Xreferat.com » Рефераты по краеведению и этнографии » Історія розвитку гідроархеології в Україні

Історія розвитку гідроархеології в Україні

у російському флоті почалось з 1706 року. З цього моменту ці судна стабільно входять до складу військового флоту на Балтиці. Рішення про їх будівництво під час російсько-турецької кампанії 1736- 1739 рр. було прийнято Н. Сенявіним у жовтні 1737 року. Згідно затвердженого плану передбачалось побудувати 50 бригантин «російського» типу, з котрих 20 у першій половині року та 30 у другій половині.

Походження бригантин «русского манира» слід пов’язувати з італійськими бригантинами, які з’явилися у Балтійському флоті у перші роки ХVІІІ століття. Англійський посланець Уїтворт характеризує їх як італійські на-пів галери. На відміну від своїх італійських попередників, перші російські бригантини були значно коротше та ширше, що, у цілому, було притаманне човнам петровського флоту. Їх довжина складала 15.8 м при ширині 4.26 м, відміченою була й присутність 10-12 весел. Човни мали одну мачту, парусне оснащення включало грот, клівер та фор-стеньга-стаксель. Таке оснащення іноді називають тендерним. Воно мало голландське походження, оскільки човни мали на озброєнні 4-6 невеличких корабельних гармат. У подальшому, у 1711 році розміри російських бригантин були змінені: довжина – 18.11 м, ширина – 4.37 м. У створенні цього типу безпосередню участь приймали Петро І, Ф. Скляєв та Г. Меншиков. Останнім, третім підвидом російських бригантин було три човна 1714 та 1715 рр., побудовані за проектом І. Боціса.

Дані про наявність «російських бригантин» у складі Дніпровської флотилії мають і деяке розходження. Так, корпус бригантини, виявленої у Хортиці у 1998 році, за своїми розмірами не відповідає бригантинам 1704-1705 рр., котрі і планувалось будувати на початку кампанії 1738 року, але повністю співпадає з пропорціями човнів 1711 року. Так, як у будь-якому випадку, мова йшла про один і той самий тип човнів, ця зміна, вочевидь, не була відображена в документації.

Первинна консервація човна, враховуючи досвід Чайки, яка майже повністю складається з «мокрої» деревини, пов’язана з відомими труднощами початку консервації. Як правило, це викликано тривалістю підйомних робіт етапу доставки пам’ятки до місця реставрації, погодними умовами та відсутністю досвіду. Не дивлячись на те, що підйом старовинного човна – явище не нове у науковій практиці, всілякий раз, коли справа доходить до цього, треба все починати спочатку. Розміри об’єкту, віддаленість від місця збереження, його стан, глибина залягання та фінансові надходження, усе це має значний вплив на хід подальших робіт. Навіть такий грандіозний проект, як спасіння всесвітньовідомого «Вази» зіткнувся з тим, що корпус човна майже рік знаходився під відкритим небом і первинну консервацію доводилось проводити далеко не у лабораторних умовах. У нашому випадку цей період продовжився пів року і, природно, рятівні роботи були розпочаті з перших же днів після підйому. Маючи досвід витягнення із прісних водоймищ старовинних деревинних речей, нескладно помітити, що найбільш небезпечним періодом для їх збереження є саме перші дні після підйому. У науковій літературі цей кризовий період часто порівнюють з шоком, котрий «відчувають» витягнуті речі. Якщо ми маємо справу з невеликими знахідками, це явище майже завжди вдається легко попередити. Достатньо помістити речі в ємкість з водяним розчином, близьким до умов його недавнього перебування. Далі, поступово змінюючи розчин, ми маємо можливість поступового впливу на фізичний стан речі. Зовсім інший сценарій очікує нас при підйомі крупного об’єкту, яким може бути човен, його частина або залишки пірсу. Великий об’єкт звичайно не можна розташувати у підготовлений розчин, а навіть якщо й можна, то це не можливо зробити швидко. З різкою зміною фізичних, хімічних та кліматичних умов, вченим доводиться зштовхуватися з величезною кількістю проблем. Зокрема це такі як деформація, яка наступає під час випаровування вологи з деревини. Також ще одна найбільш негативна проблема, це тріщини, які бувають різних розмірів.

Після початку консервації вони втягуються, але ніколи не зникають повністю. Боротися з виниклою тріщиною дуже складно. Більш м’які породи дерев характеризуються появою великої кількості мікро тріщин, рівномірно вкриваючих всю поверхню.

Після офіційного підйому човна 6 листопада 2004 року, воно було на короткий час затоплено і піднято знову лише через декілька днів. Саме з цього моменту було дано старт рятівним роботам. Спершу до і після встановлення човна на берег 10 листопада 2004 року корпус рясно поливався річковою водою, через нагнітаючу помпу. Як і передбачалось, окремі частини корпусу вели себе по різному. Особливо проблемними були деталі з торцями і носовими бітенгами по лівому борту. У деяких випадках щоб зменшити процеси деструкції їх доводилось загортати в поліетиленову плівку. Як показала практика, метод загортання має цілий ряд безсумнівних переваг та може з успіхом використовуватись під консервації великих предметів. У даному випадку, загортання значно понижувало ефект випару вологи з поверхні дерева. У відкритих умовах воно запобігає вивітрюванню деревини, а також відбиває значний відсоток сонячного світла. Середовище, яке утворюється поліетиленом і є близьким до тепличного, сприяє процесам дифузії під час консервації. Первинна консервація корпусу була почата приблизно з середини листопада 2004 року і продовжувалась до травня 2005 року. Піврічне пропитування корпусу Бригантини супроводжувалось і роботами у реставраційному ангарі, які велись паралельно. Сюди після завершення польових досліджень було доставлено більше ніж 200 деталей і уламків корпусу. Усі вони були розташовані у ванні і піддаті вимочуванню в аналогічному розчині. Тут, в умовах закритого приміщення, стан предметів і якість обробки вдалося контролювати краще. Особливо добре процес пропитування проходив у ваннах, котрі накривалися поліетиленгликолем. В цьому випадку втягування консерванту в деревину було майже стовідсотковим. На інших ділянках дифузія проходила повільніше, особливо в суху і теплу погоду. У такий час загальне падіння вологості повітря різко скорочувало процес пропитування. Для запобігання цих процесів предмети рясно зрошувалися водою і укривалися шаром поліетилену.

У середині квітня 2005 року човен вдалося розташувати у реставраційному ангарі. З цього моменту йому вже не загрожували різкі перепади температури, сонячне світло і опади. Подальші роботи велись під керівництвом завідуючим відділом археології НЗХ Д. Кобалія.

На початок травня було розроблено нову стратегію консервації всього комплексу предметів, пов’язаних з бригантиною. В її основу було покладено концепцію підтримки повільної дифузії шляхом змішання консерванту різних фракцій у єдиному розчині.

Частина знахідок, пов’язаних з об’єктом, знаходилась у середині човна. Головна маса концентрувалась між бімсовими кницями лівого борту. Після загибелі човна, інвентар, який знаходився у трюмі перемістився на лівий борт і, у відомій мірі виявився зміщеним. В той час зауважено, що знахідки другої третини ХVІІІ століття розташовувались безпосередньо на внутрішній обшивці і вже зверху засипані пізніми сегментами. Отже, більше двохсот років вони знаходились у не потривоженому стані. Друга частина виявилась розсіяна на прилеглій території, до того ж окремі знахідки були зроблені на значній відстані від району залягання корпусу човна.

Найбільш розповсюджена знахідка – корабельні цвяхи. Всього виявлено близько 300 одиниць.

Друга група знахідок пов’язана з предметами озброєння. Виявлено близько 50-ти предметів, з них 27 свинцевих куль різних типів. Більшість – складає рушничну картеч діаметром 9 мм. Усі дробини були зосереджені між бімсовими кницями. Там же знайдена кругла свинцева куля діаметром 15 мм і ще одна, сплюснута. Загибель човна скоріш за все не була раптовою. Тому, до моменту затоплення усе відносно цінне оснащення знаходилось на березі Громушиної балки. Усередині залишились лише окремі дрібні предмети. Із найбільш цікавих предметів слід назвати шпагу з прямим двосічним лезом, який має серцевидну залізну гарду європейського типу. Довжина клинка 98 см. Зберігся також фрагмент шкіряних піхов. До холодної зброї треба відносити і знахідки багнетів. Багнети двох типів – перший, з плоским горизонтальним лезом та двосічним наконечником представлений трьома одиницями. Цей тип відноситься до ранніх багнетів петровського часу та характеризується наявністю глухої втулки, яка одягається на дуло мушкету. На одному з екземплярів зберігся прижимний кронштейн. Стан речей різний. Другий ти відноситься до більш пізніх зразків часу правління Ганни. Подібні екземпляри повсякчасно зустрічаються на території Хортицького ретраншементу.

Під час підводних розкопів із нижніх не потривожених шарів мулу вдалось витягти добре збережену мотику із рога оленя. Примітний факт, що збереглася більша частина дерев’янної рукояті, що практично неможливо у сухих умовах. Рукоять була виготовлена з твердих порід деревини та мала діаметр менше 2-х см.

Унікальність даного судна в тому, що подібних пам’яток на території Європи до цього часу не виявлено. Збереженість корпусу складає приблизно 60%, що робить його дуже перспективним для подальшої реставрації та музеєфікації[1][3][6][8].

ВИСНОВКИ


Практична робота з пошуку та підйому артефактів з дна ріки завжди ставить перед дослідниками велику кількість завдань та проблем, досягнення яких потребує постійної напруженої творчої роботи та нових підходів. Надзвичайно важливим при цьому стає необхідність якісного обліку виявлених об’єктів, запобігання проявам так званої «чорної металургії» та особливо розробка та реалізація програм із реставрації та музейному експонуванні виявлених знахідок. Враховуючи, що саме на території Національного заповідника «Хортиця» знаходяться найбільші з гідро-археологічних пам’яток, що піднято на поверхню, надзвичайно актуальним виглядає необхідність створення стаціонарної реставраційної лабораторії. Дана робота потребує активної підготовки фахівців реставраторів «мокрої археологічної деревини» та обмін досвідом із провідними установами Європи.

Підводна культурна спадщина Дніпра є складовою частиною культурної спадщини людства і важливим елементом історії націй і народів та їх відносин в цьому регіоні.

Дніпро став кладовищем для великої кількості суден. Такі археологічні цінності та артефакти, як інвентар та частини затонулих кораблів, зброя та велика кількість інших речей, загублених людиною в його глибинах мають посісти належне місце в колекціях видатних українських музеїв.

Нормативна база є більш ніж достатньою для цілковитого захисту археологічних цінностей та культурної спадщини, але механізм виявлення та покарання порушників підводного спокою зовсім не відпрацьований на практиці. Проблема полягає втому, що відповідні уповноважені органи нашої держави не мають можливості, або бажання виконувати власні обов’язки щодо захисту та охорони підводних скарбів. Не зважаючи на те, що такі обов’язки покладені на державу Конституцією, законами та міжнародними зобов’язаннями, ситуація у цій сфері суспільних відносин лишається проблемною. Будемо сподіватись, що ліквідація юридичної неосвіченості, підвищення рівня правосвідомості та моральності серед професійних спортсменів та любителів підводного плавання, з одного боку, та постійне вдосконалення правової бази і цілковите державними органами своїх конституційних обов’язків перед українським народом, з іншого боку, допоможуть зберегти неймовірні скарби нашої культури для майбутніх поколінь.

Для проведення якісних гідро-археологічних досліджень необхідно якомога активніше залучати сучасні досягнення науки й техніки. На даному етапі в гідроархеології доцільно використовувати геофізичні методи досліджень, що дозволить складати точні плани рельєфу дна, виявляти пам’ятки під шаром донного ґрунту, своєчасно слідкувати а змінами русла ріки і досконаліше забезпечувати охорону підводної культурно-історичної спадщини .

Враховуючи, що підводні археологічні роботи потребують системного підходу, була розроблена та запропонована до реалізації «Програма дослідження гідро-археологічних пам’яток Національного заповідника Хортиця на 2006-2010 роки». В цьому контексті надзвичайно актуальним виглядає необхідність створення музею історії судноплавства. Експонування підводних знахідок в умовах цілісного музейного комплексу дозволило б не тільки привернути увагу до проблеми збереження підводної спадщини, але й сформувати новий унікальний туристичний об’єкт.

На завершення дослідження, присвяченого надзвичайно актуальному та досить новому напрямку пам’ятко охоронних робіт, хотілося б нагадати, що вкрай назріла проблема створення реєстру гідро-археологічних пам’яток русла Дніпра, який мав би статус офіційного документу.

Це стосується не лише об’єктів пов’язаних з судноплавством; вкрай важливо це для таких унікальних пам’яток як Запорізькі січі, які через необмірковану технічну діяльність людини опинились під водами Каховського водосховища.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ


1. Шаповалов Г.И. Гидроархеологическе исследования в р. Днепр у о.Хортица // Археологические открытия 1971 года. – М., 1972. – 574с.

2. Шаповалов Г.И. 50 лет подводных археологических исследований на Украине // Проблемы охраны и исследования подводных историко-археологических памятников Запорожья: Тезисы докладов. 27-28 ноября 1987г. – Запоріжжя, 1987. – 25с.

3. Шаповалов Г.И, Трипольский И.Л. О древних судах со дна Днепра у о. Хортица // Проблемы охраны и исследования подводных историко-археологических памятников Запорожья: Тезисы докладов. 27-28 ноября 1987г. – Запорожье, 1987. – 25с.

4. Калмукиди Л.Ю. Охрана и исследования подводных историко-археологических памятников в Запорожской области // Проблемы охраны и исследования подводных историко-археологических памятников Запорожья: Тезисы докладов. 27-28 ноября 1987г. – Запоріжжя, 1987. – 25с.

5. Нефьодов В.В., Остапенко М.А., Кобалія Д.Р. Запорізька Чайка першої половини ХVІІІ ст. в річці Старий Дніпро біля о. Хортиця // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні. Збірка наукових статей. – Київ, 1999. – Вип. 8. – 245с.

6. Тощев Г.Н., Ельников М.В., Дровосекова О.В. Древности Запорожского края. – З.:ЗГУ, 2003.

7. Кобалия Д. Раскопки на территории военного лагеря 1735-1739 гг. на о. Хортица // Археологічні відкриття в Україні 1997-1998рр.

8. Шаповалов Г.І. Дослідження військового судна ХVІІІ ст. на дні Дніпра поблизу о. Хортиця у 1971 році // Судова археологія та підводні дослідження. Запоріжжя, 1993, №1.

9. Лебединский В.В. Результаты новейших подводных археологических исследований в акватории г.Севастополя // Подводная археология: сто лет исследований. – Москва, 2002. – 106с.

10. Шамрай А.Н. Подводные разведки гавани Акры // Судова археологія та підводні дослідження. – Запоріжжя, 1993 . – 63с.

11. Таскаев В.Н., Богатуев Ю.И. Подводная археология об истории мореплавания в северо-западном Крыму // Судова археологія та підводні дослідження. – Запоріжжя, 1993 . – 63с.

12. Киценко М. Хортиця в героїці і легендах. – Дніпропетровськ: Промінь, 1967. – 79с.

13. Винокур І.С., Телєгін Д.Я. Археологія України. – Тернопіль «Навчальна книга», 2004.

14. История отечественого судостроения. Парусное деревянное судостроение ІХ-ХІХ вв., том 1. – СПб.: «судостроение», 1994. – 389с.

15. Кирпичников А.Н. Древнерусское оружие. Выпуск 1. М. – Л.: «Наука», 1966. – 245с.

16. Нефьодов В., Остапенко М., Кобалія Д. Запорозька Чайка першої половини ХVІІІ ст. в річці Старий Дніпро поблизу острова Хортиця // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні. Збірка Наукових статей. – Київ, 1999. – Вип.8. – 245с.

17. Кобалія Д.Р., Нефьодов В.В. «Запорізька Чайка»: Історія однієї знахідки. – Запоріжжя: Дике Поле, 2005.

18.Тесленко Д.Л., Остапенко М.А. Мегалітичне культове спорудження доби бронзи на о. Хортиця // Проблеми археології Подніпров’я. Дніпропетровськ, 2000, с. 73-95.

19. Кобалія Д., Нефьодов В. «Козацькі лодки» та дюбель-шлюпки ІІ чв. ХVІІІ ст. історія виникнення // Культурологічний вісник ЗДУ, вип. 8, Запоріжжя, 2002, с. 8-17.

20. Шаповалов Г.І. Судноплавство в духовності давньої України – Київ-Запоріжжя: Дике поле, 2001.

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: