Xreferat.com » Рефераты по ботанике и сельскому хозяйству » Економічна ефективність виробництва зерна та шляхи її підвищення у товаристві з обмеженною відповідальністю "Райдолина" Веселинівського району

Економічна ефективність виробництва зерна та шляхи її підвищення у товаристві з обмеженною відповідальністю "Райдолина" Веселинівського району

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра економіки сільського господарства


КУРСОВИЙ ПРОЕКТ


На тему

Економічна ефективність виробництва зерна та

шляхи її підвищення у товаристві з обмеженною відповідальністю

«Райдолина» Веселинівського району


Виконала

студентка групи ЗБ – 3/4

обліково-фінансового

факультету

Ніколаєнко Ганна

Перевірив

Іваненко Г.М


Миколаїв 2010р.

Зміст


Вступ

Розділ 1. Науково-практичні основи підвищення економічної ефективності зерновиробництва

Основні напрямки підвищення економічної ефективності зерновиробництва

Показники економічної ефективності зерновиробництва та їх методика визначення

Розділ 2. Сучасний стан зерновиробництва в товаристві з обмеженою відповідальністю «Райдолина» Веселинівського району

Організаційно-економічна характеристика підприємства

Динаміка виробництва і реалізації зерна

Економічна ефективність зерновиробництва

Розділ 3. Динаміка та фактори виробництва зерна та врожайності

Індексний аналіз валового збору зернових і зернобобових культур

Кореляційний аналіз факторів врожайності зернових

Розділ 4. Шляхи підвищення економічної ефективності виробництва зерна

4.1 Резерви збільшення обсягів виробництва і підвищення якості зерна

4.2 Удосконалення внутрішньогосподарських економічних взаємовідносин

4.3 Розвиток ринку зерна і зерно продуктів

Висновки

Список використаних джерел


ВСТУП


Одним з основних економічних аспектів гарантії державної незалежності є продовольча безпека. У її досягненні і підтримці велику роль відіграє агропромисловий комплекс, який є найважливішим сектором економіки України взагалі.

Особливе місце у структурі агропромислового комплексу посідає зерно продуктовий підкомплекс. Його функціональна діяльність спрямована на забезпечення населення хлібом і хлібопродуктами, промисловості – сировиною, тваринництво – концентрованими кормами, зовнішньої торгівлі – високоліквідним товаром, тобто зерном.

Світова практика показує, що саме ринок зерна є дзеркалом розвитку сільського господарства, бо він охоплює практично всі елементи ринкових відносин. Останнім часом для розвитку зернового ринку характерна нестабільність. Протягом 2004 – 2008 років щорічні валові збори складали 33,5 млн. тон зерна, що на 17,5 млн тон або на 34,7 % менше, ніж у 1990 році.У 2008 році ціна реалізації однієї тони зерна склала по Україні 683,8 грн. ( на 21,3 грн менше у порівнянні з 2005 роком) і за рахунок зростання собівартості виробництва знизилась рентабельність його виробництва – з 45,8 % до 3,1%. Раніше згадане і обумовило вибір теми курсової роботи.

За об’єкт дослідження взято сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю ( надалі – ТОВ) “Райдолина” Веселинівського району.

Метою курсової роботи є аналіз сучасного стану зерновиробництва, визначення перспектив його розвитку та заходів щодо удосконалення виробництва з метою підвищення його ефективності.

Для досягнення цієї мети у курсовій роботі будуть вирішені слідуючи завдання:

Розглянути науково-практичні основи підвищення економічної ефективності зерновиробництва;

Проаналізувати сучасний стан виробництва та економічної ефективності зерновиробництва;

Визначити шляхи удосконалення і підвищення ефективності виробництва зерна.

Предметом дослідження є питання підвищення економічної ефективності виробництва зерна в ринкових умовах.

Теоретичною та методологічною основою є праці економістів-аграрників з питань економіки виробництва зерна та аналізу його економічної ефективності. При виконанні поставлених завдань у роботі використані такі наукові методи і прийоми дослідження, як економіко-статистичний, балансовий і монографічний методи, прийоми обчислення різниць, прямих та обернених зв’язків та інш.

В процесі виконання курсової роботи були використані дані статистичної звітності, річного звіту за 2006 - 2008 роки, виробничо-фінансових планів, технологічних карт та дані первинного обліку ТОВ «Райдолина» за останні роки.

Курсова робота складається із вступу, чотирьох розділів, висновків та списку використаних літературних джерел. Загальний його обсяг - 54 сторінок в тому числі 24 таблиць.


РОЗДІЛ 1 НАУКОВО-ПРАКТИЧНІ ОСНОВИ ПІДВИЩЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ЗЕРНОВИРОБНИЦТВА


1.1 Основні напрямки підвищення економічної ефективності зерновиробництва


Україна здавна відома як країна з добре розвинутим зерновим господарством. Природно-кліматичні умови сприятливі для вирощування практично всіх відомих зернових і зернобобових культур. В кінці ХІХ сторіччя Україна займала одне із провідних місць в Європі за виробництвом високоякісного зерна різного призначення. Нині наша держава з ряду об’єктивних та суб’єктивних причин переживає труднощі у розвитку зернового виробництва. Його різкий спад у 2003 та нинішньому, 2008 роках - валовий збір зерна склав відповідно 20,2 і 29,5 млн. тон, що вдвічі менше ніж у 2001 році, зумовлений природно-кліматичними умовами – сильні заморозки взимку 2003 року призвели до повного вимерзання посівів озимих і пересіву навесні 2003 року, а значна посуха у південних областях України у 2007 році.

Як вже відмічалося, протягом 2004 – 2008 років валові збори зерна в Україні склали 33,6 млн. тон, але великої користі селянам це не принесло. Внаслідок зростання цін на виробничі ресурси промислового походження ( особливо пального, мінеральних добрів, запчастин ) та падіння цін на зерно на внутрішньому ринку ( 45 – 50 % від ціни на світовому ринку) у багатьох сільськогосподарських товаровиробників зерновиробництво стало у 2006-2008роках збитковим.

Сьогодні над проблемою покращення зерновиробництва працюють чи мало економістів-аграрників, фінансистів та аграріїв. Основна увага приділяється питанню повернення втрачених позицій за урожайністю та валовим збором зерна, ефективності зерновиробництва.

Зокрема, професор О. Богуцький головним напрямом вирішення проблеми підвищення урожайності зернових вважає забезпечення інтенсифікації землеробства, провідне місце в якій надає хімізації [4]. За останні роки в наслідок зменшення кількості внесених мінеральних та органічних добрив, низької культури землеробства зменшилася родючість ґрунтів – вміст гумусу складає в середньому майже 3,2 %. Кризове становище господарств, відсутність коштів, скорочення поголів’я великої рогатої худоби призвело до зменшення можливостей удобрювати ґрунти. Так, у 2008 році, за даними Держкомстату України, на 1 га посівів в Україні вносили в середньому лише 32 кг мінеральних та 0,8 тони органічних добрив, тоді, як у 1990 році – 109 кг та 8,6 тон відповідно[41]. І це при тому, як свідчать дані наукових досліджень, що половину приросту врожаю одержують за рахунок достатнього і обґрунтованого використання добрив.

П. Коренюк [16] за допомогою комп’ютерної сервісної програми провів регресійний аналіз залежності урожайності від рівня використання органічних та мінеральних добрив. Створена ним програма дає можливість кожному господарству встановити оптимальні співвідношення у внесених добривах та , як наслідок, отримати бажаний приріст урожайності.

Але, як зазначає П.Н. Рибалкін, якщо на початковому етапу підвищення і стабілізації врожаю головну роль відіграє кількісний фактор, тобто збільшення доз, то в подальшому все більшого значення набуває якісна сторона. Мається на увазі використання добрив з високим вмістом поживних речовин та складних добрив, насичених всіма поживними елементами для одноразового внесення у грунт. Все це дозволяє скоротити витрати на транспортування, зберігання і внесення добрив.

Важливими факторами впливу на урожайність зернових виступають хвороби шкідники та бур’яни, що спричинюють щорічні втрати до третини врожаю. Необхідність застосування інтегрованої системи захисту рослин відзначав у програмі стратегічних аспектів реформування зернового виробництва в Україні академік УААН П.Т Саблук [36]. Він відмічає доцільність застосування комплексу агротехнічних та біологічних методів боротьби поряд з хімічними, а також включення у сівозміни азотонакопичувальних попередників.

Основним напрямом покращення стану виробництва, як зазначає М.Ю. Куліш повинне бути впровадження нових сортів, а також повніше використання потенційних можливостей районованих сортів.

Проблему забезпечення високоякісним насінням піднімає у своїх працях І.П. Пазій. Кожна 8 – 9 тона валового збору зерна – це насіння і воно є одним із головних і незамінних засобів сільськогосподарського виробництва. На його думку, за рахунок високоякісного насіння можна одержати додатково 20 – 25 % валового збору, тому запорукою високих врожаїв якісного зерна є використання насіння першої та другої репродукції.

В підвищенні родючості ґрунтів та, як наслідок, зростанні урожайності зернових велику роль відіграють сівозміни. Співвідношення культур у сівозмінах залежить не лише від біологічних особливостей, а й від кон’юктури ринку. Професор М.Ю. Куліш відмічає можливість переходу у господарствах Миколаївської області до більш коротких сівозмін з метою розвитку високорентабельного зернового господарства. Чмирь С.М. відмічає, що врожайність більшості сільськогосподарських культур при вирощуванні їх у сівозмінах у півтора і навіть у два рази вища, ніж при тривалих беззмінних посівах.

Одним з важливих елементів інтенсивної технології вирощування зернових є ґрунтозахисна система. З 1960 року і до цього часу площа еродованої ріллі збільшилася втричі. В багатьох країнах світу увага зосереджена на застосуванні таких прийомів боротьби з вітровою та водною ерозією ґрунтів, як використання стерні колосових культур в якості захисного засобу від ерозії, безвідвальний обробіток ґрунту, запровадження науково-обгрунтованих сівозмін з включенням в них багаторічних трав. Цю проблему вивчав і Д. Бабліндра, який пропонує розроблену ним комплексну програму захисту ґрунтів від ерозії шляхом оптимізації структури земельних угідь.

Останнім часом за умов фінансової нестабільності і кризи все більшого значення набувають інтенсивні ресурсо- та енергозберігаючі технології виробництва зерна. Відомо, що урожайність озимих, вирощуваних за традиційною технологією, на 20 – 35% нижча, ніж за інтенсивною. Як відмічає А.П. Михайлов, основним елементом тут виступає система обробітку ґрунту. Насамперед – це щорічне відведення 30 – 35% ріллі під чорні пари, які сприяють накопичуванню вологи і підвищенню родючості ґрунтів, а це – підґрунтя сталих врожаїв.

В умовах переходу до ринкових відносин надзвичайно важливе значення має ефективність використання наявного виробничо-технічного потенціалу, окупності витрачених ресурсів, їх економії. Як зазначає П.Н.Рибалкін [29], аналіз технологій вирощування зернових у ряді країн (США, Канада та ін.) показує, що пріоритетними напрямками енерго- та ресурсозберігаючих технологій є нульовий та мінімальний обробіток ґрунту, його мульчування, використання комбінованих агрегатів. Останнє дає змогу скоротити у 1,5 рази витрати на енергетичні ресурси.

Важливим аспектом реформування зернового виробництва вважаємо оптимізацію структури зернових культур, що дозволяє без додаткових витрат підвищити його ефективність. Останнім часом чітко виражена тенденція до скорочення посівних площ жита, кукурудзи, ячменя, хоча, приймаючи до уваги їх високу урожайність і рентабельність, підстав для скорочення їх площ немає. Розглядаючи питання оптимізації структури зернового клину, М.І.Щур [46] відмічає необхідність збільшення у господарствах Миколаївської області виробництва проса та зернобобових, а також озимого ячменю, який дозріває на 15 – 20 днів раніше від озимої пшениці, а за кормовими якостями і стійкістю до хвороб перевищує її.

Ми поділяємо думку І. Нетіса , що значно підвищити рентабельність зерновиробництва можливо за рахунок вирощування високоякісного зерна пшениці. Одна тона зерна третього класу майже в 1,6 разів більша ніж зерна п’ятого класу. Рентабельність виробництва при цьому зростає у 2,5 разів[23].

В умовах ринкових відносин в Україні актуальним є питання якісного зберігання і первинної обробки зернових безпосередньо у виробника. Розв’язання цього питання дозволить уникнути втрати майже 20% валового збору та дасть змогу виробнику бути незалежнішим і продавати зерно за найприйнятнішими цінами.

Останньому сприятиме також прийнятий у липні 2002 року Закон України «Про зерно та ринок зерна в Україні», який спрямований на створення правових, економічних та організаційних умов конкурентоспроможного виробництва і формування ринку зерна для забезпечення внутрішніх потреб держави, нарощування його експортного потенціалу [ 10].

Досвід багатьох господарств Півдня України свідчать, що ті господарства, які налагодили переробку зерна, збільшили прибутки від його реалізації у 1,5 – 2 рази.

За підрахунками зарубіжних вчених, сьогодні приріст урожайності зернових на 50% досягається за рахунок впровадження нових сортів, а 50 – за рахунок удосконалення технології вирощування. Відповідно до висновків експертів ФАО, протягом найближчих 30 років весь світовий приріст виробництва продукції рослинництва буде досягнуто за рахунок селекції, тобто нових сортів. На Півдні України у порівнянні з районованим сортом озимої пшениці Альбатрос одеський, приріст урожайності – 5 – 7 ц /га забезпечують такі нові сорти, як Знахідка, Ніконія і Лада одеська (селекційно – генетичний інститут УААН), а також сорт Херсонська безоста (Інститут зрошуваного землеробства УААН).

До когорти вищенаведених сортів слід віднести також сорти Вікторія одеська, Українка одеська, а також ще новішій сорт Лузанівка одеська. Останій сорт належить до групи сильних пшениць.

Досвід розвинутих країн свідчить, що зростання виробництва зерна можливе за рахунок подальшої інтенсифікації. За прогнозом наукового ценру компанії ІСІ (Велика Британія) у перспективі приріст урожаю зернових культур здійснюватиметься в результаті впровадження нових сортів (8,6 ц/га), добрив (15 ц/га), зниження втрат при збиранні (0,5 ц/га), захисту від злакових бур’янів (17,5 ц/га), хвороб (16,5 ц/га) і шкідників (6 ц/га). Ці прогнози підтверджуються і даними кращих фермерських господарств. Кращі фермери в країні (більше 5%) одержують у середньому по 60 ц/га зерна [22].

Лихочвор В. відмічає, що вчасне і повне звільнення посіві озимої пшениці від конкуренції з бур’янами за життєвий простір, світло, вологу, елементи живлення є основою одержання високих урожаїв зерна. За великої забур’яненості посівів урожайність зерна зменшується на 25 – 30 %, а то й у 1,5 2 рази[18].

Обелець О.С. відмічає загальну тенденцію в Україні зростання виробничих витрат на 1 га посівної площі зернових при неадекватному зростанні урожайності. Витрати на 1 га зібраної площі у 2002 році збільшилися проти 1996 року у 3,6 рази, а врожайність підвищилася лише на 39,2 %. В результаті собівартість 1 ц зерна у порівнянні з 1996 роком зросла майже утричі. Ми підтримуємо його думку з приводу того, що збільшення витрат на 1 га зернових зумовлене насамперед істотним здороженням виробничих матеріально-технічних ресурсів[26].


1.2 Показники економічної ефективності виробництва зерна та методика їх визначення


Підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва є однією з актуальних проблем, успішне вирішення якої надає можливість призупинення спаду і подальшого його розвитку. Ефективність виробництва – складна економічна категорія, вона є формою вираження мети виробництва.

Слід розрізняти поняття ефекту та економічної ефективності. Ефект являє собою наслідок, результат тих чи інших заходів, що проводяться у сільському господарстві. Так, у зерновиробництві ефект від використання добрив виступає у вигляді приросту урожаю. Але отриманий ефект не дає уявлення про вигідність застосування добрив. Лише по одному ефекту недостатньо судити про доцільність здійснюваних заходів. Для цього існує показник економічної ефективності, який вказує на кінцевий якісний ефект від застосування засобів виробництва та живої праці, віддачу сукупних вкладень. У зерновиробництві це одержання максимального обсягу продукції з 1 га посіву при найменших витратах праці. Слід мати на увазі, що ефективність – не лише співвідношення витрат на результати виробництва, але і якість, корисність продукції для споживача. Підвищення економічної ефективності виробництва сприяє зростанню доходів господарства, отриманню додаткових засобів для оплати праці та покращення соціальних умов. Кінцевий економічний ефект залежить від раціонального використання земельних, матеріальних і трудових ресурсів, від економії та ощадливості, зниження собівартості продукції і підвищення продуктивності праці.

Для оцінки економічної ефективності виробництва зерна використовують як натуральні, так і вартісні показники. Вихідною є їх натуральна форма і, насамперед, це урожайність, яка відображує ступень та ефективність використання землі, результат інтенсифікації виробництва. Величина урожайності безпосередньо впливає на величину інших показників і визначається як відношення обсягу отриманої продукції до зібраної площі. Слід відмітити, що при визначенні економічної ефективності продовольчого та фуражного зерна є деякі особливості. У першому випадку ефективність виробництва показують з врахуванням його якості, вмісту клейковини, витрати праці в розрахунку на 100 грн. валової продукції. Для зернофуражних культур необхідно показати і їх кормову цінність.

Натуральні показники (урожайність, вихід клейковини з 1 га, вихід кормових одиниць та перетравного протеїну з 1 га) відображають лише одну сторону досягнутої ефективності.

Для виявлення економічного ефекту необхідне знання сукупних витрат праці, що забезпечили отриманий рівень урожайності. Для цього при визначенні ефективності виробництва продовольчого зерна розраховують розмір праці на 1 ц зерна і на 100 грн. валової продукції, фуражного зерна – витрати праці на 1 ц зерна і на 1 ц кормових одиниць. Під витратами праці розуміють кількість витрачених людино-годин на виробництво даного обсягу валової продукції, яка є результатом основної виробничої діяльності господарства. Оцінка валової продукції проводиться по фактичним цінам реалізації, по собівартості виробництва, але для дослідження динаміки – за порівняними цінам.

Ефективність використання трудових ресурсів виявляється у продуктивності праці: чим більше виробляється валової та чистої продукції за 1 люд.– рік., тим вище ефективність зерновиробництва, яку характеризують слідуючи показники:


Е = ВП/t (1)


де ВП – валова продукція, грн.

t – час, витрачений на виробництво продукції, люд.-год.

Е = ЧП/t (2)


де ЧП – чиста продукція, грн.


Е = П/t (3)


де П – прибуток, грн.

Чиста продукція має особливе значення для розвитку сільського господарства, розширення виробництва, він є джерелом фонду споживання і прибутку, визначається вирахуванням з вартості валової продукції матеріальних витрат на її виробництво.

Чистий дохід являє собою різницю між вартістю валової продукції та витратами виробництва. Розрізняють створений і реалізований чистий дохід. Останній відповідає прибутку.

Наступним показником економічної ефективності виробництва зерна є собівартість 1 ц продукції. Собівартість – це грошове вираження витрат на виробництво і реалізацію одиниці продукції. На практиці розрізняють виробничу і собівартість реалізованої продукції. У виробничу включають всі витрати, пов’язані з отриманням і транспортуванням продукції до місця зберігання, і собівартість реалізованої продукції, крім виробничої собівартості, входять витрати по реалізації.

Виробнича собівартість 1 ц зерна визначається відношенням виробничих витрат до обсягу виробленого зерна, а собівартість реалізованої продукції – відношенням виробничих та реалізаційних витрат до кількості реалізованого (товарного) зерна. На собівартості відображаються результати діяльності всього підприємства. Для виявлення дохідності собівартість порівнюють з виручкою від реалізації.

Для всебічної характеристики економічної результативності зерновиробництва вивчають і ефективність використання земельних ресурсів, для цього визначають відношення валової і чистої продукції, чистого доходу (прибутку) до площі посіву зернових:


Е = ВП/ S (4)


де S – площа посіву, га


Е = ЧП/S (5)

Е = ЧД/S (6)

Е = П/S (7)


де П – прибуток, грн.

Заключним етапом характеристики економічної ефективності виробництва є визначення його рівня рентабельності, під яким розуміють відсоткове співвідношення прибутку до суми витрат, пов’язаних з виробництвом та реалізацією продукції:


Рр = П/Ср х 100 % (8)


де Рр – рівень рентабельності, %;

П – прибуток, грн.;

Ср – собівартість реалізованої продукції, грн.

або


Рр = (Ц – Ср)/ Ср х 100% (9)


де Ц – ціна реалізації 1 ц зерна, грн.

Перший варіант розрахунку дозволяє розрахувати рівень рентабельності зерновиробництва в цілому, а другий по окремих видах зернових і одночасно аналізувати головні фактори – собівартість і реалізаційні ціни. Рівень рентабельності показує ефективність виробництва з точки зору отримання прибутку на одиницю матеріальних та трудових витрат по виробництву та реалізації продукції.

Сукупність всіх вищезазначених показників відображує вплив різних факторів на процес виробництва зерна, дозволяє провести комплексний аналіз і зробити достовірні висновки про основні напрямки підвищення економічної ефективності.


Розділ 2. Cучасний стан зерновиробництва в товаристві з обмеженною відповідальністю «Райдолина» Веселинівського району


2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства


ТОВ «Райдолина» розташоване в Південній частині Веселинівського району Миколаївської області, на відстані в 100 км від м. Миколаєва і відноситься до зони Південного Степу України.

Територія господарства розташована в основному на рівнинному плато. Загальна земельна площа, за даними на 1.11.2008 року складає 2835 га, в тому числі сільськогосподарські угіддя - 2730 га, з них 2600 га ріллі. Ґрунтовий покрив в основному складається з південних чорноземів звичайних середньо і малогумусних, місцями зустрічаються засолені ґрунти.

Товщина профілю незмитих чорноземів складає 80-85 см, вміст гумусу в орному шарі - від 4,1 до 5,3%. Змиті ґрунти потребують протиерозійного захисту. Родючість орних земель господарства характеризується в основному 56 балами.

Згідно агрокліматичному районуванню території Миколаївської області Веселинівський район відноситься до західних регіонів Миколаївської області, які характеризуються континентальним, теплим, помірно засушливим кліматом, середньорічна температура повітря яких + 10 єС. Для цих районів характерно: тривале, жарке, мало дощове літо, пізня, коротка, тепла осінь, коротка малосніжна зима, рання, тепла, коротка весна. Пересічна температура повітря січня - 4,5 є морозу, липня - 21,2є тепла. Абсолютний максимум +38-39є С, абсолютний мінімум -29 - 33є С. Тривалість без морозного періоду - 160-185 днів.

Велику шкоду господарству наносять повітряні та ґрунтові посухи, так як підприємство розміщене в посушливій агрокліматичній зоні. Посухи спостерігаються весною, влітку і восени. Для комплексної оцінки тепла і вологозабезпеченості використовуються гідротермічний коефіцієнт. В господарстві він знаходиться нарівні 0,9-1. Для одержання високих врожаїв повинен бути 1,2-1,4.

Природні умови досліджуваного господарства сприятливі для виробництва продукції зернових культур та соняшнику.

За даними на 1.01.2008 року склалася наступна організаційна структура господарства: у рослинництві функціонує механізований загін, за яким закріплено 2600 га ріллі і працюють 21 механізаторів; є зернотік; є у господарстві невеликі молочнотоварна ферма на 200 голів великої рогатої худоби, з них 120 корів та свиноферма на 15 голів, з них основне стадо складають 5 свиноматок; авто гараж, де в наявності 5 вантажних автомобілів.

Для більш детальної характеристики ТОВ “Райдолина" доцільно визначити розмір сільськогосподарського виробництва і порівняти його з середньо районними показниками (табл.2.1).

Аналізуючи дані таблиці 2.1, можна зробити висновок, що ТОВ «Райдолина» - це середнє за розміром серед господарств Веселинівського району. Про це свідчать дані таких показників, як грошова виручка від реалізації сільськогосподарської продукції та середньорічна чисельність працівників і середньорічне умовне поголів’я худоби і птиці. Однак, деякі показники, зокрема, площа сільськогосподарських угідь перевищує середні показники по господарствах району на 290 га або на 10,7%.


Таблиця 2.1Розміри виробництва у ТОВ «Райдолина»

Показники ТОВ “Райдолина” В середньому по господарствах району у 2008 році

2006. 2007 р. 2008 р.
Грошова виручка від реалізації сільськогосподарської продукції, тис. грн. 1811 2733 2178 2192
Вартість основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення, тис. грн. 4635 4643 4241 5228
Площа сільськогосподарських угідь, га 2341 2737 2730 2436
Середньорічна чисельність робітників, зайнятих в сільському господарстві, чол. 155 116 92 94
Середньорічне поголів’я худоби та птиці в перерахунку на умовне поголів’я, гол. 236 217 206 197

Для подальшої характеристики якісного боку сільськогосподарського виробництва ТОВ “Райдолина” доцільно проаналізувати його виробничу спеціалізацію, що дасть можливість виявити розвиток окремих галузей у виробництві товарної продукції.

Найбільш раціональною спеціалізацією для господарства є та, яка дозволяє за даних конкретних умов виробляти максимальну кількість продукції з найменшими витратами праці та коштів і ефективно використовувати наявні виробничі ресурси.

Виробничу спеціалізацію досліджуваного підприємства визначимо, проаналізувавши розмір та структуру грошових надходжень від реалізації товарної сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки, робіт, послуг за видами, що надаються, та в цілому по господарству за останні 3 роки (табл. 2.2 ).

Аналізуючи дані таблиці 2.2. за останні три роки, слід зазначити про те, що ТОВ “Райдолина” кожну другу гривну від реалізації сільськогосподарської продукції та чотири з кожних десяти гривень отриманих від продажу продукції власного виробництво одержує від зерновиробництва. Також слід зазначити, що досліджуване господарство від продажу насіння соняшнику та молока одержує відповідно більш ніж кожну восьму гривню та десяту грошових надходжень від реалізації сільськогосподарської продукції.


Таблиця 2.2 Склад та структура грошової виручки від реалізації сільськогосподарської продукції у ТОВ «Райдолина»

Галузі та види продукції Грошова виручка, тис. грн. В середньому за 3 роки

2006 р. 2007 р. 2008 р. в середньому за 3 роки в % до підсумку по сільському господарству в % до підсумку по господарству цілому
Зерно 546,9 1360,8 801,1 904,2 52,4 40,1
Соняшник 164,8 153,9 303,6 207,4 12,0 9,2
Цукрові буряки 104,6 92,1 7,4 68,0 3,9 3,1
Овочі відкритого ґрунту 84,9 103,5 144,0 110,8 6,4 4,9
Інша продукція 61,5 50,8 147,8 86,7 5,1 3,9
Разом по рослинництву 965,7 1763,1 1404,6 1377,8 79,9 61,5
М’ясо ВРХ 61,4 182,6 194,7 146,2 8,5 6,5
Молоко 162,2 203,3 167,3 177,7 10,3 8,0
Свинарство 25,8 18,8 9,9 18,2 1,0 0,8
Інша продукція 5,3 2,9 5,7 4,6 0,3 0,2
Разом по тваринництву 254,7 407,6 377,8 346,7 20,1 15,5
Разом по сільському Господарству 1220,4 2170,7 1782,4 1724,5 100,0 77,0
Промислова продукція 71,8 38,4 98,3 69,5 - 3,1
Реалізація іншої продук. Кції, робіт і послуг 521,2 521,8 296,9 446,6 - 19,9
Всього по господарству 1813,4 2730,9 2177,6 2240,6 - 100,0

В цілому ТОВ “ Райдолина ” спеціалізується на виробництві зерна, насіння соняшнику та молока.

Ефективність виробництва в аграрних підприємствах залежить не лише від розміру провідних галузей, а й від того, як розвинуті й інші галузі, що мають товарний характер. Щоб врахувати ступінь розвитку усіх товарних галузей, необхідно визначити за даними таблиці 2.2 і проаналізувати коефіцієнт зосередження виробництва (КЗ), який визначається за формулою:


100

КЗ = -------------------------

n

∑ ПВi х (2Ni - 1)

i = 1


де ПВ – питома вага і-ї галузі в структурі товарної продукції, %;

Nі - порядковий номер і-ї галузі в ранжируваному ряді, де перше місце надається галузі з найбільшою питомою вагою, а останнє з найменшою.


КЗ = 100/ 313 = 0,32


Цей коефіцієнт свідчить про середній рівень спеціалізації у господарстві. Досить важливим при вивченні господарства є визначення забезпеченості його робочою силою (табл.2.3).


Таблиця 2.3 Забезпеченість господарства робочою силою у ТОВ «Райдолина»

Галузі та виробництва Річна потреба в робочій силі з плану, чол. В наявності на 1.01. 2008 р., чол. Рівень забезпеченості, %
Рільництво 20 22 110,0
Свинарство 14 15 107,1
Молочне скотарство 19 18 94,7
Машинно-тракторний парк 17 16 94,1
Автопарк 8 9 112,5
Інше виробництво 10 10 100,0
В цілому по сільськогосподарському виробництву 88 90 102,2

Дані таблиці 2.3 свідчать, що досліджуване господарство в достатньої мірі забезпечено працівникам. Лише у молочному скотарстві та у машинно тракторному паркі відчувається дефіцит робочої сили.

Темпи зростання виробництва сільськогосподарської продукції і підвищення рівня продуктивності праці в кожному господарстві залежать від фондозабезпеченості (сільськогосподарські виробничі основні фонди в розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь) і фондоозброєності праці (сільськогосподарські основні фонди в розрахунку на одного працівника).

При характеристиці господарства належну увагу слід приділяти забезпеченню його основними засобами виробництва та ефективності їх використання (табл.2.4).


Таблиця 2.4 Забезпеченість основним виробничими фондами і ефективність їх використання в ТОВ «Райдолина»

Показники 2006 р. 2007 р. 2008 р. В середньому по господарствах району у 2008 р.

Середньорічна вартість основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення, тис. грн., в розрахунку на:

1 га сільськогосподарських угідь

1 середньорічного працівника


1,9

29,5


1,7

41,1


1,5

47,1


2,9

69

Енергетичні потужності, кВт, в розрахунку на:

100 га сільськогосподарських угідь

1 середньорічного працівника


325

48


295

71


286

86


321

66

Кількість фізичних тракторів в розрахунку на 1000 га ріллі, шт. 8,3 7,9 7,9 8,3
Фондовіддача, грн. /грн. 0,18 0,21 0,20 0,18
Норма прибутку, % 0,5 1,1 0,4 -1,2

Аналіз даних таблиці 2.4 свідчить про те, що у 2008 році фондозабезпеченість виробництва зменшилась проти 2006 року на 20,1%, а фондозброєнність праці зросла в 1,6 разів. Останнє відбулось за рахунок зменшення чисельності працюючих в досліджуваному господарстві.

В умовах важкого фінансового становища ТОВ “Райдолина” в останні роки не мало можливості оновлювати машинно-тракторний парк. У зв’язку з фізичним зносом кількість тракторів за останні 3 роки зменшилась на 4,9 %. Це призвело до зменшення енергозабезпеченості сільськогосподарського виробництва на 12 %.

Основними показниками, що характеризують ефективність сільськогосподарського виробництва є:

- валова продукція у поточних цінах – це основоположний (первісний) результат, матеріальна і вартісна основа існування інших видів кінцевого результату підприємства;

- товарна продукція, або грошова виручка від реалізації частини валової продукції, що набула товарної форми;

- чиста продукція і прибуток – кінцеві результати підприємства, що повною мірою відображають ефективність виробництва, можливості його розширеного відтворення, ступінь вигідності виробництва, валової, товарної та кінцевої продукції в даних природних умовах.

Найбільш важливим економічним показником господарської діяльності є прибуток – додаткова вартість, що створюється в процесі виробництва . Чим краще працює підприємство, тим більший воно одержує прибуток, тим міцніший його економічний стан і положення на ринку сільськогосподарської продукції. Лише маючи достатню суму прибутку підприємство може своєчасно, з врахуванням кон’юнктури ринку, переорієнтувати виробництво, придбати нові, більш продуктивні засоби виробництва, впровадити передовіші технології і завдяки цьому забезпечити високу конкурентоспроможність виробленої продукції.

Однак в минулому та позаминулому році відбулося здешевлення продукції зерновиробництва – ціни на зерно зменшилися майже вдвічі в порівнянні з 2000 роком. На наш погляд, держава не підтримала зерно виробників за допомогою заставних цін ( а це було обіцяно владними органами) і в умовах збільшення валових зборів зерна в Україні протягом 2004 та 2005 років та недосконалості функціонування зернового ринку зерно виробники не отримали очікуваних прибутків.

Розглянемо, наскільки ефективно господарювало ТОВ “Райдолина” протягом останніх років (табл. 2.5).

Таблиця 2.5

Основні економічні показники господарської діяльності ТОВ «Райдолина»

Показники 2006 р. 2007 р. 2008 р. 2008 р. у % до 2006 р.
Валова продукція у поточних цінах, тис. грн. 2468 2412,8 2706,6 109,6
Товарна продукція усього, тис. грн. 1813,4 2730,6 2177,6 120,0
Чиста продукція, тис. грн. 344,2 589,6 558,2 162,1
Прибуток, тис. грн. 84,0 226,7 203,1 в 2,4 разів

Чиста продукція , грн. в розрахунку на:

- 1 га сільськогосподарських угідь

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: