Xreferat.com » Рефераты по военной кафедре » Принцип ведення бою та оборони

Принцип ведення бою та оборони

Розділ перший. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ


1. Основи загальновійськового бою


1.Бійосновна форма тактичних дій військ, являє собою організовані та узгоджені за метою, місцем і часом удари, вогонь і маневр з'єднань, частин та підрозділів з метою знищення (розгрому) противника, відбиття його ударів та виконання інших завдань в обмеженому районі протягом короткого часу. Бій може бути загальновійськовим, протиповітряним, повітряним та морським.

2. Сучасний загальновійськовий бій ведеться об'єднаними зусиллями всіх військ, які беруть в ньому участь, із застосуванням танків, бойових машин піхоти (бронетранспортерів), артилерії, засобів протиповітряної оборони, літаків, вертольотів, іншого озброєння та техніки. Він характеризується рішучістю, напруженістю, швидкоплинністю і динамічністю бойових дій, їх наземно-повітряним характером, одночасною могутньою вогневою дією на велику глибину, застосуванням різноманітних способів виконання бойових завдань та швидким переходом від одних видів бойових дій до інших.

3. Воїни Збройних Сил України, виконуючи обов'язок щодо захисту Вітчизни, повинні вести бій з повним напруженням моральних і фізичних сил, виявляти при цьому непохитну волю до перемоги, стійкість, мужність, розумну ініціативу та воєнну хитрість. Кожен солдат, сержант, прапорщик та офіцер повинен пройнятися рішучістю знищити противника і виконати бойове завдання, незважаючи ні на які труднощі і навіть на загрозу самому життю. Командир зобов'язаний вселяти цю рішучість всім підлеглим.

Вірність Військовій присязі, психологічна стійкість, військова дисципліна і бойова згуртованість воїнів — найважливіші умови досягнення успіху в бою.

4. Сучасний загальновійськовий бій вимагає від воїнів високої бойової виучки, фізичного загартування, [3] уміння використовувати всю міць озброєння та техніки, застосовувати засоби захисту і маскування. Це досягається під час напруженої бойової підготовки, яка є основним змістом повсякденної діяльності підрозділів в мирний час і продовжується під час підготовки до бою та в проміжках між боями. В умовах воєнного часу основна мета бойової підготовки — вивчити противника, що протистоїть, і оволодіти найбільш ефективними способами його розгрому в обстановці, яка склалася.

5. Загальновійськовий бій може вестися із застосуванням звичайної зброї, а з урахуванням можливості зруйнування об'єктів ядерної енергетики, хімічного виробництва, наявності у деяких країн зброї масового ураження — і в умовах її застосування.

Звичайна зброя включає всі вогневі та ударні засоби, які застосовують артилерійські, зенітні, авіаційні, стрілецькі та інженерні боєприпаси і ракети в звичайному спорядженні, запалювальні боєприпаси та суміші. В бою із застосуванням тільки звичайної зброї вогонь артилерії, танків, бойових машин піхоти (бронетранспортерів), зенітних засобів та стрілецької зброї у поєднанні з ударами авіації є основним засобом ураження противника. Найбільш ефективним видом звичайної зброї є високоточна зброя, до якої відносяться розвідувально-ударні (розвідувально-вогневі) комплекси, а також інші комплекси (системи) озброєння, які застосовують керовані (коректовані) та самонавідні ракети і боєприпаси, здатні уражати цілі, як правило, з першого пострілу (пуску).

Запалювальні боєприпаси та суміші застосовуються для ураження живої сили та вогневих засобів противника, розташованих відкрито або які знаходяться у фортифікаційних спорудженнях, а також його озброєння, техніки та інших об'єктів.

Підрозділи повинні уміло вести бій із застосуванням звичайної зброї і завжди знаходитися у готовності до захисту від вражаючих факторів ядерної, хімічної та біологічної зброї.

6. Основними видами загальновійськового бою є оборона і наступ. На початку війни оборона буде найважливішим і найбільш розповсюдженим видом бою.

Оборона здійснюється навмисно або вимушено з головною метою — відбити наступ противника, завдати йому втрат та створити умови для переходу своїх військ у наступ. Вона буде широко застосовуватися не тільки на початку, але і в ході війни.[4]

Наступ проводиться з метою повного розгрому противника і оволодіння важливими районами (об'єктами місцевості). Найбільш типовим для підрозділів на початку війни буде перехід в наступ із положення оборони.

7. Взвод (відділення, танк) в бою знищує противника вогнем своєї зброї і швидко використовує результати вогню артилерії та ударів авіації для виконання поставленого бойового завдання. Пасивність та нерішучість під виглядом збереження своїх сил недопустимі.

Взвод (відділення, танк), маючи сучасне озброєння, здатний надійно уражати живу силу, танки, бойові машини піхоти, бронетранспортери, протитанкові та інші вогневі засоби і вести боротьбу з низько літаючими літаками, вертольотами та іншими повітряними цілями противника, а також завзято обороняти опорний пункт (позицію, вогневу позицію), що займає, стрімко наступати, діяти в розвідці, охороні та виконувати інші завдання.

Механізований (танковий) взвод (відділення, танк) під час виконання завдання діє, як правило, у складі роти (взводу). В розвідці, в штурмовій групі, в бойовій, похідній та сторожовій охороні він може діяти самостійно. Механізований взвод, крім того, може призначатися в передову групу від механізованого батальйону (роти), який діє в тактичному повітряному десанті.

Залежно від завдання, яке виконують, характеру місцевості та інших умов обстановки механізоване відділення може діяти в пішому порядку (взимку — на лижах), на бойових машинах піхоти (бронетранспортерах) та десантом на танках.

Механізованому взводу можуть придаватися гранатометний, протитанковий, вогнеметний, зенітний, а іноді інженерно-саперний підрозділи, хіміки-розвідники і танк, а танковому взводу, крім того, — механізований підрозділ.

8. Під час виконання бойових завдань механізований, гранатометний і протитанковий взводи залежно від обстановки діють у похідному, передбойовому та бойовому порядках, а танковий взвод — у похідному і бойовому порядках.

Похідний порядок взводу і відділення — колона. Він застосовується на марші, під час переслідування, проведення маневру і повинен забезпечувати високу швидкість руху, швидке розгортання в передбойовий і бойовий порядки.[5]

Передбойовий порядок — шикування взводу під час дій у пішому порядку для пересування в колонах відділень, розчленованих по фронту (в лінію відділень), з метою скорочення часу на розгортання в бойовий порядок, меншої уразливості від ударів усіма видами зброї.

Бойовий порядок — шикування підрозділів для ведення бою. Він повинен відповідати завданню, яке поставили, і забезпечувати: повне використання бойових можливостей підрозділів; стійкість і активність в обороні; надійне ураження противника на якомога більшу глибину його бойового порядку; швидке використання результатів вогневого ураження противника та вигідних умов місцевості; можливість маневру в ході бою; найменшу уразливість підрозділів від ударів усіх видів зброї; підтримування безперервної взаємодії та зручність управління підрозділами.

9. Успішне виконання бойового завдання, яке поставили взводу (відділенню, танку), досягається: бойовою готовністю; своєчасним виявленням противника та знищенням його вогнем; рішучістю, активністю, безперервністю ведення бою та раптовістю дій; вживанням заходів щодо обману противника; умілим поєднанням вогню з просуванням і застосуванням маневру; постійною і чіткою взаємодією; умілими діями вночі та в інших умовах обмеженої видимості; бойовим забезпеченням та твердим управлінням підрозділами.

10. Бойова готовність взводу (відділення, танка) полягає у його здатності організовано, в установлені терміни вступити в бій і успішно виконати поставлене завдання. Бойова готовність досягається: укомплектованістю та забезпеченістю взводу всім необхідним для ведення бою; правильним розумінням свого завдання, високою бойовою виучкою всього особового складу і його готовністю до дій в умовах застосування противником зброї всіх видів; готовністю озброєння та техніки до негайного застосування; високим морально-психологічним станом, дисципліною та пильністю особового складу; умілим управлінням та здійсненням заходів щодо забезпечення бою.

11. Своєчасне виявлення противника і знищення його вогнем досягаються веденням безперервного спостереження і умілим застосуванням своєї зброї.

Для спостереження за наземним і повітряним противником у взводі (відділенні) призначається спостерігач, у ході бою спостереження за противником ведеться [6] командиром та усім складом взводу (відділення, танка). З бойової машини піхоти (бронетранспортера), танка в усіх випадках ведеться кругове спостереження. Сектори спостереження призначаються залежно від розташування приладів спостереження, бійниць і розміщення особового складу.

Вогонь взводу (відділення, танка) є основним засобом знищення противника в бою. Надійне ураження противника вогнем досягається: своєчасною і достовірною розвідкою цілей; правильним застосуванням вогневих засобів відповідно до їхніх бойових можливостей; влучністю вогню, раптовістю відкриття і ведення його з граничною щільністю та максимальною інтенсивністю; умілим управлінням вогнем в бою.

Взвод (відділення, танк) веде вогонь із зброї, встановленої на бойових машинах піхоти (бронетранспортерах) і танках, із автоматів, кулеметів, снайперських гвинтівок, гранатометів та застосовує ручні гранати, а у рукопашному бою — удари багнетом і прикладом.

Вогнем із бойових машин піхоти і танків знищуються танки, інші броньовані машини, вогневі засоби і жива сила противника, зруйновуються його фортифікаційні спорудження, а також уражаються низько літаючі літаки, вертольоти та інші повітряні цілі. Вогнем із бронетранспортерів знищується жива сила, вогневі засоби та інші цілі.

Автомати і кулемети застосовуються для знищення живої сили і вогневих засобів противника. Крім того, вони можуть застосовуватися для ураження низько літаючих повітряних цілей.

Снайперська гвинтівка застосовується для знищення важливих одиночних цілей (офіцерів, спостерігачів, снайперів, обслуги вогневих засобів, низько літаючих вертольотів) противника.

Протитанкові керовані ракети, протитанкові гранатомети та протитанкові гранати застосовуються для знищення танків та інших броньованих машин, а інші гранатомети і ручні гранати — для ураження живої сили і вогневих засобів противника, які розташовані поза укриттями, у відкритих окопах, траншеях та за укриттями (в лощинах, ярах та на зворотних схилах висот).

Ураження противнику може наноситися вогнем окремих вогневих засобів або зосередженим вогнем відділення і взводу.[7]

Ураження броньованих машин і живої сили противника взвод (відділення) може здійснювати також застосуванням протитанкових і. протипіхотних мін.

Для своєчасного відкриття вогню по низько літаючих літаках, вертольотах та інших повітряних цілях, що раптово з'являються, у взводі призначається один або декілька чергових вогневих засобів. Залежно від обстановки ці повітряні цілі можуть уражатися зосередженим вогнем взводу (відділення).

Вогонь розрізняється:

за тактичними завданнями, що вирішуються, — на знищення, подавлення, виснаження та інші;

за видами зброї — із стрілецької зброї, гранатометів, зброї бойових машин піхоти (бронетранспортерів), танків, артилерії, мінометів, протитанкових керованих ракетних комплексів, зенітних засобів та інших;

за способами ведення — прямою, напівпрямою наводкою, із закритих вогневих позицій та інших;

за напруженістю стрільби — одиночними пострілами, короткими або довгими чергами, безперервний, кинджальний (вогонь, який відкривають із кулеметів та автоматів зненацька з близької відстані), залповий та інший; за напрямком стрільби — фронтальний (направлений до фронту цілі), фланговий (направлений у фланг цілі) та перехресний (який ведеться з двох напрямків і більше по одній цілі);

за способами стрільби — з місця, із зупинки (з короткої зупинки), з ходу, з борту, з розсіюванням по фронту, з розсіюванням у глибину, по площі та інший;

за видами вогню — по окремій цілі, зосереджений, загороджувальний, багатоярусний, багатошаровий та інший.

12. Рішучість, активність, безперервність ведення бою полягає в постійному прагненні до розгрому противника, нанесенні йому ураження вогнем усіх засобів, нав'язуванні своєї волі відважними та сміливими діями, які проводяться наполегливо вдень і вночі, в будь-яку погоду. Вживання заходів щодо обману противника має на меті приховати дійсні наміри щодо його розгрому та добитися раптовості, яка дозволить захопити його зненацька, викликати паніку та створити сприятливі умови для перемоги навіть над противником, що переважає за силою.

Взвод (відділення, танк) повинен уміло вести бій вночі та в інших умовах обмеженої видимості. Ніч створює умови для потайного проникнення у розташування противника і раптового нападу на нього. Для ведення бою [8] вночі потрібна ретельна підготовка до виконання бойових завдань, висока виучка, натренованість, сміливість, уміння швидко орієнтуватися, користуватися приладами нічного бачення, засобами освітлення та цілевказання.

13. У бою взвод (відділення, танк), використовуючи вигідні умови місцевості, повинен уміло поєднувати вогонь з просуванням і широко застосовувати маневр. Маневр проводиться силами і засобами, а також вогнем.


Принцип ведення бою та оборони


Маневр силами і засобами проводиться з метою заняття вигідного положення для ведення вогню по найбільш уразливому місцю в бойовому порядку противника, особливо у фланг і в тил, а також для виводу підрозділів з-під удару противника.

Видами маневру силами і засобами є: охоплення, обхід та відхід. Охоплення — маневр, який здійснюється з метою виходу для удару у фланг противнику.

Обхід — більш глибокий маневр, який здійснюється з метою виходу для удару по противнику з тилу.

Охоплення здійснюється, як правило, у тісній вогневій та тактичній взаємодії, а обхід — в тактичній взаємодії з підрозділами які діють з фронту.

Відхід — маневр. який застосовується з метою виводу своїх підрозділів. із-під удару противника і заняття більш вигідного положення. Він проводиться тільки за дозволом командира.

Маневр повинен бути простим, проводитися швидко, потай та раптово для противника. Для його здійснення використовуються результати вогневого ураження противника, відкриті фланги, проміжки, складки місцевості, приховані підступи, аерозолі (дими), а в обороні, крім того, — траншеї і ходи сполучення.

Маневр вогнем застосовується для ефективного ураження противника. Він полягає у зосередженні вогню взводу (відділення) по одній важливій цілі, своєчасному перенесенні вогню з однієї цілі на іншу та веденні вогню взводом одночасно по декількох цілях.


Принцип ведення бою та оборони


14. Постійна взаємодія між відділеннями (танками) у взводі, приданими йому засобами і сусідами полягає в узгодженні їхніх зусиль між собою за завданнями, рубежами, часом. Для цього командир взводу (відділення, танка) повинен твердо знати бойове завдання свого підрозділу і способи його виконання, завдання сусідніх підрозділів, орієнтири, сигнали оповіщення, управління та взаємодії, установлені старшим командиром. У бою він зобов'язаний підтримувати зв'язок із взаємодіючими підрозділами (вогневими засобами), в установлені [9] терміни виконувати поставлені завдання, своєчасно обмінюватися даними про обстановку із взаємодіючими підрозділами, активно підтримувати їх засобами, які є. В обороні необхідно в першу чергу допомагати підрозділу, який обороняє найбільш важливі позиції, в наступі — який найбільш просунувся вперед.

15. Бойове забезпечення дій взводу (відділення, танка) полягає в організації і здійсненні заходів, які спрямовані на підтримання бойової готовності і збереження його боєздатності, а також на створення сприятливих умов для успішного і своєчасного виконання поставленого завдання. Воно організовується на основі рішення командира в усіх видах бою, а також під час пересування і розташування на місці і включає розвідку, охорону, захист від зброї масового ураження, маскування, інженерне забезпечення та забезпечення радіаційного, хімічного, біологічного захисту. Важливим напрямком заходів всіх видів бойового забезпечення є захист від високоточної зброї противника.

Командир взводу (відділення, танка) повинен своєчасно вживати заходів щодо поповнення ракет, боєприпасів, заправлення пальним, проведення технічного обслуговування бойових машин і озброєння, забезпечення особового складу засобами індивідуального захисту і спеціальної обробки, продовольством та іншими матеріальними засобами, а також слідкувати за станом екіпіровки солдатів і сержантів та правильним її використанням.

Екіпіровка включає спорядження та інше майно, призначене для військовослужбовців, і поділяється на носиму і возиму частини.

