Xreferat.com » Рефераты по бухгалтерскому учету и аудиту » Організація управлінського обліку

Організація управлінського обліку

– ставка оподаткування проекту;

k1, k2, …, kt – ставки доходності інвестування, прийняті для інвестора, за відповідні роки;

S1 – ліквідаційна вартість


NPV = PV – IC


Очевидно, що якщо: NPV > 0, то проект варто прийняти; NPV < 0, то проект варто відкинути, NPV = 0, то проект ні прибутковий, ні збитковий.

При прогнозуванні доходів по роках необхідно по можливості врахувати усі види надходжень як виробничого, так і невиробничого характеру, що можуть бути асоційовані з даним проектом. Так, якщо по закінченні періоду реалізації проекту планується надходження засобів у виді ліквідаційної вартості чи устаткування вивільнення частини оборотних коштів, вони повинні бути враховані як доходи відповідних періодів.

Розрахунок за допомогою приведених формул вручну досить трудомісткий, тому для зручності застосування цього й іншого методів, заснованих на дисконтованих оцінках, розроблені спеціальні статистичні таблиці, у яких табульовані значення складних відсотків, що дисконтують множники, дисконтованого значення грошової одиниці і т.п. у залежності від тимчасового інтервалу і значення коефіцієнта дисконтування.

Необхідно відзначити, що показник NPV відображує прогнозну оцінку зміни економічного потенціалу підприємства у випадку прийняття розглянутого проекту. Цей показник адитивен у тимчасовому аспекті, тобто NPV різних проектів можна підсумовувати. Це дуже важлива властивість, що виділяє критерій із всіх інших і що дозволяє використовувати його в якості основного при аналізі оптимальності інвестиційного портфеля.


Розрахунок.


Визначимо чисту теперішню вартість майбутніх грошових надходжень (PV) по проектах. В разі того, що в вищенаведеному завданні ми знаємо тільки грошові надходження по проекту та амортизційні відрахування, будемо вважати, що витрати на експлуатацію проекту вже зняті з грошових надходжень, таккож не будемо враховувати індекс інфляції, а податок на прибуток буде складати 30%.


А) по проекту А:


(800 000–380 000)(1–0,3)+380 000 (700 000–380 000)(1–0,3)+380 000

PV =------------------------------------------ + ----------------------------------------- +

1 + 0,18 (1 + 0,18)(1 + 0,18)


(650 000–380 000)(1–0,3)+380 000 (650 000–380 000)(1–0,3)+380 000

+ ----------------------------------------- + -------------------------------------------- +

(1+0,18) (1+0,18) (1+0,18) (1+0,18) (1+0,18) (1+0,18) (1+0,18)


(550 000–380 000+100 000)(1–0,3)+380 000

+ -------------------------------------------------------- =

(1+0,18) (1+0,18) (1+0,18) (1+0,18) (1+0,18)


= 571 186,44 + 433 783,39 + 346 310,96 + 275 431,26 + 218 117,51 =


= 1 875 427,25 грн.


Б) по проекту В:


(1 000 000–430 000)(1–0,3)+430 000 (700 000–430 000)(1–0,3)+430 000

PV =---------------------------------------------- + -----------------------------------------+

(1+0,18) (1+0,18) (1+0,18)


(500 000–430 000)(1–0,3)+430 000 (500 000–430 000)(1–0,3)+430 000

+-------------------------------------------- + -------------------------------------------- +

(1+0,18) (1+0,18) (1+0,18) (1+0,18) (1+0,18) (1+0,18) (1+0,18)


(500 000 – 430 000 + 150 000)(1 – 0,3) + 430 000

+ ------------------------------------------------------------ =

(1+0,18) (1+0,18) (1+0,18) (1+0,18) (1+0,18)


= 702 542,37 + 444 556,16 + 291 534,18 + 247 062,87 + 255 271,80 =


= 1 940 967,38 грн.


В) по проекту С:


(550 000–430 000)(1–0,3)+430 000 (650 000–430 000)(1 – 0,3)+430 000

PV=--------------------------------------------+---------------------------------------------+

(1+0,18) (1+0,18) (1+0,18)


(1 000 000 – 430 000 + 80 000)(1 – 0,3) + 430 000

+ --------------------------------------------------------------- =

(1+0,18) (1+0,18) (1+0,18) (1+0,18)


= 435 593,22 + 419 419,7 + 483 252,91 + 463 694,21 = 1 801 960,04 грн.


Розрахуємо чисту приведено (дисконтну) вартість (NPV) по проектах:


NPV = PV – IC


а) по проекту А:


NPV = 1 875 427,25 – 2 000 000 = - 124 572,75 < 0, тобто проект слід відклонити.


б) по проекту В:


NPV = 1 940 967,38 – 2 300 00 = - 359 032,62 < 0, проект також не слід приймати.


в) по проекту С:


NPV = 1 801 960 – 1 800 000 = 1 960 > 0, тобто цей проект слід прийняти.


Висновок щодо вибору того чи іншого проекту.


Оцінивши ефективність проектів А, В, С маємо таку інформацію:

За обліковими усі три проекти вважаються доцільними, тому що норма прибутковості по кожному з них більше розрахункової вартості капіталу, тобто:

По проекту А норма прибутковості сягає 53% > 18%

По проекту В норма прибутковості 37% > 18%

По проекту С норма прибутковості 59% >18%, але ж найвигіднішим є проект С, тому що його норма прибутковості вищі за всіх.

Також, якщо розглядати це питання з точки зору окупності інвестицій, то швидше за всіх окупиться проект С, бо його період окупності менше за всіх – 2 роки та 8 місяців, іншими словами найшвидше повернення вкладених грошових коштів та ще й найкоротший строк використання проекту робить його найдоцільнішим за усі.

На другому місці стоїть проект А, а на третьому – останньому – проект В.

Єдиний плюс проекту В – те, що за перші два роки використання цього проекту ми отримаємо найбільші грошові надходження, чим по проектах А чи С. Але за послідуючі роки прибуток буде мінімальним за інші.

Тому все ж таки на першому місці відаємо перевагу проекту С, потім А та на останньому місці проект В.

Ці методи оцінки не можна вважати остаточними, тому що вони не вважають фактор часу, оскільки кожна вкладена одиниця у різний час має різну вартість.

За дисконтованими оцінками доцільним є лише проект С, тому що лише його NPV (чиста приведена вартість) вище нуля.

Тобто “теперішня” вартість грошового потоку (після оподаткування, але не зважаючи на індекс інфляції) не тільки досягає суми авансованих у нього фінансових ресурсів (а це само по собі – достатня підстава для визнання інвестиції доцільною), але й перевищує їх, іншими словами, перевищені виражені у процентному відношенні (18%) сподівання інвестора на прибутковість.

Проекти А та В необхідно відклонити, бо їх NPV < 0.


Пояснення щодо чинників, які крім фінансових повинен враховувати менеджер, приймаючи рішення щодо вибору проекту.


Розглянуті вище методи оцінки капіталовкладень базуються, передусім, на розрахунку показників економічного ефекту та ефективності, тобто “грошовій” вигідності інвестиційного проекту. Проте при прийнятті управлінських рішень часто виникають ситуації, коли не можна не враховувати якісний фактор.

Якщо, наприклад, використовувати описані вище підходи для оцінки інвестування коштів у будівництво природоохоронного об’єкту, то неминучим є від’ємний результат, оскільки ніякої економічної віддачі від цього заходу очікувати не доводиться. У цьому випадку необхідно враховувати і соціальний аспект. Віддача від подібного заходу буде полягати в покращенні екологічної ситуації в регіоні, що у кінцевому рахунку сприятливо відіб’ється на здоров’ї людей.


Завдання 7.


Контрольнй питання.

Як розподіляють постійні загальновиробничі витрати між об’єктами калькулювання? Наведіть приклади.


До постійних загальновиробничих витрат відносяться витрати на обслуговування і управління виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності. Наприклад, знос обладнання і приміщень, заробітна плата майстру цеху тощо.

Постійні виробничі накладні витрати розподіляються на кожен об’єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо) при нормальній потужності. Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у період їх виникнення. Загальна сума розподілених та нерозподілених постійних загальновиробничих витрат не може перевищувати їх фактичну величину. Перелік і склад змінних та постійних загальновиробничих витрат установлюється підприємством.

Приклад.

По КБФ “Стріла” є наступні дані за листопад, грудень 2002р.


Вихідні дані Величина, грн.
Баз розподілу за нормальною потужністю (основна заробітна плата при нормальній потужності)

50 000

Загальновиробничі витрати при нормальній потужності, разом

40 000

Змінні загальновиробничі витрати при нормальній потужності

30 000

Постійні загальновиробничі витрати при нормальній потужності

10 000

Змінні витрати на 1 грн. заробітної плати

0,6

Постійні загальновиробничі витрати на 1 грн. заробітної плати

0,2

Фактично нарахована заробітна плата у листопаді 2002р.

47 000

Фактично нарахована заробітна плата у грудні 2002р.

65 000

Фактичні загальновиробничі витрати за листопад

39 000

Фактичні загальновиробничі витрати за листопад

53 000


Необхідно розподілити загальновиробничі витрати, використовуючи за базу розподілу основну заробітну плату виробничих робітників.

Розрахунок розподілу загальновиробничих витрат.

Види загальновиробничих виртат Методика розрахунку Листопад Грудень Дебет рахунку
Фактичні змінні загальновиробничі витрати 0,6 х 47 000 28 200 Х 23 “Виробництво”

0,6 х 65 000 Х 39 000
Фактичні постійні загальновиробничі витрати, разом 39 000 – 28 200 10 800 Х Х

53 000 – 39 000 Х 14 000

В т.ч. постійні розподілені 0,2 х 47 000 9 400 Х 23 “Виробництво”

0,2 х 65 000, але ен більше 14 000, тобто суми фактичних постійних ЗВВ Х 13 000
Постійні нерозподілені 10 800 – 9 400 1 400 Х

14 000 – 13 000 Х 1 000

Загальновиробничі витрати включаються до собівартості продукції за статтями калькуляції:

“Витрати на утримання та експлуатацію машин та обладнання”, “Цехові витрати”, “Втрати від браку”, “Інші виробничі витрати”.


Що таке маржинальний дохід? Для чого розраховують цей показник?


Маржинальний дохід– це дохід від виробництва чи реалізації додаткової одиниці продукції. Маржинальний дохід на одиницю реалізованої продукції розраховується як Ціна за одиницю – Змінні витрати за одиницю.

Коефіцієнт маржинального доходу – це відношення маржинального доходу від реалізації одиниці продукції до її ціни.

За допомогою маржинального доходу розраховується такі показники, як точка беззбитковості виробництва, дохід від реалізації продукції, обсяг реалізації, прибуток, запас міцності (величина, на яку фактичний або запланований обсяг реалізації перевищує критичний обсяг реалізації). Всі вони мають велике значення для аналізу виробництва.


У чому головна мета аналізу “витрати – обсяг – прибуток”?


Аналіз “витрати – обсяг – прибуток” – це метод системного дослідження взаємозв’язку витрат, обсягу реалізації та прибутку підприємства заради визначення:

обсягу реалізації, який забезпечує відшкодування всіх витрат та отримання бажаного прибутку;

величини прибутку при певному обсязі реалізації;

впливу зміну величини витрат, обсягу та ціни реалізації на прибуток підприємства;

оптимальної структури витрат.


Яка інформація є релевантною для прийняття рішення щодо оптимального використання обмежених ресурсів? Наведіть приклади.


Для прийняття управлінських рішень вкрай необхідно розрізняти релевантну та нерелевантну інформацію.

Релвантна інформація дає змогу менеджеру управляти тим чи іншим процесом в господарській діяльності, змінювати витрати чи прибуток за допомогою управлінських рішень.

Релевнтні витрати – це витрати, величина яких може бути змінена внаслідок прийняття рішення.

Нерелевантні витрати – це витрати, величина яких не залежить від прийняття рішень.

Наприклад, розглядається питання – придбати новий верстат або взяти його в оренду. У цьому випадку вартість верстата та орендна плата є релевантними витратами, на відміну від вартості витрачених на його обслуговування мастильних матеріалів, витрат на заробітну плату обслуговуючого персоналу, які є нерелевантними витратами, оскільки вони матимуть місце в обох випадках.

Різницю між витратами, які виникають при прийнятті альтернативних рішень, називають диференційними витратами.

У нашому прикладі диференційні витрати – це різниця між вартістю верстату і сумою орендної плати за період його експлуатації.


Що таке бюджетування? В чому його мета?


Бюджетування (кошторис) – по загальноприйнятому визначенню, - це фінансова чи кількісна відомість, звіт доходів та витрат, підготовлений і прийнятий на визначений період, що містить інформацію про політику, яка проводиться протягом цього періоду для досягнення конкретної мети. Кошторис може включати доходи, витрати і вкладення капіталу.

Загальний контрольний кошторис (бюджет) – це підсумок деталізованих функціональних кошторисів, об’єднаних у загальний кошторис. Число функціональних кошторисів різне у різних компаній в залежності від їхнього розміру, виду продукції чи послуг, методів виробництва і маркетингу, компетентності та структури менеджменту.

Основними видами функціональних кошторисів є виробничий, маркетинговий, адміністративний, досліджень продукції, капіталовкладень, касовий.

Кошторис має подвійне значення. По-перше, це план дій, виражений у грошових чи кількісних показниках. Спрямований на скорочення використовуваних ресурсів. По-друге, це інструмент для керівництва і контролю за спеціалізованими видами діяльності, розробки операційних стандартів для оцінки й аналізу фактичного виконання, визначення відповідальності за дії, визначення пріоритетів, виявлення відхилень від стандартів з метою вживання негайних заходів по їхньому усуненню.

Складання кошторису має три первинні мети:

планування і прогнозування, включаючи формулювання політики;

координація діяльності усередині компанії

контроль за виконанням та оцінка виконання


Бюджетний контроль.

Бюджетний контроль визначається як постійне порівняння фактичних результатів і кошторисних цифр для забезпечення основи для ревізій і для гарантування досягнення цілей політики компанії.

Процес бюджетного контролю ставить своєю задачею:

спонукати менеджерів шукати шляхи підвищення ефективності своїх дій;

змушувати їх більше турбуватися про вплив своїх рішень на колег і спільну діяльність

орієнтувати менеджерів на чітке мислення при втіленні своїх планів у фінансові чи кількісні показники.

Весь процес бюджетного контролю складається з безлічі дохідних статей і кошторисів, складених по функціональній ознаці, плюс загальний контрольний кошторис, який усе це поєднує.

Якщо досягнуті кошторисні рівні, тоді контроль і порівняння фактичних результатів із проектними не представляє складності, але якщо фактичний рівень відрізняється від запланованого, то фактичні витрати не можна прямо порівнювати з кошторисними витратами. Тут можливе застосування гнучкого складання кошторисів. Тому що усі витрати підрозділяються на постійні, змінні і напівзмінні, то компанії з коливними рівнями виробництва можуть адаптувати свої витрати до всіляких рівнів.


В чому полягає мета обліку по центрах відповідальності?


Систему обліку, в якій передбачається складання звітів за даними порівняння кошторисних (стандартних) показників з фактичними, називають обліком за центрами відповідальності. Кожен підрозділ, який очолюється менеджером, називається центром відповідальності.

Центр відповідальності – це сегмент діяльності підприємства, в якому встановлено персональну відповідальність керівника за показники діяльності, які він повинен контролювати.

Центр відповідальності представляє собою частину системи управління підприємством і як будь-яка система має свій вхід та вихід.

На вході формуються витрати сировини, матеріалів, напівфабрикатів, робочого часу та різних видів послуг. Центр відповідальності виконує задану йому роботу з цими ресурсами. На виході формується продукція (робота або послуги), яка переходить в інший центр відповідальності або реалізується на сторону. Таким чином, діяльність кожного центру відповідальності може бути оцінена з точки зору ефективності.

Ефективна діяльність – виробництво заданого обсягу продукції при мінімальному використанні виробничих ресурсів, або максимальне виробництво обсягу продукції при зданому розмірі виробничих ресурсів.

Завданням обліку за центрами відповідальності є узагальнення даних про витрати та доходи за кожним центром відповідальності для того, щоб відхилення можно було віднести конкретну особу.


Сутність поняття “прибутковість інвестицій”


Капітал, вкладений у справу і доповнений частиною отриманого прибутку, реінвестується в активи (земля, спорудження, устаткування, програми розробки нової продукції) з метою одержання доходу і прибутку в майбутньому. Капіталовкладення не повинні робитися без оцінки перспектив їхньої прибутковості.

Інвестиційні проекти оцінюються різними способами, але два наступних питання є типовими для будь-якого аналізу. Який рівень чистого доходу забезпечить інвестиція? Який розмір додаткового чистого прибутку принесе компанії інвестиція?

Прибутковість інвестицій – це показник, який відображає скільки прибутку можна получити від того чи іншого інвестиційного проекту. (%)

Норма прибутковості на вкладений капітал визначається відношенням прибутку до капітальних вкладень. (%)

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: