Адміністративно-правовий статус Президента України
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ
Навчально-науковий інститут заочного та дистанційного навчання
Житомирське відділення
Курсова робота
з предмету: “Адміністративне право”
Тема: Адміністративно-правовий статус Президента України
студентки 2-го курсу Житомирського відділення
навчально-наукового інституту заочного та дистанційного навчання КНУВС
Карпінської Ніни Вікторівни
Житомир –– 2009
План
Вступ
Природа інституту Президента в Україні
1.1 Формування та сьогодення інституту президентства. Секретаріат Президента України
1.2 Огляд нормативно-правових актів, що регулюють діяльність Президента України
Повноваження Президента у сфері виконавчої влади
Рада національної безпеки і оборони України
3.1 Поняття, функції РНБО
3.2 Президент як голова РНБО
Інститут представників Президента України
4.1 Представництво Президента України у Верховній Раді
4.2 Представництво Президента України у Кабінеті Міністрів України
4.3 Представництво Президента у Конституційному Суді України
4.4 Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Глава держави –– Президент України. Інститут президентства було введено Законом України “Про заснування поста Президента України і внесення змін і доповнень до Конституції України”. Конституційні зміни, що стосуються інституту президентства, свідчать, що цей інститут постійно розвивається, на нього впливають трансформаційні процеси в суспільстві. Змінюються й уявлення політиків, вчених про місце й роль Президента України в системі влади, йде пошук встановлення його нового конституційно-правового статусу. Для чіткішого визначення повноважень гілок влади і, зокрема, Президента України, потрібне удосконалення конституційної реформи.
Метою написання курсової роботи є всебічне вивчення та аналіз адміністративно-правового статусу Президента України контексті змін, внесених до Конституції України та інших нормативно-правових актів.
Структура курсової роботи складається з чотирьох розділів. У першому з них проаналізовано природу інституту Президента України. В ньому досліджено процес формування та сьогодення інституту президентства, розглянуто такий орган як Секретаріат Президента України. Перший розділ наводить огляд нормативно-правових актів, що регулюють діяльність цього інституту. У другому розділі розглянуто повноваження, яким наділений Президент України у сфері виконавчої влади. Третій розділ характеризує координаційний орган з питань національної безпеки і оборони при Президентові України –– РНБО, а саме, його склад, функції та роль Президента у керівництві ним. Четвертий розділ присвячений інституту представників Президента України. В ньому розглянуто повноваження та права чотирьох основних представництв Президента України: Представництва Президента України у Верховній Раді, Представництва Президента України у Кабінеті Міністрів України, Представництва Президента України у Конституційному Суді України, Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим.
Природа інституту Президента в Україні
1.1 Формування та сьогодення інституту президентства. Секретаріат Президента України
Заснування і розвиток інституту президента в сучасній Україні не спиралися на належні теоретичні розробки, не враховували відповідну державно-правову практику розвинених зарубіжних країн, відбувались переважно шляхом "спроб і помилок" та некритичного сприйняття відповідних моделей США, Франції та Росії. Як наслідок, інститут президента б Україні в період до вступу в дію конституційних поправок від 8 грудня 2004 р. демонстрував гіпертрофію. Президент України б поточній діяльності значно виходив за межі своїх і без того широких повноважень, фактично виконуючи функції вищого органу виконавчої влади. Надмірний контроль Глави держави над Кабінетом Міністрів України спричиняв ситуацію, за якої Уряд міг бути відправлений у відставку залежно від політичної кон'юнктури і незалежно від результатів його діяльності [28, 80].
У відповідності з концепцією раціоналізованого парламентаризму глава держави не утворює окремої гілки влади й не є складовою традиційних гілок влади (хоча сама практика раціоналізованого парламентаризму засвідчує функціональне тяжіння президента до виконавчої гілки влади). Запропоноване концепцією раціоналізованого парламентаризму тлумачення принципу поділу влади не розглядає інститут глави держави окремою гілкою влади ні з огляду на його статус, ні з огляду на сутність.
Оскільки принцип поділу влади передбачає виокремлення законодавчої, виконавчої й судової влади за функціональними та сутнісними ознаками, природу президентської влади неможливо жорстко прив'язати лише до одного з класичних елементів тріади поділу влади. Адже статус президента не пов'язаний ні зі здійсненням законодавчої функції, ні з виконанням законів і здійсненням виконавчої влади, ні з судочинством.
Беручи до уваги той факт, що в Україні запроваджена змішана форма правління (тобто раціоналізований парламентаризм), а змішана республіка за змістом первинної редакції Конституції України виявляла очевидну схожість із Французькою П'ятою Республікою, є очевидним і те, що оцінка положення Президента України в системі стримувань і противаг має здійснюватися саме з позицій французької конституційно-правової концепції раціоналізованого парламентаризму.
Запропонований аналіз поняття "президент –– глава держави", принаймні, дає підстави вважати, що констатація статусу президента як глави держави не повинна тлумачитися як визнання факту його зверхності стосовно інших елементів владного механізму.
Для України, яка за роки своєї незалежності зазнала істотних змін форми правління –– від радянської моделі організації влади до президентської республіки, а потім до напівпрезидентської та парламентарно-президентської –– була характерна зміна уявлень політичної еліти про сутність функцій Президента України. У контексті сказано важливо наголосити, що в державному механізмі України, побудованому на принципі поділу влади. Глава держави має виступати лише одним із вищих органів державної влади, поряд із Верховною Радою, Кабінетом Міністрів, Конституційним Судом, Верховним Судом. Термін "глава держави" тому має означати, що Президент стоїть не над гілками влади (фактично всім апаратом держави), а між ними, забезпечуючи єдність державної влади та координацію у взаємодії її структурних елементів (гілок) [28, 82].
Гарантування верховенства Основного Закону України Президентом і України має досягатись не шляхом безпосереднього впливу на громадянське суспільство, оскільки такий вплив мають здійснювати "традиційні" гілки влади, а шляхом впливу на інші вищі органи державної влади з метою координації, узгодження й консолідації. Саме в цьому мала полягати сутність природи інституту президента в умовах змішаної форми правління, запровадженої Конституцією 1996 р. в Україні і саме таке розуміння природи Глави держави простежується у змісті конституційних поправок від 8 грудня 2004 р. Аналіз повноважень, які реально здійснюються Президентом України в механізмі влади, засвідчує, що функції Глави держави фокусуються у сферах забезпечення зовнішньополітичного представництва, національної безпеки, арбітражу та конституційної законності.
Роль Президента України як гаранта дотримання принципу єдності державної влади в умовах її поділу, узгодженого функціонування та взаємодії органів державної влади набуває особливої значущості. Для цього він і наділений повноваженнями, які уможливлюють його функціональне проникнення у сферу компетенції інших владних структур.
Внаслідок концентрації влади й механізмів управління в одній особі інститут президента має особливі можливості оперативно попереджувати, обмежувати, швидко та ефективно вирішувати суперечності, кризи, що можуть нести небезпеку для суспільства. У такому контексті, як гарант додержання Конституції України, прав і свобод людини, Президент України покликаний виконувати стабілізуючу роль у функціонуванні державного механізму Республіки. Для цього він має забезпечити таке становище, за якого всі органи держави виконують свої функції, не виходячи за межі своєї компетенції [28, 83].
З огляду на специфіку (особливості) політичної системи України, зокрема такі її характеристики, як усталена практика конфліктних взаємовідносин між органами влади та низька здатність партійно-політичних сил до співробітництва, виникає необхідність за змістом подальших конституційних коректив закцентувати увагу на потребі виконання Главою держави повноважень представницького та арбітражного характеру, які не допускають функціональної інтеграції Президента України до виконавчих структур, при одночасному збереженні його повноважень у галузях управління, що за своєю функціональною суттю та необхідністю прийняття оперативних рішень потребують активного здійснення принципу одноосібного керівництва. Насамперед такими галузями є сфера забезпечення національної безпеки і суверенітету держави, зокрема, сфера керівництва Збройними силами та сфера забезпечення конституційної законності (захисту прав людини). Це цілком обумовлюється статусом Глави держави в Україні які гаранта територіальної цілісності України, прав та свобод людини і громадянина [28, 85].
Секретаріат Президента України (далі — Секретаріат) є постійно діючим органом, що; утворюється Президентом України відповідно до пункту 28 статі 106 Конституції України для здійснення його повноважень.
Основним завданням Секретаріату є забезпечення виконання Президентом України його конституційних обов'язків та повноважень на засадах відкритості, гласності та прозорості. Для виконання основного завдання Секретаріат здійснює організаційне, правове, консультативне, інформаційне, експертно-аналітичне, матеріально-технічне та інші види забезпечення ефективної реалізації Президентом України визначених Конституцією України повноважень Глави держави.
Секретаріат координує роботу з підготовки, розстановки, підвищення кваліфікації та оцінювання кадрів центральних та місцевих органів державної влади, які призначаються та звільняються Президентом України.
Указ Президента України “Про деякі заходи щодо забезпечення скорочення видатків Державного бюджету України на утримання органів управління” від 04.11.2008 № 997/2008 затверджує граничну чисельність працівників Секретаріату Президента України у кількості 550 штатних одиниць [10, 1].
Секретаріат для виконання покладених на нього завдань має право:
1) одержувати в установленому порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій інформацію, документи та матеріали, необхідні для виконання покладених на нього завдань;
2) користуватися в установленому порядку інформаційними базами даних державних органів, державними, в тому числі урядовими, системами зв'язку і комунікацій, мережами спеціального зв'язку та іншими технічними засобами;
3) скликати наради, організовувати конференції, семінари;
4) залучати в установленому порядку до виконання окремих робіт і завдань, участі у вивченні окремих питань учених і фахівців, у тому числі на договірній основі, працівників центральних та місцевих органів виконавчої влади, створювати відповідні робочі групи;
5) виступати замовником проведення наукових досліджень з питань, віднесених до повноважень Президента України [8, 3].
Секретаріат у процесі виконання покладених на нього завдань відстоює позиції Президента України у взаємодії з Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Конституційним Судом України, правоохоронними, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також підприємствами, установами, організаціями.
До складу Секретаріату входять:
Глава Секретаріату Президента України;
Перший заступник Глави Секретаріату Президента України –– Представник Президента України у Кабінеті Міністрів України;
Заступники Глави Секретаріату Президента України, в тому числі заступник Глави Секретаріату Президента України –– Представник Президента України у Верховній Раді України, заступник Глави Секретаріату Президента України –– Представник Президента України у Конституційному Суді України, заступник Глави Секретаріату Президента України –– Уповноважений Президента України з питань контролю за діяльністю Служби безпеки України;
Повноважний Представник Президента України з питань додержання прав і свобод людини і громадянина;
Уповноважений Президента України з міжнародних питань енергетичної безпеки;
Прес-секретар Президента України [8, 4].
Офіс Президента України:
Головна служба організаційного забезпечення;
Головна служба інформаційної політики;
Головна державно-правова служба;
Головна служба документального забезпечення;
Головна служба регіональної політики;
Головна служба кадрової політики;
Головна служба зовнішньої політики;
Головна служба безпекової та оборонної політики;
Головна служба з питань діяльності правоохоронних органів;
Головна служба соціально-економічного розвитку;
Головна служба з питань гуманітарного розвитку;
Головна служба комунікації;
Головна служба політичного та ситуативного аналізу;
Головна служба забезпечення зв'язків з Верховною Радою
України та Кабінетом Міністрів України;
Служба Державного Протоколу і Церемоніалу;
Служба з питань звернень громадян;
Служба державних нагород та геральдики;
Служба з питань громадянства;
Служба з питань помилування;
Служба забезпечення зв'язків з Конституційним Судом України та Центральною виборчою комісією;
Служба з представництва у судах України інтересів Президента України та створених ним консультативних, дорадчих та інших допоміжних органів і служб;
Режимно-секретна служба [14, 2].
Глава Секретаріату Президента України, Перший заступник Глави Секретаріату Президента України –– Представник Президента України у Кабінеті Міністрів України, заступники Глави Секретаріату Президента України, Повноважний Представник Президента України з питань додержання прав і свобод людини і громадянина, Уповноважений Президента України з міжнародних питань енергетичної безпеки, Прес-секретар Президента України призначаються на посади і звільняються з посад Президентом України.
Інші працівники Секретаріату призначаються на посади та звільняються з посад Главою Секретаріату Президента України. Глава Секретаріату Президента:
1) подає на підпис Президентові України проекти указів, розпоряджень та доручень Президента України, закони України, що надійшли на підпис главі держави, пропозиції Президента України до законів у разі застосування щодо них права вето, проекти конституційних подань Президента України до Конституційного Суду України, листи та інші документи, підписує додатки до актів Президента України;
2) представляє за дорученням Президента України його позицію у Верховній Раді України, у відносинах з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, з політичними партіями, громадськими організаціями та засобами масової інформації, з міжнародними організаціями;
3) організовує здійснення контролю за виконанням актів Президента України;
4) вносить Президентові України пропозиції щодо призначення на посади і звільнення з посад Першого заступника Глави Секретаріату Президента України - Представника Президента України у Кабінеті Міністрів України, заступників Глави Секретаріату Президента України, Прес-секретаря Президента України, Повноважного Представника Президента України з питань додержання прав і свобод людини і громадянина, Уповноваженого Президента України з міжнародних питань енергетичної безпеки призначає на посади та звільняє з посад інших працівників Секретаріату, якщо інше не передбачено актами Президента України;
5) здійснює загальне керівництво Секретаріатом, спрямовує його діяльність на ефективне забезпечення здійснення Президентом України його повноважень; координує діяльність структурних підрозділів Секретаріату, представляє Секретаріат у відносинах з іншими органами, підприємствами, установами та організаціями;
6) контролює додержання працівниками Секретаріату вимог Закону України "Про державну службу" та законодавства про працю, здійснює присвоєння відповідно до законодавства рангів державним службовцям;
7) визначає єдиний порядок проходження і опрацювання документів у Секретаріаті, процедуру взаємодії структурних підрозділів Секретаріату при виконанні покладених на них функцій;
8) затверджує в установленому порядку штатний розпис Секретаріату, структуру його самостійних структурних підрозділів та положення про них, а також посадові інструкції керівників таких підрозділів Секретаріату;
9) реалізовує в межах повноважень, визначених законодавством, державну політику у сфері охорони державної таємниці;
10) вирішує питання щодо заохочення працівників Секретаріату, порушує в установленому порядку питання про відзначення їх державними нагородами України, притягнення до дисциплінарної відповідальності;
11) здійснює інші повноваження відповідно до законодавства [8, 4].
Глава Секретаріату Президента України для виконання покладених на нього функцій може видавати в межах установленої цим Положенням компетенції розпорядження.
Глава Секретаріату Президента України несе персональну відповідальність за виконання покладеного на Секретаріат основного завдання.
У разі відсутності Глави Секретаріату Президента України його повноваження здійснює Перший заступник Глави Секретаріату Президента України –– Представник Президента України у Кабінеті Міністрів України, а за відсутності Першого заступника Глави Секретаріату Президента України –– визначений відповідним рішенням Глави Секретаріату Президента України заступник Глави Секретаріату Президента України.
Постійні представники Президента України:
представляють Президента України у відносинах з Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Конституційним Судом України, а також в інших випадках, здійснюють аналіз ситуації у відповідних сферах;
взаємодіють під час вирішення питань, що належать до їхніх функцій, з відповідними структурними підрозділами Секретаріату;
подають Державному секретареві України пропозиції щодо призначення на посади та звільнення з посад працівників Секретаріату, які забезпечують їх діяльність; виконують інші функції що визначаються положеннями про відповідних постійних представників, які затверджує Президент України.
Керівники самостійних структурних підрозділів Секретаріату:
1) здійснюють керівництво відповідними структурними підрозділами Секретаріату, забезпечують належне виконання ними доручень Глави Секретаріату України, його Першого заступника та заступника;
2) готують та вносять у встановленому порядку на розгляд Глави Секретаріату Президента України пропозиції щодо структури і штатного розпису відповідних структурних підрозділів, призначення на посади та звільнення з посад їх працівників;
3) затверджують посадові обов'язки працівників відповідних структурних підрозділів;
4) виконують інші функції згідно з положеннями про відповідні структурні підрозділи, які затверджуються Главою Секретаріату Президента України.
1.2 Огляд нормативно-правових актів, що регулюють діяльність Президента України
Діяльність Президента України регулюють різноманітні нормативно-правові акти. Загальна характеристика основних із них наведена нижче.
Конституція України, розділ V Президент України визначає вимоги до кандидата на посаду Президента України: громадянин України, вік 35 років, має право голосу, проживає в Україні останні 10 років, володіє державною мовою. Одна особа не може бути Президентом України більше ніж два строки підряд. Президент України не може мати іншого представницького мандата, займатись іншою оплачуваною діяльністю. В цьому розділі визначаються повноваження Президента України, підстави їх припинення: відставка, стан здоров’я, імпічмент, смерть.
Закон України “Про вибори Президента України” визначає основні засади виборів Президента України (загальні положення), порядок і строки призначення та проведення чергових, позачергових і повторних виборів. Законом встановлюється територіальна організація виборів: поділ на виборчі дільниці в межах одного загальнодержавного одномандатного виборчого округу; система та статус виборчих комісій, їх повноваження, статус їх членів та організація роботи. Закон регулює порядок складання та уточнення списків виборців, порядок видачі відкріпних посвідчень, фінансове і матеріально-технічне забезпечення підготовки та проведення виборів Президента України, висування та реєстрації кандидатів на пост Президента України, строки, форми і засоби проведення передвиборної агітації. Розділ IX цього закону встановлює гарантії діяльності кандидатів на пост Президента України та офіційних спостерігачів. Надалі детально встановлено порядок проведення голосування та визначення результатів виборів Президента України, оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів виборчого процесу та відповідальність за порушення виборчого законодавства.
Закон України “Про Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим” визначає питання щодо представництва в АРК, а саме, основне завдання Представництва, повноваження та права Представництва, вимоги, що ставляться до постійного Представника Президента України в АРК. Указ Президента України “Питання Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим” затвердив нову структуру Представництва. Детальніше вищезгадані положення цих нормативно-правових актів проаналізовано в четвертому питанні п’ятої частини цієї курсової роботи.
Указ Президента України “Про створення Секретаріату Президента України” визначає Секретаріат Президента України як допоміжний орган щодо забезпечення здійснення Президентом України його повноважень. Він закріплює структуру Секретаріату Президента України, схему розподілу обов’язків між главою Секретаріату і його заступниками та Першим заступником. Указ Президента України “Питання Секретаріату Президента України” затверджує Положення “Про Секретаріат Президента України”. Це положення визначає завдання та права Секретаріату, повноваження Глави Секретаріату Президента України. Детальніше вищезгадані положення цих нормативно-правових актів проаналізовано в першому питанні другої частини цієї курсової роботи.
Закон України “Про Раду національної безпеки і оборони України” визначає загальні положення, функції і компетенцію РНБО, склад, структуру і порядок функціонування РНБО. Указ Президента України “Про склад Ради національної безпеки і оборони України” затверджує персональний склад РНБО. Указ Президента України “Питання Апарату Ради національної безпеки і оборони України” затверджує Положення “Про Апарат РНБО”, структуру Апарату РНБО. Положення визначає Апарат РНБО як державний орган, який здійснює поточне інформаційно-аналітичне та організаційне забезпечення діяльності РНБО. В ньому наведено права і завдання Апарату РНБО. Детальніше вищезгадані положення цих нормативно-правових актів проаналізовано в першому та другому питаннях четвертої частини цієї курсової роботи.
Указ Президента України “Про Положення про Представника Президента України у Верховній Раді України” затверджує відповідне положення в якому визначається основне завдання Представника Президента України, його повноваження та права. Детальніше вищезгадані положення цього нормативно-правового акту проаналізовано в першому питанні п’ятої частини цієї курсової роботи.
Указ Президента України “Про Положення про Представника Президента України у Кабінеті Міністрів України” затверджує відповідне положення в якому визначається основне завдання Представника Президента України, його повноваження та права. Детальніше вищезгадані положення цього нормативно-правового акту проаналізовано в другому питанні п’ятої частини цієї курсової роботи.
Указ Президента України “Про Представника Президента України у Конституційному Суді України” затверджує Положення “Про Представника Президента України у Конституційному Суді України” в якому визначаються вимоги дот Представника Президента України у Конституційному Суді України, його права і повноваження. Детальніше вищезгадані положення цього нормативно-правового акту проаналізовано в третьому питанні п’ятої частини цієї курсової роботи.
Указ Президента України “Про деякі заходи щодо забезпечення скорочення видатків Державного бюджету України на утримання органів управління” містить заходи, спрямовані на забезпечення скорочення видатків Державного бюджету України на утримання органів управління, в тому числі видатків на утримання Секретаріату Президента України, Державного управління справами, інших допоміжних органів і служб, утворених Президентом України, Апарату Ради національної безпеки і оборони України, та оптимізації чисельності працівників органів і організацій, що забезпечують діяльність Президента України та Ради національної безпеки і оборони України. В ньому затверджено ліквідацію посади радників Президента України в структурі його Секретаріату та граничну чисельність працівників: Секретаріату Президента України (550 штатних одиниць); Апарату РНБО (210 штатних одиниць); Державного управління справами (160 штатних одиниць); Представництва Президента України в АРК (35 штатних одиниць); Національного інституту стратегічних досліджень (217 штатних одиниць); апарату Національного центру з питань євроатлантичної інтеграції України (17 штатних одиниць); Фонду сприяння місцевому самоврядуванню України (15 штатних одиниць); секретаріату Національної тристоронньої соціально-економічної ради (шести осіб). Визначити граничну чисельність працівників Інституту проблем національної безпеки у кількості 100 штатних одиниць.
2 Повноваження Президента у сфері виконавчої влади
Згідно Закону України “Про внесення змін до Конституції України” від 8 грудня 2004 року було закріплено парламентсько-президентську республіку. Президент України втратив частину повноважень, якими був наділений у сфері виконавчої влади, а саме, повноваження щодо формування структур виконавчої влади частково перейшли до Кабінету Міністрів України. Тобто, Кабінет Міністрів України утворює, реорганізовує та ліквідовує відповідно до закону міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, діючи в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади; призначає на посади та звільняє з посад за поданням Прем’єр-міністра України керівників центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України [3, 5].
В той же час виконавчу владу в областях і районах, м. Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації, які формуються їх головами, що призначаються на посаду і звільняються з неї Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України [1, 34].
Повноваження, щодо визначення змісту діяльності структур виконавчої влади реалізуються Президентом України шляхом:
звернення з посиланням до народу та із щорічними і позачерговим посиланнями до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України, що передбачено п. 2 ст. 106 Конституції України;
проведення кадрової політики. Так, Президент України:
призначає та звільняє глав дипломатичних представництв України інших державах і при міжнародних організаціях, приймає вірчі і відкличні грамоти дипломатичних представників іноземних держав;
дещо обмежено повноваження Президента України, стосовно формування персонального складу державних органів, зокрема призначення Прем'єр-Міністра України, міністрів України та звільнення Генерального прокурора України. За Конституцією України в редакції 1996 р., він призначав за згодою парламенту Прем'єр-міністра України, припиняв його повноваження та приймав рішення про його відставку. За Конституцією України в редакції 2006 р. Президент України лише вносить за пропозицією коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України подання про призначення парламентом Прем'єр-міністра України в строк не пізніше, як на п'ятнадцятий день після одержання такої пропозиції (п. 9 ст. 106). За Конституцією України в редакції 1996 р., він одноосібно призначив усіх міністрів України, а за її редакції 2006 р. вносить до парламенту лише подання про призначення лише міністрів оборони та закордонних справ України (п. 10 ст. 106), подання на призначення на посаду та звільнення з посади Голови Служби безпеки України (п. 14 ст. 106);
водночас розширено повноваження Президента України щодо звільнення ним з посад половини складу Ради Національного банку України, половини складу Національної ради України з питань телебачення й радіомовлення та третини складу Конституційного Суду України. Якщо за Конституцією в редакції 1996 р. Президент їх лише призначав, то Основний Закон держави в редакції 2006 р. передбачає, що глава держави не тільки призначає їх на ці посади, а й звільняє з цих посад (п. 12, 13, 22 ст. 106);
призначає на посади та звільняє з посад вище командування Збройних Сил України, інших військових формувань (п.17 ст. 106).
безпосереднього керівництва РНБО України (п.18, ст. 106), яка є координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при Президентові України і має право приймати рішення обов’язкові для виконання органами виконавчої влади;
укладання міжнародних договорів України (п.3 ст. 106), що є частиною національного законодавства і обов’язкові до виконання органами державної влади;
видання указів і розпоряджень, які є обов’язковим до виконання на всій території України. Розширюються повноваження Президента України також у зв'язку зі значним звуженням сфер контрасигнування актів глави держави, що мають скріплюватися підписами Прем'єр-міністра України і міністра, відповідального за акт і його виконання. Якщо за Конституцією України в редакції 1996 р. акти Президента України, видані в межах його повноважень, скріплювалися підписами Прем'єр-міністра України і міністра, відповідального за акт і його виконання, за 13 пунктами ст. 106 Основного Закону держави (п. З, 4, 5, 8, 10, 14, 15, 17, 18, 21, 22, 23, 24), то за редакції 2006 р. такі самі акти Президента України мають скріплюватися підписами зазначених вище осіб лише за 4 пунктами цієї ж статті (п. 5, 18, 21, 23 ст. 106). Новий Закон України “Про Кабінет Міністрів України” від 16 травня 2008 р., закріплюючи конституційне положення щодо контрасигнування актів глави держави, не розкриває механізму такого контрасигнування.
Повноваження, щодо забезпечення законності у сфері державного управління реалізуються Президентом України відповідно до Конституції України. У межах її приписів Президент України:
за Конституцією України в редакції 1996 р. Президент України призначав Генерального прокурора на посаду за згодою парламенту, а звільняв його з посади одноосібно. Основним Законом держави в редакції 2006 р. передбачено, що Президент України не лише призначає Генерального прокурора на посаду за згодою Верховної Ради, а й звільняє його також за її згодою (п. 11 ст. 106);
здійснює контрольні повноваження як особа, що очолює РНБО;
Президент України має право дострокового припинення повноважень Верховної Ради України не тільки тоді, коли протягом тридцяти днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися, а й у разі, якщо протягом місяця у парламенті не сформовано відповідно до конституційних вимог коаліцію депутатських фракцій і якщо протягом шістдесяти днів після відставки уряду не сформовано новий персональний склад Кабінету Міністрів України (п. 1, 2, ч. 2, ст. 90; п. 8, ст. 106);
призначає позачергові вибори до Верховної Ради України в період 60 днів з дня опублікування рішення про дострокове припинення повноважень Верховної ради України (ч.2 ст. 77);
Президент України зупиняє дію актів Кабінету Міністрів України з мотивів їхньої невідповідності Конституції України з одночасним зверненням до Конституційного Суду України щодо їх конституційності (п. 15 ст. 106), скасовує акти Ради міністрів Автономної Республіки Крим (п. 16 ст. 106), може зупинити дію нормативно-правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим з одночасним зверненням до Конституційного Суду України щодо їхньої конституційності, має право звертатися до Конституційного Суду України за висновком про відповідність Конституції України чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їхню обов'язковість (ч. 1 ст. 151). Якщо всі можливості гарантування додержання Конституції України вичерпані, главі держави надано право звернутися за допомогою до народу;
утворює суди у визначеному законом порядку (п.23 ст.106);
має право вето щодо прийнятих Верховною Радою України законів (крім законів про внесення змін до Конституції України) з наступним поверненням їх на повторний розгляд Верховної Ради України (п.30 ст. 106).
Раданаціональної безпеки і оборони України
3.1 Поняття, функції РНБО
Рада національної безпеки і оборони України відповідно до Конституції України є координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при Президенті України.
Функції Ради Національної безпеки і оборони України:
1) внесення пропозицій Президентові України щодо реалізації засад внутрішньої і зовнішньої політики у сфері національної безпеки і оборони;
2) координація та здійснення контролю за діяльністю органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони у мирний час;
3) координація та здійснення контролю за діяльністю органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони в умовах воєнного або надзвичайного стану та при виникненні кризових ситуацій, що загрожують національній безпеці України [5, 1].
Указ Президента України “Про деякі заходи щодо забезпечення скорочення видатків Державного бюджету України на утримання органів управління” від 04.11.2008 № 997/2008 затверджує граничну чисельність працівників Апарату РНБО у кількості 210 штатних одиниць [10, 1].
Рада національної безпеки і оборони України:
1) розробляє та розглядає на своїх засіданнях питання, які відповідно до Конституції та законів України, Концепції (основ державної політики) національної безпеки України, Воєнної доктрини України належать до сфери національної безпеки і оборони, та подає пропозиції Президентові України щодо:
а) визначення стратегічних національних інтересів України, концептуальних підходів та напрямів забезпечення національної безпеки і оборони у політичній, економічній, соціальній, воєнній, науково-технологічній, екологічній, інформаційній та інших сферах;
б) проектів державних програм, доктрин, законів України, указів Президента України, директив Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України, міжнародних договорів, інших нормативних актів та документів з питань національної безпеки і оборони;
в) удосконалення системи забезпечення національної безпеки та організації оборони, утворення, реорганізації та ліквідації органів виконавчої влади у цій сфері;
г) проекту Закону України про Державний бюджет України по статтях, пов'язаних із забезпеченням національної безпеки і оборони України;
ґ) матеріального, фінансового, кадрового, організаційного та іншого забезпечення виконання заходів з питань національної безпеки і оборони;
д) заходів політичного, економічного, соціального, воєнного, науково-технологічного, екологічного, інформаційного та іншого характеру відповідно до масштабу потенційних та реальних загроз національним інтересам України;
є) доручень, пов'язаних з вивченням конкретних питань та здійсненням відповідних досліджень у сфері національної безпеки і оборони, органам виконавчої влади та науковим закладам України;
є) залучення контрольних, інспекційних та наглядових органів, що функціонують у системі виконавчої влади, до здійснення контролю за своєчасністю та якістю виконання прийнятих Радою національної безпеки і оборони України рішень, введених в дію указами Президента України;
ж) забезпечення і контролю надходження та опрацювання необхідної інформації, її збереження, конфіденційності та використання в інтересах національної безпеки України, аналізу на її основі стану і тенденції розвитку подій, що відбуваються в Україні і в світі, визначення потенційних та реальних загроз національним інтересам України;
з) питань оголошення стану війни, загальної або часткової мобілізації, введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або окремих її місцевостях, оголошення в разі потреби окремих місцевостей України зонами надзвичайної екологічної ситуації;
2) здійснює поточний контроль за діяльністю органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони, подає Президентові України відповідні висновки та пропозиції;
3) залучає до аналізу інформації посадових осіб та фахівців органів виконавчої влади, державних установ, наукових закладів, підприємств та організацій усіх форм власності;
4) ініціює розроблення нормативних актів та документів з питань національної безпеки і оборони, узагальнює практику їх застосування та результати перевірок їх виконання;
5) координує і контролює переведення центральних і місцевих органів виконавчої влади, а також економіки країни на роботу в умовах воєнного чи надзвичайного стану;
6) координує і контролює діяльність органів місцевого самоврядування в межах наданих повноважень під час введення воєнного чи надзвичайного стану;
7) координує та контролює діяльність органів виконавчої влади по відбиттю збройної