Xreferat.com » Рефераты по экономике » Аналіз фінансової стійкості підприємства в умовах обмеженості зовнішніх джерел фінансування

Аналіз фінансової стійкості підприємства в умовах обмеженості зовнішніх джерел фінансування

Якщо на покриття платіжних зобов'язань узяти готову продукцію і товари, дебіторську заборгованість та інші активи, що реально можна реалізувати, на кінець періоду платіжні засоби усього на 9,1 % покрили б платіжні зобов'язання.

Таблиця 3.9

Ліквідна платоспроможність за 2000 рік, тис. грн.


Спосіб платежу

На

початок року

На

кінець

року

Платіжні зобов'язання

На

почато

кроку

На

кінець

року

Кошти, розрахунки та інші активи 182,2 148,2 Кредити під запаси і витрати 10368,9 9867,2
Запаси і витрати 1135,6 970,8 Кредити не погашені в термін - -



Кредити та інші пасиви 115 326,6
Усього 1317,8 1129 Усього 10483,9 10193,8
Коефіцієнт ліквідної платоспроможності
0,125 0,110

Коефіцієнт ліквідної платоспроможності є найбільш узагальненим показником. У його чисельнику відбиваються всі оборотні кошти, а в знаменнику - притягнуті і власні джерела їхнього оформлення.

В аналізованому підприємстві цей показник дуже низький і складає на початок і кінець року відповідно 12,5 і 11%, це означає, що навіть залучаючи всі оборотні кошти, господарство здатне покрити платіжні зобов'язання на кінець року тільки на 11%. Необхідно сказати, що оборотні кошти зменшилися наприкінці року в порівнянні з початком. Таке підприємство вже можна вважати банкрутом.

Отже, усі коефіцієнти ліквідності і платоспроможності свідчать про те, що СХПК ім. Карбишева не відповідає параметрам, необхідним для здійснення з ним кредитних і інших фінансових відносин.


3.3. Аналіз фінансової стійкості


При виникненні договірних відносин між підприємствами, у них з'являється обопільний інтерес до фінансової стійкості партнерів як критерію

їхньої надійності. Особливого значення набуває аналіз фінансової стійкості при оцінці кредитоспроможності підприємств у випадку надання їм кредитів і позик, а також впровадження інвестиційних проектів.

Стабільність роботи підприємства зв'язана з загальною його фінансовою структурою, ступенем його залежності від зовнішніх кредиторів і інвесторів. Багато підприємств у процесі своєї діяльності змушені крім власного капіталу використовувати позиковий. Однак, коли структура "власний капітал - позиковий капітал" має значний перекіс убік боргів, підприємство може збанкрутувати, якщо відразу трохи кредиторів зажадають повернення своїх грошей одночасно.

Фінансово стійким вважається таке підприємство, що переважно за рахунок власних джерел покриває засобу, вкладені в активи; не допускає невиправданої дебіторської і кредиторської заборгованості; розплачується в термін за своїми обов'язками.

Сутністю фінансової стійкості підприємства є співвідношення вартості матеріальних оборотних коштів і величини власних і позикових джерел їхнього формування, тобто забезпеченість запасів і витрат джерелами фінансування. Платоспроможність виступає зовнішнім проявом фінансової стійкості.

Як уже відзначалося, джерелами формування матеріально-виробничих запасів (МЗ) виступають:

1) власні оборотні кошти (СОС);

2) короткострокові кредити банків і позики (КК);

3) розрахунки з кредиторами (КЗ).

У залежності від співвідношення величин показників матеріально-виробничих запасів, власних оборотних коштів і інших джерел формування запасів можна з визначеним ступенем умовності виділити Основні типи фінансової стійкості на визначений момент:

1. Абсолютна фінансова стійкість, що задається умовою:

МЗ<СОС (3.3)

2. Нормальна фінансова стійкість:

СОС < МЗ < СОС + КК + КЗ (3.4)

3. Хитливий фінансовий стан:

МЗ = СОС + КК + КЗ + И (3.5)

де И - джерела, що послабляють фінансову напруженість, до них відносяться:

а) тимчасово вільні власні засоби;

б) притягнуті засоби;

в) кредити банку на тимчасове поповнення оборотних коштів та інші позикові засоби.

4. Кризовий фінансовий стан:

МЗ>СОС + КК + КЗ + И (3.6)

Тип фінансової стійкості аналізованого господарства визначимо за допомогою табл. 3.10.

Виходить парадоксальна ситуація, при якій усі показники фінансової стійкості відповідають нерівності 3.4, а дана фінансова стійкість визначається як нормальна.

Таблиця 3.10

Тип фінансової стійкості


Показники На початок року На кінець року
Запаси і витрати (МЗ), тис. грн. 1135,6 970,8
Власні оборотні кошти (СОС), тис. грн. -12,4 -752,2
Короткострокові кредити і позики (КК), тис. грн. 11 15,6
Кредиторська заборгованість (КЗ), тис. грн. 1319,2 1855,6
Тип фінансової стійкості Нормальна Нормальна

У той же час всі ознаки вказують на кризове фінансове положення, що характеризується:

а) неплатоспроможністю підприємства;

б) наявністю простроченої заборгованості постачальникам за товари;

в) наявністю недоїмок у бюджет;

г) заборгованістю по оплаті праці і т.д.

Справа в тім, що в СХПК ім. Карбишева на початок і кінець року величина поточних зобов'язань значно перевищує величину поточних активів. З позиції теорії така позиція аномальна, оскільки в цьому випадку одним із джерел покриття основних засобів і необігових активів є короткострокова кредиторська заборгованість. Фінансове положення такого підприємства характеризується як украй хитливе і вимагає невідкладних заходів для його виправленню.

Більш детально фінансову стійкість можна оцінити за допомогою фінансових коефіцієнтів, що представлені в табл. 3.11.

Таблиця 3.11

Коефіцієнти фінансової стійкості


Показники На початок року На кінець року Відхилення +/- Нормативне значення
Коефіцієнт автономії (незалежності) 0,86 0,80 -0,06 >0,5
Коефіцієнт співвідношення власних і позикових засобів 6,29 3,89 -2,40 > 1
Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами -0,01 -0,67 -0,66 > 0,4 - 0,6
Коефіцієнт фінансової стабільності 0,87 0,82 -0,05 Наближення до 0,9
Коефіцієнт забезпеченості власним капіталом 0,99 0,89 -0,10 >1
Коефіцієнт маневреності власного капіталу -0,001 -0,090 -0,089 >0,4-0,6
Коефіцієнт довгострокового залучення позикових засобів 0,01 0,03 0,02 Зниження
Коефіцієнт короткострокової заборгованості 0,93 0,90 -0,03 Зниження
Коефіцієнт кредиторської заборгованості 0,92 0,89 -0,03 Зниження

З усіх перерахованих у табл. 3.11 показників тільки коефіцієнти автономії і співвідношення власних і позикових засобів відповідають нормативному мінімальному значенню на початок і кінець року. Обоє ці показника є суміжними і несуть однаковий економічний зміст. Коефіцієнт співвідношення показує в скількох разів власний капітал перевищує позиковий, коефіцієнт автономії вказує на те, що власний капітал у всіх джерелах займає 86% на початок року і 80% на кінець, тобто поки ще всі зобов'язання підприємства можуть бути покриті власними засобами. Зниження коефіцієнта автономії свідчить про збільшення фінансової залежності.

Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами і коефіцієнт маневреності власного капіталу утрачають свій економічний зміст, тому що замість власних оборотних коштів використовується кредиторська заборгованість.

Коефіцієнт фінансової стабільності, його ще називають коефіцієнтом покриття інвестицій, в аналітичній практиці прийнято вважати його нормативне значення наближає до 0,9. В аналізованому підприємстві в плині року його значення знизився з 0,87 до 0,82, це означає, що частка власного капіталу і довгострокових зобов'язань у загальній сумі активів підприємства стала займати 82% наприкінці 2000 року.

Коефіцієнт забезпеченості власним капіталом показує ступінь покриття джерелами власних і прирівняних до них засобів величини основних засобів і інших необігових активів. Так, якщо на початку аналізованого періоду власні джерела покривали 99% усіх необігових активів, то наприкінці року - 89%. Відбувається збільшення позикових засобів для покриття необігових активів.

Позитивним моментом є зниження коефіцієнтів короткострокової і кредиторської заборгованості на 3%.

Паралельно з цим йде збільшення коефіцієнта довгострокової заборгованості на 3%, це свідчить про зміну структури позикових засобів.

Коефіцієнти короткострокової і кредиторської заборгованості тотожні, тобто короткострокові зобов'язання практично цілком складаються з кредиторської заборгованості.

Аналіз коефіцієнтів фінансової стійкості тільки підтверджує зроблене раніше припущення про передкризовий фінансовий стан СХПК ім. Карбишева, тому що майже всі показники не відповідають нормативним значенням, до того ж намічається тенденція до подальшого погіршення фінансового положення господарства.


3.4 Аналіз ділової активності підприємства


Комплексний аналіз фінансового стану підприємства припускає не тільки оцінку його майнового положення, фінансовій стійкості і ліквідності, але й аналіз ефективності його чи діяльності ділової активності.

Ефективно працююче підприємство, як правило, навіть при тимчасовому зниженні фінансової стійкості, ліквідності активів має реальну можливість поліпшити свій фінансовий стан. Неефективно працюючі підприємства в більшості випадків утрачають фінансову незалежність, стають банкрутами, вступаючи в більш складні фінансові операції.

Для оцінки ефективності господарсько-фінансової діяльності використовуються показники рентабельності і ділової активності. Рентабельність підприємства відбиває ступінь прибутковості його діяльності. Ділова активність підприємства у фінансовому аспекті виявляється насамперед у швидкості обороту його засобів.

Досягнутий у результаті прискорення оборотності ефект виражається в першу чергу в збільшенні випуску продукції без додаткового залучення фінансових ресурсів. Крім того, за рахунок прискорення оборотності капіталу відбувається збільшення суми прибутку, оскільки до вихідної грошової форми він повертається зі збільшенням. Якщо виробництво і

реалізація продукції є збитковими, то прискорення оборотності засобів веде до погіршення фінансових результатів. Отже, потрібно прагнути не тільки до прискорення руху капіталу, але і до його максимальної віддачі. Це досягається раціональним і економічним використанням усіх ресурсів, недопущенням їхньої перевитрати і втрат на всіх стадіях кругообігу капіталу. У результаті капітал повернеться до свого вихідного стану в більшій сумі.

Таким чином, ефективність використання капіталу характеризується його рентабельністю (віддачею).

Між ефективністю капіталу, його оборотністю і рентабельністю продажів існує прямий взаємозв'язок, що характеризується:

RK = Rn-Ao.K. (3.7)

де RK - рентабельність капіталу; Rn - рентабельність продажів; До.к. - коефіцієнт оборотності капіталу.

Розглянемо використання капіталу в табл. 3.12.

Таблиця 3.12

Аналіз ефективності використання капіталу


Показники На початок року На кінець року Відхилення +/-
Балансовий прибуток (збиток), тис. грн. -531,5 -1463,9 +"-"932,4
Виторг від реалізації, тис. грн. 1100,1 681,5 -418,6
Податок на додаткову вартість, тис. грн. 118,8 102,0 -16,8
Усього капіталу, тис. грн. 10483,9 10193,8 -290,1
Рентабельність капіталу, % -5,1 -14,4 +"-"198,4
Коефіцієнт оборотності капіталу 0,094 0,057 -0,037

Як видно з приведений даних, коефіцієнт оборотності капіталу знизився на 0,037 і склав наприкінці аналізованого періоду 0,057.

Це означає, що кожна гривня авансованого капіталу наприкінці 2000 року принесла усього лише 5,7 коп. При цьому на кожну гривню, наприкінці року, виторгу від реалізації продукції, робіт і послуг приходиться 2,52 грн. збитки. Варто враховувати, що ріст оборотності капіталу в умовах нерентабельного виробництва тільки погіршує фінансовий стан.

Збитковість капіталу за звітний період зросла з 5,1% до 14,4%, це означає, що на кожну гривню авансованого капіталу в господарстві на початок року одержали 5,1 коп. збитку, а на кінець року - 14,4 коп. збитки.

Використовуючи формулу 3.7 і метод ланцюгових підстановок, ми з'ясували, що за звітний період рентабельність авансованого капіталу знизилася на 9,3%, у тому числі за рахунок рентабельності продажів - на 18,65%), а за рахунок уповільнення оборотності авансованого капіталу -підвищилася на 9,34%:

Rк1-Rк0 = ARк (3.8)

1. ΔRkRп = (Rn1 - Rn0) ∙ КобКо

ΔRKRп = (252,6 - 54,2) ∙ 0,094 = 18,65

2. ΔRККоб.до = (0,057 - 0,094) ∙ 252,6 = - 9,34

Описані вище показники широко застосовуються в закордонних країнах у якості основних при оцінці його ділової активності.

Оскільки, за останні роки сільське господарство в нашій країні збиткове, у тому числі й аналізоване господарство, більш доцільне для аналізу ділової активності використовувати наступні коефіцієнти: оборотність матеріальних оборотних коштів, оборотність готової продукції, оборотність дебіторської і кредиторської заборгованості й ін., а також розраховуються терміни їхнього обороту (табл. 3.13).

Усі коефіцієнти ділової активності розраховуються як відношення грошових надходжень до відповідного категорії чи засобів джерел, а період їхнього обороту - розподілом 365 днів на відповідні коефіцієнти ділової активності. Грошові надходження - доход від продажів, тобто виторг від реалізації мінус податок на додаткову вартість.

Таблиця 3.13

Аналіз коефіцієнтів ділової активності


Показники На початок року На кінець року Відхилення
Коефіцієнт оборотності активів (трансформації) 0,094 0,057 -0,037
Коефіцієнт оборотності матеріальних оборотних коштів 0,864 0,597 -0,267
Період обороту матеріальних оборотних коштів, днів 422 611 189
Коефіцієнт оборотності готової продукції 27,8 29,12 1,32
Період обороту готової продукції, днів 13 13 -
Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості 5,59 3,91 -1,68
Період погашення дебіторської заборгованості, днів 65 93 28
Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості 0,744 0,312 -0,432
Період погашення кредиторської заборгованості, днів 491 1170 679
Коефіцієнт оборотності власного капіталу 0,108 0,071 -0,037
Тривалість операційного циклу, днів 487 704 217

У звітному періоді на підприємстві СХПК ім. Карбишева має місце зниження ділової активності. Відзначається уповільнення кругообігу матеріальних оборотних коштів, про що свідчить зниження коефіцієнта оборотності матеріальних оборотних коштів з 0,864 до 0,597, а також збільшення періоду їхнього обороту на 189 днів за звітний період. Період обороту матеріальних оборотних коштів показує, що для продажу (без оплати) матеріально - виробничих запасів потрібно 611 днів за станом на кінець року.

Ріст коефіцієнта оборотності власного капіталу повинний свідчити про збільшення економічної віддачі власний капітал, однак, збільшення даного коефіцієнта відбулося, головним чином, за рахунок скорочення в плині року власного капіталу на 10,4%.

Про зниження ділової активності підприємства свідчить також збільшення на 217 днів тривалості операційного періоду, що показує, що господарству в середньому потрібно для виробництва, продажі й оплати продукції 704 дня (на кінець року).

Уповільнення ділової активності підприємства (про що свідчать всі аналізовані показники) в умові збиткового виробництва з погляду фінансового аналізу є позитивним моментом.


3.5. Діагностика і визначення ризику банкрутства підприємства


Банкрутство підприємств - нове явище у вітчизняній економіці, що освоює ринкові відносини. Економічна криза повалила багато підприємств у стан неплатоспроможності. Якщо в умовах нормально функціонуючої економіки більшість банкрутств є наслідком помилок у поточному керуванні підприємством і тоді уся відповідальність лягає на керівника, то в кризових ситуаціях неплатоспроможність підприємств у більшості випадків обумовлена недозволенністю задач загальноекономічного характеру і складною економічною ситуацією.

В умовах загальній заборгованості контролюючим органам, банкам, підприємствам необхідно навчитися розпізнавати ненадійних партнерів, об'єктивно оцінювати ситуацію, розрізняючи тимчасову неплатоспроможність від дійсної несамостійності підприємств.

Відповідно до закону "Про банкрутство", прийнятому в 1992 році, під банкрутством мається на увазі недолік активів у ліквідній формі, нездатність юридичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності - задовольнити у встановлений для цей термін пред'явлені до нього з боку кредиторів вимоги і виконати зобов'язання перед бюджетом.

У результаті еволюції законодавства про банкрутство підприємств у нього усе більше вносилося норм, спрямованих не стільки на ліквідацію боржника, скільки на його фінансове оздоровлення.

Загалом законодавство про банкрутство повинне виконувати три Основні функції:

1) запобігати непродуктивне використання активів підприємств;

2) реабілітувати підприємства, що виявилися на границі банкрутства, зберігаючи значні резерви для успішної фінансово-господарської діяльності в майбутньому. Як правило, така реабілітація передбачає фінансову санацію (реорганізацію);

3) сприяти цілковитому задоволенню претензій кредиторів. Головне в проведенні справи про банкрутство підприємства - найбільш

повне задоволення вимог кредиторів, що пред'явлені до боржника. Цього можна досягти так:

а) у процесі ліквідаційної процедури продати майно боржника і розподілити виручені засоби між кредиторами;

б) втілити в життя план санації (реорганізації) боржника, що передбачає його збереження.

Арбітражний суд може застосовувати до боржника такі типи процедур:

а) ліквідаційні;

б) реорганізаційні;

в) санаційні.

До прийняття нового законодавства про банкрутство в Україні домінував перший метод. Проте в багатьох економічно розвитих країнах пріоритетної є санація, а не ліквідація підприємства-боржника. У ФРН, наприклад, у центрі уваги введеного в дію з 01.01.99 обновленого закону про банкрутство знаходиться можливість задоволення претензій кредиторів згідно з планом санації (реорганізації). Аналогічні положення можна знайти й у законодавствах США, Франції й інших економічно розвитих країн. У вітчизняному законодавстві про банкрутство, що діяло до 2000 року, також передбачалася можливість санації підприємства в процесі проведення справи про банкрутство, проте це питання було не досить урегульованим. Новий закон передбачає більше можливостей для відновлення платоспроможності боржника і після порушення справи про банкрутство.

Сутність банкрутства випливає з визначень, приведених у законодавстві про банкрутство. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про банкрутство» від 1992 року під банкрутством розуміють зв'язану з недостатністю активів у ліквідній формі неможливість юридичної особи задовольнити у встановлений для цей термін виставлені йому кредиторами вимоги і виконати зобов'язання перед бюджетом.

У червні 1999 року Верховна Рада України прийняв Закон «Про відновлення платоспроможності чи боржника визнання його банкрутом», що вводиться в дію з 01.01.2000 року. Цей Закон є революційним у сфері банкрутства і санації підприємств. Він дає таке визначення банкрутства: банкрутство - це визнана арбітражним судом неможливість боржника відновити свою платоспроможність і задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури. Суб'єктом банкрутства вважається боржник, неможливість якого виконати свої грошові зобов'язання встановлена арбітражним судом.

Суб'єктами банкрутства можуть бути лише зареєстровані у встановленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності юридичні особи, зокрема державні підприємства, підприємства з частиною державної власності в статутному фонді. Не можуть бути суб'єктами банкрутства відособлені підрозділи юридичних осіб (філії, представництва, відділення).

Разом з тим необхідно відзначити, що діючий нині закон не передбачає розмежування понять банкрутства і псевдобанкрутства (називаного також кримінальним, злісним, фіктивним банкрутством). Однак, законодавство багатьох закордонних країн давно вже чітко визначило ознаки простого (необережного) і злочинного (злочинного) банкрутства.

У ряді випадків з метою завуалювання злочинних дій, керівники чи підприємств власники можуть удатися до прийомів приховання факту власного банкрутства.

Навмисне приховання факту стійкої неспроможності чи засновником власником суб'єкта господарювання, а також посадовою особою здійснюється шляхом надання недостовірних зведень чи кредитору уповноважені їм органу.

Для об'єктивної оцінки фінансового стану підприємств із метою завчасного виявлення факту їхньої фінансової неспроможності, а також попередження фіктивного банкрутства, необхідна система науково-обґрунтованих фінансових критеріїв.

Усі критерії, що дозволяють діагностувати фінансову неспроможність підприємств, можна розділити на неформалізовані і формалізовані.

До неформалізованих критеріїв можна віднести наступні:

1) наявність у балансі збитків;

2) збільшення періоду погашення кредиторської заборгованості;

3) наявність простроченої кредиторської заборгованості і збільшення її питомої ваги в складі зобов'язань підприємства;

4) тенденція випереджального росту позикових джерел фінансування в порівнянні з динамікою власного капіталу;

5) тенденція випереджального росту найбільш термінових зобов'язань у порівнянні зі зміною високоліквідних активів;

6) формування довгострокових активів за рахунок короткострокових джерел.

Як бачимо, усі перераховані неформалізовані критерії фінансової нестабільності підприємств присущи СХПК ім. Карбишева і були докладно розглянуті в попередніх главах. Однак, неформалізовані критерії не грають вирішальної ролі при визначенні фінансово неспроможності підприємств.

Формалізовані критерії виявлення неплатоспроможності підприємств приведені в "Методиці проведення аналізу фінансово-господарського стану неплатоспроможних підприємств і організацій".

У даній методиці названі тринадцять основних фінансово-економічних показників, що дозволяють спеціально створеної комісії Агентства з питань попередження банкрутства установити факт фінансової неспроможності підприємства і занести його в "Реєстр неплатоспроможних підприємств і організацій".

У методиці приведені нормативні значення перерахованих показників. Саме, чи відповідність невідповідність фактичних показників нормативним і дає підставу фахівцям з Агентства чи вносити не вносити аналізоване підприємство до відповідного Реєстру.

У табл. 3.14 розглянемо Основні фінансово-економічні показники, використовувані відповідно до офіційної методики для установлення факту фінансової неспроможності підприємств.

Таблиця 3.14

Основні фінансово-економічні показники


Показники На початок року На кінець року Нормативне значення
Коефіцієнт покриття 0,99 0,60 > 1
Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами -0,01 -0,67 >0,1
Коефіцієнт абсолютної ліквідності 0,005 0 >0,2
Коефіцієнт автономії 0,86 0,80 >0,5
Коефіцієнт фінансової стабільності 0,87 0,82 >0,5
Робочий капітал, тис. грн. -12,4 -752,2 Збільшення
Маневреність робочого капіталу -0,001 -0,090 Збільшення
Коефіцієнт оборотності оборотних коштів 1,201 1,642 Збільшення
Коефіцієнт оборотності запасів 0,864 0,597 Збільшення
Час обороту запасів, днів 422 611 Зменшення
Фондовіддача, грн. 0,143 0,123 0,092
Час обороту оборотних коштів, днів 303,9 222,3 Зменшення

Примітка: нормативне значення фондовіддачі береться як середнє значення по всіх сільськогосподарських районах Каховського району за 2000 рік.

За даними табл. 3.14 коефіцієнт покриття, коефіцієнт забезпеченості власними засобами на початок і кінець року не відповідають нормативному значенню, як і тенденція зміни вартості робочого капіталу.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності отсутствует, тому що немає можливості його розрахувати через відсутність у господарства коштів.

Показник маневреності робочого капіталу (власних оборотних коштів) не відповідає нормативному, він зростає з -0,001 до -0,09. Однак, дана методика припускає збільшення маневреності робочого капіталу, сформованого за рахунок власних оборотних коштів, а не кредиторської заборгованості. Тому, збільшення маневреності робочого капіталу з -0,001 до -0,09 не можна вважати відповідним нормативу.

Відповідність коефіцієнта оборотності засобів і оборотності запасів нормативному значенню теж викликає сумнів. Адже ріст коефіцієнтів оборотності на тлі зниження показників рентабельності є наслідком інфляційного росту цін, тому що коефіцієнт оборотності є відносним показником, у чисельнику якого знаходиться виторг від реалізації.

Єдиними показниками, що відповідають нормативному значенню, можна вважати коефіцієнт автономії і коефіцієнт фінансової стабільності.

Необхідно відзначити, що об'єктивність оцінки фінансово-економічного положення підприємства буде оцінюватися не по балансової, а по ринковій вартості.

Істотним недоліком зазначеної методики є те, що вона не дає відповідь на принципове питання: який висновок про фінансовий стан можна зробити в тих випадках, коли в підприємства одні оціночні показники знаходяться в нормі, а інші знаходяться нижче критичного значення. Також не вирішені питання про те, яке кількість фактичних показників, що характеризують господарсько-фінансову діяльність, повинне не відповідати нормативним значенням для того, щоб підприємства було визнано неспроможним і чи досить невідповідність одного чи половини аналізованих показників їхньому критичному рівню, щоб підприємство було визнано неспроможним. Невизначеність висновків таїть у собі небезпека зловживань.

Аналіз фінансово-економічних показників, що характеризують підприємство з різних сторін у випадках, коли аналізованим показникам присущі досить суперечливі тенденції, висновки експертів будуть суб'єктивними й обґрунтованими на практичному досвіді й інтуїції. Тому ми не можемо з визначеною точністю припустити які будуть зроблені висновки про СХПК ім. Карбишева користувачами даної методики.

Дана методика рекомендована фахівцями з:

1) Агентства з питань попередження банкрутства;

2) міністерств і інших органів центральної і місцевої виконавчої влади;

3) Державних податкових адміністрацій;

4) обслуговуючих банків.

Але існують і інші методики. Так, логічної завершеності і достатньої об'єктивності результатів аналізу можна домогтися, якщо з'єднати в загальний синтетичний показник Основні коефіцієнти, що характеризують фінансову діяльність підприємства.

У світовій практиці вже накопичений достатній досвід інтегральної оцінки фінансового стану підприємств. Для цих цілей кожному первинному фінансовому показнику приписується деякий ваговий коефіцієнт. Як мінімальний критерій стійкості фінансового стану підприємства, як правило, використовується імовірність банкрутства.

У закордонних країнах для оцінки ризику банкрутства і кредитоспроможності підприємств широко використовується модель відомого французького економіста Э. Альтмана, що за допомогою багатомірного дискримінантного аналізу досліджував 22 фінансових коефіцієнта і вибрав 5 з них для включення в остаточне рівняння множинної регресії:

Аналіз фінансової стійкості підприємства в умовах обмеженості зовнішніх джерел фінансування

де: OK - оборотний капітал;

НРП - сума нерозподіленого прибутку, резервів, фондів спеціального призначення і цільового фінансування;

ПП - прибуток після сплати податків;

СК - власний капітал;

ВР - виторг від реалізації;

А - підсумок активу балансу. Розрахунок імовірності банкрутства підприємства по моделі Альтмана проведений за допомогою електронних таблиць Microsoft Excel (див. табл. 3.15). вихідні дані узяті з Форми 1 "Баланс" річного звіту господарства, виторг від реалізації у Формі 2 "Звіт про фінансові результати" річного звіту.

Таблиця 3.15

Вихідні дані для визначення імовірності банкрутства СХПК ім. Карбишева


Показники На початок року На кінець року
Оборотний капітал, тис. грн. (O.K.) 1317,8 1119
Сума нерозподіленого прибутку, резервів, фондів соціального призначення і цільового фінансування, тис. грн. (НРП) -447,3 -979,9
Прибуток після сплати податків, тис. грн. (ПП) -531,5 -1033
Власний капітал, тис. грн. (СК) 9046 8109,6
Позиковий капітал, тис. грн. (ЗК) 1437,9 2084,2
Виторг від реалізації (ВР) 1100,1 681,5
Підсумок активу (А) 10483,9 10193,8
Імовірність банкрутства 3,803409747 2,064188068

З урахуванням отриманих результатів імовірність банкрутства оцінюється в такий спосіб:

Z імовірність банкрутства:

від 1,8 і менше - дуже висока;

від 1,81 до 2,7 - висока;

від 2,8 до 2,9 - можлива;

3,0 і вище - дуже низька.

Використовуючи модель Альтмана, ми розрахували, що на початок року Z = 3,80, а наприкінці - Z = 2,06. Отже, з точністю прогнозу 95% можна затверджувати, що за станом на кінець року імовірність банкрутства СХПК ім. Карбишева висока.

Послідовність проведення справи про банкрутство, передбачена новим законодавством, істотно відрізняється від тієї, що діяла до 2000 року (мал. 3.1 і додаток У).

Охарактеризуємо докладніше послідовність дій зацікавлених сторін щодо оголошення підприємства чи банкрутом його санації, що передбачена новим Законом України «Про відновлення платоспроможності чи боржника визнання його банкрутом».

1. Підстави і порядок надання заяви про відкриття справи про банкрутство боржника.

Справа про банкрутство підприємства відкривається по письмовій заяві - кого-небудь із кредиторів боржника, органів державної податкової чи служби контрольно-ревізійної служби, працівників підприємства до арбітражного суду при наявності відповідних основ (формальних ознак фінансової неспроможності). Кредитори мають право об'єднати свої вимоги до боржника і звернутися в суд з однією заявою. Боржник може звернутися в арбітражний суд за власною ініціативою про його фінансову чи неспроможність погрози такої неспроможності.

Аналіз фінансової стійкості підприємства в умовах обмеженості зовнішніх джерел фінансування

Рис. 3.1. - Проходження справи про банкрутство згідно Закону "Про банкрутство" від 1992 року

Згідно зі статтею 15 АП і статтею 6 Закону «Про відновлення платоспроможності чи боржника визнання його банкрутом» справи про банкрутство розглядаються арбітражними судами за місцем перебування боржника.

Справа про банкрутство збуджується арбітражним судом, якщо безперечні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати і не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їхнього погашення терміну.

Відзначимо, що згідно з положеннями колишнього Закону, кредитор міг звернутися з заявою про оголошення боржника банкрутом, якщо останній не міг задовольнити протягом одного місяця визнані їм претензійні вимоги. Отже, до основних нововведень у частині порушення справи слід віднести такі:

- уведення положення щодо мінімальних розмірів вимог кредиторів, не вдоволених боржником;

- змінено термін, після закінчення якого в кредитора виникає право на звертання в арбітражний суд із заявою про порушення справи; змінено характер події, від якого відраховується термін, після закінчення якого кредитор може звернутися з заявою (3 місяці з дня, установленого для виконання зобов'язань, замість одного місяця після визнання претензійних вимог).

Справа про банкрутство збуджується при наявності формальних ознак фінансової неспроможності боржника. Вітчизняне законодавство виділяє дві таких ознаки:

1. Неплатоспроможність. Боржник вважається неплатоспроможним, якщо він не в змозі виконати свої платіжні зобов'язання, термін оплати яких настав. Зовнішньою ознакою неплатоспроможності боржника є припинення їм будь-яких платежів.

2. Погроза неплатоспроможності. Боржник перебуває під загрозою неплатоспроможності, якщо він припускає свою неспроможність виконати платіжні зобов'язання у випадку настання терміну їхнього погашення. З формальної сторони, погроза неплатоспроможності позначається на основі оперативного фінансового плану боржника.

У законодавстві про банкрутство гнітючого більшості країн виділяють ще один, третя ознака фінансової неспроможності, що може бути основою для порушення справи про банкрутство боржника - це перевищення заборгованості підприємства над його активами (майном). Неплатоспроможність такого підприємства настає з настанням термінів виконання зобов'язань.

У першому випадку маємо справа з зовнішньою ознакою фінансової неспроможності (фактична неплатоспроможність). В другому і третьому - із припущенням (прогноз неплатоспроможності).

Зрозуміло, що кредитор може звернутися з заявою про порушення справи лише у випадку неплатоспроможності боржника, оскільки погрозу неплатоспроможності може виявити лише сам боржник. Кредиторами, що мають право збуджувати справа про банкрутство, можуть бути будь-які фізичні чи юридичні особи, що мають підтверджені належними документами майнові вимоги до боржника, крім кредиторів, чиї майнові вимоги цілком забезпечені заставою.

Кредитор, чия вимога забезпечена заставою, може звернутися з заявою про порушення справи

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: