Диференціальні операції в скалярних і векторних полях. Основні поняття і формули
Размещено на /
Диференціальні операції в скалярних і векторних полях. Основні поняття і формули
1. Скалярне поле
Нехай
– область у
тривимірному
просторі (або
на площині).
Кажуть, що в
області
задано скалярне
поле, якщо кожній
точці
поставлено
у відповідність
деяке число
.
Прикладами скалярних полів є поле температури даного тіла, поле густини даного неоднорідного середовища, поле вологості повітря, поле атмосферного тиску, поле потенціалів заданого електростатичного поля тощо.
Поверхня
(лінія), на якій
функція
набуває одне
й те саме значення,
називається
поверхнею
(лінією) рівня
скалярного
поля (наприклад,
поверхні або
лінії постійної
температури).
Надаючи
різних постійних
значень:
,
отримаємо сім’ю
поверхонь
(ліній) рівня
даного скалярного
поля.
Фізичні
скалярні поля
не залежать
від вибору
системи координат:
величина
є функцією лише
точки
і, можливо, часу
(нестаціонарні
поля).
Якщо в
просторі ввести
прямокутну
систему координат
,
то точка
у цій системі
координат
матиме певні
координати
і скалярне поле
стане функцією
цих координат:
.
2. Векторне поле
Кажуть,
що в області
задано векторне
поле, якщо кожній
точці
поставлено
у відповідність
деякий вектор
.
Фізичні
приклади векторних
полів: електричне
поле системи
електричних
зарядів, яке
характеризується
в кожній точці
вектором напруженості
;
магнітне поле,
утворене електричним
струмом і яке
характеризується
в кожній точці
вектором магнітної
індукції
;
поле тяжіння,
утворене системою
мас і яке характеризується
в кожній точці
вектором сили
тяжіння
,
що діє в цій
точці на одиничну
масу; поле швидкостей
потоку рідини,
яке описується
в кожній точці
вектором швидкості
.
Зручною
геометричною
характеристикою
векторного
поля
є векторні
лінії – криві,
в кожній точці
яких вектор
напрямлений
по дотичній
до кривої. Векторні
лінії поля
тяжіння, електричного
і магнітного
полів називається
силовими лініями,
а поля швидкостей
– лініями струму.
Нехай
векторна лінія,
яка проходить
через точку
,
описується
рівнянням
,
де
– параметр.
Умова колінеарності
вектора поля
і дотичного
вектора
в довільній
точці цієї
лінії має вигляд
,(1)
де
– деяке число.
Умову (1) можна
записати також
у вигляді
(2)
або, помноживши
на
,
у вигляді
.(3)
Кожне
із рівнянь (1)
– (3) є диференціальним
рівнянням
векторних ліній
у векторній
формі і визначає
множину векторних
ліній. Конкретна
векторна лінія,
яка проходить
через задану
точку
,
визначається
додатковою
умовою
,(4)
де
– радіус-вектор
точки
.
Фізичні
векторні поля
не залежать
від системи
координат: в
кожній точці
вектор
повністю визначається
своїм модулем
і напрямом.
Якщо в просторі
введена прямокутна
система координат
,
то векторне
поле
описується
вектор-функцією
трьох змінних
або трьома
скалярними
функціями –
її координатами:
.
Оскільки
в прямокутних
координатах
,
то векторне
рівняння (3) для
векторних ліній
еквівалентне
системі диференціальних
рівнянь
,(5)
а додаткове векторне рівняння (4) еквівалентне таким умовам:
,(6)
де
– координати
точки
.
3. Похідна за напрямом
Скалярне і векторне поля
і
Називаються
диференційованими
разів, якщо
функції
диференційовані
разів. Надалі
розглядатимемо
поля, диференційовані
потрібне нам
число разів.
Нехай
– скалярне
поле, задане
в області
,
– одиничний
фіксований
вектор;
– фіксована
точка;
– довільна
точка із
,
відмінна від
і така, що вектор
колінеарний
.
Нехай, далі,
– величина
напрямленого
відрізка
(вона дорівнює
його довжині
,
якщо напрям
вектора
збігається
з напрямом
вектора
,
і дорівнює –
,
якщо вектори
і
є протилежними).
Означення.
Число
називається
похідною скалярного
поля
(функції
)
в точці
за напрямом
і позначається
символом
.
Похідна
за напрямом
є швидкістю
зміни функції
за напрямом
в точці
.
Якщо в
прямокутній
системі координат
,
то
.(7)
Зокрема,
якщо вектор
збігається
з одним із ортів
або
,
то похідна за
напрямком
збігається
з відповідною
частинною
похідною. Наприклад,
якщо
,
то
.
Аналогічно визначається похідна за напрямом векторного поля.
Означення.
Вектор
називається
похідною векторного
поля
(вектор-функції
)
в точці
за напрямом