Xreferat.com » Рефераты по физкультуре и спорту » Вплив занять спортом на психічні функції студентів

Вплив занять спортом на психічні функції студентів

в нього з'являється сенсорний тип реакції. Якщо ж спортсмен зосередився на майбутніх рухах, то ця реакція в нього моторного типу. При нейтральному типі реакції в спортсмена немає акцентування уваги.

Складні реакції типові для усіх видів спорту, де є протиборство суперників (бокс, фехтування, види боротьби, спортивні ігри).

Представники цих видів спорту, як правило, володіють значним арсеналом прийомів нападу, захисту, обманних дій, але усі не знають заздалегідь, як поводитися в даний момент, який застосувати прийом, тому їх реакції носять вибірковий характер. Такі реакції теж відрізняються швидкістю, але в них більш тривалий, у порівнянні з простими реакціями, латентний період, що виникає в результаті великої кількості інформації, яка надходить у головний мозок і потребує переробки.

Реакції - це один із проявів фізичної якості швидкості.

Швидкість реакції в спорті має величезне значення. Часто результат спортивної боротьби залежить від того, наскільки вчасно і раціонально реагує спортсмен на зміни в змагальній ситуації або наскільки вчасно він виконує стартову дію. Швидкість реакцій піддається удосконалюванню за допомогою спеціальних вправ.

2.5 Психологічна напруга і перенапруга в тренувальному процесі

Один з найважливіших факторів, що забезпечують результативність тренувального процесу, - рівень психічної напруги [6].

Робота, вироблена спортсменом у ході тренувальних занять, вимагає енергетичного забезпечення і збереження сталості внутрішнього середовища організму. У цьому зв'язку, а також для досягнення успіху в спортивній діяльності спортсменові необхідно приводити в активний рух механізми, що регулюють стан організму спортсмена, що забезпечують внутрішні умови здійснення певних дій. Регуляція діяльності людини завжди протікає комплексно. Її основу складають емоційно-вольова сфера людини, вегетативні механізми і принцип домінанти в керуванні діяльністю.

Переходячи до більш детального розгляду даного питання, необхідно згадати слова І.П.Павлова, який писав, що „людина є система, яка існує по своєму найвищому саморегулюванню".

Дійсно, людський організм є досить довершеним у плані самоконтролю і саморегуляції.

Механізми домінанти, тимчасово пануючого вогнища порушення, дозволяють нам в умовах, коли надходить маса різноманітних подразників і сигналів, відібрати з них тільки ті, які мають значення для виконуваної діяльності. Позитивна роль домінанти в керуванні діяльністю спортсмена полягає в тому, що властивість її підкріплюватися сторонніми подразниками і гальмувати інші вогнища порушення забезпечує досягнення мети навіть у несприятливих умовах. Однак у ряді випадків інертність домінанти заважає спортсменові швидко й адекватно пристосуватися до ситуації, що змінилася, змінити план ведення двобою, змінити уявлення про методику тренування і т.д.

Природа передбачила й інший механізм подолання перешкод - виникнення емоцій. Ця роль емоцій була зрозуміла із самого початку їх вивчення. Емоція виникає лише тоді, коли здійснення інстинктивних дій, звичних або довільних форм поведінки наштовхується на перешкоду. У спорті емоційна регуляція діяльності виявляється при великому бажанні досягти високого результату, при сильних переживаннях. Часто емоції розкривають додаткові ресурси, автоматично, неусвідомлено для спортсмена. Таким чином, розкриваються і реалізуються в діяльності резервні можливості організму. Позитивне значення емоційної регуляції полягає в гіперкомпенсаторній мобілізації енергетичних ресурсів, хоча ця перевага має і слабкі сторони: така регуляція неощадлива, марнотратна, завжди містить небезпека ухилу від головної мети.

Вольова регуляція компенсує слабкі місця емоційної, перешкоджає її генералізації, сприяючи утриманню початкової мети [7].

Вольова регуляція - це фактори свідомої напруги фізичних і духовних сил, спрямованих на підвищення результатів будь-якої діяльності. В основі вольової регуляції лежить не тільки бажання, але і глибоке розуміння необхідності перебороти самого себе заради досягнення мети. Але і вольова регуляція має свої недоліки: значне обмеження часу для пошуку рішення, що ускладнює рішення нових задач, обмежує творчість через програмування діяльності.

Оптимальне сполучення всіх компонентів регуляції, необхідне для здійснення успішної діяльності, можливо тільки в результаті становлення особистості спортсмена, значного розвитку його фізичних якостей, закріплення й удосконалювання рухових навичок і повної адекватності вегетативних реакцій організму. Природно, процеси регуляції приводять спортсмена в стан психічної напруги, які, будучи адекватними зовнішніми і внутрішніми умовами виконання діяльності, можуть мати різний рівень прояву. Відомо, що психічна напруга впливає на результати діяльності людини як позитивно, так і негативно. У спорті багато прикладів, коли психічна напруга була причиною або зниження працездатності і розладу сну спортсмена, або росту його спортивної майстерності, що забезпечило успіх його виступу на змаганнях. Напруга в тренуванні пов'язана з процесом діяльності, з необхідністю виконувати усе більш зростаюче фізичне навантаження. Психічна напруга в умовах змагань доповнюється напругою, обумовлена метою досягти певного результату, тому психічна напруга в тренуванні називають процесуальною, а в змаганні - результативною.

Висока і тривала напруга може вплинути на спортсмена. В умовах сучасного тренування застосовуються такі високі фізичні навантаження, що нерідко спортсмен відчуває стан підвищеної психічної напруги. Сама по собі психічна напруга в спорті - фактор позитивний, що відбиває активацію усіх функцій і систем організму й забезпечує високу продуктивність діяльності. Але варто врахувати, що при несприятливих факторах (високій і тривалій напрузі, страху перед навантаженням, поганими взаєминами, недостатній мотивації, непевності в собі і т.п.) психічна напруга може викликати дисгармонію функцій, надлишкову і невиправдану витрату енергії. Слабкий ступінь психічної напруги не залишає наслідків і зникає через кілька днів [4].

Сильна і тривала перенапруга може мати негативні наслідки навіть через тижні і місяці. Негативні наслідки звичайно виявляються в несприятливому відношенні до оточуючих й у своєрідних поведінкових актах.

У психології виділяють три стадії психічної перенапруги, що мають загальні і специфічні для кожної з них ознаки.

Загальні ознаки: швидка стомлюваність, зниження працездатності, розлад сну, відсутність почуття свіжості і бадьорості після сну, епізодичні головні болі.

Специфічні ознаки:

Нервозність - примхливість, нестійкість настрою, внутрішня дратівливість, виникнення неприємних відчуттів (в основному м'язові). Спочатку ці ознаки виявляються нечасто і виражені неяскраво.

Примхливість: спортсмен залишається дисциплінованим, організованим, як звичайно, якісно виконує завдання тренера, але періодично виражає невдоволення спілкуванням, завданням, умовами і т.д. Це виявляється в міміці, жестах, мові. Таку реакцію можна розглядати як своєрідну адаптацію до зростаючих нервово-психічних напруг. Але залишати їх без уваги не можна.

Нестійкість настрою: виявляється у швидкій зміні і неадекватності реакції. Незначний успіх викликає бурхливу радість, що може швидко змінитися невдоволенням усім, що оточує.

Внутрішня дратівливість: найчастіше виражається в міміці і пантоміміці, у поведінкових актах не виявляється.

Неприємні відчуття: у певній мері є виправданням спортсмена в тих випадках, коли він відмовляється виконувати які-небудь завдання або невдало виступає в змаганнях. Такі настрої необхідно м'яко, але неухильно припиняти. Скарги найчастіше бувають на хворобливі відчуття, але вони, як правило, швидко проходять.

Міцна стенічність - наростаюча, нестримувана дратівливість, емоційна нестійкість, підвищена збудливість, занепокоєння, напружене чекання неприємностей.

Наростаюча, нестримувана дратівливість виражається в тому, що спортсмен утрачає самовладання, направляючи свій гнів на товаришів, тренера, зовсім випадкових людей; якийсь час він ще намагається пояснити причини гніву, потім утрачає самокритичність, усе рідше просить вибачення за свої дії; стає нетерпимим до недоліків оточуючих людей [3].

Емоційна нестійкість, тобто нестійкість настрою, приводить до різких коливань працездатності.

Внутрішнє занепокоєння, тобто напружене чекання неприємностей, яке виражається в тому, що спортсмен сприймає як відхилення від норми те, що раніш здавалося йому природним, саме собою зрозумілим.

Астенічність - загальний депресивний настрій, тривожність, непевність у своїх силах, висока ранимість, сенситивність.

Загальний депресивний фон настрою - це пригніченість, загальмованість, відсутність бадьорості, що знижують мотивацію діяльності.

Тривожність - це порушення внутрішнього психічного комфорту, занепокоєння або страх у ситуаціях, раніше байдужних для спортсмена.

Непевність у своїх силах виникає в спортсмена унаслідок виникнення думки про невідповідність своїх можливостей досягненню поставленої мети. У крайніх випадках приводить його до відмови від досягнення мети і виходу зі спорту.

Висока ранимість, сенситивність - властивості психіки, які приводять до того, що спортсмен дуже болісно реагує на найменшу недружелюбність у взаєминах, на зміна режиму тренувальних занять або задач змагань.

Знаючи ознаки психічної перенапруги, тренер може вносити корективи в тренувальний процес спортсмена згідно з динамікою його психічного стану.


2.6 Передзмагальні психічні стани

Центральне місце в психології змагальної діяльності спортсмена займає дослідження таких психічних станів, як психічна напруга, емоційне порушення, стрес, передстартове хвилювання. Ці стани характеризуються як передробочі у випадках значимої діяльності з невизначеним результатом.

В основі психічної напруги лежить взаємодія двох видів регуляції в діяльності спортсмена: емоційній і вольовій. Перший породжує переживання, другий - вольове зусилля. Часто переживання спортсмена, що виникають перед змаганням, досить успішно стимулюють його, зводячи до мінімуму вольові зусилля. У той же час будь-яке вольове зусилля має у своїй основі емоційний початок. Як відомо, ці поняття глибоко взаємозалежні. Передзмагальна емоційна напруга регулюється цілеспрямованим вольовим зусиллям. Емоції викликають енергетичний викид, а воля визначає економічність використання цієї енергії. Історія спорту знає чимало прикладів, коли рекордні досягнення ставали результатом емоцій, керованих волею [3]. Розглянемо схему динаміки передзмагальних психічних станів спортсмена в період, що передує старту, і в момент старту. У повсякденному житті, при відсутності екстремальних ситуацій, рівень психічної напруги знаходиться в межах норми. За кілька днів до старту рівень напруги зберігається близьким до норми. Якщо він залишається таким до старту, то спортсмен знаходиться в стані стартової байдужності.

У цьому випадку можна говорити впевнено, що цей спортсмен на змаганнях продемонструє досягнутий рівень підготовленості, але його резервні можливості не реалізуються.

Звичайно з наближенням змагання напруга зростає. Спортсмени, нестійкі емоційно, відчувають його за тиждень і більше, емоційно стійкі - найчастіше тільки в день старту.

Найбільш сприятливим випадком вважається той, коли оптимальний рівень напруги співпадає з часом старту. Стан, який виникає в таких випадках називають станом бойової готовності. Тоді на змаганнях спортсмен максимально реалізує свою підготовку при значному піднесенні, використовуючи всі резервні рухові, вольові та інтелектуальні можливості.

Оптимальний рівень психічної напруги може не збігтися з часом старту. Однак зберегти оптимальний рівень готовності до діяльності тривалий час практично неможливо. У цих випадках психічна напруга підсилюється, переходячи в напруженість, так що в результаті спортсмен виявляється в стані стартової лихоманки [3].

У цьому стані його нервова система знаходиться на грані можливостей витримати концентроване порушення. Деякі спортсмени здатні тривалий час знаходитися в цьому стані без впливу на спортивний результат. Але є й інші, які швидко виявляють у поведінці елементи гальмування. Однак, як це вже доведено наукою, у будь-якому випадку стан стартової лихоманки знижує надійність спортсмена й імовірність досягнення ним високого результату, хоча і не обов'язково результат повинен бути низьким. Існують окремі випадки, коли спортсмен, знаходячись у стані стартової лихоманки, показує дуже високий результат. Але визначається це особливостями безпосередньої підготовки до виконання дії.

Прикладом може служити виступ спортсменів на змаганнях зі стрибків у довжину: стрибун показує низький для себе результат у п'ятьох спробах або робить безліч заступів, а в шостий раз виконує рекордний стрибок.

Найгірший вид передстартового стану виникає, коли рівень психічної напруги різко падає, - це стан стартової апатії. Цей період звичайно короткий за часом. Як правило, апатія виникає в результаті переходу від максимальної психічної напруги до стану нерухомості (ступор) і є наслідком гострої перенапруги в перед змагальній ситуації.

Стартова апатія - це зниження мотивації діяльності, вольової активності і почуття відповідальності. Вона не дозволяє спортсмену реалізувати навіть досягнутий рівень підготовки.


ВИСНОВКИ

Мотиви діяльності у фізичному вихованні і спорті, як і в будь-якому іншому виді діяльності, формуються в процесі розвитку, що створює особистість людини, у зв'язку з накопиченням знань, умінь і навичок при заняттях фізичною культурою або спортом.

Для організації психологічного аналізу спортивної діяльності прийнято групувати усі види спорту і змагальні вправ. Пропонуючи свою систематику, Т.Т.Джамгаров використовував незалежні від виду спорту положення, що виражають характер взаємодії спортсменів у процесі змагальної діяльності, при цьому головною метою було розглянути взаємодії, регламентовані відповідними правилами змагань. Існує дві основні форми взаємодії: 1) стосовно супротивника - протиборство; 2) стосовно партнерів - взаємодія.

Спеціалізовані сприйняття виникають у конкретних умовах спортивної діяльності, що викликає в спортсмена виникнення і розвиток глибокий специфічних відчуттів, пов'язаних зі спеціалізацією. Специфіка таких сприйняттів, головним чином, визначається особливостями виду спорту, у якому спеціалізується спортсмен.

Усі різновиди реакції мають ту саму структуру: сприйняття сигналу (попередній період); усвідомлення сигналу (основний період, латентний); відповідна дія (виконавчий період). Типовий приклад реакції - старт у спорті.

Один з найважливіших факторів, що забезпечують результативність тренувального процесу, - рівень психічної напруги. Висока і тривала напруга може вплинути на спортсмена. Сама по собі психічна напруга в спорті - фактор позитивний. Але варто врахувати, що при несприятливих факторах психічна напруга може викликати дисгармонію функцій, надлишкову і невиправдану витрату енергії.


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.                 Генов Ф. Психологические особенности мобилизационной готовности спортсмена. — М., 1971.

2.                 Гогунов Е.Н. Методические рекомендации по организации подготовки стрелков из лука к преодолению экстремальных ситуаций соревновательного характера. - М.; Тольятти, 1998.

3.                 Гогунов Е.Н., Мартьянов Б.И. Психология физического воспитания. – М.: Аздат. центр "Академия", 2000. – 288 с.

4.                 Горбунов Г Д. Психопедагогика спорта. - М., 1986.

5.                 Иванов В.В. Комплексный контроль в подготовке спортсменов. — М., 1987.

6.                 Ильин Е.П. Психофизиология физического воспитания. — М., 1980.

7.                 Ильин Е.П. Психология физического воспитания. — М., 1987.

8.                 Кретти Дж. Психология в современном спорте. — М., 1978.

9.                 Левонтин Р. Человеческая индивидуальность: наследственность и среда / Пер. с англ. — М., 1993.

10.            Майнберг Э. Основные проблемы педагогики спорта / Пер. с нем. -М., 1995.

11.            Мерлин В.С. Психология индивидуальности. — М.; Воронеж, 1996.

12.            Найдиффер Р.М. Психология соревнующегося спортсмена. - М., 1979.

13.            Озолин Н.Г. Современная система спортивной тренировки. - М., 1970.

14.            Платонов В.Н. Подготовка квалифицированных спортсменов. - М., 1986.

15.            Психология: Учеб. для ИФК / Под ред. В.М. Мельникова. - М., 1987.

16.            Психология физического воспитания и спорта / Под общ. ред. Т.Т.Джамгарова и А. Ц. Пуни. - М., 1979.

17.            Пуни А.Ц. Психологическая подготовка к соревнованиям в спорте. - М., 1969.

18.            Родионов А.В. Влияние психологических факторов на спортивный результат. — М., 1983.

19.            Спортивная физиология: Учеб. для ин-тов физ. культуры / Под ред. Я.М.Коца. - М., 1986.

20.            Сурков Е.Н. Психомоторика спортсмена. - М., 1984.

21.            Харре Д. Учение о тренировке / Пер. с нем. - М., 1971.

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: