Xreferat.com » Рефераты по экономике » Економічний аналіз підприємства

Економічний аналіз підприємства

виглядi формули це може бути подано як:

Н = ОN, де Н — норматив власних оборотних активiв. грн.;

О - одноденна витрата сировини, матерiалiв та напiвфабрикатiв, грн.;

N- норма оборотних активiв, днiв.

При цьому, однодобова витрата сировини, матерiалiв та напiвфабрикатiв визначається дiленням вартостi їх рiчної (квартальної) витрати в запланованому роцi на 360 (90) днiв. У нашому випадку ми визначаємо витрачання на одну машино-годину.

Норма оборотних активiв за кожним видом або однорiдною групою матерiалiв враховує час їх перебування у поточному, страховому, транспортному, технологiчному запасах, а також час, необхiдний для вiдвантаженпя, доставки, прийому та склаДування матерiал iв.

Сукупний норматив визначається додаванням усіх нормативів. За таблицею7.1 ми можемо визначити сукупний норматив за весь місяць додаючи суми по всіх нормативах.

Нсукупний=1927,48+11092,45+622,12+187,24=13 829,29грн.

Таким чином визначається сукупна потреба у товарно-матерiальних цінностях на місяць.

8.Фінанси підприємства


Підприємства, якi працюють в умовах ринкових вiдносин, несуть повну вiдповiдальнiсть за своїми зобов'язаннями перед ланками фінансово - кредитної системи, постачальниками, своїми працівниками, а також за результати своєї виробничо-фiнансової дiяльностi. Здатнiсть пiдприємства своєчасно погашати свої борговi зобов'язання характеризують фiнансовий стан пiдприємства.

Пiд фiнансовим станом пiдприємства також розумiють рiвень його забезпеченостi вiдповiдним обсягом фiнансових ресурсiв, необхiдних для здiйснення ефективної господарської дiяльностi та своєчасного здiйснення грошових розрахункiв за своїми зобов'язаннями.

Фiнансовий стан - це одна з найважливiших характеристик виробничо-фiнансової дiяльностi пiдприємств. Вiн може бути добрим чи поганим.

Кожне пiдприємство повинно прямувати до позитивного фiнансового стану, тобто до створення достатнього обсягу фiнансових ресурсiв, що виступає гарантом своєчасностi розрахункiв з постачальниками, бюджетом та iншими ланками фiнансової системи, подальшого економiчного та соцiального розвитку.

Оцiнка фiнансового стану пiдприємства повинна здiйснюватись за допомогою вирахування системи економiчних показникiв, якi характеризують господарсько-фiнансове становище господарюючих суб'єктiв.

Метою оцiнки фiнансового стану пiдприємства виступає пошук резервiв збiльшення його прибутковостi, рентабельностi i платоспроможностi.

Основними показниками, якi характеризують фiнансовий стан

підприємства є:

- прибутковiсть (рентабельнiсть);

- оптимальний розподiл прибутку;

- наявнiсть оптимальних розмiрiв власних оборотних активiв, якi забезпечують нормальний процес виробництва та реалiзацiї продукції;

- наявнiсть власних джерел формування оборотних активiв в обсязi, достатньому для їх покриття;

- платоспроможнiсгь пiдприємства та iнше.

Якщо пiдприємство досягає у вказаних напрямках необхiдних оптимальних параметрiв, його фiнансовий стан стiйкий. Якщо ж пiдприємство не отримує, скажiмо, прибуток у розмiрах, якi б забезпечували необхiдний прирiст власних фiнансових ресурсiв, його фiнансовий стан не може бути стiйким. Тому розгляд змiсту, порядку розрахунку вказаних показникiв, їх взаємозв'язку i впливу на фiнансовий стан пiдприємства є досить суттєвим.

Визначення фінансового стану на нашому підприємстві здійснює бухгалтерія. Вона визначає основні показники, що потім доводяться до керівництва для прийняття управлінських рішень.

Терміни сплати податків:

ПДВ – сплачується щомісяця в кінці місяця ( 100 000грн ),

Податок на прибуток – сплачується через сорок днів після закінчення кварталу ( 30 000грн ),

Податок на землю - в кінці місяця ( 5 000грн ),

Відрахування до Пенсійного фонду – щомісячно до 20 числа ( 100 000грн ),

Збір за воду – через сорок днів після закінчення кварталу ( 500грн ),

Збір за забруднення - через сорок днів після закінчення кварталу (2000грн),

Податок на транспорт – через 14 днів після закінчення кварталу (14000грн),

Комунальний податок – щомісячно до 15 числа місяця ( 300грн ),

Відрахування насоціальне страхування – з виплатою заробітної плати (10 000грн ).

Під сутністю фінансової стійкості розуміють забезпечення запасів та витрат джерелами коштів для їх формування.

Фінансова стійкість – це такий стан підприємства, коли об'єм його майна (активiв) достатнiй для погашення зобов'язань, тобто пiдириємство є платоспроможним. Або, фiнансова стiйкiсть пiдприємства це таке його становище, коли вкладенi в пiдприємницьку дiяльнiсть ресурси окупаються за рахунок грошових надходжень вiд господарювання, а отриманий прибуток забезпечує самофiнансування та незалежнiсть пiдприємства вiд зовнiшнiх залучених джерел формування активiв. Визначається фiнансова стiйкiсть вiдношенням вартостi матерiальних оборотних активiв (запасiв та витрат) до величини власних та позичених джерел коштiв для їх формування.

Для характеристики фiнансової стiйкостi пiдприємства використовується система абсолютних та вiдносних показникiв. Найбiльш узагальнюючими абсолютними показчиками фiнансової стiйкостi є вiдповiднiсть або невiдповiднiсть (надлишок або нестача) джерел коштiв для формування запасiв i затрат, тобто рiзниня мiж сумою джерел коштiв i сумою запасiв i витрат(Таблиця 8.2).

Кавт=ВК/ВМ, ВК - власний капiтал, ВМ- вартiсть майна.

Кфс=ВК/ПК, ВК — власнi кошти;ПК - позиковi кошти.

Кзвк=ВК/ОА, В К— власнi кошти; ОА — оборотиi активи.

Ксзвк=ПК/ВК, ПК – позикові кошти;В К – власнi кошти.

Ккзк=ДКВ/А, ДКВ - довгостроковi i короткостроковi вкладення; А – активи.

Кквк=ВК/А, ВК – власний капітал; А - активи.

за рахунок власних оборотних коштів і довгострокових кредитів.

Що ж до коефіцієнтів, що характеризують фінансову стійкість, то всі вони збігаються з нормативним значенням, що свідчить про фінансову стабільність ЗАТ”Житомирпроспецбуд”.

Оцінимо стан ліквідності на нашому підприємстві(Таблиця8.3).

Таблиця.8.3

Основні показники ліквідності ЗАТ “Житомирпроспецбуд”


Показник Нормат.значення 2005р. 2006р. Відхилення
К. абсолютної ліквідності Ка.л. >0,2 0,015 0,06 0,045
К. критичної ліквідності Кк.р.>1 1,10 1,15 0,05
К. покриття Кпокр>1 1,28 1,49 0,21

Кабс.лік.=ГКЕ/ПЗ, де ГКЕ – грошові кошти та їх еквіваленти на початок(кінець) періоду, ПЗ – поточні зобов’язання підприємства на початок(кінець) періоду;

Ккр.лік.=(ГКЕ+ПФІ+Дебз)/ПЗ, де ПФІ – поточні фінансові інвестиці на початок(кінець) періоду; ДебЗ – дебіторська заборгованість на початок(кінець) періоду;

Кпокр.=(ГКЕ+ПФІ+ДебЗ+З)/ПЗ, де З - запаси на початок(кінець) періоду

Найважливiшим показником фiнансового стану пiдприємства є лiквiднiсть, сутнсть якої нроявлясться у можливостi пiдприємства у будь-який момент розрахуватися за своїми зобов'язаннями за допомогою майна, яке є на балансi, тобто в тому, як швидко пiдприємство може продати свої активи, отримати грошовi кошти i погасити вої борги, заборгованостi перед постачальниками, перед банком по поверненню кредитiв, перед бюджетом та позабюджетними централiзованими фондами по сплатi податкiв та платежiв, перед робiтниками по виплатi заробiтної плати та iнше.

В залежностi вiд того, якими платiжними засобами пiдприємство має можливiсть погасити свої зобов'язання, розраховують декiлька показникiв лiквiдностi (платоспроможностi).

Коефіцієнт абсолютної ліквідності характеризує частину поточної заборгованості яку підприємство може погасити найближчим часом, На нашому підприємстві цей показник вищий від норми лише у 2006р., що вказує на дію зовнішніх факторів на платоспроможність підприємства.

Коефіцієнт критичної ліквідності, характеризує очікувану платоспроможність підприємства через період через період, що дорівнює тривалості одного обороту дебіторської заборгованості. На нашому підприємстві за досліджуваний період цей показник підвищився на 0,05пункта, що є позитивним для підприєства.

Коефіцієнт покриття характеризує здатність підприємства погасити свої поточні зобов’язання протягом періоду, що дорівнює тривалості обороту його оборотних активів. За два даних роки цей показник підвищився на 0,21пункт, це є в цілому плюсом для фінансового стану підприємства.

В цілому ж ліквідність(платоспроможність) нашого підприємства є доброю – найважливіший(коефіцієнт покриття) з показників перевищують їх нормативне значення.

Як бачимо характеристика даних показників показує їх неоднозначність. Але вона засвідчує загальну тенденцію до покращення фінансово-економічного стану нашого підприємства.

9.Інновційно-інвестиційна діяльність підприємства


Інновацiйна активнiсть нацiональної економiки визначається результатами дiяльностi пiдприємств, якi розробляють, впроваджують нововведення у промисловостi, сферi послуг, сiльськогосподарських та iнших галузях господарювання. Інновацiйна дiяльнiсть пiдприємства залежить вiд його iнноваиiйного потенцiалу, який розглядають як сукупнi можливостi пiдприємства шодо ефективного впровадження нових тсхнологiй у господарський обiг. Такими можливостями вважають сукупнiсть фiнансових, кадрових, матерiальних та iнших рссурсiв.

Важливу роль у пiдвнщеннi iнновацiйної активностi пiдприємств вiдiграє вибiр i реалiзанiя вiдповiдної стратегії iнновацiйного розвитку пiдприємства. Для визначення майбутньої стратегії пiдприємства потрiбна iнформацiя шодо величини iнновацiйного потенцiалу та рiвня його використання. Монiторинг та оцiн­ка рiвня iнновацiйного потенцiалу є актуальним завданням, оскiльки його розв'язання дає змогу приймати стратегiчнi й тактичнi рiшення шодо iнноваційного розвитку пiдприємства й розвитку його стiйких конкурентних переваг.

Питанням оцiнки iнновацiйного потенцiапу пiдприємства присвяченi роботи вiтчизняних науковцiв О. Федонiна, Л. Федулової, А. Гриньова, С. Ілляшенка, Н.Краснокутської, В.Верби, Н.Чухрай та iнших. Проте на сьогодпi ще не сформовано загального пiдходу до сутностi iнновацiйного потенцiалу підприємств, розроблення методiв i критерiїв оцiнки, а рiвень теоретичної та методологiчної розробки не дає змоги задовольнити потреби пiдприємств. Нинi немає можливостi централізованого статистичного дослiдження iнновацiйного потенціалу українських пiдприємств. При оцiнцi iнновацiйного потенціалу використовують переважно статистичнi показники, шо головним чином стосується характеристики науково-технiчної, виробничо-технологiчної та iнших складових загального потенцiалу пiдприємства, iнновацiйну ж вони, як правило, вiдображають опосередковано. Тобто злебiльшого iнновацiйний потенцiал окремих пiд­приємств не вимiрюють i тому цiлеспрямовано не розвивають.

Понятгя ”iнновацiйний потенцiал” нещодавно увійшло до термiнiв економiчної науки як економiчна категорiя, але в сучаснiй економiчнiй лiтературi, у тому числi й українськiй, вiдсутнє однозначне його визначення. Бiльшiсть авторiв керуються так званим ресурсним пiдходом, тобто уявляють iнновацiйний потенцiал як сукупнiсть ресурсiв, видiляючи найчастiше такi його елсмепти, як наукова, iнформацiйно-технологiчна, органiзацiiiна, матерiально-технiчна, фiнансова складовi. При цьому усi складники мають бути узгодженi мiж собою й виконувати певнi функції. Іншi автори роблять наголос на можливостi використання ресурсiв.

Для ефективного здiйснення iнновацiйної дiяльностi пiдприємству потрiбна така сукупнiсть ресурсiв: iнтелектуальних (технологiчна документацiя, винаходи, патенти, лiцензiї, кориснi молелi, промисловi зразки); матерiальних (дослiдне, експериментальне і лабораторне устаткування); фiнансових (власнi, запозиченi iнвестицiйнi, бюджетнi, грантовi кошти); iнфраструктурних (власнi, пiдроздiли НДР i ДКР, конструкторський вiддiл, вiддiл головного технолога, вiддiл маркетингу нової продукцiї, лабораторiя контролю якостi продукцiї, патентно-лiцензiйний вiддiл); додаткових ресурсiв пiдвишення результата iнновацiйної дiяльностi (партнерськi та особистi зв'язки з науково-дослiдними iнститутами, ВНЗ, у тому числi й закордонними, iнформацiйний вiддiл, досвiд управлiння проекта­ми, стратегiчне управлiння пiдприємством).

Наявнiсть i масштаби розвитку таких ресурсiв iнновацiйної дiяльностi визначають готовнiсть тепер i в перспективi ефсктивно впроваджувати та освоювати пiдприємством новi технології. Вiд величини iнновацiйного потенцiалу залежить вибiр тiєї чи iншої стратегії iнновацiйного розвитку. Так, якщо у пiдприємства наявнi усi необхiднi ресурси, то воно може пiти шляхом стратегiї лiдера, розробляючи та впроваджуючи принципово новi (базиснi) iнновацiї. Якщо iнновацiйнi можливостi обмеженi, тодi доцiльно їх нарощувати та вибирати стратегiю послiдовника, тобто реалiзовувати полiпшуючи технології. При виборi тiєї чи iншої стратегiї розроблення i впровадження нових технологiй на сьогоднi не досить обмежуватися лише оцiнкою та впровадженням чинникiв iнновацiйної сфери. Треба також враховувати наявнiсть ресурсiв для подальшого виробництва iнновацiй Причиною тому є рiзке скорочення життевого циклу iнновацiй.

10.Зовнішньоекономічна діяльність підприємства


ЗАТ”Житомирпромспецбуд” має право здійснювати будь-які види зовнішньоекономічних операцій, що не заборонені законодавством:

Різноманітна кооперація з іноземними суб'єктами господарської діяльності, навчання та підготовка спеціалістів на комерційній основі як в Україні, так і за кордоном.

Спільна підприємницька діяльність ЗАТ”Житомирпромспецбуд” та іноземних партнерів з предмету діяльності ТОВАРИСТВА.

Організація і проведення виставок, ярмарок, торгів, аукціонів, конференцій, семінарів та інших подібних заходів спільно з іноземними партнерами як в Україні, так і за кордоном.

Товарообмінні операції, інші форми зустрічної торгівлі.

Надання послуг із працевлаштування, навчання, стажування громадян України за її межами та громадян інших держав на території України. ЗАТ”Житомирпромспецбуд” може здійснювати види зовнішньоекономічної діяльності згідно з чинним Законодавством.

При здійсненні зовнішньоекономічної діяльності ЗАТ”Житомирпромспецбуд” має всі права юридичної особи та учасника зовнішньоекономічних відносин.

ЗАТ”Житомирпромспецбуд” веде бухгалтерський, статистичний та оперативний облік зовнішньоекономічних операцій, за результатами якого складає звітність, що надсилається уповноваженим на її прийняття органам державної влади України.

ЗАТ”Житомирпромспецбуд” несе відповідальність за порушення чинного законодавства України, що регулює зовнішньоекономічну діяльність на умовах і в порядку, у видах і формах, передбачених Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та зовнішньоекономічними угодами (контрактами).

Часто сторонам контракту невідомі розходження в торговій практиці їхніх країн. Це спричиняє недорозуміння, суперечки і звертання в суди, а також втрату часу і грошей.

Для усунення подібних проблем. Міжнародна торговельна палата вперше в 1936 р. опублікувала міжнародні правила тлумачення торгових термінів, відомих як "Інкотермс 1936". Доповнення і зміни вносилися потім у 1953, 1967, 1976, 1980, 1990 і в 2000 р. з метою приведення правил відповідно до поточного міжнародною торгов практикою.

Усі терміни розділені на чотири категорії, починаючи з випадку, коли продавець надає товари покупцю безпосередньо у своїх приміщеннях (терміни групи "Е" - Е term - ЕХ works), відповідно до термінів другої групи продавець зобов'язується надати товар у розпорядження перевізника, що забезпечується покупцем (терміни групи F - FСА, FА and FОВ), відповідно до термінів третьої групи "З" продавець зобов'язується укласти договір перевезення, однак без прийняття на себе ризику випадкової чи загибелі ушкодження чи товару яких-небудь додаткових витрат після навантаження товару (терміни групи З - CFR, CIF & CIP) і, нарешті, терміни групи D, згідно яким продавець несе усі витрати і приймає на себе всі ризики до моменту доставки товару в країну призначення (DА, DES, DEQ, DDU & DDP).

Інкотермс-90

Група Е

Відвантаження

EXW - із заводу

Група F

Основне перевезення оплачене

FCA - франко перевізник

FAS - вільно уздовж борта судна

FOB - вільно на борті


Група З

Основне перевезення оплачене

CFR - вартість і фрахт

CIF - вартість, страхування і фрахт

CPT - перевезення оплачене до

CIP - перевезення і страхування оплачені до

Група D

Прибуття

DAF - постачання на границі

DES - постачання із судна

DEQ - постачання з причалу

DDU - постачання без оплати мита

DDP - постачання з оплатою мита

Якщо розглянути захищеность експортера від ризику втрати товару під час перевезення, то найбільш вигідними умовами, є умови з групи "СFR", "СІF", "СРТ", "СІР". Дуже важливим є в даній групі термінів звільнення продавця від подальших витрат і несення ризиків після належного виконання їм зобов'язань за контрактом шляхом укладення договору перевезення, передачі товару перевізнику і його страхуванню, відповідно до умов СІF і СІР. При використанні цих умов в обов'язки продавця входить оплата витрат по перевезенню товару звичайним шляхом і загальноприйнятим способом до місця призначення, а ризик випадкової загибелі чи випадкового ушкодження товару, і додаткові витрати, що виникають після передачі товару перевізнику, покладаються на покупця.

Отже, для підприємства на даний проміжок часу найбільш вигідним було б використання саме цих умов. Так як вони гарантують експортеру найбільшу захищеність в плані ризику втрати товару під час транспортування.

Необхідно сказати декілька слів про момент переходу ризиків з продавця до покупця. Адже це питання, являється не менш актуальним чим розподіл витрат при здійсненні зовнішньоторговельної угоди.

Ризик загибелі чи ушкодження товарів, також як і обов'язку по оплаті відповідних витрат, переходять із продавця на покупця з моменту виконання продавцем обов'язку по постачанню товару. Хоча продавцю не надане право допускати прострочення в переході ризику й оплаті відповідних витрат, усі терміни допускають перехід ризику і відповідних витрат до здійснення постачання, якщо покупець не приймає погодженого постачання чи не представляє інструкції (у відношенні терміну постачання і місця постачання), що продавець може зажадати для виконання свого обов'язку по постачанню товару.

Для переходу ризику і розподілу витрат у першу чергу необхідно, щоб товар був індивідуалізований і призначений саме для даного покупця. Це найбільше важливо при постачанні товару на умовах ЕХ, оскільки при постачанні товару на всіх інших умовах він звичайно індивідуалізується і призначається конкретному покупцю при підготовці його до навантаження і відправлення (терміни групи "F" ) чи при постачанні його в місце призначення (терміни групи "D").

У виняткових випадках, коли товар відвантажується продавцем навалом без виділення для кожного покупця відповідних кількостей, перехід ризику і відповідних витрат здійснюється тільки після належного виділення товару.

Отже, основний документ, що регулює розподіл відповідальності між сторонами зовнішньоторговельного контракту - міжнародні правила тлумачення торгових термінів "Інкотермс". Уміле використання і знання цього документа може позбавити підприємство зайвих проблем, зв'язаних з торгівлею товарами на зовнішньому ринку, забезпечити впевненість у правильності укладання контрактів, зокрема, обговорення такого його пункту як “Умови постачання”.

11.Правова робота на підприємстві


За юридичними консультаціями підприємство звертається до юридичної фірми. Юридична фірма займається оформленням договорiв пiдприємства з постачальниками та покупцями, представленням пiдприємства у господарському судi при рішеннi спiрних питань, якi виникають в процесi господарської дiяльностi пiдприємства, тощо. Складанням трудових договорів, контрактів і пов’язаними з цим роботи виконуються у відділі кадрів.

На перший погляд здається, що проблем з укладанням контракту із працівником не повинно виникати взагалі, адже законодавством це питання врегульовано. Але, як свідчить практика, трапляються випадки порушення законодавства у цій сфері.

Верховна Рада Української РСР 20.03.1991 р. внесла зміни до Кодексу законів про працю (КЗпП), якими був передбачений новий вид трудового договору — контракт.

Але не з кожним працівником дозволено укладати такий договір. Відповідно до Постанови Пленуму ВСУ «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 р. № 9 власник або уповноважений ним орган може вимагати від працівника, який працює за трудовим договором, укладення контракту тільки в тому разі, коли він відноситься до категорії працівників, які згідно з законодавством працюють за контрактом (наприклад, керівники підприємств). Порушення цих вимог може бути підставою для визнання відповідно до статті 9 КЗпП недійсними умов праці за контрактом, які погіршують становище порівняно із законодавством України. При цьому трудові відносини, що фактично тривають, залежно від конкретної ситуації визнаватимуться строковими або безстроковими.

Контракти укладаються з працівниками невиробничих підрозділів. Наприклад з членами Правління. Трудові договори з членами Правління укладаються в письмовій формі. Нижче наведені деякі з умов, що включаються в трудові договори:

- визначення прав та обов’язків посадової особи;

- оплата праці та режим робочого часу;

- відповідальність (матеріальна, дисциплінарна);

- соціальні гарантії та пільги (наприклад, надання членам Правління можливості купувати акції Товариства із знижкою, надання додаткових відпусток, надання додаткової матеріальної допомоги на лікування, часткове відшкодування витрат, пов’язаних з утриманням або орендою житла);

- положення щодо відшкодування витрат, пов’язаних з виконанням службових обов’язків;

- термін, на який укладається трудовий договір;

- зобов’язання посадової особи не розголошувати інформацію, яка носить характер конфіденційної або таємної, як протягом терміну дії трудового договору, так і протягом певного часу після його закінчення;

-якщо член Правління володіє знаннями, які мають велике значення для конкурентоспроможності Товариства, - зобов’язання не брати участь у підприємствах, що конкурують з Товариством, протягом терміну дії трудового договору та протягом певної кількості місяців або років після його закінчення;

- обов’язки щодо захисту інтересів Товариства та прав акціонерів. Наприклад, член Правління зобов’язаний сповістити Правління чи Спостережну раду в разі його фінансової зацікавленості в будь-якій угоді, де однією з сторін є Товариство, а також в разі інших конфліктів інтересів зазначеної особи та Товариства;

- підстави для дострокового розірвання трудового договору.

При укладанні контрактів повинні задовольнятися обов’язкові умови. До таких умов відносяться:

1) місце роботи;

2) трудова функція;

3) дата початку і закінчення роботи;

4) оплата праці.

Місцем роботи вважається розміщене в певній місцевості конкретне підприємство, установа, організація. Умова про місце роботи часто уточнюється шляхом вказання на окрему частину або філію підприємства, де буде здійснюватися трудова діяльність працівника (певний цех, відділ, студія і т.д.). На нашому підприємстві місцем роботи вказується все підприємство, робоче місце (місце виконання роботи) може бути на будь-якому об'єкті, що обслуговує ЗАТ”Житомирпромспецбуд”.

Трудова функція встановлюється шляхом визначення сторонами контракту професії, спеціальності, кваліфікації, посади, за якими працюватиме працівник.

Трудова функція робітника визначається роботою, яку він виконує, а службовця - посадою, яку він займає. Всі службовці за характером праці діляться на три категорії: керівники, спеціалісти і технічний персонал. Щоб вірно визначити посадові обов'язки і кваліфікаційні вимоги, звертаються до кваліфікаційного довідника посад.

Початок роботи — умова про час, з якого працівник повинен приступити до роботи. Саме з цього моменту в більшості випадків виникають взаємні права і обов'язки сторін. Момент початку роботи встановлюється при безпосередніх переговорах працівника і роботодавця. Якщо укладається строковий трудовий договір, необхідно обов'язково вказати дату закінчення роботи.

Необхідною умовою контракту є умова про строк роботи. До нього входять час, з якого працівник розпочне виконання трудових обов'язків, та термін дії контракту. Підписання сторонами контракту є правовою підставою для видання наказу (розпорядження) про прийняття (наймання) на роботу з дати, встановленої в контракті за згодою сторін.

Однією з головних позицій контракту є оплата праці. Пункт 11 Положення про порядок укладення контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників (далі - Положення) передбачає, що умови оплати праці та матеріального забезпечення працівників, з якими укладається контракт, визначаються угодою сторін. Розмір виплат не може бути меншим, ніж це передбачено чинним законодавством, угодами і колективним договором, і залежать від виконання умов контракту.

12.Охорона праці та навколишнього середовища

Адміністрація за допомогою вiдповiдних служб i пiдроздiлiв по компетенції виконує комплекс органiзацiйно - технiчних нормативiв безпеки ,гігієни та виробничого середовища, пiдвищення наявного рiвня охорони праці виробничого побуту, а також заходiв запобiгання випадкам виробничого травматизму, професiйних захворювань i аварiй; на реалiзацiю комплексних заходів видiлено 50тас.грн. тис.грн.

У термін з 01.09.2007 року по 2012 роки щорiчно згідно з колективним договором виконуватимуться заходи щодо підготови підроздiлiв до роботи в осiнньо - зимовий перiод.

При прийнятті працiвника на роботу вінознайомлюється пiд розписку з умовами працi та наявностi на робочому мiсцi небезпечних i шкідливих виробничих факторiв, їх можливим впливом на здоров"я, а також наявні пільгиза роботу в таких умовах.

Роботодавець зобов'язаний забезпечити за свiй рахунок придбання, комплектування, видачу та утримання засобiв iндивiдуального захисту відповідно до нормативно - правових актiв з охорони працi та колективного договору. У разі нередбаченого зношення цих засобiв не з вини працiвника роботодавець зобов’язаний замiнити їх за свiй рахунок. У разi придбання спецодягу, iнших засобiв iндивiдуального захисту, мийних та знезаражуючих засобiв за свої кошти роботодавець зобов'язаний відшкодувати всi витрати на умовах передбачених колективним договором.(ст.4 Закону “Про охорону працi”).Своєчасно та безкоштовно забезпечувати працiвникiв молоком або рівноцінними йому харчовими продуктами, лiкувально – профiлактичним харччуванням, а при роз"їздному характерi умов працi цим працiвникам виплачується грошова компенсацiя на придбання молока або рiвноцiнних йому харчових продуктiв, лiкувально - профiлактичного харчування. (згiдно локації мiсць).

Забезпечується на на підприємствi і належний питний режим.

Перелік професiй з шкiдливими умовами працi та пiльги для них визначається комiсiєю при атестацiї робочих мiсць, яка проводиться один раз на п’ять років.

Забезпечується безкоштовне проведення перiодичних медичних оглядiв працівників зайнятих на шкiдливих i небезпечних роботах, працiвникiв вiком до 21 року, а також виконання рекомендацiй висновкiв медичної комiсiї за результатами огляду працiвникiв.

На підприємстві здійснюється контроль за тим щоб не допускати працiвникiв пiдприємства до роботи, яка їм протипоказана за результатами медийного огляду. Пiдлiткiв не призначати до роботи вiком до 18 рокiв, яка пов’язана виключно з пiдiйманням, утриманням або перемiщенням важких речей, а також на роботах з шкiдливими i небезпечними умовами працi.

Забезпечується належне утримання та фiнансування пункту охорони здоров’я пiдприємства не рiдше одного разу на квартал забезпечується комплектування аптечок необхiдними медикаментами.

Перелiк конкретних заходiв до полiпшення виробничих та побутових
умов, виконується згiдно комплексних заходiв ЗАТ „Житомирпромспецбуд" на 2006-2010р.р., погоджених з iнспекцiєю Госпромгiрнагляду.

Проводиться один раз на квартал за участю представникiв профспiлкового комiтету аналiз причин виникнення нещасних випадкiв, аварiй та професiйних захворювань на виробництвi. Вiдповiдно до висновкiв розроблються заходи.

Проводяться навчання i перевiрку знань працiвникiв, якi зайнятi на роботах з пiдвищеною небезпекою згiдно наказу ЗАТ„Житомирпромспецбуд".

Профспiлковий комiтет зобов’язаний:

Органiзовувати роботу громадських iнспекторiв працi, комiсiї з питань охорони працi, спiльно з адмiнiстрацiєю проводити їх навчання.

Здiйснювати контроль за дотриманням адмiнiстрацiєю законодавства про охорону працi, створення безпечних i нешкiдливих умов працi, належних виробничих та санiтарно - побутових умов, забезпечення працiвникiв спецодягом, спецвзуттям, iншими засобами iндивiдуального та колективного захисту.

У разi загрози життю або здоров’ю працiвникiв вимагати вiд адмiнiстрацiї негайного припинення робiт на робочих мiсцях, дiльницях, цехах на час, необхiдний для усунення загрози життю або здоров"ю працiвникiв.

Брати участь у розробцi комплексних заходiв з питань охорони працi, опрацюваннi та прийняттi локальних нормативних актiв про охорону працi, оцiнюваннi умов працi на робочих мiсцях.

Брати участь у розслiдуваннi нещасних випадкiв, профзахворювань, аварiй на виробництвi, а також у визначенi розмiру виплат для вiдшкодування шкоди потерпiлим та їхнiм сiм"ям при нещасних випадках.

Профспiлковий комiтет розглядає скарги на рiшення адмiнiстрацiї ЗАТ „Житомирпромспецбуд" про вiдшкодування шкоди заподiяної працiвником або травмами пов'язаними з виробництвом у зв'язку з виконанням їм трудових обов'язкiв.

Висновок


На мою думку на ЗАТ “Житомирпромспецбуд” частково ефективно використовується управління за цілями. Управління за цілями являє собою метод поєднання планування, контролю і мотивації, який успішно застосовують багато організацій для зменшення кількості конфліктів і зниженню негативної реакції людей на контроль шляхом їх участі в цьому процесі. Метод управління за цілями допомагає релазовувати стратегію шляхом покращення звязку між цілями підлеглих, цілями їх начальників і цілями всієї організації. Управління за цілями має багато прихильників, також існує багато прикладів позитивних результатів застосування даного методу. Загальна правильність методу управління за цілями пояснюється дослідженнями в області постановки цілей і зворотнього звязку. Існують докази, що продуктивність людей, які мають конкретні цілі, вища ніж у людей, для цілі не встановлені або яких не просять старатися. Встановлення конкретних цілей підвищує продуктивність тому, що індивід має чіткі очікування відносно результата. Відповідно теорії ймовірності, якщо люди чітко уявляють, яких результатів від них очікують, і якщо вони відчувають сильну ймовірність того, що прикладаючи певні зусилля, вони зможуть досягнути даного рівня продуктивності і отримати відповідну винагороду, то їх мотивація виконання завдання підвищиться. Існують також докази, що представлення людям інформації про результати їх роботи підвищує їх продуктивність. Дані докази показали також, що така інформація буде ефективною, якщо вона конкретна, прямо відноситься до діла і своєчасна. Але метод управління за цілями має і деякі недоліки. Це пояснюється тим, що залучення до участі в постановці цілей посилює мотивацію деяких робітників і підвищує їх продуктивність, але в деяких випадках таак участь не завжди корисна і не завжди реально веде до підвищення продуктивності.

Недоліками є недостатньо високий рівень організації оплати праці і способів відволікання коштів на неї.

Список використаної літератури


1.Бородіна Н.О. Маркетинг: Навчально-методичний посібник для вивчення дисципліни. - Житомир: ЖІТІ, 2003. – 350с.:іл..89. – Табл..:39.

2. Макаровська Т.П.Бондар Н.М. Економіка підприємства: Навч. пос. для студ. вищ. навч. закл.-К.:МАУП,2003.-304с.

3.Філімоненков О.С. Фінанси підприємств: Навчальний посібник. Видання друге, перероб. і доп. Житомир: ЖІТІ,2002.-420с.

47

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: