Xreferat.com » Рефераты по физкультуре и спорту » Договірні відносини в туризмі

Договірні відносини в туризмі

ВСТУП

Розділ 1. Методологічна основа договірних відносин в сфері туризму

1.1 Класифікація договорів

1.2 Нормативне регулювання договірних відносин в галузі туризму

Розділ 2. Договірна діяльність туристичної фірми "БУМЕРАНГ"

2.1 Характеристика об’єкту дослідження

2.2 Характеристика договірних відносин фірми "БУМЕРАНГ"

Розділ 3. Вдосконалення договірних відносин турфірми "БУМЕРАНГ"

3.1 Доопрацювання договору з партнерами

3.2 Рекомендації щодо комп’ютерного обліку договірної діяльності

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

ДОДАТОК А

ДОДАТОК Б

ДОДАТОК В


ВСТУП


Функціонування ринку туристичних послуг основане на правових відносинах між клієнтом і туристичною фірмою, між туристичною фірмою і державою, між двома туристичними фірмами - партнерами, з банком, транспортною організацією, страховою компанією і т. інше.

Також основою функціонування туристичного ринку є обмін, як засіб задоволення потреб населення в туризмі. Обмін здійснюється в товарно-грошовій та інформаційній формі. Видом обміну є переміщення туристів до місця споживання. Умовами обміну є наявність учасників (не менше двох), їх волевиявлення до співпраці, результатом якої є угода, яка фіксує купівлю-продаж турпродукту. "Угода - це торгова операція, що здійснюється двома сторонами. Складовими угоди є мінімум два товару, що мають споживацьку цінність (турпродукт і гроші), час та місце укладання угоди" [13].

Формою угоди є туристичний договір або ваучер - фінансово-правовий документ, який "підтверджує статус особи або групи осіб як туристів, оплату послуг чи їх гарантію і є підставою для отримання туристом або групою туристів туристичних послуг" (Закон України "Про туризм", СТ.1). Отже, угода - це обмін цінностями між партнерами (споживачем та виробником турпродукту), що здійснюється на добровільній основі, передбачає покращення становища сторін і укладається в економічно-правових межах певного туристичного ринку. Механізм, який регулює цю діяльність і є механізмом функціонування ринку туристичних послуг.

Туристичний ринок в Україні, сьогодні все ще знаходиться на стадії становлення. Ринкові умови господарювання вводять туризм до споживчої суспільної моделі, стимулюючи попит і формуючи ринок туристичних послуг. Але лише за умов, що такі послуги будуть цивілізованими і ґрунтуватись на взаємовигідних договірних відносинах – у них є майбутнє. Все це і визначає актуальність даного дослідження.

Темою даної курсової роботи є договірні відносини в туризмі.

Мета дослідження: визначити актуальні цивільно-правові проблеми становлення та розвитку договірних відносин в галузі туризму та розробити концептуальні практичні рекомендації щодо їх вирішення. Відповідно до мети дослідження були поставлені такі завдання:

  • вивчити сутність та природу договірних відносин в туризмі;

  • провести дослідження правового регулювання договірних відносин в Україні;

  • проаналізувати договори, укладені діючою тур фірмою;

  • підготувати практичні рекомендації щодо їх покращення.

Предмет дослідження – процеси становлення та розвитку договірних відносин в галузі вітчизняного туризму.

Об’єктом дослідження – договірна діяльність туристичної фірми.

Отже, договір – це домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну та припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦК). Окрім цього, договір можна розглядати ще й як відповідні договірні правовідносини, що виникли внаслідок укладення договору, а також як певний документ.

Основними ознаками договору є: домовленість, тобто для його існування має бути компроміс, збіг волевиявлення учасників; домовленість двох чи більше осіб, тобто з волевиявлення лише однієї сторони не може виникнути договір; спрямованість на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, що свідчить про його правову природу юридичного факту.

Під час дослідження використовувались методи: конкретно-пошукового; теоретичного аналізу; синтезу; актуалізації; класифікації; узагальнення; хронологічного – для розгляду процесів розвитку регулювання договірних відносин в сфері туристичної діяльності у динаміці і змінах.

Отримані висновки та запропоновані рекомендації мають поряд з теоретичним практичне значення, оскільки можуть використовуватися: у роботі фірм туристичної галузі в Україні.

Розділ 1. Методологічна основа договірних відносин в сфері туризму


1.1 Класифікація договорів


За своєю правовою природою будь-який договір є правочином. Категорії "правочин" і "договір" співвідносяться між собою як загальне і окреме: кожний договір є правочином, але не кожний правочин є договором. Отже, на договори поширюються загальні положення щодо правочинів, встановлені гл.16 ЦК.[1]

Цивільно-правовий договір – це домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну та припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦК).

Слід зазначити, що поняття "договір" використовується також в інших галузях законодавства "(наприклад, трудовий договір, адміністративний договір тощо). Проте там договір виступає як категорія відповідної галузі права з відповідними особливостями визначення та правового регулювання. До деяких з таких договірних відносин цивільно-правові норми можуть застосовуватися за умови, що це прямо передбачено законодавством (див. рис.1.1).


Рис.1.1 Договір як комплексне поняття


Класифікація договорів має не тільки теоретичне, а й важливе практичне значення. Так, виявлення спільних типових рис договорів і відмінностей між ними полегшує для суб'єктів правильний вибір виду договору, забезпечує його відповідність змісту регульованої діяльності.

Крім того, класифікація сприяє подальшому вдосконаленню і систематизації законодавства, слугує меті кращого дослідження договорів. Класифікація договорів здійснюється за різними підставами, що обираються залежно від поставлених цілей:

Залежно від моменту виникнення прав і обов'язків у сторін договору розрізняють договори консенсуальні і реальні.

Консенсуальні договори – це договори, які вважаються укладеними з моменту досягнення угоди з усіх істотних умов у формі, що вимагається законом.

Реальними є договори, в яких для виникнення прав і обов'язків недостатньо угоди, а необхідна ще й передача речі (речей).

Практичне значення такого поділу полягає в тому, що при консенсуальних договорах спір про виконання обов'язків і відповідальність за їх невиконання може вирішуватися судовими органами вже після досягнення сторонами угоди, навіть якщо передача грошей ще не відбулася.

Однак, як зазначалося вище, для деяких договорів потрібні тільки досягнення угоди, а ще й оформлення належним чином, без чого договір не вважається укладеним.

Залежно від характеру розподілу прав і обов'язків між учасниками угоди договори поділяються на односторонні та взаємні – у ст.626 ЦК вони іменуються двосторонніми та багатосторонніми.[1]

У односторонньому договорі одна із сторін має лише права, інша – лише обов'язки.

Взаємні (синалагматичні) договори завжди породжують права та обов'язки для кожного з учасників.

З урахуванням наявності або відсутності еквівалентності відносин договори поділяються на оплатні і безвідплатні.

Якщо обов'язку однієї особи щось зробити або передати, і виконати відповідає обов'язок контрагента надати зустрічне задоволення у грошовій або іншій матеріальній формі, то це відплатний договір. Таких договорів, де дії виконуються на відплатних засадах, у цивільному праві більшість. Вони встановлюються у вигляді загального правила (ч.5 ст.626 ЦК).[1]

Якщо ж передача майна, надання послуг тощо не супроводжується відповідною компенсацією з боку іншої сторони, то це договір безвідплатний.

За ступенем юридичної завершеності можна виокремити договори остаточні та попередні.

Остаточні договори безпосередньо породжують права та обов’язки сторін щодо виконання робіт, надання послуг, передачі майна тощо. Переважна кількість договорів має саме такий характер.

Попередній договір таких прав та обов'язків безпосередньо не породжує. Він лише створює інший, досить своєрідний обов'язок: після закінчення певного строку (чи з настанням певного терміну) укласти передбачений ним новий договір (ст.635 ЦК). Іншими словами, попереднім договором є угода про укладення договору в майбутньому.

Залежно від значення договору для задоволення певних інтересів розрізняють звичайні (приватноправові) договори і договори публічні.

До публічних договорів належать договори, укладені комерційною організацією з метою встановити її обов'язки щодо продажу товарів, виконання робіт і надання послуг (наприклад туристичних), що їх такі організації за характером своєї діяльності мають здійснювати стосовно кожного, хто до них звернеться (продаж квитків, перевезення транспортом, послуги зв'язку, готельне обслуговування тощо).

Режим публічних договорів є винятком із загального правила, яке ґрунтується на принципі свободи договорів. Вказаний виняток є одним із випадків дії публічних засад у цивільному праві.

Режим публічних договорів є прямо протилежним режиму свободи договорів, який найповніше виражає приватноправові засади, що становлять основу цивільного права.

З урахуванням значення договору для визначення кола повноправних учасників розрізняють основні договори і договори приєднання.

Основний договір є первісною і головною підставою визначенні прав і обов'язків учасників зобов'язання.

Значення договору приєднання полягає в тому, що його умови визначені однією із сторін у формулярах або в інших стандартних формах І можуть бути прийняті другою стороною не інакше, як шляхом приєднання до запропонованого договору в цілому. Це означає: "або погоджуєшся з усім, що я пропоную, або договору не буде".

Тому, можливо, більш точним, ніж "приєднання", може вважатися термін "продиктований договір". Він дозволяє підкреслити обидві ознаки вказаних договорів: і те, що особа приєдналася до основного договору, не маючи можливості обговорювати його умови, і те, що вона змушена була внаслідок якихось причин вчинити саме так.

Юридична практика, особливо у сфері господарської діяльності, досить широко використовує договори приєднання, що й зумовило введення такого виду договорів у новий ЦК.[13]

Залежно від цілей укладення розрізняють такі групи цивільно-правових договорів: договори про передачу майна у власність, повне господарське відання або оперативне управління (купівля-продаж, контрактація, позика, міна, постачання); договори про передачу майна у тимчасове користування (майновий найм автомобіля, оренда номерів в готелі, житловий найм, побутовий прокат, безоплатне користування майном, лізинг); договори про виконання робіт (побутовий підряд, договір на надання рекламних робіт); договори про передачу результатів творчої діяльності (ліцензійні договори); договори про надання послуг (перевезення, страхування, доручення, комісія, договір про посередницькі послуги); договори про спільну діяльність (установчий договір, угоди про науково-технічну співпрацю).

Своєрідною є класифікація цивільно-правових договорів із врахуванням належності їх до певного типу або різновиду.

Так, договори купівлі-продажу та міни розрізняються як певні договірні типи; роздрібна купівля-продаж – це різновид того договірного типу, який іменується купівлею-продажем; договір, за яким одна річ обмінюється на Іншу з певною грошовою доплатою, є вже змішаним договором, що поєднує в собі елементи двох договірних типів – міни і купівлі-продажу.

Для такої класифікації договірний тип виокремлюється або за специфікою опосередкованого ним матеріального відношення, або залежно від юридичних умов, необхідних для утворення даного договірного зобов'язання.

У випадках коли договори схожі як за матеріальними відносинами, так і за істотними умовами, необхідними для виникнення зобов'язання, вони співвідносяться один з одним не як типи, а як різновиди одного і того ж договірного типу.

Якщо ж укладений договір опосередкує два або кілька різнорідних відносин і об'єднує умови, об'єктивно необхідні для формування зобов'язань різних типів, він стає змішаним договором.

Залежно від суб'єкта, що набуває права за договором, розрізняють договори на користь суб’єкта і договори на користь третьої особи.(ст.636 ЦК).

Таким, наприклад, є договір страхування життя туристів під час подорожі.


1.2 Нормативне регулювання договірних відносин в галузі туризму


Договірні відносини в туристичній галузі регламентовані Цивільним Кодексом України, законами, постановами та іншими нормативними документами, але основним нормативним документом, що на даний час визначає послідовність і порядок договірних відносин в сфері туризму є Закон України "Про туризм" від 15 вересня 1995 року N 324/95-ВР в редакції Закону N 1282-IV ( 1282-15 ) від 18.11.2003, ВВР, 2004, N 13, ст.180 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1276-VI ( 1276-17 ) від 16.04.2009, ВВР, 2009, N 38, ст.535.[2]

Цей Закон визначає загальні правові, організаційні та соціально-економічні засади реалізації державної політики України в галузі туризму та спрямований на забезпечення закріплених Конституцією України ( 254к/96-ВР ) прав громадян на відпочинок, свободу пересування, охорону здоров'я, на безпечне для життя і здоров'я довкілля, задоволення духовних потреб та інших прав при здійсненні туристичних подорожей. Він встановлює засади раціонального використання туристичних ресурсів та регулює відносини, пов'язані з організацією і здійсненням туризму на території України. Порядок договірних відносин в сфері туризму роз’яснюється і деталізується в статтях 20 – 23 зазначеного Закону.

Нормативними актами визначено безліч можливих договорів, що можуть використовуватись в галузі. Тут і цивільно-правові і господарські договори (трудові, купівлі продажу, про оренду, підряду, страхування), але основну масу договорів представляють договори на туристичне обслуговування, договір на екскурсійне обслуговування, договір на готельне обслуговування та ваучер. Про них трохи докладніше:

Відповідно до цього договір на туристичне обслуговування передбачає, що одна сторона (туроператор, турагент) за встановлену договором плату зобов'язується забезпечити надання за замовленням іншої сторони (туриста) комплексу туристичних послуг (туристичний продукт).

До договору на туристичне обслуговування застосовуються загальні положення договору про надання послуг, якщо інше не передбачено законом та не суперечить суті зобов'язання. Договір на туристичне обслуговування укладається в письмовій (електронній) формі відповідно до закону. Договір на туристичне обслуговування може укладатися шляхом видачі ваучера. До укладення договору на туристичне обслуговування споживачу туристичного продукту має бути надана інформація про:

  • основні вимоги пропонованих до оформлення виїзних/в'їзних документів (паспорт, дозвіл (віза) на в'їзд/виїзд до країни тимчасового перебування), у тому числі інформацію щодо термінів їх оформлення;

  • медичні застереження стосовно здійснення туристичної поїздки, у тому числі протипоказання через певні захворювання, особливості фізичного стану (фізичні недоліки) і віку туристів для участі в поїздці;

  • туроператора (турагента), його місцезнаходження і поштові реквізити, наявність ліцензії на здійснення туристичної діяльності, сертифікатів відповідності та іншу інформацію відповідно до законодавства про захист прав споживачів;

  • розмір фінансового забезпечення туроператора чи турагента на випадок його неплатоспроможності чи неспроможності (банкрутства) та кредитну установу, яка надала таке забезпечення.[2]

До початку надання туристичних послуг споживачу за його вимогою повинна бути надана інформація:

  • про загальні умови типового (публічного) договору на надання туристичних послуг (за його наявності);

  • програма туристичного обслуговування;

  • характеристика транспортних засобів, що здійснюють перевезення, у тому числі їх вид і категорія, терміни стикувань (сполучення) рейсів, а також інша обов'язкова інформація, передбачена кодексами і правилами перевезень (якщо перевезення входить до складу туристичного обслуговування);

  • характеристика готелів, інших місць розміщення туристів, у тому числі їх місце розташування, класифікація за законодавством країни (місця) тимчасового перебування, відомості про підтвердження відповідності послуг готелю встановленим вимогам, відомості про правила тимчасового проживання, строки і порядок оплати готельного обслуговування, а також інша обов'язкова інформація, передбачена цим Законом, іншими нормативно-правовими актами (якщо готельне обслуговування входить до складу послуг з туристичного обслуговування);

  • про звичаї місцевого населення, пам'ятки природи, історії, культури та інші об'єкти туристичного показу, що знаходяться під особливою охороною, стан навколишнього природного середовища, санітарну та епідеміологічну обстановку;

  • про правила в'їзду до країни (місця) тимчасового перебування та перебування там;

  • про види і способи забезпечення харчування під час туристичної поїздки;

  • про види та тематику екскурсійного обслуговування, порядок зустрічей і проводів, супроводу туристів;

  • про дату і час початку та закінчення туристичного обслуговування, його тривалість;

  • відомості про мінімальну кількість туристів у групі, терміни інформування туриста про те, що туристична поїздка не відбудеться через недобір групи;

  • відомості про страхову організацію, що здійснює страхування ризиків, пов'язаних з наданням туристичного обслуговування, розмір страхових відшкодувань, порядок і умови їх виплати;

  • про ціну туристичного обслуговування і порядок здійснення оплати;

  • про місце перебування організації (організацій), уповноваженої туроператором на прийняття претензій туристів, а також про адреси і телефони українських дипломатичних установ у країні тимчасового перебування або місцевих служб, до яких можна звернутися у разі виникнення труднощів під час туристичної поїздки.[2]

Кожна із сторін договору може вимагати внесення змін або розірвання договору у зв'язку з істотними змінами обставин, з яких вони виходили при укладенні договору.

До істотних змін обставин належать:

  • погіршення умов подорожі, зміна термінів подорожі;

  • непередбачене збільшення транспортних тарифів;

  • введення нових або підвищення діючих ставок податків і зборів та інших обов'язкових платежів;

  • різка зміна курсу національних валют;

  • інші підстави, за домовленістю сторін.

Турист вправі відмовитися від виконання договору до початку подорожі за умови оплати туроператору або турагенту фактично понесених ними витрат за послуги, надані до цього повідомлення. Туроператор або турагент вправі відмовитися від виконання договору лише за умови повного відшкодування замовникові збитків, підтверджених у встановленому порядку та заподіяних внаслідок розірвання договору, крім випадку, коли це відбулося з вини туриста.

Якість туристичних послуг повинна відповідати умовам договору, порядок і способи захисту порушених прав туристів визначаються законодавством про захист прав споживачів. Зміна ціни туристичного продукту, погодженої сторонами, можлива лише у випадках, передбачених договором, і тільки при істотній зміні обставин, передбачених частиною сьомою цієї статті, але не пізніше ніж за 10 днів до початку туристичної подорожі у випадку, якщо її тривалість становить більше ніж 10 днів, за 5 днів до початку туристичної поїздки у випадку, якщо її тривалість становить від 2 до 10 днів, за 48 годин до початку туристичної поїздки у випадку, якщо її тривалість становить один день. При цьому збільшення ціни туристичного продукту не може перевищувати 5 відсотків його первісної ціни. У разі перевищення ціни туристичного продукту більше ніж 5 відсотків первісної ціни турист має право відмовитися від виконання договору, а туроператор (турагент) зобов'язаний повернути йому всі раніше сплачені кошти. Туроператор (турагент) може в договорі з туристом обмежити свою відповідальність розміром подвійної плати вартості туристичного продукту (туристичних послуг), якщо туроператор (турагент) несе перед туристом одноособову відповідальність за шкоду, що виникла внаслідок дій (бездіяльності) одного з виконавців послуг, обумовлених договором.

Права й обов'язки, відповідальність сторін та інші умови договору між туроператором і турагентом визначаються відповідно до загальних положень про агентський договір, якщо інше не передбачено договором між ними, а також цим Законом. Відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та майну туриста, визначається відповідно до цивільного законодавства, якщо договором на туристичне обслуговування не передбачена підвищена відповідальність туроператора.

За договором на екскурсійне обслуговування одна сторона (суб'єкт, що здійснює туристичну діяльність) за встановлену договором плату зобов'язується надати за замовленням іншої сторони (екскурсанта) обслуговування, істотною частиною якого є послуги екскурсовода (гіда-перекладача) загальною тривалістю не більше 24 годин, які не включають у себе послуги з розміщенням. Договір на екскурсійне обслуговування укладається за правилами, визначеними цивільним законодавством, у тому числі шляхом видачі ваучера.

Загальні положення про договір на надання послуг застосовуються до договору на екскурсійне обслуговування, якщо інше не передбачено законом та не суперечить суті зобов'язання. Особа, яка надає екскурсійні послуги, зобов'язана до укладення договору на екскурсійне обслуговування надати екскурсанту необхідну і достовірну інформацію щодо екскурсійного обслуговування, його видів і особливостей, кваліфікації екскурсовода, про порядок і строки оплати екскурсійних послуг, а також надати екскурсанту на його прохання іншу інформацію з питань екскурсійного обслуговування. Відповідальність сторін за невиконання, неналежне виконання зобов'язань відповідно до договору на екскурсійне обслуговування, порядок припинення договору на екскурсійне обслуговування визначаються відповідно до цивільного законодавства та законодавства з питань захисту прав споживачів.[2]

За договором на готельне обслуговування одна сторона (готель або інший суб'єкт, що надає послуги з розміщення) зобов'язується за дорученням іншої сторони (проживаючого) надати послуги по тимчасовому проживанню (ночівлі) у спеціально обладнаному жилому приміщенні (номері), виконати або організувати виконання інших визначених договором на готельне обслуговування послуг, пов'язаних з тимчасовим проживанням, а проживаючий зобов'язується сплатити за ці послуги встановлену плату.

До послуг, пов'язаних з тимчасовим розміщенням, належать послуги з обслуговування жилого приміщення (номера), харчування (ресторанного обслуговування), із збереження майна і багажу проживаючого, а також інші послуги, надані залежно від категорії готелю. До відносин за договором на готельне обслуговування застосовуються норми цивільного законодавства, цей Закон, законодавство з питань захисту прав споживачів та інші нормативно-правові акти, прийняті відповідно до них. Цей Закон застосовується при наданні готельного обслуговування в мотелях, будинках відпочинку, санаторіях, пансіонатах, а також інших місцях, призначених для розміщення громадян. Готель або інший суб'єкт, що надає послуги з розміщення, зобов'язаний до укладення договору надати необхідну і достовірну інформацію про послуги з готельного обслуговування, їх види і особливості, про порядок і терміни оплати послуг готелю та надати проживаючому на його прохання інші пов'язані із договором і відповідним готельним обслуговуванням відомості, а також іншу інформацію, передбачену законодавством про захист прав споживачів. Договір на готельне обслуговування укладається як шляхом укладення письмового договору, так і шляхом прийняття готелем заявки на бронювання за допомогою поштового, телефонного чи іншого зв'язку, що дозволяє достовірно встановити особу, від якої надходить заявка. У разі прийняття заявки договір на готельне обслуговування вважається укладеним з моменту отримання підтвердження готелю про прийняття замовлення та вказівки можливого початку надання готельного обслуговування з визначеного часу. Відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю чи майну проживаючого, визначається відповідно до цивільного законодавства, якщо договором на готельне обслуговування не передбачена підвищена відповідальність готелю.

Права й обов'язки, відповідальність сторін та інші умови договору між туроператором (турагентом) та готелем чи іншим суб'єктом, що надає послуги з розміщення, визначаються загальними положеннями про агентський договір, якщо інше не передбачено договором між ними та цим Законом. Ваучер - форма письмового договору на туристичне або на екскурсійне обслуговування, яка може використовуватися відповідно до цього Закону.

У договорі на туристичне обслуговування, укладеному шляхом видачі ваучера, мають міститися такі дані:

  • найменування та місцезнаходження суб'єкта туристичної діяльності, номер ліцензії (дозволу) на відповідний вид діяльності, юридична адреса;

  • прізвище, ім'я (по батькові) туриста (при груповій поїздці прізвища, імена (по батькові) членів групи);

  • строки надання і види туристичних послуг, їх загальна вартість;

  • назва, адреса та номер телефону об'єкта розміщення, його тип та категорія, режим харчування;

  • розмір фінансового забезпечення відповідальності туроператора (турагента) або межі відповідальності суб'єкта туристичної діяльності за договором агентування;

  • інші дані, обумовлені характером угоди, складом групи тощо;

  • дата видачі ваучера.

Ваучер є документом суворого обліку.


Розділ 2. Договірна діяльність туристичної фірми "БУМЕРАНГ"


2.1 Характеристика об’єкту дослідження


Туристична фірма "БУМЕРАНГ" - найбільший туроператор України - була заснована в 2001 році групою професіоналів туристичного бізнесу, що вже пропрацювали в ньому не менше 10 років. На даний момент Туристична фірма "БУМЕРАНГ" - це розвинена мережа представництв, що працюють у Львові, Києві та основних ділових центрах України та за її межами і відправляє своїх клієнтів відпочивати в більш ніж сорок країн світу цілий рік.

Координати фірми: м.Львів, вул.Зарицьких 39. тел.: (032) 297-06-57, тел.: (032) 297-08-48, вул.Січових Стрільців 4.т ел.: (032) 297-08-58.

e-mail: [email protected]

Напрямки діяльності:

Виїзний туризм (групові та індивідуальні тури на курорти Середземномор'я, в столиці Європи, на гірськолижні курорти, і по екзотичних напрямам).

Освіта за кордоном (загальні мовні курси, екзаменаційні курси, спеціальні курси, канікулярні курси для дітей, середня освіта, вища освіта).

Дитячий туризм: відпочинок в Криму і за кордоном для дітей.

Спеціальні тури: спортивні, релігійні, лікувальні, бізнес, за подіями.

В'їзний туризм: відпочинок та екскурсійні програми по Україні, організація конференцій, вивчення російської, української мов.

Продаж і бронювання авіаквитків (Туристична фірма "БУМЕРАНГ" - член Міжнародної асоціації авіаперевізників IATA).

Продаж квитків на чартерні рейси.

Якість курортів, шкіл і готелів, включених в програми, перевірено фахівцями безпосередньо. Таким фірма переконується в тому, що туристи будуть задоволені рівнем обслуговування.

Фірма працює через свій центральний офіс і пункти продажу в Львові, через наші офіси в основних ділових центрах України, а також через турагентів, які уклали з Туристичної фірмою "БУМЕРАНГ" агентські угоди та договори (див. додаток А).

Гасло підприємства: "Наша мета в тому, щоб торгова марка "БУМЕРАНГ" викликала тільки одну асоціацію - бездоганна, стовідсоткова, гарантована якість. Подорожуйте разом з нами!".

Як було зазначено, стартувавши на туристичному ринку в 2001році, туристична фірма "БУМЕРАНГ" напрацювала чимало туристичних договорів з партнерами та пропозицій для клієнтів,в яких поєднані дешеві послуги та відмінний сервіс. Пріоритетними напрямами зовнішнього туризму є індивідуальні та групові тури до Польщі, Угорщини, Чехії та Словаччини, Туреччини, Чорногорії, Болгарії, Кіпру, Єгипту тощо.

Ось, що обіцяють своїм клієнтам менеджери тур фірми у разі укладення відповідного договору (див. додаток Б):

"Польща - місто королівської величі, що крізь століття дарує самобутню неповторність архітектури та традицій, Злата Прага - місто, котре варто відвідати хоча б раз у житті. Тут туристів зустріне кам’яне мереживо мостів та своєрідна симфонія атмосфери казки та містики водночас. Окрім давньої Праги, за допомогою фірми туристи можуть побувати в курортному місті Карлові Вари, з неповторними термальними басейнами та мінеральними джерелами.

Неповторність угорських принад ви відкриєте для себе відвідавши Будапешт, Сентендре, Дебрецен, Хайдусобосло, найбільше озеро Європи Балатон - своєріднстю краю є переплетіння європейського сервісу та національних традицій. Угорщина це свято для гурманів, які смакуватимуть угорські національні страви та естетів, котрі оцінять архітектурний та фолькльорний Будапешт.

Увипадку, якщо ви потребуєте відчуття тепла та екзотики, неповторних вражень від дайвінгу в Червоному морі- Ми пропонуємо Вам Єгипет,зустріч Нового Року в одному з найдавніших центрів цивілізації в розкішних готелях Шарм-ель-Шейху чи Хургади, в оточенні Нілу та Пірамід.

Гамму відчуттів матимете змогу поповнити в якості пілігрима до далеких країн Магрибу - Мароккочи Тунісу, а засніжені схили Штребського Плесо, Татранської Ломниці, Старого Смаковця, Ясни (Словаччина) та Закопаного, Устрік Дольних (Польща) - додадуть екстремальнихвідчуттів від катання на лижах чи сноуборді, або просто насолоди від заходу сонця, розлитого по засніжених вершинах гір."

Цікавою, з точки зору менеджерів турфірмиє організація групових та індивідуальних турів по замкових комплексах України та Львівщини.

Аналіз туристичної фірми буде неповним без аналізу економічної діяльності, так аналіз основних засобів туристичної фірми "БУМЕРАНГ" наведений в таблиці (див. табл.2.1).


Таблиця 2.1 Аналіз основних засобів турфірми "БУМЕРАНГ" за 2007-2008 р.р.

Показники Позначення 2007 2008
Обсяг туристично-екскурсійних послуг, тис. грн . О 3800 4300
Середньооблікова чисельність працівників, осіб Ч 110 109
Первинна вартість основних засобів на початку року, тис. грн. ОЗпоч 730 707
Надійшло основних засобів, тис. грн. ОЗнад 17 20
Вибуло основних засобів, тис. грн . ОЗвиб 40 50
Залишкова вартість основних засобів на початку року, тис. грн . ОЗзал.поч. 670 691

Активи (майно), тис. грн .:

- на початок року

Апоч 1100 1080
- на кінець року Акін 1080 1020

Аналіз свідчить, що обсяг туристичних послуг порівняно з 2007 роком в 2008 році збільшився на 500,0 тис. грн., або на 13,2% при зменшенні чисельності працівників на 1 особу. Первинна вартість основних фондів зменшилась на 23,0 тис. грн., або на 3,2% в зв’язку із продажем частини приміщень, що були на балансі фірми. Детальний аналіз стану і ефективності використання основних фондів наведено нижче (див. табл. 2.2).

Таблиця 2.2 Аналіз руху основних засобів турфірми "БУМЕРАНГ"

Показники Визначення 2007 2008 Відхилення

Первинна вартість основних засобів, тис. грн.

- на початок року

ОЗпоч 730 707 -23
- на кінець року ОЗкін = ОЗпоч+ОЗнад-ОЗвиб 707 677 -30
- середньорічна ОЗ = (ОЗпоч+ОЗкін)/2 718,5 692 -26,5
Коефіцієнт надходження, % Кнад = ОЗнад/ОЗ*100 2,37 2,9 0,53
Коефіцієнт вибуття, % Квид = ОЗвиб/ОЗ*100 5,57 7,22 1,65

Відповідно до даних таблиці "Аналіз руху основних засобів" можемо зазначити, що первинна вартість основних засобів на початок звітного року зменшилась на 23 тис. грн., а на кінець ще зменшилась на 30 тис. грн, а середньорічна вартість основних засобів у звітному році зменшилась на 26,5 тис. грн.; тобто коефіцієнт надходження у звітному році збільшився на 0,53 %, а коефіцієнт вибуття на 1,65%. Отже, вартість основних засобів як на початок року, так і на кінець 2008 року зменшилась, тому коефіцієнт їх надходження та вибуття збільшились. Проаналізуємо їх стан (див.табл.2.3).


Таблиця 2.3 Аналіз стану основних засобів турфірми "БУМЕРАНГ"

Показники Визначення 2007 2008 Відхилення

Залишкова вартість основних засобів, тис. грн.:

- на початок року

ОЗзал.поч. 670 691 21
- на кінець року ОЗзал.кін. = ОЗзал.поч.+ОЗнад-ЗОзал.виб. 691 706 15

Коефіцієнт придатності, %

- на початок року

Кприд.поч. = ОЗзал.поч./ОЗпоч*100 91,78 97,73 5,95
- на кінець року Кприд.кін. = ОЗзал.кін./ОЗкін*100 97,74 104,28 6,54

Коефіцієнт зношення, %

- на початок року

Кзн.поч. = 100-Кприд.поч. 8,22 2,27 -5,95
- на кінець року Кзн.кін. = 100-Кприд.кін. 2,26 -4,28 -6,54

Таким чином, основні засоби, що вибувають з експлуатації, придатні на 10%, тобто їх залишкова вартість становить 10% від первинної: ОЗзал.виб = 0,1*ОЗвиб. Залишкова вартість основних засобів на початок звітного року дорівнює їх залишковій вартості на кінець минулого року. Залишкова вартість ОЗ на початок звітного року збільшилась на 21 тис. грн.,на кінець звітного року - на 15 тис .грн.,коефіцієнт придатності ОЗ на початок звітного року збільшився на 5,95%, а на кінець - на 6,54%,а коефіцієнт зносу на початок звітного року зменшився на 5,95%,а на кінець року - на 6,54%. Отже, стан основних засобів залежить від їх зношення, придатності, та їх залишкової вартості. За рахунок чого зношення у 2008 році зменшилося, а придатність навпаки.


Таблиця 2.4 Аналіз ефективності використання основних засобів

Показники визначення 2007 2008 Відхилення
Фондовіддача, грн./грн. Фв = О/ОЗ 5,31 6,2 0,89
Фондозабезпеченість, грн./грн. Фзаб = ОЗ/О 0,2 0,16 -0,04
Фондоозброєність праці, тис. грн. /особу Фоз.пр. = ОЗ/Ч 6,53 6,34 -0,19

Таким чином, фондовіддача у звітному році збільшилась на 0,89 тис. грн., фондозабезпеченість зменшилась на 0,04 грн. грн, фондоозброєність праці у порівнянні з минулим роком у звітному році зменшилась на 0,19 тис.грн . Отже, фондовіддача у 2008 році в

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту

Похожие рефераты: