боку
Речі Посполитої,
Московії та
Османської
імперії, все
ж вдалось створити
незалежну
державу. Внаслідок
цього відбулись
позитивні зміни
в культурній,
релігійній
та економічній
сферах життя
українців.
Помітно
зросли посівні
площі, поширилося
застосування
окремих технічних,
культивування
нових овочевих
і фруктових
культур, поліпшувалося
виробництво
полотна, вдосконалювалося
скотарство,
з'явилися нові
технології
в промисловості.
Водночас міжнародна
ситуація не
сприяла становленню
державних
апаратів влади
на Правобережжі,
не кажучи вже
про західноукраїнські
землі. Ще більше
ускладнювали
становище в
країні внутрішній
розбрат і постійні
сварки серед
соціальної
еліти, насамперед
- серед старшинської
верхівки. Протягом
останньої
чверті XVII-XVIII ст.
були скасовані
найголовніші
здобутки
Національно-визвольної
війни, розпочатої
Великим Богданом:
українська
державність,
економічна
самостійність
Гетьманщини,
Слобожанщини
та Запорожжя,
відносна свобода
військового
стану. Натомість
в усьому обсязі
відновилося
кріпосне право,
розпочалося
обезземелення
посполитих.
На гірше змінилися
умови суспільно-політичного
життя. Проте
навіть за цих
складних обставин
діяло власне
судочинство
й існували
характерні
норми поведінки,
ознаки в одязі,
харчуванні,
зовнішньому
вигляді людей.
Протягом
досліджуваного
періоду стався
принциповий
перехід від
старої української
мови до нової,
літературної,
а в письменстві
виразніше
виявилася
народно-розмовна
основа. У духовному
формуванні
національних
кадрів провідну
роль відігравали
місцеві школи
та освіта. Світська
тематика впевнено
витісняла
засади суто
релігійної
ідеології.
Зародився і
розвинувся
неповторний
за своїм колоритом
український
театр. Видатні
вчені, діячі
культури й
освіти, вихованці
Києво-Могилянської
колегії (академії),
Чернігівського,
Харківського
і Переяславського
колегіумів,
Львівського
університету
та інших
навчальних
закладів стали
відомими далеко
за межами Російської
держави.
Навіть
після її занепаду,
Гетьманщину
не тільки не
забули — пам'ять
про неї допомогла
започаткувати
нову добу в
українській
історії, тому
що саме з нащадків
старшини вийшло
багато діячів,
що сприяли
формуванню
національної
свідомості
українців.
Історія Гетьманщини
стала ключовим
явищем національної
історії та
державотворчих
змагань. Приклад
самоврядування,
що вона дала,
повинен надихати
сучасних українців
у їхніх прагненнях
створити свою
власну національну
державу.
Список
використаної
літератури:
Андрущенко
В.Л., Федосов
В.М. Запорозька
Січ як український
феномен. – К.,
1995
Орест
Субтельний
“Україна: історія”,
К. : “Либідь”,
1993
Історія
українського
війська”, ред.
Парцея М.П., Л.
: “Світ”, 1992
Голобуцький
В. «Запорозьке
козацтво»
Смолій
В.А., Степанков
В.С. Богдан
Хмельницький
Бойко
О.Д. Історія
України. Навчальний
посібник.
Грабовський
С. Нариси з історії
українського
державотворення
Грушевський
М. Історія
України-Руси.
Борисенко
В. Курс української
історії.
Довідник
з історії України
Швидько
Г. Історія України
Коляда
І.А., Власов В.С.
Історія України
Історія
України: навчальний
посібник
Котляр
М., Кульчицький
С. Довідник з
історії України
Підкова
І., Шуст Р. Довідник
з історії України.
Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.),
обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.
Поможем написать работу на аналогичную тему
Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному
проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus.
Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.