Принцип ведення бою та оборони
192. Інженерне забезпечення організовується командиром взводу (відділення, танка) на основі одержаного завдання і вказівок командира роти (взводу).
Командир взводу, організовуючи інженерне забезпечення, вказує:
в обороні — місця позицій відділень, основних і запасних вогневих позицій бойових машин піхоти (бронетранспортерів), танків, черговість і терміни їх фортифікаційного обладнання, де мати перекриті щілини (бліндажі), хто і до якого терміну їх обладнує;
місце розташування командно-спостережного пункту взводу;
хто виділяється для його обладнання і час готовності;
які табельні засоби і місцеві матеріали використати під час фортифікаційного обладнання і маскування, місце влаштування мінного поля та невибухових загороджень, за допомогою яких матеріалів, де і як їх улаштовувати, порядок вогневого прикриття;
обсяг роботи щодо [131] дообладнання траншей і ходів сполучення після відривання їх землерийною машиною;
у наступі — способи подолання інженерних загороджень і перешкод, місце і номер проходу, його позначення, порядок висування до нього підрозділів і подолання загороджень; способи пророблення проходів в загородженнях противника; під час форсування водної перешкоди — маршрут виходу до ріки для кожної бойової машини піхоти (бронетранспортера), танка; командир танкового взводу, крім того, вказує місце вантаження на пором і номер порома.
193. Взвод (відділення, танк) своїми силами проводить фортифікаційне обладнання опорного пункту (позиції відділення, основної і запасної вогневих позицій танка) і його маскування, в тому числі маскування техніки від високоточної зброї противника, влаштовує інженерні загородження, проробляє проходи в загородженнях і зруйнуваннях. Дистанційно встановлені мінні поля взвод (відділення, танк) обходить, а при неможливості обходу проробляє прохід або виходи до ротного проходу.
У випадку призначення взводу (відділення, танка) для посилення групи розгородження батальйону (дій як групи розмінування роти) його командир до початку виконання поставленого завдання зобов'язаний уточнити місце загородження і ступінь його прикриття від вогню противника, порядок виконання робіт, поставити завдання відділенням (групам), уточнити порядок взаємодії з підрозділом інженерних військ і організувати підготовку необхідного обладнання та інструменту.
Для виконання завдання інженерного забезпечення взвод (відділення, танк) використовує навісне (вбудоване) обладнання, мінні трали, інженерні боєприпаси, табельні засоби маскування, возимі комплекти розмінування, шанцевий інструмент, інше інженерне майно і місцеві матеріали.
6. Забезпечення радіаційного, хімічного, біологічного захисту
194. Забезпечення радіаційного, хімічного, біологічного захисту організовується з метою створення взводу (відділенню, екіпажу танка) необхідних умов для виконання поставленого перед ним завдання в обстановці [132] радіоактивного, хімічного, біологічного зараження, а також з метою маскування своїх дій аерозолями (димами).
Забезпечення радіаційного, хімічного, біологічного захисту (відділення, танка) включає: радіаційну і хімічну розвідку; своєчасне і уміле використання засобів індивідуального та колективного захисту; радіаційний контроль; спеціальну обробку підрозділів; застосування аерозолів (димів).
З метою захисту від високоточної зброї взвод (відділення, танк) під час маскування бронетанкової техніки застосовує аерозолі (дими) і використовує аерозольні (димові) завіси, поставлені засобами старших командирів.
Заходи забезпечення радіаційного, хімічного, біологічного захисту здійснюються особовим складом взводу (відділення, екіпажу танка), а також підрозділами військ радіаційного, хімічного, біологічного захисту.
195. Забезпечення радіаційного, хімічного, біологічного захисту організовується командиром взводу (відділення, танка) на основі одержаного завдання та вказівок командира роти (взводу).
Під час організації забезпечення радіаційного, хімічного, біологічного захисту командир взводу указує: завдання з радіаційної і хімічної розвідки; порядок використання засобів індивідуального і колективного захисту; розподіл індивідуальних вимірювачів доз випромінювання (дозиметрів); порядок проведення спеціальної обробки; порядок використання термодимової апаратури машин та аерозольних (димових) засобів; порядок забезпечення озброєнням військ радіаційного, хімічного, біологічного захисту; місце і час технічної перевірки протигазів.
196. Радіаційна і хімічна розвідка ведеться для одержання даних про радіаційну і хімічну обстановку. Вона здійснюється з використанням приладів радіаційної та хімічної розвідки. Дані про радіаційну та хімічну обстановку наносяться командиром взводу на карту (схему) і передаються старшому командиру.
197. Своєчасне та вміле використання засобів індивідуального і колективного захисту досягається, постійним контролем їх наявності та справності; завчасною підготовкою і систематичними тренуваннями особового складу у користуванні цими засобами в різній обстановці; правильним визначенням рубежів і часу [133] переведення засобів індивідуального захисту в положення «бойове» та їх знімання; додержанням режиму і правил експлуатації споруджень, обладнаних засобами колективного захисту, та порядку використання систем захисту від зброї масового ураження бронеоб'єктів.
198. Радіаційний контроль здійснюється для визначення боєздатності особового складу підрозділів і необхідності проведення спеціальної обробки. Він проводиться з використанням військових вимірювачів доз випромінювання (дозиметрів) і приладів радіаційної розвідки.
199. Спеціальна обробка підрозділу полягає у проведенні дегазації, дезактивації та дезінфекції озброєння, техніки та інших матеріальних засобів при зараженні їх отруйними, радіоактивними та біологічними засобами. Вона може бути частковою і повною. Часткова спеціальна обробка проводиться, як правило, в ході виконання бойового завдання силами і засобами підрозділів. Повна спеціальна обробка — після виконання бойового завдання із залученням підрозділів спеціальної обробки радіаційного, хімічного, біологічного захисту. Під час проведення повної спеціальної обробки обробляється вся зовнішня поверхня озброєння і техніки, при попаданні отруйних та радіоактивних речовин усередину техніки — і внутрішня поверхня, а при необхідності проводиться і санітарна обробка особового складу.
200. Застосування аерозолів (димів) організовується з метою маскування дій своїх підрозділів і протидії засобам розвідки та управління високоточною зброєю противника. Аерозолі (дими) застосовуються із використанням термодимової апаратури бойових машин піхоти і танків, димових шашок, гранат та запалювальних димових патронів.
бій тактичний військо маневр
Додаток
Виписки із Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року про захист жертв війни і Додаткових протоколів до них
ЖЕНЕВСЬКА КОНВЕНЦІЯ
ВІД 12 СЕРПНЯ 1949 РОКУ
ПРО ПОКРАЩАННЯ ДОЛІ ПОРАНЕНИХ І ХВОРИХ У ДІЮЧИХ АРМІЯХ
Розділ II Поранені і хворі
Стаття 12. Особовий склад збройних сил та інші особи, вказані, у даній статті, у випадку їх поранення або хвороби повинні користуватися заступництвом і захистом за всіх обставин.
Сторона, що знаходиться у конфлікті, під владою якої вони опиняться, забезпечить їм гуманне поводження і догляд, без будь-якої дискримінації з таких причин як стать, раса, національність, релігія, політичні переконання або інші аналогічні критерії. Суворо забороняється будь-яке посягання на їх життя та особистість і, зокрема, забороняється добивати або знищувати їх, піддавати катуванню, проводити над ними біологічні досліди, навмисно створювати умови для їх зараження, навмисно залишати без медичної допомоги або догляду. Тільки з медичних причин невідкладного характеру допускається перевага у черговості надання медичної допомоги.
До жінок будуть відноситися з усією належною до їх статі повагою.
Сторона, що знаходиться у конфлікті і змушена залишити противнику поранених або хворих, залишить разом з ними, наскільки це дозволяють воєнні вимоги, частину свого санітарного персоналу і спорядження для сприяння догляду за ними.
Стаття 13. Ця конвенція буде застосовуватися до поранених і хворих, які належать до таких категорій:
1. Особовий склад збройних сил сторони, що знаходиться у конфлікті, а також особовий склад ополчення і добровольчих загонів, що входять у склад цих збройних сил.
2. Особовий склад інших ополчень і добровольчих загонів, включаючи особовий склад організованого руху опору, який належить стороні, що знаходиться у конфлікті і діє на їх власній території або поза нею, навіть, якщо ця територія окупована, якщо ці ополчення і добровольчі загони, включаючи організований рух опору, відповідають умовам викладеним [220] нижче:
а) мають на чолі особу, яка відповідає за своїх підлеглих;
б) мають певний і виразно видимий здалеку розпізнавальний знак;
в) відкрито носять зброю;
г) дотримуються у своїх діях законів і звичаїв війни.
3. Особовий склад регулярних збройних сил, які вважають себе у підпорядкуванні уряду або влади, не визнаних Державою, що тримає їх у полоні.
4. Особи, які прямують за збройними силами, але не входять у їх склад безпосередньо, як наприклад, цивільні особи, які входять у екіпажі військових літаків, військові кореспонденти, постачальники, особовий склад робочих команд або служб, на які покладене побутове обслуговування збройних сил, за умов, що вони отримали на це дозвіл від тих збройних сил, які вони супроводжують.
5. Члени екіпажів суден торгового флоту, включаючи капітанів, лоцманів і юнг, і екіпажів цивільної авіації сторін, що знаходяться у конфлікті, які не користуються більш пільговим режимом в силу будь-яких інших положень міжнародного права.
6. Населення неокупованої території, яке при наближенні противника стихійно береться за зброю для боротьби з військами, що вторглися, не встигнувши сформуватися у регулярні війська, якщо воно носить відкрито зброю і дотримується законів і звичаїв війни.
Стаття 14. З урахуванням положень попередньої статті, поранені і хворі сторони, яка воює, і які опинилися під владою противника, будуть вважатися військовополоненими і до них будуть застосовуватися норми міжнародного права, що стосуються військовополонених.
Стаття 15. У будь-який час, і особливо після бою, сторонами, що знаходяться у конфлікті, негайно будуть вжиті всі можливі заходи для того, щоб розшукати і підібрати поранених і хворих та захистити їх від пограбування і поганого поводження, забезпечити їм необхідний догляд, а також для того, щоб розшукати мертвих і перешкодити їх пограбуванню.
Кожний раз, коли це дозволять обставини, будуть укладатися угоди про перемир'я або про припинення вогню або ж місцеві угоди, щоб дозволити підібрати поранених, які залишилися на полі бою, транспортувати їх, а також провести обмін ними.
Так само між сторонами, що знаходяться у конфлікті, можуть бути укладені місцеві угоди про евакуацію поранених і хворих із обложеної і оточеної зони, про обмін ними та про пропуск в цю зону санітарного і духовного персоналу і майна, які направляються туди.
Стаття 17. Сторонами, що знаходяться у конфлікті, будуть вжиті необхідні заходи для того, щоб поховання або спалення померлих проводилося, на скільки це можливо, індивідуально і щоб йому передував уважний і, якщо можливо, медичний огляд тіл з метою констатування смерті, засвідчення особи і можливого звіту про це. Половина подвійного пізнавального медальйона або сам пізнавальний медальйон, якщо він одинарний, повинен залишатися на тілі.
Трупи будуть спалюватися тільки у тому випадку, якщо це продиктовано настійними міркуваннями санітарного порядку або [221] мотивами, пов'язаними з релігією померлих. У випадку спалення, про це повинно бути докладно, із зазначенням причин спалення, відмічено в акті про смерть або у завіреному списку померлих.
Крім того, сторони, що знаходяться у конфлікті, повинні слідкувати, щоб померлі були поховані з честю і, якщо можливо, згідно з обрядами релігії, до якої вони належать, щоб могили поважалися, були зосереджені, по можливості, згідно з національністю померлих, утримувалися належним чином, і позначалися таким чином, щоб завжди можна було їх розшукати. З цією метою і з початком воєнних дій, вони організовують офіційну службу могил, щоб зробити можливим у майбутньому ексгумації, забезпечити, яким би не було місцезнаходження могил, пізнавання трупів і їх можливе відправлення на батьківщину. Ці постанови також будуть розповсюджуватися на попіл, який буде зберігатися службою могил доти, доки по відношенню до нього не розпорядяться належним чином, відповідно до бажання батьківщини померлих.
Як тільки дозволять обставини, і саме пізніше, після закінчення воєнних дій, ці служби через посередництво Довідкового Бюро, обмінюються списками, в яких будуть вказані точне місцезнаходження і позначення могил, а також дані про поховання в них померлих.
Стаття 18. Військова влада може звертатися із закликом до людинолюбства місцевих жителів добровільно підбирати і доглядати, під її контролем, за пораненими і хворими, надаючи особам, які відізвалися на цей заклик, необхідне покровительство і пільги. У випадку, коли супротивна сторона встановить або відновить свій контроль над даним районом, вона буде надавати цим особам те саме покровительство і такі самі пільги.
Військова влада повинна дозволяти населенню і благодійним товариствам, навіть у районах вторгнення або окупованих районах, за особистим почином підбирати поранених і хворих, незалежно від їх національності, та доглядати за ними. Цивільне населення повинно відноситися з повагою до цих хворих і поранених і, зокрема, не застосовувати у відношенні до них ніяких актів насилля.
Ніхто не повинен зазнавати переслідування або бути засудженим за те, що він доглядав за пораненими і хворими.
Положення даної статті не звільняють Державу, яка окуповує, від її обов'язків, які покладені на неї відносно до поранених і хворих з питань санітарного і морального характеру.
Розділ III Санітарні формування і заклади
Стаття 19. Постійні санітарні заклади та рухомі санітарні формування медичної служби не можуть ні за яких обставин піддаватися нападу, але будуть завжди користуватися заступництвом І охороною сторін, що знаходяться у конфлікті.
Попавши до рук супротивної сторони, вони можуть продовжувати функціонувати доти, доки Держава, яка захопила їх, не забезпечить сама необхідного догляду за пораненими і хворими, які знаходяться у цих закладах і формуваннях. [222]
Відповідна влада потурбується про те, щоб вищевказані санітарні заклади і формування були розміщені, на скільки можливо, таким чином, щоб вони не підлягали небезпеці у випадку нападу на воєнні об'єкти.
Стаття 20. Госпітальні судна, що знаходяться під покровительством Женевської конвенції від 12 серпня 1949 року про покращання долі поранених, хворих та осіб, що зазнали аварії корабля із складу збройних сил на морі, не повинні підлягати нападу з суші.
Стаття 21. Покровительство, на яке мають право постійні заклади і рухомі санітарні формування медичної служби, може припинитися лише у тому випадку, якщо вони будуть використані, крім їх гуманітарних обов'язків, для здійснення дій, що направлені проти противника. Покровительство, однак, припиниться тільки після відповідного попередження, у всіх необхідних випадках, що встановлює розумний термін, і після того, як це попередження не дало результатів.
Стаття 22. Не будуть розглядатися як обставини, які позбавляють санітарне формування або заклад покровительства, забезпеченого статтею 19:
1) якщо особовий склад санітарного формування або закладу озброєний і користується своєю зброєю для самооборони або захисту своїх поранених і хворих;
2) якщо через відсутність озброєних санітарів формування або заклад обороняється пікетом, чатовим або конвоєм;
3) якщо у формуванні або закладі будуть знайдені ручна зброя і бойові припаси, що зняті з поранених і хворих і не здані ще за належністю;
4) якщо у формуванні або закладі знаходиться особовий склад і майно ветеринарної служби, що не є його невід'ємною частиною;
5) якщо гуманітарна діяльність санітарних формувань і закладів або їх персоналу розповсюджується на поранених і хворих цивільних осіб.
Розділ IV Особовий склад
Стаття 24. Санітарний особовий склад, який призначений виключно для розшуку і підбирання, транспортування або лікування поранених і хворих, або для запобігання захворювань, що відноситься виключно до адміністрації санітарних формувань і закладів, а також священнослужителі, які перебувають при збройних силах, будуть користуватися повагою і покровительством за всіх обставин.
Розділ V Будівлі і майно
Стаття 33. Майно рухомих санітарних формувань збройних сил, які потраплять до рук противника, буде залишене для догляду за пораненими і хворими. [223] Будівлі, майно і склади постійних санітарних закладів збройних сил залишаться підпорядкованими дії законів війни, але не зможуть отримати іншого призначення, доки вони будуть потрібні для поранених і хворих. Проте, командири частин діючої армії можуть розпоряджатися ними у випадку крайньої воєнної необхідності, попередньо забезпечивши долю поранених і хворих, які знаходяться там на лікуванні.
Майно і склади, вказані в даній статті, не можуть підлягати навмисному знищенню.
Розділ VI Санітарні транспорти
Стаття 35. Транспорти з пораненими і хворими або санітарним майном будуть користуватися покровительством і охороною на такій же підставі, що і рухомі санітарні формування.
Потрапивши до рук противника, такі транспорти, перевізні засоби попадають під дію законів війни за тієї умови, що сторона, яка захопила їх і знаходиться у конфлікті, потурбується у всіх випадках про поранених і хворих, які знаходяться на них.
Цивільний особовий склад і всі транспортні засоби, що добуті шляхом реквізиції, підпорядковуються загальним нормам міжнародного права.
ЖЕНЕВСЬКА КОНВЕНЦІЯ
ВІД 12 СЕРПНЯ 1949 РОКУ
ПРО ПОВОДЖЕННЯ З ВІЙСЬКОВОПОЛОНЕНИМИ
Розділ ІІ Постанови загального характеру про захист військовополонених
Стаття 12. Військовополонені знаходяться у владі ворожої Держави, а не окремих осіб або військових частин, що взяли їх у полон. Незалежно від відповідальності, яка може випасти на окремих осіб, Держава, що тримала у полоні, несе відповідальність за поводження з військовополоненими. .
Стаття 13. З військовополоненими необхідно завжди поводитися гуманно. Будь-який незаконний акт або бездіяльність зі сторони Держави, яка тримає у полоні, і які приводять до смерті військовополоненого, що знаходиться під її владою, або які ставлять здоров'я військовополоненого під серйозну загрозу, забороняються і будуть розглядатися, як серйозні порушення даної конвенції. Зокрема, ні один військовополонений не може підлягати фізичному каліченню або ж науковому або медичному досліду будь-якого характеру, що не виправдовується міркуваннями лікування військовополоненого та його інтересами. [224] Військовополонені також повинні завжди користуватися захистом, особливо, від усяких актів насилля або залякування, від зневаги і цікавості натовпу. Застосування до них репресалій забороняється.
Стаття 14. За будь-яких обставин військовополонені мають право на повагу до їх особистості і честі.
До жінок потрібно відноситися з усією належною до їх статі повагою і поводитися з ними повинні, в усіх випадках, не гірше, ніж з чоловіками.
Військовополонені повністю зберігають свою громадянську правоздатність, якою вони користувалися під час захоплення в полон. Держава, що тримає у полоні, може обмежувати здійснення прав, що надаються цією правоздатністю, на своїй власній території або поза нею, лише в такому ступені, якого вимагають умови полону.
Стаття 15. Держава, що тримає у полоні, зобов'язана безкоштовно забезпечити утримання військовополонених, а також лікарську допомогу, яку вимагає стан їх здоров'я.
Розділ III Полон
Стаття 17. Кожен військовополонений, під час його допиту, зобов'язаний повідомити тільки свої прізвище, ім'я та звання, дату народження і особистий номер або, якщо такого немає, іншу рівноцінну інформацію.
У випадку, якщо військовополонений свідомо порушує це правило, йому може загрожувати обмеження привілей, що надаються військовополоненим, його звання і положення.
Кожна сторона, що знаходиться у конфлікті, зобов'язана забезпечувати посвідченням особи із зазначенням прізвища, імені, звання, особистого номера або рівноцінних відомостей і дати народження будь-яку особу, на яку розповсюджується її юрисдикція і яка може бути військовополоненим. Це посвідчення особи може, крім того, мати підпис або відбитки пальців власника або те та інше, а також може мати будь-які відомості, які сторона, що знаходиться у конфлікті, захоче додати у відношенні осіб, які належать до складу її власних збройних сил. Посвідчення особи повинне, по можливості, бути розміром 6,5x10 см і повинне мати дублікат. Військовополонений зобов'язаний пред'явити посвідчення особи на будь-яку вимогу, але воно ні в якому разі не може бути у нього відібране.
Ніякі фізичні або моральні катування і ніякі інші заходи примушування не можуть застосовуватися до військовополонених для отримання від них будь-яких відомостей. Військовополоненим, які відмовляться відповідати, не можна погрожувати, ображати, переслідувати і обмежувати.
Військовополонені, які не можуть дати відомості про свою особу через свій фізичний або психічний стан, будуть передані під опіку медичної служби. Особа цих військовополонених буде встановлена всіма можливими засобами з урахуванням положень попереднього абзацу.
Допит військовополонених повинен проводитися на мові, зрозумілій для них. [225]
Розділ II Цивільні особи і цивільне населення
Стаття 51 Захист цивільного населення
2, Цивільне населення, а також окремі цивільні особи не повинні бути об'єктом нападу. Забороняються акти насильства або погрози насильством, основна мета яких — терор цивільного населення.
Розділ ІІІ Цивільні об'єкти
Стаття 55 Захист природного середовища
1. Під час ведення воєнних дій виявляється турбота про захист природного середовища від великих, довгочасних та серйозних збитків. Такий захист включає заборону використання методів і засобів ведення війни, які мають на меті заподіяти або, як можна очікувати, заподіють таких збитків природному середовищу і тим самим нанесуть збитки здоров'ю або виживанню населення.
Стаття 56 Захист установок і споруджень, які мають небезпечні сили
1. Установки і спорудження, які мають небезпечні сили, а саме: греблі, дамби і атомні електростанції не повинні бути об'єктом нападу навіть у тих випадках, коли такі об'єкти є воєнними об'єктами, якщо такий напад може викликати звільнення небезпечних сил і подальші тяжкі втрати серед цивільного населення. Інші воєнні об'єкти, розміщені в цих установках або спорудженнях, або поблизу від них, не повинні ставати об'єктом нападу, якщо такий напад може викликати звільнення небезпечних сил з таких установок або споруджень і подальші тяжкі втрати серед цивільного населення.
Розділ IV Заходи безпеки
Стаття 57 1. Під час проведення воєнних операцій постійно проявляється турбота про те, щоб щадити цивільне населення, цивільних осіб та цивільні об'єкти. [226]
Частина II Гуманне поводження
Стаття 4 — Основні гарантії
1. Всі особи, які не беруть безпосередньої участі або припинили брати участь у воєнних діях, незалежно від того, обмежена їх свобода чи ні, мають право на повагу до своєї особи, своєї честі, своїх переконань і своїх релігійних обрядів.
За всіх обставин з ними поводяться гуманно, не роблячи різниці. Забороняється віддавати наказ не залишати нікого в живих.
Частина III Поранені, хворі та особи, які зазнали аварії корабля
Стаття 7 Захист і догляд
1. Всі поранені, хворі та особи, які зазнали аварії корабля, незалежно від того, чи брали вони участь у збройному конфлікті, користуються повагою і захистом.
2. За всіх обставин з ними поводяться гуманно і надають їм у максимально можливій мірі і у найкоротші терміни медичну допомогу та догляд, яких вимагає їх стан. Між ними не роблять ніякої різниці з яких би то не було міркувань, крім медичних.
Стаття 8 Розшук
В усіх випадках, коли це дозволяють обставини і, особливо після бою, безвідкладно вживаються всі можливі заходи для того, щоб розшукати і підібрати поранених, хворих і осіб, які зазнали аварії корабля і захистити їх від пограбування та поганого поводження, забезпечити їм необхідний догляд, а також для того, щоб розшукати мертвих і перешкодити їх пограбування та належним чином поховати.
Стаття 9 Захист медичного та духовного персоналу
1. Медичний та духовний персонал користується повагою і захистом, і йому надається вся можлива допомога для виконання ним своїх обов'язків. Він не повинен примушуватися до виконання завдань, що не сумісні з його гуманітарною місією. [227]
2. Не можна вимагати, щоб при виконанні своїх функцій медичний персонал віддавав перевагу будь-якій особі, крім міркувань медичного характеру.
Стаття 10 Загальний захист осіб, які виконують медичні функції
1. Ні за яких обставин ні одна особа не може підлягати покаранню за виконання нею медичних функцій, сумісних з медичною етикою, незалежно від того, в інтересах якої особи виконуються ці функції.
Стаття 11 Захист медичних формувань і санітарно-транспортних засобів
1. Медичні формування та санітарно-транспортні засоби у будь-який час користуються повагою і захистом і не можуть бути об'єктом нападу.
2. Захист, на який мають право медичні формування і санітарно-транспортні засоби, припиняється лише у тому випадку, якщо вони використовуються для здійснення ворожих дій, що виходять за рамки їх гуманітарних функцій. Проте, надання захисту може бути припинене тільки після попередження з встановленням, коли це потрібно, розумного терміну і після того, як таке попередження не було взяте до уваги.
Стаття 12 Розпізнавальна емблема
Під контролем відповідної компетентної влади передбачається носіння або розміщення на видному місці розпізнавальної емблеми червоного хреста, червоного півмісяця або червоного лева і сонця на білому фоні медичним або духовним персоналом, медичними формуваннями і санітарно-транспортними засобами.
Вона користується повагою за всіх обставин. Емблема не повинна використовуватися не за призначенням. [228]
ПАМ'ЯТКА ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦЯМ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ ЩОДО ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ МІЖНАРОДНОГО ГУМАНІТАРНОГО ПРАВА
І. Загальні положення
1. Міжнародне гуманітарне право (МГП) являє собою систему правових принципів і норм, що містяться у міжнародних договорах (угодах, конвенціях, протоколах), і які регулюють відношення між державами у період збройного конфлікту.
II. Заборонені методи ведення війни
2. До заборонених методів ведення війни відносяться:
а) зрадницьке вбивство або поранення осіб, які належать військам противника;
б) застосування катувань з метою одержати деякі відомості;
в) використання не за призначенням розпізнавальних національних і міжнародних емблем, сигналів, прапорів;
г) вбивство парламентера та осіб, що його супроводжують (сурмача, барабанщика);
д) віроломство;
є) віддання на пограбування міста або місцевості;
є) атака, бомбардування або знищення санітарних закладів, госпітальних суден (санітарних транспортів), санітарних літаків, які мають належні розпізнавальні знаки, санітарного персоналу;
ж) вбивство або поранення осіб противника, які, поклавши зброю або не маючи засобів захисту, здалися у полон;
з) напад на осіб, що виведені із ладу, а також на осіб, що покинули літальний апарат, який зазнав стихійного лиха (за винятком осіб, які відносяться до повітряно - десантних військ);
и) знищення або захоплення ворожої власності, крім випадків, коли такі дії викликаються воєнною необхідністю;
і) захоплення суден, що призначені для берегового риболовства або потреб місцевого мореплавства, госпітальних суден, а також суден, що виконують наукові і релігійні функції;
ї) здійснення геноциду, апартеїду;
к) взяття заложників;
л) бомбардування військовими літаками, морськими кораблями незахищених міст, портів, селищ, житла, історичних пам'ятників, [229] храмів, госпіталів, за умови, що вони не використовуються з воєнною метою;
м) терор відносно до місцевого населення;
н) віддання наказу нікого не залишати в живих, погрожувати цим або вести воєнні дії на цій основі;
о) змушення осіб супротивної сторони брати участь у воєнних діях, що направлені проти їх країни;
п) застосування голоду серед цивільного населення;
р) знищення культурних цінностей, історичних пам'ятників, місць виконання культу тощо, що складають культурну або духовну спадщину народу, а також їх застосування для забезпечення успіху у воєнних діях.
III. Заборонені дії відносно жертв війни
3. Норми МГП відносно жертв війни забороняють:
а) посягання на життя і фізичну недоторканність, зокрема, різні види вбивства, каліцтва, жорстокого поводження, катування, мук;
б) колективні покарання;
в) посягання на людську гідність, зокрема, зневажливе і принижуюче поводження;
г) проведення медичних і наукових експериментів;
д) застосування покарання без попереднього судового рішення, винесеного належним чином установленим судом при наявності судових гарантій, які признані необхідними цивілізованими націями;
є) перетворення цивільного населення або окремих цивільних осіб в об'єкт нападу;
є) здійснення нападу невиборчого характеру, стосовно цивільного населення або цивільних об'єктів, коли відомо, що такий напад буде причиною надмірних людських втрат, поранення серед цивільних осіб або завдасть збитків цивільним об'єктам;
ж) здійснення нападу на установки або спорудження, які мають небезпечні сили, коли відомо, що такий напад буде причиною надмірних людських втрат, поранення серед цивільних осіб або завдасть збитків цивільним об'єктам.
IV. Поняття збройних сил держав
4. Збройні сили сторони, яка знаходиться у конфлікті, складаються із усіх організованих збройних сил, груп і підрозділів, що знаходяться під командуванням особи, яка відповідальна перед цією стороною, за поведінку своїх підлеглих. Такі збройні сили підпорядковуються внутрішній дисциплінарній системі, що забезпечує дотримання норм МГП.
5. Особи, які входять до складу збройних сил сторони, що знаходиться у конфлікті (крім медичного і духовного персоналу), є комбатантами, тобто вони мають право брати безпосередню участь у воєнних діях.
Будь-який комбатант, який попадає під владу супротивної сторони, є військовополоненим. Режим воєнного полону розповсюджується також на потрапивших під владу супротивника: особовий склад ополчень і добровольчих загонів, які входять у їх склад; особовий склад добровольчих загонів, включаючи особовий склад організованих рухів опору, якщо вони відповідають певним умовам; [230]
осіб, які прямують за збройними силами, але не входять у їх склад безпосередньо (цивільні особи екіпажів, що входять в екіпажі військових літаків, військові кореспонденти, постачальники, особовий склад робочих команд і служб тощо); членів екіпажів суден торгового флоту і екіпажів цивільної авіації; населення неокупованої території, яке при наближенні ворога (противника) стихійно, за особистим почином береться за зброю для боротьби з військами, що вторглися, не встигнувши сформуватися у регулярні війська, якщо воно носить зброю і дотримується норм МГП.
Размещено на