Туристичні ресурси Київської області

З метою комплексного планування та оздоровлення розвитку туризму на території Київської області у новій редакції Закону України "Про туризм" від 18.11.2003р. в залежності від категорій осіб, які здійснюють туристичні подорожі, виділені такі види туризму: дитячий, молодіжний, сімейний, для осіб похилого віку, для інвалідів, лікувально-оздоровчий та ін. Різноманітні регіональні (обласні, районні) програми приділяють увагу вирішенню дитячих та молодіжних проблем на місцях. Серед них Київська обласна комплексна програма «здоров’я нації ” на 2003 - 2011 роки, Обласна програма відпочинку та оздоровлення дітей на період до 2008 року, Програма розвитку туризму в Київській області до 2010 року та ін.

Державна програма розвитку туризму 2010 року одним із важливих завдань ставить розробку заходів щодо державної підтримки організації туристично-оздоровчої та екскурсійної роботи серед дітей, підлітків та молоді.

За даними Держкомстату України у Київській області в 2008 р. оздоровлено 107651 дитину, що становить 47,4% від загальної кількості дітей шкільного віку. З них: дітей сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування – 2454 (79%), дітей-інвалідів – 1766 (32,0 %).

Найкращі показники оздоровлення дітей у таких містах Київській області: Ржищів (71,4% до загальної кількості дітей), Бровари, (64,6%), Славутич (62,4%), Біла Церква (54,8%), Переяслав-Хмельницький (52,3%),Бориспіль (43,9) та Фастів (43,4%), а також в Іванківському (55,6%), Васильківському (52,4%), Макарівському (48,3%), Миронівському (47,2%), Києво-Святошинському (47,0%) та Бориспільському (45,2%) районах.

Упродовж літа 2008 р. в області було організовано роботу 338 оздоровчих таборів (що на 202 більше чим у 2003 році) із забезпеченням харчування, в яких відпочило 41,5 тис. дітей що становить всього 2% від загальної кількості оздоровлених.

Основними чинниками покращення ситуації в напрямку соціального оздоровлення дітей та молоді стало: прийняття розпорядження від 30.04.2004 року №251 "Про заходи щодо організації літнього відпочинку та оздоровлення дітей Київської області у 2004 році"; проведення співбесід з відповідальними працівниками місцевих органів виконавчої влади стосовно фінансового забезпечення та стану підготовки закладів відпочинку до літнього оздоровчого періоду, збільшення кількості дітей, охоплених оздоровчими заходами, а також надання пільг дитячим оздоровчим закладам зі сплати місцевих податків і зборів; проведення семінарів-тренінгів для організаторів літнього відпочинку та оздоровлення дітей.1

В Україні до кінця 2008 року в державі з’явиться стратегія розвитку туризму: внутрішнього та «зеленого», до того ж, поточний рік оголошено Роком туризму та курортів. Наразі ж зелений, або сільський туризм розвивається лише завдяки ентузіазму селян-підприємців: в Україні нині немає ні відповідного закону, ні пільгових кредитів від державних чи комерційних фінансових установ. Натомість у країнах Європи зелений туризм всіляко підтримується та заохочується владою, що допомагає боротися з бідністю на селі.

Наразі в Україні зеленим туризмом займається понад 600 сільських господарів.

Розвиток туризму в Україні суттєво впливає на такі сектори економіки, як транспорт, торгівля, зв'язок, будівництво, сільське господарство, виробництво товарів народного споживання, і є одним із найбільш перспективних напрямків структурної перебудови економіки.

Основними видовими сегментами ринку й надалі залишаться рекреаційний з метою відпочинку, курортно-лікувальний, культурно-пізнавальний (екскурсійний), спортивно-оздоровчий, релігійний туризм. Традиційним національним турпродуктом на ринку міжнародного туризму є відпочинок, курортно-лікувальний, культурний та екскурсійний туризм. Зокрема, за програмою «Намисто Славутича» розроблено понад 250 екскурсійних маршрутів, діють понад 100 курортів на основі мінеральних вод та грязей.1

Маркетингові зусилля спрямовані саме на просування даного традиційного продукту, а також нового, представленого екологічними напрямами та сільським туризмом, шляхом поліпшення інформаційного забезпечення, участі в міжнародних регіональних заходах та проведення національних туристичних виставок, координації з ВТО та іншими міжнародними структурами.

Урізноманітнення і розвиток пропозиції України можливі на напрямах культурно-пізнавального і екскурсійного, екологічного, спортивного, а також сільського туризму. Потребує маркетингових зусиль ринок курортно-лікувального туризму, підтримки та відновлення — ринок круїзного та спортивного туризму, розбудови — ринок гірськолижного туризму. Відносно сегментів споживчого ринку, то основні маркетингові зусилля повинні бути спрямовані на розвиток дитячого відпочинку та оздоровлення, сімейного відпочинку, відновлення та розбудову автотуризму (особливо це актуально стосовно статусу транзитної держави та створення трансєвропейських транспортних коридорів), релігійного туризму.

Основним споживчим ринком залишається ринок масового попиту з превалюючою мотивацію «відпочинок+екскурсії». На ринках нестандартного та елітарного попиту домінуючими можуть бути позиції спортивного та екологічного туризму. Пріоритетним напрямом розвитку є внутрішній туризм. Його активізація передбачає диверсифікацію видових субринків та ускладнення територіальної структури внутрішнього ринку за рахунок формування місцевих територіальних ринків на основі інтенсифікації ресурсної бази туризму і розбудови туристичної інфраструктури. Основним регулятором повинно стати проведення регіональної туристичної політики стимулювання малого та середнього підприємництва у внутрішньому туризмі та організації екскурсійної діяльності.

Отже Київська область на сучасному етапі має достатньо стрімкий розвиток, щорічне збільшення доходів громадян України приведе до більш інтенсивної туристичної діяльності і, зокрема, до збільшення чисельності споживачів з високими доходами. В майбутньому населення України буде характеризуватися як таке, що має підвищену якість життя. Відпочинок, подорожі, мистецтво, культура стануть основними елементами, які заповнять вільний час людини.

ВИСНОВОК

Таким чином, у результаті опрацьованої значної кількості наукових джерел і літератури автор дійшла наступних висновків.

Географічне положення Київської області, кліматичні умови, розвинута економіка – сприяє розвитку туристичної екскурсійної діяльності в досліджуваному регіоні.

Багаті природні ресурси є придатними для різних видів туризму: спортивного, оздоровчого, пізнавального. Важливе туристичне значення мають річки Дніпро, Дністер, Прип’ять, це дозволяє використовувати Київський річковий транспорт. Особливою рекреаційною цінністю є лісові масиви Київської області. Важливе значення для зміцнення і відновлення здоров’я є санаторії, в яких лікують різні види захворювань:серцево-судинні, нервові та ін.

Київщина, володіючи чисельними та культурними цінностям зможе досягти значного економічного розвитку в туристичному бізнесі. Загальновизнане значення пам’яток історії і культури ї важливою частиною культурної спадщини, що уособлює собою невичерпний інформаційний потенціал людства, є важливою ланкою пам’яті народу, носієм багатовікових традицій. На території Київської області є пам’ятки історії , архітектури, мистецтва багато з них – загальнодержавні, а деякі мають світове значення. Історико-культурні ресурси є одним з туристично-рекреаційних факторів, що впливають на розвиток індустрії туризму.

Дослідивши сучасний стан та перспективи розвитку туризму в Київській області автор дійшла висновку, що туристична галузь області характеризується позитивною та сталою динамікою. Київська область має розгалужену мережу автомобільних та залізничних шляхів, через її територію проходять автомагістралі міжнародного значення, залізничне сполучення з усіма регіонами України та країнами СНД, експреси в усі держави Східної Європи, аеропорт Бориспіль» - найбільші повітряні ворота України забезпечують розвиток туризму в Київській області.

Зростання чисельності туристів та обсягів наданих послуг, комплексний підхід до розвитку малого та середнього бізнесу у туристичній сфері створили новий імідж українського продукту.

Отже Київщина, володіючи історико-культурними, унікальними природно-рекреаційними ресурсами, вигідним географічним положенням зможе досягнути значного економічного ефекту в туристичному бізнесі. Особливе в інфраструктурі займають підприємства готельного та ресторанного господарства.

Туризм, як усе суспільне виробництво, переживає нині скрутний період, пов'язаний зі світовою фінансовою кризою. Але поступово іде процес відродження, і Україна виходить на новий рівень у туристичній сфері. Вирішення наявних і виникаючих проблем сприятиме створенню ефективної системи туристичного сервісу на рівні світових вимог та стандартів. Київщина на новому етапі розвитку стане рівноправним і конкурентоздатним партнером, посяде належне їй місце на карті міжнародної рекреації.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ТА ДЖЕРЕЛ

Александрова А.Ю. Международний туризм. - С – пб.: Аспект Преса 2004. – С.240.

Андрушенко І. Немає куточка в столиці у нас, // Нерухомість Києва – 2006. - № 8. – 19 квітня

Болховітінов Е. Вибрані праці з історії Києва. – К.: 1995. - С.322.

Герасименко В.Г. Основи туристського бізнесу. К.: Магістр, 1997. – С. 150.

Громило С. Ідея гармонії і краси в житті з природою. Туристські маршрути України.- //Краєзнавство.Географія. Туризм.-2003.-№21-23.-С.3-20.

Жукова М.А. Индустрия туризма: менеджмент организации. – М.: Финансы и статистика, 2004.- С. 120.

Завадский П.І. Коли вгамується зелений голод?, // Нерухомість Києва - 2005. - №6. – 18 березня

Заповідники і національні парки України. -К.: Либідь, 1999.- С.410.

Ивченко А.С. Вся Украина. – К.: ГНПП «Картографія», 2005. – С.656.

История городов и сел Украинскогй ССР: В 26 т.: - К.: Институтистории АН УССР, 1971. – Т.: Киев. – С.792.

Історична енциклопедія. К.: Ранок. 1917- 2000. Видання ПЕРШЕ. – 270 с.

Істория Киева, в 3 т., 4-х книгах, К.: «Наукова думка», 1982, т.3 – 337 с.

. Ігнаткткін І.О. Палаци і парки України.-К.: Либідь, 1971.-290с.

История Киева. Глав. ред. Касименко О. К.: В 2-х т. – Т. 2. –К.:- с. 86

Средневековый Киев. – К., 1982. – С.372

Спутник туриста. / А. В. Бирюков, И. Я. Брауде, Б. Е. Владимирский и др., сост. К. И. Вахлис. - 2 изд. перераб. и доп. - К. : Здоровье, 1991. – С.360.

Економічний часопис – ХХІ. К.: Світ, 2004. – С.107.

Київська область. Енциклопедичний довідник, К.: ГР УРЕ, 1982.- С.130.

Концепція Держ. Програми розвитку туризму в Україні до 2010 р. – К.: 2001. – С.10.

Куприна Л.Е., Крылова Л.В. Игры и развлечения юных туристов-краеведов. Вып.1. Игры с готовыми правилами. /Метод. рекомендации для учителей, руководителей кружка - экологические игры. - Тюмень: Обл. станция туристов.1990. 36 с.

Ланько А., Маринич О. Фізична географія Української РСР.-К.: Вища школа, 1969.-387с.

Логвин Г.Н. По Україні. Стародавні мистецькі пам'ятки.-К.: Мистецтво, 1968.-343с.

Левковська Л., Чабан Р., Мукін Г. Стан і перспектива розвитку туризму та готельного бізнесу в Україні. - .:Кондор, 2003. – С.4.

Максимович М. Киев явился градом великим :Вибрані українські твори. – К.: 1994. – С.59.

Масляк П.О. та Шищенко П.Г Географія України: Пробний підруч. Для 8-9 кл. серед. шк. – К.: Зодіака-ЕКО, 2000. – 384 с.

Панкова Є.В. Туристичне краєзнавство: Навчальний посібник . – К.: Інститут культури, 2005. – С.125.

Попович С.І. Турисьтично-екскурсійні ресурси України: Вступ до проблеми//Туристичні ресурси України. – К.: Типографія ФПУ, 1996. – С. 13.

Туристично-краєзнавчі дослідження: 36. наук.статей. – Вип. 5. – К.: Типографія ФПУ, 2004. – 361 с.

Украинский советский энциклопедический словар. – К.: Глав. Ред.. УРЕ, 1986. 752 с.

www.ded;

http//novosti.

www.ukrainaincognita.

www.library.if

www.who-is-who.

www.kmv.gov.

www.day.kiev

www.ariu.berdyansk

Размещено на

11 Соскін О. П. Економічний Часопис – ХХI. – К.: 2004. – С. 88 -89.

1 http//novosti.

2Київ: погляд через століття. – К.: Мистецтво, 1988. – С. 36- 37.