Xreferat.com » Рефераты по истории » Архітектура стародавньої Мексики

Архітектура стародавньої Мексики

На території сучасної Мексики існувало кілька вогнищ культури. Найбільш цікаві архітектурні спорудження збереглися в долині Мехіко.

Одним із древніх поселень, виявлених археологами, є Куїкуїлько, що розташовувався недалеко від Мехіко. Його мешканці жили в простих хатинах із плетеними стінами, обмазаними глиною. Покривали такі будинки звичайно пучками соломи. Для того щоб захистити будинку від повеней, їх будували на природних чи штучних узвишшях.

Головним культовим спорудженням селища була кругла піраміда, побудована, як думають археологи, близько 500 року до н. е. Вона складалася з чотирьох ступіней, діаметр підстави складав 135 м, висота досягала 20 м. Спочатку піраміда уключала всього дві ступіні і вівтар, що знаходився на вершині, на круглій площадці. Піднятися до нього можна було по двох сход, розташованим зі східної і західної сторін.

Як будівельний матеріал були використані величезні валуни і глиняний розчин. Щоб доставити валуни до місця будівництва і скласти з них подібне спорудження, була потрібний праця великої кількості людей.

Селище Куїкуїлько розташовувався в підніжжя вулкана. Один раз відбулося сильне виверження, у результаті якого хатини і підніжжя піраміди виявилися залиті лавою і засипані попелом. Уцілілим жителям довелося залишити селище й освоювати нове місце проживання.

Про Теотиуакане, одному із самих великих міст, що відносяться до класичної епохи, мається набагато більше зведень. Теотиуакан розташовувався на північному сході від Мехіко, у полонині на висоті 2300 м над рівнем моря. З ацтекського назву міста можна перевести як "місце богів". Поселення хліборобів на місці Теотиуакана існувало із середини II тисячоріччя до н. е. Місто, як видно, був закладений приблизно в 300 році до н. е. і проіснував до 900 року н. е. Будівництво монументальних культових споруджень почалося з I століття н. е. Саме тоді була зведена перша піраміда, присвячена Сонцю.

Піраміда Сонця, на відміну від культового спорудження в Куикуилько, не була круглою. Її головний фасад і сходи, що ведуть до святилища, виходили на центральну вулицю міста, що носила назву "вулиця Мертвих". Розміри піраміди були досить значними: квадратна підстава мала довжину 215м, висота складала 63 м. По невідомих причинах піраміда два рази добудовувалася, у результаті чого довжина сторони підстави збільшилася до 225 м. Піраміда Сонця була складена з адоб (однієї з різновидів цегли-сирцю) і облицьована великими валунами, скріпленими розчином. На початку XX століття через невдалу реставрацію було знищене облицювання і зняте шар цегли, у результаті чого розміри головного культового спорудження скоротилися до первісних, а залишки святилища на вершині були знищені.

Майже одночасно з пірамідою Сонця була зведена і піраміда Місяця, друга по значимості. Її підстава мала форму прямокутника з довжиною сторін 140 і 150 м, висота складала 45,8 м. На вершину піраміди, до святилища, можна було піднятися по сходам, розташованої з південної сторони. Сходи як би були продовженням вулиці Мертвих, ведучої до підніжжя піраміди. Вона протягалася по місту на 2,5 км, ширина коливалася від 40 до 95 м. Під вулицею був проритий каналізаційний канал, у який по спеціальних стоках надходила дощова вода. Канал тягся до ріки Сан-Хуан, у яку і зливалися, що зібралися в місті води. Закінчуючи в підніжжя піраміди, вулиця знову починалася в північної її стіни. Недалеко від піраміди Місяця знаходилася площа, на якій були встановлені чотирнадцять скульптур.

За своїми функціями ці піраміди нагадували зиккурати древніх Жителів Месопотамії: на їхніх вершинах розташовувалися храми, у яких проходили релігійні церемонії. Як правило, в одне зі свят усі жителі міста збиралися в підніжжя піраміди з боку сходи. До піраміди повільно наближалася процесія жреців, одягнених у блискаючі на сонце плащі. Жреці починали підніматися по сходам, і жителям міста здавалося, що нескінченна процесія, піднявшись на останній уступ піраміди, раптом зникає.

На вершині жреці робили необхідні релігійні обряди, просячи богів - заступників стихій - про гарну погоду, врожай і т.д. Нерідко приносилися людські жертви: жреці вбивали на очах жителів міста рабів, злочинців, військовополонених і скидали їхнього тіла по сходам до підніжжя піраміди.

У місті малося ще одне велике культове спорудження - Цитадель. Вона була побудована пізніше пірамід Сонця і Місяця, близько 500 року н. е. Цитадель являла собою закриту квадратну площу розміром 400 ' 400 м, оточену чотирма платформами, на яких піднімалися піраміди. Головної була піраміда, присвячена богу Кецалькоатлю. Жителі Америки вірили, що він створив небо і землю, людину, культуру, був владикою стихій і богом ранкової зірки і близнюків (його іноді навіть називали "дорогоцінний близнюк").

Ім'я Кецалькоатль позначає "змій, покритий зеленими перами", тому спорудження, присвячене йому, зветься "Піраміда Пернатого Змія". Спочатку вона була прикрашена рельєфами і зображеннями зміїв з перами і тріскачками на кінці хвостів. У камені були вирізані голови Кецалькоатля, Тлалока (бога дощу і грому, заступника їстівних рослин) і інших найбільш шанованих богів. До сьогоднішнього дня збереглися тільки рельєфи головного західного фасаду {мал.29}. Рис.29. Західний фасад піраміди Кецалькоатля в Теотиуакані.

Поблизу Цитаделі були побудовані Північний і Південний палаци. Вони включали житлові покої для правителя міста і його наближених; у залах проводилися різні збори, зустрічі і т.д. Уздовж вулиці Мертвих симетрично розташовувалися піраміди меншого розміру, що підкреслюють велич і грандіозність головних споруджень міста, а також світські будівлі (адміністративні будинки, житла жреців, найбільш шановних і шанованих городян і т.д.).

В дома обов'язково включали двір, розташований на невеликий по розмірі платформі й оточений портиками. До двору з усіх боків примикали житлові і господарські приміщення. Стіни з внутрішньої і зовнішньої сторін були облицьовані сумішшю гіпсу з різними добавками і відполіровані. У результаті такої обробки облицювання (вона називалася "стукко") нагадувала мармур. Особливо популярної таке облицювання стало з 500 року, коли нею прикрашали практично всі житлові будинки і палаци.

Житлові будівлі міста утворювали правильні квартали. Вулиці і площі були рівними й обов'язково покривалися вапняним розчином. Можливі нерівності рельєфу згладжувалися, земля утрамбовувалася.

Теотиуакан розвивався і процвітав приблизно до середини VII століття. Його населення постійне росло й у період розквіту складало 125 тисяч чоловік. Потім культура стала поступово занепадати. Місто продовжувало існувати до Х століття, щоправда, архітектурні споруди останніх століть будувалися по древніх традиціях, що склалася відразу ж після підстави міста. У 900 році жителі з якоїсь причини залишили Теотиуакан. Багато істориків дотримують версії, що племена, що прийшли з півночі, кочевників-тольтеків захопили Теотиуакан і спалили його.

На VIII-IX століття приходиться розквіт іншого міста - Шочикалько. Він знаходився на південно-заході від Куїкуїлько, на схилах пагорба. На самій вершині пагорба, штучно перетвореної в рівну площадку, древні американці звели культові спорудження, що складали три незалежних архітектурних ансамблі. Кожний з ансамблів був орієнтований по сторонах світла, гармонійно вписувався в навколишню природу і мав регулярне планування.

У північній частині пагорба серед інших будівель знаходилася піраміда, що вважається однієї із самих оригінальних, красивих і цікаво оформлених споруджень подібного типу за весь період розвитку архітектури на Американському континенті. Її розміри в порівнянні з іншими пірамідами дуже скромні: довжина сторін підстави складала 19,6 і 21 м.

Як будівельний матеріал були використані великі валуни: їх укладали один на одного і скріплювали розчином із глини. Потім зовнішні стіни облицьовували різьбленими андезитовими плитами. Рельєфи цих плит становлять найбільший інтерес: на них вирізані древні орнаменти, фігурки людей, а на нижній ступіні піраміди - зображення гримучих змій і календарні знаки. Святилище, що розташовувалося на верхній площадці піраміди, було побудовано з каменю і мало квадратну форму. До нього з західної сторони піраміди вели сходи шириною 9,5 м із поручч, покритими різьбленням, що додає їм подібність зі зміями. Різьблення було покрито фарбою.

І рельєфи, що прикрашають облицювання, і різьблене поруччя призначалися для того, щоб любуватися ними з великої відстані. При такій умові прикраси виглядали гармонічними, точними, мистецьки вирізаними з каменю картинами. При більш близькому розгляді можна було побачити майже філігранне різьблення, однак малюнок не виглядав єдиним цілим, а розпадався на окремі елементи.

Другий ансамбль, крім піраміди, включав одне із самих цікавих споруджень Америки: площадку для гри в м'яч (стадіон). Подібні стадіони можна знайти не тільки на пагорбі міста Шочикалько. Такі спорудження існували практично у всіх містах, що будувалися на території Мексики, тому що гра в м'яч була дуже популярною. Однак стадіон у Шочикалько вважається одним з перших. З цього можна зробити висновок, що гра в м'яч була винайдена в VIII столітті.

Поруч зі стадіоном, як правило, зводилися невеликі храми, присвячені богам, покровительствуючим гравцям у м'яч (Макуиль-шочитль і ін.). На схилах пагорба розташовувалися адміністративні будинки і житла, по архітектурі спорудження, що повторювали, Теотиуакана. Місто мало систему каналізаційних каналів. Удома Самих багатих і знатних городян уключали кімнати з купальнями, у які надходила гаряча вода.

Розвиток архітектури останнього етапу в долині Мексики можна простежити на прикладі міста Толлана, що знаходиться на півночі від Теотиуакана, на краю долини Мехіко. Толлан був столицею толь-теков, що, як уже було сказано вище, у Х столітті розграбували і спалили древнє місто Теотиуакан. Їх вважають руйнівниками культури жителів Теотиуакана, однак у дійсності вони, як видно, багато чого перейняли у своїх попередників. Архітектурні пам'ятники, особливо храми, схожі на піраміди, сильно нагадують піраміди Сонця і Місяця.

Культовий архітектурний ансамбль Толлана знаходився на вершині пагорба, у закруті ріки Тула. У східній частині пагорба піднімалася головна піраміда (довжина її квадратної підстави складала 65 м). Вона дотепер дуже погано вивчена.

Поруч знаходилася п'ятиступінчата піраміда з довжиною підстави 38 м, площадка для гри в м'яч з маленькими храмами, колонна галерея і житлові будинки. Про другу піраміду відомо більше: вона була складена з валунів і облицьована тонкими плитами з рельєфним малюнком. Рельєф був покритий стукко і розписаний фарбами.

На вершині був зведений маленький храм із плоским перекриттям, що підтримували кам'яні опори висотою 4,6 м, встановлені в два ряди. Опорам першого ряду тольтеки постаралися додати подібність з людськими фігурами. Фігури людей, по усій видимості воїнів, вийшли скованими, з неправильними пропорціями, але досить виразними. Другий ряд опор являв собою стовпи з квадратним перетином. Вхід у храм прикрашали опори у виді гримучих змій: голова змії упиралася у вершину піраміди, тіло було витягнуто вертикально і було опорою, а хвіст підтримував горизонтальну балку перекриття.

У підніжжя піраміди тольтеки звели колонну галерею, чого в ранніх будівлях не спостерігалося. Вона складалася з трьох рядів квадратних у перетині опор і горизонтального перекриття. Уздовж західної стіни піраміди малося ще одне спорудження, що ніколи не зустрічалося раніше, - стіна, названа "зміїна" (датується XIII століттям). Нижня плоска частина стіни звужувалася догори на зразок трапеції і була покрита рельєфами.

На схилах пагорба, якнайближче до культових споруджень, зводили житла правителі міста, придворні і жреці. Інші городяни - будівельники, хлібороби, майстри - будували свої глиняні хатини в підніжжя пагорба. Тольтеки спорудили піраміду, що по розмірах перевищує навіть піраміду Хеопса в Єгипті і є найбільший у світі. Вона знаходиться поблизу від міста Чолула, на південно-заході від Мехіко. Ядро цього гігантського спорудження складала піраміда меншого розміру, побудована іншими народами, що жили на цій території. Тольтеки двічі оббудовували древню будівлю, у результаті чого розміри підстави піраміди досягли 300' 320 м. До верхньої площадки цього гігантського спорудження вели широкі сходи. Вершина піраміди являла собою велику рівну платформу, на якій і знаходилося святилище (згодом воно було зруйновано іспанськими завойовниками).

Під час розквіту своєї культури тольтеки встигли залишити сліди на досить великій території. Як уже було сказано, Толлан був столицею цього народу, але не єдиним містом, у якому вони жили. Тольтеки завоювали більш 20 міст і утворили держава, що простиралася, як думають історики, від Мексиканської затоки до Тихого океану.

Правителі держави тольтеків, прагнучи залишити про себе пам'ять, будували в містах культові спорудження. Наприклад, сьомий правитель по імені Митл (Тлакомихуа) побудував храм Богині Води і прикрасив його статуєю богині в образі величезної жаби з зеленого жадеита.

Онук Митла, Се Акатль Топильцин Кецалькоатль, що означає "Наш Принц Пернатий Змій", був правителем і первосвящеником у містах Кулуакана, а потім Тула. Судячи зі збереженого джерелам, він прийшов до влади в 843, 845 чи 947 року. В роки його правління було побудовано багато храмів, у тому числі, відповідно до джерел, самий прекрасний з усіх, присвячений богу Кецалькоатлю. Цей храм уключав чотири величезних, багато оброблених зали. Стіни східного залу були облицьовані золотими пластинками. Західний зал прикрашала мозаїка з бірюзи і смарагдів. Стіни південного залу були покриті картинами, виконаними з морських раковин і доповнених срібних пластинок. Останній, північний, зал був оброблений раковинами, яшмою і червоними каменями.

В іншім місті був побудований схожий храм, але стіни його залів прикрашали не золото, срібло, раковини і дорогоцінні камені, а пера різних квітів. Для східного залу були обрані пера жовтого кольору, для західного - блакитні, для південного - білі, для північного - червоні.

Зведення про ці храми можна знайти в літописах, що були записані іспанцями зі слів індіанців. Чи існували вони насправді чи були легендою, невідомо. Одне можна сказати точно: тольтеки дійсно славилися як митецькі майстри по створенню мозаїк з каменю і пер і досить часто прикрашали свої храми і житла подібним чином.

Усьому приходить кінець, і тольтеки були змушені поступитися місцем більш молодим народам. У XIII столітті Толлан, як колись Теотиуакан, був завойований північними племенами чичимеками. Тольтеки змушені були залишити місто і бігти, щоб не бути убитими дикими північними народами.

Після вгасання культури тольтеків у долині Мехіко з 1250 по 1430 рік тривав період племінної роздробленості. Американці вже не зводили монументальні спорудження, а обмежувалися невеликими культовими пам'ятниками. Самими значними з них є архітектурний ансамбль у місті Тенаюке, розташованому на північному сході від Мехіко. Ансамбль уключав піраміду з підставою 31 ' 12 м, висотою 8 м. Вершина являла собою рівну платформу, на якій піднімалися два храми, з'єднаних проходами. Ансамбль зводився з 1300 по 1500 рік, причому кожен етап будівництва розділяв проміжок часу в 52 року (усього було вісім етапів). У перший етап будівництва, цілком ймовірно, була побудована піраміда, у другий - храми. У наступні етапи навколо храмів зводилися нові стіни, по архітектурі точно повторювали колишні. Таким чином, старі храми виявилися сховані новими.

У XIV столітті почався розвиток культури ацтеків. Це плем'я довгий час скиталось по долині Мехіко, поки не обґрунтувалося на одному з островів озера Тескоко. Саме тут у 1325 році ними було закладене нове місто, що стало згодом столицею ацтеків, - Теночтитлан.

У 1440-1469 роки, у період правління Монтесуми I, навколо острова були насипані греблі великої довжини, що захищали місто від частих повеней, побудовані піраміди і палац, у якому жила Монтесума. Місто розпланували на квартали, проклали вулиці, труби, по яких у палац надходила вода, і підземні каналізаційні канали. Квартали забудували житловими будинками і суспільними будинками.

У результаті грандіозних будівельних робіт до початку XVI століття площа Теночтитлана складала близько 12 км2. По підрахунках дослідників, у місті в той час проживало від декількох десятків до декількох сотень тисяч чоловік. Для того щоб прокормити таке населення, у рік було потрібно більш 18000 тонн продуктів, і велика їхня частина надходила у виді данини з прилеглих поселень.

Острів оточувався каналом, через який можна було перебратися по трьох звідних мостах. Від мостів починалися насипні дороги, що ведуть до сусідніх міст. Уздовж однієї з доріг тягся водопровід, по якому в місто надходила прісна вода.

Місто було розрізано двома головними перпендикулярно розташованими вулицями на чотири великих квартали, а вони, у свою чергу, поділялися вузькими брукованими вуличками на невеликі квартали, забудовані житловими будинками, торговими, адміністративними будинками, складськими приміщеннями і т.д. Кожна з чотирьох великих частин міста мала свій адміністративний центр і культові спорудження.

У центральній частині міста знаходився храмовий комплекс, обнесений стіною. Він уключав храми, присвячені головним богам ацтеків, житла жреців і площадку для гри в м'яч. При будівництві) храмів ацтеки дотримували древніх традицій: спочатку зводили східчасту піраміду з плоскою вершиною з необпалених цеглин, потім облицьовували її кам'яними плитами, на вершині будували храми і поміщали жертовний камінь. Сходи, що ведуть до храмів, прикрашалися кам'яними поруч, прикрашеними зображеннями голови пернатого змія.

Найвищим і красивої був храм, присвячений головному богу ацтеків - Уітцилопочтлі, що означає "колібрі-лівша". Бог зображався воїном у збруї: шоломі у формі птаха колібрі, із щитом, прикрашеним п'ятьма пуховими кульками, і чи цибулею списометалкою та дротиками. Уітцилопочтлі був самим шанованим із усіх богів ацтеків: вони вірили, що є обраним народом і бог приведе їх у благословенне місце. Уітцилопочтлі вважався богом чистого неба, яскравого сонця, війни, полювання і заступником привілейованого класу ацтеків, придворної знаті.

Жителі Теночтитлана двічі в рік улаштовували свята, присвячені Уітцилопочтлі. Вони ліпили тіло бога з хліба й обливали його медом. Потім жреці проводили релігійні обряди і приносили богу людські жертви, після чого учасники свята розламували "бога" на шматки і з'їдали його.

Поруч із храмовим комплексом знаходився палац Монтесуми, у якому жили правителі, що прийшли до влади після її. У будинку палацу також розташовувалася військова і державна рада, війська, склад зброї, майстерні, житлові покої для гостей і інші приміщення. В дворі знаходилися басейн і звіринець.

Навколо міста розкинувся пояс оброблюваних земельних ділянок, що також мав правильне планування. На кожній ділянці стояла садиба власника землі. Ділянки були розділені прямими, рівними, вузькими брукованими вулицями. Тут проживали багаті землевласники. Їх удома з метою захисту від повеней будувалися на рівних кам'яних платформах, облицьованих відполірованими плитами. Стіни зводилися з необпаленої цегли, перекриття робилися дерев'яними. За першим лежав другий пояс оброблюваних земель, але він уже не був так чітко розділений вулицями і будівель тут було менше. Цей пояс був місцем проживання бідняків. Вони зводили прості хатини з плетеними стінами, обмазаними глиною; покрівля найчастіше виконувалася з листів агави.

Теночтитлан швидко розвивалося, його населення росло. Дуже незабаром столиця перетворилася в найбільший адміністративний, ремісничий і торговий центр. У 1520 році іспанські завойовники, побачивши місто, минулого уражені його красою і високим рівнем упорядженості. Але через рік у результаті тривалої облоги Теночтитлан був цілком зруйнований. Згодом на цьому місці побудували місто Мехіко.

Архітектура поселень, що знаходилися на узбережжя Мексиканскої затоки, багато в чому нагадує спорудження, що зводилися различыми племенами в долині Мехіко і з містами майя. Однак народи, що жили тут, іноді створювали унікальні спорудження, що не зустрічалися більш ніде. Як приклад можна привести базальтові голови ольмеків.

Ольмеки проживали в південній частині узбережжя Мексиканської затоки протягом тривалого періоду, що продовжувався з 600 років до н. э до 600 років н. е. Практично всієї їхньої будівлі згодом були зруйновані. Археологам удалося розкопати тільки залишки культового комплексу в Ла Венте.

Комплекс був орієнтований по сторонах світла. У центрі знаходилося саме велике спорудження - піраміда висотою 30 м, побудована близько 300 року до н. е. Як видно, вона була облицьована плитами, можливо, прикрашена різьбленням, але до наших днів облицювання і прикраси не збереглися.

Північніше піраміди розташовувалися два двори. Далекий двір знаходився між двома кам'яними платформами. Поверхня однієї з платформ прикрашало зображення голови ягуара, виконане із серпентину і кольорової глини. Сам двір знаходився в поглибленні і був оточений по периметрі базальтовими стовпами.

Уздовж північної і південної границь комплексу тяглися гігантські голови юнаків-воїнів, вирізані ольмеками з базальту. Кожна голова більш 2 м висотою встановлювалася на спеціальному фундаменті, захованому в землі. Обличчя воїнів були спрямовані в протилежну від піраміди сторону.

Подібні голови прикрашали й інші архітектурні будівлі ольмеков. Усього археологи знайшли на узбережжя затоки десять голів. У стародавності вони були покриті глиною і розфарбовані червоною фарбою, але до наших днів обробка, зрозуміло, не збереглася.

До півночі від району проживання ольмеків, у центральній частині Мексиканського узбережжя, недалеко від міста Папантла, дослідники знайшли руїни міста Тахина, що існувало в 400-900 роках н. е. Як видно, він уключав двох груп будинків, побудованих у різні періоди. Самим древньої є культове спорудження: семиступінчата піраміда зі святилищем на вершині (мал.30). Піраміда була орієнтована по сторонах світла. Широкі кам'яні сходи з балюстрадою знаходилися на східному схилі. На відміну від пірамід Теотихуакана і Чочули вертикальну частину кожного уступу прикрашав косий карниз і численні ніші (усього було виконано 364 ніші). Рис.30. Піраміда в Тахині. Ніші були зовсім однаковими, але їхня наявність у з'єднанні з карнизами додавало піраміді незвичайний, загадковий вид, що ще більш підсилювався грою світла і тіні.

Безліч цікавих архітектурних пам'ятників збереглося й у Південній Мексиці. Тут, у місті Монте-Альбане, проживав народ сапотеки. Монте-Альбан багато в чому нагадував міста долини Мехіко: на плоскій вершині пагорба на висоті 1900 м над рівнем моря розташовувався культовий центр, орієнтований по сторонах світла. У центрі пагорба на площі розташовувалися піраміда зі святилищем, храми і площадка для гри в м'яч. По периферії будувалися житла жреців, придворних, а також найбільш знатних і багатих городян. Вірогідно відомо, що перекриття житлових будинків робилися з дерев'яних балок і завжди були плоскими. Перекриття храмів іноді являли собою помилкові зводи, але найчастіше також були плоскими.

Будівлі багато в чому повторюють культові спорудження Теотиуакана. Головною особливістю, що відрізняє культовий комплекс Монте-Альбана від інших є сход з надзвичайно широкими перилами, іноді складовими ширини самих сходів. Завдяки сход, що знаходилися по всьому периметрі площі, будинки розташовувалися в поглибленні, схожому на амфітеатр.

Існувала ще одна особливість, що відрізняє архітектуру Монте-Альбана від інших міст території Мексики: тут були виявлені численні похоронні камери. Самі ранні з них мали в плані квадратну форму і були перекриті прямокутними кам'яними плитами. Гробниці більш пізнього періоду (приблизно VII століття) створювалися хрестоподібними, з перекриттям у виді помилкового зводу. Стіни гробниць прикрашалися розписами.

Згодом Монте-Альбан був завойований миштеками, що зробили його однієї зі своїх резиденцій і одночасно перейняли багато хто з архітектурних традицій, що потім використовувалися ними при будівництві своєї столиці - міста Митли.

У Митлі, на відміну від інших міст, культові спорудження розташовувалися не в центральній частині, а тяглися уздовж русла пересохлої ріки. Храми, житлові будинки і гробниці у формі хрестів повторювали будівлі Монте-Альбана. Зовнішні стіни гробниць були декоровані кам'яними мозаїками, причому найбільш повторюваним візерунком у малюнках був меандр. Стіни будинків, що відносяться до більш пізньої епохи, прикрашалися розписами.


Архітектура народів майя


Дослідники думають, першим місцем поселення древніх племен майя були гори південної частини сучасної Мексики, Гватемали, Сальвадору і Гондурасу. В II тисячоріччі до н. е. майя спустилися з гір і заселили лісу Північної Гватемали, Белізу і Юкатана.

Перші монументальні архітектурні пам'ятники майя стали зводити в класичну епоху, тобто з I століття н. е. на півострові Юкатан уздовж плину рік Усумасинта і Мотагуа. Колонії майя, а також їхні древні міста Тикаль і Вашактун розташовувалися в північній частині півострова.

Що стосується матеріалів, техніки й основних принципів будівництва, то вони практично нічим не відрізнялися від споруджень інших народів, що проживали на території Мексики.

Поруч з монументальними спорудженнями на території своїх міст майя через кожні двадцять років установлювали стели, на яких висікали дати й ієрогліфічні написи. По цих стелах дослідники визначили, що наприкінці IX - початку Х століття багато міст були по невідомих причинах покинуті жителями. Приблизно в цей же час ґрунтувалися багато нових міст у північній частині півострова.

Майя проживали в поселеннях різного типу. Найчастіше центром було місто, навколо якого розташовувалися великі селища, села й окремі хатини. На відміну від міст долини Мехіко поселення майя являли собою безладне скупчення платформ, на яких зводилися храми, палаци, стадіони. Великі будинки й архітектурні комплекси з'єднувалися дорогами, прокладеними по земляних насипах. Самі дороги складалися з щебеню, залитого вапняним розчином. Майя прокладали дороги і між великими містами. Наприклад, на півночі півострова Юкатан була виявлена дорога довжиною 100 км, що зв'язує міста Кобу і Яшун.

Одним із самих древніх міст майя був Тикаль. Він був закладений у VI столітті до н. е. і проіснував до VI століття н. е. Археологи розкопали центральну частину площею 16 км2 і дев'ять архітектурних комплексів.

Усі комплекси були орієнтовані по сторонах світла. Деякі з них уключали піраміди зі святилищами і житла жреців. Інші складалися з чи палацу декількох палаців і всіляких господарських будівель. Палаци майя найчастіше мали кілька поверхів. Якщо врахувати, що вони будувалися в основному на вершинах чи пагорбів на штучних узвишшях, можна представити, яке враження подібні спорудження робили на населення міста.

Палаци правителя міста і жреців складалися з ряду вузьких кімнат, що тяглися в два ряди. Перекриття найчастіше виконувалися у виді помилкових зводів. Кімнати були дуже темними, тому що не мали вікон:

сонячне світло проникало через дверні прорізи, але його було недостатньо для того, щоб добре освітити весь палац. Тому люди, що жили в ньому, змушені були і вдень і уночі використовувати штучне висвітлення. Можливо, з цієї причини будівельники не додавали великого значення обробці кімнат палаців.

Храми жителі Тикаля, як і інші народи Америки, зводили на вершинах пірамід. Храми мали форму веж із гребенями зверху і були звичайно дуже багато і мистецьки прикрашені. Внутрішні приміщення складали різкий контраст із фасадом: храми мали зазвичай - але одну, дві чи три темні вузькі кімнати. Перед храмом на вершині піраміди знаходилася площа, по кутах якої були встановлені різьблені стели.

Головний храм міста піднімався над пірамідою на 70 м. Сама піраміда мала висоту 45 м, довжина сторін підстави складала 58,7 і 53 м. Кожен уступ був прикрашений широкою борозною, на кутах малися злами, завдяки яким весь вигляд піраміди здобував плавність форм. Уздовж головного фасаду тяглися круті сходи без поруччя з дуже вузькими ступінями.

Тільки жреці

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: