Xreferat.com » Рефераты по биологии » Видовий склад риб річки Десна

Видовий склад риб річки Десна

Зміст


Вступ

1. Характеристика водойми

2. Риби серед хребетних

3. Видовий склад риб. Види промислового значення

4. Дані про чисельність виловленої риби

5. Значення риб у житті людини і в народному господарстві

Висновок

Список літератури


Вступ


Серед тварин, що населяють водне середовище, значне місце посідають риби. Вони живуть постійно у воді, і це позначилося на їх будові, життєвих процесах. Риби дихають зябрами, мають кінцівки у вигляді плавців, їхня форма тіла різноманітна і пристосована до життя у водному середовищі, що є результатом тривалого еволюційного процесу. Різноманітними є й місця життя риб. Так, на території України у верхів'ях карпатських річок на висоті 450 — 500 м над рівнем моря живуть риби гірської фауни, які пристосувались до життя в холодних і швидкотекучих водах. Тут переважають форель струмкова, харіус, гольян, бабець. Представники передгірської фауни — теплолюбні риби швидкотекучих вод (підуст, марена, вирезуб, білизна, рибець, чоп) водяться в середніх ділянках карпатських річок на висоті 200—500 м над рівнем моря. Представники рівнинної фауни живуть у річках на висоті 200 — 250 м над рівнем моря. До них належать здебільшого риби, розмноження яких пов'язане з текучими водами річок. Це щука, лящ, окунь, в'язь, вівсянка, верховодка, чехоня, короп та інші, які поширені в найнижчих ділянках найбільших річок з прилеглими до них ділянками лиманів. У лиманах, де солоність води змінюється в широких межах, риби рівнинної фауни, зазнаючи впливу, з одного боку, стоку річок і, з другого — Чорного моря, ведуть інший спосіб життя, ніж у річках: вони нагулюються в осолонених водах лиманів, а для розмноження йдуть у прісні води понизь річок. У зв'язку з таким способом життя їх називають напів-прохідними на відміну від прохідних риб, що нагулюються в водах Чорного моря, а розмножуються в прісних річкових водах, для чого здійснюють тривалі міграції. Найбільше прохідних риб серед осетрових та оселедцевих, менше — серед лососевих. Ряд риб, зокрема бичкових, пристосувались тільки до осолонених вод лиманів з уповільненою течією. Є риби, у тому числі й серед бичкових, які ніколи не залишають вод Чорного моря. Одні з них пристосувались до життя на піщаних грунтах (морська корівка, морський дракончик, морський кіт), інші — на кам'янистих грунтах (бички, морські собачки, зеленушки, морський йорж), серед підводних заростей (морські голки, морський коник), у водній товщі (шпрот, атерина, анчоус, луфар, скумбрія, ставрида, кефалі). Отже, риби живуть у найрізноманітніших екологічних умовах.

Надзвичайна пристосованість риб до умов життя не може не викликати захоплення в кожного, хто знайомиться з дивовижною різноманітністю цієї групи тварин.

Більш як половина представників рибного населення наших водойм має промислове значення. Багато з них є об'єктами аматорського та спортивного рибальства. Різні форми діяльності людини як на водоймах, так і на прилеглих до них територіях призвели до порушення екологічної рівноваги водойм, що поряд з тривалим та інтенсивним промислом риб зумовило зменшення чисельності найцінніших промислових видів. Деяким з них уже загрожує повне зникнення. У зв'язку з цим гостро постала проблема охорони і раціонального використання рибних запасів наших водойм. Розв'язання цієї проблеми вимагає знань особливостей будови та екології риб, їх практичного використання. Проте не все в біології та екології наших риб достатньо вивчено. Тому бажано, щоб юні любителі природи проводили спостереження за представниками рибного населення і особливо за тими, які в тій чи іншій місцевості стали рідкісними. Такі відомості можуть бути використані вченими і практиками рибного господарства для раціонального використання і збагачення фауни наших водойм.

Головна мета нашої роботи – з`ясувати видовий склад риб річки Десна. Встановити найбільш поширені види та види промислового значення.

Для досягнення даної мети нам треба вирішити декілька завдань:

охарактеризувати водойму, яка нами вивчається (річка Десна);

встановити видовий склад риб річки Десна;

визначити найбільш поширені види риб;

з`ясувати значення риб в житті людини.

В ході виконання даної роботи були використані наступні методи: науковий збір інформації (робота з літературою), описовий, статистичний (визначення найбільш поширених видів за результатами виловів), аналізу та синтезу.

1. Характеристика водойми


Вивчення видового та кількісного складу риб проведемо на прикладі річки Десна.

Річка Десна відома з давніх-давен. Вона з часом дещо змінювала своє русло. Дана водойма протікає на території Чернігівської області, беручи початок з республіки Білорусь.

Вивчаючи видовий склад потрібно з`ясувати характеристики водойми. Річка Десна була донедавна достатньо чистою. Річка має досить значну довжину, вона протікає через декілька районів області, і тому маємо ситуацію, що зараз в річку скидаються відходи різних галузей промисловості та стічні води комунального господарства. Оскільки очисні споруди коштують достатньо дорого вода повертається в річку недостатньо якісно очищеною. Отже у воді річки Десна виявлено значний вміст завислих речовин, фосфатів, жирових відходів, різних солей.

Якість води в річці залишає бажати кращого.

Що стосується рибного господарства, то рибогосподарський фонд водойми р. Десна - 1975 га.

Дно водойми має глибокі ділянки, мілини, круговороті, середню швидкість течії, біля берегів досить багато обривів, омутів. Незначне заростання водойми простежується останнім часом, тому що не проводиться чищення дна та досить часто стікають у річку пестициди та гербіциди, які сприяють росту рослинності. Переважаючими видами риб є щука, судак, краснопірка, білизна. Кормова база досить насичена донними та планктонним безхребетними тваринами.

Взимку водойма замерзає майже повністю, але час від часу прорубуються ополонки, як для ловлі риби (так звана зимова рибалка), так і з метою попередження задухи риби (проводиться службами рибного господарства).

Протягом останніх років в Чернігівській області різко погіршився стан рибних ресурсів. Це пов'язано з багатьма факторами: зменшення об'єм проведення рибомеліоративних робіт на закріплених за користувачами водоймах, несприятливі погодні умови під час проходження нерест збільшення навантаження на водойми з боку браконьєрів та рибалок-любителів та інше [2, 28].

Інтенсивне навантаження на ВЖР користувачами, рибалками любителями, браконьєрами в переднерестовий період призводить до виснаження рибних запасів водойми. Аналіз роботи рибодобувних організацій свідчить про те, що, в порівнянні з 1991 роком, в основних рибогосподарських водоймах області (верхів'я Київського водосховищі р.р. Дніпро та Десна) добування риби у 2002 році зменшилось у 7,7 рази. Якщо у 1991 році було добуто 1815 тонн риби, то у 2002 р. тільки 234,7 тонни. Оді з причин - значні вилови риби в переднерестовий період, що згубно діє і маточне поголів'я риби в цілому. Потребує вирішення і питання будівництв нерестове-виросних господарств для відтворення рибних запасів водойм. У зв'язку з маловодністю, в останні роки значно обміліли ділянки р. Десна, на яких майже не проводяться днопоглиблювальні роботи, що також не сприяє відтворенню водних живих ресурсів [2, 94].

Потребує впорядкування і питання надання в оренду водойм з метою риборозведення. Не поодинокі випадки, коли, внаслідок неузгодженості відповідних статей Земельного та Водного кодексів України, деякі водойми передаються в оренду для риборозведення без погодження з органами рибоохорони, Облводгоспу і Державного управління екологи та природних ресурсів в Чернігівській області.

2. Риби серед хребетних


Ще не так давно всіх тварин, зовні схожих на риб, об'єднували в один клас — риби. Проте дослідники довели, що, наприклад, ланцетники — маленькі морські тварини — не риби. Ці тварини за своєю будовою займають проміжне місце між безхребетними і хребетними. Вони мають хорду — опорний еластичний тяж, властивий усім хордовим тваринам.

До риб відносили також найпростіших рибоподібних тварин — міног і міксин, відомих під назвою круглороті. Вони найдавніші з черепних тварин, тобто таких, у яких головний мозок захищений черепом. Називають їх круглоротими тому, що в них відсутні щелепи, а рот пристосований тільки для смоктання. У них немає парних плавців, носовий отвір непарний, зябра мішкоподібної форми, тіло голе, має багато залоз, які виділяють слиз. Хребет круглоротих надзвичайно примітивний. Він складається лише з хрящової тканини, яка найрозвиненіша в головній і хвостовій частинах, а хорда зберігається, як і в ланцетників, протягом усього життя.

Порівняно з круглоротими організація справжніх риб значно прогресивніша. Рот у риби має рухомі щелепи, якими тварини захоплюють та утримують їжу, а деякі види навіть подрібнюють. Зябра містяться на зябрових дугах і мають вигляд пластинок, пелюсток або пучків, але ніколи не бувають мішкоподібними. Череп риб має вигляд коробки, складеної з хрящової або кісткової тканини, мозок більш диференційований, ніж у круглоротих. Хорда в риб зникає, але її залишки є між тілами хребців. У деяких найпростіше організованих риб вона залишається протягом усього життя поряд з хребцями. Тіло переважної більшості риб вкрите кістковими утворами — лускою, кістковими пластинками, шипами. Усі ці особливості свідчать про те, що риби мають складнішу будову порівняно з найспорідненішими з ним рибоподібними тваринами — круглоротими [6, 6].

Риби — найрізноманітніша група хребетних тварин, яка налічує близько 20 тисяч видів. Вони поділяються на хрящові й кісткові. Майже всі хрящові риби (у них хрящовий скелет зберігається протягом усього життя) морські, й лише деякі з них зустрічаються в прісних водах. Близько 300 — 350 мільйонів років тому хрящові риби переважали в водах нашої планети, а потім багато груп їх вимерло. До сучасних хрящових риб належать, зокрема, акули й скати. У багатьох з них з'явилися прогресивні риси — живородіння, добре розвинений головний мозок, характерна для добрих плавців форма тіла тощо. Це дало їм можливість витримати конкуренцію кісткових риб — найбільш високоорганізованих і пластичних водяних тварин, які виникли в значно пізніші геологічні часи. Серед кісткових риб також є групи, які повністю вимерли, і групи, від яких залишились тільки одиниці чи десятки видів. До таких риб належать, зокрема, осетрові, які мають кістково-хрящовий скелет. Кісткові риби (їхній скелет складається майже повністю з кісток) досягли значної різноманітності — їх найбільше з усіх хребетних тварин. Вони зустрічаються в товщі океану, у річках, озерах та інших водоймах.


3. Видовий склад риб. Види промислового значення


В результаті проведених виловів риби нами були виявлені такі види. Нижче наводимо опис даних видів та їх характеристику життєдіяльності.

ЩУКА. Esox lucius L. Представник родини щукових. Тіло видовжене, голова велика плоска. Половину голови займає рот, утворений довгими щелепами. Широка паща озброєна сильними зубами. Тіло вкрите дрібною лускою. Спинний плавець міститься на задній третині тіла, завдяки чому щуки здатні робити різкі й швидкі рухи. Серед прісноводних риб щука звичайна — найвідоміший хижак, її часто називають прісноводною акулою. Довжина тіла цієї риби нерідко перевищує 1,5 м, маса досягає 30 кг, а інколи й більше. Живе понад двадцять років.

Щука має плямисте забарвлення, інтенсивність та відтінки якого залежать від типу водойми, рослинності, кольору води. Спина найчастіше темна, черево білувате, на сірих боках є жовтуваті плями із зеленуватим відтінком і поперечні смуги. Плавці бурого кольору з чорними плямами, які утворюють смуги, парні плавці жовтувато-червонуваті [6, 47].

Поширена в озерах і річках переважно рівнинного характеру, де тримається біля берегів серед заростей. Веде поодинокий спосіб життя. Табуни щук можна спостерігати тільки пізно восени перед зимівлею і навесні перед нерестом. Нереститься щука дуже рано — відразу після скресання криги. У цей час табуни риб з великих річок та озер ідуть у малі річки й заплави, де збираються на вкритих дерниною ділянках, глибина яких не перевищує 1 м. Нерест відбувається при температурі води +1...+10°С, іноді — при вищій. Починається він із заходом сонця. Удень його інтенсивність зменшується, а ввечері знову посилюється. Одну самку супроводять п'ять — сім самців. Табунець весь час рухається по нерестовищу. Самці намагаються триматися над самкою, тому їхні плавці або навіть спини час від часу з'являються над поверхнею води.

Плодючість самок дуже різна. Навіть в особин, у яких майже однокові довжина, маса й вік, вона відрізняється. Максимальна плодючість—260 тис. ікринок, а мінімальна — 1,6 тис. ікринок. Ікра досить велика, близько 3 мм у діаметрі, проте в молодших самок вона трохи менша. Відкладена ікра приклеюється до рослинності. Незабаром її клейкість втрачається, і вона падає на дно, де лежить до вилуплення личинок. Залежно від температури води це відбувається через тиждень-два. Личинки спочатку живляться вмістом жовткового міхура, згодом починають споживати циклопів і дафній, а пізніше — більших безхребетних тварин, зокрема водяних осликів, личинок, комах, черв'яків. Досягнувши довжини понад 5 см, споживає спочатку личинок риб, потім — їхніх мальків, а згодом — і молодь. Свою здобич вона ловить із засідки.

Захоплювати й утримувати здобич допомагають ікла, які містяться на щелепах. Кількість їх досить стала: 10—12 на обох щелепах. З року в рік місце прикріплення іклів змінюється внаслідок випадання одних і виникнення інших. Зміна зубів не впливає на інтенсивність живлення риби. Доросла щука живиться різними рибами, а також земноводними, черв'яками. Вона поїдає переважно малоцінних у промисловому відношенні риб.

Дуже поширена. Не водиться лише в гірських ділянках річок та в озерах, у яких щороку бувають задухи.


ПЛІТКА, ТАРАНЯ. Rutilus rutilus (L.). Представник родини коропових, найбагатшої на види серед інших родин риб, які живуть у прісних водах. Проте деякі з них можуть витримувати й осолонення вод. У коропових відсутні зуби. Але в них є так звані глоткові зуби, які містяться глибоко в горлі на нижньоглоткових кістках. За їх допомогою їжа подрібнюється, а іноді й перетирається. Тіло коропових майже завжди вкрите лускою. На голові луски немає. Спинний плавець один. Деякі види мають вусики, але їх не більше як дві пари. Плавальний міхур ділиться на дві частини: передню — меншу і задню — більшу. Представників родини розрізняють за формою тіла, будовою і кількістю глоткових зубів, формою та розміщенням плавців.

Коропові — надзвичайно різноманітна група риб. Деякі з них живуть тільки в холодних, добре насичених киснем водах, але багато риб віддають перевагу теплим водам з надзвичайно малим вмістом кисню. Значні міграції короповим не властиві. Самки відкладають велику кількість ікри і після її запліднення ніякої турботи про неї не виявляють [6, 49].

Серед коропових багато видів, які не досягають значних розмірів, тому не мають промислового значення. Проте чимало серед них і таких, що є важливими об'єктами промислу й навіть штучно розводяться.

Плітка — одна з найпоширеніших риб однойменного роду. Плітка, яка живе в пониззях річок Чорного й Азовського морів і в їхніх лиманах, називається таранею. Тіло вкрите досить великою лускою. Бічна лінія трохи вгнута в напрямі черева. Рот кінцевий. Спина сріблясто-сіра, боки та черево білуваті. Спинний і хвостовий плавці сірі, решта — оранжеві, інколи червонуваті. Тараню відрізняють від плітки за наявністю на кінцях плавців темних смужок.

Плітка водиться у великих і малих річках, у струмках, у водосховищах та озерах. У річках вона не живе тільки на мілинах і великих ямах, а в озерах і водосховищах — у густих заростях і на ділянках із замуленим дном. Табуни тримаються переважно в придонних шарах води.

На противагу тарані плітку вважали малоцінною рибою. А пояснювалось це тим, що тараня росте досить інтенсивно, досягаючи понад 40 см, частіше — трохи більш як 35 см. Плітка здебільшого трапляється завдовжки близько 15 см і рідше — понад 20 см. Із спорудженням водосховищ на рівнинних річках, зокрема на Дніпрі, плітка почала рости не гірше, а навіть краще, ніж тараня. Цьому сприяв значний розвиток молюсків, якими живиться плітка і які є основним кормом тарані.

Наприклад, у водосховищах Дніпра довжина пліток у трирічному віці коливалась у середньому від 15 до 16 см, шестирічному — від 21 до 30 см, тоді як у пониззі Дніпра довжина риб таких самих вікових груп становила відповідно 18 і 29 см. У зв'язку з цим плітку у водосховищах Дніпра тепер відносять до цінних промислових .риб.

Для розмноження тараня піднімається з лиманів у річки. У водосховищах плітка з місць зимівлі також починає переміщуватися до нерестовищ ще в лютому — березні. Тут у неї дозрівають ікра і молочко. Під час нерестового ходу та в розпал нересту співвідношення статей неоднакове. Перед нерестом переважають самці, потім поступово збільшується кількість самок, і до кінця нересту вони переважають. Самці досягають статевої зрілості, коли довжина їхнього тіла досягне близько 10 см, самки — 12 см, тобто в дворічному-трирічному віці. Кількість ікринок, яку може відкласти самка, залежить від її довжини, маси, віку, способу життя. Так, у Дніпрі до спорудження греблі Київської гідроелектростанції плітки у семирічному віці мали в середньому 30,2 тис. ікринок, а в Київському водосховищі — 79,3 тис. ікринок. Ікру самки відкладають на залишки рослин, корені очерету, верби, а також на штучні гнізда, виготовлені з різних рослинних матеріалів. Нерест відбувається в ранкові та передвечірні години, а в тиху погоду — і вдень. Ікринки приклеюються до рослин. У такому стані вони перебувають півтора-два тижні, поки з них не виклюнуться личинки. Личинки прикріплюються до рослин та їхніх решток, що плавають на воді, роблячи періодично короткі плавальні рухи. Через три-чотири доби, наповнивши повітрям плавальні міхури і завдяки цьому полегшивши масу свого тіла, вони починають переходити до активного способу життя. Залишивши нерестовище, великі табуни личинок тримаються в затишних прибережних місцях. Підростаючи, молодь також тримається в цих місцях, аж поки не похолодає. Тоді вона збирається в глибоких ямах. Тут плітка перебуває до скресання криги, щоб розпочати активне життя з настанням весни.

Такий спосіб життя властивий і тарані, яка для розмноження заходить з осолонених морем ділянок у пониззя річок. Після нересту плідники повертаються для нагулу назад, а за ними скочується сюди й новонароджена молодь.


В'ЯЗЬ. Leuciscus idus (L.). На відміну від головня, тіло вище, але тонше, луска дрібніша, спинний і підхвостовий плавці усічені, забарвлення тіла темніше, а плавці яскравіші: спинний і підхвостовий темно-червоні, решта — червоні.

Водиться в тих місцях, де головень зустрічається. Живе в тихих заводях річок, в озерах і заплавних водоймах, серед заростей водяних рослин, кущів, біля гирл річок, струмків. З настанням сутінок виходить на мілкі ділянки.

Молодь тримається табунами. Дорослі риби гуртуються в табуни тільки в період розмноження. Нерестяться вони на четвертому році життя, проте основна маса досягає статевої зрілості пізніше [6, 53].

Нереститься при температурі води від 5 °С до -10...+15 °С. Нерест триває не більш як один-два тижні. На нерестовищах швидкість води досягає 0,5 — 0,2 м/с. Ікру самки відкладають на корені й стебла торішньої рослинності на глибині до 0,8 м за один прийом. Незадовго до нересту діаметр ікринок коливається в межах 1,3 — 2,0 мм, а маса — у межах 1,3 — 2,24 мг. Плодючість самок завдовжки 24 — 41 см становить 39 — 173 тис. ікринок. Вона підвищується із збільшенням розмірів самок, проте і в тих з них, які мають майже однакові розміри, плодючість дуже різна.

У Кременчуцькому водосховищі росте досить інтенсивно. У трирічному віці довжина його в середньому досягає близько 19 см і маса — понад 200 г.

Ці показники в особин десятирічного віку відповідно становлять близько 41 см і майже 1,6 кг.

Цінна риба. Є об'єктом як промислу, так і любительського рибальства. Споживають його переважно у свіжому вигляді, інколи в'ялять і коптять.


КРАСНОПІРКА. Scardinius erythropthalmus (L.). Риба з родини коропових. За формою тіла близька до плітки, але воно трохи вище, голова менша і закінчується ротом, оберненим догори. Забарвлення подібне до забарвлення в'язя, але всі плавці в неї значно червоніші. Очі оранжеві, у верхній частині ока є червона пляма.

Живе в затоках річок, водосховищах, у проточних озерах, які густо заросли водяною рослинністю. Уникає швидкої течії, постійно тримається трав'янистих заростей, де живиться водоростями, личинками комах, рачками.

У період розмноження (травень — червень) у самців з'являється шлюбне вбрання: тіло й плавці стають яскравішими, а на голові та лусці виникають білуваті бородавочки. Надзвичайно плодюча. Самки завдовжки 8 — 10 см відкладають у середньому 5,2 тис. ікринок, а завдовжки 30 — 32 см — 262,1 тис. ікринок. Максимальну плодючість (309,6 тис. ікринок) зареєстровано в самок завдовжки 28 — 30 см [6, 55].

Нереститься при температурі води, вищій за 15° С. Ікру самки відкладають на стебла й додаткові корені очерету. З неї через тиждень викльовуються мальки, які спочатку тримаються в місцях народження, а потім переходять на глибші місця, де живуть разом з дорослими особинами. Тут вони живляться інфузоріями та дрібними водоростями. Росте дуже повільно. Рідко довжина її тіла перевищує 30 см, а маса — 500 г. Нею часто живляться хижі риби. Споживає рослинну їжу, яку більшість риб водойм не використовує для живлення, живиться також черв'яками, рачками та іншими тваринами.


БІЛИЗНА. Aspjus aspius (L.). Серед наших коропових риб найбільшим хижаком є білизна. Тіло її видовжене, міцне, сплюснуте з боків, укрите великою лускою. Рот великий, кінцевий, нижня щелепа довша за верхню. Тільки в білизни на нижній щелепі є горбик, який під час закривання рота входить у виїмку на верхній щелепі. Широка спина зелено-чорна, боки й черево сріблясті, спинний і хвостовий плавці сірі з чорними кінцями, решта плавців червонувата.

Хоч білизна й хижак, їй властиві всі ознаки родини коропових. На щелепових та інших кістках рота зубів немає. Вони є тільки на нижньоглоткових кістках. Ними риба подрібнює їжу, яка надходить до стравоходу в деформованому вигляді. По стравоходу їжа потрапляє в кишечник, довжина якого становить 96 % довжини тіла. Оскільки шлунок білизни невеликий, вона живиться дрібною рибою.

Живиться два рази на добу, переважно в ранкові та надвечірні години. Найінтенсивніше живлення в червні — липні. Дорослі риби живляться верховодкою, пічкуром, пліткою та іншими рибами, які є в товщі води. У цей час білизна тримається табунами і полює на здобич групами, зосереджуючись у місцях, де річка круто змінює напрям течії.

Молодь білизни поїдає жуків, личинок комах, рачків, водяних кліщів і мальків риб.

Росте білизна найшвидше на першому році життя. У цей період довжина її тіла близько 14 см і маса — майже 50 г. У наступні роки прирости довжини тіла зменшуються [6 ,57].

У п'ятирічному віці довжина тіла білизни досягає понад 40 см, а маса — близько 1 кг. У віці понад десять років довжина її досягає близько 1 м, а маса — 8 кг.

Цінна риба, але чисельність її невелика. Це досить цікавий об'єкт любительського рибальства. М'ясо смачне, але в ньому багато дрібних міжм'язових кісточок.


ЛИН. Тіncа tinea (L.). Також представник родини коропових. Тіло його товсте, досить високе, сплюснуте з боків, укрите дрібною лускою, що дуже глибоко сидить у шкірі. Зверху воно вкрите густим шаром слизу. Рот кінцевий, невеликий, обернений догори, м'ясистий, у його кутках є по одному маленькому вусику. Всі плавці, крім хвостового, який має невелику виїмку, заокруглені. Самці відрізняються від самок тим, що промені їхніх черевних плавців потовщені.

Тіло зеленувато-буре або зеленувато-жовте із золотистим відтінком, плавці темні. Витягнутий з води, він втрачає свій колір, вкривається темними плямами, ніби линяє. Можливо, від цієї властивості риби й походить назва.

Для лина властивий малорухливий придонний спосіб життя. Лин досить теплолюбний, віддає перевагу стоячим або повільно текучим водоймам, де обирає ділянки із замуленим, укритим м'якою підводною рослинністю дном. Яскравого світла, як правило, уникає.

Починає розмножуватися на другому — четвертому році життя. Нереститься при досить високій температурі води — близько +20...+29 °С. Ікру відкладає окремими порціями, з інтервалом майже півтора-два тижні. Плодючість самок зростає із збільшенням їхніх розмірів і маси: самки завдовжки 17 — 18 см і масою 90 — 130 г відкладають 20 — 40 тис. ікринок, а самки завдовжки 30 — 33 см і масою 800 — 1000 r — 470 — 500 тис. ікринок.

При температурі води понад 20 °С ембріональний розвиток триває три — п'ять діб. Новонароджені личинки мають довжину близько 3,5 мм, але через тиждень чи трохи більше довжина їх досягає 6 мм, і вони переходять на активне живлення. Це означає, що запаси жовткового міхура вичерпались, і личинки починають самостійно добувати їжу. Вони живляться різними водоростями, дрібними рачками, черв'яками, личинками комах, які є в товщі води. В кінці літа — на початку осені молодь починає споживати тварин, що живуть у придонному грунті. Про це свідчить дуже короткий кишечник лина. Він у нього майже відповідає довжині тіла, тоді як у

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту

Похожие рефераты: