Організація та проведення шкільних спортивних змагань

ЗМІСТ

Вступ

І. Характеристика спортивних змагань школярів, принцип їх організації

1.1 Підготовка фізкультурного активу

1.2 Організація і зміст підготовчих занять

1.3 Підготовка та оформлення місць для змагань

1.4 Інформаційне забезпечення змагань

Висновок до розділу І

ІІ. Організація загально шкільних змагань на прикладі "Малих олімпійських ігор"

2.1 Літні "Малі олімпійські ігри" в школі

2.1.1 Розробка плану підготовки свята

Складання положення про свято

Програма занять

Учасники

Порядок та умови визначення особистої і командної першості (система заліку та оцінка)

Нагородження

Термін подання заявок

2.1.8 Методичні поради по організації свята

2.1.9 Суддівство

2.2 Зимові "Малі олімпійські ігри"

2.2.1. Підгонка та оформлення місць змагань, ігор, атракціонів

2.2.2 Організація суддівства з лижних гонок

ІІІ. Організація спортивних ігор та змагань в молодших класах

3.1 Рухливі ігри

3.2 Ігри на місцевості

3.3 Ігри взимку

3.4 "Веселі старти"

3.4.1 Розподіл обов’язків серед членів штабу

Висновок до розділу ІІІ

Висновок

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Вступ

Школа – це "другий дім", і задача педагогів полягає в тому, щоб зробити цей "другий дім" затишним та теплим, щоб діти йшли туди ранком з бажанням , а не тому, що " так потрібно".

І тому, організація позакласної роботи дуже важлива. Однією із форм такої роботи є організація та проведення спортивних змагань в школі.

Висвітлення саме цієї теми я обрав для своєї курсової роботи, оскільки вважаю, під час проведення таких заходів, в учнів виховується самостійність, впертість; і нехай не всі стануть олімпійськими чемпіонами, головне не перемога, а участь.

І можливо в майбутньому ті, хто стане причетним до видатної події в спортивному житті, беруть участь у таких змаганнях, починаючи зі шкіл, ДЮСШ та рухаючись вперед – до обласних та всеукраїнських змагань тощо.

Звісно, не всі стануть відомими спортсменами, але перш за все – це здоров’я, правильна постава та радісна посмішка, а разом з цим заряд енергійності та бадьорості.

Що для нас майбутніх вчителів дуже важливо, адже коли дитина здорова, вона і навчальний матеріал засвоює краще, і рівень мислення на вищому рівні та і менше пропусків уроків по хворобі.

Мета: Висвітлити основні підходи та методичні поради в організації спортивних змагань в школі на прикладі декількох описаних спортивних свят.

Завдання: 1. Довести, що спортивні змагання це не боротьба одного дня, до перемоги потрібно йти постійно та поступово, виховуючи силу волі та витримку.

2. Спортивне свято не лише для тих хто, займається спортом, а також для заохочення тих учнів, які про це ще не думали.

3.Масові заходи не лише для визначення переможців, вони насамперед згруповують учнів, здружують між собою класи та учнів всередині одного класу, оскільки " перемога одна на всіх".

Гіпотеза

Я вважаю що успіх проведення шкільних змагань, залежить від правильної організації свята, від вірності та порядку визначених кроків, доцільно обраного комітету змагань, проведення тренувальної та агітаційної роботи, і як результат - радість в очах дітей та майбутні спортивні перемоги на вищому рівні.

І. Характеристика спортивних змагань школярів, принцип їх організації

У школі можна організувати різні за характером спортивні змагання:

внутрішньокласні;

між окремими класами;

загальношкільні.

Популярні в школах також дні бігуна, стрибуна, метальника, плавця; внутрішньо класні та загально шкільні спартакіади, до програми яких можуть входити легкоатлетичні вправи (біг, метання, стрибки), а також спортивні ігри. Можна цікаво організувати і провести змагання з чотириборства.

Великим успіхом, особливо в учнів молодших класів користуються " Веселі старти", до програми яких входять рухливі ігри, комбіновані естафети, конкурси, атракціони. Спортивні змагання можна провести під девізом "Олімпійці – серед нас", " 1+2", спортивні вечори, клуби веселих та винахідливих, ігри – вікторини фізкультурної тематики тощо.

Цікаво проходять масові комплексні змагання: "Малі олімпійські ігри", "Старти надій", спартакіади з парадом, оглядом строю і пісні, присвячені знаменним спортивним подіям та святам.

Перш ніж зупинитися на якійсь формі змагань, потрібно зважити насамперед на умови школи - кількість та контингент учнів, наявність спортивної бази, кліматичні умови та інше. Організація й проведення масових спортивних заходів не тільки цікава справа, а й копітка, що потребує доброї підготовки. Із цим завданням колективістам фізичної культури без активної допомоги керівництва і всього педагогічного колективу школи справитися важко.

В кожній школі протягом навчального року можна добре підготувати та провести 2-3 загальношкільних свят. Такі свята краще проводити у вихідні або святкові дні. Це дасть можливість батькам і знайомим учнів бути присутніми на спортивних змаганнях, допомогти в суддівстві або й самим спробувати позмагатися у визначених для них вправах.

Важливою умовою успішного проведення будь – якого спортивного свята є створення дійового організаційного комітету, який зможе оперативно розв’язати питання, пов’язані із святом.

Велике значення має і своєчасна пропаганда свята серед шкільного колективу. До агітаційно – пропагандистської роботи, як правило, залучується фізкультурний актив школи.

Учням, які братимуть участь у спортивних змаганнях, треба добре підготуватися до свята. Організатори свята допомагають раціонально спланувати роботу спортивних секцій з різних видів спорту, продумують спеціальні домашні спортивні завдання, влаштовують консультації тренерів та кращих інструкторів, радяться з лікарями, щоб успішно справитися із цим нелегким завданням.

Щоб гарно провести свято, необхідно мати спортивний інвентар та добре обладнані спортивні майданчики. Впорядкувати майданчики, виготовити та відремонтувати дрібний спортивний інвентар допоможуть учні.

Успіх свята значною мірою залежить від роботи суддівської колегії. Тому до комплектування суддівських бригад для обслуговування змагань і конкурсів слід підходити дуже серйозно. Бажано за кілька днів до свят провести із суддями відповідні семінарські заняття. Не завадить добре продумати і правильно скласти положення про те чи інше спортивне свято.

Положення рекомендується складати приблизно за таким планом:

Мета і завдання.

Підбиття підсумків, визначення найсильніших спортсменів і команд.

Місце і час проведення.

Бажано, щоб час проведення свята відповідав раніше запланованому в календарному плані фізкультурно – масової роботи школи.

Керівництво.

Хто організовує і проводить змагання та ігри, хто допомагає?

Учасники.

Хто бере участь у змаганнях та іграх: всі школярі чи тільки команди від класів? Враховується вік і стать дітей. До участі у спортивних змаганнях учні допускаються за згодою лікаря.

Програма.

Опис вправ, визначення довжини дистанцій, перелік інших вимог.

Умови заліку і визначення переможців.

Це один із основних розділів положення. В ньому з цілковитою ясністю і конкретністю йдеться про те, як визначити переможців і призерів у особистій і командній першості. Залежно від програми і характеру змагань визначаються і умови заліку, адже спортивні змагання бувають особисті, командні і особисто – командні.

Особисті змагання – це змагання, в яких виявляються особисті результати учасників.

Під час проведення командних змагань визначаються переможці лише серед команд і колективів. При цьому враховують суму очок або балів, одержаних заліковою кількістю учасників ( за таблицею оцінок), суму результатів, досягнутих заліковими учасниками, а також місць, кількість результатів або очок учасників, які здобули ті чи інші місця.

Командні змагання можна влаштовувати не тільки з волейболу, ручного м’яча, футболу, хокею, баскетболу, а й інших видів спорту.

До особисто – командних змагань належать такі, в процесі яких окремо оцінюються результати як кожного учня, так і команди. За сумою очок (результатів, місць) виводяться відповідні місця серед класів. Важливо дотримуватися одного із основних законів змагань - створення однакових умов для всіх учасників . Інколи, наприклад, у класі буває більше старших за віком дітей. Безумовно, цей клас переможе в спортивних змаганнях. Перевага буде і за тим класом, де більше хлопчиків. Отже, завжди треба об’єктивно оцінювати особисті і командні результати.

Підбиття підсумків та вручення нагород.

Це дуже важливий виховний момент. Саме тому слід продумати, чим відзначити переможців і як це зробити? Бажано, щоб, крім традиційних грамот та дипломів, переможців та активістів відзначили ще й оригінальними призами. Можна видати квитки на цікаву виставу чи концерт, влаштувати екскурсію, тощо. Після нагородження слід обов’язково назвати імена та прізвища тих, хто взяв активну участь в організації свята, висловити їм свою подяку. І дітям, і їхнім батькам буде приємно відчути, що працю кожного помітили.

Під час проведення змагань великого значення надають і веденню протоколів. Зразковий облік і правильна обробка результатів змагань дають змогу своєчасно підбити підсумки. Учасників спортивного свята необхідно ознайомити з положенням. Не буде зайвим нагадати і про такі обов’язкові загальновідомі вимоги: знати основні правила змагань, виступати в охайному спортивному одязі, бути дисциплінованими, ввічливими.

Програми спортивних свят можуть бути різними за змістом, але все ж ми радимо дотримуватися єдиної схеми їх проведення: урочиста частина, показові спортивні змагання, масові змагання (конкурси, веселі естафети, рухливі ігри та атракціони), закриття свята.

В урочистій частині (відкритті) свята учасники змагань шикуються для параду, командуючий парадом віддає рапорт голові оргкомітету, керівники школи вітають гостей свята, потім піднімається прапор змагання, починається марш – парад.

Під час показових спортивних виступів свою майстерність демонструють гімнасти, акробати, влаштовують змагання з боротьби, боксу, фехтування та інших видів спорту. Святковості та урочистості надають як індивідуальні, так і групові довільні вправи без предметів та з предметами (гімнастичними палками, гантелями, стрічками, булавами тощо), а також комбіновані виступи хлопчиків і дівчаток ( колони, концентричні кола з різними предметами, піраміди).

У програму спортивних змагань включаються доступні для учнів види спорту. При цьому розробляються окремо для кожного виду умови заліку і визначення переможців.

Програма масових змагань складається з різних загальнодоступних конкурсів, рухливих ігор, веселих естафет, атракціонів. До них залучаються не тільки учасники свята, а й гості.

Закриття свята повинно бути яскравим, урочистим, щоб запам’яталося учням. Обов’язковими умовами є дотримання урочистого церемоніалу нагородження переможців, опускання прапора змагань, коло пошани переможців.

Спортивні свята виховують у школярів почуття колективізму, наполегливість у боротьбі із труднощами, витримку, вміння володіти собою при поразці, почуття відповідальності за спортивну честь свого колективу.

1.1 Підготовка фізкультурного активу

Спортивно – масову роботу в школі не можна широко розгорнути без допомоги фізкультурного активу. Тому з перших днів шкільних занять педагог з фізичного виховання повинен подбати про створення такого активу. Таку роботу проводять, перш за все визначаючи хто учні ДЮСШ або спортсмени розрядники. Ці дані допоможуть вдало підібрати фізкультурний актив , а потім правильно спланувати дану роботу.

Діяльність фізкультурного активу завчасно планується. В перспективному плані до розділу "Навчально – тренувальна робота" педагоги фахівці з фізичного виховання включають приблизно такі пункти:

На зборах класів обрати фізоргів і капітанів.

Записати бажаючих набути навички юних інструкторів і суддів з видів спорту.

Організувати семінари підготовки фізкультурного активу по групах. Перша група - фізорги класів, члени ради фізичної культури або спортивного клубу. Друга – юні інструктори, які проводять тренувальні заняття з дів спорту ( самостійно або під контролем старших) , капітани команд, які допомагають у тренування, судді з видів спорту, секретарі на змаганнях. Третя група - активісти, які організовують масові спортивні заходи.

Розробити тематику семінарів у кожній групі.

Створити раду фізичної культури.

Шкільний актив – це насамперед рада фізичної культури, яку обирають на загальних зборах. Склад ради – 7-9 осіб: голова, заступник голови, секретар і відповідальні за визначені ділянки роботи. Мається на увазі:

Навчально – тренувальна робота:

Засідання ради фізичної культури, інструктаж фізоргів, підготовка фізкультурного активу, семінари - практикуми для юних інструкторів і суддів із спорту, організація загальних зборів фізкультурників, заняття в фізкультурних гуртках, шкільних спортивних секціях, тренування збірних команд, плавання, самостійні заняття учнів фізичними вправами.

Фізкультурно – оздоровча і спортивно – масова робота:

Дні здоров"я, спортивні свята, спортивні змагання, туристські походи, товариські зустрічі, спартакіади, військово – спортивні ігри на місцевості.

Агітаційно – масова робота:

Оформлення стендів, плакатів, випуск фотобюлетнів, стінних газет і

радіогазет на спортивні теми, бесіди, присвячені охороні здоров"я, фізичній культурі і спорту, поках кінофільмів та діафільмів на спортивну тематику, проведення спортивних конкурсів, вікторин, організація спортивних вечорів, зустрічей з майстрами спорту, показові спортивні виступи.

Господарча робота:

Зміцнення спортивної бази, виготовлення найпростішого інвентарю, афіш, плакатів, контроль за зберіганням та експлуатацією спортивних майданчиків.

Після того як фізкультурний актив підібрано, його члени проходять відповідну підготовку. З цією метою організовуються короткочасні ( 8 – 10 год.) семінари – практикуми. Тематика цих занять, наприклад для фізоргів класів така: обов’язки фізорга, облік фізкультурної роботи, оформлення класного фізкультурного куточка, складання заявок, протоколів, таблиць, відомостей спортивних змагань, змагання з рухливих ігор, тренування в подачі стройових команд, внутрішньо класні спортивні змагання.

Для підготовки громадських інструкторів з видів спорту в школі організовують семінари ( курси ) за ширшою і ґрунтовнішою програмою. Бо вони після закінчення семінару мають бути обізнані і з основами методики проведення тренувальних занять, і з основними правилами змагань з окремих видів спорту, вміти пояснити і показати техніку виконання фізичних вправ. Заняття з теоретичного розділу семінару проводять у формі лекцій і бесід з методичним розбором матеріалу, що вивчається, із широким використанням наочності ( плакатів, таблиць, діапозитивів, кінокільцівок, кінограм), з відвідуванням занять досвідчених тренерів з різних видів спорту.

На практичних заняттях слухачі семінару під контролем педагога фізичної культури проводять агітаційно - масову роботу з учнями, читають їм лекції, керують тренуванням, беруть участь у суддівстві змагань . Вони також практикуються у веденні і складання облікової документації ( журналу секційних занять, плану – конспекту тренувальних занять, протоколів змагань, відомостей).

На підсумкових заняттях всі слухачі семінару складають залік з теоретичних та практичних розділів програми. Тим, хто успішно склав їх, видається посвідчення.

Навчальний план семінару по підготовці громадських інструкторів включає такі теми:

Фізична культура і спорт в Україні (1,5 год.).

Вплив занять фізичними вправами на організм людини ( 1 год.).

Організація і зміст роботи спортивних секцій, гуртків, груп ( 3 год.).

Організація і проведення спортивно – масових заходів ( 3 год.).

Основи методики навчання і тренування з видів спорту ( 3 год.).

Тренерська практика з видів спорту ( 10 год.).

Важливу роль в організації й проведенні спортивних заходів відіграють спортивні судді. Жодне шкільне змагання не обходиться без допомоги юних суддів з числа учнів. І чим краще вони підготовлені, чим краще виконують свої обов’язки, тим успішніше проходять змагання.

Досвід показує, що підготовку юних суддів з різних видів спорту можна здійснювати по – різному. Найпоширеніші тут дві форми підготовки: 12 – 20 годинний семінар, що проводять з групою кращих спортсменів з того чи іншого виду спорту, або підготовка спочатку на заняттях шкільних спортивних секцій, і потім на короткочасних 3 – 5 годинних семінарах. Семінарські заняття проводить або сам вчитель фізичної культури, або фахівці з шефських підприємств, або батьки. До складу слухачів семінару, як правило, залучають учнів 7 – 11 –тих класів.

Теоретичні заняття семінару проводять у формі лекцій, доповідей або бесід. Учням розповідають про правила і методику суддівства, наводять приклади з практики, дають запитання слухачам, запрошуючи їх до обговорення тих чи інших питань, що можуть виникнути під час змагань. Після кожного заняття, як правило, задають домашні завдання: вивчити щойно пройдений матеріал, розв’язати 2-3 ситуації з цього розділу тощо.

Досвід суддівства школярі набувають на практичних заняттях під час шкільних змагань і товариських зустрічей. Важливо навчити юних суддів правил змагань, вміння застосовувати їх, швидкості реакції на зміну ситуації, точності прийнятих рішень, жестикуляції, вміння вибрати місце і перечуватись під час виконання обов’язків, постановці голосу, судді мають бути ввічливі, вимогливі і принципові до учасників та глядачів, по формі вдягнені ( костюми, наявність знака, нарукавні пов’язки).

1.2 Організація і зміст підготовчих занять

Навчально – тренувальні заняття з тих видів спорту, що ввійдуть до програми свята, починають заздалегідь. Ще на початку навчального року вчитель фізкультури визначає, кому з учнів для успішних виступів у спортивних змаганнях досить регулярно відвідувати уроки фізичної культури, кому необхідно тренуватися у спеціальних групах, хто потребує додаткової індивідуальної підготовки.

Підготуватись до участі в змаганнях учням допомагають заняття в спортивних секціях, секціях загальної фізичної підготовки.

Не нехтують і спеціальними домашніми завданнями. Характер та спрямованість цих завдань також різні. Одним учням педагог радить приділяти більше уваги вправам , що розвивають силу ( вправи з гантелями, віджиманням в упорі, підтягування ), іншим – більше бігати, стрибати.

Щоб домашні завдання принесли якомога більшу користь, встановлюють постійний контакт із батьками та класними керівниками. Батьки допомагають дітям вибрати цікаві ігри, рекомендують цікаві фізичні вправи, стежать за систематичним і якісним їх виконанням. Уже увійшло до обов’язків батьків - привчити дитину щодня робити фіззарядку, дотримуватися правил особистої гігієни, раціонально сплановувати й використовувати вільний час, суворо дотримуватися розпорядку дня, режиму навчання та відпочинку.

Класні керівники теж допомагають вчителю фізкультури в цій справі. Вони серйозно ставляться до домашніх завдань з фізичної культури, контролюють їх виконання, ведуть роз’яснювальну роботу з батьками та учнями.

Тренувальні заняття проводять як вчителі фізкультури, так і спеціально підготовлені під їхнім керівництвом громадські інструктори з числа учнів – старшокласників, шефів, батьків. Заняття будуть за такою структурою: підготовча частина, тобто тренування з визначеного виду вправ – 25 –30 хвилин; заключна частина ( вправи на дихання, розслаблення) – 5 – 7 хвилин.

Спочатку, як правило, діти виконують загально розвиваючі вправи, потім переходять до виконання вправ з бігу, метань, стрибків, подолання перешкод. На закінчення занять проводять рухливу ігру, естафету. Практикують також ігрові заняття, до яких включають 4 –5 рухливих ігор. Для ефективнішого проведення занять групу поділяють на 2 – 3 підгрупи залежно від фізичної підготовленості школярів з того чи іншого виду вправ. Хоча навчально – тренувальні заняття в секціях за змістом і структурою аналогічні до уроку фізкультури, це не означає, що за формою та організацією вони копіюють урок. Інструкторам чи тренерам на громадських засадах слід уникати шаблону й одноманітності в роботі з учнями . Вони повинні вміло використовувати на заняттях такі надійні засоби, як ігрові моменти і змагання. Наприклад, після загальної розминки підгрупа, яка повинна виконувати стрибки в довжину, шикується в шеренгу по одному ( за зростом, на правому фланзі хлопчики, за ними дівчатка ) і розподіляються на "перший другий". Після того другі номери по команді роблять крок уперед і повертаються кругом. Створивши таким чином "перших" і "других", називають капітанів, як правило, правофлангових. Кожен "перший" номер, "знайомлячись", тисне руку своєму суперникові – "другому". І так змагається кожна пара, виконуючи певні завдання. Скажімо, хто більше присяде на одній нозі – переможцеві 3 очка, нічия – по 2, переможеному – 1; хто далі стрибне з місця, відштовхнувшись однією ногою, - переможцеві – 2 очка, переможеному – 1; двома ногами – 2 і 1; хто найправильніше відштовхнеться в стрибку з розгону – за точне попадання на брусок – 3 очка, за недоступання – 2, за переступання – 1 і т.д. Очки підраховує асистент ( учень, звільнений від занять лікарем ). Наприкінці оголошується команда – переможець.

Після цього збоку від спортивної ями встановлюють прапорець, який позначає кращий результат або рекорд школи в стрибках у довжину для дівчаток і хлопчиків. Кожен намагається стрибнути якнайближче до прапорця.

Заняття з метання проводять так. Після розминки учні кидають шишки, дротики на дальність і по мішенях, що встановлені на різних відстанях. Після цього діти переходять до метання тенісного м’яча на дальність з місця та розбігу.

Під час занять з бігу використовують такі зацікавлюючи вправи, як біг за лідером, вгору, із схилу вниз ( хто швидше ). Включають різні естафети із подоланням природних перешкод.

Провести навчально – тренувальні заняття ігровим і загальним методам допомагають вдало підібрані ігри. Ось деякі з них.

Зустрічні старти.

Учасники розташовуються в зустрічних колонах на відстані 30 метрів один від одного на розміченому майданчику. За сигналом біжать перші номери. Минувши стартову лінію, вони оббігають колону проти часової стрілки, доторкуючись до плеча гравця, який стоїть першим, передають естафету бігу і стають укінець колони. Виграє та команда, яка першою закінчила естафету. Інструктор може фіксувати час кожного учасника, щоб перевірити, наскільки поліпшився його результат.

Зміна місць.

Хлопчики двух команд розташовуються шеренгами на протилежних сторонах майданчика. Відстань між лініями 30 або 60 метрів ( залежно від віку дітей ).

Гравці розмикаються на всю ширину майданчика. Хлопчики і дівчатка змагаються окремо. Перед початком гри всі учасники приймають положення низького або високого старту, а після сигналу намагаються як можна скоріше перебігти на протилежний бік, щоб звільнити середину майданчика. Керівник фіксує результат. Учні, які встигли перетнути лінію "дома" перед тим, як керівник махнув прапорцем, вибувають з гри, а решта повторює перебіжку в зворотний бік. Та команда, в якої гравців залишилося менше, стає переможцем. Після хлопчиків у грі беруть участь дівчатка. Можна комплектувати команди для перебіжок з двох навчальних груп, де учні однакові за віком.

Кругова естафета.

Змагаються дві команди. Бігову доріжку навколо футбольного поля ділять на 60 – метрові відрізки. На кожному етапі ставлять по одному гравцю від команди. Дають загальний старт: два учні біжать вперед до другого етапу. Як тільки вони добігають і торкаються плеча свого товариша, той біжить до наступного етапу і т. д. Перемагає команда, гравці якої швидше пробігли одне або два кола.

Командна дуель.

Дві команди шикуються шеренгами одна проти одної на відстані 35 метрів. Лінії , де шикуються команди, позначають збоку червоними прапорцями. На відстані 5 метрів від лінії шикування в напрямку "противника" проводять другу лінію. На її кінцях також встановлюють прапорці, але іншого кольору (наприклад, жовтого ). Гравці по черзі кидають м’яч в напрямку протилежної команди. Кожен має право кидати тричі. Якщо м’яч приземлився на стороні противника за лінією з червоним прапорцем, команда – переможець одержує 2 очка. Якщо м’яч перелетів лінію із жовтим прапорцем, команді зараховують 1 очко. Кидок не оцінюють, якщо м’яч не долетів до лінії жовтого прапорця. До заліку йде один кращий кидок учня. Виграє команда, яка набрала більше очок.

Хто вище стрибне.

У секторі для стрибків установлюють планку на доступній для гравців висоті. У грі беруть участь дві команди. Стрибають спочатку хлопчики, потім дівчатка. Якщо учасник подолав планку, він продовжує змагатися. Після невдалої спроби гравець вибуває із змагань (можна давати 2-3 спроби ). Планку переставляють вище. В якій команді залишиться більше гравців після 3,4,5 – ї зміни висоти, та перемогла.

До стройового огляду та масових гімнастичних виступів кожний клас готується окремо. Перед цим фізорги знайомлять учнів із комплексом гімнастичних вправ та вимогами до них. Репетиції проводять після уроків.

Під час репетицій із стройового огляду основну увагу приділяють виконанню таких стройових прийомів:

Шикування класу. Виконання команд: "Клас, в одну шеренгу шикуйсь! Рівняйсь! Струнко! По порядку розподілись!"

Рапорт фізорга ( командира ) про готовність класу до участі в святі.

Відповідь на привітання.

Повороти на місці за командами: "Направо!", "Наліво!", "Кругом!"

Розподіл на перший – другий за командою: "Клас, на перший – другий розподілись!"

Перешикування з однієї шеренги в дві і навпаки за командами: " У дві шеренги шикуйсь!", " В одну шеренгу шикуйсь!".

Розмикання і змикання в одно шеренговому строю за командами: "Вправо (вліво) на два ( три , чотири ) кроки розімкнись!", "Клас, до направляючого ( до середини ) зімкнись!"

Перешикування класу в колону по три ( чотири ) з одно шеренгового строю ( кожний клас після цього складатиметься з трьох – чотирьох відділень, вишикуваних за номерами). За командою "Клас, направо ! У колону по три (чотири ) кроком руш!" перше відділення починає повільно рухатися прямо; друге – трохи швидше; третє – широким кроком обходить ліворуч і т. д. Коли командири відділення стануть поруч, крок, вирівнюється.

Ходьба в колону по три (чотири), захід плечем за командою: "Праве (ліве) плече вперед руш!"

10.Ходьба в строю з піснею.

11.Рівняння під час ходьби за командою: "Клас, струнко!", "Рівняння направо (наліво)!", "Клас, вільно!"

На репетиціях масових гімнастичних вправ виконують той чи інший комплекс вправ ( з предметами і без предметів ). Обов’язково придумують, як оформити виступ, щоб він по можливості відображав подію, якій присвячений. На перших заняттях учням пояснюють, а потім показують, як виконується кожна вправа окремо. На наступних добиваються, щоб комплекс вправ виконувався без інтервалів. Усі вправи виконуються в обидва боки, дотримуючись вихідних положень і точності заданих рухів ( за напрямом, амплітудою, темпом ). Дуже важливо, щоб керівники постійно стежили за поставою учнів.

Після того , як роботу налагоджено, проводять одну – дві зведені репетиції. Як правило, вони проходять у музичному супроводі. На майданчиках, де відбуватимуться репетиції ( а потім і свято ), фанеркою, прибитою до землі довгим цвяхом, позначають місце розташування кожного класу. Найбільше враження справляють гімнастичні вправи із предметами: гімнастичними палицями, різнокольоровими прапорцями, м’ячами, обручами. Пожвавлюють вправи різні перешикування - прямокутниками, ромбами, трикутниками, концентричними колами тощо.

Заздалегідь проводять також репетиції показових виступів – виконання акробатичних пірамід, виступи кращих спортсменів школи або запрошених майстрів.

1.3 Підготовка та оформлення місць для змагань

Із класом або бригадою учнів, які відповідають за підготовку місць для змагань, проводять інструктаж, розповідають, який треба інвентар та обладнання в процесі змагань, як художньо оформити місця змагань, щоб створити святкову атмосферу.

Місце змагань з бігу на короткі дистанції розмічають білими лініями шириною 5 сантиметрів. Лінія старту входить до загальної довжини дистанції ( лінія фінішу не входить ). Бігових доріжок може бути від 2 до 6. Ширина кожної з них – 1 метр 25 сантиметрів. Перед фінішем креслять 5 паралельних ліній, завдяки яким визначають відстань між бігунами в момент дотику першого з них до стрічки. На рівні фінішної лінії встановлюють два стояки висотою близько 1,5 метра, щоб натягнути фінішну стрічку. Висота стрічки – 122 сантиметри для старших юнаків, 110 – для дівчат – старшокласниць, дівчаток і хлопчиків. Потрібні також секундоміри і два прапорці – один для стартера ( бажано з чорно – білими клітинками ) і другий для суддів на фініші.

Для змагань із стрибків у довжину з розбігу обладнують спортивну яму довжиною 5 –6 метрів, шириною 2,5 – 3 метри і глибиною 40 – 50 см, яку заповнюють піском. По периметру її обставляють дошками, оббивають товстою гумою чи іншим м’яким матеріалом. Обладнують також рівну з твердим покриттям доріжку для розбігу довжиною 25 – 30 метрів і шириною не менше ніж 1,25 метра.

На відстані 2 метрів від краю спортивної ями на доріжці врівень з ґрунтом закопують