Міжнародна технічна допомога

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

МАРІУПОЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра міжнародної економіки

Курсова робота

З дисципліни «Міжнародна економіка»

На тему:

«Міжнародна технічна допомога та її роль у розвитку економіки України»

студента денної форми навчання

курсу ІІ групи Б

Мельниченко Валерії Сергіївни

Науковий керівник

Дубенюк Ярослава Анатоліївна

Маріуполь – 2007

Зміст

ВСТУП

Розділ 1. Теоретичні аспекти організації та надання Міжнародної Технічної Допомоги

1.1 Сутність Міжнародної Технічної Допомоги

1.2 Форми Міжнародної Технічної Допомоги.

Розділ 2. Оцінка надання Україні міжнародної технічної допомоги

2.1. Аналіз стратегічних напрямів діяльності донорів міжнародної технічної допомоги

2.2. Оцінка результатів залучення проектів і програм МТД

Розділ 3. Стратегія розвитку Міжнародної Технічної Допомоги як напряму міжнародних відносин

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАННИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Міжнародна технічна допомога (МТД) сьогодні є важливим інструментом реалізації політики міжнародної інтеграції України, економічного розвитку, забезпечення інтересів держави на зовнішніх ринках. Міжнародна технічна допомога надається Україні практично в усіх галузях народного господарства та суспільного життя більш ніж 20 країнами світу, а також міжнародними організаціями. В 2005 році донорами для впровадження нових та продовження діючих проектів міжнародної технічної допомоги в Україні виділено приблизно 463 млн. доларів США.

Впровадження проектів міжнародної технічної допомоги допомагає вирішенню тих проблем, які Україна сьогодні не в змозі вирішити самостійно, зменшує навантаження на державний бюджет, сприяє створенню додаткових робочих місць. Світовий досвід, що набуває Україна в рамках міжнародної технічної допомоги сприяє її сталому соціально-економічному розвитку, прискорює її міжнародну інтеграцію. Подальше дослідження міжнародної технічної допомоги та її впливу на стан економіки України допомогло б визначити найбільш раціональне розміщення коштів, що поступають від донорів, з метою покращення стану в окремих галузях економіки; також це сприятиме розвитку більш тісних відносин з міжнародними фондами та іншими країнами.

Метою цієї курсової роботи є визначення пріоритетних напрямів техніко-економічного співробітництва між іноземними фондами-донорами та Україною.

Завдання цієї роботи - розглянути вже діючі програми та проекти міжнародної технічної допомоги з метою виявлення тенденцій покращення положення окремо в галузях та в економіці України в цілому; проаналізувати програми та проекти співробітництва нашої країни з іноземними фондами та країнами з метою спроби розробити найбільш раціональну та взаємовигідну програму МТД; визначити подальші напрямки співробітництва з фондами та іншими країнами, щодо технічної допомоги Україні у тих галузях економіки країни, які її найбільш потребують.

Об’єкт дослідження – форми та способи залучення міжнародної технічної допомоги.

Предмет дослідження – програми та проекти міжнародної технічної допомоги, що були спрямовані донорами на покращення економічного стану України.

Теоретичною базою цієї курсової роботи є фундаментальні положення та принципи політекономії; законодавство України; інформаційні ресурси мережі Інтернет; періодичні видання.

Методологічною базою є такі методи дослідження як, метод аналізу та синтезу, статистичний, індукції, метод прогнозування.

Розділ 1. Теоретичні аспекти організації та надання Міжнародної Технічної Допомоги

1.1 Сутність Міжнародної Технічної Допомоги

Різновидом міжнародної передачі технології є міжнародне технічне сприяння або технічна допомога, що одержала великий розвиток із середини 70-х років. Міжнародні програми технічної допомоги здійснюються як по лінії міжнародних організацій, так і на двосторонній основі. Вони спрямовані насамперед на надання технічної допомоги країнам, що розвиваються, і країнам, що знаходяться перехідному періоді, з метою прискорення створення основ розвитий ринкової економіки. Технічне сприяння (яке іноді називають технічною допомогою) спрямовано на підвищення технологічного рівня країн-одержувачів.

Її треба відрізняти від інших форм міжнародної допомоги розвитку, що є здебільшого прямим бюджетним фінансуванням з боку розвинених держав найбіднішим африканським і азіатським країнам і спрямовані на задоволення потреб жителів цих країн у їжі, воді, паливі й ін.

