодований підшарки). Під час друку зволожувальний розчин змочує нерівну поверхню алюмінію та відштовхується від маслянистої поверхні діазосмол. Фарба ж, навпаки, добре лягає на верхній шар друкувльних елементів і не може потрапити на змочену поверхню пластиниДосить дрібні друкувльні елементи через велике поверхневе натягнення зволожувального розчину повністю покриваються водяною плівкою. А насичені ділянки зображення з незначними проміжками між друкувальними елементами, в свою чергу, не можуть втримати потрібну кількість вологи. Це спричиняє нерівномірне розподілення фарби на відбитку внаслідок нерівномірної в’язкості фарб.

Тому в офсетному друці нормальним вважається дотримання растра з 4- та 96-відсотковим заповненням, шо не забезпечує ідеальної якості. Технологічна дисципліна, підтримка потрібного складу зволожувального розчину, контроль його кислотності, жорсткості й електропровідності води поліпшують становище, але лише певною мірою.

Тому вже близько чотирьох десятиліть науковці намагаються створити друкарську форму, на поверхні якої практично на одному рівні були б розміщені ділянки з різними поверхневими властивостями. Основні проблеми винкають з розробкою матеріалів для проміжних елементів, які б не вступали у фізико-хімічну взаємодію з фарбою без попереднього зволожування. З усієї палітри матеріалів, що задовольняють цим вимогам, експериментально був обраний клас кремнійорганічних полімерів.

Розглянемо типову будову друкарської форми офсетного друку без зволожування (рис.2). Її нижній шар теж алюмінієвий або зроблений з іншого жорсткого матеріалу, що зберігає свої розміри під час розтягнення. Зверху на пластину нанесений полімерний шар, що добре втримує фарбу. В якості верхнього шару використовується силіконове покриття, що відштовхує фарбу. Створені навіть такі чутлиі до УФ-випромінювання матеріали з вмістом силікона, які дозволяють працювати як за негативною (під дією випромінювача задублюються друкувальні елементи, а потім під час проявлення змивається все зайве), так і за позитивною технологією (випромінювання руйнує фотошар, який потім змивається проявними реактивами).

Отже, під час друкування офсетним друком без зволужування замість п’яти поверхневих контактів (зволожувальний розчин – алюміній, зволожувальний розчин – діазосполука, фарба – алюміній, фарба – друкувальний елемент, зволожувальний розчин – фарба) відбуваються лише два: фарба – друкувальний елемент, фарба – полімерне покриття. Це значно спрощує друкарський процес. Спеціальна фарба утримується на полімерній поверхні друкувальних елементів, а ділянки з вмістом силікона, що злегка підносяться, запобігають потрапленню фарби на проміжні елементи. Саме цим і пояснюється можливість збільшення лініатури растра з підвищенням якості друку. Тиражестійкість друкарських форм, виготовлених на основі цих пластин, сягає до 200 тис. відбитків.

Для роботи з друкарськими формами офсетного друку без зволожування використовується стандартне обладнання:традиційна копіювальна рама зі

звичайною ультрафіолетовою лампою та звичайні проявні процесори. Форми сухого офсету не потребують гумування. Проте слід часто змінювати реактиви для проявлення, використовувати якісні хімічні речовини для очищення цих форм на друкарській машині й консерванти.

Нині випускаються пластини для офсетного друку без зволожування всіх поширених форматів, завтовшки 0,15-0,35 мм. Двома основними виробниками таких пластин є японські фірми „Toray” і „Konica”. Розроблені також форми для офсетного друку без зволожування з використанням УФ-сушарки.


Системи Toray Waterless фірми „Toray Industries INC.”


У фотомеханічному способі виготовлення друкарських форм на алюмінієву основу з копіювальним шаром додатково наносять шар полісилоксанового каучуку. В копіювальній рамі здійснюють експонування та проявляють копію в стандартному проявнику. З незадублених ділянок форми полісилоксановий шар видаляється разом з копіювальним шаром і на цьому місці утворюються друкувальні елементи. Вадою цього методу є обов’язкова наявнісь мікропор у каучуковому покритті для проникнення проявного розчину до копіювального шару, що може зменшитизносостійкість проміжних елементів друкарської форми.

Така технологія досить давно застосовується японською фірмою „Toray”, яка у 1977 році створила систему Toray Waterless. Система включала попередньо сенсибілізовані пластини Toray Waterless Plate мають багатощарову конструкцію: підкладка із зерненого алюмінію, світлочутливий шар на основі діазосполук, шар олеофобного силіконового каучуку завтовшки декілька мікрон і тонка захисна поліетилентерефталантна плівка.

Фірмою розроблений метод виготовлення форм позитивним способом копіювання на пластинах Toray Waterless Plate, оснований на фотоіндукційній адгезії між шаром силіконової гуми й сввітлочутливим шаром; експонування здійснюється через захисну плівку. При цьому на

Похожие рефераты: