Розвиток і розширення туризму в Україні
В Україні відвіку займаються яхт-спортом. Яхтобудування та водний туризм, як і гонки на яхтах мають багаторічні традиції. У нових умовах настав час Україні вирішити питання про створення наукової концепції розвитку сучасної індустрії яхтового туризму, яка б створювала сприятливі умови для розвитку туризму і процвітання культурної спадщини України. Дана концепція повинна включати створення сучасних яхт-центрів для розвитку інфраструктури водного туризму, парусного спорту та яхтинг-індустрії, загальноприйнятих в міжнародній практиці. Створення елементів яхтового та яхт-клубного сервісу, розвиток українського яхтового і малого суднобудування, створення сучасних яхт-клубів («марін») – спеціалізованих установ (портів), що виконують завдання підвищення рівня обслуговування і сервісу в районах масового відпочинку на воді.
На мою думку, для розвитку такого специфічного виду бізнесу як яхт-туризм необхідно привернути компетентних фахівців, які докладуть всі зусилля для створення могутнього центру яхтингу в Україні.
3.2 Сільський туризм – перспективний напрямок розвитку туристської індустрії України
Одним з напрямків усталеного розвитку туристської індустрії, що спрямований на охорону та розвиток української природи та культурно-історичної спадщини, на сприяння міжетнічній толерантності та залучення людей до активної участі у вирішенні власних фінансових проблем, сприяння працевлаштуванню безробітних, а також подолання характерного для України сезонного характеру туристського продукту є розвиток сільського туризму. Україна має великі можливості, багатство ресурсів та всі передумови для його розвитку.
Тенденції до відродження інтересу до самобутньої народної культури, що виявляються в останні роки не лише в нашій країні, але і на Заході, мають не лише враховуватися, але і братися за основу при розробці цього виду туризму. В його основу може бути покладений культурний та народно-етнографічний аспект. Розвиток сільського або «зеленого» туризму, який розглядається як форма відпочинку міського населення та як форма діяльності селян, що надають відпочиваючим житло та харчування, дуже важливий для держави.
Становлення в Україні сільського туризму сприятиме підйому внутрішнього туризму, а також підйому життєвого рівня сільського населення, гармонізації соціального та громадського життя, відродженню інтересу до рідної країни, вирішенню питань збереження історико-культурної спадщини і захисту навколишнього середовища.
На сьогодні єдиного поняття того, що таке сільський туризм не існує. Розглянемо наступну класифікацію різних типів сільського туризму.
Сільський туризм включає подорож і транзитне переміщення через сільську місцевість на машині, велосипеді, човні, верхи, а також проживання в сільських будинках. Сільський туризм пов'язаний як з відвідуванням сільської місцевості, так і з зацікавленістю науково-дослідною діяльністю, з відвідуванням релігійних місць і центрів (цей термін найбільш популярний у Франції). Аграрний туризм включає все, що пов'язане із сільськогосподарською діяльністю, з певними подіями, святами, музеями, присвяченими виробництву сільськогосподарських продуктів і з традиціями та звичаями даного регіону (цей термін більш вузький, ніж попередній, застосовується переважно в Голландії і Німеччині). Фермерський туризм включає усі форми туризму, безпосередньо пов'язані з певною фермою, незалежно від проживання, відвідування ферми проїздом із зупинкою в ній на обід, деяких розваг тощо.
Отже, можна узагальнити, сільський туризм – це туристська діяльність, що пов'язана із сільським середовищем, сільським будинком і заняттями, що ставлять до центру уваги природу і людину. Сільський туризм відноситься до альтернативного або маломасштабного туризму. Він є одним зі шляхів відходу від спустошливої практики масового (індустріального) туризму, матеріальна база і туристський продукт якого характеризуються жорсткою стандартизованістю, та який цілком орієнтований на економічні цілі й великою мірою нехтує екологічними, соціальними і моральними цінностями. Сільський туризм на відміну від масового не справляє шкідливого впливу на довкілля – природне та культурне і, у той же час, робить істотний внесок у регіональний розвиток. Сільський туризм є одним із способів переходу туристської індустрії до усталеного розвитку і переосмислення природних і культурних цінностей сучасного світу. Він дозволяє використовувати існуючий житловий фонд, скорочує інвестиційні витрати і запобігає надмірному використанню лісових і пасовищних площ. Низька щільність туристських потоків в сільських регіонах дає можливість більш рівномірно розподілити туристські об'єкти на території, що лише на користь довкіллю, але й приносить додаткові доходи місцевому населенню.
Сільський туризм, як відпочинок у сільській місцевості, не лише данина моді, але й необхідність, внаслідок забруднення міського середовища, динамічного і напруженого ритму життя в містах, що, природньо, будить в людях бажання спокою і самоти посеред чистого природного середовища. Він дає людині можливість звернутися до витоків народу, до древнього природного середовища і культурної спадщини, що стали його колискою, а крім того, дозволяє задовольнити такі специфічні захоплення, як вивчення історичної, культурної, етнографічної, а також архітектурної спадщини, звичаїв та ремесел, що характерні для даного регіону, ознайомлення з місцевим народним одягом, збирання фольклору, вивчення місцевої мови або діалекту, аматорська фотографія, збір трав і мінералів. Особливо характерна для сільського туризму участь у сільськогосподарських роботах – овочівництві, бджільництві, збиранні винограду, фруктів, трав та грибів, квітництві. Характерно також і ознайомлення з місцевою кухнею. Головну роль в сільському туризмі відіграє господар – він надає більшість послуг, забезпечує домашньою їжею, виконує функції селянина. Саме від нього туристи пізнають народні ремесла, фольклор, побут і духовний світ місцевих жителів. Від уміння, культури, доброзичливості господаря залежить ступінь задоволеності туристів відпочинком на селі. Слід також зазначити, що спеціалізована діяльність в сільському туризмі може бути розділена на основну (проживання і харчування) і допоміжну (все інше, що заповнює перебування туристів) [ с. 53].
До основних видів рекреаційно-туристської діяльності в сільському середовищі відносяться наступні: дачний відпочинок і проживання в оригінальних чи адаптованих під автентичний стиль будівлях; агротуризм, здійснюваний як у селах, так і на вільних від забудови землях; спортивна рекреація – головним чином полювання і риболовля; пізнавальний туризм – вивчення аграрної тематики і народної культури, а також природних визначних пам'яток, народних ремесел, природних пам'яток тощо; рекреація, орієнтована на природу – походи наміченими маршрутами, прогулянки, збирання рослин, плодів, грибів тощо.
Інтерес до сільського туризму в світі повсюдний. Разом з тим, кожна країна прагне створити власну національну модель розвитку сільського туризму. Слід зазначити, що сільський туризм може розвиватися не скрізь, а лише в регіонах, не охоплених діяльністю, що забруднює оточуюче середовище. Крім того, для розвитку сільського туризму в певному регіоні необхідне поєднання трьох елементів: первинні – природні і сільськогосподарські компоненти в регіоні (ці елементи, власне, і залучають туристів (наприклад, озера, придатні для купання); вторинні – все, що необхідно для проживання туристів у цьому регіоні (кемпінги, фермерські садиби, магазини); додаткові – все, що робить проживання туристів більш зручним і комфортним. Крім того, слід зазначити, що культурні цінності сільського середовища (побут, духовний світ, фольклор тощо) не менш за природне середовище залучають туристів.
Висновки
У курсовій роботі наведене теоретичне узагальнення і дослідження розвитку та розширення туризму в Україні.
Основні наукові і практичні результати курсової роботи полягають у наступному:
Матеріальною основою туристичного ринку в Україні та вагомою структурною складовою її економіки стає рекреаційно-туристичний комплекс, для розвитку якого існують необхідні природні умови, історико-культурні, матеріальні та трудові ресурси. Територія України має унікальні передумови формування рекреаційно-туристичного комплексу. Це, насамперед, комплекс фізико-географічних, гідрологічних, структурно-геологічних та інших параметрів, що й зумовило формування значної кількості багатьох видів природних ресурсів.
З метою перетворення України в туристичну державу світового рівня необхідно забезпечити чітку організацію самого туризму, створити і зміцнити матеріально-технічну базу, залучити до неї досвідчені та кваліфіковані кадри.
До головних стратегічних напрямків розвитку рекреаційно-туристичного комплексу і формування ринку туристичних послуг в Україні можна віднести:
забезпечення загальнодержавної та регіональної підтримки туризму, залучення до його розвитку як
державних, так і підприємств інших форм власності, а також окремих громадян;
– створення розвиненої туристичної інфраструктури з метою надання якісних і різноманітних послуг туристам;
забезпечення пріоритетності вітчизняного внутрішнього та іноземного (в'їзного) туризму на основі використання туристичних ресурсів, національної історико-культурної спадщини українського народу;
– розвиток інформаційно-рекламної та маркетингової діяльності;
– підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації кадрів для потреб рекреаційно-туристичної діяльності.
Ці та інші напрямки визначають орієнтири і пріоритети розвитку рекреаційно-туристичної діяльності в Україні. В її основу мають бути покладені регіональні цільові програми та бізнес-плани.
Україна особливо гостро усвідомлює значущість широкомасштабного підйому державних і суспільних зусиль в питаннях зміцнення і збереження здоров'я населення, і туризму як основи формування економічного і соціального потенціалу регіону. Кожна людина повинна сама творити своє здоров'я, а туризм сприяє виробленню непереборної потреби в зміцненні та збереженні власного здоров'я як несучої конструкції здорового суспільства.
Останнім часом в усьому світі прискореними темпами розвивається діловий туризм, оскільки він є найбільш прибутковим і має величезне значення для приймаючої країни з економічної точки зору. Діловий туризм – це подорожі, що здійснюються з метою участі в конгресах, зборах, семінарах і інших важливих заходах. Актуальність проблеми створення інфраструктури ділового туризму в Україні випливає з того, що вона буде значно сприяти всебічному розвитку міст зокрема і держави загалом. Багато вітчизняних готелів в своїй рекламі стверджують, що вони здатні надати всі послуги, необхідні діловим туристам. Сьогодні існує нагальна необхідність модернізації засобів розміщення для ділових відвідувачів України. Майже всі готелі, що мають в своєму розпорядженні сучасний рівень комфорту – найвищого бізнес-класу. За висновками дослідження міжнародних ділових організацій столиця і інші міста України виявляються далеко не на висоті за якістю ділової інфраструктури. Менше 20% українських готелів сьогодні відповідають вимогам світових стандартів за рівнем комфорту.
В Україні відвіку займаються яхт-спортом. Яхтобудування та водний туризм, як і гонки на яхтах мають багаторічні традиції. У нових умовах настав час Україні вирішити питання про створення наукової концепції розвитку сучасної індустрії яхтового туризму, яка б створювала сприятливі умови для розвитку туризму і процвітання культурної спадщини України. Дана концепція повинна включати створення сучасних яхт-центрів для розвитку інфраструктури водного туризму, парусного спорту та яхтинг-індустрії, загальноприйнятих в міжнародній практиці.
Одним з напрямків усталеного розвитку туристської індустрії, що спрямований на охорону та розвиток української природи та культурно-історичної спадщини, на сприяння міжетнічній толерантності та залучення людей до активної участі у вирішенні власних фінансових проблем, сприяння працевлаштуванню безробітних, а також подолання характерного для України сезонного характеру туристського продукту є розвиток сільського туризму. Україна має великі можливості, багатство ресурсів та всі передумови для його розвитку.
Створення в Україні високорентабельної сфери сільського туризму, здатної виробляти та реалізовувати якісний, конкурентоздатний в умовах міжнародного туристського ринку продукт, дозволить:
– збільшити туристський потенціал країни;
– зберегти та забезпечити раціональне використання культурно-історичних та природно-рекреаційних ресурсів; – забезпечити доступність туристських ресурсів для всіх шарів населення та максимально задовольнити потреби у туристських послугах;
– стимулювати зайнятість сільського населення;
– підвищити ефективність взаємодії державних та приватних структур в сфері сільського туризму;
– а також сприятиме розвиткові малого та середнього підприємництва на селі, а отже буде на користь державі.
Література
Закон України «Про туризм»: За станом на 20 січня 2003 р. / Верховна Рада України. – К.: Парламентське видавництво, 2003. – 20 с.
«Про Основні напрями розвитку туризму в Україні до 2010 року»: Указ Президента України // Сайт Президента України.
Агафонова Л., Агафонова О. Туризм, готельний та ресторанний бізнес: ціноутворення, конкуренція, державне регулювання: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Київський ун-т туризму, економіки і права. – К.: Знання України, 2002. – 352 с.
Бичко І. В. Українська культура: Історія і сучасність: Навч. посібник – Львів: Світ, 1994. – 326 с.
Вакуленко В., Валентюк І., Грибан В., Коротис С., Коротич С., Кравченко Н. Туризм і охорона культурної спадщини: український та польський досвід / Українська Академія держ. управління при Президентові України Центр досліджень адміністративної реформи / Ю. Лебединський (заг. ред.). – К.: К.І.С., 2003. – 176 с.
Вишневський В.І. Річки і водойми України. Стан і використання: Монографія. – К.: Віпол, 2000. – 376 с.
Виноградська А.М. Зростання авторитету України туристичної // Український промисловець, 2000. – №4. – с. 26–31.
Генсірук С.А., Нижник М.С. Географія лісових ресурсів України. – Львів: Світ, 1995. – 123 с.
Головашенко О.В. Туризм як соціальне явище і його розвиток в Україні // Нова парадигма: Альманах наукових праць. Випуск 17. – Запоріжжя: Видавництво ЗДУ, 2000. – С. 6–10.
Головашенко О.В. Соціальні функції і види туризму в перехідному суспільстві // Нова парадигма: Альманах наукових праць. Випуск 18. – Запоріжжя: Видавництво ЗДУ, 2000. – С. 23 – 27.
Котлер Ф., Мейкенз Дж., Маркетинг. Гостеприимство и туризм, Учебник для вузов /пер. с англ. Под ред. Р.Б. Ноздревой – М.: ЮНИТИ, 1998.787 с.
Мальська М., Худо В., Цибух В. Основи туристичного бізнесу: Навчальний посібник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2004. – 272 с.
Правове регулювання туристичної діяльності в Україні: Станом на 1 трав. 2002 р. / Київський ун-т туризму, економіки і права / В. Федорченко (ред.), Л. Малюга (упоряд.). – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 640 с.
Руденко В.П. Географія природно-ресурсного потенціалу України. – К.: ВД «К-М Академія»; 1999. – 568 с.
Тімець О. Краєзнавство і туризм. – К.: Знання, 1999. – 120 с.
Федорченко В.К., Дьорова Т.А. Історія туризму в Україні. – К.: «Вища школа», 2002 – 195c.
Хвостенко С. Туризм на Україні. – К.: «Здоров’я», 1976. – 120 с.
Размещено на