Інтегральні характеристики векторних полів
Размещено на
інтегральні характеристики векторних полів
1. Диференціальні операції другого порядку
Нехай в
області
задані скалярне
поле
і векторне поле
,
причому функції
мають в області
неперервні
частинні похідні
другого порядку.
Тоді
і
є диференційовними
векторними
полями, а
– диференційовним
скалярним
полем.
До векторних
полів
і
можна застосувати
операції обчислення
дивергенції
і ротора, а до
скалярного
поля
– операцію
обчислення
градієнта.
Таким чином,
отримуємо
повторні операції:
.
Операцію
називають
оператором
Лапласа і позначають
також символом
:
.
З допомогою оператора Гамільтона оператор Лапласа записується у вигляді
.
Враховуючи, що
,
дістаємо
.
Функція
,
яка задовольняє
в деякій області
рівняння Лапласа
,
називається
гармонічною
в цій області.
Наприклад,
лінійна функція
є гармонічною
в довільній
області. Оператор
Лапласа широко
застосовується
в рівняннях
математичної
фізики. Відзначимо,
зокрема, що
потенціал
електричного
поля точкового
заряду або поля
тяжіння точкової
маси, який має
вигляд
,
при
задовольняє
рівняння Лапласа:
(потенціальне
векторне поле
є безвихровим)
і
(векторне
поле
є соленоїдальним).
1. Дві інші
повторні операції
і
пов’язані
співвідношенням
, (1)
де
–
вектор-функція,
координатами
якої є результати
застосування
оператора
Лапласа до
функцій
.
2. Розкладання векторного поля на суму потенціального і соленоїдального полів
Довільне
неперервно
диференційовне
векторне поле
може бути зображено
у вигляді
, (2)
де
– потенціальне
поле,
– соленоїдальне
поле.
Дійсно, за
означенням
потенціальне
векторне поле
є градієнтом
деякого скалярного
поля
:
.
Тому для вектора
із рівності
(2) маємо
. (3)
Щоб векторне
поле
було соленоїдальним,
воно має задовольняти
умову
,
звідси, враховуючи
рівність (3),
знаходимо
.
Таким
чином, для скалярного
потенціала
поля
отримуємо
рівняння
, (4)
де
– відома функція
даного поля
.
Отже, якщо
функція
є розв’язком
рівняння (4), то,
поклавши
,
,
отримаємо
зображення
поля
у вигляді (2), де
– потенціальне
поле,
– соленоїдальне
поле.
Рівняння (2) – неоднорідне рівняння в частинних похідних другого порядку, яке називається рівнянням Пуассона:
.
Відзначимо,
що це рівняння
має (нескінченну)
множину розв’язків,
тому зображення
поля
у вигляді (2) не
є єдиним.
2. Потік векторного поля
Розглянемо
векторне поле
,
визначене в
просторовій
області
,
і деяку кусково-гладку
орієнтовну
поверхню
.
Нехай
– поле одиничних
нормалей на
обраній стороні
поверхні
.
Як було відзначено в п. 4.2, поверхневий інтеграл
(5)
називається
потоком векторного
поля
через поверхню
в сторону, яка
визначається
вектором
(кажуть також
«потік через
обрану сторону
поверхні
»).
Якщо взяти
іншу сторону
поверхні (змінити
орієнтацію),
то вектор
змінить напрям
на протилежний;
тому скалярний
добуток
,
а отже, і потік
(поверхневий
інтеграл (5)) змінить
знак.
Якщо
– швидкість
рухомої рідини,
то
є кількістю
(об’ємом) рідини,
яка протікає
через поверхню
у напрямі нормалі
за одиницю
часу. Ця величина
називається
у фізиці (гідродинаміці)
потоком рідини
через поверхню
.
Тому і у випадку
довільного
векторного
поля
інтеграл (5)
називається
потоком векторного
поля через
поверхню
.
Розглянемо
електричне
поле
точкового
заряду
,
який міститься
в точці
.
Знайдемо потік
векторного
поля
через зовнішню
сторону сфери
радіуса
з центром у
точці
.
Нехай
(
– точка на сфері
);
тоді
.
Тому
,
де
– діелектрична
проникність
середовища,
.
Якщо в системі
координат
,
а
,
то вираз (5) для
потоку векторного
поля
можна записати
у вигляді
. (6)
Кожен доданок
у правій частині
рівності (6) залежить
від вибору
системи координат,
проте їх сума,
тобто потік
,
очевидно, не
залежить від
вибору системи
координат.
3. Формула Остроградського-Гаусса в векторній формі
Нехай в області
визначено
векторне поле
;
– замкнена
поверхня, яка
обмежує область
;
– одиничний
вектор зовнішньої
нормалі до
поверхні
у точці
.
Нехай, далі,
та їхні частинні
похідні
неперервні
в області
.
Тоді справедлива
формула
Остроградського-Гаусса:
. (7)
Підінтегральна
функція в потрійному
інтегралі є
,
а поверхневий
інтеграл –
потік векторного
поля
через поверхню
.
Тому формулу
(7) можна записати
у векторній
формі:
. (8)
Фізичний
зміст формули
Остроградського-Гаусса:
потік векторного
поля
через замкнену
поверхню в
сторону зовнішньої
нормалі дорівнює
потрійному
інтегралу по
області, обмеженій
цією поверхнею,
від дивергенції
векторного
поля
.
Щоб потік був
відмінним від
нуля, всередині
області
мають бути
джерела (або
стоки) поля. Із
формули
Остроградського-Гаусса
випливає, що
тоді
є відмінною
від нуля. Таким
чином,
характеризує
джерела поля.
Само векторне
поле як би
розходиться
від джерел.
Звідси і походить
назва «розбіжність»
або «дивергенція».
4. Властивості соленоїдального поля
Як відомо,
векторне поле
,
яке задовольняє
в області
умову
,
називається
соленоїдальним
в цій області.
Нехай область
є об’ємно
однозв’язною.
Це означає, що,
якщо кусково-гладка
замкнена поверхня
лежить в області
,
то і область,
яка обмежує
поверхню
,
цілком належить
області
.
Прикладами
об’ємно однозв’язних
областей є
куля, паралелепіпед,
тор. Відзначимо,
що тор не є
поверхнево
однозв’язною
областю. Область,
яка знаходиться
між двома сферами,
не є об’ємно
однозв’язною
(але є поверхнево
однозв’язною).
Із формули Остроградського-Гаусса випливає, що соленоїдальне поле в взаємно однозв’язній області має таку властивість: потік соленоїдального поля через довільну замкнену поверхню, яка знаходиться в цій області, дорівнює нулю.
Відзначимо,
що, якщо область
не є об’ємно
однозв’язною,
то потік соленоїдального
(в цій області)
поля через
замкнену поверхню,
яка знаходиться
в області, може
бути відмінним
від нуля. Так
електричне
поле
точкового
заряду, який
міститься в
точці
,
є соленоїдальним
в кулі з викинутим
центром (
при
).
Слово «соленоїдальне» означає «трубасте». Для соленоїдального поля є справедливим закон збереження інтенсивності векторної трубки. З’ясуємо суть цього закону.
Нехай
– соленоїдальне
поле. Розглянемо
відрізок «векторної
трубки», тобто
область, обмежену
двома перерізами
і
та боковою
поверхнею
,
яка складається
із векторних
ліній (рис. 1).
Застосуємо
до такої області
формулу
Остроградського-Гаусса
(8). Оскільки
в соленоїдальному
полі
,
то потік векторного
поля
через поверхню
області дорівнює
нулю:
(
– одиничний
вектор зовнішньої
нормалі). На
боковій поверхні
маємо
,
тому
.
Отже,
.
Рисунок 1 – Відрізок «векторної трубки»
Змінимо
на перерізі
напрям нормалі
на протилежний
(