Xreferat.com » Рефераты по краеведению и этнографии » Основні стереотипи Великобританії

Основні стереотипи Великобританії

Размещено на /


Курсова робота на тему: Основні стереотипи Великобританії


План


Введення

1.Основні стереотипи: погляд з боку

1.1 Історичний аспект

1.2 Почуття національної самосвідомості

1.3 Великобританія очима іноземців

1.3.1 Типове уявлення

2. Вивчення сприйняття Об'єднаного Королівства за допомогою соціологічного опитування

3. Виявлення «сильних і слабких сторін»

3.1 Культура й мистецтво

3.2 Колорити національних традицій

3.2.1 Королівські традиції

3.2.2 Традиції парламенту

3.2.3 Національні забави (Полювання за «рудим смолоскипом»)

4. Відмінні риси британця

4.1 Щирий джентльмен

4.2 «Теорія відносності» або суб'єктивний погляд туриста

4.3 «Типовий» британський мільйонер

Висновок

Список літератури


Введення


Кожний народ має свої стійкі уявлення про інші народи. Коли говорять "типовий англієць" або "типовий німець", мають на увазі цілком певний характер. Як правило, культурні образи формуються літературою, кіно, розповідями тих, хто відвідував країну, і засобами масової інформації. Формування подібних стереотипів зв'язано також із тривалим історичним процесом спілкування: народів один з одним. Найчастіше образи інших країн неоднозначні, суперечливі й містять у собі й традиційні стереотипи, і сучасні уявлення.

Частина досліджень в області культурних стереотипів пов'язана з вивченням причин і механізмів їхнього формування в минулому. У цьому випадку вивчається історичний контекст взаємодії країн, літературні джерела, фольклор, релігійні й міфологічні уявлення. Інша частина досліджень зосереджена на з'ясуванні існуючого іміджу країни й подань про її жителів. Дослідження даного типу - це тривалий, складний, багатоступінчастий процес, що може містити в собі вивчення декількох аспектів. У результаті стає можливим визначити як "білі плями" у масовому: свідомості, позначити існуючі забобони, установки й емоційне відношення людей до країни і її жителів: сильні й слабкі сторони іміджу країни, так і зрозуміти механізми й канати формування думки про країну.

Особливо гостро дана проблема є в ситуації збільшення накрапувати, ділових контактів, коли відбувається прогрес в області технологій і комунікацій, ріст ринків, їхня глобалізація. Тому досить важливо не тільки вивчати механізми формування існуючих подань у минулому, а й відокремлювати традиційні стереотипи від сучасних подань, формувати стратегії ефективної комунікації. Саме тому ціль даній курсової роботи: - з'ясування того, яким образом жителі різних країн сприймають Великобританію, які установки існують стосовно різних, аспектам життя британського суспільства. Подібний тип досліджень дозволяє одержати інформацію, що є базою для обґрунтування необхідності ряду інформаційних і іміджних заходів, спрямованих як на поліпшення відносин між країнами в цілому, так і на підвищення ефективності комунікацій у всіх сферах людського спілкування.

великобританія національний соціологічний традиція

1. Основні стереотипи: погляд з боку


1.1 Історичний аспект


Найбільш сильними рисами іміджу З'єднаного Королівства є традиції, історія цієї країни. Вони викликають і позитивне, і негативне відношення до Великобританії, будучи одночасно й сильної, і слабкою її стороною.

Історично зложилося, що емігранти завжди здавалися деяким людям погрозою британським моральним, соціальним і культурним цінностям, чия присутність радикально змінить суспільство. Однак цей погляд зовсім випустить із уваги труднощів визначення британських норм у різні періоди історії Великобританії. Емігранти, звичайно, у певній мері змінили суспільство й відносини всередині нього, але Британські острови завжди були населені декількома різними культурами. Існує безліч розходжень між чотирма націями Англії, Уельсу, Шотландії й Ірландії, а також розмаїтість культур усередині цих країн. Таке різноманіття своїх, культур і присутність співтовариств емігрантів ставлять під питання значення визначення "типово британський".

"Типово британське" поводження приписується всьому населенню Британських островів з 1070 року, коли була, утворена Великобританія. З тих пор у це поняття вкладається стабільність і централізованість інституту керування без шкоди для сформованих національних традицій. Але історія Британських островів до початку XVIII століття являє собою не історію єдиної держави, а історію чотирьох зовсім різних країн і їхніх народів, які нерідко воювали один з одним.

Народи нинішнього З'єднаного Королівства зберегли важливі національні й культурні розходження. Політичні терміни, такі, як "британський" і "Британія" здаються досить штучними багатьом з них. Іноземці часто називають британців англійцями, і нерідко із працею розрізняють британські культури й не зауважують роздратування неанглійського населення, пов'язаного з таким обігом.

Шотландці, валлійці й північні ірландці в основному є нащадками кельтів, у той час як англійці - нащадками англосаксів. Критики зауважують, що багато жителів Великобританії не вважають себе "британцями", і вважають, що необхідно радикально переглянути цей термін у світлі мультинаціональної країни, що входить у Європейське Співтовариство.

Звичайно ж, за століття ці чотири нації якоюсь мірою перемішалися між собою, чому сприяли групи емігрантів, що прибувають досить нерівномірними хвилями. Були створені єдина політична, суспільна й державна системи, у результаті чого всі жителі островів стали відчувати себе єдиним народом. Однак британців часто плутають із англійцями, тому що, по-перше, англійці - самий численний з народів на території Великобританії, по-друге, об'єднання шотландців, ірландців відбулося саме під англійською короною, і, по-третє, тому що вся державна влада сконцентрована саме в Англії, точніше, її південно-східної частини.

Виходить, що панує націоналізм англійців, та й самі вони не бачать особливої різниці у визначенні себе британцями або англійцями. Представники ж інших народів завжди розмежовують свій народ і Великобританію загалом, як правило, не терплять панування й впливу англійців, уважають себе відмінними від них і воліють усвідомлювати себе саме шотландцями (ірландцями), а не британцями. [5, стор. 123]


1.2 Почуття національної самосвідомості


Почуття національної самосвідомості донедавна існувало тільки в культурному середовищі, а загальний британський уряд був визнаний всіма чотирма народами, за винятком невеликої кількості жителів Північної Ірландії. Однак в 70-х роках націоналізм перебрався в політику в Шотландії й в Уельсі. Заклики до незалежності цих двох країн від Англії привели до початку створення власного парламенту в Уельсі й передачі більших, повноважень і свободи дій шотландському парламенту.

Вимоги децентралізувати економіку усередині самої Англії відбивають її регіональні розрізняючи. Тому що самі англійці як нації досить різнорідні, їхні звичаї, акценти й поводження значно різняться. Жителі північної Англії, допустимо, уважають себе краще жителів півдня, і навпаки. Жителі різних графств і округів зберігають вірність своєму оточенню, що часто виражається в спорті, політику, змагання, культурних, заходах, і стилі життя.

В Уельсі теж присутні розходження між жителями промислового півдня й в основному сільської півночі, між заходом, жителі якого говорять валлійською, і англомовним сходом і південно-заходом.

І все-таки, більшість валлійців чітко виділяють себе як окрему нації, відмінну від англійців, Їх національна й культурна унікальність бере коріння в їхній історії, літературі, валлійської мові, на якому говорить 26% населення, спорті й національних фестивалях. Також вона відбивається в тісному зв'язку між індустріальним і сільським суспільствами й підкріплюється політичними, релігійними й суспільними розходженнями між двома народами. У наші дні валлійці борються проти витиснення їхньої культури й мови англійськими еквівалентами, протиставляючи унікальність свого народу політичної влади Лондона.

Аналогічним образом шотландці поєднуються, захищаючи свої нації й культуру, через історично сформовану ворожість до англійців. Шотландці шанують свої традиції, які відбиті в місцевих фестивалях і відрізняються від англійської законодавчої, релігійної й освітньої систем. Шотландці: незадоволені тим, що вся політична влада сконцентрована в Лондоні, що уряд не розвиває економіку в Шотландії (хоча в Шотландію вкладається більше бюджетних грошей, чим в Англію або Уельс). Більше 30% шотландців хочуть політичного відділення від Англії.

Однак вони розділені двома мовами, різними релігіями, забобонами й традиціями. Культурні розходження роз'єднують жителів долин і горців, а два самих великих міста - Единбург і Глазго - жорстоко суперничають між собою. [2, стор. 9].

У Північній Ірландії суспільні, політичні й економічні розходження між католиками й протестантами вже давно не новина, і зараз вони ще більш посилені географічними розходженнями. Значна кількість як католиків, так і протестантів невдоволено англійцями й вороже ставляться до уряду в Лондоні. Протестанти, хоча й не вважають себе англійцями, зволіли б залишитися у Великобританії, а католики думають себе ірландцям! і хочуть приєднатися до Ірландії. І ті, і інші зацікавлені в збереженні місцевої культури, музики й ірландської мови. [1, стор. 12-29]


1.3 Великобританія очима іноземців


1.3.1 Типове уявлення

Британці пишаються тим, що помітно відрізняються від будь-яких інших націй миру. Вони до цих нір дотримуються дивних звичаїв, таких, як лівосторонній рух або гра в крикет. Вони досить неохоче перейшли на десяткову систему мер, помінявши свої обожнені пінти на літри, а. дюйми на сантиметри. До 1971 року в них діяла дика недесятерична грошова система, відповідно до якої рахунок за обід міг виглядати як "чотири фунти шість шилінгів і сім з половиною пенсів". І хоча інша Європа вимірює відстань кілометрами, британці дотепер чіпляються за свої милі, хоча тепер вони купують тканини метрами, а не ярдами. Логіка - не найвидатніша риса британського характеру.

Між Великобританією й іншою Європою як і раніше існує певний психологічний бар'єр, анітрошки не знятий вступом Великобританії в Європейський Союз в1973 році. Ла-Манш, вузька смужка води між континентом і Британськими островами, зіграв вирішальну роль в історії Великобританії, діючи як рів, призначений захищати " острів-міцність" від загарбників і зберігати відмінну від інших націй ментальність. Багато британців хочуть залишити цей рів - протока Ла-Манш. Важко оцінити, як у довгостроковому періоді вплине на почуття захищеності (як політичної, так і економічної) рядового британця відкриття тунелю через протоку. Навіть сьогодні часто цитуємий старий газетний заголовок "Туман над протокою, континент ізольований" частково зберігає свою істинність. Але ця горда нації доброзичлива до туристів. Вона рада показати іншим те, що вважає одним із самих цивілізованих суспільств у світі.

Є частка істини й у поширеній думці, що британці - холоднокровний народ. Вищий прояв схвалення для них - "Непогано", тому вони можуть виглядати небагато пихатими й манірними. Вони не показують свої почуття, але все-таки це товариські люди, почуття гумору й любов до абсурдного який урівноважує їхня холодність. Вони мають дивну звичку жартувати над тим, що їх оточує, при цьому не показуючи неповаги. Їхнього жарту про релігію або королівську родину часто спантеличують іноземців. [3].

Великобританія - дуже густонаселена країна. На квадратну милю площі доводиться 940 жителів, що перевершує показники всіх країн Європи, крім Голландії. Але це також і земля неймовірної краси, що британці охороняють і підтримують. Скрізь можна побачити акуратні живоплоти, охайних квіткових клумб і газони, гладкі, як більярдні столи. Англійці люблять сади, але й не зневажають дикою природою. Вони люблять бродити по полях або шльопати в гумових чоботях по струмках і болотам, або спостерігати за птахами. Деякі дотепер полюють на лисиць (про що буде розказано нижче), інші запекло протестують проти цього жорстокого виду спорту.

Погода у Великобританії - це тема для щоденних жартів і обговорень. Деякі іноземці уявляють, що ця країна постійно обкутана туманом, Але це не так з тих пор, як жителі міст перейшли на нові види палива. Проте, погода у Великобританії дуже мінлива: дощ і сонце можуть поміняти один одного в лічені хвилини. Але, принаймні, це додає елемент несподіванки.

Незважаючи на постійні зміни в суспільстві, британці зберігають безліч особливих традицій. У літню пору на поле в села можна побачити гру в крикет у самому розпалі. Це дуже повільна й статична гра, що може здатися нудної спостерігачеві, але насправді вона повна різноманітними хитростями й особливостями. У сільські підпилювати жителі часто грають у дартс, рідше - у шашки або шахи.

Британське суспільство, хоча й стурбоване сумнівами й невизначеністю, і постійно змушене вирішувати ключові соціальні проблеми, виразно не перебуває в занепаді, і навіть не вгасає. Проте, воно глибоко стурбоване й серйозно обговорює багато традиційних підвалин суспільства. У британцях є щось непередбачене, непояснене. Звідки в цих націй з'явилися сили потопити іспанську армаду? Виразно не завдяки величезним кількостям економічних ресурсів або дисциплінованому суспільству. Може бути, у душах, цього народу, об'єднаного загальною метою, є щось, що не під силу зрозуміти соціологам. Британці - чудовий народ, і їхньої примхи, соціальна "дистанція" і лівосторонній рух є невід'ємною частиною нашого миру. [1, 10].


2. Вивчення сприйняття Об'єднаного Королівства за допомогою соціологічного опитування


Як приклад вивчення накрапувати сприйняття країни хотілося б привести результати проведеного в 1999 році дослідження, метою якого було з'ясування того, яким образом жителі різних країн сприймають Великобританію, які установки існують стосовно різних аспектів життя британського суспільства. Дослідження проводилося за замовленням Британської Ради й охоплювало 13 країн (Бразилія, Китай, Єгипет, Франція, Німеччина, Індія, Малайзія, Мексика, Польща, Росія, Саудівська Аравія, Південна Африка й Туреччина). Координатором world-wide дослідження виступала компанія MORI (Великобританія), що надала узагальнені дані за результатами опитувань у кожній із країн-учасників проекту. Дослідження в кожній країні проводилися компаніями даних країн, у Росії воно було проведено компанією Gallup SPb.

Усього було опитано близько 200 чоловік у кожній країні. У Росії: дослідження проводилося в Москві, Санкт-Петербурзі, Самарі й Нижньому Новгороді, опитано близько 400 чоловік. Учасниками дослідження були "succesor generation", тобто люди, які приймають у цей час відповідальні рішення, є лідерами, або в майбутньому будуть приймати рішення в різних сферах діяльності, формувати суспільна думка. Вік опитаних -24-45, вони мають вище утворення або продовжують навчання (студенти, аспіранти), працюють у промисловості, бізнесі, культурних і громадських організаціях, уряді .

Порівняльні дані опитувань у Росії й в інших країнах показали, що росіяни менше інформовані про Великобританію, Францію, Німеччині, США і Японії, у порівнянні з респондентами в інших країнах. Учасники дослідження відзначали, що найкраще російські респонденти інформовані про США, тому що про Америку більше інформації, чим про Великобританію: і по телебаченню й у пресі. При цьому більше молоді респонденти (20-25 років) краще інформовані про США, Великобританії й Франції, тоді як представники більше старшого покоління (36--45 років) думають, що вони краще інформовані про Німеччину і Японію.

У респондентів, більше обізнаних про Великобританію, зложився загальний позитивний імідж країни. Росіяни представляють Великобританію як закрите, консервативне суспільство, для якого характерний порядок, стабільність і традиційність. Найбільш сильними рисами іміджу Великобританія є традиції, історія цієї країни. Ця риса викликає й позитивне, і негативне відношення до Великобританії, будучи одночасно й сильної, і слабкою стороною її іміджу.

Незважаючи на те, що росіяни досить низько оцінили власну поінформованість про Великобританію (майже так само, як респонденти в Бразилії, Китаї й Мексиці), загальне враження про країну дуже позитивне (значення вище за середнє, у порівнянні з усіма опитаними в інших країнах). Респонденти в Саудівській Аравії над усе оцінили й власну поінформованість про Британію, і країну в цілому.

Крім традицій, 6% опитаних росіян, у якості основних сильних сторін Великобританії відзначили стабільність британської економіки й політичної системи.

У Росії, так само, як і в інших країнах, Англія й Шотландія - це найбільш відомі частини Об'єднаного Королівства. При цьому найчастіше Британія асоціюється з королевою й королівською родиною, кельтами, соборами й регбі. Знання цих образів, що мають стійкі асоціації з Великобританією, є важливим для дипломатії.

Британське суспільство в цілому представляється скоріше консервативним, ніж сучасним. Таке сприйняття характерно для опитаних у різних країнах, хоча в Росії (так само, як у Мексиці й Китаї) було найбільше респондентів, які погодилися із твердженням, що британське суспільство - це "дуже традиційне суспільство".

Англійці здаються манірними, стриманих і замкнутими, досить політично коректними, але не дуже дружелюбними стосовно іноземців, що не сприяє легкості спілкування з ними. Візит до англійця припускає дотримання встановлених правил, певних умовностей (попередню домовленість, вечірній костюм).

Як приклад можна привести деякі окремі найбільше що часто зустрічалися висловлення відносно жителів З'єднаного Королівства:

"Англійці більші сноби й більше потайливі, чим американці. Росіяни більше привітні, у порівнянні й з англійцями, і з американцями".

"Дивно, що слово "манірний" ніколи не використовується при описі яких-небудь інших націй, крім англійської. Якщо хто-небудь використовує слово "манірний" у відношенні кого-небудь, він завжди додає, "як англієць". [7].


3. Виявлення "сильних і слабких сторін"


Відповідно до більшості пророблених джерел, часто особлива увага при вивченні культури й традицій закордонних країн (і Великобританія не виключення) приділяється визначенню слабких і сильних сторін всіх сфер життєдіяльності, без чого, на думку авторів, неможливо скласти об'єктивне уявлення. Таке уявлення позначається й на сприйнятті британського бізнесу, що не розглядається як досить інноваційний. Незважаючи на те, що багато хто погоджуються з тим, що Великобританія має сильну репутацію в області наукових і технологічних інновацій, вона відстає від США, Японії й Німеччині.

Один з найбільш позитивних елементів британського суспільства полягає в тім, що тут приділяється велика увага захисту навколишнього середовища.

Крім того, у більшості літератур дуже високо оцінюється рівень британської законодавчої системи й британської системи соціального захисту. Уважається, що у Великобританії держава існує для людей, будь-які дії держави продиктовані турботою про людину. Якщо США сприймається як країна, у якій панує закон; то Великобританія як країна, у якій сильні й закон, і традиції.

Також не можна не погодитися з тим, що Британія являє собою гарну модель демократичного суспільства. Великобританія має позитивний політичний імідж, насамперед, відрізняється стриманістю й консервативністю своєї політики. Вона прагне дотримувати своїх внутрішніх інтересів і не намагається втручатися в конфлікти на відміну від Америки, що прагне до світового панування. [1, 127].

В усьому світі високо цінується якість британських товарів і послуг. Британські, що є на гарному рахунку в рейтингу країн, які мають велику кількість компаній - світових лідерів - Британія треба за США, Японією й Німеччиною, і хоча З'єднане Королівство усе ще посідає третє місце після названих країн, проте, воно є сильним фінансовим центром.

Англійський бізнес представляється, у цілому, як не ризиковий бізнес, орієнтований на конкретні ринки збуту. Бізнес у Великобританії більше впорядкований і не кримінальний, на відміну від більшості розвинених країн.

Основні недоліки британського бізнесу - це тверда прихильність певним правилам гри (прояв англійського менталітету) і відсутність гнучкості. Успішність англійського бізнесмена багато в чому визначається ефективністю організації всієї економічної системи країни й добре налагодженим механізмом роботи його фірми.

Як доказ можна привести висловлення бізнес партнерів з різних країн:

"Цей постійний ризик у бізнесі, що властивий американцям, занадто стомлюючий для британців" - Німеччина.

"Британці є керівниками по натурі". - Єгипет.

"Вони роблять речі акуратно. Ви купуєте який-небудь предмет одягу британського виробництва, і Ви знаєте, що він буде служити вічно". - Мексика.

"Ця прихильність традиціям і в бізнесі теж накладає свій відбиток: як на характер керуючого, так і на те, яким образом він управляє фірмою. Здається, що ефективність роботи багато в чому визначається злагодженістю самої системи". - Росія

Репутація мистецтва Великобританії більшою мірою заснована на досягненнях минулого, а не сьогодення (Шекспір, Байрон і т.д.). Можна говорити про те, що існує явний недолік знань про нинішнє мистецтво Великобританії. У сучасних джерелах інформації можна почерпнути лише дуже поверхневі знання про британське мистецтво. Тому при різних опитуваннях суспільної думки можна помітити певну тенденцію - в основному вони обмежуються областю поп-музики й кіно:

"Британське мистецтво відображає їхню культуру - дуже стримане й похмуре". - Малайзія.

"Авангардне, ексцентричне, божевільне". - Франція.

"У них немає ніяких відомих діячів мистецтва. Вони люблять футбол", - Саудівська Аравія.

Незважаючи на те, США усе ще є лідером у сфері освіти, і вважається, що отримана тут кваліфікація користується найбільшою популярністю серед потенційних роботодавців, не менш престижно одержати утворення у Великобританії. Однак критики вказують, що система утворення не повинна дотримуватися елітних стандартів, а. повинна спробувати скомбінувати академічні й ліберальні традиції навчання. Майбутнє британського утворення багато в чому залежить від того, наскільки ефективним будуть реформи уряду і як вони будуть сприйняті викладачами, батьками й учнями.

Британські засоби масової інформації (ЗМІ) розцінюються як більше правдиві в порівнянні з більшістю закордонних ЗМІ - вони сприймаються як більше об'єктивні, оскільки більше орієнтовані на факти, інформацію:

"Навіть самі утворені люди читають бульварну пресу, щоб бути сформованими. Більша частина скандальної інформації у цій пресі, ставиться до королівської родини". - Мексика. [8, стор. 12-22].

Що стосується каналів інформації, звідки жителі різних країн довідаються про Великобританію й на основі чого складається уявлення про країну і її жителів, основними каналами є люди, які відвідують Великобританію, ЗМІ (включаючи Інтернет) і книги.


3.1 Культура й мистецтво


Культура жителів Великобританії в основному визначається культурою Англії, з додаванням місцевих культурних традицій Шотландії, Уельсу й Північної Ірландії, а також, хоч і в меншому ступені, культурами десятків країн, один раз колишніми колоніями Британської Імперії.

Широкомасштабні зміни в культурі Великобританії відбулися після 1945 року. Найбільш примітним зразкам цих змін може послужити перетворення Ліверпуля, а потім і Лондона, у центри світової поп-культури в 1960-х роках. "Битлз" були лише найпершої й найбільш відомої із британських рок-груп, які скорили мир. Британські модельєри одягу прославилися своїм авангардним стилем, і яскравий одяг з магазинів на Карнаби Стрит і Кингз Роад стала відома далеко за межами Лондона. Крім цих змін, а також менш значного пожвавлення в інших областях культури після закінчення Другої Світової війни, значні зміни відбулися в самому суспільстві. Найбільш помітною зміною стало підвищення рівня утворення. Кількість учнів, що продовжують навчання після закінчення школи, значно збільшилося в другій половині 40-х років 20-го століття. У той же час значно збільшилася кількість університетів, коледжів і інших навчальних організацій.

У цей час уряд став приділяти більше уваги розвитку й підтримці мистецтва в країні. Спеціальна Рада по мистецтву, сформована в 1946 році, підтримує різні області мистецтва, що, у свою чергу, послужило причиною розширення культурного ринку, в основному комерційного. Як і в багатьох розвинених країнах, зіткнення смаків і цінностей старшого й молодшого покоління, періодами було дуже жорстоким, особливо в 60-х 70-х роках 20-го століття.

Що заюшив після утворення З'єднаного Королівства у Великобританію потік емігрантів із країн, що розвиваються, приніс із собою розмаїтість культур і релігій із країн, що розвиваються. Взаємодія цих культур і загальної культури Великобританії багато в чому визначає сьогоднішнє королівство.


3.2 Колорити національних традицій


Традиції королівського двору найчастіше наділяються у форму різних церемоній, виконуваних королевою і її родиною.


3.2.1 Королівські традиції

Відкриття парламенту.

Королева офіційно відкриває нову сесію парламенту щороку, звичайно в жовтні або листопаді. Вона разом з Герцогом Единбургським відправляється з Букингемського палацу у Вестмінстерський у державній кареті (State Coach). Перед тим, як королева і її оточення заходять у будинок парламенту, палацові стражі (the Yeomen of the Guard) обшукують підвали будинку. Ця традиція дотримується з 1605 року, коли, ґрунту змовників намагалася підірвати будинок парламенту. У наші дні в пошуках вибухівки палацовим стражам допомагають офіцери поліції.

Нагородження

Нагородження проводяться в Букингемськом палаці 20 разів у рік. Іноді вони також проводяться в Единбургськом палаці й за межами З'єднаного Королівства. Кожну церемонію нагородження відвідують до 150 кандидатів, кожний з яких може запросити до трьох гостей. Королева входить у зал у супроводі двох офіцерів. Грає військовий оркестр. Королева або інший член королівської родини, що проводить церемонію, стоїть на протязі всієї процедури нагородження, що триває ледве більше години. Після того, як оркестр зіграв державний наш, Лорд-камергер по черзі називає ім'я кожного кандидата й причину, по якій він нагороджується. Потім королева прикріплює до грудей щасливчика нагороду й поздоровляє його. На цій церемонії королева також присвячує в лицарі.

Прийоми в королівському саду

Більше 30 тисяч чоловік відвідують прийоми в Королівському саду щороку. Щоліта проводиться, принаймні, три прийоми в Букингемськом палаці й один у Палаці Холирудхаус (the Palace of Holyroodhouse) в Единбурзі. Ці прийоми проводяться з 1860-х років. У п'ятдесятих роках 20-го століття кількість прийомів у саду Букингемського палацу збільшили із двох до трьох у рік. Іноді королева дає додатковий прийом у саду, проведений для великої національної організації, що відзначає круглу дату, наприклад, Червоний Хрест, або, наприклад, щоб відзначити рік Інваліда. Для прийому вибираються люди із всіх сфер життя суспільства: із уряду, збройних сил, дипломатичного корпуса. Запрошення розсилаються Лорд-камергером (Lord. Chamberlain) від імені королеви. На прийомі, час проведення якого звичайно з 4 до 6 ч. вечора, є присутнім до 8 тисяч гостей. Королева й герцог Единбургський разом з іншими членами королівської родини проходжуються між гістьми після того, як зіграють національний гімн Великобританії. Кожний із представників королівської, родини йде по саду своїм шляхом з такою метою, щоб у кожного з гостей була можливість бути представленими й поспілкуватися із царственими особами. Під час прийомів музику грають по черзі два військові оркестру. Королева й інші члени її родини, зрештою, прибувають до королівського тенту, де вони п'ють чай. Також на прийомі ставлять окремий тент для дипломатичного корпуса й всіх інших гостей. Подається чай і насолоди. Близько 6 годин вечора королівська родина залишає сад, а оркестр грає гімн Великобританії ще раз, щоб відзначити кінець прийому.

Офіційні візити

Королева є офіційною главою З'єднаного Королівства, а також Британської Співдружності Націй: "Міністерство закордонних справ Великобританії розсилає запрошення главам інших держав. Звичайно в рік королева приймає представників двох іноземних держав. Кожний з таких візитів триває з вівторка по п'ятницю, під час якого глава іноземної держави не тільки встигає зустрітися з королевою, прем'єр-міністром, міністрами, лідерами політичних партій і главами дипломатичних місій у Лондоні, але також побувати на державному банкеті в його честь, дати відповідний банкет і провести день поза Лондоном, і Единбурга, під час якого він або вона знайомиться з іншими аспектами життя британців.


3.2.2 Традиції парламенту

За століття, свого існування парламент обростив численними традиціями.

Деякі з них актуальні і являють собою правила поведінки у верхній і нижній палатах, інші ж застаріли й зберігаються тільки з любові до традицій.

Молитви

Кожне засідання нижньої палати парламенту починається з молитви. Члени палати моляться коштуючи, повернувшись особою до стіни за їхніми спинами (молитися, коштуючи на колінах, члени палати не могли, коли, було прийнято носити мечі в парламенті). Священик читає молитви вголос. З 1997 року читається додаткова молитва в ті дні, коли один зі членів парламенту вмирає. Ця традиція бере свої коріння з 1558 року, коли члени палати почали молитися перед засіданням, а близько 20 років через вона вже твердо устоялась і молитви читав спеціально запрошений священнослужитель.

"Непарламентська мова"

Вираження, уживані в палаті, повинні підкорятися особливим правилам. У парламенті не можна вимовляти слова й вираження, які можуть образити інших членів парламенту, не можна вживати грубі вираження, натякати або відверто заявляти про те, що інший член палати бреше або п'яний, і перебріхувати слова інших. Маленький глосарій заборонених у парламенті слів; blackguard, coward, git, guttersnipe, hooligan, rat, swine, stoolpigeon і traitor.

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: