Українські спортсмени на олімпійських іграх в Турині

На ЗОІ клятву вимовляли французький гірськолижник Каміль Мандрійон (1924), швейцарський гірськолижник Ханс Айденбенц (1928), американський ковзаняр Джон Ші (1932), німецький гірськолижник Вільгельм Богнер (1936), швейцарський хокеїст Рішар Торріані (1948), норвезький лижник Турб`єрн Фалкангер (1952), італійська гірськолижниця Джулиана Кеналь-Минуццо (1956), американська фігуристка Керол Хейс (І960), австрійський бобслеїст Пауль Асте (1964), французький гірськолижник Лео Лякруа (1968), японський ковзаняр Кейті Судзукі (1972).

Олімпійський вогонь

Являє собою один із традиційних атрибутів ОІ. Вогонь запалюють від сонячних променів в Олімпії, де проходили ОІ Древньої Греції. Потім починається смолоскипова естафета: спортсмени країн, що лежать на шляху від Олімпії до міста-організатора ОІ, вдень і вночі несуть смолоскип до олімпійського стадіону, тому що шлях олімпійської естафети проходить через гори, ріки, моря й океани, її учасники використовують літаки, пароплави, автомобілі, мотоцикли. На шляху естафети з олімпійським вогнем влаштовуються урочисті церемонії. Естафета завершується на відкритті ігор. Від доставленого на головний олімпійський стадіон смолоскипа запалюють вогонь в спеціальній чаші. Олімпійський вогонь горить безупинно до закриття ігор. Цей ритуал існує з 1936, на ЗОІ - з 1952.

Як правило, ця честь надається одному з кращих спортсменів країни, що проводить ОІ або ЗОІ. Однак бувають і виключення. Наприклад, І. Сакаі - народився в день атомного бомбардування Хіросіми (завершення ним смолоскипової естафети з'явилося своєрідною демонстрацією проти погрози атомної війни), Е. Нансен - онук знаменитого норвезького полярного дослідника Фритьофа Нансена.

Олімпійські нагороди

Спортсмени, що зайняли в олімпійських змаганнях 1-3-і місця, одержуються медалями і дипломами; 4-6-і місця - дипломами. За 1-і місце вручається золота медаль (виготовлена зі срібла і покрита не менш ніж 6 г чистого золота), за 2-і - срібна, за 3-і - бронзова. На олімпійсьбких медалях (їх розміри: діаметр не менш 60 мм, товщина 3 мм) зазначається вид спорту, у якому призер досяг успіху. Якщо два спортсмени за підсумками змагань розділили 1-2-і місця, то кожний з них одержує по золотій медалі, а срібні медаль не вручається (це ж правило діє й у тих випадках, якщо 1-і місце поділяють більше 2 чоловік, а також коли поділяється будь-як призове місце). Однак допускалися і виключення з цього правила. Тик, на ОІ 1912 двом спортсменам, що розділили в стрибках із шестом 2-8-і місця, були вручені срібні медалі, а учасники. що зайняли 4-6-і місця, - бронзові нагороди. Подібним же чином вручалися нагороди призерам змагання з гімнастики в 1948.

Учасники командних змагань нагороджуються в такий спосіб. Усі спортсмени, які входили до складу команди і зайняли призові місця, в баскетболі, біатлонові (естафета), бобслеї, велосипедному спорті (командні гонки), водному поло, волейболі, гімнастиці, греблі академічній і на байдарках і каное (двійки, четвірки, вісімки), кінному (подолання перешкод), лижному (естафети), вітрильному спорту, ручному м'ячу, санному спорту (двомісні сани), фігурному катанню на ковзанах (пари), хокею із шайбою, нагороджуються медалями і дипломами. У футболі і хокеї на траві, а також в естафетному бігу і плаванні медалі одержують учасники фінальних змагань, іншим спортсменам вручаються лише дипломи (з 1972 це правило стало поширитися і на командні змагання з фехтування).

У змаганнях, які за визначенням Олімпійської хартії, носять "штучний" характер (місця команди в них визначається за місцями, зайнятими спортсменами в особистих змаганнях), команді, що зайняла призове місце, вручається одна медаль, а спортсмени, що входили в неї, нагороджуються дипломами. Подібним чином нагороджуються команди-призери змагань з кінного спорту і сучасні п`ятиборства.

Неофіційний командний залік (НКЗ)

Загальнокомандний залік на ОІ є неофіційним, тому що, згідно Олімпійської хартії, "ігри є змаганнями між спортсменами, і але між країнами".

Однак вже з 1908 у ряді офіційних звітів про ОІ, випущених організаційними комітетами ігор і національними олімпійськими0 комітетами, а також у різних довідкових виданнях публікувалися дані про командний залік. Спочатку за основу НКЗ брали кількість завойованих медалей: за золоту медаль нараховувалося 3 очка, за срібну - 2, за бронзову - 1 (система 3-2-1, поряд з нею застосовувався і варіант 5-3-1). З 1924 стали нараховувати очки за перші 6 місць у кожнім номері програми - по числу призерів, яким вручаються олімпійські нагороди; при цьому І-е місце оцінювалося в 7 очок, 2-і місце - у 5, 3-і місце - у 4, 4-те місце - в 3, 5-і місце - у 2 і 6-і в 1 очко (система 7 – 5 - 4 – 3 – 2 – 1, застосовувався і варіант 10 – 5 – 4 – 3 – 2 – 1).

Найбільше широко поширена система НКЗ 7-5-4-3-2-1, яка прийнята в більшості країн. Як і інші варіанти НКЗ, ця система не звільнена від недоліків. Якщо порівняння результатів, показаних спортсменами декількох країн в одному виді спорту, досить об'єктивно, то загальна оцінка виступів спортсменів тієї або іншої країни і декількох видах спорту виявляється спірною: на результатах НКЗ сколюється недосконалість програми ОІ.

У НКЗ не враховується загальне число медалей, вручених спортсменам у командних змаганнях. В усіх номерах програми, у яких нагороджується команда, що складається з 2 і більш спортсменів (напр., екіпаж байдарки-двійки, естафетна команда легкоатлетів або плавців, команда футболістів або хокеїстів), у НКЗ зараховується одна командна медаль. Якщо спортсмени або команди поділяють залікові місця, очки, присуджувані в НКЗ, розподіляються між ними нарівно (наприклад, 1-2-і місця - по 6 очок, 3-5-і місця - по 3 очка, 6-і місце - по 0,5 очка).

Розділ 2. Участь спортсменів України в іграх в Турині

ХХ Олімпійські ігри стали надбанням історії, в яку записано і дві українські медалі.

Україна як і завжди приймала участь в олімпійських іграх 2006 року, які проходили в Турині. Турин досить радо приймав учасників та гостей з України. З представників української делегації спорту було досить багато знаменитостей, які підтримували учасників і в якості тренерів, і майстрів вищого класу.

Результати перших днів виступів українських олімпійців викликали змішане почуття нерозуміння, образи і розчарування.

Фігурне катання

На зимових олімпійських іграх Україну представляли спортсмени в таких видах спорту: фігурне катання (одиночне та парне), біатлон, санний спорт, фрістайл та лижі.

У фігурному катанні передбачалося здійснення головних надій. Вони покладалися на танцювальний дует Олена Гришина – Руслан Гончаров. Одесити, які постійно живуть і тренуються в США, йшли до олімпійських нагород близько 10 років і нарешті змогли за останні 2 роки ввійти до еліти танцюристів на льоду. В 2004 році вони піднялися на третє місце в чемпіонаті світу, в 2005 році – завоювали срібло континентальної першості. За класом вони ледь поступаються фаворитам даного виду спорту. Боротьба за золоту медаль в даному виді спорту була досить жорстка. Нашій парі дісталася лише бронзова медаль. Ці спортсмени після Турину вирішили залишити великий спорт, тому на наступних іграх у Ванкувері за боротися медалі будуть інші наші представники. Можливо це будуть учасники олімпійських ігор в Турині Юлія Головіна – Олег Войко, які посіли лише 23 місце в загальному заліку.

Ще є в України потенціал для досягнень у фігурному катанні в одиночному виступі. Олена Ляшенко, колишня чемпіонка і призер чемпіонату Європи, однак ця спортсменка отримавши травму не змогла повністю реалізувати свій потенціал. Олена Ляшенко в загальному заліку посіла 17 місце, а Галина Єфременко – 20 місце.

Парне катання завжди вважалося найбільш складним і травмо небезпечним видом фігурного катання. Саме тому спортивних пар у світі менше, ніж танцювальних дуетів, не говорячи вже про одиночників. У той же час цей вид користується великою популярністю в глядачів, адже виступ ведучих пар - це завжди калейдоскоп складних трюків. А ще - діалог сильного чоловіка і тендітної на вид жінки, що багатьох зворушує. Крім того, пари за традицією розігрують медалі першими й у такий спосіб задають настрой всьому олімпійському турніру фігуристів. Наприклад, у 2002 році скандали на Іграх почалися саме з парного катання.

Що стосується українських пар, то Юлія Белоглазова й Андрій Бех поки не готові вести боротьбу за високі місця, а Тетяна Волосожар і Станіслав Морозов напевно виступили б краще, якби не травма партнера, що перешкодила нормальній підготовці до Ігор. Але і 12-і місце - непоганий результат. Цікаво, що Тетяну вже давно багато фахівців називають "природженою партнеркою". Залишилося тільки Станіславу стати ідеальним партнером.

Біатлон

Після двох добутих медалей від біатлоністів традиційну чекали чудес. Раніше їх здійснювали українки, нині їх схильні чекати від чоловічої збірної, якій видають аванси вже на протязі 10 років, але реалізувати їх вони поки що не змогли. В цьому сезоні на етапах Кубка світу не дотягнулись до п○6єдесталу. Найкращим було лише 4-е місце збірної в естафеті. Саме в цьому виді спорту і варто розраховувати на перемогу.

В індивідуальних гонках ставка йде на самого активного та перспективного – Андрія Дериземлю, єдиного з українців, який перемагав на етапах Кубка світу.

Серед жінок всі надії покладаються на Лілію Єфремову і Оксану Хвостенко. Перша на одному з етапів кубка планети дотягнулась до бронзової медалі, друга непогано виступала в минулому сезоні. Але обом українкам не вистачає стабільності в стрільбі, що є досить вагомим фактором. Ще є Олена Петрова, яка має досить багатий досвід участі у змаганнях, але минулорічна травма не дала змоги повноцінно підготуватися до Турину. Досить невпішні результати показали в естафетній гонці Олена Яковлєва, вона отримала травму і випала із подальшої участі, її підмінила Ніна Лемеш, але теж не показала гарного результату.

Лижі

Самої численної в складі української олімпійської збірної була команда лижників, і це здавалося логічним, адже лижні дисципліни в Україні традиційно популярні. І до того ж у них розігрувалося більше всього медалей. Одна і головна надія в цьому виді спорту – Валентина Шевченко, вона встигла за чотирирічний цикл завоювати Кубок світу – 2004 в класичних дисциплінах. На жаль найкращий сезон у кар`єрі українки не співпав ні з проведенням Олімпіади, ні чемпіонату світу. В олімпійському році вона встигла відзначитися третім місцем на одному з етапів Кубка світу. Але першу гонку в дуатлоне вона провалила - 14-і місце. Не працювали, за словами самої спортсменки, м'яза й в індивідуальній гонці на 10 км - 21-і місце. Тому головна ставка була зроблена в масовому старті на дистанцію 30 км вільним стилем. А сюрпризи на цій дистанції не рідкість.

Сані

Українські саночниці в цьому році підійшли до п`єдесталу досить близько. На етапах кубка світу в активі Лілії Лудан – 5-те місце, Наталії Якушенко – 2-ге. В загальному заліку вони відповідно восьма і сьома. Головна надія покладається на Якушенко, для якої Олімпіада буде вже четвертою в її кар`єрі.

Розділ 3. Основні переможці олімпіади в Турині

В загальну заліку на рахунок України зараховано лише дві медалі, і ті бронзові.

Таблиця 1 Медалісти олімпіади в Турині

Більшість спортсменів України на Олімпіаді в Турині зайняли непризові місця. Наведемо деякі результати участі в Олімпіада – 2006.

Таблиця 2. Результати олімпіади в Турині

Висновки

З виникненням у Древній Греції змагань у силі і спритності, що проводилися в невеликому місті Олімпія, зв'язане багато легенд і міфів. Першими олімпійськими іграми (ОІ) древніх греків вважаються ігри 776 до н. е., але змагання в Олімпії проводилися задовго до того, як стали загально грецьким святом.

Олімпійські ігри проводяться один раз на 4 роки. Устав Олімпійських ігор називається Олімпійською хартією. Вищим керівним органом олімпійського руху являється міжнародний олімпійський комітет. В кожній країні-учасниці створений та функціонує національний олімпійський комітет.

Олімпійські ігри мають свої атрибути: емблему, яка складається з 5 переплетених кілець блакитного, чорного, червоного, жовтого та зеленого, прапор – біле полотнище з емблемою, олімпійська клятва, олімпійський вогонь. На кожних іграх переможці отримують нагороди та дипломи, учасники командних змагань раніше отримували нагороди кожен, а тепер нагороду отримує останній учасник командної естафети.

Олімпіада – 2006 проводилася в Турині. Це була ХХ Олімпіада. Із українських спортсменів приймали участь 53 учасники в 10 із 15 видів програм. Призерами Турину стали: Олена Гришина/Руслан Гончаров (фігурне катання (танці)) – бронзова медаль, Лілія Єфремова (біатлон) – бронзова медаль.

Найбільш перспективними були учасники: фігурне катання (Антон Ковалевський, Олена Ляшенко, Галина Єфременко, Юлія Головіна/ Олег Войко, Тетяна Волосожар/Стініслав Мороз, Юлія Белоглазова/ Андрій Бех,), індивідуальна гонка (Валентина Шевченко) дуатлон (Валентина Шевченко), сані (Лілія Лудан)

Література

Алексеев Р.О. Международное олимпийское движение. – М.: Знание, 1966. – 96 с.

Вернер А. До чого догрались Игры в Турине. // Мой спорт. - № 3. – 2006. – С. 48.

Волобуєв М. Лилий Єфремова: „Победа, как сказочный сон. Просыпаться не хочется.// Мой спорт. - № 3. – 2006. – С. 42.

Заболотный И. Лики и блики.// Мой спорт. - № 3. – 2006. – С. 38.

Любомиров Н. Советский спорт и олимпийское движение. – М., 1963.

Очерки по истории физической культуры / Под ред. Е.Н. Петрова. – М., 1967.

Победоносец Д. В Турин, за медалями? // Аргументы и факты в Украине. - 2006. - № 6. – С. 35.

Платонов В.Н., Гуськов С.И. Олимпийский спорт. – К.: Олимпийская литература, 1994. – 495 с.

Платонов В.Н. Теорія спорта. – К.: Вища школа, 1987. – 424 с.

Рубан Н. Охота голодного волка. // Мой спорт. - № 3. – 2006. – С. 74.

Саввин В. Вчера, сегодня и завтра международного олимпийского комитета. – М., 1967.

Соболев П., Калинин Н. Олимпийские игры. – М., 1955.

Соболев П. Олимпия, Афины, рим. – М., 1960.

Фоменко А. Прощавай, Турине! До зустрічі у Ванкувері. // Україна молода. – 26 лютого 2006 р. – С. 20.

Хавин Б. Все об олимпийских играх. – М.: Физкультура и спорт, 1974. – 576 с.

Шишигин М. Путь к Олимпу. – М., 1967.