Носима частина екіпіровки, як правило, знаходиться при солдаті і сержанті і включає особисту зброю, боєприпаси, протигаз (респіратор), піхотну лопату, шолом стальний, польове спорядження, флягу з водою, речовий мішок з казаном, ложкою, кухлем, сухим пайком, аптечкою індивідуальною, засобом знезаражування води та предметами особистої гігієни, що в ньому знаходяться. Рішенням командира склад носимої частини екіпіровки може змінюватися.

Решта майна складає возиму частину екіпіровки, яка перевозиться на бойовій машині піхоти (бронетранспортері, автомобілі), танку і розміщується в місцях, визначених порадниками з експлуатації.[11]


2. Обов'язки особового складу відділення (екіпажу танка)


25. У загальновійськовому бою велика роль сержантів та солдатів. Для досягнення перемоги над ворогом вони повинні досконало знати та утримувати в постійній бойовій готовності свою зброю та бойову техніку, майстерно володіти ними та уміло застосовувати в бою. Крім того, кожен сержант і солдат повинен бути готовим замінити при необхідності товариша, який вибув зі строю, тому знання суміжної військової спеціальності є обов'язковим.

Кожен сержант і солдат зобов'язаний:

знати бойове завдання взводу, свого відділення (танка) та своє завдання;

знати організацію, озброєння, техніку та тактику підрозділів противника, особливо бойові можливості його танків, інших броньованих машин та протитанкових засобів, їх найбільш уразливі місця;

знати озброєння і техніку свого підрозділу;

знати розміри, обсяг, послідовність та терміни обладнання фортифікаційних споруджень; уміти швидко обладнувати окопи та укриття, в тому числі із застосуванням вибухових речовин, здійснювати маскування;[18]

у бою постійно вести спостереження, своєчасно виявляти противника і негайно доповідати про нього командиру;

стійко і завзято діяти в обороні, сміливо і рішуче в наступі, знищувати противника, особливо його танки та інші броньовані машини, усіма способами і засобами, уміло пересуватися на полі бою, вибирати вогневі позиції (місця для стрільби);

виявляти хоробрість, ініціативу та спритність в бою, подавати допомогу товаришу;

бути фізично міцним та витривалим, володіти прийомами рукопашного бою;

уміти розпізнавати повітряного противника і вести вогонь по його низько літаючих літаках, вертольотах та інших повітряних цілях із стрілецької зброї;

захищати командира в бою, у випадку його поранення або загибелі сміливо брати на себе командування підрозділом;

знати способи захисту від зброї масового ураження та високоточної зброї противника; уміло використовувати місцевість, засоби індивідуального захисту та захисні властивості машин; долати загородження, перешкоди та зони зараження, встановлювати та знешкоджувати протитанкові та протипіхотні міни, проводити спеціальну обробку;

без дозволу командира не залишати своє місце в бою; при пораненні або ураженні радіоактивними, отруйними речовинами, біологічними засобами, а також запалювальною зброєю вживати необхідних заходів само- і взаємодопомоги та продовжувати виконання завдання; якщо буде наказано відправитися на медичний пункт, взяти з собою особисту зброю; при неможливості йти на медичний пункт відповзти зі зброєю в укриття та чекати санітарів;

уміти готувати озброєння та боєприпаси до бойового застосування, швидко споряджати патронами обойми, магазини, стрічки; слідкувати за витрачанням боєприпасів та заправленням бойової машини піхоти (бронетранспортера), танка пальним, своєчасно доповідати своєму командиру про використання 0,5 і 0,75 носимого (возимого) запасу боєприпасів та заправлення пальним; при пошкодженні бойової машини піхоти (бронетранспортера ), танка швидко вживати заходів щодо їх відновлення.[19]


Розділ другий. ОБОРОНА


1. Загальні положення


36. Оборона має на меті відбити наступ переважаючих сил противника, завдати йому максимальних втрат, утримати важливі райони (об'єкти) місцевості і тим самим створити сприятливі умови для переходу в наступ.

Оборона може підготовлятися завчасно або організовуватися в ході бою, в умовах відсутності зіткнення з противником або безпосереднього зіткнення з ним.

37. Оборона повинна бути стійкою і активною, здатною протистояти ударам всіх видів зброї, атаці переважаючих груп танків і піхоти противника, діям його повітряних десантів, аеромобільних та диверсійно-розвідувальних груп.

Стійкість та активність оборони досягаються:

витримкою, стійкістю та завзяттям підрозділів, що обороняються при відбитті атак противника, їх високим моральним духом;

майстерно організованою обороною і системою вогню;

безперервною розвідкою противника;

ретельним маскуванням опорного пункту (вогневої позиції);

умілим використанням вигідних умов місцевості, її інженерного обладнання і застосуванням несподіваних для противника способів ведення бойових дій;

виконанням заходів щодо захисту від зброї масового ураження і високоточної зброї противника;

всебічним забезпеченням і підготовкою особового складу до довготривалого ведення бойових дій, в тому числі і в умовах повного оточення.

В обороні кожен солдат, уміло використовуючи свою зброю, фортифікаційні спорудження та вигідні умови місцевості, здатний знищити велику кількість живої сили противника та успішно вести боротьбу з танками, що наступають, та іншими броньованими машинами.

Взвод (відділення, танк) не має права залишати опорний пункт (позицію), яку займає, і відходити без наказу командира роти (взводу). [25]


2. Відділення в обороні


61. Механізоване відділення обороняє позицію до 100 м по фронту, маючи на ній основні, запасні (тимчасові) позиції для вогневих засобів, які дозволяють спільно із сусідніми відділеннями знищувати противника [46] вогнем перед фронтом і на флангах опорного пункту взводу.

На позиції відділення стрільці, кулеметник та гранатометник розташовуються так, щоб усі підступи до неї перед фронтом і на флангах знаходилися під ефективним, особливо фланговим та перехресним вогнем, а загородження і перешкоди добре проглядалися і прострілювалися. Відповідно до цього будується і система вогню. Відділення повинно бути готовим до маневру на напрямок, якому погрожують, ведення вогню вночі та в інших умовах обмеженої видимості.

Бойова машина піхоти, яка має могутнє озброєння та броньовий захист, є основою оборони позиції відділення, її вогнева позиція, а також вогнева позиція бронетранспортера може обладнуватися в центрі позиції відділення, на фланзі або позаду позиції на віддаленні до 50 м. Бойова машина піхоти без десанту в обороні може виділятися для дій у вогневій засаді, як кочуючий вогневий засіб і у складі бронегрупи батальйону (роти).

На позиції відділення можуть розташовуватися вогневі засоби старших командирів.[47]

Вогнева позиція відділення включає основні та запасні вогневі позиції вогневих засобів і бойової машини піхоти (бронетранспортера).

62.В умовах відсутності зіткнення з противником командир механізованого (гранатометного, протитанкового) відділення, з'ясувавши одержане завдання, зобов'язаний:

вивести відділення на вказану позицію;

організувати спостереження;

вказати основну і запасну вогневі позиції для бойової машини піхоти (бронетранспортера), вогневі позиції кулеметникам, гранатометнику і місця стрільцям (основні і запасні позиції для гранатометників, протитанкових керованих ракетних комплексів);

віддати бойовий наказ;

організувати інженерне обладнання і маскування позицій;

визначити відстань до орієнтирів, підготувати дані для ведення вогню вдень та вночі і скласти картку вогню.

63. У бойовому наказі командир відділення вказує:

орієнтири;

склад, положення та характер дій противника;

завдання взводу і відділення, позицію, смугу вогню та додатковий сектор обстрілу;

порядок спостереження і ведення вогню по наземних та повітряних цілях;

місця на ділянках зосередженого вогню взводу, по яких вести вогонь відділенням;

завдання сусідів;

завдання особовому складу;

навіднику-оператору (кулеметнику бронетранспортера), кулеметникам і гранатометнику — основні та запасні вогневі позиції;

старшому стрільцю та стрільцю — місця для стрільби, послідовність їх обладнання і зміни в ході бою;

навіднику-оператору (кулеметнику бронетранспортера) і кулеметникам, крім того, — основний і додатковий сектори обстрілу з кожної позиції;

механіку-водію (водію) — маршрут виходу на запасну (тимчасову) вогневу позицію, порядок спостереження та коректування вогню;[48] по танках, інших броньованих машинах і піхоті противника;

сигнали оповіщення, управління, взаємодії та порядок дій за ними;

час готовності до оборони і заступника.

Після одержання завдання особовий склад відділення приступає до розчищення смуги обзору та обстрілу, а також відривання і маскування окопів.

64. Під час переходу до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з противником командир відділення організовує швидке захоплення і заняття позиції на вказаному рубежі, ставить завдання особовому складу, організовує спостереження, систему вогню, управління, взаємодію та інженерне обладнання позиції. Вогнева позиція бойової машини піхоти (бронетранспортера) вибирається в такому місці, щоб забезпечувалось потайне її розташування, прикриття вогнем особового складу відділення під час виконання ним робіт щодо інженерного обладнання позиції. Надалі командир відділення детально вивчає місцевість, уточнює завдання особовому складу та порядок взаємодії, а при необхідності й інші питання.

65. На позиції відділення в першу чергу розчищається місцевість для поліпшення спостереження та ведення вогню, відриваються одиночні (парні) окопи та окоп для бойової машини піхоти (бронетранспортера), потім одиночні (парні) окопи з'єднуються між собою в окоп на відділення, який доводиться до повного профілю, а при нестійкому ґрунті, крім того, посилюється одежею крутостей та з'єднується суцільною траншеєю з окопами сусідніх відділень; для особового складу обладнується перекрита щілина. Потім відриваються окоп на запасній (тимчасовій) вогневій позиції для бойової машини піхоти (бронетранспортера) та хід сполучення до неї. В окопі на відділення обладнується бліндаж, ніші для боєприпасів і проводяться інші роботи щодо його вдосконалення в бойовому і господарчому відношеннях з метою забезпечення тривалого перебування особового складу в обороні. Якщо траншея відрита землерийною машиною, командир організовує її дообладнання.

66. Після організації інженерних робіт командир відділення складає картку вогню відділення, на яку наносить: орієнтири, їх номери, найменування та відстань до [49] них, положення противника, позицію відділення, смугу вогню та додатковий сектор обстрілу; основні і запасні вогневі позиції бойової машини піхоти (бронетранспортера), гранатометів і протитанкових керованих комплексів, основні та додаткові сектори обстрілу з кожної позиції (крім сектора обстрілу ручного протитанкового гранатомета); позиції сусідів та межі їхніх смуг вогню на флангах відділення; ділянки зосередженого, вогню взводу та місця в них, по яких вести вогонь відділенням; загородження, розташовані поблизу позиції відділення та ті, що прикриваються його вогнем.

67. До переходу противника в наступ на позиції відділення постійно несе службу спостерігач. Для відбиття раптового нападу противника та знищення його дрібних груп, які ведуть розвідку або намагаються пророблювати проходи в загородженнях, призначається кулеметник або стрілець, який розташовується, як правило, на запасній (тимчасовій) вогневій позиції. Решта особового складу залежно від обстановки проводить інженерне дообладнання позиції, займається бойовою підготовкою, допомагає механіку-водію (водію) в технічному обслуговуванні бойової машини піхоти (бронетранспортера) або відпочиває.

Для виклику особового складу за бойовою тривогою від спостерігача до місця відпочинку влаштовується надійна найпростіша сигналізація.

Якщо від відділення виділений черговий вогневий засіб (чергова бойова машина піхоти, бронетранспортер, кулемет, гранатомет), він, як правило, розташовується на тимчасовій або запасній вогневій позиції. В бойовій машині піхоти (бронетранспортері) знаходиться механік-водій (водій) та навідник-оператор (кулеметник бронетранспортера) в готовності до негайного відкриття вогню.

Командир відділення, як правило, знаходиться на позиції в такому місці, звідки зручніше управляти відділенням, спостерігати за місцевістю та сигналами командира взводу.

68. Одиночних солдатів і дрібні групи противника, які намагаються вести розвідку, відділення захоплює в полон, а при неможливості захоплення, знищує вогнем, як правило, із запасних (тимчасових) вогневих позицій. [50]

Більш значні групи противника, які наближаються до позиції відділення, знищуються вогнем кулемета або бойової машини піхоти, а при необхідності вогнем усього відділення. Вогонь відкривається за командою командира відділення.

Під час вогневої підготовки атаки противника командир відділення і спостерігач ведуть спостереження, а решта особового складу ховається в щілини (бліндажі), на дні окопів і траншей або в бойовій машині піхоти (бронетранспортері) в готовності швидко зайняти свої місця на позиції.

З одержанням сигналу про безпосередню загрозу застосування противником ядерної зброї (під час нанесення противником ядерного удару) особовий склад відділення швидко укривається в щілині, бліндажі, бойовій машині піхоти, бронетранспортері (лягає на дно окопу, траншеї), а після проходження ударної хвилі приготовляється до відбиття атаки противника.

Виявивши перехід противника в атаку, за командою командира (сигналом спостерігача) відділення негайно приготовляється до бою. Вогонь по противнику відкривається з наближенням його на дальність дійсного вогню зброї відділення.

По мірі підходу противника до переднього краю оборони вогонь доводиться до найвищої напруги. Танки та інші броньовані машини противника знищуються протитанковими керованими ракетами, вогнем бойової машини піхоти, гранатометів і протитанковими гранатами, а піхота вогнем кулеметів і автоматів відсікається від танків і знищується.

Вогонь протитанкових засобів відділення зосереджується в першу чергу по головному танку або по танку з тралом, який долає загородження перед переднім краєм оборони, а потім по решті атакуючих танків та інших броньованих машинах. За сприятливих умов обстановки з метою знищення танків, які долають загородження перед позицією відділення, командир може вислати вперед гранатометника з помічником (стрільцем з ручними протитанковими гранатами). Для потайності їх висування використовуються аерозолі (дими). Іноді, біля найбільш імовірного місця пророблювання противником проходу в загородженнях, відділенням завчасно відриваються і маскуються окоп та хід сполучення до нього. В окопі може розміщуватися гранатометник або кулеметник (стрілець) із заздалегідь приготовленим [51] мінним шлагбаумом. По можливості в боротьбі з танками противника можуть брати участь кулеметники та снайпер, які зосереджують свій вогонь по оглядових приладах танків.

У випадку виходу танка противника безпосередньо до позиції відділення, ближній до нього солдат з підходом танка на відстань 25—30 м метає по ньому ручну протитанкову гранату. Якщо танк виявився неураженим, солдат відбігає по траншеї в сторону або лягає на її дно, а коли танк подолає окоп, швидко вискакує і метає протитанкову гранату в його борт або кормову частину. Після вибуху гранати солдат приготовляється для знищення екіпажу, який залишає уражений танк.

З підходом піхоти противника до позицій на відстань 30—40 м відділення закидає її гранатами. Якщо противник увірветься на позицію, відділення знищує його вогнем впритул, гранатами та в рукопашній сутичці. Розповсюдження противника по траншеї і ходу сполучення повинно бути затримано вогнем та швидким установленням заздалегідь підготовлених рогаток, їжаків та інших переносних загороджень.

Якщо противник атакує позицію сусіднього відділення, відділення здійснює допомогу сусіду вогнем.

69. Бойова машина піхоти веде вогонь самостійно і за командою (сигналом) командира відділення. У випадку обходу або вклинення противника в оборону бойова машина піхоти під прикриттям вогню відділення займає запасну вогневу позицію і знищує його вогнем у фланг і в тил. Зміна вогневих позицій проводиться тільки за наказом командира взводу.

З метою введення противника в оману відносно дійсного розташування вогневих засобів та кількості броньованих машин в обороні бойова машина піхоти може діяти як кочуючий вогневий засіб. Позиції для кочуючої бойової машини піхоти вибираються з урахуванням одержаного завдання і особливостей місцевості. Потай, по вказаному маршруту, змінюючи вогневі позиції, кочуюча бойова машина піхоти веде вогонь з них самостійно або за командами (сигналами) командира, який її вислав. Після виконання завдання кочуюча бойова машина піхоти займає основну вогневу позицію у взводному опорному пункті або діє за вказівкою командира взводу.

70. Після відбиття атаки противника командир відділення зобов'язаний: перевірити стан особового складу [52] і зброї відділення; поповнити ракети і боєприпаси; підготувати відділення до відбиття повторних атак; вжити заходів щодо відновлення траншеї і окопу для бойової машини піхоти (бронетранспортера); доповісти командиру взводу про результати бою.


Розділ третій. НАСТУП


1. Загальні положення


84. Наступ проводиться з метою розгрому (знищення) противника і

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту

Похожие рефераты: