Фірма в умовах досконалої конкуренції

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Відокремлений підрозділ у м. Вінниці

КАФЕДРА ФУНДАМЕНТАЛЬНИХ ТА

СОЦІАЛЬНО-ГУМАНІТАРНИХ ДИСЦИПЛІН

К О Н Т Р О Л Ь Н А Р О Б О Т А

з дисципліни

"м і к р о е к о н о м і к а"

Варіант: 2

Виконав: студент групи 34 п/м

Воронюк В.Г.

Перевiрив:

Кульбіда Л.С.

Вiнниця 2004 р.

Т Е М А

1.Предмет і метод мікроекономічного аналізу

2. Фірма в умовах досконалої конкуренції

В с т у п

Людині для існування необхідно виробляти життєві блага: продукти харчування, одяг, взуття, житло, транспортні засоби, меблі, засоби зв'язку, ліки та ін. Для виробництва благ потрібні економічні ресурси: сировина, земля, робоча сила, обладнання, приміщення, підприємницькі здібності. Їх запаси завжди лімітовані, тому обмежені і можливості виробництва всіх благ. Крім того, потреби людини безмежні, вона бажає покращувати своє забезпечення благами без кінця. Ці дві особливості людської поведінки вступають у гостре протиріччя між собою, тому в людей залишається лише один вихід — економити.

Отже, предметом вивчення економічної теорії є діяльність людей, пов'язана з досягненням ефективного використання обмежених ресурсів для найкращого задоволення потреб у життєвих благах. Економічні явища можна досліджувати на різних рівнях. Якщо в якості об'єкта дослідження взяти національну економіку, то такий підхід називають макроекономічним.

Засновниками мікроекономіки вважаються вчені Жан Батіст Сей і Томас Мальтус. Теорія трьох факторів виробництва Сея та закон спадної доходності Мальтуса досі використовуються в мікроекономіці

У кінці XIX ст. з'явилась ціла плеяда економістів неокласичного напряму: А. Маршал, К. Менгер, Ф. Візер, Дж.Б. Кларк,

Е. Бем-Беверк та інші. Неокласики істотно модифікували теорію цін.

Зокрема, ними були введені такі поняття, як попит, пропозиція, ціна

рівноваги та інші. Покупець займає у неокласиків важливе місце в ціноутворенні, у класичній же школі акцентувалась увага на головній ролі виробника у процесі ціноутворення. До мікроекономіки у цей період активно ввійшли математичні методи, графіки, психологія.

У процесі вибору, що нав'язаний суспільству обмеженістю

ресурсів, люди постають перед необхідністю розв'язання трьох основних проблем, вирішити які допомагає наука мікроекономіка.

Мікроекономіка розкриває основні закономірності

функціонування ринкової економіки на рівні товаровиробника та споживача і показує механізм прийняття рішень господарюючими суб'єктами, які прагнуть досягти максимального задоволення потреб в умовах використання обмежених ресурсів.

Основна проблема економічної теорії та господарської

практики — розв'язання протиріччя між бажанням індивідів

задовольнити свої безмежні потреби та обмеженістю ресурсів, які знаходяться в Їх розпорядженні .

Методи мікроекономічного аналізу

Сукупність засобів та прийомів пізнання суті еко­номічних процесів на рівні окремих господарюючих суб'єктів.

Загальнонаукові методи:

* порівняльний аналіз;

* синтез;

* індукція;

* дедукція;

* наукова абстракція;

* аналогія;

* графічне зображення;

* моделювання;

* абстрагування;

* функціональний аналіз;

* припущення при інших умовах;

* рівноважний підхід ;

Методи статистики і динаміки:

* граничний аналіз;

* економічна модель;

* економічні змінні;

Моделювання економічних явищ та процесів визначення ключових змінних, що характеризують сутність економічного процесу, який досліджується , висування припущень щодо умов існування моделі та ви­значення поведінкових передумов;

Важливе припущення «при інших постійних умовах»: тобто допускається, що всі змінні, за винятком тих, які в даний момент розглядаються, залишаються незмінними. Головна поведінкова передумова - гіпотеза про раціональну поведінку економічних суб'єктів. Раціональна поведінка — намагання досягти максимальных результатів за наявних обмежень. В мікроекономічному аналізі припускають, що індивіди максималізутоть корисність, фірми — прибуток, держава - суспільний добробут. Формування гіпотези щодо взаємодії ключових змінних та прогнозування реальних економічних подій;

• Гіпотеза — попередній, неперевірений практикою принцип, що спирається на спостереження, умоглядні ви­сновки, логіку або інтуїцію. Сформульовані гіпотези прав­лять економістові за орієнтир при доборі та систематизації емпіричних даних. Перевірка гіпотези методом зіставлення передбачення та події, що відбувалась.

У мікроекономіці використовують моделі двох типів: оптимізаціині та рівноважні. Оптимізаційні моделі застосовують при дослідженні поведінки окремих еко­номічних суб'єктів. Основний метод граничний аналіз, розроблений теорією маржиналізму.

Засновниками цієї теорії вважаються економісти австрійської школи Карл Менгер (1840—1921), Фрідріх фон Візер (1851-1926), Зйген фон Бем-Баверк (1851-1914), а та­кож англієць Уільям Стенлі Джевонс (1835—1882).

Маржиналізм — теорія, що вважає економіку системою взаємозв'язаних господарюючих суб'єктів, а всі економічні процеси пояснює за допомогою викорис­тання граничних (тах або тіп) величин, які характери­зують не стільки сутність явищ, скільки їх кількісну зміну.

Формування гіпотези щодо взаємодії ключових змінних та прогнозування реальних економічних подій.

Мікроекономічні моделі

Досягнення цілей мікроекономіки пов'язане з використанням певних методів пізнання економічного життя суспільства. Одними з основних методів дослідження в мікроекономіці є методи індукції дедукції.

Індукція — це хід дослідження від окремих фактів до загальних висновків і узагальнень. Економіст у даному випадку починає з вивчення фактів. Фактами для нього служать статистичні дані, результати анкет, спостереження та ін.

Дедукція — це висування гіпотез на основі не систематичних спостережень, практичного досвіду, інтуїції, логічних роздумів із подальшою їх перевіркою на фактах. Тобто хід дослідження йде від попередніх висновків (гіпотез) до фактів.

Абстрагування — це навмисне спрощення досліджуваного об'єкта шляхом виключення з аналізу деяких його деталей. Наприклад, при розгляді домогосподарства ми не враховуємо смаки, уподобання та переваги кожного члена сім'ї, а вважаємо домогосподарство єдиною неподільною одиницею.

Аналогічно при дослідженні споживчого кошика ми вважаємо, що споживач

робить вибір не з кількох десятків товарів, а лише з двох. Саме так при вивченні ринку праці ми для спрощення ситуації не будемо враховувати індивідуальні особливості кожного працівника,

його рівень кваліфікації вмінь та навичок припущення «при інших рівних умовах». Мікроекономіка формулює економічні закони, в яких вказується, що настання одного явища викликає інше, але тільки при інших рівних умовах.

Тобто вважається, що всі інші фактори, які могли б вплинути на дане явище, залишаються незмінними. Наприклад, відомо, що зменшення ціни призводить до підвищення попиту на даний товар, але лише при незмінних інших факторах, бо якщо при зменшенні ціни погіршиться якість, то стверджувати, що попит зросте, не можна.

Функціональний аналіз має велике значення в мікроекономіці. У ході його здійснення в досліджуваному явищі виділяється головна риса, яка нас цікавить, а потім розпочинається пошук факторів, що на неї впливають. Після встановлення таких факторів визначається спосіб їх взаємодії з виділеною головною рисою, тобто функція. Необхідно зазначити, що з'ясування функціонального взаємозв'язку важливе навіть тоді, коли чітке визначення причинно-наслідкових зв'язків між досліджуваними явищами ускладнене. Рівноважний підхід до дослідження динамічних явищ і процесів — важлива риса мікроаналізу. Розглядаючи сталу динаміку економічних явищ, Мікроекономіка намагається вивчити такий їхній стан, який характеризується відносною стабільністю, тобто рівновагою. Рівновага означає, що немає внутрішніх тенденцій до зміни існуючого стану. Якщо при незначних змінах зовнішнього середовища ситуація докорінно змінюється, то така рівновага називається нестійкою. Якщо при виникненні таких зовнішніх змін у самій системі з'являються сили, що відроджують рівновагу, то вона називається стійкою. Зміни зовнішніх умов

можуть бути значними, тоді така економічна система перейде від одного рівноважного до іншого аналогічного стану. Методи статики і динаміки особливо широко використовуються у мікроекономічних дослідженнях. Метод статики передбачає порівняння різних рівноважних станів, при цьому перехід від однієї рівноваги до іншої залишається поза аналізом.

Метод динаміки, навпаки, вимагає аналізу власне переходу від

одного стану рівноваги до іншого.

Граничний аналіз — це технічний прийом, що широко використовується в побудові мікроекономічних моделей. Це ефективність дії ринкового механізму в основному залежить від волі і бажань людей. У суспільстві відносини між людьми

координуються через структуру прав, морально етичних норм, економічних стимулів і т. д. Тобто існує система інститутів, які дають змогу людям координувати та структурувати свою діяльність. Інститути — це формальні і неформальні норми та правила поведінки, що розробляються та встановлюються державою і суспільством.

Інституціональне середовище функціонування економічних суб'єктів в основному визначається правами власності. Права власності — це санкціоновані норми поведінки, щоб регулюють відносини між людьми з приводу використання ними економічних благ. Ефективність цих норм залежить від панівної

в суспільстві форми власності і від структури форм власності (державна, комунальна та приватна), що склалася, та тенденцій її розвитку.

На зміст інституціональної системи впливають також зовнішні ефекти (витрати або вигоди від ринкових операцій, що не отримали відображення в цінах) і громадські блага (блага, споживання яких не можна обмежити лише для осіб, що платять за них).

Фірма в умовах досконалої конкуренції

Програмна анотація

1. Умови формування ринку досконалої конкуренції.

2 Конкурентна фірма.

3. Попит на продукцію конкурентної фірми.

4. Пропозиція конкурентної фірми.

5. Ринкова пропозиція.

6. Рівновага на ринку досконалої конкуренції.

7. Короткострокова рівновага.

8. Довгострокова рівновага.

9. Досконала конкуренція та ефективність.

Досконала конкуренція є найбільш виразною схемою ринкової структури, яку можна використовувати для аналізу економічних процесів. Вона є ідеальним типом ринкової структури, перевага якого полягає в тому, що завдяки його існуванню стає можливим чітке визначення системи обмежень, з якими стикається фірма на шляху до максимізації прибутку.

Ринок досконалої конкуренції — це ринок, який відповідає умовам досконалої конкуренції.

Умови формування ринку досконалої конкуренції

1. Ринок складається з великої кількості продавців, кожний з яких продає стандартизовану продукцію великій кількості покупців.

2. Кожна фірма має дуже незначну частку у загальному

випуску продукції, що поступає на ринок, і ця частка не перевищує 1% загального продажу.

3. Фірма не цікавиться рішеннями своїх конкурентів. Вона

не розглядає конкурентів як таких, що можуть обмежити її ринкову частку продажу.

4. Інформація про ціни, технології та імовірний прибуток

легко доступна, що дозволяє гнучко реагувати на зміну ринкових умов.

5. Входження в ринок та вихід з нього не обумовлені ніякими перешкодами для продавців стандартизованої продукції, що забезпечує повну мобільність у використанні ресурсів.

Конкурентна фірма

Підприємницька фірма — це самостійно діючий

суб'єкт ринку, метою діяльності якого є отримання прибутку через виробництво одного або більше товарів для продажу на ринку.

Конкурентна фірма — це фірма, яка продає свою

продукцію на ринку досконалої конкуренції.

Мета діяльності конкурентної фірми максимізація прибутку.

Припущення про максимізацію прибутку продавцями лежить в основі моделі пропозиції конкурентної фірми, її раціональної економічної поведінки.

Попит на продукцію конкурентної фірми

В умовах досконалої конкуренції ні одна з фірм не може

впливати на ринкову ціну товару, бо кожна з них згідно з умовами формування ринку досконалої конкуренції має дуже незначну ринкову частку продажу.

Тому таку фірму можна охарактеризувати як фірму,

що приймає ціну як задану (price-taker).

Крива попиту досконало конкурентної фірми — це крива, яка відображає попит на продукцію окремої фірми, обсяг продажу якої ніяк не впливає на зміну ринкової ціни. Графічно попит конкурентної фірми зображається у вигляді

горизонтальної лінії, він досконало еластичний за ринковою

ціною (графік 1.1,а). На графіку 1.1,6 зображена крива ринкового попиту.