Фінансова стратегія підприємства

План :

Вступ.

1. Економічна сутність фінансової стратегії діяльності підприємства.

2. Поняття стратегії в плануванні розвитку підприємства: шляхи реалізації цілей підприємства.

2.2. Фінансова стратегія, її цілі, завдання.

3. Методи фінансової стратегії діяльності підприємства.

4. Механізм реалізації розвитку підприємства.

Висновок.

Вступ.

Перспективне фінансове планування визначає найважливіші показни-ки,пропорції та темпи розширенного відтворення, є основною формою реалізації головних цілей підприємства.Перспективне планування вк-лючає розробку фінансової стратегії підприємства та прогнозування його фінансової діяльності.

За умов ринкової економіки, самостійність підприємств, їхньої відпові-дальності за результати діяльності виникає обўєктивна необхідність визначення тенденцій розвитку фінансового стану та перспективних фінансових можливостей. На вирішення таких питань і спрямовано фінансову стратегію підприємства. Розробка фінансової стратегії –це галузь фінансового планування. Як складова частина загальної стратегії економічного розвитку, вона має узгоджуватися з цілями та напрямками останньої. У свою чергу, фінансова стратегія справляє суттєвий вплив на загальну економічну стратегію підприємства. Зміна ситуації на макрорівні та на фінансовому ринку спричиняє коригування як фінансової так і загальної стратегії розвитку підприємства.

Теорія фінансової стратегії, досліджуючи обўєктивні економічні законо-мірності ринкових відносин, розробляє форми та способи виживання й розвитку за нових умов. Фінансова стратегія включає методи та прак-тику формування фінансових ресурсів, їх планування та забезпеченняфінансової стійкості підприємства за ринкових умов господарювання.Фінансова стратегія охоплює всі форми фінансової діяльності підприємства :оптимізацію основних та оборотних засобів,формування та розподіл прибутку,грошові розрахунки та інвестиційну політику.

Всебічно враховуючи фінансові можливості підприємств,обўєктивно оцінюючи характер зовнішних та внутришніх факторів, фінансова стра-тегія забезпечує відповідність фінансово-економічних можливостей підприємства умовам, які склалися на ринку товарів. Фінансова стратегія передбачає визначення довгострокових цілей фінансової діяльності та вибір найефективніших способів їх досягнення .Цілі фінансової стратегії мають підпорядковуватися загальній стратегії економічного розвитку та спрямовуватися на максимізацію прибутку та ринкової вартості підприємства. За розробки фінансової стратегії слід ураховувати динаміку макроекономічних процесів, теденцій розвитку вітчизняних фінансових ринків, можливостей диверсифікації діяльності підприємства. На підставі фінансової стратегії визначається фінансова політика підприємства за основними напрямками фінансової діяльності :податкова, цінова, амортизаційна, дивідендна, інвестиційна. У процесі розробки фінансової стратегії особлива увага приділяється виробництву конкурентноспроможної продукції, мобілізації внутрішніх ресурсів, максимальному зниженню собівартості продукції, формуванню та розподілу прибутку, ефективному використанню капіталу підприємства, тощо. Важливе значення для формування фінансової стратегії має врахування факторів ризику. Фінансова стратегія розробляється з урахуванням ризику неплатежів, інфляційних коливань, фінансової кризи. В умовах ринку підприємства, організації, фірми стикаються з різними фінансовими проблемами, тобто з цього зўявляється необхідність передбачення майбутнього стану підприємства, а це можливо тільки при використанні фінансової стратегії діяльності підприємства.

1.Економічна сутність фінансової стратегії діяльності підприємства.

1.1.Поняття стратегії в плануванні.

Стратегія економічної організації –це сукупність її головних цілей та основних засобів досягнення даних цілей. Розробляти стратегічні дії підприємства –це значить визначати загальний напрямок її діяльності. Стратегія –це не просто функція часу, а також функція напрямку. Вона включає в себе сукупність глобальних ідей розвитку підприємства. Відповідальність за розробку стратегії несе керівництво економічної організації. Сучасний темп збільшення обсягу знань настільки великий, що стратегічне планування –єдиний спосіб прогнозування майбутній можливостей. Воно забезпечує керівними органами країни можливості розробки плану на тривалий період. Стратегічне планування є також основою для прийняття рішень. Знання того, що необхідно досягти в майбутньому допомагає уточнити найбільш доцільні шляхи дій.

Також треба звернути увагу на розгляді тактичних і стратегічних методах макроекономічного планування. Необхідно зразу відзначити, що одні і ті ж рішення одному здаються стратегічними, іншому –тактичними. Різниця між тактичним і стратегічним плануванням має такі аспекти :

1.Стратегічне планування повўязане з рішеннями, наслідки яких проявляються протягом тривалого часу та які важко відмітити або виправити. Як правило стратегічне планування повўязане з довгостроковими періодами, а тактичне – з короткими. Слід відзначити, що в господарській діяльності доводиться користуватися двома цими методами. Вони доповнюють один одного, як два боки однієї медалі.

2.Стратегічне планування характеризується широтою розмаху,а тактичне –певною вузкістю,хоча широта та вузкість –поняття відносні.

3.Тактичне планування займається вибором засобів для виконання намічених цілей. Цілі звичайно задаються на вищому рівні управління. Стратегічне планування займається визначення цілей вибором засобів для їх реалізації.

Стратегічне планування –довгострокове, комплексне, зорієнтоване на кінцеві результати. Але для досягнення найбільшого успіху необхідне й тактичне, і стратегічне планування.

Своєрідність стратегічного планування як системи управління визначається його принципами, першим з яких є селективність при орієнтації на цілі глобального характеру. Поставивши питання про визначення генеральної мети діяльності, велика організація аналізує своє функціональне призначення в системі світового господарства й міжнародного розподілу праці незалежно від національних, регіональних кордонів.

Виробничо-господарська місія – набір певних параметрів ,які описують характер зовнішнього для організації середовища, що дає змогу визначити певні стратегічні зони господарювання, окремі сегменти, достатні для проведення операцій. Аналіз поточних значень параметрів і їх прогноз дають можливість сформулювати ўўстратегічний фокусўў- пріоритетний напрям, на який необхідно сконцентрувати увагу та ресурси.

Сфера пріоритетів має бути обмеженою, оскільки одночасна реалізація кількох стратегічних цілей реально нездійсненна.

Другим важливим принципом стратегічного планування є багатоваріантність планових розрахунків. Невідповідність між бажаною стратегічною метою та поточним станом організації визначається великою кількістю шляхів досягнення мети. Беручи до уваги фактори ризику та невизначеність розвитку зовнішнього середовища, вибрати єдину стратегію розвитку практично неможливо.

Наступний принцип – комплексність розробки стратегії. Він визначає, що кожний альтернативний варіант передбачає аналіз усіх без винятку питань його фінансової, ресурсної й організаційної забезпеченості визначення та погодження часових та кількісних параметрів. Виділення ресурсів для досягнення тільки конкретної цілі гарантує стабільність реалізації стратегії, хоча обмежує можливість маневрування.

Вищезгадані принципи створюють основу специфічної для планування системи ўўпортфельного плануванняўў ,яка використовується практично, коли з великої кількості альтернативних стратегій вибрана базова, а решта залишається в портфелі.

Розробка стратегії здійснюється по етапах,які включають усі необхідні елементи циклу прийняття управлінського рішення. Специфіка принципів стратегічного планування висуває на особливо важливе місце етап аналізу. Він включає : сукупність маркетингових досліджень –виявлення тенденцій розвитку ринків та їх сегментів, тестування, аналіз пробних продаж, визначення напрямків соціально-політичного та макроекономічного розвитку.

1.2.Фінансова стратегія, її цілі, завдання.

В умовах ринкових відносин, самостійності, відповідальності підприємств за результатами своєї діяльності виникає обўєктивна необхідність визначення тенденцій фінансового стану, орієнтації і фінансових можливостей та перспективної оцінки фінансового стану інших господарюючих субўєктів. Підприємства зацікавлені в вироблення фінансової стратегії. Фінансова стратегія – це генеральний план дій по забезпече- нню підприємства грошовими засобами. Вона охоплює питання теорії та практики формування фінансів, їх планування, вирішує задачі, які забезпечують фінансову стабільність підприємства в ринкових умовах господаювання.Теорія фінансової стратегії досліджує обўєктивні закономірності ринкових умов господарювання, розробляє способи і форми виживання в нових умовах, підготовки та ведення фінансових операцій.

Фінансова стратегія підприємства включає в себе:

●аналіз фінансового стану;

●оптимізацію основних та оборотних засобів;

●розподіл прибутку.

Фінансова стратегія підприємства згідно зі своєю стратегічною ціллю забезпечує :

●формування та ефективне використання фінансових ресурсів;

●виявлення найефективніших напрямків інвестування та зосередження фінансових ресурсів на цих напрямках;

●відповідність фінансових дій економічному стану та матеріальним можливостям підприємства;

●визначення головної загрози з боку конкурентів, правильний вибір напрямків фінансових дій та маневрування для досягнення вирішаль- ної переваги над конкурентами;

●створення та підготовка стратегічних резервів;

●ранжування та поетапне досягнення цілей;

Таким чином успіх фінансової стратегії підприємства гарантується при взаєморівновазі теорії і практики фінансової стратегії, при співпаданні стратегічних цілей з реальним економічним та фінансовим можливос- тям через жорстку централізовану фінансову стратегію.

Завданнями фінансової стратегії є:

●визначення способів проведення успішної фінансової стратегії та ви-

користання фінансових можливостей;

2.Методи фінансової стратегії.

Процеси трансформації економічної системи зумовлюють складність її поведінки,а з цього –невизначеність значень характеристик майбут- нього стану ринкового середовища для окремого підприємства. В цих умовах підприємства всіх форм власності можуть забезпечити перспективу свого існування тільки на основі стратегічного планування, одним з важливих компонентів якого являються процеси формування і реалізації фінансової стратегії розвитку підприємства.

фінансового менеджмента повинні нести в собі механізми і інструменти формування і реалізації фінансової стратегії.

Під зовнішними механізмами та інструментами можна враховувати регулятори взаємовідносин, які представляють собою зміни і доповнення к правилам взаємодії, формуючих на макроекономічному рівні. Ці корективи к правилам взаємодії становляться інструментами фінансового управління в тому випадку, коли підприємство ініціює їх і являється ексклюзивним користувачем зўявляючих при цьому пільг і виділених ресурсів.

Механізми адаптації планів підприємства до зовнішніх умов доцільно будувати на основі ситуаційних планів. Традиційно ситуаційні плани розглядались як методичний прийом забезпечення гнучкості загаль-нокорпоративної стратегії. Ситуаційний план являється в деякому смислі антиподом стратегічного плану. В ситуаційному плані передбачається, що ті чи інші передбачення, прогнози в стратегічному плані не враховуються.

Ситуаційний план може бути ефективно використовуватися як механізм підтримки реалізації фінансової стратегії. Виходячи з цього ситуаційний план повинен визначити ті можливі або необхідні зміни,які повинні бути здійснені по відношенню до загальної стратегії, цілям і фінансовим субстратегіям підприємства.

3. Механізми реалізації стратегії розвитку підприємства.

Розглянемо деякі механізми формування та реалізації фінансової стратегії розвитку підприємства,створені і використані в умовах тра-нсформування економіки.

Механізм фінансової підтримки стратегії диверсифікації.

В сучасних умовах трансформування економіки України однією з най-більш ефективнішою стратегією реалізації розвитку для великих підп-риємств являється стратегія диверсифікації. Суть цієї стратегії полягаєв тому, що діяльність різноманітних підрозділів підприємства організовується в різних галузях. При цьому підсилюються конкурентні позиції підприємства в галузях, де має місце успіх, розширення сфери функціонування підприємства. Входження підприємства в ньому галузь повўязана з необхідністю витрат, до складу яких входять: інвестиції в виробничі підприємства, додаткові інвестиції, повўязані з подоланням вхідних барўєрів(патентування технологій),вартість опору інших фірм, які вже находяться в галузі.

В даному випадку фактор ўўвидатки освоювання ринкуўў може прийма-ти значення детермінанта ,таким чином, для реалізації стратегії дивер-сифікації потрібен механізм, який дозволить надати детермінанту таку динаміку, при якій він потрапить в межі порогу прийнятності.

Цей механізм базується на ідеї переміщення ресурсів по ринковій ситуації для підтримки нових ідей та розробки нових товарів. Склад механізму представляє собою багатокрокову процедуру :

1.За базис формування потоку внутрішніх інвестицій підприємство вибирає один-два контракти по основній продукції.

2.Нововведення рангується за ступенем ліквідації виготовлюваної на їх основі продукції.

3.В плани включають інноваційний процес, повўязаний з нововведення-ми,які мають найбільший ранг(N1).

4.Організується система управлінчого обліку для N1,по методу диф-ференційного обліку.

5.Використання дифференційного обліку знижує видатки по новведе-нню N1,і дозволяє здійснити стратегію цінового проникнення при русіпродукції, повўязаної з цим нововведенням.

6.Схема бюджетування N1і динаміка фінансових потоків по нововве-денню представляються у вигляді бізнес-плану.

7.Наявність у підприємства вільних потужностей позволяє створити умови для запуску механізмів інтенсивного капіталостворення.

8.Отримуючий вільний прибуток від реалізації продукту по нововведенню N1 використовується при формуванні інноваційного фонду для запуску інноваційного процесу по нововведенню N2.

9.При накопиченні засобів для покриття видаткової компоненти для нововведення N2 запускається процес по цьому нововведенню.

10.По мірі виходу кожного нововведення Ni в фазу зрілості вимикається механізм інтенсивного капіталостворення,а також здійснюється перехід к обліку повних видатків по центрам відповідальності.

Віртуальна фінансово промислова група. Діяльність підприємств, працюючих за контрактом із закордонними фірмами і виробляючих високотехнологічну продукцію, характеризується рядом особливостей.

●виробляєма продукція відноситься до класу складних технічних сис-тем. Це обовўязково призведе к необхідності залучення в виробничий процес підприємств-суміжників для виробництв окремих деталей і вузлів;

●відсутність оборотних засобів практично у всіх підприємств України, призводить до практично некерованого росту загальновиробничого і фінансового ризику діяльності базового підприємства;

●конкуренція на світовому ринку торкає і фінансову стратегію підп-риємства. Так на тендерах по заключенню договорів на складну технічну продукцію західні конкуренти переносять боротьбу в область фінансової стратегії, тобто вони пропонують лізингову форму поставки продукції. В той же час вітчизняні підприємства не зможуть дозволити собі такої форми фінансування робіт;

Таким чином зўявляються загальні напрямки подолання проблем:

●прискорити рух фінансових ресурсів від базового підприємства до пі-дприємств-суміжників;

●притримати надхожувальні к підприємствам-суміжникам грошові за-соби в їх виробничому циклі;

●зконцентрувати в межах одного банку необхідні обсяги грошових за-собів,за допомогою яких можливо буда задовольнити необхідність ба-зового підприємства в поповненні оборотних засобів за рахунок кредитних ресурсів;

Подолати проблеми дозволяє використання спеціального механізму, який реалізує максимально замкнуту систему руху фінансових ресурсів по визначеному контракту. Такий механізм будується, як ўўвіртуальна фінансово-промислова групаўў,яка формується при співдії з Національним банком України. Ініціатором і організатором процесу створення цього механізму виступає базове підприємство.

Для підприємств-контрагентів(перший переділ) базового підприємст-

ва відкривають рахунки в банку базового підприємства з спеціальною

відзнакою –це дозволяє розпоряджатися грошовими коштами ,які поступають на рахунок тільки підприємству –власнику рахунку.

Цей механізм дозволяє вирішити вище згадані проблеми,бо різко прис-

корюється швидкість проходження грошових засобів від базового підприємства до контрагентів;оскільки грошові засоби залишаються в

межах одного банку, то він може акумулювати їх для кредитування ба-

зового підприємства,тощо.

Висновки.

Розробка фінансової стратегії грає неабияку роль в розвитку діяль-ності підприємства. Проаналізувавши в цілому вищезгаданий мате-ріал , можна зробити деякі висновки.

Різноманіття фінансових механізмів та інструментів, традиційно використовуваних в країнах з ринковою економікою, потребують адаптації до умов економіки України.

Підприємства, особливо працюючі в стратегічноважливих для економіки країни галузях, повинні формувати власні фінансові механізми та інструменти, виходячи з особливостей як кожного контракту, так і конкретних умов ринкового середовища –законодавчої бази, кон′юктури ринку та інших факторів. Для цього в складі економічних структур підприємства повинні створюватися підрозділи фінансової інженерії, які призвані самим тісним чином взаємодіяти з службами стратегічного планування і управління підприємством.

Розроблені та реалізовані механізми фінансової стратегії, які наведені в курсовій забезпечують синергічний ефект –сформовані в результаті пільги та преференції для підприємства ведуть в кінцевому рахунку до більшого сумарного результату для економіки держави в цілому (платежі до бюджету на всіх рівнях, занятість працівників підприємства розвиток потенціалу підприємства).

Багато фінансових механізмів, у тому числі, які забезпечують діяльність підприємства в масштабах світового фінансового ринку, могли б бути запущені та приносити значні результати вже зараз в випадку легалізації фінансових ресурсів ′′тіньової економіки′′.

Література.

1.А.В.Калина,М.Т.Пашута ўўПрогнозування та макроекономічне пла-нуванняўў;Навчальний посібник,К:МАУП,98р.,стр.34-36.

2.А.М.Ковалева ўўФинансыўў,Научное пособие,М:97,стр.322

3.А.М.Поддерьогін ўўФінанси підприємствўў,стр.288

4.Бонк И.А. ўўСтратегия и тактика управления финансамиўў,К,1996,с.21

5.БизнесИнформ; ж,№5-6,1999,стр.86—92.

6.Портер М.ўўСтратегія конкуренції:методика аналізу галузей і діяльно-сті конкурентівўў,К,1998.,стр.342,416.

7.ўўСтратегическое планированиеўў,Под ред. Уткина Э.А.,М:98

8.Тян Р.Б.ўўПланирование деятельности предприятияўў,Научное посо-бие;К:МАУП,1998г.

9.ўўФормування державної системи економічного прогнозування та плануванняўў,ж.Банківська справа №2 ,96р.,стр.11-20.

10.Ю.В.Николенко,М.М.Діденко,А.В.Шегда ўўОснови економічної теоріїўў,Підручник:У 2 кн.Кн.2:Підприємництво,маркетинг,менеджмент.Ві-дтворення в національному та світовому господарстві,К:Либідь,1998р,

272с.,стр 180.

Додатки

Блок-схема№1.Процес планування