Xreferat.com » Рефераты по финансам » Фінансові методи збільшення капіталу

Фінансові методи збільшення капіталу

і повернення його в зазначений термін. Кредитоспроможність Позичальника характеризується його дбайливістю при розрахунках по раніше отриманим кредитам, поточним фінансовим станом і можливістю при необхідності мобілізувати грошові засоби з різноманітних джерел. Банк, перш ніж надати кредит, визначає ступінь ризику, що він готовий прийняти на себе, та розмір кредиту, що може бути наданий. Аналіз умов кредитування припускає вивчення:

1) «солідності» позичальника, що характеризується своєчасністю розрахунків по раніше отриманим кредитам, якістю наведених звітів, відповідальністю і компетентністю керівництва;

2) «спроможності» позичальника виробляти конкурентноспроможну продукцію;

3) «доходів». При цьому проводиться оцінка прибутку, що одержується банком при кредитуванні конкретних затрат позичальника, по порівнянню з середньою доходністю банку. Рівень доходів банку повинен бути пов’язаний зі ступенем ризику при кредитуванні. Банк оцінює розмір прибутку, що одержується позичальником з точки зору можливості сплати банку відсотків при здійсненні нормальної фінансової діяльності;

4) «цілі» використання крупних ресурсів;

5) «суми» кредиту. Це вивчення проводиться виходячи з проведення позичальником заходу ліквідності балансу, співвідношення між власними і позиченими коштами;

6) «погашення». Це вивчення виробляється шляхом аналізу повернення кредиту за рахунок реалізації матеріальних цінностей, наданих гарантій і використання заставного права;

7) «забезпечення» кредиту, тобто вивчення статуту і положень з точки зору визначення прав банку брати під заставу під видану позичку активи позичальника, включаючи цінні папери.

При аналізі кредитоспроможності використають цілий ряд показників. Найбільш важливими є норма прибутку на вкладений капітал і ліквідність.

Норма прибутку на вкладений капітал визначається відношенням суми прибутку до загальної суми пасиву по балансу


, (12)


де Р – норма прибутку,

П – сума прибутку за звітний період (квартал, рік), грн.;

– загальна сума пасиву, грн.

Зростання цього показника характеризує тенденцію прибуткової діяльності позичальника, його доходності.

Ліквідність господарюючого суб'єкта - це спроможність його швидко погашати свою заборгованість. Вона визначається співвідношенням величини заборгованості і ліквідних засобів, тобто засобів, що можуть бути використані для погашення боргів (готівкові гроші, депозити, цінні папери, елементи оборотних коштів що реалізуються і ін.). По суті, ліквідність господарюючого суб'єкта означає ліквідність його балансу. Ліквідність Балансу висловлюється в ступені покритті зобов'язань господарюючого суб'єкта його активами, термін перетворення яких в гроші відповідає терміну погашення зобов'язань. Ліквідність означає безумовну платоспроможність господарюючого суб'єкта і припускає постійну рівність між активами і зобов'язаннями продавця як по загальній сумі, так і по термінам настання. Аналіз ліквідності балансу полягає в порівнянні засобів по активу, що були згруповані по ступеню їхньої ліквідності і розташованих в порядку зменшення ліквідності, зі зобов'язаннями продавця по пасиву, об'єднаними по термінам їхнього погашення і в порядку зростання термінів.

Ступінь перетворення поточних активів на готівку неоднаковий. Тому у вітчизняній та світовій практиці обчислюють три відносні показники ліквідності.

Ліквідність господарюючого суб'єкта оперативно можна визначити за допомогою коефіцієнту абсолютної ліквідності, що являє собою відношення грошових засобів, готових для платежів і розрахунку, до короткострокових зобов'язань.


, (13)


де КАЛ – коефіцієнт абсолютної ліквідності господарюючого суб'єкта;

Г – грошові засоби (в касі, на розрахунковому рахунку, на валютному рахунку, в розрахунку, в шляху, інші грошові засоби), грн.;

Ц – цінні папери і короткострокові вкладення, грн.;

К – короткострокові кредити і позичені кошти, грн.;

3 – кредиторська заборгованість і інші пасиви, грн.

Цей коефіцієнт характеризує можливість господарюючого суб'єкта мобілізувати грошові засоби для покриття короткострокової заборгованості. Чим вищий даний коефіцієнт, тим надійніший позичальник.

Другий показник відрізняється від першого тим, що в чисельнику до раніше наведеної суми додаються суми короткострокової дебіторської заборгованості, яка є реальною до отримання. Цей показник має назву коефіцієнт ліквідності та розраховується за формулою:

, (14)


Він відображає прогнозовані платіжні можливості підприємства, за умови своєчасного проведення розрахунків з дебіторами.

Третій показник ліквідності – коефіцієнт покриття або поточної ліквідності, в чисельнику містить ще вартість матеріально-виробничих запасів, які у випадку необхідності можна продати тобто перетворити на готівкові кошти. Однак це вже менш ліквідна стаття у порівнянні з попередніми, оскільки на реалізацію запасів знадобиться певний час. Формула розрахунку має такий вигляд:


, (15)


Коефіцієнт покриття показує платіжні можливості підприємства, які оцінюються за умови не тільки своєчасних розрахунків з дебіторами та при сприятливій реалізації готової продукції, а ще і продажу у випадку необхідності інших елементів матеріальних оборотних коштів.

Слід мати на увазі, що всі банки користуються показниками кредитоспроможності. Однак кожний з них формує свою кількісну систему оцінки, що складає комерційну таємницю банку, в розподілі позичальників на три категорії: надійний (кредитоспроможний), нестійкий (обмежено кредитоспроможний), ненадійний (некредитоспроможний). Позичальник, визнаний надійним, кредитується на загальних умовах; в цьому випадку може бути застосований пільговий порядок кредитування. Якщо позичальник виявляється нестійким клієнтом, то при укладанню кредитного договору передбачаються норми контролю за діяльністю позичальника і поворотністю кредиту (гарантія, поручительство, щомісячна перевірка забезпечення, умови заставного права, підвищення процентних ставок і ін.). Якщо позивач визнаний ненадійним клієнтом, то кредитування його здійснювати недоцільно. Банк може надати позичку тільки на особливих умовах, передбачених в кредитному договорі.

Головними причинами незабезпечення ліквідності і кредитоспроможності господарюючого суб'єкта є наявність дебіторської заборгованості, особливо невиправданої заборгованості, порушення зобов'язань продавця перед клієнтами, нагромадження надлишкових виробничих і товарних запасів, низька ефективність господарської діяльності, уповільнення оборотності оборотних коштів[9,стр.45].

1.6. Аналіз використання капіталу

Вкладення капіталу повинно бути ефективним. Під ефективністю використання капіталу розуміється величина прибутку на один карбованець вкладеного капіталу.

Йдеться про комплексне поняття, що включає в себе рух оборотних коштів, основних фондів, нематеріальних активів. Тому аналіз використання капіталу проводиться по окремим його частинам, після цього робиться зведений аналіз.

1. Ефективність використання оборотних коштів характеризується передусім їхньою оберненістю. Під оберненістю засобів розуміється тривалість проходження засобами окремих стадій виробництва і обігу. Час, протягом якого оборотні кошти знаходяться в обороті, тобто послідовно переходять з однієї стадії в іншу, складає період обороту оборотних коштів.

Оберненість оборотних коштів обчислюється тривалістю одного обороту в днях (оборотність оборотних коштів в днях) або кількістю обертів за звітний період (коефіцієнт оберненості). Тривалість одного обороту в днях являє собою відношення суми середнього залишку оборотних коштів до суми одноденної виручки за період, що аналізується:


, (16)


де Z – оберненість оборотних коштів, днів;

О – середній залишок оборотних коштів, грн.;

t – число днів періоду ,що аналізується (90, 360);

Т – виручка від реалізації продукції за період, що аналізується, грн.

Коефіцієнт оберненості засобів характеризує розмір обсягу виручки від реалізації в розрахунку на 1 грн. оборотних коштів. Він визначається як відношення суми виручки від реалізації продукції до середнього залишку оборотних коштів по формулі:


, (17)


де КО – коефіцієнт оберненості, звороту;

Т – виручка від реалізації продукції за що аналізується період, грн.;

О – середній залишок оборотних коштів, грн.;

Коефіцієнт оберненості засобів - це фондовіддача оборотних коштів. Збільшення його свідчить про більш ефективне використання оборотних коштів. Коефіцієнт оберненості одночасно показує кількість обертів оборотних коштів за період, що аналізується, і може бути розрахований діленням кількості днів періоду, що аналізується на тривалість одного обороту в днях (оберненість в днях):


, (18)


де КО – коефіцієнт оберненості засобів, обертів;

t – кількість днів періоду, що аналізується (90, 360);

Z – оберненості оборотних коштів, днів.


Важливим показником ефективності використання оборотних коштів є також коефіцієнт завантаження засобів в обігу. Коефіцієнт завантаження засобів в обігу характеризує суму оборотних коштів, що авансуються на 1 грн. виручки від реалізації продукції. Іншими словами, він являє собою оборотну фондомісткість, тобто затрати оборотних коштів (в копійках) для одержання 1 грн. реалізованої продукції (робіт, послуг). Коефіцієнт завантаження засобів в звороті являє собою відношення середньої остачі оборотних коштів до суми виручки від реалізації продукції:


, (19)


Де КЗ – коефіцієнт завантаження засобів в обороті, коп.;

О – середній залишок оборотних коштів, грн.;

Т – виручка від реалізації продукції за період, що аналізується, грн.

100 – перевод гривень в копійки.

Коефіцієнт завантаження засобів в звороті (КЗ) - величина, зворотна коефіцієнту оборотності засобів (КО). Чим менший коефіцієнт завантаження засобів, тим ефективніше використовуються оборотні кошти.

2. Ефективність використання основних фондів вимірюється показниками фондовіддачі і фондомісткості.

Фондовіддача основних фондів встановлюється відношенням обсягу виручка від реалізації продукції до середньої вартості основних фондів:


, (20)


де Ф – фондовіддача, грн.:

Т – обсяг виручки від реалізації продукції, грн.,

С – середньорічна вартість основних фондів, грн.

Зростання фондовіддачі свідчить про підвищення ефективності використання основних фондів.

Фондомісткість продукції є величина, зворотна фондовіддачі. Вона характеризує затрати основних засобів (в копійках), що авансуються на один карбованець виручки від реалізації продукції:


, (21)


Де ФВ – фондомісткість продукції, коп.;

С – середньорічна вартість основних фондів, грн.;

Т – виручка від реалізації продукції, грн.,

100 – перевод гривень в копійки.

Зниження фондомісткості продукції свідчить про підвищення ефективності використання основних фондів.

Показник фондовіддачі тісно пов'язаний з продуктивністю праці і фондоозброєністю праці, що характеризується вартістю основних фондів, що приходяться на одного робітника.

Маємо:


; (22) ; (23)


; (24) ; (25)


; (26) ; (27)


де В – продуктивність праці, грн.;

R – чисельність робітників, чоловік;

ФВ – фондоозброєність праці, грн.;

Ф – фондовіддача основних фондів, грн.

Таким чином, основною умовою зростання фондовіддачі є перевищення темпів росту продуктивності праці над темпами росту фондоозброєності праці.

3. Ефективність використання нематеріальних активів вимірюється, як і використання основних фондів, показниками фондовіддачі і фондомісткості.

4. Ефективність використання капіталу в цілому наступна. Капітал в цілому являє собою суму оборотних коштів, основних фондів, нематеріальних активів. Ефективність використання капіталу найкраще характеризується його рентабельністю. Рівень Рентабельності капіталу вимірюється відсотковим відношенням балансового прибутку до величини капіталу.

Рівень Рентабельності капіталу може бути висловлений наступною формулою, що характеризує його структуру:


, (28)


де Р – рівень рентабельності капіталу, %;

П – балансовий прибуток, грн.;

Т – виручка, грн.;

КО – ккоефіцієнт оберненості засобів, обертів;

Ф – фондовіддача основних фондів, грн.;

ФН – фондовіддача нематеріальних активів, грн.

Дана формула показує, що рівень рентабельності капіталу знаходиться в прямій залежності від рівня балансового прибутку на 1 грн. виручки, коефіцієнта оборотності оборотних коштів, фондовіддачі основних фондів, фондовіддачі нематеріальних активів[1,стр.40].


2. Аналіз фінансового стану підприємств та шляхи його оздоровлення

Відповідно до домовленості, досягнутої на нараді в Українській спілці промисловців і підприємців у грудні 1996 р., Асоціація українських банків проаналізувала матеріали статистичної звітності Міністерства статистики і Національного банку України, пов'язані зі станом власних оборотних коштів промислових підприємств, їх використанням, можливістю видачі підприємс­твам банківського кредиту на поповнення оборотних коштів та впливу цього фактору на оздоровлення фінансового стану, пожвавлення виробничої діяль­ності галузі. Експерти АУБ, з активною участю В. Мельника та І. Самойлової, дійшли висновків:

Станом на 01.07.96 р. у цілому по промисловості України власні й прирів­няні до них кошти становили 163808 млн. грн. В основних фондах і немате­ріальних активах було розміщено 149642 млн. грн., збитки становили 2290млн. грн. Отже, власні оборотні кошти по галузі визначаються в сумі 11878 млн. грн.

Виходячи із середньомісячного обсягу виробництва промислової про­дукції за період із січня по жовтень 1996 р. в 6008 млн. грн. і загальноприй­нятої середньої норми запасів у днях — 60 днів, потреба в оборотних коштах підприємств промисловості може бути визначена в сумі 12000 млн. грн.

Таким чином, проведений аналіз свідчить, що промисловість у цілому, відповідно до даних балансів на 01.07.96 р., номінальне має оборотні кошти у межах нормальної потреби (табл. 1).

Слід зауважити про вкрай незадовільне використання оборотних коштів.

Фактичне завантаження оборотних коштів на 01.07.96 р. становило 46960 млн. грн., що на 35000 млн. грн., або в 4 рази, перевищує фінансові джерела власних оборотних коштів (11878 млн. грн.), у тому числі:

  • на матеріальні запаси виділено оборотних коштів на суму 18713 млн. грн., що перевищує загальну розрахункову (нормативну) потребу в оборот­них коштах в 1,5 рази, з них: виробничі запаси і незавершене виробництво становлять 96-денний запас при загальноприйнятому показнику в 60 днів;

  • залишки готової продукції становили 4000 млн. грн., або 20-денний за­пас, виходячи з фактичного випуску продукції, при прийнятій нормі запасу — 5 днів;

  • на дебіторську заборгованість відраховано 19000 млн. грн. Ця сума в 1,6 рази перевищує загальну розрахункову потребу в оборотних коштах. Як­що врахувати діючий порядок розрахунку із застосуванням попередньої оп­лати поставки, то вся ця сума являє собою непродуктивні витрати, які важко мобілізувати для повернення.


Таблиця 1. Розрахунок наявності власних оборотних коштів підприємств промисловості за даними балансів на 01.07.96

(млн. грн.)

1. Джерела формування власних і прирівняних до них коштів:


— статутний фонд


79654


— резервний фонд


2188


— фінансування капітальних вкладень


3015


— спеціальні фонди і цільове фінансування


78613


— амортизаційний фонд


189


— нерозподілений прибуток


149


Разом:


163808


2. Вкладення коштів в основні засоби і позаобігові активи:


— основні кошти за залишковою вартістю


142804


— нематеріальні активи


518


— незавершені капітальні вкладення


6094


— довгострокові фінансові вкладення


225


— збитки поточного року


2290


Разом:


151931


3. Наявність власних оборотних коштів (п.1 — п.2)


11878


4. Розрахункова потреба в оборотних коштах


12000


5. Брак власних оборотних коштів


123


У складі матеріальних запасів і дебіторської заборгованості великий розмір становлять непотрібні, непридатні цінності та нереальні для повер­нення суми. Інвентаризація цих активів, списання неліквідних запасів та безнадійної заборгованості призведе до значного зростання збитків і реаль­ного скорочення власних оборотних коштів (табл. 2).

За 10 місяців 1996 р. грошова маса в обігу збільшилась на 16,5 % при зростанні інфляції на 36,3%. Абсолютне зростання грошової маси становило 1 млн. грн. Оскільки збільшення обсягу виробництва в умовах гіперінфляції неможливе (знецінення товару значно випереджатиме терміни виробництва), емісія (приріст грошової маси) відбуватиметься строго у межах запланованого урядом рівня інфляції. Тому навряд чи є підстави передбачити, що в 1997 р. буде допущено зростання обсягу грошової маси у великому розмірі. У всяко­му разі він не підвищиться більш як у 2 рази порівняно із 1996 р., що стано­витиме майже 2 млн. грн. Фінансові можливості банківської системи Украї­ни характеризуються даними, поданими у таблиці 3.

Виходячи з цих даних (без урахування емісії та позик зовнішніх інвес­торів), можливості вивільнення ресурсів для спрямування їх у промисловість становлять не більш як 1000 млн. грн.

Названих ресурсів не можна порівняти з фінансовими проривами, які мають місце на підприємствах промисловості (понад 35 млрд. грн.).


Таблиця 2. Дані про використання оборотних коштів промислових підприємств на 01.07.96

(млн. грн.)

1. Наявність оборотних коштів підприємств промисловості


11877


2. Оборотні кошти у запасах товарно-матеріальних цінностей, у т.ч.:


18714


— виробничі запаси


9409


— незавершене виробництво


3237


— готова продукція


4005


— товари


747


3. Дебіторська заборгованість


19290


4. Інші активи


9025


Усього вкладено коштів:


47029


Довідково:


— кредити банків


2059


— кредиторська заборгованість


31028



Таблиця З. Фінансові можливості банківської системи України

(млн. грн.)

Загальна сума ресурсів усіх комерційних банків України станом на 01.11.96, всього



7998


у тому числі залучені кошти


4348


Використано ресурсів комерційних банків, всього


7987


у тому числі:


надані кредити, всього


4837


з них — у національній валюті


3485


у тому числі:


— короткострокові


3045


— довгострокові


441


кредити промисловим підприємствам (на 01.07.96)


2059


— придбані ОДВП


1304


— обов'язкові резерви


1000



Тому прийняття загального рішення про видачу кредитів промисловим підприємствам під брак власних оборотних коштів без урахування вищевикладених положень є необґрунтованим і недоцільним.

З метою вирішення питань, пов'язаних із нормалізацією фінансового стану промислових підприємств, впливу на поліпшення виробництва і гос­подарської діяльності, вважали б за необхідне:

  1. Здійснити глибокий аналіз фінансового стану кожного підприємства окремо і визначити перспективи його подальшої діяльності, враховуючи но­менклатуру вироблюваної продукції, її якість, вартість, конкурентоспро­можність на внутрішньому і зовнішньому ринках збуту, оцінити можливості підприємств, у порівняно короткі строки забезпечити стабілізацію з наступ­ним зростанням виробництва.

  2. На підприємствах, які мають підготовлений реальний план стабілізації та розвитку, провести глибоку ревізію діяльності, інвентаризацію статей ба­лансу, детально вивчити склад матеріальних цінностей, особливості готової продукції, дебіторської заборгованості. За результатами аналізу повинна бути зроблена оцінка можливостей використання та реалізації відповідних ціннос­тей і готової продукції, а також погашення дебіторської заборгованості. Слід провести реструктуризацію активів і пасивів балансу та підготувати матеріали про списання нереальних сум на збитки. Реальний фінансовий стан підприємств повинен бути ретельно перевіре­ний незалежною аудиторською організацією.

  3. Варто окремо розглянути питання про стан дебіторської і кредиторсь­кої заборгованості та визначити шляхи її ліквідації. Вважали б за доцільне для скорочення взаємної дебіторської і кредитор­ської заборгованості розробити спеціальний механізм погашення на базі век­селя з наданням цьому документові у законодавчому порядку чинності обо­в'язкового виконання.

  4. Щодо підприємств, які матимуть економічно обґрунтовані бізнес-пла­ни поліпшення свого виробництва та здійснять всю необхідну роботу для са­нації балансу і реструктуризації його статей, банками буде розглянуто питан­ня про надання кредиту, в тому числі і в іноземній валюті, за рахунок кре­дитної допомоги міжнародних фінансових організацій.

  5. Важливою обставиною у вирішенні названих питань є питання про джерела і гарантії погашення кредитів Його слід опрацювати законодавче за участю Фонду державного майна. Зокрема мається на увазі вирішення питання про надання в заставу під час видачі кредиту виробничих та інших громадських споруд підприємств, про механізм реалізації цієї застави. Як гарантії може бути розглянуто питання про надання в заставу конт­рольних пакетів акцій корпоратизованих підприємств. Гарантіями повернен­ня кредитів щодо державних підприємств можуть бути і спеціально випущені казначейські зобов'язання (векселі) з наданням їм чинності вільно оборот­них платіжних коштів.

  6. З метою стимулювання надання комерційними банками кредитів на стабілізацію і розвиток виробництва було б доцільним вирішити такі питання:

    • дозволити комерційним банкам видавати довгострокові кредити під розроблені стабілізаційні програми за рахунок скорочення на 50% обов'язко­вих резервів;

    • встановити за кредитами, які видаються за рахунок пільги щодо ре­зервів, процентну ставку на рівні 10% річних;

    • звільнити від оподаткування доходи, одержані комерційними банками від надання довгострокових кредитів[16,стр.42].

3. Аналіз фінансового стану ВП “Ременерго”

В ВП "Ременерго" входить 2 структурних підрозділи, які знаходяться в Львівській і Черкаській областях.

Черкаський механічний цех і Гельмязівська дільниця вико­нують роботи по виготовленню засобів малої механізації, а Добротвірський цех займаються ремонтом обладнання на ДРЕС і електростанціях.

1998 рік підприємство завершило з такими показниками:

Таблиця № 4. Фінансові результати 1998 р.
Показники 0диниця виміру Фактично
Обсяг товарної продукції тис. грн. 267

Середньоспискова чисельність

всього

ППП


чол.



70

69

0бсяг реалізованої продукції тис. грн. 348
Собівартість реалізованої продукції тис. грн. 271
Прибуток від реалізації тис. грн. 19
Балансовий прибуток тис. грн. 31
Продуктивність праці грн. 4,97
Рентабельність витрат % 7,01

ТРУД

Заробітна плата виплачувались по тарифним ставкам, посадовим окладам і відрядним розцінкам згідно з галузевою тарифною угодою та "Положення пре оплату праці, та "Положення про преміювання". Середньоспискова чисельність всього персоналу за І998 рік - 70 чоловік.

У 1998 році на оплату праці використано 135283,2 грн. Середня заробітна плата по підприємству на 1-го працюючого - 159,79 грн. Середня заробітна плата 1-го працюючого ППП в 1998 році - І60,42 грн.

МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Для виробництва засобів малої механізації і послуг стороннім організаціям, підприємство через службу матеріально-технічного забезпечення придбало металопрокат, інструменти, комплектуючі, спецодяг і др. матеріали безпосередньо по прямим зв'язкам з заводами-виготовлювачами і АО "Черкасголовпостач".

Підприємство має своє складське господарство, яке складає­ться із матеріального складу, в кількості 1 площадки зовнішнього складування.

Стан складського господарства задовільний.

ХАРАКТЕРИСТИКА ПОТУЖНОСТІ ТА СТАН УСТАТКУВАННЯ

Потужність підприємства характеризується наступними даними із наявності виробничих верстатів із них:

токарних верстатів 8 одиниць

фрезерних верстатів 7

строгальних верстатів 4

сверлільних верстатів 8

заточних верстатів 7

прес-ножиць 5

ножиць-гильотін 3

підйомно-транспортне 4

обладнання електрозварювальне 10

Устаткування має задовільний стан, відповідає умовам праці та техніки безпеки.

30% обладнання потребує необхідних вкладень для виконання поточних ремонтів. Середній вік устаткування складає 10-20 років.

3. 1. Аналіз доходності.

Один із основних фінансових показників плану та оцінки господарської діяльності підприємств є прибуток. Прибуток – показник, який найбільш чітко відображає ефективність виробництва, об’єм і якість виготовленої продукції, стан продуктивності праці, рівень собівартості.

Прибуток – абсолютний показник дохідності. Відносний показник інтенсивності виробництва є рентабельність. Рентабельність відображає рівень дохідності відносно відповідної бази. Підприємство є рентабельним, якщо суми виручки від реалізації продукції досить не тільки для покриття витрат на виробництво та на реалізації, а й на утворення прибутку.

Аналіз дохідності господарського об’єкта проводиться порівнюючи звітний та передуючий звітному роки.

Аналіз доходності за 1996 та 1997 р.р. підприємства «Ременерго» приведений в таблиці №5. Дані таблиці №5 показують, в порівнянні з 1996р., в 1997 р. прибуток від реалізації збільшився на 3,1 тис грн. (з 43,6 тис. грн. до 46, 7 тис. грн.), або на 7,1 %.

Це сталося в результаті дії наступних факторів:

  1. Збільшення обсягу виручки від реалізації на 268,8 тис. грн. (з 225,2 до 494 тис. грн.) – збільшило прибуток на 52,04 тис. грн.:


19,36% * 268,8 / 100% = 52,04 тис. грн.,


де 19,36 % – процентне відношення прибутку від реалізації до виручки у 1996 р.

  1. Зростання рівня собівартості на 9,9 % (з 63,99% до 73,89%), що в свою чергу, відповідно зменшило суму прибутку на 48,9 тис. грн.:


9,9% * 494000 / 100 = 48,9 тис. грн.


  1. Збільшення рівня ПДВ на 0,01% ( з 16,65% до 16,66%), призвело до зменшення суми прибутку на 49 грн.

Всього по прибутку від реалізації продукції:


52,04 – 48,9 – 0,049 = 3,091 грн.


Різниця в 9 грн. з сумою 3100 грн. пояснюється округленням цифр при розрахунках.

Аналіз доходності за 1997 та 1998 р.р.

Прибуток від реалізації збільшився на 27,7 тис. грн. (з 46,7 тис. грн.. до 19 тис. грн..).

Це сталося в результаті дії наступних факторів:

  1. Зменшення обсягу виручки від реалізації на 146 тис. грн. – зменшило прибуток на 13,797 тис. грн.:


9,45% * 146 / 100% = 13,797 тис. грн.,


де 9,45 % – процентне відношення прибутку від реалізації до виручки у 1996 р.

  1. Зростання рівня собівартості на 3,98 % – зменшило суму прибутку на 13,85 тис. грн.:


3,98% * 348 / 100 = 13,85 тис. грн.


  1. Збільшення рівня ПДВ на 0,01% призвело до зменшення суми прибутку на 34,8 грн.

Зменшення прибутку на 27,7 тис. грн. сталося внаслідок наступних дій:


13,797 + 13,85 + 0,034 = 27,6818 тис. грн.


Різниця в 19 грн. пояснюється округленням цифр при розрахунках.

Рентабельність показує скільки прибутку приходиться на 1 грн. реалізованої продукції.

Рентабельність розраховується за формулою (1):


Р96 = 43,6 / 144,1 * 100% = 30,26%;

Р97 = 46,7 / 365 * 100% = 12,79%;

Р98 = 19 / 271 * 100% = 7,01%;


Негативним результатом роботи є зниження рівня рентабельності в 1997 р. в порівнянні з 1996 р. на 17,47 % (з 30,26% до 12, 79%), і 1998 р. в порівнянні з 1997 р. на 5,78 % ( з 12,79% до 7,01%). Це означає, що підприємство “Ременерго” в 1997 р. отримало прибутку на кожну 1 грн. витрат на виробництво продукції на 17,47 грн. менше, ніж у 1996 р., і в 1998 р. – на 5,78 грн. менше, ніж у 1997 р.

Таким чином величина прибутку який могла отримати наша організація у 1997 р. склала 59,385 тис. грн.:


16,27 * 365000 / 100 = 59,385 тис. грн.,


а у 1998 р. – ця сума склала 15,908 тис. грн.:


5,87 * 271000 / 100 = 15,907 тис. грн.


Таблиця № 5. Аналіз доходності ВП “Ременерго”.

Показник 1996р. 1997р.

Абсолютна

різниця

Відносна

різниця

1998р.

Абсолютна

різниця

Відносна

різниця

Виручка, тис. грн.

225,2


494


+268,8


+119,4%


348


146


29,56%

ПДВ, тис грн.

37,5

82,3

44,8

+119,47%

58

24,3

29,56%

ПДВ у процентах до виручки, %

16,65


16,66


+0,01


+0,06%


16,67


+0,01


+0,06%

Собівартість,

тис. грн.


144,1


365


+220,9


+153,3%


271


94


25,75%

Собівартість у процентах до виручки, %

63,99


73,89


+9,9


+15,47%


77,87


+3,98


+5,39%

Прибуток від реалізації, тис. грн.

43,6


46,7


+3,1


+7,11%


19


27,7


59,31%

Прибуток у процентах до виручки, %

19,36


9,45


9,91


51,19%


5,46


3,99


42,22%


3. 2. Аналіз фінансової стійкості

Одним із найважливіших показників, що характеризують фінансову стійкість підприємства та його незалежність від позичкових коштів є коефіцієнт автономії, що розраховується за формулою (2). Для 1996 р. коефіцієнт автономії дорівнює:


Ка = 665,1 / 850,1 = 0,7824.


Коефіцієнт автономії для 1997 та 1998 р.р. розраховується аналогічно, результати наведені в таблиці №6

Коефіцієнт автономії за 1997 р. залишився незмінним, а за 1998 р. знизився на 5,6 %. Це було викликано зменшенням суми власних коштів на 23 тис. грн. (з 667 тис. грн. до 644 тис. грн.).

Коефіцієнт автономії доповнює коефіцієнт співвідношення залучених та власних коштів, який розраховується за формулою (3):


Кз/в96 = 185 / 665,1 = 0,278.


Як у 1997 р., так і у 1998 р. незначне зростання Кз/в на 27,1 % (з 0,28 до 0,356), відображає перевищення величини позикових коштів над власними джерелами їх покриття. Це пов’язане зі збільшенням суми зобов’язань по залучених коштах: у 1997 р. на 2 тис. грн., у 1998 р. – на 29 тис. грн.

Коефіцієнт співвідношення мобільних та іммобілізованих коштів розраховується за формулою (4). Для 1996 р. дорівнює:


Км/ім = (342,8 + 167,1) / 340,2 = 1,499.


Коефіцієнт співвідношення мобільних та іммобілізованих коштів для 1997 та 1998 р.р. розраховується аналогічно, результати наведені в таблиці №7.

За 1997 р. та 1998 р. ми маємо підвищення коефіцієнту співвідношення мобільних та іммобілізованих коштів. Підвищення межі мінімальної фінансової стабільності є позитивним ефектом.

Важливою характерністю стійкості фінансового стану є коефіцієнт маневрування, який розраховується за формулою (5):


Км96 = (665,1 – 340,2) / 665,1 = 0,488.


Коефіцієнт маневрування для 1997 та 1998 р.р. розраховується аналогічно, результати наведені в таблиці №7.

За 1997 р. коефіцієнт маневрування збільшився відповідно на 9,6

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: