Всесвітня історія
Фінікійські купці вели широку торгівлю. Одним із важливих предметів фінікійської торгівлі були раби. Фінікійці не тільки купували рабів, але й хитрістю викрадали людей у прибережних поселеннях та захоплювали полонених, займаючись морським розбоєм.
У чужих землях фінікійські мореплавці заснували багато поселень, або колоній, їхні сліди знаходять навіть в Іспанії. Відомою фінікійською колонією було місто Карфаген на півночі Африки (сучасний Туніс).
Фінікійські купці вели торгові записи. Але для цього незручно було користуватися ні ієрогліфами, ні клинописом. Тому на основі єгипетського скоропису, був створений алфавіт. Він був дуже простий і складався з 22 знаків-літер; голосні звуки при письмі пропускалися.
Фінікійські міста недовго зберігали незалежність.
Давньоєврейські держави в Палестині
На південь від Фінікії знаходилась Палестина. На початку II тис. до н. є. цю країну завоювали кочові єврейські племена, підкоривши місцеве населення. Від кочового скотарства євреї почали переходити до землеробства. Поступово серед євреїв також склалися рабовласницькі відносини. Рабами ставали полонені і боржники. Почала виділятися знать, що зосереджувала в своїх руках чимало багатіїв.
Частина євреїв у пошуках кращої долі переселилась на територію Єгипту. Тут вони зазнавали тяжких утисків з боку фараонів та їх чиновників. Євреїв змушували тяжко працювати на будівництві храмів і гробниць. Це дало підґрунтя існуванню легенди про «єгипетський полон єврейського народу», з якого нібито євреїв звільнив пророк Мойсей.
В XI ст. до н. є. у північній частині Палестини виникло Ізраїльське царство. Одночасно з Ізраїльським царством на півдні Палестини виникло Іудейське царство, яким, за легендою, правив цар Давид, що був суворим і жорстоким правителем. Після смерті Саула Давид об'єднав обидві держави в одну — Ізраїльсько-іудейську. Давид ввів закони, його військо провело ряд успішних війн, розширивши територію держави.
Найбільшого піднесення Ізраїльсько-іудейське царство набуло за правління сина Давида — царя Соломона. Він уже не вів кровопролитних війн, а провадив реформи, спрямовані на поліпшення управління державою. Соломон прославився як мудрий правитель. Відразу ж після смерті царя Соломона у X ст. до н. є. його держава розпалася на дві частини — Ізраїль та Іудею, що ворогували між собою. Довга війна послабила їхні сиди, і вони стали легкою здобиччю для ворогів. 722 р. Ізраїльське царство було завойоване Ассирією. Трохи довше проіснувала Іудея. 586 р. до н. є. її захопили вавилоняни, забравши в рабство багатьох її жителів (вавилонський полон євреїв). 538 р. до н. є. Іудейське царство потрапило під владу перського царя Кіра II. Євреї, як і всі інші народи, спочатку обожнювали сили природи. Поступово головним став культ бога Ягве (Ієгови), який за легендою з'явився пророкові Мойсею на горі Синай і вручив йому скрижалі — таблиці, де були записані закони для євреїв, Євреї вважали, що Ягве вибрав їх серед усіх інших народів як найкращих — «богообраних». Релігійні легенди та уявлення євреїв дістали відображення у першій частині Біблії — Старому Завіті.
ДАВНЯ ІНДІЯ
Природа та давне населення Індії
Індія займає півострів на півдні Азії — Індостан. Природа і клімат цієї країни різноманітні. Майже весь півострів Індостан зайнятий плоскогір'ям із спекот-ним кліматом. Між плоскогір'ям та Гімалаями розташована широка низина, де протікають великі ріки: Інд і Ганг, що беруть початок у Гімалаях і разом із численними притоками утворюють родючі долини, відокремлені одна від одної тропічними лісами і пустелями. Тваринний світ Індії надзвичайно багатий. Перші держави в Індії виникли у III тисячолітті до н. є. в долині Інду. Це міста Мохенджо-Даро і Ха'раппа. У центрі тих міст були фортеці, в середині яких розміщалися палаци правителів. На прямих вулицях стояли дво- триповерхові будинки і бідні хатини. Був навіть примітивний водогін. У давнього населення Індії було письмо, але його знаки ще досі не розгадані. У II тисячолітті до н. є. ці міста з невідомих причин були покинуті населенням.
У кінці II тисячоліття до н. є. з північного заходу в Індію прийшли численні племена аріїв, що були кочовими скотарями. На чолі арійських племен були племінні вожді — раджі, влада яких обмежувалася радою старійшин. З кінця II тис. до н. є., з поширенням залізних знарядь, індійці почали осво- ! ювати долину Гангу, розчищаючи джунглі та осушуючи болота. Вони сіяли рис, ячмінь, вирощували бавовну, з тростини виварювали цукор.
Утворення держав та виникнення кастового ладу
Розвиток землеробства і ремесла, а також загарбницькі війни призвели до появи в аріїв майнової нерівності. У раджів, що очолювали грабіжницькі походи, зосе- : реджувалося багато майна. За допомогою воїнів вони зміцнювали свою владу, робили ' її спадковою. Полонених вони перетворювали на рабів. Селяни і ремісники спла- ! чували на користь знаті податі. Раджі поступово перетворювалися на царів маленьких ! держав. Під час війн ці маленькі держави об'єднувались, і тоді правитель ставав і махараджею («великим царем»). З часом втрачала своє значення рада старійшин. Із племінної знаті набирали- і ся військові начальники і чиновники, що відали збиранням податків, організа- цією робіт з вирубування лісів та осушення боліт. Значну роль у державному апараті відігравали жерці — брахмани.
У державах Індії в І тисячолітті до н. є. населення поділялося на чотири групи, що називалися кастами. Перша каста складалася з брахманів, обов'язком яких було вивчення священних книг. Друга каста — кшатрїі була представлена воїнами, в чиїх руках було і державне управління. Третю касту становили вайшьї — землероби, пастухи і торгівці. Все підкорене арміями місцеве населення належало до касти шудр. Шудри були слугами і виконували тяжку і брудну роботу. Поза кастами знаходилися так звані недоторкані, яких зовсім зневажали. Належність до певної касти була спадковою. Тому касти закріплювали нерівність у давньоіндійському суспільстві.
Держава Мауріїв
У середині І тисячоліття до н. є. відбулися значні зміни у господарському житті країни. До цього часу основна частина долини Гангу була освоєна. У сільському господарстві широко використовувалося штучне зрошування. Розвивались торгівля і лихварство; зростали і багатіли міста. Все це диктувало необхідність у створенні єдиної держави.
У V ст. до н. є. під час тривалої боротьби між невеликими державами посилилася держава Магадха. Вона поширила своє панування на території між Гангом та Гімалаями. В кінці IV ст. до н. є, вся Північна і значна частина Південної Індії були об'єднані під владою царя Чандрагупти. Він заснував династію Мауріїв. Цар керував країною, спираючись на чиновників та військову верхівку, утримання яких було покладено на плечі селян-общинників, ремісників і рабів. Рабами були не тільки чужоземці-полонені, а й боржники. Найбільшого піднесення держава Мауріїв набула під час правління царя Ашоки (273—236 рр. до н. є.). Він приєднав до своєї країни декілька сусідніх областей. А після смерті царя Ашоки його держава розпалася на кілька незалежних областей.
Культура і релігія Давньої Індії
Давні жителі Індії створили самобутню культуру. Великим їх досягненням було створення алфавітного письма з 50 знаків, що означали як голосні, так і приголосні звуки, а також склади.
Грамота в Індії була доступна головним чином брахманам, оскільки нібито бог Брахма створив письмо та дозволив ним користуватись тільки брахманам. Уже в XI—X ст. до н. є. індійці виконували гімни богам. Збірки цих гімнів називаються Ведами. Пізніше вони були записані і стали пам'ятками літератури. Героїчний епос давньоіндійських народів дістав своє відображення в поемах «Махабхарата» та «Рамаяна». У Давній Індії виникло багато казок, які містять відомості про життя давніх індійців.
Великих успіхів було досягнуто давніми індійцями в математиці. Вони створили сучасну систему цифр, серед яких був нуль, що полегшував лічбу, дозволяв рахувати десятками, сотнями, тисячами та іншими великими величинами за допомогою одних і тих самих десяти цифр. Давні індійці знали, що Земля має форму кулі і обертається навколо своєї осі. Індійці багато подорожували, що сприяло розширенню їх географічних знань. Ще в давнину були написані наукові праці з агрономії. У Давній Індії була розвинута медицина. Давні індійці знали, як лікувати жовтяницю, ревматизм та інші хвороби, вміли робити складні операції. В Індії були винайдені «шахмати». Цю гру індійці називали «чотири роди військ».
Індійські архітектори споруджували величні храми і палаци. Своєю вишуканістю дивував царський палац у Паталіпутрі, головні входи в який являли собою ряди різьблених колон з розписами.