Xreferat.com » Рефераты по ботанике и сельскому хозяйству » Інтенсифікація та її економічна ефективність у сільському господарстві

Інтенсифікація та її економічна ефективність у сільському господарстві

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

Національний університет біоресурсів і природокористування України

Кафедра аграрної економіки


Звіт

Про проходження виробничої практики


Виконав:

студент 3 курсу 3 групи

економічного факультету

Крамаренко В.В.

Перевірив:

д.е.н., професор, член-кореспондент УААН, академік УАЕН, Руснак П.П.


Київ – 2010

Змicт


Вступ

Розділ 1. Інтенсифікація та інновації у с/г виробництві – головний шлях його розширеного відтворення

1.1 Сутність інтенсифікації та інновацій у сільському господарстві

1.2 Основні положення методики вивчення інтенсифікації ті інновацій у зерновому виробництві

Розділ 2. Розвиток сільського господарства на базі інтенсифікації і нововведень

2.1 Природно-економічні умови сільськогосподарського виробництва

2.2 Рівень інтенсивності і продуктивності сільськогосподарського виробництва

2.3 Економічна ефективність інтенсифікації та нововведень у сільськогосподарському виробництві

Розділ 3. Основні напрями інтенсифікації с/г виробництва і шляхи підвищення її економічної ефективності

3.1 Поглиблення спеціалізації і впровадження комплексної механізації виробництва

3.2 Хімізація сільськогосподарського виробництва

3.3 Впровадження досягнень науки і передового досвіду в сільськогосподарське виробництво

Висновки

Список використаних джерел


Вступ


Забезпечення стабільного і достатнього продовольчого постачання населення зумовлює необхідність дальшого збільшення виробництва сільськогосподарської продукції. Для розв'язання цієї проблеми існує два шляхи: екстенсивний, коли розширюється тільки поле виробництва, та інтенсивний, коли застосовуються більш ефективні засоби виробництва.

Розуміння суті інтенсифікації буде неповним, якщо не враховувати того, що з нею пов'язані прогресивні методи організації праці та виробництва, які треба розглядати як найважливіші напрями інтенсифікації. Таким чином, під інтенсифікацією слід розуміти такий напрям розширеного відтворення, при якому зростання розміру виробництва продукції досягається на основі підвищення кваліфікації робочої сили, посилення стимулів праці, вдосконалення організації виробництва (у т. ч. шляхом підвищення рівня збалансованості всіх його елементів), застосування більш ефективних засобів виробництва.

Загальні принципи підходу до визначення суті інтенсифікації всього суспільного виробництва значною мірою розповсюджуються і на сільське господарство. Але разом з тим цій галузі притаманний ряд особливостей, що істотно впливають як на зміст самого процесу інтенсифікації, так і на вибір показників, що використовуються для характеристики даного процесу.

Інтенсифікацію сільського господарства необхідно пов'язувати з величиною додаткових вкладень засобів виробництва на одиницю земельної площі, використанням різних технічних удосконалень. Підвищення інтенсивності використання землі зумовлює поліпшення використання інших елементів продуктивних сил сільського господарства.

Інтенсифікація сільського господарства — це об'єктивний і закономірний процес його розвитку, зміст якого визначається віддачею земельних угідь, що досягається на основі додаткових вкладень. Її не можна зводити лише до нагромадження фондів, головне в ній — підвищення виходу продукції з розрахунку на одиницю наявних виробничих ресурсів — земельних угідь, трудових ресурсів, основних фондів і оборотних засобів. Реалізація цього вимагає широкого використання досягнень науки і передового досвіду, інтенсивних технологій і прогресивних форм організації виробництва.

У сучасних умовах інтенсифікація є основним напрямом розвитку сільськогосподарського виробництва. Нарощування виробництва продукції не може бути досягнуте на незмінній технічній основі, без удосконалення засобів виробництва.


Розділ 1. Інтенсифікація та інновації у с/г виробництві – головний шлях його розширеного відтворення


1.1 Сутність інтенсифікації та інновацій у сільському господарстві


Збільшення виробництва сільськогосподарської продукції можна здійснити двома способами - екстенсивним та інтенсивним. Розвиток сільського господарства відбувається на основі відтворення в розширеному масштабі екстенсивним шляхом, коли розширюється тільки поле діяльності, та інтенсивним, коли застосовуються більш ефективні засоби виробництва.

Екстенсивний розвиток сільського господарства передбачає збільшення виробництва продукції за незмінного рівня техніки і технології. У рослинництві зростання виробництва продукції відбувається за рахунок розширення посівних площ, а в тваринництві – збільшення поголів'я худоби і птиці.

За інтенсивного розвитку сільськогосподарського виробництва збільшення виходу продукції здійснюється за рахунок додаткових вкладень, спрямованих на впровадження досягнень науки, передової техніки і прогресивної технології, які зумовлюють зростання врожайності культур та продуктивності поголів'я худоби.

В історичному розвитку збільшення виробництва продукції сільського господарства протягом тривалого періоду відбувалось при використанні екстенсивних чинників – розширення посівних площ за рахунок розорювання вільних земель. Екстенсивний розвиток сільського господарства обмежується значною мірою наявністю земельних ресурсів, придатних для використання в сільськогосподарському виробництві.

Оскільки екстенсивні чинники збільшення виробництва сільськогосподарської продукції обмежені, інтенсифікація сільського господарства в умовах науково-технічного прогресу набуває виняткового значення і є основним напрямом його розвитку. Процес інтенсифікації – об'єктивний і закономірний шлях розвитку сільського господарства, притаманний усім цивілізованим країнам. Проте це не означає, що в умовах інтенсивного ведення сільського господарства немає необхідності збільшувати поголів'я продуктивної худоби.

Основними передумовами переходу до інтенсивного сільського господарства є:

необхідність дальшого збільшення виробництва сільськогосподарської продукції

обмеженість орнопридатних земель

нагромадження матеріальних засобів і коштів у підприємствах для інтенсивного розвитку виробництва.

Як форма розширеного відтворення інтенсифікація сільського господарства відбувається на основі додаткових вкладень на одиницю земельної площі, що мають на меті якісне вдосконалення всіх чинників виробництва шляхом інноваційної діяльності. У зв'язку з цим в економічному значенні під інтенсифікацією сільського господарства слід розуміти не що інше, як концентрацію виробничих ресурсів на одній і тій самій земельній площі замість розподілу їх між різними земельними ділянками. При цьому інтенсивний розвиток сільського господарства передбачає якісне удосконалення засобів виробництва та використання прогресивних технологій.

Особливість інтенсифікації сільськогосподарського виробництва полягає в тому, що ефективність технічних вдосконалень засобів і предметів праці виявляється не прямо, а через функціонування землі. Інтенсифікація землеробства базується на тій особливості землі як засобу виробництва, що її родючість при правильному використанні підвищується, забезпечуючи зростання врожайності сільськогосподарських культур.

Характеризуючи процес інтенсифікації, слід зазначити, що сільське господарство розвивається при цьому не шляхом збільшення кількості оброблюваної землі, а через поліпшення якості обробітку, збільшення розмірів засобів виробництва, що їх вкладають у ту саму кількість землі.

Інтенсифікація сільськогосподарського виробництва базується на додаткових вкладеннях, але не можна пов'язувати її лише з абсолютним зростанням додаткових витрат. У процесі інтенсифікації додаткові вкладення повинні відображати якісне вдосконалення виробництва. Тому додаткові вкладення передбачають широке використання досягнень науково-технічного прогресу, застосування більш ефективних засобів виробництва і прогресивних технологій, що забезпечують підвищення продуктивності земельних угідь і поголів'я худоби.

У процесі інтенсифікації додаткові вкладення треба розглядати в органічній єдності з результатами виробництва. Отже, інтенсифікація сільського господарства – це концентрація засобів праці на одиницю земельної площі з метою збільшення виходу сільськогосподарської продукції і поліпшення її якості.

Послідовна інтенсифікація сільськогосподарського виробництва на основі вдосконалення і раціонального використання всіх його чинників зазвичай забезпечує високі кінцеві результати. При цьому темпи зростання виробництва продукції можуть перевищувати темпи збільшення додаткових витрат. Інтенсифікація всебічно впливає на розвиток сільського господарства, створює нові можливості підвищення економічної ефективності виробництва. Процес інтенсифікації передбачає створення високопродуктивного сільського господарства на основі підвищення його технічного рівня, широкого використання більш досконалих засобів виробництва і кваліфікованої праці.

Інтенсифікація сільського господарства – це процес концентрації сукупних затрат уречевленої і живої праці на одній і тій самій земельній площі (а в тваринництві - на голову худоби) для збільшення виходу продукції і підвищення економічної ефективності її виробництва. Як економічний процес, інтенсифікація сільського господарства відображає одну з важливих закономірностей його розвитку, що супроводжується науковими, технічними й організаційно-економічними заходами вдосконалення виробництва.

З розвитком науково-технічного прогресу у сільськогосподарському виробництві змінюється співвідношення між затратами уречевленої і живої праці – частка першої зростає, а другої, відповідно, зменшується. Тому інтенсивний розвиток сільського господарства насамперед базується на широкому впровадженні в усіх його галузях комплексної механізації і автоматизації виробництва, що є основою підвищення його економічної ефективності.

Інтенсифікація сільського господарства вивчається не тільки як єдиний і цілісний процес, а також відносно до галузей – рослинництва і тваринництва. За характером об'єкта інтенсифікація тваринництва суттєво відрізняється від інтенсифікації сільськогосподарського виробництва в цілому, а також від інтенсифікації рослинництва. В рослинництві об'єктом інтенсифікації є земля, яка в процесі розширеного відтворення підвищує родючість, а тому є вічним засобом сільськогосподарського виробництва і невід'ємною його умовою.

У тваринницьких галузях об'єктом інтенсифікації є відповідне поголів'я продуктивної худоби і птиці. Тварини мають певні продуктивні можливості, зумовлені переважно їхніми біологічними особливостями. Тварини як засоби виробництва інтенсивно використовуються лише протягом певного періоду, який закінчується після вибракування їх у зв'язку із зниженням продуктивності і недоцільністю утримання.

Специфічні особливості об'єктів інтенсифікації виробництва у рослинництві і тваринництві зумовлюють відмінності в організації розширеного відтворення в цих галузях. Збільшення виробництва тваринницької продукції здійснюють за рахунок як зростання поголів'я худоби, так і підвищення її продуктивності. При раціональному поєднанні інтенсивного і екстенсивного шляхів забезпечують високі темпи розвитку тваринництва і підвищення його ефективності.

Інтенсифікація тваринництва передбачає насамперед інтенсивне й ефективне використання продуктивної худоби, вдосконалення способів її утримання і годівлі. Прогрес тваринництва виявляється не стільки у збільшенні поголів'я, скільки в поліпшенні його якості, в заміні гіршої худоби кращою, в підвищенні рівня її годівлі. Додаткові вкладення спрямовують на поліпшення племінної роботи, виведення нових, продуктивніших порід худоби, підвищення її продуктивності, впровадження прогресивних способів відтворення стада і прискорення його обороту.

Інтенсифікація сільського господарства тісно пов'язана з інтенсивним розвитком інших галузей агропромислового комплексу, об'єднаних спільною кінцевою метою. Процес інтенсифікації здійснюють в умовах оптимізації основних пропорцій між аграрним сектором і промисловістю, яка забезпечує його засобами виробництва, а також між галузями, які здійснюють переробку сільськогосподарської продукції і виробниче обслуговування сільського господарства. Це сприяє підвищенню ефективності інтенсифікації сільського господарства на основі економії виробничих ресурсів, а також соціально-економічному розвитку села.

Сільське господарство нашої країни протягом багатьох років розвивалось на основі поєднання екстенсивного та інтенсивного напрямів, що забезпечувало вдосконалення структури виробництва, підвищення продуктивності праці і збільшення виходу продукції. В сучасних умовах інтенсифікація сільського господарства є головним напрямом його розвитку і основним джерелом підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва, що забезпечує зміцнення економіки аграрних підприємств.


1.2 Основні положення методики вивчення інтенсифікації ті інновацій у зерновому виробництві


Інтенсифікація сільського господарства включає всі напрями розвитку економіки сільськогосподарських підприємств на основі широкого використання досягнень науково-технічного прогресу і безпосередньо впливає на кінцеві результати виробництва.

Мета інтенсифікації сільського господарства – збільшення виходу високоякісної продукції з розрахунку на одиницю земельної площі або на голову худоби, а також підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва. Засобом розв'язання цієї проблеми є додаткові вкладення, що зумовлюють концентрацію уречевленої і живої праці на одній і тій самій земельній площі, а в тваринництві – на голову худоби.

Виходячи з цього, вивчення інтенсифікації сільськогосподарського виробництва здійснюють у три етапи на основі системи показників. Залежно від економічного змісту це показники рівня інтенсивності сільськогосподарського виробництва, результату і економічної ефективності інтенсифікації сільськогосподарського виробництва.

У разі вивчення інтенсифікації сільськогосподарського виробництва в цілому по господарству або окремих його галузях необхідно спочатку визначити об'єкт інтенсифікації. В аграрних підприємствах об'єктом інтенсифікації сільськогосподарського виробництва є загальна площа їхніх сільськогосподарських угідь.

Об'єктом інтенсифікації рослинництва є площа ріллі, а тваринництва в цілому – умовне поголів'я продуктивної худоби аграрного підприємства.

При вивченні інтенсифікації виробництва окремих видів продукції (зерна, цукрових буряків, молока, свинини тощо) об'єктом інтенсифікації є площа посіву відповідної культури або середньорічне поголів'я окремого виду продуктивної худоби.

У процесі інтенсифікації сільського господарства до землі застосовують різноманітні засоби виробництва і живу працю сільських трудівників. У зв'язку з цим для визначення рівня інтенсивності сільськогосподарського виробництва використовують систему економічних показників, серед яких є загальні і часткові, вартісні і натуральні.

Узагальненим показником рівня інтенсивності сільськогосподарського виробництва, який відображає сукупні затрати живої і уречевленої праці, є сума вартості основних виробничих фондів і поточних виробничих витрат (без амортизації) з розрахунку на гектар сільськогосподарських угідь. Цей показник безпосередньо виражає суть інтенсифікації і характеризує рівень інтенсивності сільськогосподарського виробництва.

Важливим показником рівня інтенсивності сільського господарства є річні виробничі витрати на гектар сільськогосподарських угідь. Річні витрати сільськогосподарського виробництва включають частину вартості основних фондів у розмірі амортизації, віднесеної на собівартість продукції, а також вартість спожитих оборотних засобів, у тому числі і оплату праці. Цей показник залежно від об'єкта інтенсифікації може характеризувати рівень інтенсивності сільськогосподарського виробництва підприємства або окремих його галузей.

Для визначення рівня інтенсивності окремо в рослинництві або тваринництві цей показник за галузями обчислюють відповідно на гектар ріллі та на умовну голову продуктивного поголів'я худоби.

Щоб визначити рівень інтенсивності виробництва окремих видів продукції (зерна, молока, свинини тощо), необхідно обчислити суму річних виробничих витрат на 1 га посіву відповідної культури або на одну середньорічну голову окремого виду продуктивної худоби.

Показник річних виробничих витрат використовують не лише при визначенні рівня інтенсивності, а також при вивченні економічної ефективності інтенсифікації сільськогосподарського виробництва, зіставляючи його з вартістю валової продукції.

Рівень інтенсивності сільськогосподарського виробництва визначають також вартістю основних виробничих фондів на гектар сільськогосподарських угідь. Цей показник відображає лише уречевлену працю, втілену в основних засобах виробництва. У процесі використання основні виробничі фонди переносять свою вартість на продукцію лише частково, в розмірі річної суми амортизації, але при цьому вони створюють відповідні умови для національного використання матеріальних оборотних фондів. Тому зростання оснащеності господарств основними виробничими фондами підвищує рівень використання і продуктивність земельних угідь, а також сприяє продуктивнішому використанню поголів'я худоби.

Для рівня інтенсивності сільського господарства характерні затрати живої праці з розрахунку на гектар сільськогосподарських угідь. Інтенсифікацію сільськогосподарського виробництва здійснюють на основі використання досягнень науково-технічного прогресу, що сприяє впровадженню комплексної механізації і автоматизації виробничих процесів. Тому, на відміну від інших показників, затрати праці на одиницю земельної площі у процесі інтенсифікації закономірно зменшуються. Це відображає відповідні зміни у співвідношенні затрат уречевленої і живої праці з підвищенням технічної озброєності сільського господарства.

В окремих випадках, коли інтенсифікація відбувається на основі вдосконалення технології виробництва, а рівень механізації виробничих процесів не змінюється, затрати праці на гектар земельної площі або на голову худоби зростають. Проте це не порушує загальної закономірності розвитку продуктивних сил сільського господарства.

У процесі інтенсифікації сільського господарства зростає використання засобів виробництва – різноманітних речових елементів і енергетичних ресурсів. Тому для характеристики рівня інтенсивності сільськогосподарського виробництва використовують такі натуральні показники: кількість енергетичних потужностей, спожитої електроенергії на виробничі потреби (кВт-год.) з розрахунку на 1 га ріллі або посівної площі, кількість мінеральних та органічних добрив, обсяг виконаних тракторних робіт в умовних еталонних гектарах на 1 га ріллі, щільність поголів'я худоби на 100 га сільськогосподарських угідь.

До натуральних показників рівня інтенсивності окремих галузей тваринництва належать: витрати кормів з розрахунку на одну фізичну голову худоби, рівень комплексної механізації і автоматизації виробничих процесів, витрати на племінну роботу, породний склад стада та ін.

Порівнюючи рівень інтенсивності сільськогосподарського виробництва в аналізованому і базисному роках, обчислюють розміри додаткових вкладень і темпи їхнього зростання. Вивчення змін у рівні інтенсивності сільськогосподарського виробництва дає можливість встановити вплив додаткових витрат на збільшення виходу продукції з одиниці земельної площі або від однієї голови тварин.

Основні результативні показники інтенсифікації сільського господарства – це вартість валової продукції, валовий і чистий дохід та прибуток з розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь. В окремих галузях аграрного підприємства результат інтенсифікації виражається у підвищенні врожайності сільськогосподарських культур або продуктивності окремих видів худоби і птиці.

Підвищення рівня інтенсивності сільськогосподарського виробництва має не тільки збільшити вихід продукції з гектара земельної площі, а й скоротити затрати праці й коштів на її одиницю. В цьому виражається суть процесу інтенсифікації, який передбачає не тільки додаткові вкладення в сільське господарство та збільшення виробництва продукції, а також підвищення його ефективності.

Економічну ефективність інтенсифікації сільськогосподарського виробництва характеризують такі показники: продуктивність праці, фондовіддача, окупність виробничих витрат, собівартість продукції, норма прибутку, рівень рентабельності, окупність додаткових витрат. Останній показник характеризує економічну доцільність збільшення виробничих витрат і визначає ефективність їхнього використання. Окупність додаткових витрат – це вартість додаткової валової продукції сільського господарства з розрахунку на 1 грн додаткових витрат у процесі інтенсифікації виробництва.

В умовах підвищення економічної ефективності інтенсифікації передбачається зниження фондо-, матеріале-, та енергомісткості виробництва. У тваринництві особливого значення набуває зменшення кормомісткості продукції, тобто зниження витрат кормів на виробництво одиниці продукції.

Підвищення економічної ефективності інтенсифікації сільського господарства характеризується більш високими темпами зростання виходу продукції з розрахунку на одиницю земельної площі або на голову худоби порівняно із збільшенням витрат на її виробництво.

У сільськогосподарській практиці можливі три варіанти ефективності інтенсифікації сільського господарства: окупність додаткових витрат не змінюється, на одиницю земельної площі або голову худоби вони дають стільки ж продукції, як і попередні рівновеликі витрати; додаткові витрати забезпечують більший обсяг продукції порівняно з попередніми витратами; додатковий вихід продукції менший за додаткові виробничі витрати. В останньому випадку інтенсифікація сільського господарства здійснюється на основі незмінного технічного рівня без урахування досягнень науково-технічного прогресу.

Різниця в темпах зростання виробничих витрат на одиницю земельної площі і приросту вартості валової продукції не суперечить об'єктивним закономірностям інтенсифікації сільськогосподарського виробництва. Тому випадок зниження продуктивності додаткових вкладень є однаково можливим, як і випадок підвищення їхньої ефективності.

Підвищення економічної ефективності інтенсифікації сільського господарства досягають комплексним використанням земельних, матеріально-технічних і трудових ресурсів на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу.


Розділ 2. Розвиток сільського господарства на базі інтенсифікації і нововведень


2.1 Природно-економічні умови сільськогосподарського виробництва


Раціональне розміщення і спеціалізація сільського господарства є важливим фактором інтенсифікації виробництва, формами суспільного поділу праці в аграрному секторі економіки. Розміщення сільського господарства означає розподіл виробництва окремих видів сільськогосподарської продукції по території країни. Доцільність розміщення сільського господарства зумовлюється природними та економічними факторами, які тією чи іншою мірою сприяють виробництву певних видів продукції.

Завдання раціонального розміщення сільського господарства – розподіл галузей і культур по території країни, з метою найефективнішого використання природних та економічних умов, запобігання нераціональним перевезенням сільськогосподарських продуктів для потреб населення і промислової переробки, забезпечення комплексного розвитку сільського господарства, при якому в необхідних пропорціях поєднуються різні галузі з переважним розвитком головної з них.

Для висвітлення розміщення досліджуваного господарства, оцінимо його місце розташування, природні та економічні умови. ДП НДВ Агрокомбінат "Пуща-Водиця" знаходиться в с. Соф. Борщагівка, Києво-Святошинського району, Київської області. Відстань від центральної садиби підприємства до районного центра – 10 км.

Київщина має гарні природні умови для розвитку сільського господарства. Клімат області помірно континентальний, з доволі теплим літом та порівняно не суворою зимою. Північна частина області знаходиться в помірно теплій вологій агрокліматичній зоні (до 650 мм опадів за рік), а південна – в теплій недостатньо вологій зоні (до 450 мм опадів за рік). Середня температура січня від -7°С до 8°С, а липня – 19-19,5°С; сума ефективних температур складає 2400-3400°С. Тривалість безморозного періоду в області складає: в повітрі 160-180 днів, на поверхні ґрунту – 140-150 днів. Велика частина опадів випадає в теплий період року. Серед негативних природних процесів, що впливають на сільське господарство, виділяють суховії та засухи; інколи бувають ливні з інтенсивністю до 3-4 мм опадів за хвилину.

В Київській області розповсюджені майже всі типи ґрунтів, що характерні для зони Полісся та Лісостепу (дерново-підзолисті, сірі та темно-сірі чорноземи опідзолені, мало гумусні чорноземи, болотні та торф’яні ґрунти). Агропромисловий комплекс Київської області включає сировинну, переробну і обслуговуючі ланки. Основна його сфера — сільське господарство зерново-молочно-м’ясного напряму. Серед зернових культур основними є озима пшениця, жито, овес, ячмінь, гречка, серед технічних — ріпак озимий. У галузевій структурі сільського господарства переважає тваринництво, а саме — скотарство молочно-м’ясного напряму, свинарство.

З огляду на всі особливості даної області, можна сказати що вона має сприятливі властивості для ведення сільського господарства, тому доцільне використання цих властивостей призведе до ефективного функціонування господарства. Загальну характеристику підприємства почнемо з дослідження наявності і ефективності використання земельних ресурсів.


Таблиця 2.1.1 Структура с/г угідь ДП НДВ Агрокомбінат "Пуща-Водиця"

Структура с/г угідь 2007 2008 2009 Співвідношення 2007р. до 2009р., %

площа, га % площа, га % площа, га %
С/г угіддя 3371,30 100,00 3299,00 100,00 3299,00 100,00 97,86
Рілля 2900,20 86,03 2900,00 87,91 2900,00 87,91 99,99

Землями с/г призначення визнають землі, подані для виробництва с/г продукції, здійснення с/г науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури для цих цілей.

З даної таблиці можна зробити наступні висновки: за 2007-2009рр. найбільше земельних угідь було зосереджено на підприємстві у 2007 році, їхня площа становила 3371,3 га. Найбільше с/г угідь займає рілля, питома вага якої складає у 2007р. – 2900, 2 або 86,0%, у 2008 та 2009 – 2900,0 га або 87,9% в структурі земельної площі. За досліджуваний період площа с/г угідь зменшилася на 2,1%, а рілля – на 0,01%. . Це свідчить про високу розораність земель та екстенсивний спосіб ведення виробництва.


Таблиця 2.1.2 Структура посівних площ ДП НДВ Агрокомбінат "Пуща-Водиця"

Група культур 2007 2008 2009

зібрана площа, га % зібрана площа, га % зібрана площа, га %
Зернові та зернобобові 500,0 100,0 460,0 100,0 460,0 100,0
Пшениця озима 450,0 90,0 430,0 93,5 430,0 93,5
Жито 20,0 4,0 20,0 4,3 20,0 4,3
Овес 30,0 6,0 10,0 2,2 10,0 2,2
Картопля 3,0 100,0 2,0 100,0 2,0 100,0
Овочі відкритого ґрунту 79,0 100,0 82,0 100,0 68,5 100,0
Кормові коренеплоди і кормові баштанні 2,0 100,0 1,5 100,0 2,0 100,0

В структурі посівних площ с/г культур підприємства значне місце посідають зернові та зернобобові культури, зібрана площа яких у 2007 році найбільша в порівнянні з 2008-2009рр. і складає 500 га. Серед зернових та зернобобових культур найбільше зібраної площі припадає на озиму пшеницю, а саме 450 га або 90% в структурі загальної площі зернових культур.


Таблиця 2.1.3 Урожайність посівних площ с/г культур

Культури 2007 2008 2009

Вироблено продукції, ц Зібрана площа, га Урожайність, ц/га Вироблено продукції, ц Зібрана площа, га Урожайність, ц/га Вироблено продукції, ц Зібрана площа, га Урожайність, ц/га
Зернові та зернобобові 29006 500,0 58,0 30693 460,0 66,7 24327 460,0 52,9
Пшениця озима 26616 450,0 59,1 29193 430,0 67,9 22837 430,0 53,1
Жито 1040 20,0 52,0 1040 20,0 52,0 1040 20,0 52,0
Овес 1350 30,0 45,0 460 10,0 46,0 450 10,0 45,0
Картопля 402 3,0 134,0 284 2,0 142,0 234 2,0 117,0
Овочі відкритого ґрунту 34947 79,0 442,4 37263 82,0 454,4 35035 68,5 511,5
Кормові коренеплоди і кормові баштанні 942 2,0 471,0 416 1,5 277,3 109 2,0 54,5

По всіх культурах зібрана площа у період 2007-2009 рр. неухильно збільшувалась, окрім вівса, – знизилась майже втричі. Звідси можна зробити висновок, що його вирощування було економічно невигідним в порівнянні з вирощуванням пшениці та жита. Якщо взяти до уваги зібрану площу інших культур, які вирощуються у господарстві, то бачимо, що вона на протязі трьох років залишалася сталою. Це свідчить про достатню економічну доцільність та ефективність вирощування цих культур. Основна частина земельних ресурсів використовується під посів зернових, але досить мала частина використовується під технічні культури. Варто сказати, що земля використовується досить ефективно, так як спостерігається добрий показник урожайності зернових та зернобобових: 2007р. – 58,0 ц/га, 2008 – 66,7 ц/га. Це зумовлюється досить великим обсягом виробленої продукції та зібраною площею. Найнижчим є цей показник у 2009 році – 52,9 ц/га. Розглянемо рівень забезпечення досліджуваного підприємства трудовими ресурсами.


Таблиця 2.1.4 Забезпечення господарства трудовими ресурсами


Роки Площа, га Середньорічна чисельність працівників, чол. Припадає на 1 працівника, га

с/г угідь ріллі
с/г угідь рілля
2007 3371,3 2900,2 1326,0 2,5 2,2
2008 3299,0 2900,0 1184,0 2,8 2,4
2009 3299,0 2900,0 1101,0 3,0 2,6

З таблиці видно, що підприємство недостатньо забезпечене земельними ресурсами, так як на одного працівника припадає: у 2007 році – 2,5 га, с/г угідь та 2,2 га ріллі; у 2007 – 2,8 га с/г угідь та 2,4 га ріллі і у 2009 – 3,0 та 2,6 га відповідно. Таким чином, за рахунок одночасного зменшення площі с/г угідь, в тому числі ріллі, та зменшення середньорічної чисельності працівників, землезабезпеченість ДП НДВ агрокомбінату "Пуща-Водиця" на 1 середньорічного працівника зросла.


Таблиця 2.1.5 Виробництво валової продукції на 100 га с/г угідь

Культури 2007 2008 2009

Валова продукція на 100 га, ц/га Ціна реалізації, тис. грн/ц Виробництво с/г продукції Валова продукція на 100 га, ц/га Ціна реалізації, тис. грн/ц Виробництво с/г продукції Валова продукція на 100 га, ц/га Ціна реалізації, тис. грн/ц Виробництво с/г продукції
Зернові та зернобобові 5801,2 0,1 2118,9 6672,4 0,1 1753,9 5288,5 0,1 1702,9
Пшениця озима 5914,7 0,1 2047,4 6789,1 0,1 1668,2 5310,9 0,1 1598,6
Жито 5200,0 х х 5200,0 х х 5200,0 х х
Овес 4500,0 0,1 89,1 4600,0 х х 4500,0 х х
Картопля 13400,0 0,2 67,0 14200,0 х х 11700,0 х х
Овочі відкритого грунту 44236,7 0,2 5381,6 45442,7 0,1 3895,6 51146,0 0,1 4725,1
Кормові коренеплоди і кормові баштанні 47100,0 х х 27733,3 х х 5450,0 х х

Середньорічна наявність працівників змінюється в динаміці, спостерігається тенденція до зменшення з 2007 до 2009 рр. – з 1326 чол. до 1101. Наступною характеристикою господарства є виробництво валової продукції на 100 га с/г угідь.

Аналізуючи дані таблиці бачимо, що найбільшим показником валу продукції на 100 га є овочі відкритого ґрунту, які переважають за своїм обсягом зернові та зернобобові. Це, в свою чергу, зумовило зростання виробництва с/г продукції по даних видах на протязі. Таким чином дане господарство має добре розвинуте виробництво овочів відкритого ґрунту на 100 га с/г угідь.


Таблиця 2.1.6 Засоби виробництва та їх структура

Види засобів виробництва 2007р. 2008р. 2009р. 2007р. до 2009р., %

грн. % грн. % грн. %
Будинки, споруди 140567,9 81,7 139353,5 84,6 139353,5 84,6 100
Машини та обладнання 16989,2 9,9 17450,5 10,6 17450,5 10,6 100
Транспортні засоби 4718,8 2,7 4491,5 2,7 4491,5 2,7 100
Інструменти, прилади 2796,7 1,6 2826,5 1,7 2826,5 1,7 100
Разом 172056,9 100 164526 100 164526 100 100

Значну питому вагу у досліджуваному господарстві займають: будинки, машини та обладнання. В 2008 та 2009 рр. ці засоби виробництва склали — 84,6 % і 10,6% та 84,6% і 10,6% відповідно. Що ж до 2007 року, то питома вага будинків і споруд була 81,7%, а машин та обладнання 9,9% за фактом. Всі ці засоби є пасивними в процесі виробництва. Найнижчі показники мають інструменти, прилади та інші основні засоби, питома вага яких у період 2007-2009 рр. склала 1,6-1,7% та 0,2% відповідно.


Таблиця 2.1.7 Вартість валової продукції у цінах реалізації і у порівняльних цінах (2005 року) за 2007 рік

Вид продукції Реалізовано,ц Виручка від реалізації продукції, тис.грн. Середня ціна реалізації, грн./ц Вироблено продукції, ц Вироблена продукція в цінах реалізації, тис.грн. Порівняльні ціни за 2005 рік, грн./ц. Вироблена продукція в порівняльних цінах. тис. грн
Пшениця озима 91 7 76,92 26616 2047,30 40,29 1072,36
Овес 50 3,3 66,00 1350 89,10 182,8 246,78
Картопля 3 0,5 166,67 402 67,00 27,76 11,16
Овочі відкритого грунту 17184 2646,2 153,99 34947 5381,49 185,05 6466,94
Овочі закритого грунту 103082 19474,5 188,92 113922 21522,14 457,59 52129,57
Плоди (зерняткові, кісточкові) 6971 1169,7 167,80 10419 1748,31 664,71 6925,61
Ягоди 196 69,9 356,63 222 79,17 457,59 101,58
Вирощування в живій масі ВРХ 1749 469,9 268,67 2844 764,10 664,71 1890,44
Овець 12 13,7 1141,67 10 11,42 688,20 6,88
Молоко 53186 7158,6 134,60 59537 8013,68 104,27 6207,92
Всього - - 3421,86 - 46627,11 - 86976,78

Таблиця 2.1.8 Вартість валової продукції у цінах реалізації і у порівняльних цінах (2005 року) за 2008 рік

Вид продукції Реалізовано,ц Виручка від реалізації продукції, тис.грн. Середня ціна реалізації, грн./ц Вироблено продукції, ц Вироблена продукція в цінах реалізації, тис.грн. Порівняльні ціни за 2005 рік, грн./ц. Вироблена продукція в порівняльних цінах. тис. грн.
Пшениця озима 140 8 57,14 29193 1668,09 40,29 1176,19
Овочі відкритого ґрунту 21551 2253 104,54 37263 3895,47 182,8 6811,68
Овочі закритого ґрунту 107457 22213 206,72 113996 23565,25 27,76 3164,53
Плоди (зерняткові, кісточкові) 9132 1424 155,94 12574 1960,79 185,05 2326,82
Ягоди 205 81 395,12 222 87,72 457,59 101,58
Вирощування в живій масі ВРХ 1346 647 480,68 2603 1251,21 664,71 1730,24
Овець 199 29 145,73 6 0,87 688,20 4,13
Молоко 44710 6351 142,05 51817 7360,60 104,27 5402,96
Всього - - - - 39838,67 -

28829,11



Таблиця 2.1.9 Вартість валової продукції у цінах реалізації і у порівняльних цінах (2005 року) за 2009 рік

Вид продукції Реалізовано,ц Виручка від реалізації продукції, тис.грн. Середня ціна реалізації, грн./ц Вироблено продукції, ц Вироблена продукція в цінах реалізації, тис.грн. Порівняльні ціни за 2005 рік, грн./ц. Вироблена продукція в порівняльних цінах. тис. грн
Пшениця озима 100 7 70,00 22837 1598,59 40,29 920,1027
Овочі відкритого ґрунту 2736 369 134,87 35035 4725,17 185,05 6483,227
Овочі закритого ґрунту 77306 16145 208,85 96329 20118,31 457,59 44079,19
Плоди (зерняткові, кісточкові) 3713 898 241,85 4155 1004,887 664,71 2761,87
Ягоди 152 73 480,26 161 77,32186 457,59 73,67199
Вирощування в живій масі ВРХ 1880 998 530,85 1921 1019,763 664,71 1276,908
Свиней 12 21 1750,00 172 301 1004,88 172,8394
Овець 4 9 2250,00 3 6,75 688,20 2,0646
Молоко 3699,5 5483 1482,09 43576 64583,55 104,27 4543,67
Всього - - - - 93520,21 - 68845,06

Таблиця 2.1.10 Виручка за реалізовану продукцію та її структура

Вид продукції 2007р. 2008р. 2009р.

Виручка, тис. грн. % % по господарству Виручка, тис. грн. % % по господарству Виручка, тис. грн. % % по господарству
Рослинництво 26487,9 100 77,598 29546 100 80,378 20991 100 76,284
Зернобобові 10,3 0,039 0,030 8 0,027 0,022 7 0,033 0,025
Пшениця озима 7 0,026 0,021 8 0,027 0,022 7 0,033 0,025
Овес 3,3 0,012 0,010 х х х х х х
Картопля 0,5 0,002 0,001 х х х х х х
Овочі відкритого ґрунту 2646,2 9,990 7,752 2253 7,625 6,129 369 1,758 1,341
Овочі закритого ґрунту 19474,5 73,522 57,052 22213 75,181 60,429 16145 76,914 58,673
Плоди 1169,7 4,416 3,427 1424 4,820 3,874 898 4,278 3,263
Ягоди 69,9 0,264 0,205 81 0,274 0,220 73 0,348 0,265
Тваринництво 7647 100 22,402 7213 100 19,622 6526 100 23,716
ВРХ 469,9 6,145 1,377 647 8,970 1,760 998 15,293 3,627
Свині 13,7 0,179 0,040 29 0,402 0,079 21 0,322 0,076
Молоко 7158,6 93,613 20,971 6351 88,049 17,277 5483 84,018 19,926
Всього по господарству 34134,9 100 х 36759 100 х 27517 100 х

Таблиця 2.1.11 Ефективність використання земельних ресурсів

Показники Роки 2009/2007, %

2007 2008 2009
ВВП на 1 га с/г угідь (у порівняльних цінах), грн. 1576,1 1569,0 1586,9 100,8
Урожайність, ц/га:



- зернових культур 58,0 66,7 52,9 91,2
Вироблено на 100 га с/г угідь:



- молока 1767 1570,7 1320,9 74,6
- м’яса 84,3 51,5 45,4 53,9
Виробництво на 100 га ріллі,ц:



- зернових культур 1000,1 1058,4 838,9 83,9
- свинини 6,6 4,5 4,0 60,6

Одним із основних показників, що визначають спеціалізацію сільськогосподарського підприємства, є структура товарної продукції (грошових надходжень від реалізації продукції). Він відображає відсоткове співвідношення грошових надходжень від реалізації того чи іншого виду продукції до суми всіх грошових надходжень. При цьому встановлюється місце тієї чи іншої галузі за питомою вагою її товарної продукції у вартості всієї товарної продукції досліджуваного господарства.

Так як питома вага зернових та зернобобових в середньому за 3 роки становить — 0,033 %; виробництво молока – 88,56 %, а ВРХ – 10,14%, а овочів закритого ґрунту – 73,52% то спеціалізація даного господарства визначається як молочно-овочево-скотарське.

Таким чином, у самій назві спеціалізації наголошується, що у структурі товарної продукції сільського господарства найбільшу питому вагу має продукція тваринництва, а саме молоко, на другому — овочівництво. Напрям спеціалізації вказує також на те, які галузі поєднуються між собою.

До показників ефективності використання основних засобів відносять: фондовіддачу, фондомісткість, норму рентабельності.

Фондовіддача – це вартість валової продукції, що припадає на одну гривню вартості основних фондів.

Фондомісткість – це вартість основних фондів, що припадає на одну гривню вартості валової продукції. Це показник, обернений до фондовіддачі. За нормальних умов фондомісткість, на відміну від фондовіддачі, повинна мати тенденцію до зниження; фондовіддача ж – тенденцію до зростання.

Загальним показником ефективності як основних, так і оборотних засобів є норма рентабельності. Норма рентабельності – це відношення прибутку до суми основних і оборотних фондів підприємства, виражена у %:


НР= (Прибуток/ Σ основних і оборотних фондів) ∙ 100%


Таблиця 2.1.12 Забезпеченість господарства основними виробничими фондами

Показники Роки

2009/2007,

%


2007 2008 2009
1. Фондозабезпеченість підприємства, тис. грн 51,0 49,9 49,9 97,8
2. Фондоозброєність праці, тис. грн 129,8 139,0 149,4 115,1
3. Фондовіддача, грн 0,24 0,28 0,26 108,3
4. Фондомісткість, грн 4,1 3,6 3,9 95,1
5. Норма рентабельності (прибутку),% 23,3 26,3 20,4 87,6

Найбільшу забезпеченість основними засобами, як видно з таблиці, не можна досить чітко простежити, оскільки кожного року спостерігається тенденція до зростання деяких показників, а інших – зменшення. Так, наприклад, у 2009 році збільшилась фондовіддача на 8,3% за рахунок зменшення частки фондів та фондоозброєність на 15,1%, але інші показники мали тенденцію до зменшення. Фондозабезпеченість та фондомісткість знизились на 2,2% та 4,9% відповідно, а норма рентабельності – на 12,4%. Звідси можна зробити висновок, що за досліджуваний період спостерігався спад прибутку та скорочення частки основних виробничих фондів.


2.2 Рівень інтенсивності і продуктивності сільськогосподарського виробництва


Для визначення рівня інтенсивності і продуктивності сільськогосподарського виробництва необхідно проаналізувати в динаміці за 3 роки ряд таких показників:

розмір виробничих витрат господарства в розрахунку на 1 га с/г угідь

вартість основних виробничих фондів на 1 га с/г угідь

вартість основних виробничих фондів с/г призначення на 1 га с/г угідь

прямі затрати праці на 1 га сільськогосподарських угідь (люд/год)

щільність поголів’я різних видів тварин на 100 га відповідних земельних угідь

Порівняння рівнів інтенсивності за базовий та останній роки дає можливість вивчити його зміни за досліджуваний період.


Таблиця 2.2.1

Рівень інтенсивності сільськогосподарського виробництва
Показники 2007р. 2008р. 2009р. 2009/2007, %
розмір виробничих витрат господарства в розрахунку на
Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: