Xreferat.com » Рефераты по бухгалтерскому учету и аудиту » Сучасний облік прямих витрат

Сучасний облік прямих витрат

нумерації замовлень (шифрів, позначень) зазначається вид, призначення продукції і джерело покриття витрат на замовлення [48, с. 89].

Використовують зразкову систему групувань замовлень:

а) за видами продукції:

основна товарна продукція;

роботи і послуги виробничого характеру;

підготовка і освоєння виробництва продукції;

виготовлення інструменту загального призначення;

модернізація устаткування і транспортних засобів;

непромислові роботи і послуги;

б) за призначенням продукції:

продукція, що постачається стороннім організаціям;

продукція, що постачається внутрішньовиробничій кооперації;

в) за джерелами покриття витрат, тобто витрати покриваються за рахунок:

господарських договорів і відносяться на собівартість продукції;

прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства і відноситься на рахунок прибутків і збитків підприємства;

амортизаційні відрахування на повне відшкодування основних фондів та нематеріальних активів.

У разі застосування позамовного методу витрати цехів враховуються за окремими замовленнями і статтями калькуляції, а витрати сировини, матеріалів, палива та енергії за окремими групами.

Фактична собівартість окремих замовлень (виробів, робіт, послуг) визначається або після передачі на склад, або після здачі замовнику безпосередньо шляхом ділення суми витрат на кількість виготовленої за замовленням продукції і оцінюється за плановою або фактичною собівартістю однорідних виробів. (Рис. 2.2.).


Сучасний облік прямих витрат

Рис. 2.2. Загальна побудова обліку витрат на виробництво за позамовним методом


Частковий випуск на замовлення оцінюється шляхом ділення виробничих витрат на кількість виробів, як вироблених, так і тих, що перебувають у незавершеному виробництві, і множенням одержаної величини на кількість випущеної продукції.

Отже, суть позамовного методу полягає в тому, що всі прямі затрати враховуються в розрізі статей по окремих виробничих замовленнях, які видаються на раніше визначену кількість даного виду продукції. Інші затрати враховуються по місцях їх виникнення і їх призначення в розрізі статей витрат і відносяться на собівартість окремих замовлень у відповідності з встановленою базою їх розподілу.

Оскільки ці методи мають недоліки, то для ліквідації цих недоліків використовують нормативний метод обліку витрат на виробництво.

Нормативний метод – це основний метод виробничого обліку, який сприяє впровадженню прогресивних норм витрат, дієвого контролю за рівнем витрат виробництва, що дає змогу використовувати дані обліку для виявлення резервів, зниження собівартості продукції та оперативного керівництва виробництвом. [63, с.176]

Цей метод є найбільш сучасним, він значно підвищує можливість здійснення контролю виявлених у виробництві відхилень від діючих норм, що зумовлені організацією виробництва.

Важливе значення має цей метод на підприємствах обробних галузей промисловості, і не менш важливе місце займає на ВАТ “Ватра”.

Основним елементом нормативного методу є облік відхилень від норм і облік зміни норм. Кожен з цих елементів повинен бути документально оформлений. Оформлення відхилень або змін здійснюється відповідно до характеру технології, форм оплати праці, виду продукції.

Нормативний метод обліку витрат включає:

а) поточний облік витрат за діючими нормами окремо і з урахуванням відхилень від них, виявлення місць, причин і винуватців відхилень;

б) системний облік зміни самих норм;

в) складання і періодичне коригування нормативної калькуляції, що базується на діючих нормах витрат;

г) визначення фактичної собівартості випущеної продукції, як алгебраїчної суми нормативної її вартості, відхилень від норм і зміни норм. [63, с. 612]

Облік фактичних витрат за нормативним методом на всіх підприємствах здійснюється окремо в частині витрат за нормами і в частині витрат, які являють собою відхилення від норм.

Нормативний метод обліку витрат виробництва сприяє своєчасному виявленню відхилень фактичних витрат від діючих норм основних витрат.

Тому нормативний метод можна характеризувати як облік затрат у межах норм затрат, які відхиляються від норм. Кожний такий випадок повинен бути зафіксований в окремому документі.

Для відображення в обліку цих даних в кожному господарстві розробляють кодифікатор відхилення від норм та зміни норм.

У зв’язку з цим нормативний метод може застосовуватися разом з іншими методами.

При нормативному методі всі зміни норм повинні бути зафіксовані у спеціальному документі “Повідомлення про зміну норм”, а відхилення - у документі залежно від форм методу виявлення і первинному документі, інвентарній відомості або розкрійній карті. Лише незначна кількість відхилень виявляється розрахунковим методом. Відхиленням від норм вважається як економія, так і перевитрати матеріальних та трудових витрат. Відхилення від норм допускаються тільки з дозволу відповідальних працівників підприємства.

Важливим елементом нормативного методу обліку витрат на виробництво є складання нормативних калькуляцій.

Нормативна собівартість – це вид попередньої собівартості на початок якогось періоду. Методика складання нормативної калькуляції собівартості продукції залежить від галузевих особливостей.

Карти нормативної калькуляції на деталі, вузли, як правило, складаються тільки по прямих витратах і, перш за все, по сировині, матеріалах, напівфабрикатах, заробітній платі виробничих робітників.

Нормативна калькуляція на виріб – це набір прямих витрат на вузли, деталі чи інші напівфабрикати, які входять в нього з додаванням витрат на додаткову обробку, обслуговування виробництва і управління. [16, с. 306]

Існує менш трудомісткий процес складання нормативної калькуляції – це складання відомості нормативного набору витрат по цехах (таблиця 2.6.). Дана відомість характеризує частку цеху у витратах на відповідну продукцію. При цьому така відомість складається лише з прямих витрат.


Таблиця 2. 6.

Відомість нормативного набору витрат на ВАТ “Ватра” по цеху № 4 на 1 лютого 2002 року

№ деталей та вузлів Засто-сування Матеріали та напівфабрикати Витрати на оплату праці


Кількість по виробу А Сума Кількість по виробу Б Сума Разом по виробу В Нормо-години Сума
22 – 345 1 3 20,0 - - 20,0 0,4 60,0
22 – 456 2 - - 3 26,0 26,0 0,1 48,0
22 - 731 1 - - 2 35,0 35,0 0,2 92,0

Важливим елементом нормативного обліку є перерахунок залишків незавершеного виробництва на початок місяця. Цей перерахунок можна проводити двома прийомами:

прямим подетальним перерахунком на основі інвентаризації;

укрупненим перерахунком за калькуляційними статтями, який менш точний, але простий.

Ефективність норм матеріалів залежить від якості нормування затрат. Норма затрат – мінімальна величина затрат, яка необхідна для виробництва одиниці продукції:

І. норми матеріальних витрат;

ІІ. норми витрат на оплату праці;

ІІІ. Норми витрат на утримання і експлуатацію машин і обладнання.

Нормативний метод обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції повинен узагальнити фактичні витрати та витрати виробництва.

Цінною в нормативному методі є можливість контролю за формуванням собівартості.

Облік нормативних витрат є основою для управління бізнесом.

Загальну побудову нормативного обліку витрат на виробництво і калькулювання фактичної собівартості продукції наведено на рис. 2.3.

Також важливим елементом нормативного методу є зведений облік затрат на виробництво. Зведений облік затрат на виробництво рекомендують використовувати на підприємствах замість нормативних планових калькуляцій.

Однією особливою відмінністю нормативного методу обліку затрат є визначення фактичної собівартості продукції шляхом алгебраїчного сумування нормативної собівартості. [20, с.492]

В умовах переходу України до ринку важливе значення має вивчення американської системи “стандарт-кост”. Це, насамперед, контроль витрат на виробництво одного чи кількох виробів певного виду протягом поточного та майбутнього періоду.

Термін “стандарт” означає в цьому разі кількість необхідних витрат (матеріальних, трудових) для випуску одиниці продукції чи надання послуг.

“Кост” – грошове вираження виробничих затрат на одиницю продукції.

[54, с. 102]

Перевага цієї системи над іншими методами обліку витрат на виробництво полягає в тому, що на основі встановлених стандартів можна визначити суму очікуваних витрат і реалізацію виробу, обчислити собівартість одиниці виробу для визначення цін, а також скласти звіт про прибуток.


Сучасний облік прямих витрат


Рис. 2.3. Побудова нормативного обліку витрат на виробництво


Також витрати при цій системі поділяються в порівнянні з стандартами, збільшення фактичних витрат повинні бути розподілені за причинами.

Стандарти по матеріальних затратах в кожному вигляді складаються на основі даних про ці матеріальні затрати за попередній період, причому для розрахунку беруться середні дані про витрати.

Стандартні затрати по заробітній платі в кожному виразі встановлюються на основі хронометражу робочого часу, а у вартісному виразі – на основі даних про тарифні ставки робітника.

Отже, при цій системі заздалегідь до початку виробництва певної продукції складаються стандарти відповідних затрат на виробництво.

Облік затрат за стандартами організовується наступним чином.

а) по матеріальних затратах:

на основі первинних документів списуються на виробництво спочатку в кожному виразі тільки по стандартах, а в кінці звітного періоду кожний вираз матеріальних затрат перетворюється у вартісний множенням на стандартну ціну;

у випадку додаткового залучення матеріалів понад стандарти виписується окремий документ на відпуск матеріалів, в якому вказується причина відхилень від стандартів;

оприбуткування матеріалів від постачальників по матеріальних рахунках проводиться також за стандартними цінами;

б) по оплаті праці:

у всіх документах і замовленнях вказуються стандартні ціни на виробництво даного замовлення по оплаті праці;

розробляються робочі листки, в яких вказується час виконання роботи по стандарту і заробітній платі;

листки із нестандартними ставками виділяються окремо і аналізуються.

Основною метою системи обліку “стандарт-кост” є виявлення відхилень від стандартів і управління цими відхиленнями. Ця система має багато спільних рис з нормативним методом обліку затрат (попереднє складання нормативів, відокремлений облік відхилень).

На завершення можна виділити основні напрямки вдосконалення обліку витрат: [53, с. 132]

поглиблення зв’язку нормативного методу управління собівартістю з внутрішньовиробничим госпрозрахунком для покращення зв’язку, стимулювання колективів госпрозрахункових цехів, бригад з їх вкладом в результати роботи підприємства і економію витрат;

спрощенню номенклатури калькуляційних статей витрат у зв’язку із змінами в господарському механізмі складу витрат, що включаються в собівартість продукції;

зближення існуючих в країні методів обліку виробничих витрат з міжнародними стандартами;

автоматизація обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції.

Розділ 3. Методика аналізу і контролю прямих витрат


3.1. Аналіз матеріальних витрат


Господарська діяльність підприємств потребує необхідних матеріальних і трудових витрат. В основному, ці витрати в грошовому вираженні складають собівартість продукції.

Відомо, що матеріальні затрати в собівартості продукції займають найбільш питому вагу. Тому їх аналіз дає змогу виявити значні розриви зміни собівартості. [57, с.14]. При аналізі об’єктивно оцінюють матеріальні затрати в собівартості всієї і одиниці продукції, визначається їх реальність і необхідність, досліджуються фактори, які обслуговують споживну величину матеріальних затрат.

Аналіз матеріальних затрат (Рис. 3.1.)полягає в порівнянні фактичного обсягу їх з плановими і в обмеженні дії окремих факторів на виявлення відхилень.

Специфіка цих факторів і методика їх дослідження залежить від особливостей технології, а також від використання видів сировини, матеріалів, палива та енергії.

Також в будь-якому випадку та за будь-яких умов необхідно виявити вплив двох факторів :

1) зміни питомої витрати сировини і матеріалів на одиницю продукції – «фактор норми»;

2) зміни собівартості заготівлі одиниці сировини та матеріалів – «фактор цін».

Собівартість заготовлення матеріалів складається з наступних трьох частин: [21, с.37]

1) транспортних витрат, тобто вартості в прейскурантах цін з урахуванням всіх доплат, приплат і знижок;

2) транспортних витрат ,до яких належать:

а) провізна плата при розрахунку за ціна - франко-станція відправлення;

б) витрати на утримання власних під’їзних доріг;

в) витрати на доставку зі станції на склад підприємства;

г) вантажно-розвантажувальні витрати.

3) заготівельних витрат, а саме:

а) витрати на утримання заготівельних контор;

б) оплата за зберігання, зважування;

в) оплата соціальних відряджень;

г) втрати під час транспортування.

Втрати на утримання відділу постачання і заводських складів (зокрема на заробітну плату їх постійних працівників), а також на відрядження у зв΄язку з оформленням договорів на поставки включаються не в матеріальні затрати, а в загальнозаводські витрати [31,с.157].

Зміна питомих витрат сировини й матеріалів може відбуватися під впливом причин двох видів:

а) пов’язаних з використанням плану технічного розвитку в заводах, спрямованих на зниження норм витрачання;

б) зумовленими різними відхиленнями від поточних норм витрачання.

До заходів, спрямованих на зменшення норм витрачання належать:

а) удосконалення конструкції виробів для зменшення матеріаломісткості;

б) удосконалення технології ;

в) заміна дорогих матеріалів дешевими;

г) централізація заготівельних операцій і застосування для цього економіко-математичних методів.

Щоб у процесі аналізу можна було дослідити відхилення в матеріальних затратах, потрібно облік виробничих затрат на підприємстві вести за нормативними методами. Джерелами аналізу матеріальних затрат є форми звітності №5 Ж/О 10-с і на основі них складають таблицю 3.1.

Наведені дані показують, що фактичні матеріальні витрати були нижчими від планових на 28,7 тис. грн. за рахунок зниження витрат по всіх їх видах. Однак, за такими позитивними відхиленнями можуть бути приховані негативні сторони.


Таблиця 3.1.

Загальна оцінка матеріальних затрат на ВАТ “Ватра” за 2001 р.

Показники За планом За фактом Відхилення
1. Основні і додаткові матеріали за мінімум повернутих відходів 21498,9 21473,8 - 25,1
2. Паливо та енергія на технологічні цілі 153,9 150,7 - 3,2
3.Транспортно-заготівельні витрати 876,9 876,5 - 0,4
4. Усього матеріальних затрат 22529,7 22501,0 - 28,7
5. Обсяг товарної продукції 35569 35474 + 95
6. Собівартість товарної продукції 33090 33154 - 64

Для виявлення останніх слід оцінити ступінь впливу на матеріальні витрати таких факторів, як зміна структури обсягу товарної продукції і рівня самих витрат. Крім того, слід виявити планові матеріальні витрати, скориговані на фактичний випуск та асортимент товарної продукції за формулою:

Мск=Мп/Сп *Сф (2)

Де Мп- планові матеріальні витрати;

Сп,Сф- відповідна планова і фактична собівартість продукції.[31,с.138]

У нашому випадку скоригований показник матеріальних затрат становитиме 22573,3 тис.грн.

(22529,7тис.грн / 33090 тис.грн.) * 33154 = 22573,3 тис. грн..

Методика розрахунку впливу названих факторів на матеріальні витрати наведено у таблиці 3.2.

Таблиця 3.2

Вплив факторів на виконання плану матеріальних витрат на ВАТ “Ватра” у 2001 р.

Матеріальні витрати Сума тис. грн.
1.За планом 22529,7
2.За планом на фактичний випуск продукції 22441,0
3.За планом на фактичний випуск та асортимент продукції 22521,8
4.Фактично 22501,0
5.Відхилення всього -28,7
У тому числі за рахунок зміни
а).обсягу продукції (n.2-n.1) +21,3
б).структури продукції (n.3-n.2) -29,8
в).рівня матеріальних витрат(n.4-n.3) -20,8

Дані таблиці свідчать : зниження матеріальних затрат на 28,7 тис грн відбулося за рахунок зміни структури продукції на 29,2 тис. грн. і рівня витрат на 20,8 тис. грн.

Під час аналізу слід встановити причини зміни названих вище факторів. При цьому відхилення матеріальних затрат за рахунок зміни структури продукції оцінюють негативно, а дані про принципи беруть з матеріалів аналізу структури та асортименту продукції. Для встановлення причин зміни рівня витрат розраховують міру впливу на цей показник дотримання норм витрачання матеріалів на зміни вартості одиниці матеріалів. Такий розрахунок раціонально провести за допомогою прийому скоригованого показника за такими видами продукції і матеріалів, за якими мали місце перевитрати (табл. 3.3.)

Таблиця 3.3

Вплив факторів на рівень матеріальних витрат за 2001 р.

на ВАТ “Ватра”

Матеріали кількість витрачених матеріалів вартість одиниці матеріалів витрати на матеріали

Відхи-лення

(гр 9 – гр 7)


одиниця виміру

за

нор-мами

Фак.-тично за планом фактично Планов. (гр3*5)

факт.

(гр.4*5)

(гр.4*6)
Сталь кг 4,1 4,2 1,2 1,2 4,92 5,04 5,04 =0,12
Чавун кг 1,6 1,7 0,8 1,0 1,28 1,36 1,70 +042
сума негативних відхилень - - - - - - - - +0,54

Дані таблиці показують: на одиницю продукції перевитрати становили 0,54 грн.

Якщо це відхилення помножити на кількість фактично випущеної продукції (12,5 тис. шт.), то отримаємо загальну суму перевитрат (0.54грн*12,5 тис. шт.)=675 тис. грн.

Для встановлення причини понаднормативного витрачення матеріалів використовують дані аналізу дотримання норм їх витрачення.

Вартість одиниці матеріалу залежить від зміни цього ціни, транспортно-заготівельних та складських витрат.

Вплив зміни величини витрат в собівартості продукції кожного виду визначається різницею між фактичними та плановими матеріальними затратами за калькуляційними статтями на фактичний випуск продукції.

Відхилення в величині матеріальних затрат в собівартості одиниці продукції кожного виду і всієї продукції здійснюються під впливом двох груп факторів:

зміни норм витрат, в тому числі зміни сировини, матеріалів, поворотних відходів, покупних виробів і напівфабрикатів, палива;

цін за одиницю кожного виду матеріальних продуктів [38,с.77].

Для розрахунку впливу факторів норм і цін використовуються технології і подетальні специфікації, розшифровки матеріальних затрат по звітних калькуляціях одиниці продукції кожного виду, на основі яких рекомендується складати аналітичну таблицю 3.4. по всіх видах продукції.

Із таблиці видно, що в собівартості продукції допущені перевитрати по сировині і матеріалах на 1,28 і в тому числі по всім видам сталі 4,75.

Вплив зміни норм розраховується різницею між фактичними і плановими витратами по кожному виду матеріальних ресурсів на планову ціну одиниці матеріалу, а вплив зміни норм – різниця між фактичною і плановою ціною одиниці матеріальних ресурсів кожного виду на фактичне їх витрачання. Зміна норми витрат (таблиця 3.4.) викликала ріст затрат на сировину і матеріали на 0,90.


Таблиця 3.4.

Аналіз матеріальних затрат в собівартості ВАТ “Ватра” за 2001 р.

Перелік По плані По звіту Відхилення від плану

кількість кг/шт ціна грн. сума грн кількість ціна грн сума грн всього Розрахунок








норм. кільк. на виріб одн гер. Поточна
сталь листова 6,21 0,54 3-38 6,5 0,54 3-54 +0-16 +0,29 +0-16 - -
сталь 45Ш20 83,2 0,134 11-15 86 0-14 12-04 +0-89 +2,8 +0-37 +0-006 +0-57
сталь 400Ш75 79,0 0,139 10-98 74,0 0-13 9-62 -1-36 -0,5 +0-69 -0,009 -0,67
легована сталь 40Ш1200?/20 69 0-141 9-73 76,0 0-14 10-6 +0,87 +7 0-99 - +0,53
Тонко-листова 15,2 0-511 7-77 15,34 0-55 85 +0,73 +0,12 +0-37 +0,0039 -
Всього сировини - - - - - - +1,28 - 10,90 0,036 -0,38

В процесі аналізу вивчається кількість норм витрат матеріальних ресурсів, виявляються зміни норм, відхилення від норм і причини їх виникнення. Для виявлення причин відхилення від норм при нормативному методі обліку затрат складають відомість відхилення від норми (таблиця 3.5.) по всіх видах продукції в розділі структурних підрозділів (бригад, дільниць, цехів). Із таблиці 3.5. випливає, що перевитрачання сировини і матеріалів в собівартості виробу і товарного випуску під впливом факторів норм виник у зв΄язку з недостачею в організації матеріально-технічного забезпечення, невиконання плану поставок, низькою трудовою і технічною дисципліною.

Таблиця 3.5.


Відомість відхилень від норм і причини їх виникнення в цілому по ВАТ “Ватра”

Причина Сировина і матеріали неодержання

виробу На товарний підрахунок
Поступлення матеріалів з підвищеними допусками +0,10 =0,6
Заміна матеріалів по виду +0,12 +0,5
Технічна несправність обладнання +0,6 +0,2
Заміна питомої ваги поставок +0,24 +1,0
Порушення технічного процесу +0,09 +0,3

Із таблиці видно, що в собівартості продукції допущені перевитрати по сировині і матеріалах на 1,28 і в тому числі по всім видам сталі 4,75.

Вартість поворотних відходів вираховується із затрат сировини і матеріалів, при цьому на перший погляд виглядає, що чим більше поворотних відходів, тим нижча собівартість продукції. У практиці матеріальні затрати часто аналізуються з урахуванням відходів (таблиця 3.6.).


Таблиця 3.6.

Аналіз матеріальних затрат з урахуванням відходів на ВАТ “Ватра” 2001р.

рядка

показники За планом За фактом Відхилення
1 Затрати сировини й фактичних матеріалів на фактичний обсяг 24275,4 24232,6 -42,8
2 Зворотні відходи

а) по ціні сировини 2,718 2,714 -3,95

б) по ціні можливого використання 9,6 10 +0,4
3 Втрати від зворотних відходів
4 а) у тис. грн.(2а-3б) 2708,4 2704 -4,4

б) у % до матеріальних затрат (3а /1)*100 11,16 11,15 -0,1

Планові показники у рядку 2 (таблиці 3.6.) визначають, виходячи із середнього обсягу зворотних відходів, встановлених на підприємстві (11,2):

24275,4*11,2/100=2718,8.

Як показав аналіз, втрати від зворотних відходів зменшились як сумою (4,4 тис.грн), так і в процентах (0,1) до матеріальних затрат. На підставі наведених даних (таблиця 3.7.) можна визначити, скільки недодано продукції внаслідок того, що підприємство допустило надпланові зворотні відходи.

Таблиця 3.7.

Аналіз впливу надпланових відходів сировини та матеріалів на обсяг продукції ВАТ “Ватра” за 2001 р.

Стаття витрат Фактично випущена товарна продукція

За плановою собівартістю За фактичною собівартістю
1.Сировина і матеріали 24275,4 24232,6
2.Зворотні відходи (відраховуються) 9,6 10

Розрахунки робимо за наступною схемою:

1.Знаходимо надпланові відходи сировини до цілого використання їх 10-

9.5=0.5.

2.Визначаємо, у скільки разів первинна сировина дорожча за відходи:

520:52=10 тис. грн.

3.Обчислюємо вартість надпланових відходів за ціною сировини:

0,4*10=4 тис. грн.

А насправді зверхплановий ріст поворотних відходів, коли він пов’язаний зі зміною цін і реалізацією, свідчить про погіршення використання сировини, матеріалів і інших матеріальних цінностей, а їх зменшення є резервами зниження собівартості продукції.


3.2 Аналіз витрат на оплату праці


У більшості галузей промисловості витрати на оплату праці мають меншу питому вагу в собівартості продукції, ніж матеріальні витрати, проте загальновідомо, що одним з найважливіших джерел зниження собівартості продукції є більш швидке зростання продуктивності порівняно із середньою оплатою праці.

Тому аналізові затрат на оплату праці на будь якому підприємстві слід приділяти першочергову увагу.

Мета аналізу витрат на оплату праці – визначити:[57,с.119]

обґрунтованість розрахунку й розподілу кварталами планового фонду оплати праці;

використання об’єднанням цього фонду;

фактори, які призвели до відхилення фонду оплати праці від нормативу виплат, враховуючи використання плану за обсягом продукції та чисельність працівників;

співвідношення темпів зростання продуктивності праці та середньої виплати праці, його вплив на собівартість продукції;

вплив фонду оплати праці відхилень від лімітів чисельності працівників, перевищення посадових окладів, не продуктивних виплат;

резерви зниження собівартості продукції внаслідок економії фонду оплати праці.

Прямі трудові затрати у складі собівартості відображаються за такими статтями, як основна і додаткова заробітна плата виробничого персоналу, а також відрахування на соціальні страхування. Аналіз починають загальною їх оцінкою, за якою порівнюють планові та фактичні суми, виявляти відхилення (таблиця 3.8.).

Джерелом аналізу служать показники плану і звітності по формі №1-у, дані бухгалтерського обліку заробітної плати і затрати на виробництво.


Таблиця 3.8.

Загальна оцінка матеріальних затрат на ВАТ “Ватра” за 2001 р.

Показники За планом (тис. грн..) За фактом (тис. грн.) Відхилення
1. Основна заробітна плата виробничого персоналу 1046,6 1037,5 -9,1
2.Додоаткова заробітна плата виробничого персоналу 193,0 191,8 -1,2
3.Відрахування на соціальні доходи 639,6 636,9 -1,7
4.Усього прямих трудових витрат -1879,2 1860,2 -13,0
5.Повна собівартість товарної продукції 39890,2 39881,4 -8,8
6.Обсяг повної продукції 53495,0 53544,0 +49,0

Як показують дані таблиці, фактичні трудові затрати були нижчі від планових на 13 тис. грн. за рахунок зниження всіх їх видів. Хоча за такими, в цілому позитивними відхиленнями, можуть бути приховані негативні. Для їх виявлення, забезпечення більш об’єктивної оцінки собівартості, доцільно визначити міру впливу на трудові затрати таких факторів, як зміна обсягу і структури продукції, а також рівня самих затрат.

Розглянемо методику розрахунку впливу названих факторів на трудові затрати.

Вплив на прямі трудові затрати:

Зміна обсягу випущеної продукції становить 1,72.

1879,2*53544тис.грн./53495тис.грн.-1880.0

1880,0 тис.грн.-1879,2тис.грн=1,72

зміна структури товарної продукції (-1,2).

1879,2тис.грн. / 398902тис.грн.*39881,4=1878,8

1878,8тис.грн.-1880,0тис.грн=1,2тис.грн.

зміна рівня прямих трудових витрат.

Для того, щоб встановити причину зміни рівня затрат, спочатку, за даними калькуляції окремих видів продукції встановлюють ті з них, з яких були допущені негативні відхилення у затратах на зарплату, а потім за цими видами продуктів розраховують міру впливу таких факторів, як зміна трудомісткості продукції і часової оплати праці, за допомогою прийому абсолютних різниць.

Заробітна плата виробничих робітників відображена в калькуляції окремою статтею, оплата праці допоміжних працівників, спеціалістів та інших категорій промислово-виробничого персоналу включаються у всі статті собівартості, а також транспортно-заготівельні витрати. Оплата праці робітників, які працюють на допоміжних виробництвах, входить у собівартість пари, води, електроенергії, впливає на собівартість товарної продукції через статті, на які віднесено витрати пари, води, електроенергії. [38, с.84].

Оплату праці аналізують у двох напрямках:

а)аналіз фонду оплати праці як елемента затрат на виробництво;

б)аналіз оплати праці за окремими статтями калькуляції, в першу чергу, за самостійною статтею оплати праці виробничим робітникам.

Аналіз фонду виконання праці починають із вивчення абсолютного відхилення. Абсолютне відхилення – ця різниця між фактичною нарахованою оплатою праці плановим фондом. [31, с. 131]

Подальшим напрямком аналізу є дослідження причини абсолютного відхилення. Цей розрахунок ведеться не в цілому по всьому промислово-виробничому персоналу, а за окремими категоріями. При цьому виявляють вплив двох факторів зміни середньооблікової чисельності по даній категорії (кількісний фактор) і зміни середньої заробітної плати(якісний фактор). Для розрахунку можна використовувати спосіб абсолютних різниць, згідно з якими вплив першого з названих факторів визначають множенням відхилення на планову середню заробітну плату, а вплив другого – множенням відхилення від плану з середньої заробітної плати на фактичну чисельність. Вплив кожного з перерахованих факторів на середню заробітні плату робітників визначають способом абсолютних різниць. Вихідні дані у звіті за формою 2-Т. За даними таблиці 3.9., передусім, визначаємо вплив двох первинних факторів на абсолютне відхилення фонду оплати праці робітників.


Таблиця 3.9.

Аналіз фонду оплати паці робітників і їх середньої річної оплати праці на ВАТ “Ватра” за 2001 р.

№ рядка Показники За планом За фактом Відхи-лення Виконання плану
1 Фонд оплати праці робітників тис. грн. 5160 4336,9 -8231 84,0
2 в тому числі основна заробітна плата 3900 33310,7 -589,3 84,9
3 Середньооблікова чисельність робітників 4300 4158/ 3446 -152/ -854 96,5/80,1
4 загальна кількість людино-годин 7783,0 62032 -15798 100,0
Розрахункові показники
5 Середньорічна оплата праці 1 робітника (1*100:3) 1200 1258,5 58,5 104,5
6 Середньорічна кількість відпрацьованих годин (4*100:3 -1810 1800,1 -9,9 99,4
7 Середньорічна оплата за відпрацьований час (2:4*100) 50,11 69,91 +19,8 139,82
8 Додаткові оплати , % (1-2):2*100 31,0 32,3 1,3

Примітка:

4148 –штатних працівників;

3448 – еквівалент повної зайнятості.


а)вплив зміни кількості робітників

(-854)*1200/4000=-1025,8

б)вплив зміни середньорічної оплати праці робітників

(+58,5)*3446/1000=201,6

Перевірка = -1024,8=2016= -2016.


3.3 Зниження собівартості продукції іпідвищення ефективності виробництва


Собівартість продукції є важливим узагальнюючим показником, який характеризує якість роботи підприємства, рівень його технічного оновлення і господарського керівництва.

В собівартості продукції, динаміці її зниження знаходять своє відображення всі сторони виробничої і господарської діяльності підприємства.

Зниження собівартості продукції є одним з важливих факторів збільшення нагромаджень. Від зниження рівня собівартості залежать розміри тих ресурсів, які формують доходи державного бюджету. Чим нижча собівартість продукції, тим вищі нагромадження, утворюються в середині народного господарства.

Економічний аналіз шляхів і резервів собівартості продукції, росту продуктивності праці, покращення всіх якісних показників роботи є одним з основних завдань підвищення рівня економічної роботи на промислових підприємствах.

Зниження собівартості продукції має важливе значення в створенні матеріально — технічної бази. Отже, одним з важливих завдань розвитку економіки на сучасному етапі є підвищення ефективності виробництва, покращення якості показників на всіх рівнях народного господарства. Ріст ефективності виробництва відображається в кінцевому рахунку в економії живої і уречевленої праці, в зниженні собівартості продукції.

При цьому курс на підвищення ефективності виробництва нерозривно пов’язаний з напрямком на зниження затрат на виробництво. Зниження собівартості продукції є одним з головних джерел збільшення прибутку і росту рентабельності виробництва.

Чим нижча собівартість, тим вищий прибуток і рентабельність підприємства. Підвищення прибутку покращує фінансовий стан підприємства: при цьому збільшуються грошові резерви для подальшого розширення і вдосконалення виробництва, задоволення матеріальних і культурних потреб [30, с.17].

Рівень собівартості продукції залежить від багатьох виробничих умов, одні з них виступають як джерело зниження собівартості продукції, інші – як фактори, ще інші – як стимули.

Під джерелом зниження собівартості розуміють економію живої і уречевленої праці, яка відображається в зниженні затрат і пов’язана з випуском і реалізацією продукції (підвищення продуктивності праці, зменшення затрат на матеріали ,паливо, електроенергію).

Джерела економії не можуть бути безпосередніми рушіями зниження собівартості продукції. Вони лише показують, за рахунок чого можна досягти скорочення затрат. Найбільш важливими групами факторів, на нашу думку, є:

Підвищення технічного рівня і покращення організації виробництва і праці. Підвищення технічного рівня виробництва , вдосконалення рівня технології виробництва і механізації, автоматизація виробничих процесів. Впровадження нових прогресивних технологічних методів зміни конструкції і технологічних характеристик виробів, покращення використання нових видів сировини і матеріалів, палива, енергії. Покращення організації виробництва і праці полягає у вдосконаленні управління ними, покращенні організації праці, матеріально-технічного постачання і використання робочого часу, скорочення адміністративно-управлінських витрат, а також надлишкових затрат і втрат.

Вдосконалення організації виробництва праці – розвиток спеціалізації виробництва; покращення організації праці і обслуговування виробництвом; скорочення затрат на управління; покращення використання основних фондів ,матеріальних ресурсів, інших факторів, які підвищують рівень організації виробництва;

Зміна обсягу і структури продукції – відносне зменшення умовно постійних витрат, які обумовлені ростом обсягів виробництва, відносне зменшення амортизаційних відрахувань;

Покращення використання природних ресурсів – зміни способів добування природної сировини і зміни якості; складу природної сировини;

Галузеві та інші фактори - підготовка і освоєння продуктивності на підприємствах, впровадження і освоєння нових виробів; покращення розміщення підприємств, зміни цін, тарифів, норми амортизації, умов оплати праці та інші фактори, які випливають із специфічних особливостей техніки, технології і організації виробництва.

Визначення і використання резервів зниження собівартості продукції – головне завдання економічного аналізу виробничо-господарської діяльності підприємства. [ 38, с. 93]

Деякі економісти, крім факторів норм, в якості самостійного виділяють фактор заміни. При цьому проходить заміна цін одиниці матеріальних ресурсів і норм їх витрат на одиницю продукції. [21, с.156]

Раціональне заміщення одних матеріалів іншими здійснює вплив на зменшення собівартості, відкриває можливості для збільшення обсягу випуску продукції, забезпечує абсолютне зниження собівартості за рахунок зниження цін на матеріали.

Витрати на одержання, заготовку і транспортування сировини і матеріалів, палива і напівфабрикатів формують їх ціну (собівартість). Основні ціни і тарифи займають найбільш питому вагу в собівартості одержаних матеріальних ресурсів, тому для її зниження необхідно виявляти їх резерви, класифікацію яких можна розглянути на рис. 3.2.


По видах затрат По характеру використання

Скорочення витрат сировини і інших матеріалів.

Скорочення витрат допоміжних матеріалів.

Скорочення витрат допоміжних матеріалів.

Скорочення транспортно-заготівельних витрат.

Зменшення витрат на заробітну плату одиниці праці.

Скорочення браку.

Скорочення витрат на обслуговування і управління

1. Вдосконалення конструкції.

2. Вдосконалення технології.

3. Поповнення модернізації обладнання.

4. Покращення організації виробництва і праці.

5. Вдосконалення методів господарювання і управління.

Рис. 3.2. Класифікація резервів зниження собівартості продукції


Під резервами зниження собівартості слід розуміти лише ті, які створюють реальну економію. По місцю зосередження резерви поділяються на внутрішні і зовнішні.

До внутрішніх відносяться ті, які можуть бути виявлені і впроваджені в господарський оборот тільки на даному підприємстві і залежать від результатів роботи. Це, в першу чергу, ріст продуктивності праці і зниження матеріаломісткості продукції.

Зовнішні резерви можна поділити на галузеві і

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту

Похожие рефераты: