Інформаційна система аналізу діяльності підприємства для фінансового забезпечення інвестиційної діяльності
При фінансуванні будівництва господарським засобом до МВР належать планові нагромадження та економія від зниження собівартості будівельно-монтажних робіт, амортизація засобів праці, що використовуються в будівництві.
Сальдо за позареалізаційними операціями — це різниця між доходами та витратами від цих операцій (прибуток або збиток). Доходи від цих операцій включають:
доходи, одержані від здачі майна в оренду;
доходи, одержані від здійснення підприємством корпоративних прав (дивіденди на придбані акції акціонерних товариств, відсотки на внески до статутних фондів спільних підприємств тощо);
надходження відсотків від вкладання коштів в облігації, банківські депозити тощо;
присуджені або призначені боржнику штрафи, пеня, неустойки, інші види санкцій за порушення умов господарських договорів, а також доходи від відшкодування збитків;
доходи від дооцінки виробничих запасів та готової продукції;
прибуток минулих років, що формувався у поточному році;
позитивні курсові різниці за валютними рахунками, а також операціями в іноземній валюті;
кошти, одержані безкоштовно у вигляді спонсорської допомоги;
інші доходи від операцій, що безпосередньо не пов'язані з виробництвом та реалізацією продукції [38].
Збитки від позареалізаційних операцій включають:
витрати за анульованим виробничим замовленням;
витрати на утримання законсервованих виробничих потужностей та об'єктів;
втрати від уцінки виробничих запасів та готової продукції;
штрафи, пеня, неустойки, які належать до сплати;
збитки від списання дебіторської заборгованості;
збитки за операціями минулих років, які виявлені у поточному році;
невідшкодовані збитки від стихійного лиха або інших непередбачених ситуацій (пожеж, аварій, крадіжок тощо);
негативні курсові різниці від операцій з іноземною валютою [38].
Таблиця 2.2
Головні джерела фінансових ресурсів та їх цільове використання
Джерела | Використання фінансових ресурсів | |||
інвестиціїй | споживання | резервів | ||
Прибуток (чистий) |
+ + |
+ |
+ + |
|
Мобілізація внутрішніх ресурсів | + | + | ||
Амортизаційні відрахування | + | + | ||
Пайові внески (статутний чи акціонерний капітал) | + | + | ||
Страхові внески до Пенсійного фонду |
+ + |
+ | ||
Кошти від розміщення власних цінних паперів та реалізації цінних паперів інших емітентів |
+ + |
+ | + |
|
Кредиторська заборгованість |
+ + |
+ | ||
Кредити та позички |
+ + |
+ | ||
Спонсорство |
+ + |
+ | ||
Державні субсидії | + |
Рис. 2.1. Схема формування та розподілу прибутку підприємства (компанії)
2.4. Визначення ефекту фінансового леверіджу
Визначити ефект фінансового леверіджу для чотирьох варіантів інвестування проекту (табл. 2.3).
Як видно з таблиці, при внутрішній нормі ефективності у 25% при збільшенні залучених коштів зростає ефект фінансового леверіджу. При бар'єрній ставці у 20% ефект фінансового леверіджу відсутній. При внутрішній нормі ефективності, меншій за 20%, відношення чистого прибутку до власного капіталу буде меншим, ніж вартість позичкових коштів, тобто за такої внутрішньої норми ефективності компанії буде вистачати прибутку тільки для сплати відсотків за кредит, але згодом потрібно буде відшкодувати всю позичку. Тому за графіком відшкодувань боргу компанія вираховує та обґрунтовує таку внутрішню норму ефективності, яка б дала змогу своєчасно розраховуватися з кредитною установою.
Таблиця 2.3
Показники | Варіанти інвестування проекту | ||||
1 | 2 | 3 | 4 | ||
Обсяг інвестицій, тис.грн. | 1000 | 1000 | 1000 | 1000 | |
Ресурси фінансування, тис.грн. | |||||
— власний капітал | 1000 | 750 | 500 | 250 | |
— позичкові кошти | — | 250 | 500 | 750 | |
Відсоткові ставки, % | |||||
— основна | 14 | 14 | 14 | 14 | |
— вільна від ризику | 10 | 10 | 10 | 10 | |
— бар’єрна | 20 | 20 | 20 | 20 | |
— внутрішня норма ефективності | 25 | 25 | 25 | 25 | |
— депозитна | 12 | 12 | 12 | 12 | |
— податку на прибуток | 30 | ЗО | 30 | 30 | |
Очікуваний прибуток, тис.грн. | |||||
— мінімально припустимий | 200 | 200 | 200 | 200 | |
— потрібний | 250 | 250 | 250 | 250 | |
Вартість боргу, тис.грн. | — | 35 | 70 | 105 | |
Сума податку, тис.грн. | |||||
— при мінімальному прибутку | 60 | 60 | 60 | 60 | |
— при потрібному | 75 | 75 | 75 | 75 | |
Чистий прибуток, тис.грн. | |||||
— мінімально припустимий | 140 | 105 | 70 | 35 | |
— потрібний | 175 | 140 | 105 | 75 | |
Відношення чистого прибутку до власного капіталу, % | 17,5 | 19 | 21 | 28 |
Пошуки найвигіднішої структури джерел інвестування, що провадяться за допомогою розрахунків фінансового леверіджу, виконуються на стадії обґрунтування доцільності проектів.
Але, як відомо, життєвий цикл інвестицій не закінчується проектуванням та введенням у дію об'єкта.
На стадії експлуатації періодично потрібно залучати інвестиційні ресурси для оновлення виробничих фондів та розвитку виробництва.
На початку розширення підприємство потребує значного збільшення обігового капіталу. Подальша інтенсифікація виробництва потребує впровадження нових основних фондів, особливо їх активної частини: машин, механізмів та устаткування. Природно, що цей процес неможливий без зростання основного капіталу.
Особливо значна потреба в інвестиціях виникає на стадії життєвого циклу підприємства, яка передує спаду виробництва та банкрутству. Як правило, збільшення основного капіталу в цей період потрібне не для розширення випуску продукції, попит на яку згасає, а для перепрофілювання виробництва.
Для обґрунтування доцільності залучення нового обігового капіталу використовують операційний леверідж. Операційний леверідж — частка постійних фінансових витрат у складі собівартості виробництва. Як відомо, чим вища питома вага цієї частки, тим більший вплив на прибуток має навіть найменша зміна обсягів продажу.
При збільшенні обсягів продажу підприємства з високим операційним леве-ріджем більше виграють у прибутках, ніж підприємства капіталоємних галузей, де значне місце в собівартості займає амортизація.
Щодо окремо взятого періоду виробництва (інвестиційного проекту) операційний леверідж зумовлює залежність обсягу продажу та прибутків від зміни структури основного та обігового капіталу.
Зростання обсягів виробництва, продажу та прибутків можна досягти лише шляхом збільшення витрат на виробництво додаткових інвестицій.
Планування операційного леверіджу — це визначення структури приросту капіталу та її впливу на зростання прибутку.
Звичайно при зношених, відпрацьованих основних фондах, а також знецінених активах в результаті інфляції підприємства мають низький операційний леверідж, що негативно впливає на ефективність виробництва.
Розглянемо гіпотетичні приклади обґрунтування розширення виробництва підприємств різних галузей за допомогою операційного леверіджу за умов стабільної економіки.
На підприємствах інвестиційної сфери, у промисловості будівельних матеріалів, будівництві співвідношення постійних та змінних витрат становить приблизно 40:60. В енергетиці, вугільній промисловості, металургії, важкому машинобудуванні частка постійних витрат наближається до 60%, а в легкій, харчовій, навпаки, вона становить близько 20%.
Постійні витрати в собівартості значною мірою пов'язані з використанням основного капіталу — при збільшенні інвестицій в основний капітал зростає частка витрат на амортизацію, особливо при використанні прискорених норм її відшкодування.
При інвестуванні обігового капіталу окремі елементи змінних витрат у собівартості, особливо при незначному зростанні виробництва, також мають фіксований вигляд (заробітна плата менеджерів та обслуговуючого персоналу, утримання та поточний ремонт офісів, інші накладні витрати). Ці витрати залежно від галузі виробництва та виду продукції коливаються в межах 5—15% собівартості.
Левова частка змінних витрат зростає пропорційно до збільшення обсягів продажу.
У таблицях 2.4 — 2.8 наведено приклади розрахунку ефекту операційного леверіджу для трьох варіантів інвестиційного проекту розширення виробництва компанії, які мають різну галузеву належність.
У табл. 2.4 наведені розрахунки впливу зростання обсягів виробництва та розмір прибутку для підприємств з невисоким операційним леверіджем.
У табл. 2.5 наводиться аналіз впливу зростання обсягів виробництва на розмір прибутку на підприємствах з середнім операційним леверіджем (40%).
У табл. 2.6 наведені розрахунки для підприємства, яке має високий операційний леверідж (60%).
Таблиця 2.4
Показники |
Вихідні ані |
Варіанти |
|||
1 | 2 | 3 | |||
1. Основний капітал, тис.грн. |
1500 | 1500 | 150 | 1500 | |
2. Обсяг виробництва, од. | 20 | 22 | 2 | 26 | |
3. Обсяг продажу, тис. грн. | 2000 | 2200 | 240 | 260 | |
4. Змінні витрати на одиницю продукції (сировина тощо 80%), м. к. | 64 | 64 | 64 | 6 | |
5. Змінні витрати у складі загальної собівартості, м. к. | 1280 | 1408 | 1536 | 1664 | |
6. Постійні (фіксовані) витрати у складі загальної собівартості ((1280 : 80-20) = 320), тис. грн. | 320 | 320 | 320 | 320 | |
7. Собівартість, тис. грн. | 1600 | 1728 | 1856 | 1984 | |
8. Балансовий прибуток, тис. грн. | 400 | 472 | 544 | 616 |
Продовження таблиці 2.4
9. Рівень рентабельності, % | 25 | 27 | 29 | 31 |
10. Чистий прибуток (податок 20%), тис. грн. | 280 | 330 | 381 | 431 |
11. Строк окупності, років | 5,4 | 4,6 | 3,9 | 3,5 |
Таблиця 2.5
Показники |
Вихідні дані |
Варіанти |
|||
1 | 2 | 3 | |||
І. Основний капітал, тис. грн | 1500 | 1500 | 1500 | 1500 | |
2. Обсяг виробництва, од. | 20 | 22 | 24 | 26 | |
3. Обсяг продажу, тис. грн | 2000 | 2200 | 2400 | 2600 | |
4. Витрати на одиницю, тис. грн | 80 | 77 | 75 | 73 | |
у т. ч. — фіксовані 40% | 32 | 29 | 27 | 25 | |
— змінні 60% | 48 | 48 | 48 | 48 | |
5. Собівартість, тис. грн | 1600 | 1696 | 1792 | 1888 | |
у т. ч. — фіксована частка | 640 | 640 | 640 | 640 | |
— змінна частка | 960 | 1056 | 1152 | 1248 | |
6. Балансовий прибуток, тис. грн | 400 | 504 | 608 | 712 | |
7. Чистий прибуток, тис. грн | 280 | 353 | 426 | 498 | |
8. Рівень рентабельності, % | 25 | 30 | 34 | 38 | |
9. Строк окупності інвестицій, роки | 5,4 | 4,3 | 3,5 | 3,0 |
Дані аналізу (табл. 2.6) свідчать про те, що підприємства з вищим операційним леверіджем при розширенні виробництва одержують більше прибутку і, як наслідок, швидше окуповують свої інвестиції.
Таблиця 2.6
Показники |
Вихідні дані |
Варіанти |
||
1 | 2 | 3 | ||
1. Основний капітал, тис. грн | 1500 | 1500 | 1500 | 1500 |
2. Обсяг виробництва, од. | 20 | 22 | 24 | 26 |
3. Обсяг продажу, тис. грн | 2000 | 2200 | 2400 | 2600 ! |
4. Витрати на одиницю, тис. грн | 80 | 76 | 72 | 69 |
у т. ч. — фіксовані 60% | 48 | 44 | 40 | 37 |
— змінні 40% | 32 | 32 | 32 | 32 : |
5. Собівартість, тис. грн | 1600 | 1664 | 1728 | 1793 |
у т. ч. — фіксована частка | 960 | 960 | 960 | 960 |
— змінна частка | 640 | 704 | 768 | 832 |
6. Балансовий прибуток, тис. грн | 400 | 536 | 672 | 808 |
7. Чистий прибуток, тис. грн | 280 | 376 | 470 | 566 |
8. Рівень рентабельності, % | 25 | 32 | 39 | 45 |
9. Строк окупності інвестицій, роки | 5,4 | 4,0 | 3,0 | 2,7 |
Таблиця 2.7
Показники, % | Леверідж | ||||||||
20 40 | 60 | ||||||||
Зростання виробництва | 10 | 20 | 30 | 0 | 20 | 30 | 10 | 20 | 30 |
Собівартість | 8 | 16 | 24 | 6 | 12 | 18 | 4 | 8 | 12 |
Прибуток | 18 | 36 | 4 | 26 | 52 | 78 | 34 | 68 | 100 |
Рентабельність | 8 | 16 | 24 | 20 | 48 | 52 | 28 | 56 | 80 |
Розглянемо на прикладі підприємства з невисоким операційним леверіджем можливості його розширення через залучення інвестицій в основний капітал (табл. 2.8).
Припустимо, що основний капітал збільшується за варіантами відповідно на 10, 20, 30% при щорічній нормі амортизації 10%.
У першому році віддачу дають тільки 150 тис. грн, збільшуючи при цьому обсяг виробництва на одну одиницю.
Як бачимо, залучення додаткових інвестицій доцільне лише при адекватному збільшенні обсягів виробництва і продажу. Збільшення операційного леверіджу покращує показники підприємства в разі зростання капіталовіддачі, що ми маємо в першому варіанті. На практиці, як відомо, інвестиції не дають початкової віддачі. Іноді роками доводиться чекати зростання прибутків, особливо для капіталомістких підприємств, тим паче з довгостроковими термінами виробництва продукції. Результати аналізу свідчать про ефект операційного леверіджу в короткострокових інвестиційних проектах: оптовій торгівлі, переробній промисловості тощо.
Підприємства, які внаслідок галузевої належності вимушені чекати прибутків від інвестицій кілька років (зокрема таким є аналізоване підприємство), мають розробляти свою інвестиційну стратегію послідовного фінансування (траншами) і домагатися щорічного збільшення позитивних грошових потоків. Така програма дає можливість інвесторам капіталомістких галузей також зменшити розміри оподаткування інвестицій.
Таблиця 2.8
Показники |
Вихідні дані |
Варіанти |
1 | 2 | 3 | ||
1. Основний капітал, тис. грн | 1500 | 1500 | 1500 | 1500 |
Нові інвестиції, тис.грн | — | 150 | 300 | 450 | |
Додаткові амортизаційні відрахування, тис.грн | 15 | 30 | 45 | ||
Обсяг виробництва, одиниць | 20 | 21 | 21 | 21 | |
Обсяг продажу, тис.грн | 2000 | 2100 | 2100 | 2100 | |
Витрати на одиницю, тис.грн | 80 | 80,0 | 80,7 | 81,4 | |
у т. ч. — фіксовані 20 % | 16 | 16,0 | 16,7 | 17,4 | |
— змінні 80 % | 64 | 64 | 64 | 64 | |
Собівартість, тис.грн | 1600 | 1679 | 1694 | 1709 | |
у т. ч. — фіксована частка | 320 | 335 | 350 | 365 | |
— змінна частка | 1280 | 1344 | 1344 | 1344 | |
Балансовий прибуток, тис.грн | 400 | 421 | 406 | 391 | |
Чистий прибуток, тис.грн | 280 | 295 | 284 | 274 |
: |
Рівень рентабельності, % | 25 | 25,1 | 24,0 | 22,9 | |
Строк окупності інвестицій, роки | 5,4 | 5.6 | 6,3 | 74 | |
Операційний леверідж, % | 20 | 20,0 | 20,7 | 21,4 |
2.5. Використання леверіджу при оцінці інвестиційної діяльності підприємства
Фінансовий леверідж для капіталу акціонерного товариства показує, в якому співвідношенні знаходяться звичайні акції і боргові зобов'язання: облігації і позички. Наприклад, якщо 10 чоловік вирішують створити якесь виробництво продукції і кожний акціонер купить 10% акцій, то фінансовий ризик буде рівномір но поділений серед десятьох інвесторів. Але якщо п'ять інвесторів придбають звичайні акції, що складуть 50% капіталу, а інші п'ять придбають боргові зобов'язання, то весь ризик концентрується на власниках звичайних акцій, а фінансовий леверідж складе 50%.
Умова. Ціна одиниці продукції становить 2 грн, постійні витрати для першого варіанта плану — 20 тис. грн, для другого — 60 тис. грн, змінні витрати на одиницю продукції відповідно 1,5 і 1,0 грн, тоді:
одиниць
одиниць
Таким чином, для першого варіанта плану точка беззбитковості буде досягнута при випуску продукції в 40 000 одиниць, а при другому — 60 000 одиниць.
Підприємство ВАТ «АНК» може освоїти обсяг виробництва у 200 000 одиниць вартістю 400 000 грн, але маркетингові дослідження свідчать, що періодичний попит задовольняється при обсязі продажу в 100 000 одиниць (200 000 грн).
Задовольнити визначений попит можна двома запропонованими варіантами (табл. 2.9).
Таблиця 2.9
Варіанти | Кількість одиниць продажу | Обсяг продажу, грн | Собівартість, грн | Операційний дохід, грн | Рентабельність капіталу, % |
Точка беззбитковості 40 000 одиниць |
100000 40000 |
200 000 (100 000 • 2) |
170 000 (100 00*-1,5 + + 20 000) |
30 000 (200 000 -- 170 000) | 18 (30 000: 170 000-100) |
Точка беззбитковості 60 000 одиниць
|
100 000 60 000 |
200 000 (100 000 • 2) |
160 000 (100 000*1 + + 60 000) |
40 000 (200 000 -- 160 000) | 25 (40 000: 160 000-100) |
Як видно з таблиці, другий план має вищий рівень рентабельності капіталу, але він значно ризикованіший і може призвести до значних збитків, тобто інвестиції в постійний капітал підвищують операційний леверідж, але й значно збільшують інвестиційний ризик.
Визначимо міри операційного, фінансового та загального леверіджу для нашого прикладу:
Як бачимо, у другому варіанті розвитку виробництва МОЛ значно вищий.
Для визначення міри фінансового леверіджу припустимо, що для здійснення другого варіанта плану ми залучаємо позичку в розмірі 20%, 40%, 60% власного капіталу з вартістю боргу 14%. Податок на прибуток становить 30%.
Відповідно міра загального леверіджу становитиме:
МЗЛП (20%) = 2,5*1,74 = 4,28
МЗЛП (40%) = 2,5*2,1 = 5,75
МЗЛП (60%) = 2,5*2,75 = 6,87
Таким чином, при зростанні обсягу продажу на 2% операційний дохід збільшується на 3,34% (1,67 • 2) у першому варіанті плану і на 5% (2,5 • 2) - у другому варіанті. При цьому позичка у 20%, 40% і 60% власного капіталу дає ефект фінансового леверіджу (приріст рентабельності власного капіталу) відповідно на 8 5% (1,7-5); 10,5 (2,1-5) і 13,75% (2,75-5). Приблизно таку саму залежність характеризує міра загального леверіджу, тобто зміна обсягу продажу на 2% і залучення капіталу у розмірі 20%, 40% і 60% власного капіталу призведе до приросту рентабельності його (приросту доходу на одну акцію) відповідно на 8,55% (4,28 • 2), 10,5 (5,25-2); 13,74(6,87-2).
РОЗДІЛ 3
ОЦІНКА ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ЗАСОБАМИ ІНФОРМАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ
3.1. Теоретичні аспекти інформаційних систем
Інформаційні процеси управління, зокрема процесом будівництва, відбуваються за допомогою інформаційних систем. Розглянемо цей аспект детальніше.
Призначення інформаційних систем (ІС) в економіці – це автоматизація розрахунків, під якою розуміють людино-машинне розв'язування економічних задач. Для цього розробляються і впроваджуються такі види забезпечення: правове, інформаційне, програмне, математичне, методичне, організаційне, технічне, лінгвістичне та ергономічне.
Сучасний етап розробки ІС в економіці країни характеризується створенням ІС нового покоління, до яких належать експертні системи, системи підтримки прийняття рішень, інформаційно-пошукові системи, системи із штучним інтелектом. Основою створення таких систем є децентралізація структури ІАСУ та організація розподільної обробки інформації. Технічною передумовою створення таких систем є значне поширення ПЕОМ. Організаційною передумовою виникнення таких систем стали процеси децентралізації управління, що відбуваються в країні. Структурно вони реалізуються у вигляді мереж обчислювальних машин або мереж АРМ.
ІС можуть значно різнитися за типами об'єктів управління, характером та обсягом розв'язуваних задач та іншими ознаками.
Державні ІС призначені для вирішення найважливіших народногосподарських проблем країни. На базі обчислювальних, комплексів та економіко-математичних методів складають перспективні та поточні плани розвитку країни, розробляють державний бюджет та контролюють його виконання тощо. Центральне місце в мережі державних ІС займає автоматизована система державної статистики (АСДС), яка є основним джерелом статистичної інформації і необхідна для функціонування державних та регіональних ІС.
АСДС взаємодіє з автоматизованою системою планових розрахунків (АСПР) Міністерства економіки України, автоматизованою системою фінансових розрахунків (АСФР) Міністерства фінансів, автоматизована система