Xreferat.com » Рефераты по истории » Кость Гордієнко

Кость Гордієнко

на Царичанку. І хоч сил під своїм командуванням мав небагато, зате складались вони з досвідчених вояків-запорожців, – тож дощенту розбив тритисячний загін російських драгунів. Понад сто з них захопив у полон. Командувач російських військ фельдмаршал Меншиков аж знeтямився од цієї перемоги і заходивсь у негайному порядку зміцнювати гарнізони в містах по Орелі. Але Гордієнко розгромив росіян також під Келебердою і, скориставшись зі страху та розгубленості, що запанували серед російських генералів, почав вибивати їхні війська з міст і сіл не тільки по Орелі, а й по Ворсклі. Тобто, йдучи на з’єднання з Карлом ХІІ, кошовий Гордієнко вже, по суті, очистив значну територію Лівобережної України від російських військ. Скрізь, де він з’являвся, до нього приєднувались загони місцевих повстанців, які вже самі громили окремі російські підрозділи та обози. Єдина проблема, що поставала перед цим військом, – воно було не гаразд озброєне, не мало, зокрема, достатньої кількості гармат і рушниць.

Зустріч Мазепи з Гордієнком відбулася у ставці гетьмана в Диканьці. Кошовий прибув туди уже зі славою багатьох перемог, прибув як полководець. І згідно з чином повівся. Поцілував, за традицією, гетьманський бунчук, підкреслюючи цим свою прихильність до гетьмана, але просто у вічі відверто заявив: буде з гетьманом лише в тому разі, якщо той приєднається до Карла ХІІ не з «персональної користі», а задля «визволення од московської влади». Потім обидва рушили до Великих Будищ – на зустріч із королем Швеції. Карл ХІІ прийняв їх з усіма можливими почестями. У місці Деканьці відбулася зустріч Гордієнка з Мазепою і вироблена тактика на переговори з Карлом ХІІ, який гарантував Україні незалежність. Гордієнко радив Карлу ХІІ ще в березні прибути під Полтаву, взяти її і йти на Запоріжжя. Проте Карл ХІІ не прислухався до пропозицій кошового і це стало в подальшому фатальною помилкою.

Поки Гордієнко гостював у Карла ХІІ, російські полки під командою генерала Рене почали наступ на територію, підконтрольну запорожцям. Жорстокість росіян у становленні до українського мирного населення не знала меж. Полковник Гнат Галаган, який зрадив Україну і допоміг росіянам штурмом здобути Січ. Кошовий Сорочинський на цю пору перебував у Криму – він переговори з ханом. А Гордієнко теж нічим не зміг допомогти січовикам – бився в цей час під Полтавою.

Коли Карл ХІІ ішов на Полтаву, а в подальшому на Січ, то російські війська грабували українські міста і села… Це обурювало українців. Розправа над жителями Батурина спонукала Костю Гордієнка іти на союз з Мазепою. Ще в березні 1709 року під містечком Царичанка запорожці розгромили російські війська під командуванням генерала Кемгеля. Козаки громили російські війська під Полтавою і очистили шлях Карлу ХІІ і Мазепі. Під Диканькою війська Мазепи і Гордієнко об’єдналися. Кость Гордієнко разом з військами отаборився біля Нових Санжар. Перехід полковника Гната Галагана на сторону Росі, і не послідовність кошового Січі – Петра Сорочинського (його він залишив за себе після походу до Полтави) внесли смуту у війська Костя Гордїєнка. Росіяни пограбували Січ і Петро Сорочинський подався на Крим.

Під час полтавської битви Гордієнко очолював лівий фланг шведської армії. Запорожці утримували позиції ще дві години після того, як закінчився основний бій на полі, і відійшли, коли до них пробився гонець із запискою від короля Карла ХІІ. Козаки допомагали шведам успішно відступити і переправитись через Дніпро. Петро І не простив цього козакам. 5 квітня 1710 року на козацькій раді в місці Бендерах народилася перша народна Конституція України, в складанні якої брав участь і кошовий отаман Кость Гордієнко. В свій час К. Гордієнко закінчив і Києво-Могилянську академію.

Після поразки під Полтавою Кость Гордієнко, Петро Сорочинський і майже всі козаки пішли на Січ. Із Мазепою пішла жменька козаків на Бендери. Чому Мазепа не пішов із Гордієнком і Сорочинським на Січ і в подальшому на Південь – залишається загадкою.

Гордієнкові не лишилося нічого іншого, які собі податися до Кам’янки. Це дуже підбадьорило козаків, і на весні 1711 року він знову стає кошовим отаманом. Відтак з’явилася збройна сила, з якою можна було виступити проти росіян. Тим паче, що й нагода трапилася: гетьман Орлик перейшов з військами Дністер і взяв напрямок на Білу Церкву. Як і під час російсько-шведської війни, Гордієнко не уникав самостійних бойових дій. Ідучи на з’єднання з військами Орлика, він громив окремі російські підрозділи, нападав на обози, а головне – підіймав населення Правобережжя на боротьбу проти росіян. На провесні 1711 року Гордієнко із запорожцями й Орлик із тисячами козаків і татар зробили відчайдушну спробу перемогти зло і визволити рідну землю. В своєму універсалі Орлик закликав визволяти рідну землю від загарбників і до своїх лав приєднав 40 тис. повстанців.

Неподалік Лисянки об’єднані війська Орлика і Гордієнка мусили ставити до бою з військами генерального осавула Бутовича. Згодом були ще бої під Каневом та Богуславом, і в них отаман Гордієнко знову показав свій талант полководця. Та ось настала пора брати в облогу Білу Церкву. Можливо й тут було б усе гаразд, якби не зрада татар. Отже, Гордієнко мусив знімати облогу та відходити до Дністра, бо на допомогу гарнізонові Білої Церкви поспішали набагато чисельніші російські війська. Цікаво, що навіть опинившись на правому березі Дністра, в Молдові, козаки Гордієнка не припинили боротьби проти росіян, діючи на всіх його комунікаціях.

Гордієнко з вірними йому козаками опанував пониззям південного Бугу і навіть почав призначати своїх полковників на Правобережжі Дніпра. Його загони підступали аж до Корсуня та Чигирина. Проте, опинившись між трьома імперіями – турецькою, російської і польською – він уже не мав сили відродити незалежність хоча б якоїсь частини України, та повернути до життя запорозьку козацьку республіку. Майже вся Правобережна Україна підтримала Мазепу і Гордієнка. Гордієнко намагався налагодити зв'язок із Туреччиною і татарами. Олешки стали центром по боротьбі за визволення України.

Був період коли Кость Гордієнко з політичної арени зник. Чим, він займався у цей час, невідомо. 23 травня 1728 року на Січі, що розташувалася тоді в урочищі Олешки поблизу Дніпра, відбулася Рада, на якій козаки знову, вже вкотре, обрали його кошовим отаманом. Після смерті Петра І (1725 р.) у козаків зажевріла надія на свободу. Гордієнко був проти цього. Проти кошового вчинився бунт і його заточили в кайдани. Це була помилка бунтівників, потім вони попросили вибачення у Гордієнка, але час було втрачено. Перше до чого вдався Гордієнко, то це поїхав до Бахчисарая і переконав хана, що козаки тепер мають намір жити з кримчанами в злагоді, і домовились, що відродить Січ у гурлі Кам’янки. 1730 року вона там і постала.

Гордієнко відмовився від посади отамана і сів на коня як козак і поїхав до Бахчисарая на переговори до татар. Але почалась війна між Росією та Туреччиною і цариця Анна Іоанівна просить козаків допомогти Росії і обіцяє спокусливі пропозиції. Козаки відгукнулись на прохання імператриці.

Кость Гордієнко, «останній лицар Запоріжжя» 5 травня 1733 року помер і урочисто похований козаками біля села Республіканець Береславського району Херсонської області на січовому цвинтарі. До нашого часу збереглася могила Костя Гордієнка і хрест на ній. Кургани з похованням отамана є складовою частиною пам’ятки національного значення «Кам’янська запорізька січ». Але в даний час там військовий полігон і солдати кидають гранати. Що коїться з дітьми твоїми Україно? То чи знайдуться в нас патріоти щоб перехоронити Костю Гордієнка на Хортиці? х козаків.

Похожие рефераты: