Віртуальний комп'ютер (система VMware)
Ще одна неприємність, з якою можна зіткнутися, пов'язана з тим, що в Linux не всі зміни відразу запам'ятовуються на диску. Наприклад, спроби зберегти файл, створений однією з Linux-програм, в каталозі, який знаходиться на примонтувати Windows-диску віртуального комп'ютера, можуть у деяких ситуаціях (зокрема, при вимиканні віртуального комп'ютера) привести до неприємних наслідків, аж до руйнування файлової системи.
9.2 Список користувачів, яким дозволений доступ до сервера Samba
Одним з останніх питань, що задаються конфігураційні скрипти vmware config.pl в тому випадку, коли ви встановили версію Samba-сервера фірми VMware, є пропозиція ввести імена і паролі користувачів, яким буде дозволено доступ в Samba-сервера. Якщо ви відмовилися від виконання цієї процедури на етапі конфігурування або хочете додати нових користувачів до цього списку, ви повинні виконати наступне.
Отримати права суперкористувача
[User] $ su
Виконати команду
[Root] # / usr / bin / vmware-smbpasswd vmnet1-a <username>
де <username> - це ім'я користувача, якого ви додаєте до списку.
Виконати те, що буде сказано у інструкціях, що з'являються на екрані (програма vmware-smbpasswd є варіантом стандартної програми smbpasswd. Якщо ви знайомі з останньою, ви можете використовувати будь-які її опції).
Покинути бюджет користувача root: [Root] # exit
Якщо ви отримаєте повідомлення "Unknown virtual interface" vmnet1 ", означає або у вас не використовується сервер Samba від VMware, або не задіяний варіант" Host Only "(який обслуговується цим інтерфейсом).
9.3 Як усунути "витік" пакетів з віртуальної мережі в реальну
Всі системи, що підтримують протоколи TCP / IP, зазвичай володіють здатністю відправляти далі ті IP-пакети, які призначені не їм (forwarding). Тому, якщо створена нами віртуальна мережа підключена до реальної мережі, в останній може істотно підвищитися трафік. Але це відбувається тільки в тому випадку, коли в системах, що входять у віртуальну мережу, не відключена функція форвардинг. За замовчуванням ця функція в більшості систем відключається, але все-таки варто цей момент перевірити, щоб не перевантажувати реальну мережу. Причому відповідне настроювання необхідно зробити як в ОС базового комп'ютера, так і в ОС віртуальних комп'ютерів.
В ОС Linux заборону форвардинг здійснюється шляхом запису "0" в спеціальний файл / proc/sys/net/ipv4/ip_forward; це можна зробити, наприклад, командою
[Root] # echo 0> / proc/sys/net/ipv4/ip_forward
9.4 Про застосування системи VMware
У рамках даної книги не знайшли відображення відповіді на багато питань, пов'язаних з установкою, конфігуруванням і роботою системи віртуальних машин, зокрема процедури підключення до віртуального комп'ютера периферійних пристроїв (принтери, модеми, ZIP-дисководи і т. д.). Однак, на мій погляд, ці питання не є актуальними для тих, хто орієнтується на перехід від роботи під Windows до переважного використання Linux. Дійсно, різні периферійні пристрої, напевно, легше і простіше підключити до фізичного комп'ютера, ніж до віртуального. Після цього доступ до таких пристроїв, як принтер або дисковод Zip від Iomega, можна отримати через мережу, як це було показано в розд. 18.8. А що стосується виходу в Інтернет через модем, то всі кошти для цього (програми доступу до мережі по телефонним каналам, браузери та системи перегляду електронної пошти) є і в Linux, так що немає ніякої необхідності організовувати такий доступ через віртуальний комп'ютер.
Єдина серйозна причина, за якою для користувача Linux стає необхідним застосування ОС від Microsoft і, відповідно, системи віртуальних машин, - це необхідність обмінюватися файлами з прихильниками Windows, які поки що становлять більшість користувачів комп'ютерів взагалі. Саме для обробки файлів у форматах, розроблених фірмою Microsoft, доводиться запускати VMware. Але саме ця система дозволяє здійснити поступовий перехід на використання Linux, так як дозволяє, з одного боку, продовжувати використовувати весь набір звичного ПЗ, освоєного користувачем Windows, і, з іншого боку, поступово освоювати вільні аналоги цього ПЗ, розроблені для Linux.
9.5 Трохи про швидкодії
Оскільки система VMware є емулятором, природно виникає думка про те, що прикладні програми будуть на ній працювати повільніше, ніж на фізичному комп'ютері, проте досвід показує, що якщо додаткове уповільнення і є, воно так невелика, що практично непомітно. Більш того, я провів серію тестів за допомогою програми Sandra SiSoft, результати яких мене просто вразили. Деякі тести показують, що швидкодія віртуального комп'ютера з NT 4.0 за деякими параметрами вище, ніж швидкодія базового комп'ютера, що працює під тією ж ОС безпосередньо. Звичайно, швидкодія істотно залежить від ресурсів базового комп'ютера. Я починав освоювати систему VMware на комп'ютері з ОЗУ 64 Мбайт і процесором 233 МГц, де все в загальному-то працювало, але уповільнення роботи ОС на віртуальній машині було дуже помітно. Зараз я використовую базовий комп'ютер з процесором Pentium III 733 MHz і 128 Мбайт ОЗУ. Пам'ять я поділив між двома ОС порівну і уповільнення у швидкодії вже непомітно. Саме обсяг оперативної пам'яті є самим критичним параметром для використання системи віртуальних машин. Судячи з мого досвіду, 64 Мбайт фізичної ОЗУ все ж таки мало, а при 128 вже можна працювати досить комфортно.
9.6 Про першоджерела
Єдиним джерелом інформації при написанні цієї глави (а також статей [П20.7, П20.8]) були матеріали з сайту фірми VMware (vmware). Російськомовних публікацій про систему VMware поки практично немає крім двох статей автора [П20.7] та [П20.8] (зміст яких практично збігається зі змістом цієї глави) та статті [П20.5]. Додаткову інформацію російською мовою можна знайти на сайтах [П20.4, П20.5]. Якщо вас зацікавила система віртуальних машин, - встановіть її та експериментуйте, вона коштує того, щоб витратити на неї час.