Xreferat.com » Рефераты по бухгалтерскому учету и аудиту » Облік витрат на підприємстві

Облік витрат на підприємстві

Размещено на /

Міністерство освіти і науки України

Ковельський промислово-економічний коледж ЛНТУ


Курсова робота

з дисципліни « Бухгалтерський облік»

на тему:

«Облік витрат на підприємстві»

виконана на матеріалах підприємства

«ВКФ «Ковель»»


Виконала:

Дубенюк Н.С.


Перевірила:

Михалевич С.Г


Ковель

2010 р.

Зміст


Вступ

1. Економіко-організаційна характеристика підприємства

2. Розгляд нормативно-правових актів

3. Сутність витрат та їх класифікація

4. Облік виробничих витрат

5. Склад та облік операційних витрат

6. Облік фінансових витрат та інвестиційної діяльності

7. Облік витрат за економічними елементами та статтями калькуляції

8. Методи обліку витрат

9. Відображення витрат в облікових регістрах та звітності

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

витрати облік звітність контроль

В умовах ринкової економіки бухгалтерський облік є особливо важливою функцією ефективного управління виробничими і комерційними структурами, знаряддям контролю за раціональним і економічним використанням ресурсів з метою досягнення комерційного успіху і виконання фінансових обов’язків перед державою.

На відміну від інших видів обліків, бухгалтерський облік забезпечує суцільну реєстрацію усіх господарських процесів на підставі документів первинного обліку. Облік є одним з найважливіших засобів отримання інформації і основою раціонального управління.

Основний фінансовий результат діяльності підприємства – це прибуток, який є основою і джерелом засобів для подальшого його розвитку. Підвищити прибуток можна, збільшуючи обсяги виробництва або ціни на продукцію. Тому в системі розвитку підприємства в умовах значних економічних обмежень підвищення фінансового результату безпосередньо зв’язано зі зниженням витрат.

Чітка побудова бухгалтерського обліку підвищує роль його як основного засобу контролю за додержанням режиму економії і комерційного успіху в усіх підприємствах.

Важливе значення відіграє науково-обґрунтований бухгалтерський облік витрат, що формує інформацію про використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, собівартості виробництва і реалізації, а в кінцевому результаті показники ефективності роботи підприємств і об’єднань.

Важливим показником, який характеризує діяльність промислового підприємства є собівартість. Собівартість — це поточні витрати на виробництво і реалізацію продукції в грошовому вираженні.

Проблема зменшення витрат на підприємстві, відповідно собівартості, що веде до підвищення прибутку, завжди була і буде на першому місці. Кінцева мета будь-якої діяльності - одержання прибутку. А для визначення кінцевого результату прибутку необхідно вести облік і аналіз витрат.

Витрати – це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язання, які призводять до зменшення власного капіталу.

Облік витрат - це сукупність свідомих дій, спрямованих на відображення операцій, що відбуваються на підприємстві протягом певного тимчасового періоду процесів постачання, виробництва і реалізації продуктів його праці за допомогою їх (процесів) кількісного вимірювання (в натуральних і вартісних показниках), реєстрації, групування і аналізу в розрізах, що формують собівартість готової продукції.

Проблеми пов’язані з термінології, організації та методики обліку витрат є предметом дискусії багатьох науковців. Тому питання пов’язані з обліком витрат є не до кінця розкритими і потребують детальнішого вивчення.

Ці всі фактори підкреслюють актуальність обліку витрат.

Мета написання даної роботи полягає в з’ясовані сучасної природи витрат діяльності підприємства в умовах ринкової економіки, обґрунтування теоретичних і методичних положень щодо удосконалення системи їх обліку, аналізу та контролю.

1. Економіко-організаційна характеристика підприємства


Повна назва підприємства – Товариство з Обмеженою Відповідальністю Виробничо-комерційна Фірма «Ковель» (надалі ВКФ «Ковель»).

ВКФ «Ковель» охоплює в собі:

- контору, де працюють штатні працівники;

- швейний відділ;

- механічний цех;

- склад;

Підприємство є юридичною особою, здійснює свою діяльність на основі повного господарського розрахунку і самофінансування.

Згідно Статуту ВКФ «Ковель», основними цілями і напрямами діяльності підприємства є:

- виробництво і реалізація продукції легкої промисловості;

- проведення торгово-закупівельних операцій.

Основною діяльністю ВКФ «Ковель» є виробництво та реалізація продукції легкої промисловості ( одяг, пальта, спецодяг). По сумісництву підприємство отримує прибуток від діяльності магазину, що розташований на території фірми.

Підприємство має право самостійно здійснювати зовнішньоекономічну діяльність відповідно до діючого законодавства.

Джерелом формування фінансових ресурсів є прибуток , амортизаційні відрахування, а також інші надходження.

З метою організації бухгалтерського обліку на підприємстві розроблений та затверджений наказ про облікову політику (додаток 1). Згідно цього наказу на підприємстві:

- амортизація малоцінних необоротних активів здійснюється при відпуску їх в експлуатацію за нормою амортизації 50 %;

- оцінку запасів (матеріалів, сировини, палива), комплектуючих виробів і напівфабрикатів при відпуск у виробництво чи у іншому вибутті здійснювати за ідентифікованою собівартістю;

- заробітна плата нараховується: -за штатним розписом по окладах – для інженерно-технічних працівників і службовців; по окладах і годинних тарифних ставках – робітникам інших професій

- за відрядними розцінками – для робітників основного виробництва – пошивочний і розкрійні цехи;

- встановити попередільний метод обліку витрат;

- на рахунку 23 «Виробництво» вести слідуючи субрахунки 231 «Основне виробництво», 232 «Допоміжне виробництво»;

- резерв сумнівних боргів не формується;

- для узагальнення інформації про витрати підприємства за елементами на застосовувати бухгалтерські рахунки класу 8 Плану рахунків.

- податковий облік вести згідно із законодавством України.

Для економічної характеристики ВКФ «Ковель» у таблиці 1.1 наведені основні показники фінансово-господарської діяльності підприємства за 2007-2009 роки.


Таблиця 1.1

Економічні показники 2007 2008 2009 Відхилення 2010 р. від





2008 2009





Абс. Від.% Абс. Від.%

2 3 4 5 6 7 8 9
2 Дохід від реалізації продукції (без ПДВ) тис.грн. 13285,3 144335 10587 -2698,3 79 -3848 73
3 Собівартість реалізованих товарів, тис. грн. 11092,4 12699 9385 -1707.4 85 -3314 74
4 Валовий прибуток 2170,9 1694 1050 -1120,9 48 -644 62
5 Інші операційні доходи, тис. грн. 13263,5 13677 12669 -5945 96 -1008 93
6 Інші операційні витрати, тис. грн. 13373,2 13647 12226 -1147,2 91 -1421 90
7 Фінансовий результат від операційної діяльності, тис. грн. 758,6 360 98 -660,6 13 -262

27


8 Інші доходи, тис. грн. 177,6 213 34 -143,6 19 -179 16
9 Інші витрати, тис. грн. 166,3 258 77 -89,3 46 -181 30

2 3 4 5 6 7 8 9
10 Фінансовий результат від звичайної діяльності, тис. грн. 965,0 637 545 -420 56 -92 86
11 Чистий прибуток, тис. грн. 723,7 478 409 -314 57 -69 86
12 Разом - - - -14247 - -11018 -

Із таблиці 1.1 випливає, що за ці останні 3 роки фінансово-господарська діяльність підприємства спадає. Витрати, які пов’язані із діяльністю підприємства також спадають. Дана ситуація доказує, що економіка криза торкнулась не лише України, а й країни Європи. Тому, що діяльність ВКФ «Ковель» спирається на укладанні договорів-замовлення із закордонними підприємствами.

Оцінку динаміки загального обсягу витрат та їх структури можна зробити за результатами загального аналізу ( табл. 1.2).

На рівень прибутку від реалізації продукції впливає такий чинник, як зміна показника собівартості продукції. Надпланове зниження собівартості реалізованої продукції дозволяє одержати додатковий прибуток, що дорівнює розміру сумі зниження собівартості.

Таблиця 1.2

Динаміка витрат ВКФ «Ковель» за період 2007-2009 р.

Показники Факт за Відхилення 2009 р. від


2007 2008 2009 2007 2008
1 2 3 4 5 6 7
1 Дохід від реалізації продукції (без ПДВ) тис. грн. 13285,3 14435 10587 -2698,3 -3848
2 Собівартість реалізованої продукції, тис. грн. 11092,4 12699 9385 -1707,4 -3314
3 Чистий прибуток, тис. грн. 723,4 478 409 -314,7 -69
4 Витрати на 1 грн. реалізованої продукції, тис. грн. 0,83 0,88 0,89 0,06 0,01
5 Витрати на 1 грн. чистого прибутку, тис. грн. 15,3 26,6 22,9 7,6 -3,7

Аналізуючи таблицю 1.2 видно, що зменшення собівартості в 2009 р. порівняно з 2007р. на 1707,4 тис. грн. призвело до зменшення чистого прибутку на 314,7 тис. грн. Наслідком цього є збільшення витрат на 1 грн. реалізованої продукції на 0,06 тис. грн. та збільшення витрат на 1 грн. чистого прибутку (7,6 тис. грн.). Та сама ситуація проглядається порівнюючи з 2008 р. Собівартість зменшилась на 3314 тис. грн., що призвело до зменшення чистого прибутку на 69 тис. грн. Наслідком цього стало незначне збільшення витрат на 1 грн. реалізованої продукції на 0,01 тис. грн. та зменшення витрат на 1 грн. чистого прибутку на 3,7 тис. грн.

Проте ми не можемо стверджувати, що зниження собівартості обов’язково призведе до збільшення чистого прибутку.

Для прийняття управлінських рішень щодо витрат підприємства результатів загального аналізу недостатньо. Отож, в період розбудови ринкової економіки досить актуальним є результат факторного аналізу.

Під факторним аналізом розуміють методику комплексного системного вивчення і вимірювання впливу факторів на величину результативних показників.

На підставі даних таблиці 1.3 проаналізуємо вплив розміру витрат ВКФ «Ковель» на зміну розміру чистого прибутку.


Таблиця 1.3

Витрати і прибуток діяльності ВКФ «Ковель» за період 2008-2009 роки (тис. грн.)

Показники 2008 2009 Зміни
1 2 3 4 5
1 Дохід від реалізації продукції без урахування ПДВ 14435 10587 -3848
2 Собівартість реалізованої продукції 12699 9385 -3314
3 Адміністративні витрати 1131 1264 133
4 Витрати на збут 233 131 -102
5 Інші операційні витрати 13647 12226 -1421
6 Фінансові доходи 322 490 168
7 Фінансові витрати - - -
8 Податок на прибуток 159 136 -23
9 Чистий прибуток 478 409 -69

З даних таблиці 1.3 ми бачимо всі витрати діяльності ВКФ «Ковель» зменшились. Тому чистий прибуток зменшений, але за рахунок фінансових доходів на незначну суму.

Отже, проаналізувавши таблиці 1.1, 1.2, 1.3 ми побачили що ситуація з прибутком підприємства ВКФ «Ковель» дещо не стабільна. За останні 3 роки собівартість разом із тим чистий прибуток спадає ( графік 1.1 (додаток4)).


2. Розгляд нормативно-правових актів


Організаційно-правовою основою формування витрат підприємства є законодавчі акти та нормативні положення, зокрема:

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» №996 від 19.07.1999р.[1] є базовим законом в сфері бухгалтерського обліку. Цей Закон визначає правові принципи регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку а складання фінансової звітності.

Закон України «Про оподаткування прибутку підприємства» № 283/97-ВР від 22.05.1997р [2]. Містить основні принципи формування собівартості продукції.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» затверджене Міністерством фінансів України від 31.12.1999р. №318 [3]. Визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та розкриття її у фінансовій звітності.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» затверджений наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999р. №87 [4]. Містить трактування терміну «витрати».

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 «Баланс» затверджений наказом Міністерства України від 31.03.1999р. №87[5]. Розкриває зміст статей Балансу, в тому числі і статей обліку витрат у незавершеному виробництві.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999р. №87.[6] Містить загальні вимоги до розкриття статей звіту про фінансові результати, в тому числі і статей обліку витрат.

7. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 31 «Фінансові витрати» затверджене наказом Міністерства фінансів України від 28.04.2006 №415[7]. Визначає методологічні засади формування в обліку інформації про фінансові витрати та її розкриття у фінансовій звітності.

8.«План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств та організацій» затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999р. №291.[8]

9. «Інструкція про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій» затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999р. № 291.[9] Дана інструкція встановлює призначення і порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку для узагальнення інформації методом подвійного запису про витрати підприємства.

10. Наказ Міністерства фінансів України від 29.12.2000р. № 356 « Про методичні рекомендації по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку».[10] Визначає облікові регістри обліку витрат та порядок їх заповнення.

11. Методичні рекомендації з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості, затверджені наказом Державного комітету промислової політики України від 2.02.2001 р. № 47[11]. Визначають порядок планування, ведення обліку і калькулювання виробничої продукції, робіт і послуг промислового характеру як на промислових підприємствах, так і в непромислових організаціях, які випускають готові вироби, незалежно від форм власності і господарювання.

12. Методичні рекомендації з формування складу витрат та порядку їх планування в торгівельній діяльності, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 22.05.2002р. № 145[12]. Містить трактування витрат.


3. Сутність витрат та їх класифікація


Витрати в бухгалтерському розумінні відрізняються від витрат в економічному тлумаченні. Як загальноекономічна категорія витрати характеризуються використанням різних речовин і сил природи в процесі господарювання. Під економічними витратами розуміють «затрати втрачених можливостей», тобто суму грошей, яку можна отримати при найбільш вигідному з усіх можливих альтернативних варіантів використання ресурсів. Таким чином, економічні витрати будь-якого ресурсу, обраного для виробництва продукції, дорівнює його вартості за найкращого з усіх можливих варіантів використання. Поняття економічних витрат обумовлене обмеженістю ресурсів порівняно з кількістю варіантів їх використання. З бухгалтерської точки зору, витрати – це тількі конкретні витрати ресурсів.[13; c.622]

Економічне розуміння витрат базується на проблемі обмеженості ресурсів і можливості їхнього альтернативного використання

З позицій бухгалтерського підходу до виробничих витрат варто відносити всі реальні, фактичні витрати, що здійснюються в грошовій формі. Такими можуть бути: заробітна плата робітників; плата за оренду будинків, споруджень, верстатів, устаткування; оплата транспортних витрат; оплата послуг банків, страхових компаній і т.д. З позицій економічного підходу до витрат виробництва варто відносити не тільки фактичні витрати, здійснювані в грошовій формі, але і не оплачувані фірмою витрати, витрати, пов'язані з упущеною можливістю самого оптимального застосування своїх ресурсів.

І бухгалтери, і економісти включають у свої розрахунки фактичні витрати (заробітна плата робітників, оклади службовців, оренда приміщень та вартість матеріалів). Для бухгалтерів фактичні витрати важливі, оскільки вони включають прямі виплати підприємства іншим юридичним особам, з якими воно має справу. Ці витрати повинні знати і економісти, фактичні витрати це ті кошти, які могли би бути використанні десь в іншому місці з більшою ефективністю. [14; с. 188]

Національні стандарти бухгалтерського обліку П(С)БО 1[4] та П(С)БО 16[3] визначають витрати як зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення власного капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками). В даному визначенні сутність витрат виражається не через їх економічну природу, а через наслідки операцій з активами та капіталом для фінансово-майнового стану підприємства.

Нашкерська В.Г. дає таке визначення витрат:

Витрати - це процес споживання або використання матеріалів, товарів, робіт і послуг в процесі одержання доходу. Здійснення витрат прямо або опосередковано пов'язується з процесами виробництва та реалізації продукції. Витрати визнаються при зменшенні активів або при зро­станні зобов'язань, внаслідок яких відбувається зменшення власного капіталу (за винятком випадків вилучення капіталу власниками) за умови їх достовірної оцінки [15; с. 20].

Згідно Методичних рекомендацій з формування складу витрат та порядку їх планування в торгівельній діяльності, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 22.05.2002р. № 145[12] поточні витрати підприємства - це грошове відбиття витрат живої та уречевленої праці на здійснення поточної торговельно-виробничої діяльності підприємства, що за натурально - речовим складом становлять спожиту частину матеріальних, нематеріальних трудових та фінансових ресурсів.

Для обліку витрат важливим є їх класифікація.

Витрати підприємства можна класифікувати за різними ознаками.

Необхідність виділення різних класифікацій витрат зростає з ускладненням господарської діяльності підприємства.

За класифікацією витрат, яку пропонує Бутинець Ф.Ф.[13;с.623] у табл. 3.1


Таблиця 3.1 Класифікація витрат

Ознаки класифікації Група витрат
1 2
За відношенням до виробничого процесу

Основні витрати

Накладні витрати

За відношенням до обсягів виробництва

Постійні витрати

Змінні витрати

За єдністю складу

Одноелементні витрати

Комплексні витрати

За способом включення до собівартості

Прямі витрати

Непрямі витрати

За доцільністю

Продуктивні витрати

Непродуктивні витрати

За економічними елементами

Матеріальні витрати

Витрати на оплату праці

Відрахування на соціальні заходи

Амортизація

Інші операційні витрати

За статтями калькуляцій Підприємство самостійно обирає статті калькуляції
За видами діяльності

Витрати звичайної діяльності (витрати операційної, фінансової, інвестиційної діяльностей)

Витрати надзвичайної діяльності


До основних відносяться витрати, безпосередньо повязані з виробничим процесом виготовлення продукції (виконання робіт, надання послуг). У будь-якому виробництві вони складають найважливішу частин витрат. Накладні витрати повязані з організацією, обслуговуванням виробництва та управління ним.

За відношенням до обсягів виробництва витрат поділяються на змінні та постійні.

Змінними називаються витрати, величина яких змінюється пропорційно зміні обсягу виробництва. Звідси розмір цих витрат на кожну одиницю продукції незмінним. До постійних відносяться витрати. велечина яких не змінюється або майже не змінюється (умовно-постійні витрати) при зміні обсягу виробництва.

За єдністю складу витрат можуть бути одноелементними або комплексними.

Одноелементні витрати включають економічно однорідні витрати, які не поділяються на різні компоненти. На цьому принципі побудована класифікація витрат за економічними елементами. Комплексні витрати складаються з декількох економічних елементів. Характерним прикладом статті комплексних витрат є загальновиробничі витрати.

За способом включення до собівартості окремих видів продукції витрати поділяються прямі та непрямі.

Витрати на виробництво конкретного виду продукції, які безпосередньо включаються до її собівартості економічно доцільним шляхом, тобто на підставі первинних документів без додаткового розподілу називаються прямими. Непрямі витрати – це витрати на виробництво, Які не можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного обєкту витрат економічно доцільним шляхом, а тому потребують розподілу.

За доцільністю витрачання виділяють продуктивні витрати, до яких відносяться виправдані або доцільно для даного виробництва витрати. Відповідно, до непродуктивних відносяться витрати, що виникають з причин, які свідчать про недоліки в технології та організації виробництва.

Організація обліку витрат за економічними елементами мас велике значення для складання фінансової звітності та проведення економічного аналізу. Перелік калькуляційних статей встановлюється підприємством самостійно виходячи з особливостей технології та організації виробництва. На його основі складаються форми калькуляційних розрахунків, кошторисів та внутрішньої звітності.

Залежно від видів діяльності всі витрати можна розподілити на дві великі групи: витрати, які виникають у процесі звичайної діяльності, та витрати, які виникають внаслідок надзвичайних подій. В свою чергу витрати, що виникають в процесі звичайної діяльності, можна розподілити на витрати від операційної (основної та іншої), інвестиційної, фінансової діяльностей.

Отже, розглянувши поняття „витрат" в нормативних джерелах та в спеціальній літературі, ми бачимо, що різні автори трактуючи це поняття, не розкривають всіх його аспектів, не враховують всіх особливостей функціонування підприємства як самостійного суб'єкта господарювання. Так, при визначенні економічної сутності витрат необхідно враховувати вище перераховані недоліки, знайти єдине найбільш повне тлумачення, що в кінцевому результаті допоможе зрозуміти сутність витрат та приймати раціональні та правильні рішення щодо управління витратами на підприємстві.

4. Облік виробничих витрат


При виготовлені певної продукції виникають витрати, які мають назву «виробничі».

Виробничі витрати – це витрати які безпосередньо були понесені під час виробництва даної продукції.

За способом включення до собівартості продукції виробничі витрати поділяються на прямі та непрямі.

Прямі витрати безпосередньо пов’язані з виробництвом певного виду продукції, а тому до її собівартості включаються прямо на підставі відповідних документів.

Непрямі витрати, як правило, пов’язані з виробництвом кількох видів продукції, а тому вони прямо до собівартості тієї або іншої продукції не можуть бути віднесені. До них відносяться загальновиробничі витрати.

До прямих витрат належать:

прямі матеріальні витрати ( вартість сировини і матеріалів, які є основою продукції, що виготовляється; куплених напівфабрикатів та комплектуючих виробів; допоміжних та інших матеріалів)

прямі витрати на оплату праці ( заробітна плата та інші виплати працівникам, зайнятих у виробництві продукції, виконані робіт чи наданні послуг, які безпосередньо можна віднести до конкретного об’єкта витрат)

інші прямі витрати ( усі інші види виробничих витрат, що можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні цілі, плата за оренду земельних, майнових паїв, амортизація, втрати від браку).

Виробничі витрати, згідно з інструкцією по застосуванню Плану рахунків бухгалтерського обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999р. №291, відображається в таких рахунках:

на рахунку 23 «Виробництво», де здійснюється облік витрат на виробництво продукції ( дебетове сальдо на рахунку 23 на кінець періоду показує суму незавершеного виробництва);

на рахунку 90 « Собівартість реалізації», де відображається собівартість реалізованої продукції, робіт, послуг, фактичну собівартість реалізованих товарів (без торгових націнок);

на рахунку 91 «Загальновиробничі витрати», де ведеться облік витрат на організацію виробництва та управління галузями, цехами, відділеннями та підрозділами основного виробництва, а також витрат пов’язаних з експлуатацією та утриманням обладнання. В кінці місяця дані витрати списуються на рахунок 23 «Виробництво» та на рахунок 90 «Собівартість реалізації».

Для узагальнення інформації про витрати на виробництво продукції (робіт, послуг) використовується рахунок 23 «Виробництво».

За дебетом рахунку 23 « Виробництво» відображаються прямі матеріальні, трудові та інші прямі витрати, а також виробничі накладні витрати та втрати від браку продукції (робіт, послуг), за кредитом – суми фактичної виробничої собівартості завершеної виробництвом продукції ( у дебет рахунків 26, 27), виконаних робіт та послуг (у дебет рахунку 90).

В кінці кожного місяця за підписом керівника виробничого підрозділу до бухгалтерії передається виробничий звіт. У ньому у розрізі найменувань продукції, яку виробляє зазначений підрозділ, вказується: кількість відпрацьованого часу працівниками підрозділу (у людино-годинах і людино-днях); обсяг нарахованої їм заробітної плати, вартість спожитих виробничих запасів. Кількість і вартість спожитих електроенергії, води, тепла і т. ін., вартість списаних на витрати виробництва малоцінних та швидкозношуваних предметів, кількість виробленої і оприбуткованої на склад готової продукції.

Разом із виробничим звітом до бухгалтерії також подаються і всі первинні документи, зокрема: «Табель обліку робочого часу», «Наряд на відрядну роботу» ( індивідуальний або бригади), «Накладна – вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів», «Акт на списання малоцінних та швидкозношуваних предметів», «Прибутковий ордер» (на передачу готової продукції на склад і т. ін.

Дані виробничого звіту опрацьовуються бухгалтером, який відповідає за ділянку облікової роботи по обліку виробництва і в подальшому переносяться до відомості В-3 при спрощеній формі обліку або до книги обліку виробництва при журнально-ордерній формі обліку, з якої узагальнені дані в цілому по рахунку 23 переносяться до журналу-ордеру №5.

Варто зазначити, що по рахунку 23 «Виробництво» на кінець місяця може бути дебетовий залишок (сальдо) в сумі незавершеного виробництва.

Незавершене виробництво являє собою продукцію, роботи і послуги, які не пройшли всіх стадій технологічного процесу і, як наслідок, є недоукомплектованими або такими, що не пройшли відповідного технічного контролю.

Важливість визначення обсягів незавершеного виробництва зумовлена необхідністю розмежування здійснених витрат того чи іншого підрозділу підприємства з метою визначення фактичної собівартості виробленої продукції.

З метою визначення обсягів незавершеного виробництва в натуральному і вартісному виражені на перше число кожного місяця проводиться його інвентаризація. Проведення інвентаризації покладається на спеціально створену для цього на початку року комісію, склад якої затверджується наказом по підприємству.

Облік виробничих накладних витрат на організацію виробництва та управління цехами, ділянками, відділеннями, бригадами й іншими підрозділами основного і допоміжного виробництва ведеться на рахунку 91 «Загальновиробничі витрати».

За дебетом рахунку 91 «Загальновиробничі витрати» відображається сума визнаних витрат, за кредитом – щомісячне списання, з відповідним розподілом, на рахунки 23 «Виробництво» та 90 «Собівартість реалізації ».

В кінці місяця загальновиробничі витрати розподіляються.

Загальновиробничі витрати поділяються на змінні та постійні. Відповідно до П (С) БО 16 «Витрат» перелік і склад змінних і постійних загальновиробничих витрат встановлюється підприємством, що зазначається в Положенні про облікову політику.

До змінних загальновиробничих витрат відносяться витрати на обслуговування та управління виробництвом ( цехами, ділянками), які змінюються прямо ( або майже прямо) пропорційно зміні обсягу виробництва. Змінні загальновиробничі витрати повністю включаються до виробничої собівартості продукції ( робіт, послуг) у період їх виникнення.

До постійних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування і управління виробництвом, які залишаються незмінними ( або майже незмінними) при зміні обсягу виробництва. Постійні загальновиробничі витрати формуються протягом звітного періоду в однакових розмірах незалежно від обсягу випущеної продукції, виконаних робіт, наданих послуг.

Постійні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об’єкт витрат з використанням бази розподілу при нормальній потужності. Величина нормальної потужності визначається підприємством самостійно і зазначається в Положенні про облікову політику підприємства.

База розподілу – це показник ( грошовий або натуральний), в розрахунку на одиницю виміру якого встановлюється норматив розподілу загальновиробничих витрат.

Розподіл загальновиробничих витрат проводиться у наступній послідовності:

перший етап – розподіл усіх загальновиробничих витрат на постійні і змінні;

другий етап – вибір бази розподілу. Кожному підприємству слід обрати за базу розподілу такий показник, зміна якого найбільшою мірою впливає на зміну величини загальновиробничих витрат. Вибір невідповідного показника буде означати, що суми загальновиробничих витрат. які відносяться на окремі вироби (роботи, послуги), неточно відобразять фактично понесені витрати.

Враховуючи особливості відповідних виробництв застосовується, як правило, наступні бази розподілу загальновиробничих витрат:

вартість прямих витрат матеріалів – якщо загальновиробничі витрати прямо пов’язані з величиною та кількістю матеріалів, з якими здійснюють певні технологічні операції;

прямі витрати на оплату праці – якщо загальновиробничі витрати прямо пов’язані з величиною прямих витрат на оплату праці, використовується на підприємствах з однаковим рівнем механізації і автоматизації виробництва;

людино-години – якщо немає значної різниці між величиною заробітної плати робітників;

витрати з переробки (хімічна, нафтопереробна промисловість);

кількість (маса) виготовленої продукції.

третій етап – визначення нормальної потужності підприємства та вираження її в одиницях виміру обраної бази. Щоб розрахувати нормальну потужність, необхідно врахувати не тільки технічний потенціал обладнання, але й змінний режим роботи, тенденції попиту на продукцію тощо;

четвертий етап – обчислення суми постійних і змінних загальновиробничих витрат за умови досягнення підприємством нормальної потужності.

пятий етап – розрахунок нормативу постійних і змінних витрат на одиницю бази розподілу. Розподіливши відповідні суми витрат на раніше визначену нормальну потужність, отримують планові нормативи змінних і постійних накладних витрат у розрахунку на одиницю бази розподілу.

Загальновиробничі витрати, які знаходяться у межах нормативів, вважаються розподіленими та списуються в дебет 23 «Виробництво».Інші витрати є нерозподіленими та відносяться у дебет 90 «Собівартість реалізаці»

При розподілі постійних загальновиробничих витрат можуть виникати наступні ситуації, якщо фактичний обсяг виробництва:

менший за нормальну потужність, то до виробничої собівартості включається добуток нормативу постійних витрат на фактичний обсяг виробництва, тобто до собівартості включається лише частина постійних загальновиробничих витрат : Д-т 23 «Виробництво» К-т 91 «Загальновиробничі витрати». Частина постійних загальновиробничих витрат, що залишилася, є нерозподіленою і включається до складу собівартості реалізованої продукції ( робіт, послуг) у період їх виникнення : Д-т 90 «Собівартість реалізації» К-т 91 «Загальновиробничі витрати»;

дорівнює нормальній потужності. То вся сума постійних витрат включається до виробничої собівартості продукції: Д-т 23 «Виробництво» К-т 91 «Загальновиробничі витрати»;

більше нормальної потужності, то нерозподілених витрат немає: Д-т 23 «Виробництво» К-т 91 «Загальновиробничі витрати». При цьому слід пам’ятати, що відповідно до П(С)БО 16 «Витрати» загальна сума розподілених і нерозподілених постійних загальновиробничих витрат не може перевищувати їх фактичну величину.

Узагальнення інформації про собівартість реалізованої готової продукції, товарів, виконаних робіт, наданих послуг ведеться на рахунку 90 «Собівартість реалізації».

За дебетом рахунку 90 «Собівартість реалізації» на підставі бухгалтерських довідок (розрахунків), накладних, рахунків відображається собівартість реалізованої готової продукції ( робіт, послуг), фактична собівартість реалізованих товарів ( без торгових націнок); за кредитом – списання на рахунок 79 «Фінансові результати».

Рахунок 90 «Собівартість реалізації» має наступні субрахунки:

901 «Собівартість реалізованої готової продукції» - ведеться облік виробничої собівартості реалізованої готової продукції;

902 «Собівартість реалізованих товарів» - відображення собівартості реалізованих товарів;

903 «Собівартість реалізованих робіт і послуг» - ведеться облік собівартості реалізованих за звітний період робіт і послуг;

904 «Страхові виплати» - узагальнення інформації про страхові суми та страхові відшкодування за умовами договорів страхування при настанні страхового випадку. Цей субрахунок використовується підприємствами-страховиками.

Отже, виробничі витрати підприємства є найважливішим елементом формування собівартості продукції. Чим економніше підприємство використовує матеріальні, трудові та фінансові ресурси у процесі виготовлення продукції, виконання робіт і надання послуг, тобто чим меншою є собівартість, тим ефективніше здійснюється виробничий процес, тим більшим буде прибуток і рівень рентабельності продукції.


5.Склад та облік операційних витрат.


Операційна діяльність підприємства – це основна діяльність підприємства, яка пов’язана з виробництвом продукції (робі, послуг), або реалізованої продукції (товарів, послуг), що є визначною метою створення підприємства та забезпечує основну частину його доходу.

Витрати, пов’язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), поділяються на адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати.

Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» визначено, що до адміністративних витрат відносяться такі загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством:

загальні корпоративні витрати ( організаційні витрати, витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати тощо);

витрати на службові відрядження і утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу;

витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних активів загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, охорона);

винагороди за професійні послуги( юридичні, аудиторські, з оцінки майно тощо);

витрати на зв’язок ( поштові, телеграфні, телефоні, факс тощо);

амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання;

витрати на врегулювання спорів у судових органах;

податки, збори та інші передбачені законодавством обов’язкові платежі (крім податків, зборів та обов’язкових платежів. Що включаються до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг);

плата за розрахункове-касове обслуговування та інші послуги банків;

інші витрати загальногосподарського призначення.

На рахунку 92 «Адміністративні витрати» відображаються загальногосподарські витрати, пов’язані з управлінням та обслуговуванням підприємства.

За дебетом рахунку 92 «Адміністративні витрати» відображається сума визнаних адміністративних витрат, за кредитом – списання на рахунок 79 «Фінансові результати». Аналітичний облік адміністративних витрат ведеться за статтями витрат або в розрізі елементів витрат. Дані рахунку 92 «Адміністративні витрати» відображаються в журналі 5 (5А).

Первинними документами при відображенні накопичення адміністративних витрат є накладна, рахунок, звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, ВКО, розрахунок бухгалтерії тощо.

Щомісяця списання адміністративних витрат оформляється за допомогою розрахунку (довідки), складеного працівником бухгалтерії.

Рахунок 93 «Витрати на збут» обліковує витрати, пов’язані із збутом (реалізацією, продажем) продукції, товарів, робіт і послуг.

За дебетом рахунку відображається сума визнаних витрат на збут, зокрема:

витрати пакувальних матеріалів для затарювання готової продукції на складах;

витрати на ремонт тари;

витрати на маркетинг та рекламу;

витрати на перепродажну підготовку товарів;

витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом;

амортизація, ремонт та утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, що використовуються для забезпечення збуту продукції, товарів, робіт і послуг.

витрати на транспортування, перевалку і страхування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов’язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору поставки;

витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування.

За кредитом – списання на рахунок 79 «Фінансові результати».

Первинними документами при відображені накопичення витрат на збут є накладна, рахунок, ВКО, розрахунок бухгалтерії тощо. Списання витрат на збут на фінансові результати оформляється довідкою (розрахунком) бухгалтерії.

Для розподілу витрат на збут для цілей управління складають довідку-розрахунок або відомості розподілу, де вказують види реалізованої продукції, її виробничу собівартість.

У зв’язку з тим, що витрати на збут впливають на фінансові результати, доцільно для потреб управління проводити розподіл цих витрат між окремими видами реалізованої продукції. У такому випадку витрати можуть щомісячно розподілятися наступним чином:

а) витрати загального характеру – між видами реалізованої продукції пропорційно до її виробничої собівартості;

б) транспортні витрати ( якщо їх питома вага є значною) – за видами реалізованої продукції, їх списують наприкінці місяця.

На рахунку 94 «Інші витрати операційної діяльності» ведеться облік витрат операційної діяльності підприємства, крім витрат, які відображаються на рахунках 90 «Собівартість реалізації», 91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут». До таких витрат належать:

витрати на дослідження і розробки;

собівартість реалізованої іноземної валюти;

собівартість реалізованих виробничих запасів, які для цілей бухгалтерського обліку складається з їх облікової вартості та витрат, пов’язаних з їх реалізацією;

сума безнадійної дебіторської заборгованості та відрахування до резерву сумнівних боргів»

втрати від операційної курсової різниці;

визнані штрафи,

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту

Похожие рефераты: