Xreferat.com » Рефераты по краеведению и этнографии » Історико-краєзнавче дослідження міста Рівне

Історико-краєзнавче дослідження міста Рівне

Размещено на /


Реферат

«Історико-краєзнавче дослідження міста Рівне»


Географія та природний потенціал


Рівне розташоване у межах лісостепової зони України на Волинській височині. Площа 5824 га. Місто перетинає річка Устя, ліва притока річки Горинь.

Переважні відмітки міста – 187–220 м. (мінімальна відмітка – 180 м., максимальна -235 м.).

Переважні схили міста – 1,6%. Мінімальний схил – 0,6% (північно-західна частина міста в районі вул. Млинівської), максимальний – 33% (схили балок і долини річок Устя).

Клімат – атлантично-континентальний, помірно теплий і вологій. Літо тепле малохмарне, зима м» яка, часто похмура.

В геологічному відношенні територія міста є областю поширення четвертинних відкладень, що залягають на покладах крейди і протерозою. Відкладення протерозою представлені аневритом, сланцем, пісковиком. Над відкладеннями протерозою залягають відкладення крейдового віку – крейда, глина. Над відкладеннями крейдового віку залягають суглинки, супіски щільні і ліроподібні, глина, піски, торф четвертинного віку. Потужність четвертинних відкладень – 130 м.

Ґрунтові води зустрічаються на глибині 14 м. Високе стояння ґрунтових вод характерне лише для заплави річки Устя.

На основі інженерно-геологічних умов територія міста розділена на три будівельних типи: сприятливий, менш сприятливий і несприятливий для забудови.

Ґрунти – чорноземи неглибокі, а у заплаві р. Устя – лугово-чорноземні та лугово-болотні. Чорноземи містять 2,7–3,2% гумусу. Всі ґрунти мають високу природну родючість і придатні для росту всіх видів зелених насаджень характерних для лісостепової зони України.

Корисні копалини міста і Рівненського адміністративного району представлені карбонатними породами (крейда), цегельно-черепичною сировиною (суглинки, глина), торфом.

Автошляхи: Львів-Київ, Київ-Брест, Київ-Чернівці, Київ-Тернопіль.

Залізничні магістралі: Київ-Варшава, Київ-Берлін, Львів-Санкт-Петербург. Львів-Мінськ, Ковель-Москва, Ковель-Одеса, Ковель-Сімферопіль.


Населення


За даними Всеукраїнського перепису на 05.12.2001 р. загальна чисельність населення складала 248,8 тис. чоловік, в тому числі чоловіків – 115,3 тис. чоловік, жінок – 133,5 тис. чоловік. Щільність населення в м. Рівне становить 4290 осіб/км2. На території міста проживають представники 70 національностей. У національному складі переважна більшість українці, чисельність яких становить 224,6 тис. осіб, або 91% від загальної кількості населення. Віковий склад населення характеризується такими даними:


Вік

К-сть постійного населення, тис. чол.

У% допідсумку 2001 1989

Молодший за працездатний

Працездатний

Старший за працездатний

48,1

163.5

33,7

19,6

66,6

13,8

28,8

63,8

10,6


Промисловість (загальна інформація)


У місті Рівне 66 промислових підприємств (основне коло), на яких працює 23.9 тис. чоловік. За 2002 рік вироблено продукції в діючих цінах на 639,4 млн. грн. У порівнянні з 2001 роком ріст виробництва склав 3,9%.

У місті Рівне виробляється 31,1% промислової продукції області.

Структура промислового виробництва за основними видами економічної діяльності. У%:

Хімічна та нафтова промисловість – 40,3

Виробництво електричного та електронного устаткування – 13,1

Харчова промисловість – 7,6

Текстильна та пошиття одягу – 2,9

Виробництво та розподіл енергоносіїв – 26,8

Найбільші підприємства регіону

(назва, координати, напрямки діяльності)

Хімічна промисловість

ВАТ «Рівнеазот»

33017, м. Рівне, 17

тел.: (03622) 172–03, 170–00

продукція: мінеральні добрива, адипінова кислота, аміак водний, рідкій азот, рідка вуглекислота, циклогексанон, товари побутової хімії.

Машинобудування

ВАТ « Рівненській завод високовольтної апаратури»

33001, м. Рівне, вул. Біла, 16

продукція: силові вимикачі, комплексні розподільчі пристрої.

ТзОВ «Акватон»

33027, м. Рівне, б-р Хмельницького, 50

тел.: 62–05–65, 62–05–43

продукція: круглий мідний емальований провід, електродвигуни.

Легка промисловість

ВАТ «Рівненська фабрика нетканих матеріалів»

33016, м. Рівне, вул. Фабрична, 2

тел.: 24–75–17

продукція: полотна з нетканих матеріалів, технічні та побутові.

Харчова промисловість

АВКТВТ «Рівненська кондитерська фабрика»

33000, м. Рівне, вул. Хмільна, 30

тел.: 63–61–27

продукція: кондитерські вироби (карамель, цукерки, драже, вафлі, печиво).

Мале підприємництво

(загальні показники за 2002 рік)

Кількість підприємств – 2399 в т.ч. підприємств, що випускали продукцію і надавали послуги – 1808.

Обсяг виробництва продукції на малих підприємствах, млн. грн. – 211,1 у% до загального обсягу виробництва – 17,0

Кількість працівників, зайнятих на малих підприємствах (штатні і позаштатні), тис. осіб -18,5 у% до попереднього року – 109,6

Середньомісячна заробітна плата, грн. – 211,8 у% до попереднього року – 125,9


Зовнішньоекономічна діяльність


Рішенням виконкому Рівненської міської ради від 8.07.2003 р. №165 затверджено проект інвестиційної програми м. Рівне на 2003–2010 рр. « Про проект інвестиційної програми м. Рівне на 2003–2010 рр.», який носить соціально-комунальний характер.

Соціальні питання

Середня освіта

(кількість навчальних закладів)

В м. Рівне 39 денних загальноосвітніх закладів, в тому числі 26 загальноосвітніх шкіл, 2 гімназії, 4 ліцеї, 1 колегіум.

Професійна освіта

(загальна інформація)

Робітничім спеціальностям навчаються у 4 закладах профтехосвіти:

Рівненський торгово – професійний ліцей (ПТУ -5);

Рівненське вище професійне училище №1;

Рівненський професійний ліцей (ПТУ – 11);

Рівненський професійний ліцей сфери побуту (ПТУ – 5).


Медичні установи (загальна інформація)


У м. Рівне обслуговують мешканців міста та області 13 лікувальних закладів із стаціонарними та 19 закладів з амбулаторно-поліклінічними підрозділами.

На 01.01.2003 р. у місті функціонує 8 закладів охорони здоров’я, які фінансуються з міського бюджету і надають медичні послуги населенню міста: центральна міська лікарня (в т.ч. поліклініки №№1,2, та поліклініка «Північна»), поліклініка №3, пологові будинки №№1,2, станція швидкої допомоги, дитяча міська лікарня, 2 стоматологічні поліклініки.

У місті працюють також 9 обласних спеціалізованих диспансерів:

– обласний протитуберкульозний;

– кардіологічний (при обласній лікарні)

– ендокринологічний;

– психоневрологічний;

– шкірно-венерологічний;

– наркологічний;

– радіаційного захисту населення;

– лікарсько-фізкультурний.

Крім того, в м. Рівне знаходиться діагностичний центр та 56 платних закладів медичного обслуговування населення.


Фізична культура та спорт (загальна інформація)


На території міста для надання фізкультурно-оздоровчих і спортивних послуг населенню працює 22 спортивних клуби, 5 стадіонів, в т.ч. мототрек, 4 критих плав басейни, 11 футбольних полів, 119 майданчиків, 29 стрілецьких тирів. Функціонує 16 дитячо-юнацьких спортивних шкіл, а також фізкультурно-спортивні організації інвалідів. В 2002 році 7 спортсменів міста Рівного були призерами першості України, Європи та світу з окремих видів спорту.

У місті функціонує 18фізкультурно-спортивних закладів, з них підпорядковані:

– відділу фізичної культури і спорту міськвиконкому – 2, крім того стадіон Авангард, шахово-шашковий клуб «64»;

– управлінню освіти міськвиконкому – 4;

– управлінню освіти і науки облдержадміністрації – 1;

– облраді спортивного товариства профспілок «Україна» – 3;

– облраді спортивного товариства профспілок «Колос» – 3;

– обласному центру інвалідного спорту «Інваспорт» – 1;

– рівненській обласній організації спортивного товариства «Спартак» – 2.

Найбільш розвиненими видами спорту є: футбол, волейбол, баскетбол, греко-римська боротьба, плавання, велоспорт. У місті проживає 12 чемпіонів України, 3 чемпіони світу та 2 призери чемпіонату Європи. Серед команд світу найбільш відомими є баскетбольний клуб «БК-93» та футбольний міні-клуб «Рівне».


Культура та дозвілля (загальні відомості)


Місто Рівне має 15 масових бібліотек, філармонію, 2 театри, 2 кінотеатри, 12 закладів культури клубного типу, краєзнавчий музей, 2 дитячі музичні школи, дитячу художню школу. В місті працює державний зоопарк та ДКП «Міське об’єднання парків культури та відпочинку». Проводяться 5 Міжнародних фестивалів та телеконкурс молодих естрадних виконавців України «Прем» єр-Ліга». Міжнародний фольклорний фестиваль традиційного народного мистецтва «Древлянські джерела», слов’янський фольклорний фестиваль «Коляда», міжнародний фестиваль духовної музики «Сурма» проходять під егідою організації ЦІОФ та ЮНЕСКО.

Інформаційний простір міста

Газети

«Вільне слово». Державна реєстрація – 15.08.1995 р. Засновник: Рівненська облдержадміністрація, журналістський колектив редакції. Тираж 19200.

«Вісті Рівненщини». Державна реєстрація – 10.06.1994. Засновник: Рівненська обласна рада, трудовий колектив редакції. Тираж 20920.

«Сім днів». Державна реєстрація – 16.12.1997. Засновник: Рівненська міська рада. Тираж 8030.

«Слово і час». Державна реєстрація – 23.03.1997 р. Засновник: Рівненська районна рада, райдержадміністрація, трудовий колектив редакції. Тираж 2320.

«Нова Волинь». Державна реєстрація – 23.03.2000 р. Засновник: Народний рух України. Тираж 5000.

«Червоний прапор». Державна реєстрація – 26.07.1995.р. Засновник: Рівненський обком КПУ. Тираж 5000.

«За Русь единую». Державна реєстрація – 23.01.2002 р. Засновник: Рівненська міська партія «За Русь Единую» тираж 500.

«Рівненській діалог». Державна реєстрація – 26.04.2001 р..Засновник: ТОВ «Науково виробнича фірма «СОТЕК» (соцпартія). Тираж 4900.

«Волинь». Державна реєстрація – 01.04.1999 р..Засновник: Підрозділ українського козацтва «Волинська Січ» (УНР). Тираж 13200.

«За відродження». Державна реєстрація – 21.02.1994 р. Засновник: Рада федерації профспілок Рівненської області. Тираж 5840.

«Точка зору. Рівне». Державна реєстрація – 22.02.2001 р. Засновник: Рівненська обласна організація «Комітет виборців України». Тираж 5000.

«Панорама». Державна реєстрація – 13.05.2002 р. Засновник: Редакція обласної газети «Панорама». Тираж 800.

«Рівне – Ракурс». Державна реєстрація – 21.09.2001 р. Засновник: ТОВ фірма «Лемарт». Тираж 25000.

«Рівне-експрес». Державна реєстрація – 03.09.1997 р. Засновник: ПФ «Боремель». Тираж 5200.

«Провінційна газета». Державна реєстрація – 19.09.2002 р. Засновник: ТОВ «Видавничий дім «ОГО».

«Рушійна сила». Державна реєстрація – 30.09.2002 р. Засновник: Рівненська обласна молодіжна організація «Молодий РУХ Рівненщини». Тираж 200.

«Рівненський кооператор». Державна реєстрація – 22.11.2002 р. Засновник: обласна спілка споживачів товариств. Тираж 5460.

«Вісник служби зайнятості». Державна реєстрація – 20.12.1993 р. Засновник Рівненській обласний центр зайнятості. Тираж 2100.

«Трибуна студента». Державна реєстрація – 24.11.2000 р. Засновник: Ректорат РДТУ. Тираж 300.

«Наш медичний коледж». Державна реєстрація – 07.11.2002 р. Засновник Рівненський державний базовий медичний коледж. Тираж 100.

«Без секретів». Державна реєстрація – 29.11.2002 р. Засновник: Рівненська міська громадська організація «Сприяння позашкільній освіті та соціального захисту дітей і підлітків Палацу дітей та молоді». Тираж 1000.

«Медичний вісник» Державна реєстрація – 03.08.1998 р. Засновник: Управління охорони здоров’я облдержадміністрації. Тираж 5945.

«Цілитель(ка)» «Целительниця». Державна реєстрація – 24.09.2001 р. Засновник: ПМП «Цілитель». Тираж 11200.

«Вован». Державна реєстрація – 07.08.2002 р. Засновник: Медведчук Андрій Володимирович. Тираж 2000.

«ОГО». Державна реєстрація – 28.12.1999 р. Засновник: ТОВ «Фірма «Газета ОГО». Тираж 25500.

«Контакти». Державна реєстрація – 26.01.1999 р. Засновник: ПП Чимшин О.В.; Бочко О.П. Тираж 7000.

«Рівне і рівняни». Державна реєстрація – 21.02.2000 р. Засновник: ТзОВ «Краяни Полісся». Тираж 65000.

«ІМІДЖ». Державна реєстрація – 09.07.2000 р. Засновник: ТзОВ «Волар». Тираж 5250.

«Скринька». Державна реєстрація – 19.09.2002 р. Засновник: Видавничий дім «ОГО». Тираж 73000.

«Нова оселя». Державна реєстрація – 22.05.2000 р. Засновник: РОГО «Рівненській медіа-клуб». Тираж 50000.

«Місто плюс реклама». Державна реєстрація – 03.10.2002 р. Засновник: ТзОВ «Місто плюс». Тираж 60000.

«Духовна нива». Державна реєстрація – 24.02.2003 р. Засновник Рівненська єпархія УПЦ КП. Тираж 2400.

Телебачення та радіо

ЗАТ «ММЦ СТБ, Рівненська філія «СТБ Рівне».

ТзОВ «Телерадіокомпанія Рівне 1», «Наше радіо».

ЗАТ «Радіо Трек».

Рівненська державна телерадіокомпанія:

Творчо-виробниче об’єднання телемовлення

Творчо-виробниче об’єднання «Перша програма радіо «Край»

Творчо-виробниче об’єднання «Друга програма радіо «Край».

Радіо «Довіра».

Радіо «Нова хвиля».

Вуличне телебачення

рівне регіон промисловість інформаційний

Історія досліджень населеного пункту


Вивченням історії Рівного займались багато вчених. Найвизначнішими з них є: Гурій Васильович Бухало та Іван Григорович Пащук.

По праву Гурій Васильович Бухало вважається ветераном музейної справи не лише Рівного і області, а й України: адже працює у Рівненському обласному краєзнавчому музеї з квітня 1963 року. за час своєї праці в музеї він день за днем з великим бажанням вивчав і пропагував багату історію України, Стародавньої Волині, Рівненської землі.

Гурій Васильович керував створенням експозицій відділу історії музею с початку у будинку по вул. Червоноградській (нинішня С. Петлюри), згодом у новому приміщенні по вулиці Драгоманова, 19. активно допомагав організовувати експозиції музею-заповідника «Козацькі могили» у селі Плюшева Радивилівського району, музею ім.М.І. Кузнецова у Рівному, меморіальному музею письменника М. Острозького у с.Вілія Острозького району, керував оновленням експозицій Дубенського, Костопільського, Сарненського, Корецького, Острозького районних краєзнавчих музеїв, цілого ряду на громадянських засадах.

Іван Григорович Пацула нині добре знаний в області. Регіоні і Україні філолог, журналіст і краєзнавець.

Беручи активну участь у першому установчому з’їзді, який проходив у Київському «Українському домі», вже як голова Рівненського краєзнавчого товариства, що було організоване 31 березня 1989 року, саме він запропонував, хоча були різні пропозиції у дискусійних виступах делегатів, назву новоствореної громадської організації в Україні. Був делегатом і виступав на її двох наступних з’їздах, чітко і принципово наголошуючи на вирішенні багатьох злободенних проблем краєзнавчого руху. Він постійно обирається членом правління Всеукраїнської спілки краєзнавців. Є її постійним членом.

Завдячуючи І.Г. Пащуку, Рівненське обласне краєзнавче товариство, у якому нині налічується понад 260 членів, є одним із кращих у нашій молодій державі, за що у жовтні 2001 року Іван Григорович був відзначений Подякою кабінету Міністрів України за особистий внесок у розвиток краєзнавчого руху в Україні.

Історія населеного пункту за писемними джерелами

Перша писемна згадка про місто Рівне датується 1283 роком. Йдеться про те, що польській король Лєшко Чорний переміг литовські загони, очолювані Віттеном, які спустошили Сандомирську землю. Литовці почали тікати і опинилися поблизу волинського міста Лукова. Звідти пішли густим лісом й зупинилися неподалік місцевості яка називається Ровно.

Низка рочників (короткі записи найважливіших подій) опублікована в другому томі монументального видання другої половини 19 ст. «Історичні па’ятки Польщі». Написаний латиною на пергаменті, почерком 13 ст. (як повідомляє видавець), «Рочник капітульний Краківський під 1283 р. сповіщає: «Князь Лешко, вступивши у бій з литовськими царями в Ровно, переміг їх і багатьох з них убив.». у цьому ж томі «Історичних пам’яток Польщі» вміщено інший «рочник» – «Рочник Краківський», що охоплює 966–1291 рр. І, отже написаний «по гарячих слідах» Лешкового походу на Волинь. Ця па’ятка теж досить лаконічно оповідає про цей похід: «Лушко у Ровно убив багато литовців». Записи цих «рочників» не пов’язані текстологічно між собою і, таким чином, не походять від спільного джерела. Це робить їх свідчення більш вагомими. Особливу увагу треба приділити написанню латинською абеткою слова: «Ровно»: у першому випадку через W, у другому – через «V». Напевне, робилися спроби якомога точніше передати давньоруськоє «Ровьное». Саме так реконструює його мовознавець О. Стрижак.

Отже, одержане вагоме підтвердження того, що Ровно вже існувало в 1283 році.

А хто ж тоді заснував Рівне? Вчений і на ці питання дає відповідь: «На жаль, джерела не уточнюють, чим воно тоді було містом чи фортецею. Я схиляюсь до думки, що Ровно збудував на східних рубежах свого князівства волинський князь Володимир Василькович, племінник Данила Галицького. Галицько-Волинський літопис повідомляє, що Володимир інтенсивно будував нові міста і зміцнював старі, особливо на окраїнах князівства. Певно, такою фортецею було спочатку Ровно».

Вчений дає відповідь і на питання «Як з’явилась на світ дата 1282 рік?». «Можу висловити такий здогад. У Галицько-Волинському літописі під тим роком розповідається, як Володимир Василькович зібрався в похід проти польського князя Болеслава, що пограбував західне пограниччя Волинського князівства. У цей похід князь запросив союзних йому литовців. Але поки литовські князі зібрали військо, волинський похід проти Болеслава переможно закінчився. Все ж литовці прийшли од Володимира і доповідали, що готові йому служити. «Князь же нача думати, – коментує літописець, – а куда повести» їх і вирішив ударити на іншого польського князя Лєшка Чорного, котрий також чинив набіги на Волинь. Литовське військо вдерлось у Люблінську землю і з великою здобиччю повернулось до дому.

Як, бачмо повідана Галицько-Волинським літописом історія зовсім не нагадує ту, яку розповідають польські «рочники» і Длугош. У польських джерелах литовці нападають на Сандомирщину і потім Лушко заганяє їх у углиб Волині. Здається, те, що саме цей запис Галицько-Волинського літопису ще в 19 ст. кимсь міг бути пов’язаний з повідомленням Длугоша (або «рочників») і, таким чином, безпідставно був «уточнений» час Лєшкової експедиції під Ровно. Однак, хронологічна сітка Галицько-Волинського літопису припасована до нього набагато пізніше, аж у 15 ст., тому є дуже і дуже неточною. Отже, в 1983 році місту Ровно виповнюється 700 років».

Українська назва міста «Рівне»

У давнину жителі населеного пункту, який розкинувся на рівнинній місцевості міх горбами над річкою, називали його постарослов’янські Ровное, що українською означає рівне місце. Тут проживали українці, вони і називали так свою місцину. Ця назва вперше зафіксована в документах, які відносяться до 1283 року.

Але назва ця змінювалась в міру того, пі чию владу потрапляло місто.

Так коли цей населений пункт входив до Росії, то носив назву Ровно, Ровное. Лише в роки визвольних змагань українського народу 1917–1920 років місто мало справді українську назву – Рівне. А коли майже на 20 років Волинь потрапила пі владу Польщі, місто отримало офіційну назву Rowne.

Проте офіційно зареєстровані українські організації, об’єднання, які у місті працювали у 1920–1939 роках під недремним оком польської поліції («Просвіта», «Пласт», Союз Українок, ОУН, українська приватна гімназія та цілий ряд інших) користувалися лише назвою Рівне, про що свідчать чисельні документи, які нині зберігаються у фондах державного архіву Рівненської області.

З 1939 року по 1941 рік, коли місто увійшло до складу СРСР і Рівне стало обласним центром, його на російській кшлат стали іменувати Ровно. Під час гітлерівської окупації українські організації, які тоді працювали у Рівному, та й населення продовжували вживати назву Рівне. З лютого 1944 року, коли місто визволили від гітлерівців радянські війська, воно знову отримало офіційну назву Ровно.

Дослідження показали, що назва міста свідчила про його українськість, чого найбільше боялись компартійні керівники та їх приспішники на місцях – в області. Інакше бути не могло: російська форма вживалась протягом панування російських можновладців на території Волині з кінця 18 ст. з перервами до 1917 року і з 1939 до кінця 80-х років 20 століття. До цієї назви. Отже, були призвичаєні цілі покоління українців.

Тому-то навіть національно свідомим нашим співвітчизникам важко подолати було мовну звичку, яка в їх підсвідомості працює вже автоматично. А що вже говорити про тих жителів Рівного і Рівненщини, які сюди масово прибули свого часу з Росії, Білорусії, інших т.зв. союзних республік колишнього СРСР, навіть з інших, у першу чергу, східних областей України?

У Рівному ще за часів радянської влади в 1988 році створюється одне з перших В Україні Товариство шанувальників української мови, яке очолив Василь Червоній. Під недремним оком цього товариства, яке згодом переросло в товариство ім. Т.Г. Шевченка, потім у «Просвіту», боролись за відродження державного статусу України. Шанування і плекання не лише української мови, а й її багатющої багатовікової історії, культури тощо. І одним із своїх найголовніших завдань члени товариства бачили у відродженні історичної справедливості – повернення обласному центру його української назви – Рівне.

Почалася боротьба за узаконення української назви міста. З ініціативи згадуваного вище товариства української мови ім. Т. Шевченка Рівненська міська Рада народних депутатів двадцять першого скликання 25 грудня 1990 року приймає рішення, в якому говориться: «Враховуючи неодноразові звернення представників широкої громадськості, Товариства української мови ім. Т. Шевченка з вимогою повернути його історичну назву, спираючись на результати наукової експертизи, проведеної спільно відділом ономастики та правописною комісією Інституту мовознавства ім. О. Потебені Академії наук України, також керуючись статтею 38 Закону УРСР «Про мови в Українській РСР», – « В Українській РСР… назви населених пунктів… утворюються і подаються українською мовою», Ровенська міська Рада народних депутатів

ВИРІШИЛА:

Визнати, що українською назвою нашого міста є форма Рівне, а похідним від неї прикметником – рівненський.

Керуватися формою Рівне при перекладі назви міста іншими мовами.

Порушити клопотання перед обласною Радою народних депутатів про повернення обласному центру його української назви Рівне.

Дати доручення народним депутатам Верховної Ради УРСР від міста Рівне В.М. Пилипчуку та В.М. Червонію порушити перед Президією Верховної Ради питання про повернення місту Його української назви».

Крім цього, на сесії міської Ради було прийнято звернення до Рівненської обласної Ради народних депутатів, у якому говориться: «Прийшла пора вже стати обличчям до народу, інтереси, національну самобутність і культурну спадщину якого покликані боронити Ради народних депутатів. Рада народних депутатів м. Рівне звертається до Рівненської обласної Ради народних депутатів з пропозицією порушити перед Президією Верховної Ради Української РСР клопотання про повернення нашому місту його справжньої української назви Рівне. Голова Ради В. Марчук. 25 грудня 1990 року. м. Рівне».

І Рівненська обласна Рада протягом… трьох місяців розглядала це звернення. Аж 27 березня 1991 року приймає рішення №56 «Про україномовну назву міста Ровно», у якому говориться»: «1.Рішення Ровенської міської Ради народних депутатів від 25 грудня 1990 року та висновки комісії, утвореної президією обласної Ради народних депутатів, з вивчення матеріалів щодо зміни назви міста Ровно на Рівне, взяти до відома.

Вважати історичною назвою міста Ровно назву Ровно, а назва Рівне відповідає закономірностям розвитку української мови».

Отже, обласна Рада народних депутатів в особі її голови П. Прищепи не підтримала рішення Рівненської міської Ради. Більше того – в місцевій пресі, а вона була представлена тоді трьома офіційними обласними газетами – органами комуністичної партії та комсомолу – газетами «Червоний прапор», «Зміна» та новонародженим «Діалогом», й по обласному радіо була організована контрпропаганда, яка мала на меті ні за яких умов не допустити того, що місто отримало свою українську назву – Рівне. Так, наприклад, газета «Діалог» відвела цілу сторінку (21 грудня 1990 року) розгляду цієї проблеми. Після багатьох розмірковувань про недоцільність повернення української назви місту, автор лякає своїх читачів фактом, що це вимагатиме великих, якщо не величезних коштів: «Що буде, коли ці витрати будуть віднесені на рахунок міського бюджету – адже це – ініціатива депутатів міської Ради… Скільки це тоді коштуватиме середній Ровенській родині? Чи по 40 чи по50 карбованців?»

Офіційну відповідь автору дає «Довідка про очікувані витрати при перейменуванні міста Ровно на Рівне та відповідно зміни назви області», яку підписало 9 керівників різних служб та установ обласного центру. У документі говориться: «проведені розрахунки витрат, які виникнуть в разі зміни назви міста Ровно на Рівне та відповідної зміни назви області.

В основному розрахунків комісією взято – кількість підприємств, організацій, установ згідно з статистичними даними 1.01.1990 року по області, в місті Ровно;

– прейскурантну ціну виготовлення штампів, печаток, вивісок.

Крім того, були враховані витрати, які виникнуть із зміною назви міста області в підприємствах транспорту, зв’язку, в шляхових та комунальних службах та паспортних столах».

Комісія підрахувала, що на виготовлення штампів і печаток по області потрібно буде 534 тис. карбованців, виготовлення вивісок – 2.214 тис. Додаткові витрати підприємств транспорту, зв’язку, шляхових і комунальних служб, паспортних столів 625 тис. Всього витрат по області 3.373 тис. карбованців.

На документі приписка:» Згідно з інформаційними матеріалами в пресі зміна назви лише одного населеного пункту на карі потребує витрат в масштабах країни 400 тис. карбованців. (газета «Правда» від 6 вересня 1990 року)

Отже, вийшла сума фантастична за своїм обсягом на той час. А де взяти кошти? Отже, ні про яке найменування не може бути й мови. Рядовий читач, ознайомившись з такими цифрами, задумається…

Після опублікування на сторінках обласної газети «Червоний прапор» повідомлення про скликання третьої сесії обласної Ради народних депутатів і порядку денного її роботи в обласну Раду народних депутатів надійшло багато усних і письмових заяв, зміст яких свідчить про неоднозначну думку жителів міста і області. У більшості листах висловлюється думка про недоцільність перейменування назви міста й області.

Автори листів цілком резонно відмічають, що в інформації, опублікованій в газеті «Правда» за 6 вересня 1990 року, повідомляється, що зміна однієї назви міста в назви картах – це мінімум 400 тисяч викинутих на вітер карбованців і просять назвати матеріальні затрати, що пов’язані з перейменуванням.

Окремі автори листів вимагають вивчити громадську думку шляхом референдуму і тільки після цього приймати рішення сесії з питання зміни назви міста Ровно чи Рівне і відповідно зміни назви області».

За наполяганням депутатів Верховної Ради України та за сприянням голови ВРУ Л. Кравчука до порядку денного засідання Президії Верховної Ради було включено питання про перейменування міста. На це засідання було запрошено А.А. Бурячка, В.М. Червонія і В.М. Пилипчука. які аргументованими виступами підкріпили висновок вчених-мовознавців. Президія проголосувала за «Рівне».

11 червня 1991 року Голова Верховної Ради Української РСР Л. Кравчук піписав Постанову №1183–12 Президії Верховної Ради Української РСР «Про приведення назви міста Ровно і Ровенської області у відповідність до правил українського правопису»: – Президія Верховної Ради Української РСР ПОСТАНАВЛЯЄ:

З врахуванням правил українського правопису надалі іменувати місто Ровно – Рівне, а Ровенську область – Рівненська».

Цей документ назавжди увійшов в багатовікову історію міста РІВНЕ.

Рівне в архівних документах з 13 до 20 ст.

Державний архів Рівненської області є найбільшою джерельною базою з вивчення історії нашого міста. І тому не дивно, що в тиші його читальних залів постійно робляться цікаві відкриття, дослідники знаходять, ще невідомі сторінки розвитку міста. Двадцять років минуло з часу виходу збірника документів «Ровно 700 років», який було підготовлено держархівом області. За цей час виявлено багато нових документів.

На жаль дуже велика частина документів, що зберігаються в державному архіві Рівненської області, є лише залишки цінних фондів. Пояснюється це тим, що протягом багатьох років Рівненщина була ареною жорстоких боїв та битв, знищували місто і чисельні пожежі. Тут прокотився вогняний вал фронтів Першої світової війни; події громадянської війни, вторгнення білопольських військ ще більш посилили сумне становище архівних документів. Під час гітлерівської окупації в області знищено 1 млн. 217 тис. од. зб. та 19 тонн нерозібраних матеріалів. Тому документи, вміщені в збірник, хоча і не можуть відкрити всіх сторінок історії міста, є, безперечно, унікальним.

А взагалі, завдячуючи наполегливій праці архівістів багатьох поколінь, зібрано та збережено велику кількість безцінних документів. В яких вміщені події 5 сторіч і без них неможливо доторкнутися до історії Рівного.

Основу збірника складають документи з фондів державного архіву Рівненської області. Більшість їх публікується вперше і подається за оригіналами.

Усі документи подані в хронологічному порядку і мають редакційні заголовки, в яких зазначені: дата, різновидність документа, автор, адресат і зміст. Документи скановані, з великих за обсягом документів подаються витяги, а заголовки таких документів починаються з прийменника «із». Окремі документи польською мовою даються у перекладі українською мовою.

З метою створення в даній добірці цілісного комплексу документів, який відображає основні етапи історичного розвитку Рівне від маленького поселення до сучасного обласного центру, сюди вміщені найстаріші документи, виявлені в центральних історичних архівах ще до збірника «Ровно 700 років» у 1983 році.

Археологічні пам’ятки Рівненщини

Археологічні пам’ятки Рівненщини різноманітні за своїм характером. На території області виявлено більш як 800 археологічних об» єктів, у тому числі: стоянки, поселення, селища, городища, могильники курганні та без курганні з трупопокладеннями; копальні та майстерні, культові місця та скарби, що складаються з дорогоцінностей або набору знарядь праці та зброї.

Предметом археологічного дослідження на стоянках, поселеннях. Селищах і городищах є залишки жител, господарських споруд, фортифікацій (на городищах), а також культурний шар, тобто шар землі. Насичений предметами, кинутими або загубленими в давнину навколо людських жител (цілі та поламані знаряддя, черепки посуду, кістки тварин тощо). В особливо зручних для поселень місцях люди поселялись у різні періоди. Кожному етапові такого заселення відповідає окремий культурний шар. Відповідно до цього розрізняємо пам’ятки одно-, дво – або багатошарові, а порядок залягання окремих шарів називаємо стратиграфією пам’ятки.

Ще в першій половині минулого століття археологи у «дописемному» періоді історії виділили кам’яний, бронзовий і залізний віки. В основу цієї періодизації покладений матеріал, з якого людина виготовляла свої знаряддя. Згодом кам’яний вік було поділено на давньо-, середньо- і новокам’яну епохи – палеоліт, мезоліт і неоліт. Кінцевий етап неоліту названо мідно-кам» яним періодом або енеолітом.

Палеоліт – перший етап людської історії. Він тривав приблизно від кількох мільйонів до 10 тис. років тому. За цей час відбувався процес виділення людини з тваринного світу, сформувався сучасний фізичний тип населення земної кулі, людина оволоділа добуванням вогню і, постійно вдосконалюючи свої кам» яні та кістяні знаряддя, зробила перші кроки на шляху підкорення природи. Дослідники поділяють палеоліт на ранній, середній і пізній. Останні дві епохи припадають на льодовиковий період. Основними заняттями палеолітичного населення було збиральництво (збирання їстівних рослин, молюсків, яєць птахів) і полювання на мамонтів, північних оленів та інших тогочасних тварин. Примітивні знаряддя парці й недосконала зброя не могли забезпечити людині в достатній кількості засобів до існування. Це й було причиною виникнення первіснообщинного ладу, який характеризується спільною власністю колективів та рівним правом кожного з його членів на одержання частки здобутих продуктів харчування. Роль жінки-матері та важливе економічне значення збиральництва, яке було в основному заняттям жінок, привели до виникнення матріархату – родинно-суспільної організації, що характеризується провідною роллю жінки у суспільстві.

Найдавніші сліди заселення території Рівненщини датуються пізнім палеолітом (прибл. 40–10 тис. років тому): у ряді місцевостей Дубнівського, Здолбунівського, Млинівського, Острозького, та Рівненського районів виявлено пізньопалеолітичні стоянки, які у Городку поблизу Рівне та в Липі на Дубнівщині досліджувались шляхом розкопок.

Мезоліт тривав приблизно від 11 до 8 тис. років

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту

Похожие рефераты: