Xreferat.com » Рефераты по бухгалтерскому учету и аудиту » Організація бухгалтерського обліку товарів на підприємстві (на прикладі Об’єднання "Сумипошта")

Організація бухгалтерського обліку товарів на підприємстві (на прикладі Об’єднання "Сумипошта")

ВСТУП


В кожній країні особливості торговельної діяльності зумовлюють різноманітні фактори: економічна ситуація в країні, формування нових видів економічних взаємовідносин між суб’єктами господарювання, податкова політика, зміна потреб і поведінки покупців, розвиток нових форм торгівлі.

Торгівля це свого роду каталізатор змін, що відбуваються у виробництві та споживанні в умовах ринку. В Україні кількість торговельних підприємств, як оптових так і роздрібних, зростає з кожним роком.

Бухгалтерський облік торговельної діяльності завжди мав свої особливості порівняно з обліком інших видів діяльності. Сьогодні всі господарські операції торговельного підприємства – від купівлі товару до визначення фінансового результату - зазнали змін при відображенні в бухгалтерському обліку. Тому необхідно приділяти увагу до організації бухгалтерського обліку діяльності торговельних підприємств в умовах його реформування з метою забезпечення користувачів повною, достовірною та об’єктивною інформацією про фінансовий стан підприємства та результати його діяльності.

Саме це й обумовлює актуальність обраної теми дослідження.

Метою написання даної дипломної роботи є дослідження теоретичних питань щодо організації обліку товарів та торгових операцій.

Виходячи з поставленої мети, були поставлені слідуючи завдання:

дослідити теоретичні аспекти організації обліку і аудиту товарів;

надати загальну організаційно-економічну характеристику досліджує мого підприємства, проаналізувати стан основних показників його діяльності;

розглянути стан організації первинного, аналітичного і синтетичного обліку товарів на практиці;

запропонувати можливі напрямки удосконалення організації обліку і аудиту товарів.

Об’єктом дослідження було обрано Об’єднання “Сумипошта”.

Інформаційну базу роботи склали законодавчі та нормативні акти Верховної Ради і Кабінету Міністрів України, нормативні документи, які регламентують обіг товарів в Україні.

1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОРГНІЗАЦІЇ ОБЛІКУ І АУДИТУ ТОВАРІВ


1.1 Види і функції торгівлі


Важливим аспектом в організації торговельної справи є з'ясування функцій, що виконує торговельне підприємство.

Торговельна діяльність в Україні регулюється Законами України "Про підприємництво", "Про захист прав споживачів", "Про підприємства в Україні", "Про споживчу кооперацію", "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про забезпечення санітарного та епідеміологічного добробуту населення", "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності", Декретом КМУ "Про податок на промисел" та ін.

Відповідно до цих законодавчих актів суб'єкти підприємницької діяльності - юридичні особи для здійснення торговельної діяльності повинні мати: свідоцтво про державну реєстрацію; дозвіл на розміщення об'єкта торгівлі (рішення сесії місцевої ради народних депутатів) або договір оренди приміщення; ліцензії або їх копії, затверджені відповідним органом, який видав ліцензію; торговий патент на кожну торговельну точку - звичайний або пільговий залежно від асортименту або виду товару; квитанцію про сплату ринкового збору за торгівлю на території ринку у разі, якщо суб'єкт підприємницької діяльності проводить торгівлю не в стаціонарному приміщенні. Розмір ринкового збору встановлюється рішенням місцевої ради народних депутатів; відповідні документи на товар: накладні, сертифікат якості та інші документи, що підтверджують походження товару.

Торгівля - це складний механізм економічних відносин щодо доведення виробничих товарів по ринкових каналах від виробника до споживача. Виділяють оптову та роздрібну торгівлю.

На сьогодні виділяють основні види торгівельної діяльності (рис. 1.).


Рис. 1. Основні види торгівельної діяльності


Оптова торгівля здійснює зв'язок між промисловістю, роздрібною торгівлею та підприємствами громадського харчування. Це важлива складова частина внутрішньої торгівлі, велика галузь економіки.

Оптове підприємство або оптовик як окрема особистість - це той, хто купує у великій кількості товари і продає меншими партіями від свого імені, виконуючи в цей період функції зберігання і транспортування.

Оптова торгівля представляє собою продаж товару юридичним особам та індивідуальним підприємцям для наступного перепродажу або виробництва.

За такою ознакою, як форма розрахунків (безготівковий, готівковий), межа переходу оптової торгівлі до роздрібної досить хитка. Законодавчі органи намагаються її закріпити, для чого встановлюються граничні розміри розрахунків готівкою між юридичними особами. Послугами оптової торгівлі користуються у тому випадку, коли є велика кількість розрізнених виробників і споживачів.

Місце оптової торгівлі в системі суспільного виробництва розглядають в широкому і вузькому розумінні. В широкому розумінні оптовими вважаються операції, коли покупець з метою отримання торговельного прибутку купує товар не для власного споживання, а для перепродажу його іншому споживачу для подальшої переробки або для використання в якості засобів праці, а також просування по каналах обігу (роздрібна мережа). У вузькому розумінні поняття оптова торгівля відноситься лише до спеціалізованих організацій та установ, переважно зайнятих внутрішньою торгівлею. Близько 50 % всіх відвантажень матеріального виробництва проходить через подібні форми товарного обігу.

Унікальна позиція оптової ланки в каналах розподілу товарів робить її об'єктом постійних технологічних та економічних перебудов, пов'язаних зі змінами, що відбуваються як на стадії виробництва, так і в роздрібній торгівлі. Тому структура оптової торгівлі повинна бути особливо гнучкою, щоб відображати і концентрувати зміни в усіх сферах суспільного виробництва, що вносяться структурними зрушеннями і науково-технічними нововведеннями.

Оптова торгівля виконує цілий ряд різноманітних функцій. Основною її функцією є збут товарів великими партіями як підприємствам роздрібної торгівлі та громадського харчування, так і промисловим підприємствам для подальшої переробки. Друга її функція - активний вплив на збільшення обсягу виробництва, розширення асортименту та поліпшення якості товарів народного споживання.

Набір і характеристика цих функцій можуть залежати від виду товару, що продається, і від сфери діяльності оптової організації.

До основних функцій можна віднести:

1. Купівля, що включає наступні поняття:

- розмір складу. Кожен підприємець, що займається оптовою торгівлею, повинен мати оптовий склад, величину якого визначає самостійно залежно від своїх потреб;

- замовлення товару у виробника;

- купівля на розпродажах;

- розвантаження товарів, що надійшли;

- звітність.

Всі зазначені поняття повинні відображатись в звітності, оскільки оптовик повинен мати оперативні дані про місце, яке є в наявності на складі, дані про замовлені у виробників і придбані на розпродажах вантажі, про вантажі, які вже надійшли на склад і чекають розвантаження.

Всі п'ять понять взаємопов'язані. Від налагодженої роботи цього комплексу багато в чому залежить успіх роботи підприємства.

2. Продаж - функція, від якої залежить доходність оптової торгівлі. Основними її моментами є:

- вхідні замовлення. Вони збираються у відділі маркетингу і використовуються при складанні приблизних потреб в купівлі товарів і складських запасах, їх величині, сезонності тощо;

- складання розкладу;

- управління агентами з продажу;

- аналіз продажу.

3. Банківські операції.

4. Страхові операції.

5. Стратегічні позиції зв'язків з іншими організаціями: зв'язок з ринком споживання; здатність забезпечення інформацією виробників; фізичні, фінансові та інформаційні потоки.

6. Надання сервісних послуг.

На практиці оптове підприємство може надавати не всі без винятку послуги. Набір послуг може бути різним і змінюватись залежно від розміру підприємства та його спеціалізації. Для успішного функціонування в сучасних умовах оптові підприємства повинні звертати особливу увагу на розвиток бізнесу сервісів, управління інформацією, швидку реакцію на потреби споживачів, удосконалення управління складами.

Роздрібна торгівля це діяльність з продажу товарів громадянам або іншим споживачам для їх власного некомерційного використання незалежно від форми розрахунків.

Для здійснення роздрібної торгівлі продавець повинен мати необхідні приміщення, обладнання та інвентар, що забезпечують відповідно до вимог діючих стандартів збереження якості і безпечності товарів при їх зберіганні та реалізації в місцях продажу, належні умови торгівлі та можливість вибору товарів покупцями.

Торговельна мережа забезпечує можливість швидко, зручно, з мінімальними затратами сил і часу купувати потрібні товари і послуги в умовах вільного вибору з широкого асортименту, недалеко від місця проживання і роботи, в необхідній кількості.

До функцій роздрібної торговельної мережі відносять: закупівлю товарів; продаж товарів; транспортування товарів; зберігання товарів; прийняття ризику; інформування ринку, отримання інформації про ринок; підсортування, доведення товарів до товарного вигляду.

Таким чином, найважливіші функції торгівлі:

реалізація виробленої споживчої вартості (товарів);

доведення предметів споживання до споживачів. Виконуючи цю функцію, торгівля організовує просторове переміщення товарів від виробників до споживачів, здійснюючи при цьому ряд операцій по продовженню процесу виробництва у сфері обігу (транспортування, зберігання);

підтримка балансу між пропозицією та попитом з одночасним активним впливом на виробництво в частині об’єму та асортименту продукції, що випускається;

скорочення витрат обігу у сфері споживання шляхом удосконалення технології продаж, інформаційних послуг тощо;

функції, що обумовлені концепцією маркетингу: розробка товару, ринкові дослідження, організація розподілу, визначення ціни, створення служб сервісу тощо [25].

1.2 Оцінка товарів


Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про запаси, в тому числі і товари, і розкриття їх у фінансовій звітності викладені у П(С)БО 9 “Запаси” .

Згідно даного стандарту запаси включають в себе товари у вигляді матеріальних цінностей що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу.

Запаси можуть надходити на підприємство з різних джерел, серед яких: купівля у постачальника або придбання підзвітною особою, внесок до статутного капіталу, безоплатне надходження, виявлення лишків в результаті проведення інвентаризації тощо.

На підприємствах, які здійснюють продаж товарів, розмір запасу товарів значно впливає на рентабельність. Товари часто виступають основним поточним активом торговельного підприємства, а тому мають вплив на розмір власного капіталу.

Проблема визначення собівартості товарних запасів має важливе значення як для фінансового і податкового обліку, так і для прийняття управлінських рішень на торговельних підприємствах.

Оцінка товарів у поточному обліку ґрунтується на первісній вартості товарів. Вона змінюється залежно від джерел надходження.

Виділяють чотири категорії товарів залежно від форм розрахунків з постачальниками.

1) товари, вартість яких оплачено грошовими коштами,

2) товари, отримані в межах бартерних операцій;

3) товари, отримані підприємством безоплатно;

4) товари, отримані від засновників як внесок до статутного капіталу.

Такий розподіл необхідний, оскільки кожній категорії відповідає свій порядок формування первісної вартості [12].

Особливості визначення первісної вартості запасів залежно від джерел надходження наведені в таблиці 1.2.1.


Таблиця 1.2.1

Визначення первісної вартості запасів залежно від джерел надходження

№ з/п Джерела надходження Первісна вартість
1. Придбання за плату

Усі витрати, пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях, у т. ч. витрати на:

придбання, включаючи націнки постачальників,

відсотки за придбання у кредит, наданий постачальниками,

комісійні винагороди,

послуги товарних бірж,

митні збори і мита,

транспортування,

послуги сторонніх організацій за доставку тощо,

витрати на заготівлю,

на вантажно-розвантажувальні роботи;

страхування,

прямі матеріальні витрати,

прямі витрати на оплату праці,

інші прямі витрати підприємства на доробку і підвищення якості технічних характеристик запасів

2. Виробництво запасів Виробнича собівартість, яка визначається П(С)БО 16 "Витрати"
3. Внесок до статутного капіталу Узгоджена засновниками (учасниками) справедлива вартість
4. Безоплатне одержання Справедлива вартість
5. Обмін на подібні запаси Балансова вартість переданих запасів (якщо балансова вартість переданих запасів перевищує їх справедливу вартість, то первісною вартістю одержаних запасів є їх справедлива вартість)
6. Обмін на неподібні запаси Справедлива вартість переданих запасів, збільшена (зменшена) на суму грошових коштів або їх еквівалентів, яка була передана або одержана в процесі обміну

При цьому на порядок обліку впливають такі фактори: номенклатура товарів; склад витрат з придбання товарів і можливість прямого включення їх до первісної вартості; метод оцінки вибуття запасів; потреба в інформації щодо собівартості придбання товарів за кожною одиницею для управлінських цілей; автоматизація облікових робіт.

Торгова націнка включає в себе суму ПДВ в купівельній вартості товарів.

Товари в момент їх оприбуткування обліковуються за цінами, які включають в себе витрати, пов’язані з їх придбанням та доведенням до стану, придатного для продажу.

Не включаються до первісної вартості товарів :

понаднормові втрати і нестачі товарів,

проценти за користування позиками,

витрати на збут,

адміністративні витрати,

інформаційні, посередницькі послуги.

У П(С)БО 9 визначено, що одиницею бухгалтерського обліку запасів є їх найменування або однорідна група (вид). Для багатьох підприємств торгівлі характерним є широкий асортимент товарів, тому визначення повної собівартості придбання за кожним найменуванням є досить важким.

Облікові ціни, за якими проводиться оприбуткування і списання товарів, не можуть включати всі елементи фактичної собівартості придбання товарів, оскільки деякі витрати визначаються тільки по закінченні звітного періоду (наприклад, витрати на оплату праці осіб, зайнятих закупівлею товарів, транспортні витрати за рахунками, що пред'явлені до оплати в цілому за місяць).

Витрати на придбання товарів (крім ціни постачальника) можуть обліковуватись як за кожною одиницею товарів (однорідною групою), так і в цілому за товарними запасами.

Значне місце займають витрати на транспортування товарів. Як правило, в торговій мережі присутні декілька груп товарів, тому в кінці звітного періоду витрати повинні бути розподілені.

Виділяють наступні методи розподілу транспортних витрат:

1) метод прямого розподілу.

2) метод розподілу за середнім відсотком.

Суть прямого методу розподілу транспортних витрат виходить із самої назви і полягає у прямому розподілі цих витрат між одиницями придбаного товару у вартісному або кількісному, або у ваговому співвідношенні.

Метод розподілу транспортних витрат за середнім відсотком передбачає визначення відсоткового співвідношення всіх транспортних витрат звітного періоду до всієї вартості товарів, що були здійснені в такому звітному періоді. Таке списання транспортних витрат є своєрідним коригуванням собівартості проданих товарів.

Слід зазначити, що застосування методу середнього відсотку не передбачає розподілу транспортних витрат безпосередньо при одержанні товару, як це здійснюється при застосуванні методу прямого розподілу. Протягом звітного періоду транспортні витрати накопичуються окремо на відповідних субрахунках. Розрахунок суми транспортних витрат, що підлягають списанню у складі собівартості проданих товарів, здійснюється за підсумками звітного періоду.

Співвідношенням усіх транспортних витрат звітного періоду і вартості усіх товарів, що були придбані на підприємстві у звітному періоду, визначається середній відсоток транспортних витрат (% ТЗВ):


% ТЗВ = [ (Сальдо по рах.28/ТЗВ + Дебетовий оборот по рах.28/ТЗВ) / (Сальдо по рах28 + Дебетовий оборот по рах.28)] х 100 %.


Визначивши величину середнього відсотка транспортних витрат, можна знайти суму транспортних витрат, які відносяться до складу первісної вартості проданих товарів:


Кредитовий оборот по рах.28/ТЗВ = Кредитовий оборот по рах.281 х ТЗВ х 100 %.

Потім визначається сума транспортних витрат, що припадають на залишок товарів.

Для підприємств роздрібної торгівлі розрахунок транспортних витрат, які відносяться до первісної вартості товарів, здійснюються із застосуванням купівельної вартості товарів, тобто без урахування суми торгової націнки.

Якщо товар було доставлено власними силами, то всі витрати, понесені у зв'язку з такою доставкою, повинні бути відображені у складі первісної вартості придбаних товарів.

При безоплатному одержанні товарів усі витрати, пов'язані з доставкою товарів, включаються до витрат діяльності.

Приватне підприємство для доставки конкретної партії товару від іншого постачальника оплачує транспортні послуги сторонній організації. Транспортні витрати включаються до собівартості товару та обліковуються на рахунку 281 "Товари на складі". В міру реалізації товару витрати відносяться на собівартість реалізованих товарів з відображенням на результатах фінансової діяльності, а залишки товарів обліковуються за ціною придбання з включенням транспортних витрат.

У відповідності до П(С)БО 9 "Запаси", придбані запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Первісна вартість товарів, придбаних за плату, є собівартістю товарів, в яку включено фактичні транспортні та інші витрати, пов'язані з придбанням товарів. Цей метод включення фактичних транспортних витрат до ціни конкретного товару звільняє від необхідності ведення розрахунку транспортних витрат на реалізовані товари за місяць та на залишок товарів на початок наступного місяця. На практиці бувають випадки, коли надходження в бухгалтерію підтверджуючих документів на різні послуги, що входять до собівартості товарів, часто не співпадає в часі.

1.3 Порядок проведення аудиту товарів


Основою господарської діяльності підприємств є матеріальні цінності. Аудит доцільно розпочинати з інвентаризації та перевірки виконання угод постачальників і покупців. Важливе значення має правильний вибір об’єктів інвентаризації. Вивчають організацію укладання договорів про матеріальну відповідальність, стан складського господарства, розміщення товарно-матеріальних цінностей, дотримання правил зберігання їх та охорону. При інвентаризації перевіряють також ваговимірювальні прилади з метою встановлення строків клеймування їх та перевірки відповідними спеціалістами.

Слід визначити наявність у клієнтів нормативних актів, норм витрачання сировини і матеріалів на виробництво, товарно-транспортних накладних, рахунків та інших первинних документів на перевезення матеріальних цінностей, оприбуткування і витрачання їх тощо.

Важливо правильно визначити об’єкти аудиту. Це - приймання цінностей за кількістю і якістю, зберігання, брак і псування їх, норми витрачання на виробництво, малоцінні та швидкозношувані предмети, бухгалтерський облік, звітність, первинні документи тощо.

При аудиті матеріальних цінностей застосовують способи і прийоми вивчення первинних документів, які забезпечують максимальний ефект і дають можливість зробити обґрунтовані висновки.

Прийоми і способи перевірки бухгалтерських даних поділяють на загальні та часткові, які тісно взаємопов’язані.

Контрольні порівняння фактичних залишків товарів з даними наступної інвентаризації, надходженням та документальним витрачанням їх доцільно використовувати тоді, коли аудитор має відомості про такі порушення:

- дописування товарно-матеріальних цінностей в інвентаризаційних описах з метою приховування нестач до початку проведення інвентаризацій;

- вказівки про зниження порівняно з фактичним залишку певного товару в інвентаризаційному опису на початок звітного періоду для вуалювання надлишків;

- реалізацію так званих інших товарів, не відображених у прибуткових документах;

- навмисне завищення цін на товари, які відпускались за документами на інші цілі.

Контрольні порівняння здійснюється таким чином: до залишку товару відповідного найменування, зазначеного в інвентаризаційному опису, що складений до початку облікового періоду, додають кількість облікових одиниць цього товару, який надійшов протягом періоду, що перевіряється, і віднімають кількість його одиниць, зафіксованих у видаткових документах. Отримана величина показує максимально можливий залишок цього товару на кінець інвентаризаційного періоду. Дані про максимально можливу кількість товару порівнюють з фактично виявленими залишками за встановленою формою.

Відомо, що в нормальних умовах фактична кількість товару не може перевищувати його максимально можливий залишок. Перевищення дає підстави для відповідних висновків про зловживання.

Слід зазначити, що за прибутковими і видатковими документами кількісний облік матеріальних цінностей відновлюється повністю. Це дає змогу простежити рух кожного окремого товару. Відновлення кількісного обліку за суттю близьке до контрольного порівняння. Проте воно можливе лише тоді, коли всі видаткові операції підприємства документуються. Якщо ж вони не документуються або документуються частково, про відновлення кількісного обліку не може бути й мови. В таких випадках слід робити контрольні порівняння. За допомогою відновлення кількісного обліку завжди і повно встановлюють рух усіх матеріальних цінностей. Тому дані про реалізацію “сторонніх товарів” товарів, дописаних в описах залишків, у таких випадках є повними.

Рух матеріальних цінностей і грошових засобів аналізують у тих випадках, коли є відомості про те, що у клієнта, в якого всі операції документуються, трапляються кражі та інші негативні явища, але при інвентаризації нестач або лишків не виявлено. Аналізуючи рух матеріальних цінностей і грошових засобів, можна викрити підробки в документах по операціях про витрачання товарів, зокрема необґрунтоване завищення цін.

При аудиті наявності матеріальних цінностей, які за документами не надходили на підприємство доцільно складати таблицю їхнього руху по днях.

Важливий спосіб бухгалтерської перевірки – порівняння даних прибутково-видаткових документів, що безпосередньо відображають рух матеріальних цінностей з даними інших документів, які фіксують ті самі операції, але в інших аспектах. Його застосовують тоді, коли є підозра, що при здійсненні деяких господарських операцій були допущені порушення, а документально ці операції зафіксовано правильно. Досвід показує, що найчастіше крадіжки коштів і матеріальних цінностей вуалюють відповідними документами, які безпосередньо пов’язані з виплатою грошей, витрачанням матеріальних цінностей.

Використовують також такі прийоми і способи, як порівняння документів, що безпосередньо відображають надходження і витрачання матеріальних цінностей, з даними документів, якими оформлені інші операції, зумовлені першою операцією; даних про переміщення матеріальних цінностей з даними про тару, в якій вони перевозились; дані бухгалтерського обліку з даними оперативного обліку, книги касира-операціоніста з даними касових чеків і контрольних стрічок касового апарату; перевірка фактичного виконання робіт в натуральних показниках, оплачених за грошовими документами; перевірка об’єктивної можливості виконання операцій, відображених у документах.

Безпосередній огляд бухгалтерських документів здійснюють для перевірки правильності арифметичних підрахунків в них, правильного оформлення тощо.

Порівнюються дані бухгалтерського обліку з даними оперативного обліку. Відомості оперативного обліку не можуть бути підставою для облікових записів, тому аудитори їх не використовують.


Послідовність аудиту товарів розглянемо на схемі (рис.2).


Інвентаризація товарів і тари

Організація бухгалтерського обліку товарів на підприємстві (на прикладі Об’єднання "Сумипошта")


Організація бухгалтерського обліку товарів на підприємстві (на прикладі Об’єднання "Сумипошта")


Організація бухгалтерського обліку товарів на підприємстві (на прикладі Об’єднання "Сумипошта")Організація бухгалтерського обліку товарів на підприємстві (на прикладі Об’єднання "Сумипошта")


Організація бухгалтерського обліку товарів на підприємстві (на прикладі Об’єднання "Сумипошта")Організація бухгалтерського обліку товарів на підприємстві (на прикладі Об’єднання "Сумипошта")


Організація бухгалтерського обліку товарів на підприємстві (на прикладі Об’єднання "Сумипошта")Організація бухгалтерського обліку товарів на підприємстві (на прикладі Об’єднання "Сумипошта")


Організація бухгалтерського обліку товарів на підприємстві (на прикладі Об’єднання "Сумипошта")


Організація бухгалтерського обліку товарів на підприємстві (на прикладі Об’єднання "Сумипошта")


Організація бухгалтерського обліку товарів на підприємстві (на прикладі Об’єднання "Сумипошта")


Організація бухгалтерського обліку товарів на підприємстві (на прикладі Об’єднання "Сумипошта")


Організація бухгалтерського обліку товарів на підприємстві (на прикладі Об’єднання "Сумипошта")


Організація бухгалтерського обліку товарів на підприємстві (на прикладі Об’єднання "Сумипошта")


Організація бухгалтерського обліку товарів на підприємстві (на прикладі Об’єднання "Сумипошта")

Організація бухгалтерського обліку товарів на підприємстві (на прикладі Об’єднання "Сумипошта")Організація бухгалтерського обліку товарів на підприємстві (на прикладі Об’єднання "Сумипошта")


Організація бухгалтерського обліку товарів на підприємстві (на прикладі Об’єднання "Сумипошта")Організація бухгалтерського обліку товарів на підприємстві (на прикладі Об’єднання "Сумипошта")


Організація бухгалтерського обліку товарів на підприємстві (на прикладі Об’єднання "Сумипошта")Організація бухгалтерського обліку товарів на підприємстві (на прикладі Об’єднання "Сумипошта")

Організація бухгалтерського обліку товарів на підприємстві (на прикладі Об’єднання "Сумипошта")Організація бухгалтерського обліку товарів на підприємстві (на прикладі Об’єднання "Сумипошта")

Організація бухгалтерського обліку товарів на підприємстві (на прикладі Об’єднання "Сумипошта")


Рис.2. Схема послідовності проведення аудиту товарів.

2. ОРГАНІЗАЦІЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ТОВАРІВ НА ПІДПРИЄМСТВІ


2.1 Загальна організаційно-економічна характеристика підприємства


Об’єднання “Сумипошта” є некомерційною організацією з правом здійснення торгівельної діяльності. Об’єднання “Сумипошта” володіє майновими і немайновими правами, є власником майна, переданого учасниками, а також отриманого на законодавчих основах від інших осіб. Майно Об’єднання “Сумипошта” представлене основними і оборотними коштами.

Об’єднання “Сумипошта” займається торгівельною діяльністю, має склади, здійснює оптову торгівлю, має магазин та розвинену мережу кіосків, через які здійснюється роздрібна торгівля.

На підприємстві ведеться бухгалтерський облік згідно облікової політики, рішення відносно якої приймає керівник, як особа, що відповідає за організацію бухгалтерського обліку на підприємстві. При цьому проект облікової політики розробляє фінансова група.

Облікова політика Об’єднання “Сумипошта” включає дві основні сторони: методичну (засоби оцінки майна та зобов’язань, способи нарахування амортизації по різним видам майна, методи оцінки незавершеного виробництва, методи визначення резервів) та технічну (форма ведення бухгалтерського обліку).

Організація бухгалтерського обліку на підприємстві здійснюється на підставі наказу про організацію обліку – бухгалтерського та податкового.

Об’єднання “Сумипошта” є платником відповідних податків і зборів на загальних підставах у відповідності із Закон України “Про систему оподаткування” та іншими законодавчими актами регулюючими порядок нарахування та сплати відповідних податків і зборів.

Так, Об’єднання “Сумипошта” є платником: податку на прибуток, ПДВ, земельного податку, збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водою для потреб гідроенергетики, комунального податку, податку з власників транспортних засобів, прибуткового податку, збору за забруднення навколишнього середовища, збору на соціальне страхування на випадок безробіття, збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, збору у фонд державного соціального страхування, податку з власників транспортних засобів.


Таблиця 2.1.1

Основні фінансово-економічні показники діяльності Об’єднання “Сумипошта”

Статті балансу 2008 р. 2009 р.
1. Основні засоби та інші необоротні активи 23 560 29 784
2. Запаси, в т.ч. товари 203 950 155 444

3. Грошові кошти, розрахунки та інші активи,

у т.ч.

21 349 164 037
розрахунки та інші активи 21 349 164 037
4. Збитки минулих років 133 851 133 851
Баланс 382 710 483 116
1. Джерела власних засобів 40 000 329 661
2. Розрахунки та інші пасиви 342 710 153 455
Баланс 382 710 483 116

Фінансовий стан підприємства - комплексне поняття, що характеризується системою показників що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів підприємства. Основним джерелом інформації для аналізу фінансового стану підприємства є Баланс (табл.. 2.1.1).

Фінансові коефіцієнти являють собою відносні показники фінансового стану підприємства (табл.2.1.2.).

Таблиця 2.1.2

Аналіз фінансових коефіцієнтів фінансового стану Об’єднання “Сумипошта” за 2008 – 2009 рр.

Коефіцієнти Обмеження 2008 р 2009 р Зміна
1. Автономії >0,5 0,1045 0,6824 0,5778
2. Співвідношення позикових і власних коштів <1 8,5677 0,4655 -8,1022
3. Співвідношення мобільних і іммобілізованих коштів - 9,5630 10,7266 1,1637
4. Маневреності 0,5 0,4110 0,9097 0,4986
5. Забезпеченості запасів і витрат >0,6 0,0806 1,9292 1,8486
6. Майна виробничого призначення >0,5 0,5191 0,3194 -0,2006
7. Абсолютної ліквідності 0,2 - 0,7 0,0020 0,0319 0,0299
8. Ліквідності >1 0,0507 0,5822 0,5315
9. Покриття >2 0,6459 1,5952 0,9493

За даними аналізу видно, що частка майна сформованого за рахунок власних джерел збільшилася з 10.45% до 68.24%, що відбулося за рахунок відображення в балансі прибутку. Це говорить про те, що ризик кредиторів невисокий, тому що реалізувавши половину майна, сформованого за рахунок власних коштів, підприємство зможе погасити свої боргові зобов'язання.

Коефіцієнт автономії доповнюється співвідношенням позикових і власних засобів, високий показник якого (8.5667) говорить про те, що велика частина діяльності підприємства фінансувалася за рахунок позикових засобів.

Високий показник співвідношення мобільних і іммобілізованих засобів (9.5630) а також його ріст (+1.1637) позитивно характеризують дане підприємство, показуючи істотну перевагу мобільних засобів.

Для визначення того яка частина власних засобів вкладена в найбільш ліквідні активи, використовується коефіцієнт маневреності. З аналізу видно, що якщо на початку періоду активи формувалися в основному за рахунок позикових засобів, то наприкінці періоду джерелом їхнього формування більш ніж на 90% сталі власні засоби.

Коефіцієнт забезпеченості запасів і витрат досяг наприкінці періоду рівня (1.9292), що задовольняє обмеженню, що зв'язано як видно з балансу насамперед з одержанням прибутку від виконаних робіт.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності визначається відношенням коштів і швидкореалізуємих цінних паперів до поточного зобов'язанням підприємства. У плині періоду відбулося збільшення цього коефіцієнта (з 0.020 до 0.319). Це говорить про те,

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту

Похожие рефераты: