Xreferat.com » Рефераты по ботанике и сельскому хозяйству » Інженерний менеджмент у формуванні та зайнятості механізаторських кадрів агропромислового комплексу

Інженерний менеджмент у формуванні та зайнятості механізаторських кадрів агропромислового комплексу

Реферат

На тему: Інженерний менеджмент у формуванні та зайнятості механізаторських кадрів агропромислового комплексу


Зміст

1. Потреба господарств в механізаторах

2. Закріплення техніки за механізаторами

3. Режими роботи механізаторів

4. Раціональна зайнятість механізаторів протягом року


1. Потреба господарств в механізаторах

Питання про механізаторські кадри не можна відривати від механізації сільськогосподарського виробництва. Для того, щоб досягти максимізації прибутку потрібно домогтися гармонічного поєднання механізаторів і техніки.

На всіх етапах розвитку сільського господарства відбувався активний науково-виробничий пошук раціональних форм поєднання техніки і механізаторів, щоб забезпечити найбільш повне використання обох чинників для підвищення продуктивності праці і збільшення виробництва сільськогосподарської продукції.

До широкого поняття “механізатор” або “механізаторські кадри” відносять сільськогосподарських працівників, які пов’язані в процесі праці з машинами і механізмами. У вузькому значенні механізатори – це працівники, які зайняті експлуатацією, технічним обслуговуванням і ремонтом машинно-тракторного парку. Таке визначення може бути прийняте за основу.

В зв’язку з розширенням в господарствах сфери сільськогосподарського виробництва і комунального обслуговування налічується понад тридцять спеціальностей механізаторського профілю.

В нашому суспільстві, не залежно від системи виробничих відносин і рівня розвитку виробничих сил, механізатор є основним виробником сільськогосподарської продукції.

Трудова діяльність механізатора багатогранна. Сучасний тракторист-машиніст – це і землероб, що володіє методами вирощування сільськогосподарських культур, і водій енергомашин (трактора, самохідного комбайна, автомобіля), і машиніст, який знає основні сільськогосподарські машини і вміє на них працювати, і кваліфікований ремонтник.

Посилення ролі механізаторських кадрів визначається також зростаючою напругою балансу праці в агропромисловому комплексі.

Суттєвою причиною зниження забезпеченості машинно-тракторного парку господарств механізаторськими кардами є інтенсивний відтік їх із села. Висока плинність механізаторів в сільськогосподарському виробництві обумовлена складним комплексом взаємопов’язаних економічних і соціальних факторів: ненормований робочий день, надання відпустки тільки в зимовий період, нерівномірність зайнятості протягом року, відсутність постійної роботи, важкі умови праці, а також незадоволення режимами праці і відпочинку, санітарно-гігієнічними умовами праці, станом організації роботи, оплатою праці.

В даний час немає узагальнюючого критерію (якщо не рахувати класність), яким можна було б найбільш повно відображати якісну характеристику механізаторів.

Умови реструктуризації сільськогосподарського виробництва нагально потребують формування механізатора нової формації, який вміє працювати на трьох-чотирьох типах енергомашин, володіє двома-трьома суміжними професіями, досконало знає агротехніку і технологію виробництва рослинницької продукції.

Загальна потреба сільського господарства України в механізаторах становить 500…505 тис. чол., а на періоди “пік” виконання механізованих робіт зростає до 675…680 тис. чол.

У глобальній економіці XXI сторіччя істотно значущою конкурентною перевагою стають людські ресурси. Якщо люди – основний ресурс, то основне завдання менеджменту – управління людьми.

В нашому випадку теорія і практика інженерного менеджменту знаходить застосування в оптимальному формуванні та раціональному використанні механізаторських кадрів.

Формування кадрів механізаторів і рівень організації їх праці у вирішальній мірі обумовлені методами планування їх потреби і використання. Зміна технології, техніки і організації проведення механізованих робіт викликали необхідність розробки нових методичних підходів до визначення потреби і зайнятості механізаторів.

Труднощі у формуванні механізаторських кадрів знаходяться не в абсолютному збільшенні обсягів їх підготовки, а перш за все в оптимальній потребі даних працівників і закріпленні їх в господарствах.

Під потребою сільськогосподарського підприємства в механізаторах розуміють їх чисельність, необхідну для виконання в установлені строки всіх робіт з урахуванням агротехнологічних вимог, науково-обґрунтованих нормативів затрат праці, трудового законодавства і забезпечення круглорічної зайнятості.

Для окремих господарств практичне вирішення трудозабезпеченості пов’язано з методично обґрунтованим визначенням кількісного співвідношення між потребою в механізаторах і фактичною їх чисельністю в середньому за рік і в трудонапружені (“пікові”) періоди року. Якщо встановлення фактичної чисельності механізаторів не представляє принципової складності, головним стає визначення обґрунтованої потреби в них господарств різних форм власності.

Визначення потреби і зайнятості механізаторів на основі розрахунків обсягів робіт і розподілу затрат праці на їх виконання вкладені в загальноприйнятій методиці («Методика определения потребности сельскохозяйственных предприятий в механизаторах», Москва – 1979).

Методика передбачає наступну послідовність роботи:

виділення об’єктів-представників (типових господарств);

визначення реально очікуваного складу машинно-тракторного парку;

визначення обсягу механізованих робіт і розподілення його на протязі року;

складання зведеного робочого плану виконання механізованих робіт;

визначення обсягу робіт по технічному обслуговуванню і ремонту машин;

визначення потреби в механізаторах для господарств-представників;

розрахунки обласних, зональних, республіканських нормативів і потреби в механізаторах.

За даною методикою в таблиці 1-3 приведені розрахунки оптимальної чисельності і зайнятості механізаторів в типових колективних сільськогосподарських підприємствах різних регіонів України.

Крім середньорічної чисельності механізаторів визначена їх потреба при 8-ми і 10-ти годинних змінах для п’яти періодів року: посівний (1.IV-31.V); догляд за посівами і збирання трав (1.VI-30.VI); збирання зернових культур (1.VII-31.VII); збирання просапних культур і сівба озимих зернових (1.VIII‑31.X); зимовий період (1.Х1-31.III).

Домінуючі (83%) трудозатрати механізаторів припадають на використання машинно-тракторного парку і 17% на його ремонт і технічне обслуговування. Причому 58…71% трудозатрат на виконання ремонтно-обслуговуючих робіт приходиться на зимовий період.

Як правило, один з періодів збирання сільськогосподарських культур стає “піковим” і потреба в механізаторах зростає на 40…70% проти середньорічної чисельності. При 10-ти годинній робочій зміні потреба в механізаторах знижується на 20%.

Приведені в розрахунки визначають мінімальну чисельність механізаторів, якою забезпечується виконання сільськогосподарських робіт в сприятливі агротехнічні строки.

Оптимальний склад механізаторських кадрів в господарстві дозволяє застосовувати найбільш прогресивні методи використання техніки, вдосконалювати форми організації праці, створює можливості для ефективного закріплення за кожним механізатором машин, що підвищує відповідальність і зацікавленість їх в збереженні, використанні та зберіганні техніки.

Приведена союзна методика досить складна у визначенні трудозатрат механізаторів на використання, технічне обслуговування і ремонт машинно-тракторного парку. Тому, авторами був розроблений експрес-метод визначення потреби в механізаторах залежно від обсягів механізованих (тракторних) робіт і структури тракторного парку стосовно різних типів господарств основних зон України.

Середньорічна чисельність постійних механізаторів (пмех) визначається з розрахунку співвідношення трудомісткості тракторних робіт (Ттр) в людино-годинах, до затрат часу на виконання даних робіт в рік одним механізатором (Nтр) в нормо-годинах:

Таблиця 1.

Розрахунок оптимальної потреби та зайнятості механізаторів в колективних сільськогосподарських підприємствах Степу України

Показники Типове господарство Степу
За рік (в середньому) по періодах
1.IV-31.V 1.VI-30.VI 1.VII-31.VII 1.VIII-31.Х 1.Х1-31.III
Календарних днів 365 61 30 31 92 151
Затрати праці механізаторів на використанні та обслуговуванні МТП – всього, тис. люд./год. 187,8 25,1 14,3 24,9 71,1 52,4
в т.ч. на: тракторних роботах 115,1 16,9 8,5 11,7 50,8 27,2
комбайнових роботах 12,5 - 1,1 7,8 3,6 -
стаціонарних роботах 0,8 - - 0,5 0,3 -
невідкладних роботах (усунення несправностей, агрегатування, переобладнання машин) 22,2 3,1 2,2 2,3 11,0 3,6
ремонтно-обслуговуючих роботах 37,2 5,1 2,5 2,6 5,4 21,6
Коефіцієнт метеоумов 0,95 0,99 0,99 0,90 1,0
Коефіцієнт невиходів на роботу 0,05 0,05 0,05 0,05 0,05
Тривалість робочої зміни, год. 8/10 8/10 8/10 8/10 8
Фонд робочого часу на одного механізатора: днів 270 49 24 26 76 95
годин 1985 353 180 195
Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: