Цивільна оборона

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ВІННИЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра МБОПБЖ

ЛЕКЦІЙНИЙ МАТЕРІАЛ З ЦИВІЛЬНОЇ ОБОРОНИ

Вінниця, ВНТУ 2004

Тема 1. ЦИВІЛЬНА ОБОРОНА У СУЧАСНИХ УМОВАХ

Цивільна оборона є спеціальна дисципліна підготовки студентів всіх учбових закладів держави. Підготовка студентів з ЦО ведеться з врахуванням профілів навчання. На вивчення дисципліни передбачено 34 години (лекції - 6 год., практичні заняття - 12 год., лабораторні заняття - 4 год., групова вправа - 6 год., семінарні заняття - 4 год.).

У результаті вивчення програми студенти повинні:

а) Знати:

- характеристику осередків ураження, які виникають у надзвичайних умовах мирного та військового часу;

- способи і засоби захисту населення від вражаючих факторів аварій, катастроф, стихійних лих і сучасної зброї масового ураження;

- порядок дій формувань ЦО і населення в умовах надзвичайних ситуацій;

- призначення і порядок роботи з приладами радіаційної, хімічної розвідки і дозиметричного контролю;

- методики програмування можливої радіаційної, хімічної обстановки;

- основи стійкості роботи об'єктів народного господарства в надзвичайних умовах;

- основи організації проведення рятувальних і інших невідкладних робіт.

б) Уміти:

- практично здійснювати заходи захисту населення від наслідків аварій, катастроф, стихійних лих і застосування сучасної зброї;

- відповідно до майбутньої спеціальності оцінювати стійкість елементів об'єктів народного господарства в надзвичайних ситуаціях

- оцінювати радіаційну, хімічну обстановку та обстановку, яка виникає внаслідок стихійного лиха та аварії

- керувати підготовкою формувань і проведенням рятувальних та інших невідкладних робіт на ОНГ відповідно до майбутньої спеціальності.

Частина теоретичних і практичних занять будуть проводитись методом ділової гри і проблемного навчання.

В процесі вивчення дисципліни студентам видаються завдання на самостійну роботу, а також домашнє завдання.

Для підвищення якості підготовки і прищеплення студентам навиків в проектуванні, з урахуванням вимог ЦО, в дипломі проекту включаються завдання з ЦО у вигляді питання або розділу.

Після закінчення вивчення дисципліни "Цивільна оборона", усі студенти складають залік.

1. Роль і місце цивільної оборони у державній системі безпеки та захисту населення

Однією з найголовніших рис планети Земля є існування на ній життя. Із розвитком цивілізації та науково-технічного прогресу, бурхливим зростанням кількості населення на Землі, збільшенням обсягів виробництва та його відходів проблема стосунків між природою та суспільством дедалі загостряються.

Внаслідок людської діяльності за останні роки має місце збільшення практично на всій території держав світу кількості дуже небезпечних об'єктів (радіаційні, хімічні та інші об'єкти).

На території України діють 5 атомних електростанцій (Чорнобильська, Рівненська, Хмільницька, Запоріжська, Південно Українська АЕС), 1800 хімічно небезпечних об'єктів, 3 тисячі об'єктів в свому виробництві використовують різні ізотопи. Небезпечними є гідротехнічні споруди, аварії (катастрофи) на яких можуть бути причиною виникнення катастрофічних повенів. По даним Штабу ЦО України повеням можуть зазнати 8 областей та 427 міст й населених пунктів України. Аварії (катастрофи) можуть мати місце на об'єктах по переробці нафти, газу на нафто-, газопрововодах.

Щоденно в Україні виникають надзвичайні ситуації, в наслідок яких гинуть люди, знищуються матеріальні цінності, надзвичайно ускладнюються умови виробництва і життя.

За останні роки різко збільшилась кількість надзвичайних ситуацій на території України, про що свідчать такі цифри (таблиця 1):

Таблиця 1

Надзвичайні ситуації	1995 р.	1996 р.	1997 р.
Технологічного характеру	111	205	826
Природного характеру	28	136	377

За даними шведського Червоного Хреста кількість усіх стихійних лих в світі в 60-ті роки збільшилась на 54%, в 70-і на 81%, в 85-90 рр. Кількість природних катастроф збільшилась на 100%, відбувається зростання вбивчої сили стихійних лих. Наприклад, наслідки землетрусу в Турції.

Нині головними джерелами радіоактивних забруднень біосфери є випробування ядерної зброї, аварії (катастрофи) на АЕС та радіоактивних виробництвах. Під час аварій на АЕС, розгерметизації захоронень радіоактивних відходів радіаційний бруд розповзається на великі відстані. Після Чорнобильської катастрофи сильним радіоактивним брудом вкрито 5 млн. га території України (32 райони шести областей, більша частина з яких - сільськогосподарські угіддя). Забруднено 1,5 млн. га лісів. Майже 1,5 млн. чоловік проживає на території де радіоактивний фон у десятки разів перевищує допустимі норми в Київському водосховищі назбиралося вже понад 60 млн. т радіоактивного мулу.

Безперечно, можливість виникнення ядерної аварії повністю може бути передбачена тільки за умов дотримання правил техніки безпеки та спеціальних вимог ЦО при будівництві та експлуатації АЕС. Великої шкоди завдають планеті "Землі" ядерні випробування та війни. З 1945 по 1981 р. у світі було здійснено 1315 ядерних вибухів. Людство нашої планети пережило близько 16 тисяч малих та великих війн, в яких загинуло більше 5 млрд. чоловік. Особливо небезпечною була друга Світова війна.

Аналізуючи втрати людей серед військових та цивільного населення, можна зробити висновок: в останніх війнах значно збільшились втрати серед цивільного населення.

За останні роки у всіх державах світу значно виросла кількість критичних умов, викликаних стихійними лихами, виробничими аваріями військовими діями держав.

Проблемне питання: Як захистити населення, об'єкти народного господарства, економіку держави в таких критичних умовах ?

При вирішені цієї проблеми потрібно керуватись вимогами міжнародного гуманітарного права по захисту людей, основні положення якого передбачені Женевською конвенцією 1949р. та Допоміжними протоколами N1, N2 Женевської дипломатичної конференції 1977р.

Мета Женевських документів:

1. Мирний час: доведення вимог міжнародного гуманітарного права по захисту людей до всього населення, керівників всіх рангів, Збройних сил.

2. Військовий час: забезпечення захисту людей, об'єктів народного господарства (радіаційного, хімічно небезпечних об'єктів, а також об'єктів, які мають культурні, наукові, духовні цінності і потрібні для життєзабезпечення населення та інш.).

Керуючись вимогами Женевських документів по захисту людей, об'єктів народного господарства у надзвичайних умовах, на територіях всіх держав світу організована система органів, на яку покладена задача забезпечення вирішення цієї проблеми.

В більшості держав така система носить назву "Цивільна оборона". Цивільна оборона на території України існує з 1936р. Спочатку ця система носила назву "Місцева протиповітряна оборона". За роки Великої вітчизняної війни МППО виконала великий об'єм заходів по захисту населення і об'єктів народного господарства від ударів з повітря і забезпеченню активної участі широких мас в заходах оборонного характеру. Але заходи МППО носили місцевий характер (у прифронтових містах, на промислових об'єктах). В 1961р. МППО була перетворена в Цивільну оборону.

Україна, отримавши свою незалежність, внесла деякі зміни і в системі Цивільної оборони, які передбачені в Законі "Про ЦО України" прийняту Верховною Радою 2 лютого 1993р, указом президента 26 жовтня 1996 р. утворено Міністерство з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи. Прийняті інші законодавчі та нормативні акти України.

Що таке Цивільна оборона ?

Визначення: Цивільна оборона України є державною системою органів управління, сил і засобів, що створюється для організації і забезпечення захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій технологічного, екологічного, природного та військового характеру.

Задачі ЦО:

1. Запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного походження і запровадження заходів щодо зменшення збитків та втрат у разі аварій, катастроф, використання сучасної зброї, великих пожеж та стихійних лих.

2. Оповіщання населення про загрозу і виникнення надзвичайних ситуацій.

