Засоби саморегуляції психічного стану спортсмена

1 - й рівень регуляції стан бойової готовності. Всі компоненти стану функціонують як єдина система, і необхідна регуляція спрямована на збереження цієї цілісності.

2 - й рівень регуляції використовується, вступає в силу, коли один із

компонентів стану, необхідного для вдалого виступу, виражений недостатньо.

3 - й рівень регуляції класифікується як неповна психічна готовність. Фіксуються значні відхилення, але при достатній спеціальній і функціональній підготовці вони піддаються корекції, оптимізації.

Регуляція станів повинна відрізнятись із залежності від типологічних особливостей властивостей нервової системи. Спортсменів зі слабкою нервовою системою рекомендується частіше хвалити, заохочувати, а на їх невдачі не реагувати. Спортсменів із сильною нервовою системою, якщо вони не проявили повністю своїх можливостей, можна і критично обговорити, не боячись визвати у них занепад настрою.

У процесі психічної регуляції здійснюється зміна психічної активності та само активності. Виділяють три основних механізми регуляції психічних станів:

уявлення;

м'язова релаксація;

слово.

Зміна психічної активності, тобто вплив на мимовільні функції організму, які регулюються вегетативною нервовою системою, буде дійовим в умовах створення конкретного уявлення, яке викликає збудження нервових центрів. Уявлення дії спричиняє такий самий вплив на нашу нервову систему, як і реальний досвід.

Використовуючи відповідні уявлення відчуттів, з якими раніше у людини були пов'язані ті чи інші емоційні стани, вона регулює прояви стану, який необхідний для досягнення успіху, впливаючи на діяльність внутрішніх органів.

Механізм уявлення, як діставання з пам'яті уривків інформації із різного досвіду і створення значущих образів, може використовуватись для зниження рівня тривожності, розвитку впевненості, підвищення концентрації уваги, відновлення після травм. Так, уявлення одужання після травми пов'язується з більш швидкими темпами відновлення травмованих спортсменів.

Уявлення дій програмують м'язи до дій, оскільки всі наші емоції проявляються в певній зміні діяльності внутрішніх органів та м'язового тонусу; почування, переживання переходить у роботу м'язів.

Релаксація м'язів завжди є показником позитивних емоцій, стану спокою, радості, рівноваги

Глибоке м'язове розслаблення здатне послабити або навіть припинити негативні емоції разом із змінами у внутрішніх органах. Постійні перебування в напружених умовах створюють передумови втрати навичок мимовільного розслаблення та появи стійкого гіпертонусу м'язів.

Внаслідок релаксації знижується загальний рівень активації, послаблюється тенденція до виникнення захисних емоцій (хвилювання, тривога, гнів та ін.). Релаксація сприяє виникненню позитивних емоцій, почуття спокою, задоволення, готує нервову систему до відпочинку, веде до зниження тонусу гладкої мускулатури внутрішніх органів, серцево-судинної системи та рухового апарату.

Отже, досягнення повної м'язової релаксації (розслаблення) - це другий механізм впливу на мимовільну діяльність внутрішніх органів, зміни психічного стану.

На фоні релаксації, в результаті зниження тонусу кори, легко фіксується самонавіювання. Як відомо, в момент психічного збудження м'язи мимовільно напружуються. У деяких випадках надлишкове хвилювання настільки перенапружує м'язи, що втрачається здатність ними володіти, знижується концентрація і зосередженість уваги. Коли розслаблюється мозок, розслаблюються і скелетні м'язи. Чим напруженіші м'язи, тим вони активніші, тим більше імпульсів йде від них у мозок і тим він в більшій мірі активізується.

Чим розслабленіші м'язи, тим менша кількість імпульсів поступає від них у головний мозок. А коли мозок отримує все менше і менше збуджуючих сигналів, він починає заспокоюватись, занурюючись спочатку в пасивну бадьорість, а потім у дрімоту.

Сприймання слова, подумки спрямованого на самого себе, на фоні зниженого тонусу кори головного мозку змінює психічний стан. Слово може викликати емоційні реакції, які супроводжуються зміною фізіологічних функцій. Слово може викликати функціональні зміни в організмі, спровокувати хворобу або, навпаки, вилікувати.

В умовах зниженого тонусу кори великих півкуль головного мозку дія слова і його вплив на емоційний стан та інші фізіологічні процеси різко підвищується.

"Есть сила благодатная в созвучии слов живых", - ці слова Лєрмонтова якнайкраще підкреслюють дію слова, благодать, що міститься в словах, благодать, яка проявляється в молитві. Молитва приносить заспокоєння, укріплює дух. В історії Олімпійського спорту закарбований подвиг Грега Луганіса, чотирикратного олімпійського чемпіона зі стрибків у воду. Перед кожним стрибком атлет на декілька миттєвостей завмирає на трампліні; зі складеними руками перед грудьми він шепоче слова молитви. Отримавши травму під час стрибка, він знайшов у собі мужність продовжити змагання і вийти переможцем. Це було оцінено на олімпіаді як прояв високої духовності.

Тобто, використання слова на фоні зниженої коркової активації для впливу на мимовільні функції організму, переживання та поведінку, отже, на психічний стан, є третім механізмом регуляції стану.

Це є навіювання та самонавіювання. В регуляції самоактивності використання слова є самонавіюванням. Спрямоване самонавіювання бажаного психічного стану відбувається при допомозі формул оптимального стану - організуючих формул самонавіювання - на основі принципу зворотного зв'язку, який існує між словами і реальними фактами, які породили ці слова. Використання таких формул характеризує вищу психічну мобілізацію, що пов'язана з концентрацією і зосередженістю уваги.

Ці механізми складають основу майже всіх методів психічної регуляції та саморегуляції. Різниця лише в шляхах, які ведуть до досягнення дрімотного стану та зосередження уваги і в засобах оволодіння ними, що розкривається через основи тренувань психологічних вмінь з метою уникнення дисоціації, розугодження реального та оптимального психічного стану. Величина цього розугодження визначається в процесі психологічної підготовки спортсмена на основі психологічного контролю.