Xreferat.com » Рефераты по бухгалтерскому учету и аудиту » Облік витрат на підприємстві

Облік витрат на підприємстві

пені, неустойка за невиконання підприємством законодавства і умов договору;

інші витрати операційної діяльності, в тому числі витрати на створення резерву відпусток, гарантійного резерву і витрати на утримання об’єктів соціально-культурного призначення.

Облік на цьому рахунку ведеться аналогічно, як і на рахунках 92 і 93, тобто за дебетом цього рахунку відображається сума вищеназваних витрат, а за кредитом списання в порядку закриття на рахунок 79 «Фінансові результати».

Рахунок 94 « Інші витрати операційної діяльності» має такі субрахунки:

941 «Витрати на дослідження і розробки» - ведеться облік витрат, пов’язаних з дослідженнями та розробками, які здійснює підприємство;

942 «Собівартість реалізованої іноземної валюти» - відображається балансова вартість реалізованої іноземної валюти на дату її реалізації;

943 «Собівартість реалізованих виробничих запасів» - ведеться облік собівартості реалізованих виробничих запасів, яка для цілей бухгалтерського обліку, складається з їх облікової вартості та витрат, пов’язаних з їх реалізацією ;

944 «Сумнівні та безнадійні борги» - узагальнюється інформація про нарахування резерву сумнівних боргів на заборгованість, за реалізовану продукцію, товари, роботи і послуги та про суму списання поточної дебіторської заборгованості;

945 «Втрати від операційної курсової різниці» - ведеться облік втрат за активами і зобов’язаннями операційної діяльності підприємства від зміни курсу гривні до іноземної валюти ;

946 «Втрати від знецінення запасів» - ведеться облік втрат, пов’язаних із знеціненням (уцінкою) запасів, відповідно до П(С)БО 9 «Запаси»;

947 «Нестачі і втрати від псування цінностей» - ведеться облік недостач грошових коштів та інших цінностей і втрат від псування цінностей;

948 «Визнані штрафи, пені, неустойки» - ведеться облік визнаних економічних санкції за невиконання підприємством законодавства та умов договору;

949 «Інші витрати операційної діяльності» - узагальнюється інформація про такі витрати операційної діяльності, які не найшли свого відображення на інших субрахунках рахунку 94 «Інші витрати операційної діяльності», зокрема витрати житлово-комунальних і обслуговуючих господарств, дитячих дошкільних закладів, будинків відпочинку, санаторіїв та інших закладів оздоровчого та культурного призначення тощо. Підприємства, які є страховиками відповідно до Закону України «Про страхування» узагальнюють на цьому субрахунку інформацію про витрати страховика ;

Первинними документами при відображенні накопичення інших витрат операційної діяльності є накладна, акт про уцінку, інвентаризаційний опис. Порівняльна відомості, розрахунок (довідка) бухгалтерії тощо. Списання інших витрат операційної діяльності на фінансові результати оформляється довідкою бухгалтерії.

П(С)БО 16 «Витрати» передбачено розкриття складу інших операційних витрат у Примітках до річної фінансової звітності. Враховуючи це необхідно організувати аналітичний облік у розрізі окремих субрахунків, а всередині них за окремими операціями.

Для узагальнення обліку витрат операційної діяльності використовують при журнально-ордерній формі обліку журнал-ордер №5 (5А), а при спрощеній формі обліку – відомість В-3.

Отже, витрати від операційної діяльності також займають важливе значення у визначенні прибутку підприємства, що являється головною метою його існування.


6.Облік фінансових витрат та інвестиційної діяльності.


Крім операційної діяльності підприємство може здійснювати фінансову діяльність. Фінансова діяльність підприємства – це діяльність, яка призводить до змін розміру і складу власного і позичкового капіталу підприємства. У результаті такої діяльності виникають фінансові витрати.

Відповідно до Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 31 «Фінансові витрати», фінансові витрати – це витрати на проценти та інші витрати підприємства, пов’язані із запозиченням. Запозичення – це позики, векселі, облігації, а також інші види короткострокових і довгострокових зобов’язань, на які нараховуються відсотки.

Згідно П(С)БО 31 фінансові витрати визначаються витратами того звітного періоду, в якому вони були нараховані, крім випадку, коли облікова політика підприємства передбачає капіталізацію фінансових витрат, пов’язаних із створенням кваліфікаційного активу.

Кваліфікаційний актив – це актив, який в обов’язковому порядку потребує значного часу для його створення.

Капіталізація фінансових витрат – це включення фінансових витрат у собівартість кваліфікаційного активу. Використовується капіталізація фінансових витрат лише до суми тих фінансових витрат, які можна було уникнути, якщо б не здійснювалися витрати на створення кваліфікаційного активу. Наприклад, для придбання автомобіля отримано кредит в банку за яким нараховується 15% річних. Відповідно автомобіль є кваліфікаційним активом, а витрати на сплату відсотків включаються до його первісної вартості, тобто капіталізується.

Таким чином, підприємства можуть застосовувати два можливі варіанти обліку фінансових витрат: основний ( фінансові витрати відразу визначаються у якості витрат) та альтернативний ( фінансові витрати капіталізуються).

Згідно базового підходу, фінансові витрати повинні визнаватися витратами того періоду, в якому вони були нараховані. При використані альтернативного підходу (капіталізація) фінансові витрати, які безпосередньо відносяться до придбання, будівництва або виробництва кваліфікаційного активу, повинні капіталізуватися шляхом включення у вартість даного активу.

Капіталізація можлива лише за умов отримання підприємством у майбутньому економічних вигод від використання кваліфікаційного активу. Всі інші фінансові витрати визначаються витратами та списуються у період їх виникнення (н рахування).

Для обліку фінансових витрат Планом рахунків передбачено рахунок 95 «Фінансові витрати».На даному рахунку ведеться облік витрат фінансової діяльності підприємства.

Рахунок 95 «Фінансові витрати» має такі субрахунки:

951 «Відсотки за кредит»;

952 «Інші фінансові витрати»;

За дебетом рахунку 95 «Фінансові витрати» відображається сума визнаних витрат, за кредитом списання на рахунок 79 «Фінансові витрати».

На субрахунку 951 «Відсотки за кредит» ведеться облік витрат, пов’язаних з нарахуванням та сплатою відсотків, процентів тощо за користування кредитами банків.

На субрахунку 952 «Інші фінансові витрати» відображаються витрати, пов’язаних із залученням позикового капіталу, зокрема витрат пов’язаних із випуском, утриманням та обігом власних цінних паперів; нарахування відсотків за договорами кредитування.

Документальним підтвердженням здійснення фінансових витрат виступають: договір про отримання кредиту в банку, виписка банку, яка засвідчує сплату відсотків.

Щомісяця списання фінансових витрат на фінансові результати здійснюється на підставі довідки оформленої працівниками бухгалтерії.

У процесі здійснення діяльності виникають втрати від зменшення вартості інвестицій. Такими інвестиціями можуть бути інвестиції в асоційовані або спільні підприємства. Асоційоване підприємство – це підприємство, в якому інвестору належить блокувальний пакет акцій (більше 25 %) і яке є не дочірнім або спільним підприємством інвестора. Втрати від участі в капіталі виникають у випадку, якщо результатом діяльності підприємства, інвестиції в яке обліковується методом участі в капіталі, є збиток.

Метод участі в капіталі – це збільшення або зменшення балансової вартості фінансових інвестицій на суму, відповідно збільшення або зменшення частки інвестора у власному капіталі об’єкта інвестування.

Облік яких даних витрат ведеться на рахунку 96 «Втрати від участі в капіталі». На цьому рахунку обліковуються втрати, пов’язані зі зменшенням частки інвестора в чистих активах об’єкта інвестування. До таких втрат можуть бути віднесені збитки, одержані інвестором, або інші втрати капіталу – наприклад знецінення необоротних активів, інвестицій.

Рахунок 96 «Втрати від участі в капіталі» має наступні субрахунки:

961 «Втрати від інвестицій в асоційовані підприємства» - ведеться облік втрат, пов’язаних зі зменшенням частки інвестора в чистих активах об’єкта інвестування внаслідок одержання асоційованими підприємствами збитків;

962 «Втрати від спільної діяльності» - ведеться облік витрат, пов’язаних зі зменшенням частки інвестора в чистих активах об’єкта інвестування внаслідок одержання спільними підприємствами збитків;

963 «Втрати від інвестицій в дочірні підприємства » - ведеться облік витрат. пов’язаних зі зменшенням частки інвестора в чистих активах об’єкта інвестування внаслідок одержання дочірніми підприємствами збитків.

Первинними документами з відображення суми втрат від участі в капіталі та їх списання на фінансові результати є довідки (розрахунки) бухгалтерії.

Під інвестиційною діяльністю розуміють діяльність, яка пов’язана з придбанням і реалізацією необоротних активів, а також тих фінансових інвестицій, які не є складовою частиною еквівалента грошових коштів.

Первинними документами при відображені накопичення інших витрат є рахунок, ВКО, виписка банку, акт на списання основних засобів, акт про уцінку, довідка бухгалтерії тощо. Списання інших витрат оформляється довідкою (розрахунком0 бухгалтерії.

Облік витрат, що виникли в процесі звичайної діяльності (крім фінансових витрат), але не пов’язані з виробництвом або реалізацією основної продукції (товарів) та послуг ведеться на рахунку 97 «Інші витрати».

Даний рахунок має такі субрахунки:

971 «Собівартість реалізованих фінансових інвестицій» - відображається балансова вартість реалізованих фінансових інвестицій ( на дату їх реалізації) та інші витрати, пов’язані з їх реалізацією;

972 «Втрати від зменшення корисності активів» - відображається балансова (залишкова) вартість реалізованих необоротних активів та інші витрати, пов’язаних з їх реалізацією;

974 «Втрати від неопераційних курсових різниць» - відображаються втрати за активами й зобов’язаннями неопераційної діяльності підприємства від зміни курсу гривні до іноземної валюти;

975 «Уцінка необоротних активів і фінансових інвестицій» - відображається сума знецінення (уцінки) необоротних активів і фінансових інвестицій;

976 «Списання необоротних активів» - відображається залишкова вартість списаних необоротних активів та витрати, повязані з їх ліквідацією (розбирання, демонтаж);

977 «Інші витрати звичайної діяльності» - відображається інші витрати звичайної діяльності, які не знайшли відображення на інших субрахунках рахунку 97 «Інші витрати».

За дебетом рахунку 97 «Інші витрати» відображається сума визнаних витрат. за кредитом – списання на рахунок 79 «Фінансові витрати».

Для відображення податку на прибуток в новому Плані рахунків передбачено рахунок 98 «Податок на прибуток». За дебетом цього рахунку відображають нараховану суму податку на прибуток, за кредитом – її включення до фінансових результатів на рахунку 79 «Фінансові результати».

Рахунок 98 «Податок на прибуток» має такі субрахунки:

981 «Податок на прибуток від звичайної діяльності», на даному субрахунку ведеться облік суми витрат податку на прибуток від звичайної діяльності;

982 «Податок на прибуток від надзвичайних подій», ведеться облік нарахованої суми витрат з податку на прибуток від надзвичайних подій.

Потрібно зазначити, що у випадку виникнення різниці при визначенні податку на прибуток між бухгалтерською і податковою базами оцінки рахунок 98 «Податок на прибуток» тісно взаємодіє з рахунками 17 «Відстрочені податкові активи» ( у ситуації, коли податок на прибуток згідно з обліковою політикою менший за податок, визначений згідно з податковим законодавством) і 54 «Відстрочені податкові зобов’язання » (коли «податковий» податок на прибуток менший за «бухгалтерський» податок).

Отже, витрати від звичайної діяльності підприємства мають відображення у Звіті про фінансові результати підприємства, і тому впливають певною мірою на визначення чистого прибутку підприємства. Спонукання зменшення даних витрат певною мірою вплинуть на збільшення прибутку, а також зменшення запозичень підприємства.


7.Облік витрат за економічними елементами та статтями калькуляції.


Будь-які ресурси, які використовуються в операційній діяльності підприємств, тобто усі речовини та сили природи, у кінцевому підсумку повинні знайти відображення у витратах за елементами, а пізніше у собівартості продукції чи витратах операційної діяльності.

Елементи витрат – це сукупність економічно однорідних операцій.

Різноманітність речовин і сил природи, які використовуються у процесі виробництва, в економічній літературі називають «фактори виробництва». У різні часи таке групування мало свої особливості, але з 01.01.2000 р. в Україні прийнята єдина система елементів витрат для всіх підприємств, незалежно від галузевої належності. Ці елементи витрат не підлягають ні розширенню, ні скороченню.

Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків на рахунках класу 8 передбачено відображати витрати за економічними елементами так:

1.Витрати операційної діяльності:

Рахунок 80 «Матеріальні витрати»;

Рахунок 81 «Витрати на оплату праці»;

Рахунок 82 «Відрахування на соціальні заходи»;

Рахунок 83 «Амортизація»;

Рахунок 84 «Інші операційні витрати».

2. Витрати пов’язані з інвестиційною і фінансовою діяльністю, а також витрати від надзвичайних подій:

Рахунок 85 «Інші витрати».

За дебетом рахунків 80 – 84 відображаються суми визначених відповідних витрат операційної діяльності, за кредитом – списання на рахунок 23 «Виробництво» витрати, які прямо включаються до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг).

Крім того, слід зазначити, що підприємства при застосуванні цього варіанта обліку витрат можуть і не використовувати рахунок 23 «Виробництво». У такому випадку в кінці звітного періоду витрати за елементами разом з доходами списуватимуться безпосередньо на рахунок 79 «Фінансові результати». Такий метод рекомендується застосовувати малим підприємствам, в яких невелика кількість господарських операцій за звітний період і немає складного виробничого процесу.

Групування витрат за економічними елементами здійснюються у всіх галузях економічної діяльності. Це дає змогу отримати інформацію про те, скільки і яких засобів витрачено; в межах підприємства планувати та контролювати обсяги закупівлі матеріальних ресурсів, розміри фонду оплати праці, ставити завдання зменшення собівартості продукції, а також порівнювати структуру витрат різних підприємств.

У більшості підприємств матеріальні витрати займають найбільшу питому вагу у структурі витрат ( у середньому 75-80 %), а у деяких галузях – більше 90 %.

До складу елемента «Матеріальні витрати» включаються вартість використаних у господарській діяльності:

матеріали у сфері виробництва, адміністративних витрат, збуту, інших операційних витрат;

палива, паливно-мастильних матеріалів;

будівельних матеріалів;

інвентаризаційні відомості по сировині, допоміжних та інших матеріалів;

тари і тарних матеріалів.

Матеріальні витрати відображаються незалежно від сфери їх виникнення (виробництво, управління, збут), але які віднесені до складу операційних витрат.

Для узагальнення інформації про матеріальні витрати за звітний період призначено рахунок 80 «Матеріальні витрати».

Суми визнаних матеріальних витрат списуються у дебет рахунку 80 «Матеріальні витрати» на підставі актів-вимог, актів на списання палива, енергії, лімітно-забірних карток та інших первинних документів. Щомісяця, на підставі розрахунків і довідок бухгалтерії з кредиту рахунку 80 «Матеріальні витрати» дані суми списуються в дебет рахунків: 23 «Виробництво» у сумі прямих витрат; 91 «Загальновиробничі витрати» - у сумі матеріальних витрат, що відносяться до виробничих накладних витрат; 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут», 94 «Інші операційні витрати» - в сумі матеріальних витрат, які відносяться до адміністративних, збутових та інших витрат операційної діяльності; 79 «Фінансові результати» - якщо підприємство не використовує рахунки класу 9 «Витрати діяльності».

Рахунок 80 «Матеріальні витрати» має субрахунки, характеристику яких наведено в таблиці 7.1.

Таблиця 7.1 . Субрахунки до рахунку 80 «Матеріальні витрати»

Шифр і назва субрахунку Характеристика
1 2
801 «Витрати сировини й матеріалів» Для узагальнення інформації про витрати сировини й матеріалів, які використані як основні та допоміжні матеріали в операційній діяльності підприємства
802 «Витрати купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів» Для узагальнення інформації про витрати купівельних напівфабрикатів і комплектуючих виробів
803 «Витрати палива і енергії » Для узагальнення інформації про витрати придбаних палива і енергії всіх видів, які використані на технологічні та інші операційні цілі.
804 «Витрати тари й тарних матеріалів» Для узагальнення інформації про витрати тари та тарних матеріалів.
805 «Витрати будівельних матеріалів» Для узагальнення інформації про витрати будівельних матеріалів , які використані як основні та допоміжні матеріали в операційній діяльності підприємства.
806 «Витрати запасних частин» Для узагальнення інформації про витрати запасних частин для ремонту основних засобів, інших необоротних активів
807 «Витрати матеріалів сільськогосподарського призначення» Для узагальнення інформації про витрати матеріалів сільськогосподарського призначення.
808 «Витрати товарів» Для обліку товарів, використаних для виробничо-господаарських потреб, тобто без продажу іншим особам
1 2
809 «Інші матеріальні витрати» Для відображення вартості виконаних для підприємства робіт і послуг виробничого та невиробничого характеру

Витрати на оплату праці в середньому у структурі витрат підприємства займають друге місце та становлять близько 25 %.

Для узагальнення інформації про витрати на оплату праці за звітний період призначений рахунок 81 «Витрати на оплату праці»

До складу елемента «Витрати на оплату праці» включається заробітна плата за окладами і тарифами, премії і заохочення, матеріальна допомога, компенсаційні виплати, оплата відпусток та іншого не відпрацьованого часу, інші витрати на оплату праці.

На підставі нарядів на відрядну роботу, табелів обліку використання робочого часу, розрахунково-платіжних відомостей за дебетом рахунку 81 «Витрати на оплату праці». З кредиту рахунку 81 «Витрати на оплату праці» на підставі розрахунків і довідок бухгалтерії списуються в дебет рахунку 23 «Виробництво»; на рахунки класу 9 «Витрати діяльності» суми витрат, що відносяться до виробничо накладних витрат, адміністративних і збутових , або на рахунок 79 «Фінансові результати», якщо підприємство не застосовує рахунки класу 9 «Витрати діяльності».

Рахунок 81 «Витрати на оплату праці» має такі субрахунки:

811 «Виплати за окладами та тарифами», призначений для обліку виплати основної заробітної плати персоналу відповідно до системи оплати праці, прийнятої на підприємстві;

812 «Премії та заохочення», узагальнює інформацію про витрати на оплату додаткової заробітної плати (премії, заохочення тощо) персоналу відповідно до системи оплати праці, прийнятої на підприємстві;

813 «Компенсаційні виплати», призначений для відображення інформації про витрати на гарантійні та компенсаційні виплати персоналу. Пов’язані з індексацією заробітної плати тощо, в порядку і розмірі, передбачених законодавством;

814 «Оплата відпусток», ведеться інформація про витрати на оплату відпусток персоналу підприємства;

815 «Оплата іншого невідпрацьованого часу»призначений для обліку витрат на виплату персоналу підприємства за невідпрацьований час, що передбачені законодавством;

816 «Інші витрати на оплату праці», узагальнює інформацію про інші витрати на оплату праці, які визначаються елементами витрат на оплату праці.

На рахунку 82 «Відрахування на соціальні заходи» узагальнюється інформація про витрати та відрахування на соціальні заходи.

Даний рахунок має такі субрахунки:

821 «Відрахування на пенсійне забезпечення», призначений для ведення обліку відрахувань на обов’язкове пенсійне страхування;

822 «Відрахування на соціальне страхування», призначений для ведення обліку відрахувань на обов’язкове соціальне страхування;

823 «Страхування на випадок безробіття», призначений для ведення обліку відрахувань на обов’язкове страхування на випадок безробіття;

824 «Відрахування на індивідуальне страхування», призначений для ведення обліку відрахувань на індивідуальне страхування працівників за рахунок підприємства.

До складу елемента «Відрахування на соціальні заходи» включаються відрахування на пенсійне забезпечення, відрахування на соціальне страхування, страхових внесків на випадок безробіття, відрахування на соціальне страхування персоналу підприємства, відрахування на інші соціальні заходи.

За даною статтею відображаються всі обов’язкові нарахування на заробітну плату, яка відображена за статтею «Витрати на оплату праці».

Рахунок 83 «Амортизація» призначений для узагальнення інформації про суму нарахованої амортизації основних засобів, інших необоротних матеріальних активів та нематеріальних активів.

До складу елемента «Амортизація» включаються сума нарахованої амортизації основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних активів.

Сума амортизації, яка відображена за даною статтею, повинна відповідати сумі нарахованої амортизації за звітний період. Указана сума може відрізнятися від суми, відображеної в балансі, оскільки при списанні необоротних активів коригується сума накопиченої амортизації.

Рахунок 83 «Амортизація» має субрахунки:

831 «Амортизація основних засобів», ведеться інформація про нарахування амортизації основних засобів;

832 «Амортизація інших необоротних матеріальних активів», призначений для відображення інформації про нарахування амортизації інших необоротних матеріальних активів;

833 «Амортизація нематеріальних активі», ведеться інформація про нарахування амортизації нематеріальних активів.

Для обліку операційних витрат, що не відображаються на інших рахунках класу 8 призначений рахунок 84 «Інші операційні витрати».

До складу елемента «Інші операційні витрати» входять витрати операційної діяльності, які не ввійшли до складу вищеперелічених елементів витрат, а саме:

собівартість реалізованих оборотних активів та іноземної валюти;

втрати від операційної курсової різниці;

списана безнадійна дебіторська заборгованість і сума нарахованих резервів сумнівної дебіторської заборгованості;

уцінка запасів;

списані нестачі та втрати від псування цінностей;

суми визнаних штрафів, пені, неустойки.

За дебетом рахунку 84 «Інші операційні витрати» відображається сума визнаних витрат на підставі актів виконаних робіт, накладних, актів уцінок тощо, за кредитом – списання на основі довідок (розрахунків) бухгалтерії на рахунок 23 «Виробництво» витрат, які прямо включаються до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг); на рахунки класу 9 «Витрати діяльності» - суми виробничих накладних витрат, адміністративних, збутових та інших витрат операційної діяльності, або на рахунок 79 «Фінансові результати». Якщо підприємство не застосовує рахунки класу 9 «Витрати діяльності».

Підприємства малого бізнесу відкривають рахунок 85 «Інші витрати» для обліку витрат інвестиційної та фінансової діяльності підприємства, а також витрат від надзвичайних подій, узагальнення інформації про податок на прибуток. Такі витрати розглядаються як витрати періоду та не можуть збільшувати вартість активів підприємства, тобто до собівартості продукції ( робіт, послуг) не включаються, а списуються на зменшення фінансового результату.

Підприємства, які відкривають рахунки класу 9 «Витрати діяльності», рахунок 85 «Інші витрати» не використовують.

За дебетом рахунку 85 «Інші витрати» на підставі актів уцінки, актів на списання основних засобів, ВКО, РПВ, рахунків, накладних тощо, відображається сума визнаних витрат, за кредитом – списання на підставі довідок (розрахунків) бухгалтерії на рахунок 79 «Фінансові результати».

Оскільки класифікація витрат за економічними елементами не дозволяє обчислювати собівартість окремих видів продукції та встановлювати обсяг витрат конкретних підрозділів підприємства, її доповнюють класифікацією витрат за статтями калькуляції – залежно від їх призначення та місця виникнення.

Групування витрат за статтями калькуляції призначене для організації аналітичного обліку витрат.

Калькуляція (від лат. саісиїаііо - обчислення) - це обчислення собівартості одиниці продукції, виконаних робіт та послуг, а також заготівельної собівартості матеріальних цінностей та засобів виробництва за елементами витрат. Калькуляції складають на продукцію основного і допоміжного виробництв щомісячно, за квартал і рік за цільовим призначенням.

Розрізняють такі види калькуляції:

планові (складають на основі прогресивних норм витрачання засобів виробництва та робочого часу й використовують як вихідні дані при встановленні цін);

кошторисні (стосуються нових видів продукції, робіт та послуг для розрахунку відпускних цін);

нормативні (складають на основі існуючих норм використання засобів виробництва та робочого часу).

Калькуляції складають на кожному підприємстві за встановленим. переліком статей витрат. Розрізняють калькуляції собівартості цехову, виробничу, повну, галузеву тощо.

До наведеної типової номенклатури статей калькуляції міністерства за погодженням з Мінекономіки, Мінфіном і Мінстатом України можуть вносити зміни з урахуванням особливостей техніки та організації виробництва відповідної галузі.

До статті калькуляції "Сировина і матеріали" (субрахунок 201) включається вартість:

- сировини і матеріалів, що входять до складу виготовлюваної продукції, створюючи її основу, або є необхідним компонентом для виготовлення продукції (робіт, послуг);

- купованих матеріалів, що використовуються у процесі виробництва продукції (робіт, послуг) для забезпечення нормального технологічного процесу і пакування продукції.

Витрати по статті "Сировина і матеріали" включаються безпосередньо до. собівартості окремих видів продукції та замовлень.

Витрати на куповані матеріали, що використовуються в процесі виробництва продукції (робіт, послуг) для забезпечення нормального технологічного процесу і пакування продукції, віднесення яких безпосередньо до собівартості окремих видів продукції ускладнено, включаються до собівартості продукції у такому порядку:

а) встановлюються норми витрат цих матеріалів на кожний вид продукції;

б) відповідно до встановлених норм витрат і цін матеріалів визначаються кошторисні ставки на одиницю продукції, які періодично переглядаються відповідно до зміни норм витрат матеріалів або цін;

в) фактичні витрати на зазначені матеріали включаються до собівартості окремих видів продукції, товарної продукції та незавершеного виробництва пропорційно до кошторисних ставок.

До статті калькуляції "Куплені комплектуючі вироби, напівфабрикати, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств і організацій" включається вартість:

- купованих комплектуючих виробів і напівфабрикатів, що потребують монтажу або додаткової обробки на даному підприємстві;

- робіт і послуг виробничого характеру, які виконуються сторонніми підприємствами або структурними підрозділами підприємства, що не належать до основного виду діяльності. До робіт і послуг виробничого характеру належать: здійснення окремих операцій з виготовлення продукції, обробка сировини і споживчих матеріалів, часткова обробка напівфабрикатів і виробів тощо за умови, що ці послуги відносяться безпосередньо на собівартість конкретних видів продукції.

До статті калькуляції "Паливо та енергія на технологічні потреби" відносяться витрати на всі види палива (які одержані від сторонніх підприємств і організацій, так і виготовлені самим підприємством), безпосередньо використовувані у процесі виробництва продукції.

Витрати на сировину, матеріали, куповані комплектуючі вироби, напівфабрикати, паливо, енергію та інші матеріальні ресурси формуються виходячи з цін придбання, включаючи витрати на транспортування, зберігання і доставку, які здійснюються сторонніми організаціями.

У статті калькуляції "Зворотні відходи" відображається вартість повернутих відходів, що відраховуються із загальної суми матеріальних витрат, віднесеної на собівартість продукції.

До статті калькуляції "Основна заробітна плата" відносяться витрати нарахованої основної заробітної плати відповідно до прийнятих підприємством систем оплати праці у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для працівників, зайнятих виробництвом продукції.

До статті калькуляції "Додаткова заробітна плата" відносяться витрати нарахованої виробничому персоналові підприємства додаткової заробітної плати за працю понад визначені норми, за трудові успіхи й винахідництво і за особливі умови праці. Вона містить доплати, надбавки, гарантійні й компенсаційні виплати, передбачені законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

До статті калькуляції "Відрахування на соціальні заходи" відносяться:

1) відрахування на обов'язкове державне соціальне страхування, у тому числі на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття;

2) відрахування на обов'язкове державне пенсійне страхування (до Пенсійного фонду), а також відрахування на додаткове пенсійне страхування (здійснюється згідно з порядком, визначеним законодавством).

До статті "Загальновиробничі витрати" включаються витрати згідно із Положенням (стандартом) 16:

- витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями тощо; відрахування на соціальні заходи і медичне страхування апарату управління цехами, дільницями тощо; виплати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо);

- амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення;

- амортизація нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення;

- витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення;

- витрати на вдосконалення технології й організації виробництва (оплата праці та відрахування на соціальні заходи робітників, зайнятих удосконаленням технології та організації виробництва, поліпшенням якості продукції, підвищенням її надійності, довговічності, інших експлуатаційних характеристик у виробничому процесі; витрати матеріалів, купованих комплектуючих виробів і напівфабрикатів, оплата послуг сторонніх організацій тощо);

- витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водо-відведення та інше утримання виробничих приміщень;

- витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці загальновиробничого персоналу, відрахування на соціальні заходи, медичне страхування робітників і апарату управління виробництвом, витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг);

- витрати на охорону праці, техніку безпеки й охорону навколишнього природного середовища;

- інші витрати (втрати від браку, оплата простоїв тощо).

До статті калькуляції "Втрати внаслідок технічно неминучого браку" відносяться:

- вартість остаточно забракованої з технологічних причин продукції (виробів, напівфабрикатів);

- вартість матеріалів, напівфабрикатів (деталей), зіпсованих під час наладки обладнання, у випадках зупинки чи простою обладнання або з причини вимкнення енергії;

- вартість скляних, керамічних і пластмасових виробів, розбитих під час транспортування на виробництві;

- витрати на усунення технічного неминучого браку.

До статті калькуляції "Супутня продукція" включається вартість супутньої продукції, одержаної водночас з основним (цільовим) продуктом, тобто в єдиному технологічному процесі. Ця продукція за якістю відповідає встановленим стандартам або технічним умовам, приймається відділом технічного контролю і призначена для подальшої переробки або відпуску стороннім підприємствам.

Отже, облік витрат за економічними елементами та статтями калькуляцій є тісно пов’язаний, адже класифікація витрат за економічними елементами не дозволяє обчислювати собівартість окремих видів продукції. Між витратами згрупованими за економічними елементами та витратами в калькуляційному розрізі існує як взаємозв’язок, так і відмінність.


8. Методи обліку витрат


Під методом обліку витрат необхідно розуміти сукупність способів відображення, групування та систематизації даних про витрати, що забезпечують досягнення визначеної мети, вирішення конкретного завдання.

Методи обліку витрат залежать від типу організації, технології виробництва тощо.

За вибором об’єкта обліку всі існуючі методи можна поділити на:

позамовний;

попередільний (попроцесуальний).

За способом збирання інформації, що забезпечує контроль над витратами та способом розрахунку собівартості:

нормативний.

Позамовний метод обліку собівартості використовується при виготовленні унікального або виконуваного по спеціальному замовленню виробу.

У промисловості він застосовується, як правило, на підприємствах з одиничним типом організації виробництва. Такі підприємства організуються для виготовлення виробів обмеженого споживання.

Сутність даного методу укладається в наступному: всі прямі витрати (витрати основних матеріалів і заробітна плата основних виробничих робітників з нарахуваннями на неї) ураховуються в розрізі встановлених статей калькуляції по окремих виробничих замовленнях. Інші витрати враховуються по місцях їхнього виникнення й включаються в собівартість окремих замовлень відповідно до встановленої бази (ставкою) розподілу.

Об’єктом обліку витрат і об’єктом калькулювання за цього методу є окреме виробниче замовлення. Його фактична собівартість визначається після виконання замовлення. До повного виконання замовлення всі витрати, які відносяться до нього, вважаються незавершеним виробництвом.

Облік видатків по окремих замовленнях починається з відкриття замовлення. «Відкрити замовлення» - значить заповнити відповідний бланк в бухгалтерії.

При виборі позамовного методу калькулювання на виробництві повинна бути виконана хоча б одна з наступних умов:

— кожен зразок чи партія ідентичних зразків готової продукції легко відокремлюється відповідно від інших зразків чи партій зразків готової продукції;

— кожен зразок чи партія ідентичних зразків готової продукції виконується за технічним замовленням чи просто за завданням замовника;

— випускається відносно невелика кількість продукції;

— виготовлення кожного зразка партії ідентичних зразків готової, продукції потребує значних витрат.

При цьому методі: фактична собівартість = незавершеному виробництві на початок місяця + витрати за місяць – незавершене виробництво на кінець місяця – брак. Така методика калькулювання випливає з необхідності розподілу витрат певного періоду між випуском і залишками незавершеного виробництва.

Даний метод обліку витрат має певні проблеми. Першою проблемою, яка ускладнює облік витрат і калькулювання витрат при цьому методі випливає з наявності непрямих витрат. Друга проблема – є необхідність так званого часткового випуску по даному замовленню. Річ у тім що при цьому методі фактична собівартість всього випуску визначається при виконанні замовлення в повному обсязі.

Синтетичний облік ведуть на рахунках № 23, 91, 92, а для аналітичного обліку відокремлюють по кожному замовленню прямі витрати й по кожному виду витрат - непрямі. Непрямі витрати щомісяця розподіляють між замовленнями.

Фактичну собівартість окремих замовлень (виробів, робіт, послуг) визначають або після передачі на склад, або перед здаванням замовнику безпосередньо.

Сутність попередільного (попроцесного) методу обліку витрат полягає в тому, що прямі витрати відображаються в поточному обліку не за видами продукції, а за переділами (стадіями) виробництва, навіть якщо в одному переділі можна отримати продукцію різних видів. Отже, об'єктом обліку витрат зазвичай є переділ.

Переділ - це частина технологічного процесу,, що завершується отриманням готового напівфабрикату, який може відправлятись в наступний переділ або реалізовуватись на сторону.

Попередільний метод має два варіанти: одно та багато-передільний. Однопередільний метод. При застосуванні цього методу технологічний процес не поділяється, а від першої операції до останньої становить єдине ціле, наприклад, хлібопечення тощо. Багатопередільний метод застосовують, коли технологічний процес поділяють на декілька технологічних фаз (стадій, переділів) й наприкінці кожного переділу одержують напівфабрикат, який визначають за кількістю і вартістю, тобто калькулюють виробничу собівартість напівфабрикатів. Готовий продукт одержують наприкінці останнього переділу.

При калькулюванні собівартості продукції застосовується еквівалент кількості зразків – це вимірювач продукції обробленої за звітний період. Кількість таких зразків визначається добутком кількості оброблених виробів на відсоток їх готовності.

Калькулювання по переділах включає такі стани:

Розрахунок еквівалента кількості зразків готової продукції.

Визначення виробничих витрат за місяць.

Калькулювання собівартості еквівалента зразка готової продукції.

Калькулювання собівартості готової продукції та оцінка напівфабрикатів.

Синтетичний облік ведуть на рахунку № 23 "Виробництво". Аналітичний облік обмежують переділами та фазами. На дебеті рахунка № 23 "Виробництво" відображають прямі витрати. Усі непрямі витрати обліковують на : рахунках № 23, 91, 92 в цілому по підприємству, а потім розподіляють пропорційно параметрам, які найбільш відповідають тій чи іншій галузі. Після зведення витрат розпочинають калькулювання собівартості продукції. Для цього

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту

Похожие рефераты: