Латинська мова. Іменники
Р Е Ф Е Р А Т
з латинської мови
на тему:
«Іменник»
2008
ПЛАН РОБОТИ:
Граматичний склад латинської мови -------------------------------------------------- 2 ст.
Іменник. Число і рід. --------------------------------------------------------------------- 4 ст.
Відмінки ------------------------------------------------------------------------------------ 4 ст.
Типи відмінювань ------------------------------------------------------------------------- 4 ст.
Перша відміна ----------------------------------------------------------------------------- 6 ст.
Друга відміна ------------------------------------------------------------------------------ 8 ст.
Третя відміна ----------------------------------------------------------------------------- 11 ст.
Третя приголосна відміна -------------------------------------------------------------- 13 ст.
Третя голосна відміна ------------------------------------------------------------------ 14 ст.
Третя змішана відміна ------------------------------------------------------------------ 16 ст.
Деякі особливості третьої відміни --------------------------------------------------- 17 ст.
Правила роду і важливіші винятки -------------------------------------------------- 18 ст.
Список використаної літератури і джерел ----------------------------------------- 25 ст.
Граматичний склад латинської мови
По своїй граматичній будові латинської мови належить до мов синтетичного (флективного) типу. Це значить, що, на відміну від мов з аналітичним ладом, граматичні відносини виражаються в ньому головним чином за допомогою зміни форми слова – надбавкою до основи суфіксів і флексій (закінчень).
У мовах синтетичного типу слово одночасно виступає як лексична і граматична одиниця, оскільки змінна флексія слова (особові закінчення в системі дієвідмін, відмінкові закінчення в системі відмін тощо) визначає його відношення до інших слів речення. Наприклад, legit (він читає), legĭtis (ви читаєте); форма librum (знахідний відмінок однини іменника liber (книжка) вимагає в реченні перехідного дієслова тощо.
Синтетичні мови протистоять аналітичним мовам, в яких слово переважно є лексичною одиницею, а граматичні зв’язки передаються службовими словами (допоміжні дієслова, особові займенники в системі дієвідмін, прийменники в системі відмін) чи порядком слів у реченні.
У мовах синтетичного типу трапляються аналітичні утворення, зокрема, часи і форми перфектного пасивного ряду, І і ІІ описові дієвідміни в латинській мові.
Аналітичні (описові) утворення в класичній латинській мові були тільки тенденцією розвитку, не змінюючи загального синтетичного характеру мови. Із сучасних мов до синтетичних належать українська, польська, чеська, російська, німецька та ін., до аналітичних – англійська, французька та ін.
Так, ознакою особи і числа у формі дієслова є особисті закінчення: lauda-t він хвалить, vidc-t він бачить, laudд-mus ми хвалимо, vidc-mus ми бачимо.
Ті ж особисті закінчення зберігаються в різних часах дійсного і умовного способів; форми відрізняються один від одного суфіксами: lauda-t він хвалить, laudд-ba-t він хвалив, laudд-v-i-t він похвалив, laudд-re-l він хвалив би. Синтетичний характер латинської мови виразно виявляється із зіставлення приведеної вище форми 3-го л. ед. ч. перфекта laudдvit (він похвалив) з відповідними тимчасовими формами в нових мовах: it а louй, he has praised, er hat gelobt.
Ознакою відмінків в латинській мові є відмінкові закінчення, приєднувані до основи імені, що схиляється: terra земля, terra-m землю, terrа-rum земель, tеrrа-s землі (вин. п. мн. числа).
Частини мови поділяються на змінні й незмінні.
Змінні частини мови Незмінні частини мови
1. Іменник – nomen substantīvum 1. Прислівник – adverbium
2. Прикметник – nomen adiectīvum 2. Прийменник – praepositio
3. Займенник – pronōmen 3. Сполучник – coniunctio
4. Числівник – nomen numerāle 4. Частка – particŭla
5. Дієслово – verbum 5. Вигук – interiectio
Схема частин мови
Іменник. Число і рід.
Іменники, прикметники і займенники в латинській мові мають граматичні категорії роду (genus), числа (numĕrus), відмінка (сasus) і відміни (declinatio).
Три роди (Genĕra):
а) masculīnum (m) – чоловічий рід
б) feminīnum (f) – жіночий рід
в) neutrum (n) – середній рід.
Два числа (Numĕri):
а) singulāris – однина
б) plurālis – множина.
Відмінки
Систему латинської відміни утворюють шість відмінків (Сasus):
nominatīvus (Nom.) – називний відмінок (хто? що?)
genetīvus (Gen.) – родовий відмінок (кого? чого?)
datīvus (Dat.) – давальний відмінок (кому? чому?)
accusatīvus (Acc.) – знахідний відмінок (кого? що?)
ablatīvus (Abl.) – аблатив або орудно-місцевий відмінок (ким? чим? на кому? на чому? де? коли? звідки?)
vocatīvus (Voc.) – кличний відмінок.
Типи відмінювань
П’ять відмін (Declinatio) іменників, три відміни прикметників.
Залежно від закінчення історичної основи латинські іменники діляться на п’ять відмін (declinatio):
Перша відміна – основа на -ā
Друга відміна – основа на – -ŏ /-ĕ
Третя відміна – основа на приголосний звук або -ĭ
Четверта відміна – основа на -ŭ
П’ята відміна – основа на -ē.
Оскільки історичну основу через злиття її голосного звука із закінченням важко виділити, то приналежність іменника до відміни практично визначається за закінченням родового відмінка однини (genetīvus singulāris).
Закінчення genetīvus singulāris першої – п’ятої відмін:
|
Відміна |
І |
ІІ |
ІІІ |
ІV |
V |
| Закінчення | -ae | -ī | -ĭs | -ūs | -ēi |
Графічно відміни залежно від роду можна зобразити так:
Прикметники поділяються на три відміни. Вони мають ті самі закінчення в родовому відмінку однини, що й іменники відповідної відміни.
Іменники та інші змінні частини мови запам’ятовуються в основній (словниковій) формі. Для іменників – це три форми: Nom. sing., Gen. sing. і рід.
Наприклад:
terra, terrae, feminīnum – земля;
popŭlus, popŭli, masculīnum – народ;
acĭdum, acĭdi, neutrum – кислота;
homo, homĭnis, masculīnum – людина;
status, status, masculīnum – стан;
Перша відміна (Declinatio prima)
До першої відміни належать іменники, прикметники, присвійні займенники, порядкові числівники жіночого роду, які в Nom. sing. закінчуються на -ă, у Gen. sing. – на -ае. Історична основа -ā.
Іменники:
terra, ae, f – земля stella, ae, f – зірка
silva, ae, f – ліс aqua, ae, f – вода
via, ae, f – дорога forma, ae, f – форма
gutta, ae, f – крапля cellŭla, ae, f – клітина
charta, ae, f – папір, карта esca, ae, f – їжа
farīna, ae, f – борошно natūra, ae, f – природа
pecunia, ae, f – гроші magistra, ae, f – вчителька
Відмінкові закінчення першої відміни:
|
Casus |
Singulāris |
Plurālis |
| Nom. | -ă | -ae |
| Gen. | -ae | -ārum |
| Dat. | -ae | -is |
| Acc. | -am | -as |
| Abl. | -ā | -is |
| Voc. | -ă | -ae |
Відмінювання словосполучень: aqua liquĭda (f) – прозора вода; terra magna (f) – велика земля:
|
Casus |
Singulāris |
Plurālis |
| Nom. | aqu- a liquĭd-a | aqu- ae liquĭd-ae |
| Gen. | aqu- ae liquĭd-ae | aqu- ārum liquid-ārum |
| Dat. | aqu- ae liquĭd-ae | aqu- is liquĭd-is |
| Acc. | aqu- am liquĭd-am | aqu- as liquĭd-as |
| Abl. | aqu- ā liquĭd- ā | aqu- is liquĭd-is |
| Voc. | aqu- a liquĭd-a | aqu- ae liquĭd-ae |
|
Casus |
Singulāris |
Plurālis |
| Nom. | terr- a magn-a | terr- ae magn-ae |
| Gen. | terr- ae magn-ae | terr- ārum magn-ārum |
| Dat. | terr- ae magn-ae | terr- is magn -is |
| Acc. | terr- am magn-am | terr- as magn-as |
| Abl. | terr- ā magn- ā | terr- is magn -is |
| Voc. | terr- a magn-a | terr - ae magn-ae |
Іменники першої відміни утворюються від трьох основ: іменникових, прикметникових та дієслівних.
Іменникові основи.Від основи іменника за допомогою формантів:
а) -ŭla, -cŭla, -ŏla, -ella утворюються іменники із зменшувальним значенням:
lingua, ae, f – язик, мова – lingŭla, ae, f – язичок
forma, ae, f – вид, зовнішність – formŭla, ae, f – формула
pars, partis, f – частина – particŭla, ae, f – частинка
cutis, is, f – шкіра – cuticŭla, ae, f – шкірочка
arteria, ae, f – артерія – arteriŏla, ae, f – артерійка
filia, ae, f – донька – filiŏla, ae, f – донечка
capra, ae, f – коза – capella, ae, f – кізонька;
б) за допомогою форманта -īna утворюються іменники, які означають мистецтво чи заняття: officīna, ae, f – аптека, doctrīna – вчення, наука.
Прикметникові основи.Від основи прикметника за допомогою формантів -ia, -itia утворюються іменники із значенням властивості, прикмети:
concors, concordis – згідний – concordia, ae, f – згода
miser, ĕra, ĕrum – нещасний – miseria, ae, f – нещастя
iners, inertis – бездіяльний – inertia, ae, f – бездіяльність
potens, potentis – сильний – potentia, ae, f – сила
avārus, a, um – жадібний – avaritia, ae, f – жадібність.
Дієслівні основи:а) від основи інфекта із словотвірними формантами -(e)ntia, (a)ntia утворюються іменники із значенням якості чи стану:
consistĕre – гуснути, застигати – consistentia, ae, f – стан рухомості високов’язких рідин і напівтвердих речовин
differre – розрізняти – differentia, ae, f – різниця
intellegĕre – розуміти – intellegentia, ae, f – розуміння, здатність сприйняття
substāre – існувати – substantia, ae, f – суть, сутність;
б) від основи супіна за допомогою словотвірних формантів (t)ūra, -(s)ūra утворюються іменники із значенням результату дії:
struo, struxi, structum, ĕre – будувати – structūra, ae, f – структура
metior, mensus sum, īri – виміряти – mensūra, ae, f – міра, вимір.
Новоєвропейські мови, запозичуючи латинські слова першої відміни, засвоїли також словотвірні форманти:
лат. natūra, cultūra, censūra, doctrīna, medicīna;
укр. натура, культура, цензура, доктрина, медицина;
фр. nature, culture, censure, doctrine, medicine;
англ. nature, culture, doctrinе, medicine;
нім. Natur, Kultur, Doktrin, Medizin.
Друга відміна (Declinatio secunda)
До другої відміни належать іменники (прикметники, присвійні займенники, порядкові числівники) чоловічого і середнього роду, які в родовому відмінку однини закінчуються на -i. У називному відмінку однини чоловічий рід закінчується на -us, -er і один іменник на -ir (vir, i, m – чоловік, муж, воїн), а середній рід – на -um.
Відмінкові закінчення другої відміни:
|
Casus |
Singulāris |
Plurālis |
| Nom. | -us, -er, -ir (m), -um (n) | -i (m), -a (n) |
| Gen. | -i (m,n) | -ōrum (m, n) |
| Dat. | -o (m,n) | -is (m,n) |
| Acc. | -um (m,n) | -os (m), -a (n) |
| Abl. | -ō (m, n) | -is (m,n) |
| Voc. | -e (m), -er (m), -um (n) | -i (m), -a (n) |
Зразки відмінювання словосполучень другої відміни:
а) liber novus (m) – нова книжка;
б) debĭtum pecuniarium (n) – грошовий борг
|
Casus |
Singulāris |
Plurālis |
| Nom. | liber nov-us | libr-i nov-i |
| Gen. | libr-i nov-i | libr-ōrum nov-ōrum |
| Dat. | libr-o nov-o | libr-is nov-is |
| Acc. | libr-um nov-um | libr-os nov-os |
| Abl. | libr-ō nov-ō | libr-is nov-is |
| Voc. | liber nov-e | libr-i nov-i |
|
Casus |
Singulāris |
Plurālis |
| Nom. | debĭt-um pecuniari-um | debĭt-a pecuniari-a |
| Gen. | debĭt-i pecuniari -i | debit-ōrum pecuniari-ōrum |
| Dat. | debĭt-o pecuniari-o | debĭt-is pecuniari-is |
| Acc. | debĭt-um pecuniari-um | debĭt-a pecuniari-a |
| Abl. | debĭt-ō pecuniari-ō | debĭt-is pecuniari-is |
| Voc. | debĭt-um pecuniari-um | debĭt-a pecuniari-a |
Особливості іменників (прикметників) другої відміни
У словах чоловічого роду на -us у кличному відмінку однини закінчення -е. Порівняйте: друже, народе, брате.
Іменники (прикметники), які у називному відмінку однини закінчуються на -er, зберігають е у всіх відмінках або тільки в називному і в кличному відмінках однини.
Власні імена на -ius, -eius, -aius у кличному відмінку однини мають закінчення -і, -еі, аі: Valerius – Valeri, Pompeius – Pompei, Gaius – Gai. Загальний іменник filius, ii, m – син у кличному відмінку має форму fili.
Деякі іменники в родовому відмінку множини зберігають стару форму на -um замість ōrum.
Вони означають:
а) вагу і міру:
iugĕrum, i, n – юґер, ≈ 2519 мІ, Gen. plur. – iugerum
modius, i, m – модій, ≈ 8,754 літри, Gen. plur. – modium
nummus, i, m – монета, Gen.plur. – nummum
sestertius, ii, m – сестерцій, срібна монета до 217 р. до н.е., Gen.plur. – sestertium;
б) назви посад і визначення службового становища:
decemvir, i, m – децемвір, Gen.plur. – decemvīrum
faber, bri, m – майстер, Gen.plur. – fabrum.
Іменник deus, i, m – бог у кличному відмінку однини має форму deus; у називному і кличному відмінках множини – dei або di; у давальному й орудному відмінках множини – deis або dis; у родовому відмінку множини часто вживається форма deum замість deōrum.
Правило середнього роду. У середньому роді в називному, знахідному і кличному відмінках однакові закінчення, як у називному. У множині в цих відмінках закінчення а.
Третя відміна (Declinatio tertia)
Третя відміна – найбільша і найпоширеніша серед усіх відмін латинської мови. У ній представлені іменники та прикметники трьох родів: чоловічого, жіночого та cереднього з різними основами та різними закінченнями в nominatīvus singulāris, а в родовому відмінку однини спільне закінчення -is. Історично в третій відміні об’єднались два типи основ: на приголосний звук і на голосний -і. Слова першої групи утворюють третю приголосну відміну, слова другої групи – третю голосну відміну. До окремої групи (третьої мішаної відміни) входять слова з основою на -ĭ, що зазнали впливу приголосної відміни.
Різноманітність закінчень у Nоm. sіпg. пояснюється існуванням двох способів творення цієї відмінкової форми – сигматичного (тобто за допомогою s) й асигматичного (без s).
Основи, що закінчуються на -c, -g, -t, -d, утворюють сигматичний номінатив:
|
Nom. sing. |
Gen. sing. |
основа |
|
rex lux civĭtas palus |
reg-is luc-is civitāt-is palūd-is |
reg- (rec + s > rex) luc- (luc + s > lux) civitāt- (civitāt + s > civĭtas) palūd- (palūd + s > palus) |
Основи на -1, -r, -n, -s утворюють асигматичний номінатив:
|
Nom. sing. |
Gen. sing. |
основа |
|
consul victor flumen flos |
consŭl-is victōr-is flumĭn-is flor-is |
consŭl- victōr- flumĭn- flor- |
Оскільки основа іменників третьої відміни здебільшого не збігається із називним відмінком однини, то слід запам'ятовувати дві форми – nomіnаtīvus і gеnеtīvus singulāris. За формою gеnеtīvus singulāris можна визначити практичну основу іменника, відкинувши закінчення -is:
|
Nom. sing |
Gen. sing |
основа |
| homo | homĭnis | homĭn- |
| radix | radīcis | radīc- |
| regio | regiōnis | regiōn- |
| tempus | tempŏris | tempŏr- |
У словнику іменники третьої відміни записуються за загальним правилом, тобто у nomіnаtīvus і gеnеtīvus singulāris, але у gеnеtīvus singulāris звичайно вказується не тільки закінчення -is, а й останній склад основи: functio, ōnis, f – функція; latus, ĕris, n – сторона тощо. Якщо основа у nomіnаtīvus і gеnеtīvus singulāris однакова, то в словнику вказується тільки закінчення родового відмінка -is: vallis, is, f – долина; nubes, is, f – хмара.
Таблиця відмінкових закінчень третьої відміни:
|
Число |
Singulāris |
Plurālis |
||||
| Casus | рід | рід | ||||
| m | f | n | m | f | n | |
| Nom. | -s (-x) або нульове | -s (-x) або нульове | нульове | -es | -es | -a, -ia |
| Gen. | -is | -is | -is |
-um -ium |
-um -ium |
-um -ium |
| Dat. | -i | -i | -i | -ĭbus | -ĭbus | -ĭbus |
| Acc | -em | -em | =Nom. | -es | -es | -a, -ia |
| Abl. | -e, -i | -e, -i | -e, -i | -ĭbus | -ĭbus | -ĭbus |
| Voc. | =Nom. | =Nom | =Nom. | =Nom. | =Nom. | =Nom. |
Основа переважної більшості іменників третьої відміни закінчується на приголосний і невеликої групи – на голосний. У третій відміні виділяється група іменників, які при відмінюванні майже в усіх відмінках (окрім gеnеtīvus plurālis) мають такі самі закінчення, як і слова з основою на приголосний і тільки у gеnеtīvus plurālis – як іменники з основою на голосний. Цей різновид третьої відміни називається мішаним.
Отже, третя відміна умовно поділяється на три групи: приголосну, голосну і мішану. Різницю у відмінкових закінченнях приголосної, голосної і мішаної груп іменників третьої відміни наочно ілюструє таблиця:
|
Група |
Відмінки |
||
| Abl. sing | Gen. plur | Nom., Acc., Voc. plur. (середній рід) | |
| приголосна | -e | -um | -a |
| голосна | -i | -ium | -ia |
| мішана | -e | -ium | -a |
Третя приголосна відміна (Classis consŏnans)
До третьої приголосної відміни належать нерівноскладові іменники трьох граматичних родів, основа яких закінчується на один приголосний: auctor, ōris, m – творець; aetas, ātis, f – вік; genus, ĕris, n – рід, вид.
Зразок відмінювання іменників приголосної відміни:
homo, ĭnis, m – людина; lex, legis, f – закон; corpus, ŏris, n – тіло:
|
Casus |
Singulāris |
Plurālis |
| Nom. | homo, lex, corpus | homĭn-es, leg-es, corpŏr-a |
| Gen. | homĭn-is, leg-is, corpŏr-is | homĭn-um, leg-um, corpŏr-um |
| Dat. | homĭn-i, leg-i, corpŏr-i | homin-ĭbus, leg-ĭbus, corpor-ĭbus |
| Acc. | homĭn-em, leg-em, corpus | homĭn-es, leg-es, corpŏr-a |
| Abl. | homĭn-e, leg-e, corpŏr-e | homin-ĭbus, leg-ĭbus, corpor-ĭbus |
| Voc. | homo, lex, corpus | homĭn-es, leg-es, corpŏr-a |
Третя голосна відміна (Classis vocālis)
До третьої голосної відміни належать переважно прикметники, невелика кількість іменників жіночого і середнього роду з основою на -ĭ:
Іменники третьої голосної відміни
До голосної відміни належать іменники середнього роду, що в називному відмінку однини закінчуються на -e, -al, -ar. Наприклад: mare, maris, n – море; anĭmal, ālis, n – тварина; exemplar, āris, n – зразок, приклад.
Зразок відмінювання іменників голосної відміни:
|
Числa |
Singulāris |
Plurālis |
||||
| Відмінки | n | n | n | n | n | n |
| Nom. | mare | anĭmal | exemplar | mar-ia | animal-ia | exemplar-ia |
| Gen. | mar-is | animāl-is | exemplār-is | mar-ium | animal-ium | exemplar-ium |
| Dat. | mar-і | animāl-і | exemplār-і | mar-ĭbus | animal-ĭbus | exemplar-ĭbus |
| Acc. | mare | anĭmal | exemplar | mar-ia | animal-ia | exemplar-ia |
| Abl. | mar-і | animāl-і | exemplār-і | mar-ĭbus | animal-ĭbus | exemplar-ĭbus |
| Voc. | mare | anĭmal | exemplar | mar-ia | animal-ia | exemplar-ia |
Рівноскладові іменники жіночого роду
1. До третьої голосної відміни належить невелика кількість рівноскладових іменників жіночого роду, які у називному відмінку однини закінчуються на -is:
turris, is, f – вежа, башта puppis, is, f – корма
secūris, is, f – сокира febris, is, f – гарячка
sitis, is, f – спрага tussis, is, f – кашель.
2. За голосною відміною відмінюються також рівноскладові назви міст і річок на -is:
Neapŏlis, is, f – Неаполь; Tibĕris, is, m – Тібр (усі назви річок – чоловічого роду).
3. За голосною відміною відмінюються рівноскладові іменники жіночого роду грецького походження на -sis: basis, is, f – основа; dosis, is, f – доза; prognōsis, is, f – прогноз: analysis, is, f – аналіз та ін.
Знахідний відмінок однини цих іменників закінчується на -im.
Зразок відмінювання іменників:
secūris, is, f; Neapŏlis, is, f; analysis, is, f
|
Casus |
Singulāris |
Plurālis |
|||
| Nom | secūr-is | Neapŏl-is | аnalys-is | secūr-es | analys-es |
| Gen. | secūr-is | Neapŏl-is | analys-is | secur-ium | analys-ium |
| Dat. | secūr-i | Neapŏl-i | analys-i | secur-ĭbus | analys-ĭbus |
| Acc. | secūr-im | Neapŏl-im | analys-im | secūr-es | analys-es |
| Abl. | secūr-i | Neapŏl-i | analys-i | secur-ĭbus | analys-ĭbus |
| Voc. | secūr-is | Neapŏl-is | аnalys-is | secūr-es | analys-es |
До голосної відміни належить іменник vis, f – сила, могутність із основою в однині на vi-, де -ī – довге. У цьому іменникові відсутні форми родового і давального відмінків однини. Форми множини утворені від називного відмінка однини, що вважається основою, причому s переходить в -r за законом ротацизму (vises переходить у vires).
Відмінювання іменника vis:
|
Casus |
Singulāris |
Plurālis |
| Nom | vis | vires |
| Gen. | – | virium |
| Dat. | – | virĭbus |
| Acc. | vim | vires |
| Abl. | vi | virĭbus |
| Voc. | vis | vires |
Третя мішана відміна (Classis mixta)
До третьої мішаної відміни належать:
а) рівноскладові іменники, які в називному відмінку однини закінчуються на -es, -is.
sedes, is, f – житло
clades, is, f – поразка
navis, is, f – корабель
testis, is, m, f – свідок;
б) нерівноскладові іменники, які перед закінченням родового відмінка однини -is мають дві приголосні букви:
urbs, urbis, f – місто
ars, artis, f – мистецтво, ремесло
fons, fontis, m – джерело
os, ossis, n – кістка.
Зразок відмінювання іменників:
civis, is, m, f – громадянин (ка); nubes, is, f – хмара; pars, partis, f – частина; os, ossis, n – кістка
|
Casus |
Singulāris |
|||
| Nom. | civ-is | nub-es | pars | os |
| Gen. | civ-is | nub-is | part-is | oss-is |
| Dat. | civ-i | nub-i | part-i | oss-i |
| Acc. | civ-em | nub-em | part-em | os |
| Abl. | civ-e | nub-e | part-e | oss-e |
| Voc. | civ-is | nub-es | pars | os |
|
Casus |
Plurālis |
|||
| Nom. | civ-es | nub-es | part-es | oss-a |
| Gen. | civ-ium | nub-ium | part-ium | oss-ium |
| Dat. | civ-ĭbus | nub-ĭbus | part-ĭbus | oss-ĭbus |
| Acc. | civ-es | nub-es | part-es | oss-a |
| Abl. | civ-ĭbus | nub-ĭbus | part-ĭbus | oss-ĭbus |
| Voc. | civ-es | nub-es | part-es | oss-a |
Мішана відміна відрізняється від приголосної тільки формою родового відмінка множини на -ium.
Деякі особливості третьої відміни
Особливості відмінювання іменників третьої відміни
1. До третьої відміни належать також деякі слова з основами на «u», «ov», які походять від дифтонга «ou», наприклад: bos (корова, віл), Iuppĭter (Юпітер). Іменник vas, vasis,n (посудина) в однині відмінюється за третьою відміною, а в множині – за другою.
2. Іменники середнього роду грецького походження на -ma в давальному і орудному відмінках множини мають закінчення -is замість -ĭbus.
|
Singulāris |
||||
| Nom. | bos, m, f – корова, віл | vas, n – посудина |
systema, n – система |
Iuppĭter, m – Юпітер |
| Gen. | bovis | vasis | systemătis | Iovis |
| Dat. | bovi | vasi | systemăti | Iovi |
| Acc. | bovem | vas | systema | Iovem |
| Abl. | bove | vase | systemăte | Iove |
| Voc. | bos | vas | systema | Iuppĭter |
|
Plurālis |
||||
| Nom. | boves | vasa | systemăta | – |
| Gen. | boum | vasōrum | systemătum | – |
| Dat. | bubus (bobus) | vasis | systemătis | – |
| Acc. | boves | vasa | systemăta | – |
| Abl. | bubus (bobus) | vasis | systemătis | – |
| Voc. | boves | vasa | systemăta | – |
Правила роду і важливіші винятки
Ознаки роду іменників третьої відміни
Оскільки Nom. sing. третьої відміни відзначається різноманітністю закінчень, визначити рід іменника важко. Часто рід визначається за значенням: uxor, ōris, f – дружина, virgo, ĭnis, f – дівчина, pater, tris, m – батько.
Назви країн, островів, дерев – жіночого роду, незалежно від закінчень.
Закінчення nominatīvus i genetīvus singulāris у третій відміні
Чоловічий рід – genus masculīnum:
|
Nom. sing. |
Gen. sing. |
Nom. sing. |
Gen. sing. |
| -o | -ōnis | sermo | sermōnis |
| -ĭnis | homo | homĭnis | |
| -or | -ōris | victor | victōris |
| -os | -ōris | mos | moris |
| -er | -ĕris | carcer | carcĕris |
| -es | -tis | miles | milĭtis |
| -dis | pes | pedis | |
| -ex | -ĭcis | apex | apĭcis |
Жіночий рід – genus feminīnum:
|
Nom. sing. |
Gen. sing. |
Nom. sing. |
Gen. sing. |
| -as | -ātis | civĭtas | civitātis |
| -us | -ūtis | virtus | virtūtis |
| -ūdis | pecus | pecūdis | |
| -is рівноскладові | -is | navis | navis |
| -es рівноскладові | -is | nubes | nubis |
|
-s з попередньою приголосною |
-tis | ars | artis |
| -x | -cis | arx | arcis |
| -gis | lex | legis | |
| -do | -ĭnis | fortitūdo | fortitudĭnis |
| -go | -ĭnis | imāgo | imagĭnis |
| -io | -ōnis | oratio | oratiōnis |
Середній рід – genus neutrum:
|
Nom. sing. |
Gen. sing. |
Nom. sing. |
Gen. sing. |
| -ma | -ătis | poēma | poēmătis |
| -al | -ālis | vectīgal | vectigālis |
| -ar | -āris | exemplar | exemplāris |
| -c | -tis | lac | lactis |
| -e | -is | ovīle | ovīlis |
| -en | -ĭnis | carmen | carmĭnis |
| -ur |
-ŭris -ŏris |
fulgur robur |
fulgŭris robŏris |
| -us |
-ŏris -ĕris |
tempus onus |
tempŏris onĕris |
| -t | -ĭtis | caput | capĭtis |
Найважливіші винятки з правил про рід іменників третьої відміни
1. Іменники чоловічого роду закінчуються на -o, -or, -os, -er, -es (нерівноскладові), -ex.
Винятки:
|
Feminīna |
Neutra |
| arbor, arbŏris, f – дерево |
aequor, aequŏris, n – море cor, cordis, n – серце marmor, marmŏris, n – мармур |
| dos, dotis, f – посаг |
os, ossis, n – кістка os, oris, n – уста |
| linter, lintris, f – човен | ver, veris, n – весна |
|
gaster, gastris, f – живіт merces, mercēdis, f – плата seges, segĕtis, f – посів quies, quiētis, f – спокій |
iter, itinĕris, n – дорога tuber, tubĕris, n – горбок cadāver, cadаvĕris, n – труп papāver, papavĕris, n – мак piper, pipĕris, n – перець |
2. Іменники жіночого роду закінчуються на -as, -us (Gen. -ūtis, ūdis), -is (рівноскладові), -es (рівноскладові), -s (з попереднім приголосним), x, -do, -go, -io.
Винятки:
|
Masculīna |
Neutra |
|
ordo, ordĭnis, m – порядок pugio, pugiōnis, m – кинджал elephas, elephantis, m – слон as, assis, m – ас (монета) calix, calĭcis, m – кубок cortex, cortĭcis, m – кора grex, gregis, m – стадо amnis, amnis, m – річка crinis, crinis, m – волос collis, collis, m – пагорб fascis, fascis, m – пучок, в’язка finis, finis, m – кінець, межа mensis, mensis, m – місяць ignis, ignis, m – вогонь orbis, orbis, m – круг panis, panis, m – хліб piscis, piscis, m – риба cinis, cinĕris, m – попіл lapis, lapĭdis, m – камінь pulvis, pulvĕris, m – порох, пил sanguis, sanguĭnis, m – кров dens, dentis, m – зуб fons, fontis, m – джерело merces, mercēdis, f – плата seges, segĕtis, f – посів quies, quiētis, f – спокій |
рondo, n (невідмінюване) – тягар fas, n (невідмінюване) – моральне право; те, що годиться nefas, n (невідмінюване) – Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.),
обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus.
Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.
Похожие рефераты: |