3. Захист населення від наслідків аварій, катастроф, великих пожеж, стихійного лиха та застосування сучасної зброї.

4. Організація і проведення рятувальних та інших невідкладних робіт (РіНР) у районах лиха і осередках ураження.

5. Створення систем аналізу, прогнозування управління, оповіщення і зв'язку, спостереження і контролю за обстановкою, підтримання їх в постійній готовності.

6. Підготовка і перепідготовка керівного складу ЦО, її органів управління та сил, навчання населення застосовувати засоби індивідуального захисту і діяти в надзвичайних ситуаціях.

7. Завчасна підготовка об'єктів народного господарства (ОНГ) до стійкої роботи у надзвичайних ситуаціях.

8. Проведення заходів по захисту сільськогосподарських тварин, рослин, продовольства, систем водопостачання та інш. від радіоактивного, хімічного та бактеріального зараження.

9. Організація життєзабезпечення населення під час аварій, катастроф, стихійного лиха та у воєнний час.

Як же організується ЦО у нашій державі ?

2. Загальні принципи організації і структури установ ЦО України. Організаційна структура ЦО ОНГ

Загальні принципи організації і структури установ ЦО України

Заходи цивільної оборони поширюються на всю територію України, всі верстви населення, а розподіл за обсягом і відповідальністю за їх виконанням здійснюється за територіально-виробничим принципом.

Систему Цивільної оборони складають:

- центральний орган виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильскої катастрофи.

- органи виконавчої влади всіх рівнів, до компетенції яких віднесено функції, пов'язані з безпекою і захистом населення, попередженням, реагуванням і діями в надзвичайних ситуаціях;

- органи повсякденного управління процесами захисту населення у складі центральних та місцевих органів державної виконавчої місцевих державних адміністрацій, керівництва підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування.

- сили і засоби, призначені для виконання завдань ЦО;

- фонди фінансових, медичних та матеріально-технічних ресурсів, передбачені на випадок надзвичайних ситуацій;

- системи зв'язку, оповіщання та інформаційного забезпечення.

- курси та навчальні заклади підготовки і перепідготовки фахівців та населення з питань цивільної оборони.

- служби цивільної оборони.

Керівництво ЦО України відповідно до її побудови покладається на кабінет Міністрів України, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, місцеві державні організації, керівників підприємств, установ і організацій.

Начальником ЦО України є Прем’єр-міністр України, а його заступником керівник міністерства з НС. Начальником ЦО міністерств, відомств, підприємств, установ, організацій є їх керівники.

Безпосереднє виконання завдань ЦО здійснюється постійно діючими органами управління у справах ЦО, у тому числі створеними у складі підприємств, установ і організацій силами та службами ЦО. Органи управління у справах ЦО, які входять до складу місцевих, державних адміністрацій, є підрозділами подвійного підпорядкування.

Адміністрація ОНГ незалежно від форм власності забезпечує своїх працівників колективними та індивідуальними засобами захисту, сприяє здійсненню евакуаційних заходів, створенню сил для подолання наслідків надзвичайних ситуацій, виконанню заходів з цивільної оборони.

Власники потенційно небезпечних об'єктів відповідають за захист населення, що проживає в зонах можливого ураження від аварій та катастроф.

Для забезпечення постійної готовності органів державного управління всіх рівнів до швидких й чітких дій в екстремальних ситуаціях, які можуть виникнути внаслідок аварій, катастроф і різного роду стихійних лих, утворюються Державна, Обласні і районні "Постійні комісії з надзвичайних ситуацій". Ці комісії наділено великими правами, головними із яких є:

- приймає рішення на проведення екстремальних заходів по захист населення від наслідків надзвичайних ситуацій;

- здійснює контроль за діяльністю ОНГ з питань зменшення небезпеки виникнення аварій, катастроф;

- бере участь в підготовці висновків по доцільності розміщення ОНГ;

- готує до евакуації населення і матеріальні цінності;

- залучає до роботи комісії потрібних експертів;

- вимагає від всіх ОНГ, розташованих на території області (райони) інформацію, пов'язану з виникненням надзвичайної ситуації, та ін.

Комісію очолює, як правило, перший заступник голови виконавчої влади. Комісія провина координувати та контролювати роботу органів влади з питань профілактики, попередження і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.

У сфері безпосереднього керівництва комісії знаходяться державні органи по охороні природи Держкомгідромет та інш.

До складу комісії залучаються заступники голови виконавчої влади, керівники головних управлінь, та відділів області (району), великих виробничих підприємств.

Постійний робочий орган при обласній комісії - управління з питань НС та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

3 серпня 1998 року Кабінетом Міністрів України прийнята постанова "Про єдину державну систему запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру".

Єдина державна система складається з постійно діючих функціональних і територіальних підсистем і має 4 рівні: загальнодержавні, регіональні, місцевий та об’єктовий.

Основною метою створення єдиної державної системи є забезпечення реалізації державної політики у сфері запобігання і реагування на НС, цивільного захисту населення.

Координуючими органами єдиної державної системи є:

На загальнодержавному рівні: державна комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій. Національна рада з питань безпечної життєдіяльності населення.

На регіональному рівні: регіональні комісії обласних державних адміністрацій з питань техногенно-екологічної безпеки та НС.

На місцевому рівні: комісії районних адміністрацій і виконавчих органів рад.

На об’єктовому рівні: об’єктові комісії.

Основні заходи, що реалізуються єдиною державною системою залежать від режиму діяльності, який може бути:

а) режим повсякденної діяльності;

б) режим підвищеної готовності;

в) режим діяльності у надзвичайній ситуації;

г) режим діяльності у надзвичайному стані.

Організаційно-методичне керівництво планування дій єдиної державної системи здійснює МНС.

Всім Міністерствам та іншим центральним органам визначені функції щодо запобігання і реагування на НС техногенного та природного характеру.

МНС та його підрозділи є постійний орган управління єдиної державної системи. Цей орган здійснює координацію діяльності центральних органів виконавчої влади, інших учасників реалізації планових заходів щодо запобігання і реагування на НС.

Організаційна структура ЦО ОНГ

Визначення: Об'єктом народного господарства називають підприємство, організацію, установу, учбовий заклад та інші, як мають свою територію, будинки, споруди, комунально-енергетичні системи і мережі.

На ОНГ безпосередньо здійснюються заходи по будові захисних споруд, підвищенню стійкості роботи об'єкта у надзвичайних умовах, накопиченню та збереженню ЗІЗ, організації та проведенню евакуацій та інш.

ОНГ є базою для утворення та підготовки невійськових формувань ЦО різного призначення. Відповідальність за постійну готовність і проведення заходів ЦО на ОНГ у надзвичайних умовах покладена на начальника ЦО (керівника об'єкта). Для забезпечення розробки і реалізації заходів щодо захисту населення, керівництво управління військ ЦО і підпорядкованих формувань на ОНГ утворюють Штаб ЦО. До складу штабу входять: начальник штабу, його замісники по оперативним питанням, бойовій підготовці, розвідці та інші посадові особи. Штаб ЦО комплектується штатними робітниками ЦО і посадовим особами, які не звільняються від основних обов'язків.

Штаб ЦО організує і проводить роботу на основі рішень вищестоящих органів ЦО і начальника ЦО ОНГ. Начальник штабу ЦО є замісником начальника ЦО і має право від його особи віддавати розпорядження по питанням ЦО на ОНГ.

Начальник ЦО ОНГ підпорядкований вищестоящому начальнику ЦО по відомчій належності і начальнику ЦО свого району.

Для зосередження зусиль на вирішення головних питань ЦО начальник ЦО призначає своїх замісників (по евакуації, матеріальному забезпеченню та інш.).

Крім того на ОНГ утворюються евакуаційні комісії і служби ЦО. Евакуаційну комісію очолює один із заступників начальника ЦО.

Активізація: Хто очолює евакокомісію у нашому ВУЗі ?

Хто є начальником ЦО ВДТУ ?

Служби ЦО ОНГ утворюються в залежності від масштабів ОНГ, характеру виробничої діяльності і наявності матеріальної бази. Служби ЦО утворюються рішенням НЦО ОНГ.

Начальниками служб ЦО призначаються головні фахівці, начальники виробничих підрозділів, на базі яких утворені служби. Такими службами ЦО є: медична служба, служба зв'язку, матеріально-технічна служба та інші.

Начальники служб ЦО підпорядкуються начальнику ЦО ОНГ і відповідають за своєчасне виконання покладених на службу задач, за утворення, підготовку і підтримання в постійній готовності сил і засобів служби, їх забезпечення засобами захисту і спеціальним майном ЦО.

Примітка: На невеликих, по кількості робітників, об'єктах штаб і служби ЦО можуть не утворюватись, їх функції виконують структурні органи цих об'єктів.

3. Сили цивільної оборони України

Для виконання задач ЦО в екстремальних умовах мирного та військового часу в системі ЦО утворюються сили ЦО. Силами цивільної оборони є:

- війська цивільної оборони;

- спеціалізовані формування;

- невоєнізовані формування;

Війська цивільної оборони підпорядковуються керівникові центрального органу виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи. Війська ЦО виконують завдання щодо захисту населення від наслідків аварій, катастроф, стихійного лиха, воєнних дій, а також проводять рятувальні та інші невідкладні роботи. Кількість і чисельність частин і підрозділів цих військ визначається Кабінетом Міністрів України з врахуванням потреб і особливостей регіону призначення

Для виконання специфічних робіт, пов'язаних з радіаційною та хімічною небезпекою, значними руйнуваннями внаслідок землетрусу, аварійними ситуаціями на нафтогазодобувних промислах, створюються спеціалізовані формування, які підпорядковуються керівникові МНС України. Застосування цих формувань здійснюється за Статутом, який затверджується Кабінетом Міністрів. На території України утворено 4 спеціалізовані загони. Комплектування спеціалізованих формувань цивільної оборони здійснюється за контрактом з числа фахівців, що мають досвід роботи у надзвичайних ситуаціях.

Невоєнізовані формування цивільної оборони створюються в областях, містах Києві та Севастополі, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності і підпорядкування у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

До невоєнізованих формувань (НФ) цивільної оборони зараховуються працездатні громадяни України, за винятком жінок, які мають дітей віком до 8 років, жінок з середньою та вищою медичною освітою, які мають дітей до 3 років та осіб, які мають мобілізаційні розпорядження.

Визначення: НФ ЦО - це групи людей, які не входять до складу збройних сил держави, об'єднаних в загони, команди, групи, дружини, ланки та інші формування відповідно до встановленого штату, забезпечених спеціальною технікою, майном і підготовлених для виконання задач в осередках ураження та зонах катастрофічного затоплення.

НФ ЦО класифікується за ознаками:

1. За призначенням:

1.1. НФ ЦО загального призначення. До них належать: звідні загони (команди, групи), звідні загони механізації робіт, рятувальні загони (команди, групи).

1.2. НФ ЦО служб. Призначені для виконання спеціальних заходів при проведені РІНР, підсилення НФ ЦО загального призначення і забезпечення їх дій при виконанні задач ЦО. До НФ служб відносяться медичні, розвідувальні, протипожежні, аварійнотехнічні, автомобільні та інші формування.

2.За підпорядкованістю:

2.1. Територіальні НФ ЦО. До територіальних НФ ЦО належать НФ загального призначення. Базою для створення цих формувань, як правило, є ОНГ державного, обласного, міського та районного підпорядкування.

2.2. Об'єктові НФ ЦО. Об'єктові НФ ЦО складаються із формувань загального призначення та формувань служб.

3. За готовністю:

3.1. НФ ЦО підвищеної готовності. Призначені для боротьби з масовими лісовими пожежами, ліквідації наслідків стихійних лих, великих аварій та катастроф на території області.

При переведені ЦО з мирного на військове положення НФ ЦО підвищеної готовності сумісно з іншими формуваннями та військами ЦО використовуються по планам НЦО області (міста, району, ОНГ).

3.2. НФ ЦО повсякденної готовності. Розгортаються при приведені ЦО в готовність, призначаються для виконання задач ЦО самостійно або при взаємодії з іншими формуваннями і військами ЦО. Приводяться в готовність за 24 години.

Готовність НФ досягається:

- завчасним плануванням і проведенням заходів, забезпечуючих приведення НФ ЦО в готовність в установленні терміни;

- високим морально-психологічним загартуванням особистого складу формувань;

- повною укомплектованістю формувань особистим складом, приладами, технікою, ЗІЗ та інш.;

- високою виучкою і практичними навиками керівного і рядового складу ЦО;

- взаємозамінністю особистого складу НФ ЦО.

Для нашої держави характерна висока концентрація промисловості, військово-промислового комплексу, підприємств, використовуючих в технології різні ізотопи, сильнодіючі отруйні речовини, атомних електростанцій, об'єктів горно добувної промисловості та інш. Все це створює дуже складні умови для життєдіяльності населення, роботи ОНГ. Тому необхідно на всіх рівнях державної влади більше уваги приділяти удосконаленню системи ЦО. Для цього в першу чергу необхідна законодавча і правова основа побудови і функціонування ЦО в молодій незалежній державі.

Тема 2. НАДЗВИЧАЙНІ СИТУАЦІЇ МИРНОГО І ВІЙСЬКОВОГО ЧАСІВ

В лекції висвітлюються питання сучасного стану навколишнього середовища, впливу навколишнього середовища на здоров'я людини, розглядаються причини екологічної кризи, перелічені головні причини виникнення надзвичайних ситуацій. Вивчення цих питань дозволить студентам оволодіти логікою на більш високому рівні, надасть конкретні знання про сучасний стан нашої планети.

1. Науково-технічний прогрес та його вплив на життєдіяльність населення

За даними ООН, у наш час в містах мешкає 75-80% загальної кількості населення. В світі нині вже є понад 160 міст з мільйонним населенням. В таких містах концентрується велика кількість народногосподарських і промислових об'єктів, які потрібні для життєзабезпечення населення міст. З розвитком цивілізації та науково-технічного прогресу поліпшується життя людей, але збільшується негативний вплив на навколишнє середовище.

Повітряне середовище в переважній більшості таких міст перебуває в поганому стані. Це стосується таких міст України як: Дніпропетровськ, Донецьк, Харків, Запоріжжя, Київ та інші. Тільки в місті Київ нині нараховується 345000 промислових об'єктів, більшість із яких не оснащені очисними спорудами. А найбільшим забруднювачем міського повітря є автотранспорт, хімічно- та радіаційно небезпечні об'єкти. На хімічно небезпечних об'єктах, яких на Україні нараховується біля 1800, сконцентровано 290 тисяч тон сильнодіючих отруйних речовин (СДОР). Більшість аварій (катастроф) на хімічних об'єктах виникають внаслідок порушення правил безпеки обслуговуючим персоналом.

Шкідливими забруднювачами навколишнього середовища, особливо в останні десятиріччя, стали радіоактивні речовини, кількість яких у біосфері збільшується внаслідок випробування ядерної зброї, розвитку ядерної промисловості, енергетики, використання радіоактивних речовин у господарській діяльності, сфері охорони здоров'я. До середини ХХ ст. іонізаційне випромінювання здійснювали лише природні джерела - гірські породи, Космос. Але й рівні радіації по різних регіонах відрізнялися, досягаючи максимальних позначок у районах родовищ уранових руд, фосфоритів, радіоактивних сланців, радонових мінеральних джерел. Відомі такі райони і в Україні - Хмільник, Миронівка, Жовті Води. В цих місцях рівні природного радіоактивного фону в десятки разів вищі, ніж в інших.

Нині головними джерелами радіоактивних забруднень біосфери є радіоактивні аерозолі, які потрапляють в атмосферу під час випробовувань ядерної зброї, аварій на АЕС та радіоактивних виробництвах. На території України працюють 5 атомних електростанцій: Чорнобильська, Хмільницька, Запорізька, Рівненьська, Південно-Українська АЕС. Крім того на трьох тисячах об’єктах використовуються у виробництві різні ізотопи.

Під час аварій (катастроф) на радіаційно небезпечних об'єктах, розгерметизації радіоактивних відходів радіаційний бруд розповсюджується на великих територіях, внаслідок чого виникає надзвичайна ситуація техногенного характеру.

З метою забезпечення міст водою, підвищення урожайності сільськогосподарських культур засушливих районів, забезпечення потрібного режиму роботи ГЕС на Україні збудовано 6 водосховищ (Київське, Дніпровське, Дніпродержинське, Канівське, Кременьчуцьке, Каховське), велику кількість промислових комплексів на Дніпрі, проведена великомасштабна меліорація південних районів.

Головним джерелом води в Україні є Дніпро; водними джерелами є також Дністер, Південний Буг, Тиса, Прут, малі річки (понад 63000). Стан цих річок викликає тривогу. Більше як 20000 їх уже зникло. Забруднення гідросфери поділяється на хімічне, фізичне, біологічне й теплове.

В Україні стан водних басейнів незадовільний. Щорічно з різними стоками в Дніпро та водосховища потрапляє близько 500000 тон азотних сполук, 40000 т фосфорних, 20000 калійних, 1000 т заліза, 40 т нікелю, 2 т цинку, 1 т міді, 0.5 т хрому. Така кількість шкідливих надходжень пояснюється тим, що в басейні Дніпра діють сім АЕС і шість ГЕС.

Постійно підвищується радіаційне забруднення донних відкладів річок та водосховищ. В київському водосховищі назбиралося понад 60 млн. тон радіоактивного мулу.

Тепер недоброякісну питну воду отримує близько 17% населення України, в тому числі і наша область, що негативно впливає на здоров'я людей.

Вручання людини в справи природи збільшило ймовірність виникнення повені, тобто надзвичайних ситуацій. Затопленню можуть підвергатись 8 областей України, 427 міст і населених пунктів.

Зона Азовського моря - це зона екологічної катастрофи. Води його забруднені пестицидами, важкими металами, отрутохімікатами. Екологічна ситуація в басейні Чорного моря не набагато краща.

Інтенсивний розвиток електроніки та радіотехніки викликав забруднення природного середовища електромагнітними випромінюваннями (полями). Головними їх джерелами є радіо-, телевізійні та радіолокаційні станції, високовольтні лінії електропередач, електротранспорт, засоби радіозв'язку, атомні вибухи. Підвищений рівень електромагнітного випромінювання шкодить здоров'ю людей: негативно впливає перш за все на нервову систему, викликає головний біль, порушення сну, сильну втому та ін. Впливу електромагнітних випромінювань також підпадають радіоелектронні та енергетичні системи, антени радіостанцій, системи керування. Захист від електромагнітних випромінювань досягається екрануванням мережі електропостачання та електронних систем, всі наземні лінії повинні бути двопровідними та добре ізольованими від землі.

Крім розглянутих факторів, небезпечних для населення, існують інші, які є наслідком науково-технічного прогресу. До них відносяться різні шуми та вібрації. Шуми і вібрації викликають фізичне забруднення природного середовища, адаптація до них практично неможлива. Шуми і вібрації можуть бути причиною дуже значних змін багатьох функцій організму людини. Ці фактори більш детально розглядаються в інших спеціальних дисциплінах.

2. Біологічна дія іонізуючих випромінювань на живі організми

Основні характеристики іонізуючих випромінювань.

Основним об'єктом ядерних досліджень є структура атома. Ядра всіх атомів складаються з дрібних частинок - протонів і нейтронів, які міцно з'єднані одна з одною. Число протонів суворо визначено, а кількість нейтронів у ядрі може бути різною у атомів одного хімічного елемента. Тому можуть існувати різновиди атомів одного й того ж елемента, які відрізняються один від одного масою. Такі атоми називаються ізотопами елемента. Для більшості ізотопів характерна радіоактивність, яка може бути природною і штучною. Природна радіоактивність - це довільний розпад ядер елементів у природному стані. Штучна радіоактивність викликається людиною в лабораторіях, на реакторах АЕС, тощо.

Під час радіоактивного розпаду з ядра виділяється величезна кількість енергії у вигляді іонізуючих випромінювань. Розрізнюють кілька видів іонізуючого випромінювання. Гамма-випромінювання (g) є найнебезпечнішим джерелом енергії, воно проникає у повітрі на відстань сотень метрів. Бета-випромінювання (b) проникає в повітрі на відстань кілкох метрів, а в живих тканинах кількох міліметрів. Альфа-частинки мають найкоротший радіус дії (кілька сантиметрів у повітрі, 0,1 мм у тканинах), а тому небезпечні лише у разі безпосереднього контакту з слизовими оболонками.

Період піврозпаду (Т) різних ізотопів може змінюватись в широкому діапазоні. Наприклад, для Ро112 Т=3*10-7 с., а для U238 Т=4,4 млрд. років. Радіоактивний розпад не залежить від зовнішніх причин, його не можна зупинити або прискорити.

Особливим видом іонізуючого випромінювання є нейтронне випромінювання (n), яке має місце при деяких ділення урану або плутонія. Нейтронні потоки при вибухах ядерної зброї (ядерних реакторів) можуть проходити в повітрі відстань 3-4 км. Тому нейтронне випромінювання для живих організмів, радіоелектронних та енергетичних систем є дуже небезпечним.

Іонізуючі випромінювання при проходженні через живий організм (елементи радіоелектронних систем) взаємодіють з атомами та молекулами тканин живого організму, викликаючи їх іонізацію, діючи на молекулярному рівні, клітинному, а потім на рівні цілого організму. При цьому відбуваються сильні зміни в організмі: первинні фізико-хімічні процеси призводять до складних змін, які порушують функції всього організму.

Ступінь, глибина та форма променевих ушкоджень біологічних об'єктів при дії на них іонізуючих випромінювань залежать від поглинутої дози (ДП), тобто енергії, поглинутої одиницею маси опромінюваного об'єкта.

За одиницю виміру поглинутої дози в СІ прийнято Грей (1 Гр=Дж/кг). В радіобіології застосовується позасистемна одиниця поглинутої дози - рад. Рад - це така поглинута доза, при якій кількість поглинутої енергії 1 кг будь-якої речовини складає 100 ерг, незалежно від виду проміння. Ці одиниці знаходяться у відношенні 1 Гр = 100 Рад.

Ураження живого організму іонізуючими випроміненнями залежать від виду випромінення. Це ураховується при визначенні еквівалентної дози, яка визначається: Де = Дп * К, де К коефіцієнт, враховуючий здатність даного виду опромінення пошкоджувати тканини організму. Для рентгенівського та g-випромінення К=1. Еквівалентна доза вимірюється: в СІ - Зіверт (Зв), позасистемна одиниця - Бер (біологічний еквівалент рентгена), 1 Зв = 100 Бер.

Для оцінки радіаційної обстановки на місцевості, в приміщеннях (ефект іонізації у повітрі) використовується експозиційна доза рентгенівського та гамма-випромінення (Дек). Експозиційна доза вимірюється: в СІ - кулон на кілограм (Кл/кг), позасистемна одиниця - рентген (Р). Один рентген - це така доза рентгенівського чи гамма-випромінення, яка утворює в 1 см3 (при н.у.) 2,08*109 пар іонів, 1 Р = 2,58*10-7 Кл/кг. Для отримання Дек в 1Р необхідно затратити на утворення в 1 см3 сухого повітря 2,08*109 пар іонів енергію в 87,7 ерг. Між поглинутою та експозиційною дозами (в позасистемних одиницях вимірювання) має місце співвідношення:

Дек = 0,877Дп (2.1)

Доза, віднесена до одиниці часу, є потужність дози або рівень радіації (Р). За одиницю вимірювання рівня радіації можна прийняти Р/г, Рад/г, та ін.

Якщо рівень радіації змінюється за законом р(t), то дозу опромінення на зараженій радіоактивними речовинами можна визначити за допомогою виразів:

А. При аварії (катастрофі) на радіаційно небезпечному об'єкті:

(2.2)

Б. При використанні ядерної зброї:

(2.3)

де Р1 - рівень радіації через 1 годину після аварії (вибуху), Р/г; tп - час початку опромінення, г; tк - час кінця опромінення, г; Кп, Кк - коефіцієнти перерахунку (з табл. );

Косл - коефіцієнт ослаблення радіації кожної секунди, тобто:

Кількісною характеристикою джерела випромінення може бути його активність (міра