Міжнародна технічна допомога (МТД) - надання країнам допомоги на платній або безоплатній основі в сферах технології процесів, продуктів і керування; це допомога у засвоєнні знання та навичок у відповідних сферах діяльності, зазвичай в галузі економіки та управління.

Таке сприяння може виявлятися практично в будь-яких галузях виробництва. В економічній сфері найчастіше технічна допомога надається в області розробки програм економічного розвитку, статистики, грошової і бюджетної політики, розвитку регіонів, техніко-економічного обґрунтування окремих проектів. З погляду ступеня залучення одержувача технічної допомоги в процесі розподілу можна виділити кілька організаційних видів технічної допомоги.

Технологічні гранти - безоплатна передача розвиненими країнами технології, технологічно ємних товарів або фінансових засобів на купівлю технології, навчання і підвищення кваліфікації персоналу. Гранти передбачають надання донором у рамках проекту МТД технології й устаткування, відряджання фахівців і здійснення навчання кадрів без якої б то ні було фінансової участі одержувача допомоги у фінансуванні проекту. У цьому випадку одержувач виконує чисто організаційні функції по прийому і розміщенню технічної допомоги. Донор звичайно має право брати участь через своїх представників у розподілі допомоги і нагляді за ефективністю її використання.

Софінансування МТД передбачає більш серйозну участь і відповідальність її одержувача, що відповідно до угоди про надання технічної допомоги повинний не тільки організаційно забезпечити її одержання, але і нести деякий тягар її фінансування. Звичайно фінансова участь одержувача, хоча і складає меншу частку вартості проекту, розглядається як свідчення зацікавленості уряду в ефективному використанні наданій його країні технічної допомоги.

Згідно з Указом Президента України „Про міжнародну технічну допомогу” (5 червня 1999 року) [ 1 ] й Постановою N 153 Кабінету Міністрів України „Про створення єдиної системи залучення, використання та моніторингу міжнародної технічної допомоги” (15 лютого 2002 року) [ 2 ], міжнародна технічна допомога – це ресурси, які відповідно до міжнародних договорів України надаються донорами (державами, урядами іноземних держав, а також організаціями, установами, фондами, уповноваженими урядами іноземних держав, міжнародними організаціями, що надають міжнародну технічну допомогу Україні) на безоплатній основі Україні для здійснення програм, проектів міжнародної технічної допомоги з метою проведення реформ та реалізації програм соціально-економічного розвитку України.

Вона може залучатись у вигляді будь-якого майна, необхідного для забезпечення виконання завдань проектів (програм), яке ввозиться або набувається в Україні; робіт і послуг; прав інтелектуальної власності; фінансових ресурсів (грантів) у національній чи іноземній валюті; інших ресурсів, не заборонених законодавством, у тому числі стипендій.

Міжнародна технічна допомога може надаватися у формі передачі у власність, користування майна і майнових прав; консультацій із залученням експертів, у тому числі іноземних; фінансування витрат на навчання та підвищення кваліфікації спеціалістів реципієнта; обміну спеціалістами; грантів.

Грошові кошти, що виділяться міжнародними економічними організаціями й окремими країнами в рамках МТД, не надходять безпосередньо в розпорядження приймаючої сторони, а направляються на оплату й організацію роботи відповідних фахівців-консультантів.

Для одержання міжнародної технічної допомоги потенційні реципієнти (визначені у програмі, проекті міжнародної технічної допомоги резиденти України, які одержують міжнародну технічну допомогу) подають запити до спеціально уповноваженого органу, який проводить експертизу запитів та за її результатами звертається до донорів з проханням прийняти рішення про фінансування програм, проектів міжнародної технічної допомоги.

Програми, проекти міжнародної технічної допомоги підлягають державній реєстрації Агентством координації міжнародної технічної допомоги із включенням до Державного реєстру програм і проектів міжнародної технічної допомоги. Державна реєстрація програм і проектів є підставою для акредитації їх виконавців, а також надання підтверджень щодо забезпечення відповідних пільг, привілеїв, імунітетів, передбачених законодавством України та її міжнародними договорами.

Указом про міжнародну технічну допомогу встановлено звільнення від обкладення податком на додану вартість та ввізним митом операцій з:

продажу товарів (крім підакцизних) та інших предметів, робіт, послуг, які придбаваються за рахунок міжнародної технічної допомоги реципієнтами або за рахунок донорів для подальшої передачі реципієнтам як міжнародної технічної допомоги, а також з їх передачі реципієнтам на митній території України товарів як міжнародної технічної допомоги;

ввезення (пересилання) на митну територію України товарів та інших предметів, що ввозяться (пересилаються) як міжнародна технічна допомога, отримання реципієнтами робіт (послуг), що надаються нерезидентами для використання або споживання на митній території України як міжнародна технічна допомога або за рахунок міжнародної технічної допомоги. У разі використання товарів та інших предметів, робіт (послуг), щодо яких було отримано пільги, не для відповідних програм, проектів міжнародної технічної допомоги податок на додану вартість та ввізне мито за такі товари сплачуються на загальних підставах.

Міжнародна технічна допомога має використовуватися лише для цілей, визначених у програмах, проектах міжнародної технічної допомоги. Контроль за реалізацією програм, проектів міжнародної технічної допомоги здійснюється спеціально уповноваженим органом. У разі виявлення порушень законодавства України, міжнародних договорів України, невідповідності реалізації програми, проекту міжнародної технічної допомоги завданням, попередньо визначеним відповідно у програмі, проекті міжнародної технічної допомоги, спеціально уповноважений орган має право зупинити здійснення програми, проекту в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

1.2 Форми Міжнародної Технічної Допомоги

Залежно від кількості країн, що беруть участь у проекті, виділяється двостороння і багатобічна міжнародна технічна допомога.

Двостороння МТД здійснюється по угодах між урядами країни-донора і країни-одержувача допомоги. У бюджетах більшості розвинених країн передбачаються спеціальні засоби на надання технічного сприяння країнам, що розвиваються. Звичайно це не дуже значні суми, яких вистачає на консультації у вузьких галузях, у розвитку яких можуть бути зацікавлені самі країни-донори. У більшості випадків технічна допомога на двосторонній основі передбачає деяку участь одержувача у фінансуванні проектів. Однак у багатьох випадках така технічна допомога виявляється абсолютно безкоштовно для країни, що одержує, або по дуже пільгових, субсидованих цінах.

В економічній і фінансовій сферах найбільш типовими формами технічної допомоги на двосторонній основі є кваліфікація і перекваліфікація кадрів, надання комп'ютерної техніки, електронних систем обліку і керування, засобів банківських комунікацій, напрямок експертів-резидентів.

Багатобічна МТД включає здійснення спільних проектів МТД декількома країнами у відношенні однієї країни-одержувача. У цьому випадку країни-постачальники МТД на основі багатобічного договору надають окремі компоненти технології або технологічного устаткування. До розряду багатобічного відноситься і МТД від міжнародних організацій, фінансоване за рахунок внесків країн-членів програми надання технічного сприяння іншим не достатньо розвиненим членам.

Також історично склалися два підходи до донорської допомоги у процесі трансформації. Їх ефективність випробувана на історичному досвіді.

Перший підхід — “інтеграційний”, полягає на відповідальності донорів за результати і наголошує на розбудові інституцій та інфраструктур, що відповідають рівню країн-донорів. Це відбувається шляхом запровадження суворих стандартів, які перекладаються на мову конкретних вимог та заходів, що в свою чергу закладаються в календарні плани реформ.

Цей підхід застосовувався лише до країн, що визначені як майбутні члени розвиненого світу — зокрема, Західної Європи після Другої світової війни та Японії. На сучасному етапі цей підхід застосовується в країнах, що є кандидатами на членство в ЄС.

Цей підхід є завжди успішним. Причинами його успіху є:

Технічна допомога, реалізована в країнах, що вступають в ЄС, забезпечує стратегічну рамку для процесів трансформації.

Країни-кандидати зобов’язані прийняти інституційні стандарти ЄС та розробити необхідні інфраструктури;

Ефективність допомоги безпосередньо пов’язується з календарним виконанням критеріїв інтеграції.

Застосування першого підходу відбувається внаслідок прийняття політичного рішення урядами країн-донорів і не залежить від таких факторів, як історична та культурна схожість; готовність до змін; внутрішня політична воля; рівень багатства. Наприклад, в 1948 році у Звіті Світового Банку про Японію було зроблено висновок, що з огляду на історію та культурні традиції, Японія ніколи не стане країною з ринковою економікою та демократією.

Друга форма міжнародної допомоги здебільшого нагадує доброчинність і не сприяє довгостроковій відповідальності донорів за результати. Допомога надається бідним країнам, що розвиваються, та країнам з перехідною економікою; але ця допомога ніколи не є успішною.

Не достатньо інформації, щоб визначити, чому процес публічної політики, що є фундаментом демократії, не є центральним у програмах міжнародної технічної допомоги в країнах колишнього Радянського Союзу та країнах, що розвиваються.

Адже механізми публічної політики є невід’ємними для західних демократій і означають розподіл політичних посад та державних службовців-аналітиків політики в уряді; наявність процедур, стандартів, інструкцій для консультацій та комунікацій з публічної політики; інструкції, стандарти документів з розробки державної політики, “зелені книги”, “білі книги”; участь громадськості в процедурах та інституціях; кафедри аналізу політики та публічної політики в університетах.

Ця система створює можливості для партнерства між урядом та громадянам, що створює підвалини для здорового, ефективного демократичного суспільства.

Міжнародний центр перспективних досліджень розробив нову парадигму технічної допомоги в умовах відсутності інтеграційної стратегії донорів щодо України. Проекти групи аналізу політики націлені не на отримання готових порад та рекомендацій від міжнародних консультантів, а на створення інституційної спроможності.

Технічна допомога від імені міжнародних організацій зазвичай виражається або у відрядженні експертів у конкретних областях до країни, що отримує міжнародну технічну допомогу, або в запрошенні фахівців із країн, що розвиваються, у штаб квартири міжнародних організацій або в їхні навчальні центри за для проведення там консультацій і семінарів. Міжнародні організації можуть відряджати своїх штатних співробітників, що мають експертні знання у визначених областях, або попросити уряду своїх країн-членів підшукати фахівця з числа національних кадрів, що міг би бути відряджений на певний строк за рахунок міжнародної організації в країну, що розвивається.

Що до України, то Міністерство економіки України забезпечує технічне співробітництво з 14 європейськими країнами-донорами, США, Канадою, 5 країнами Азії, а також з Європейською Комісією, Програмою розвитку ООН (ПРООН), міжнародним агентством з питань атомної енергії (МАГАТЕ), Світовим банком, іншими міжнародними організаціями.

Розділ 2. Оцінка надання Україні міжнародної технічної допомоги

2.1. Аналіз стратегічних напрямів діяльності донорів міжнародної технічної допомоги

Проекти міжнародної технічної допомоги є різними за обсягами фінансування та видами виконаних робіт: від надання консультацій, експертних оцінок, обмінів та навчань в різних секторах економіки до широкомасштабної підтримки заходів Уряду в реалізації масштабних проектів з суттєвими технічними компонентами.

Найбільшим донором для України були та залишаються Сполучені Штати Америки, друге місце посідає ЄС. Іншими найбільшими донорами є Канада, Великобританія, ФРН, Нідерланди, Швеція, Швейцарія, Японія, Данія, Корея, ООН, Світовий банк, ЕБРР тощо. Грошові обсяги МТД, що була надана Україні за 1999 – 2005 роки, складають певну суму [ Таблиця 2.1.1 ]. На сьогодні впроваджено та знаходяться в стадії виконання проекти, на фінансування яких з 1992 року донорами виділено понад 5,8 мільярдів доларів США. Розглянувши таблицю ми маємо право стверджувати, що на сьогодні США є найбільшим донором технічної допомоги Україні. Бюджет допомоги США для України перевищує загальну суму допомоги інших донорів. Із 5,8 млрд. дол. США, виділених донорами з початку надання технічної допомоги, приблизно 3 млрд. дол. США виділено Урядом США. Технічна допомога, яку отримує Україна від США з 1992 року, сприяла створенню базової ринкової інфраструктури, проведенню структурних реформ [ 11 ]. Ресурси, що надавались країнами-донорами та міжнародними організаціями, були зосереджені в різні періоди часу на окремих сферах соціально-економічного життя України. Так на початковому етапі з 1991 по 1997 роки у центрі уваги програм та проектів МТД знаходились питання розбудови основних засад та інфраструктури ринкової економіки, подолання негативних наслідків перехідного періоду.

Обсяги МТД Україні в 1999 – 2006(прогноз) роках (млн. доларів США) [ 11 ]

В період з 1997 по 2004 роки головна увага приділялася макроекономічній стабілізації, поглибленим структурним, правовим реформам, демократизації суспільства, переходу до етапу сталого економічного зростання, підтримці екологічної та ядерної безпеки, покращенню життя людей в регіонах, відродженню культури та духовності.

Характерною рисою 2005 року стало затвердження на засіданні Кабінету Міністрів України, яке відбулось 17 серпня 2005року, „Стратегії залучення МТД на 2005 - 2007 роки”, якою визначено пріоритетні напрями та завдання залучення допомоги відповідно до Програми діяльності Кабінету Міністрів України “Назустріч людям” та Плану дій „Україна – ЄС на 2005 - 2008 роки” [14]. Стратегія покликана зорієнтувати донорів щодо пріоритетів Уряду та заохотити скорегувати свої стратегії та стратегічні плани щодо техніко-економічного співробітництва з Україною на короткострокову перспективу [Додаток А ]. Інформація з додатку А вказує на те, що багатьох з країн-донорів турбує загальний екологічний стан України, тому вони сприяють підвищення рівня екологічної, ядерної та радіаційної безпеки, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи.

З іншого боку, Україна залишається перспективною на співробітництво країною, тому численні фонди та іноземні країни наголошують на підвищенні конкурентоспроможності національної економіки, забезпеченні сталих темпів економічного зростання, впровадженні інноваційної моделі її розвитку. Крім цього Міністерство економіки України забезпечує [ 13 ]:

підготовку стратегічних щорічних програм, планів дій, секторальних програм двостороннього та багатостороннього техніко-економічного співробітництва між Україною та країнами-донорами України, міжнародними організаціями з метою забезпечення їх максимальної ефективності та спрямованості на соціально-економічний розвиток України;

розробку та вдосконалення договірно-правової бази технічного співробітництва;

координацію діяльності центральних та місцевих органів виконавчої влади з питань залучення та використання міжнародної технічної допомоги;

забезпечення повноважень, що випливають з міжнародних договорів України та членства України в міжнародних організаціях;

оперативне здійснення специфічних координаційних, регуляторних та дозвільно-реєстраційних функцій держави в рамках міжнародних договорів, які включають акредитацію організацій, державну реєстрацію проектів, надання підтверджень щодо в’їздних віз іноземним громадянам, митних та податкових пільг, привілеїв тощо;

проведення моніторингу проектів та здійснення оцінки щодо їх впливу на розвиток України.

Важливим аспектом діяльності Міністерства економіки є погодження та підписання щорічних Фінансових Меморандумів, впровадження затверджених програм та проектів технічної допомоги. В рамках цієї роботи визначаються основні риси проектів, на підставі яких готуються Технічні завдання, які погоджуються з кінцевим отримувачем міжнародної технічної допомоги та забезпечується підписання бенефіціантом відповідного Протоколу про наміри.

Постійно виконуються заходи стосовно супроводження виконання проектів міжнародної технічної допомоги (державна реєстрація проектів; підготовка свідоцтв (довідок), інших документів, що підтверджують пільги, привілеї та імунітети при реалізації в Україні Програми Тacis, у т. ч. податкові, митні та інші пільги щодо обладнання, матеріалів та іншого майна, яке надходило в рамках такого співробітництва).

Здійснюється інформування всіх українських партнерів про цілі, процедури та діяльність Програми TACIS. У співробітництві з Інформаційним агентством TACIS та Представництвом Єврокомісії в Україні здійснюється інформаційна діяльність для громадськості з метою підвищення іміджу Програми TACIS.

Завдяки донорам міжнародної технічної допомоги існують програми та проекти, що працюють на покращення економічного стану в Україні [ 10 ]. Найбільшим донором були та залишаються США, друге місце посідає ЄС. Оціночна вартість 97-ми проектів у цій галузі становить близько 180,5 млн. дол. До інших напрямків, які отримують найбільше фінансування за рахунок міжнародної технічної допомоги, відноситься підвищення рівня екологічної безпеки та мінімізація наслідків Чорнобильської катастрофи (близько 1,5 млрд. доларів, 50 проектів), поглиблення демократичних перетворень, формування інститутів розвиненого громадянського суспільства (понад 200 млн. доларів, 30 проектів).

Співробітництво з ЄС в рамках програми технічної допомоги TACIS [8]. Відповідно до Угоди про партнерство та співробітництво між Україною та ЄС Україна отримує тимчасову фінансову допомогу від ЄС в рамках Програми TACIS – Технічної допомоги країнам СНД (Technical Assistance to the Commonwealth of Independent States). Це дуже розгалужена програма підтримки реформи в країнах СНД, в тому числі в Україні. На економічні реформи в Україні виділено гранти для 32 проектів. Стратегічними документами Програми TACIS є Індикативні Програми - Національні програми, Регіональні програми, Програми прикордонного співробітництва, Програми ядерної безпеки. В рамках Національної індикативної програми визначені такі сфери співробітництва:

підтримка інституційної, правової та адміністративної реформи;

підтримка приватного сектору та допомога в економічному розвитку;

підтримка у пом’якшенні соціальних наслідків перехідного періоду.

Особлива увага приділяється питанням розбудови громадянського суспільства, імплементації УПС, розвитку малого та середнього бізнесу, подовженню реформи енергетичного сектору, освіти, охорони здоров’я. Серед них – пілотні проекти з реконструктизації сільського господарства, сприяння розвитку фінансових ринків в Україні, підтримка фінансових зв’язків підприємств та інші.

З метою підвищення ефективності співробітництва України з ЄС створюється спільний Українсько-Європейський консультативний комітет з питань законодавства на кошти, виділені для реалізації програми TACIS.

TACIS передає ноу-хау, якими володіють державні й приватні організації самого широкого спектру, що дозволяє сполучати досвід з професійними знаннями і навичками на місцях. Ноу-хау надається у формі Консультативного сприяння в питаннях управління, прямування груп експертів. Пріоритетними напрямками програми TACIS є: реорганізація приватного сектора, створення ефективної системи виробництва, переробки і розподілу продукції, забезпечення реформи системи державного управління, соціального захисту і освіти.

В рамках Регіональної Програми та Програми Прикордонного Співробітництва визначені пріоритети, які доповнюють дії Національної програми, а саме: розбудова інфраструктури (енергетичні, транспортні та телекомунікаційні мережі, а також пункти перетину кордонів) та комплексні дії у сфері охорони навколишнього природного середовища. Програма з ядерної безпеки залишається найважливішою з точки зору обсягів фінансування з боку ЄС та охоплює проблеми виведення з експлуатації Чорнобильської АЕС та проведення термінових робіт на проммайданчиках Рівненської, Запорізької, Південноукраїнської та Хмельницької АЕС, а також продовження робіт з перетворення «Саркофага» в екологічно безпечний об’єкт.

Технічна допомога TACIS забезпечується тільки тим проектам, які вписуються в програму реконструкції і реструктизації, що підтримується урядом країни та Європейською Комісією. Кожна країна сама визначає приоритетні сектори, які відіграють найвизначнішу роль в процесі реформ.

В структурі TACIS є так звані спеціалізовані підпрограми, що охоплюють переважно гуманітарний сектор. Серед них:

програми консультування з питань політики;

програми побудови громадянського суспільства;

програми в галузі освіти й професійної підготовки;

програми підтримки підприємств;

програми, пов’язані з міжнародними стандартами й обов’язками.

Україна бере участь практично в усіх спеціалізованих підпрограмах TACIS.

Європейський союз в рамках національної програми TACIS виділив впродовж 2004-2006 років понад 212 млн. євро на підтримку реформ та соціальні проекти, а Током додаткову позику в 150 млн. Євро на підтримку платіжного балансу. Зважаючи на те, що Україна стала сусідом розширеної Європи, зростає роль Регіональної Програми та Програми прикордонного співробітництва. Остання зараз перебуває у стадії трансформації у нові Програми сусідства.

Міжнародний фонд "Відродження" (МФВ) є частиною мережі фондів Сороса. "Відродження" — благочинна організація, місія якої — фінансово і організаційно сприяти становленню демократичного, відкритого суспільства у нашій країні через підтримку значущих для його розвитку громадських ініціатив. Програмна діяльність МФВ здійснюється як через надання грантів недержавним організаціям, освітнім, просвітницьким та культурним закладам і підприємствам (видавництва), так і через операційні проекти, ініційовані і виконувані самим фондом.

Переважна більшість грантів розподіляється між неприбутковими організаціями за результатами конкурсів, які спрямовано на здійснення національних програм МФВ, а також регіональних програм мережі фундацій Сороса. Фонд присуджує гранти українським організаціям-переможцям конкурсів. Водночас керівництво, Програмні ради і Правління МФВ розглядають усі індивідуальні заявки на фінансування проектів, якщо вони вкладаються в рамки цілей МФВ.

У 1990-2002 роках Фонд надав численним неурядовим організаціям (НУО) України, а також науково-освітнім, просвітницьким, культурним закладам, видавництвам грантів на суму понад 72 мільйони доларів США. 2003 року МФВ надав фінансову підтримку на суму понад 7 мільйонів доларів США на проекти, що посилюють вплив громадянського суспільства в Україні, сприяють становленню верховенства права, розвиткові незалежних засобів масової інформації, інформаційних ресурсів для відкритого суспільства, освіті, культурі, місцевому самоврядуванню, перекладу кращих творів світової суспільно-гуманітарної думки, реформам у сфері охорони здоров'я, розвою національних меншин та їх інтеграції в суспільство України.

З 2003 року діяльність МФВ здійснюватиметься за такими програмними напрямами:

Розвиток громадянського суспільства. Міжнародний фонд "Відродження" також сприяв здійсненню ефективних спільних заходів, що реалізувалися громадськими організаціями. Наприклад, Фонд підтримав всеукраїнський незалежний моніторинг виборів, а також виробництво та розміщення на національних телеканалах соціальної реклами, що застерігала проти порушення виборчого законодавства та закликала громадян сміливо здійснювати своє волевиявлення.

Програма "Посилення впливу громадянського суспільства"

Програма "Демократизація і реформування місцевого самоврядування та державного управління" зорієнтована на підтримку ініціатив, що передбачають здійснення кардинальних зрушень у системі організації та функціонування органів державної влади і місцевого самоврядування у бік більшої прозорості, звітності, модернізації управлінської практики, залучення найширших кіл громадськості до участі у процесі опрацювання, ухвалення та реалізації рішень органами влади; підвищення рівня професійної підготовки державних і муніципальних службовців; надання підтримки розвиткові дослідницьких проектів; публікацію досліджень провідних фахівців у сфері місцевого самоврядування, регіональної політики і державного управління

Програма "Засоби масової інформації"

Програма "Інтеграція в українське суспільство кримськотатарського народу, болгар, вірмен, греків, німців, які зазнали депортації"

Верховенство права 

Компонент "Права людини"

Компонент "Сприяння судовій реформі в Україні"

Компонент "Юридичні клініки"

Інформаційні програми

Бібліотечна програма

Програма "Соціальний капітал і академічні публікації"

Освіта

Культура

Охорона здоров'я

Загальна кількість задійствованих проектів становить 957. Загальна середня сума витрачених коштів на підтримку цих проектів кожного року становить $ 6 155 445. [Додаток Б]

Міжнародна донорська спільнота, через програми технічної допомоги, відіграє важливу роль у процесі розбудови демократії та ринкових реформ країн, що знаходяться у процесі трансформації. Протягом останніх років український уряд отримав багато консультацій, порад та рекомендацій в рамках цих програм. Запровадження рекомендацій та порад мало на меті прискорити розвиток і усталення демократії та ринкової економіки

Процес демократизації розглядається не з точки зору культурних та ментальних змін, а як процес розбудови інституцій через впровадження необхідних вмінь, процедур та стандартів. Тобто створення таких інституцій суспільства, що забезпечують взаємодію спроможного демократичного уряду та активного і розвинутого громадянського суспільства. Без належної технічної допомоги розбудова необхідних інституцій в Україні не можлива.

Процес демократизації спирається на наявність організацій, які самі застосовують демократичні процедури та вміння публічної політики та можуть передати їх іншим. Наразі такими організаціями в Україні є деякі аналітичні центри, які застосовують інструменти публічної політики і можуть ефективно використати технічну допомогу

Розвиток демократії в Україні залежить від якості управління прискореними суспільними змінами, що виявляє себе у концепції та плануванні реформ; оцінці того, чи реформи забезпечують розвиток демократичних інституцій; формуванні нової спроможності для уряду, приватного бізнесу та громадянського суспільства; доступі до нових інформаційних та технічних ресурсів.

З самого початку міжнародні донори взяли на себе концептуальне керівництво та фінансову підтримку трансформаційних процесів в Україні. Це накладає інтелектуальну відповідальність на донорів, а саме:

необхідність приймати до уваги всі фактори, що впливають на процес трансформації;

необхідність оцінки рівня технічної готовності до сприйняття та виконання рекомендацій;

необхідність поєднувати проголошену мету технічної допомоги з практичними результатами.

Стратегія трансформації, що реалізується зараз в Україні, ґрунтується на певних припущеннях, впровадження яких дало конкретні результати, не всі з яких є позитивними.

Щодо реформ уряду, донори зробили припущення, що уряд за дійсної технічної допомоги прийме правильні рішення щодо лібералізації, приватизації та фінансової стабільності; автоматично:

переймає на себе нові функції розробки публічної політики;

відмовиться від втручання в бізнес;

забезпечить надання якісних державних послуг населенню;

створить ефективну та прозору систему державних фінансів.

Оскільки уряд радянського зразку не був об’єктом міжнародної технічної допомоги, в українських владних структурах не відбулося системного створення нових інструментів співпраці з новими легітимними силами в суспільстві, що наполегливо відстоюють свої інтереси.

Громадянські демократичні навички розвивалися хаотично, без систематичної допомоги з боку уряду. В Україні проекти підтримки громадянського суспільства є розрізненими та непослідовними. Було створено лише одну частину демократичного циклу: політичні інституції, що забезпечують передачу влади — конституцію, вибори та політичні партії. Відмінно від іншої життєво важливої частини демократії, що забезпечувала б публічний контроль над обраною владою між виборами.

Відсутніми є демократичні інституції, що повинні забезпечувати діалог між державним та приватним секторами. 4 млрд. доларів технічної допомоги витрачено, а Україна перебуває у стані відсутності демократичної спроможності як уряду, так і громадянського суспільства. Це зраджує як інтереси платників податків країн-донорів, так і інтереси громадян України.

Фундаментально позитивним висновком є те, що демократія є не загадкою, а вмінням, яке можна виробити. Донори знають, як бути ефективними, а країни Центральної Європи мають успішний досвід опанування школи демократії. Саме цей, а особливо успішний, досвід може бути використаний донорами в інших країнах.

2.2. Оцінка результатів залучення проектів і програм МТД

Допомога, яка надається донорами в рамках технічного співробітництва з Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України значним чином сприяє інституційній розбудові регулюючого органу небанківської фінансової сфери.

Світовий досвід, висококваліфіковані консультації та ресурси, що передаються в рамках міжнародної технічної допомоги, сприяють підвищенню рівня компетентності та професіоналізму Держфінпослуг, прискоренню інтеграції в світові фінансові ринки та структурним змінам в економіці. Процеси інтернаціоналізації та глобалізації господарського життя, відкритий характер економіки України зумовлюють необхідність продовження і поглиблення співпраці Держфінпослуг із міжнародними фінансовими інституціями. Поступальний та комплексний розвиток ринків фінансових послуг не можливий без постійного професійного аналізу стану та тенденцій розвитку ринків фінансових послуг. 

Відповідно до Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” метою державного регулювання ринків фінансових послуг є, в тому числі і, запровадження міжнародно-визнаних правил розвитку ринків фінансових послуг, а також сприяння інтеграції в європейський та світовий ринки фінансових послуг, що неможливо здійснювати без співпраці з державними органами іноземних держав з питань нагляду за діяльністю фінансових установ, міжнародними організаціями та консультацій фахівців, що мають визначний міжнародний досвід.

Вагому підтримку Комісії у її становленні як незалежного регулятивного органу надає Світовий банк. У проектах Світового банку питання становлення та розвитку небанківських фінансових установ приділяється особлива увага, зокрема, реформуванню та розвитку ринків фінансових послуг України в процесі проведення переговорів щодо Програмної системної позики як одного з напрямів кредитної діяльності банку.

Особливо важливими та актуальними для розвитку фінансового сектора України є Проект розширення доступу до ринків фінансових послуг та Проект запровадження пенсійної реформи в Україні, реалізація яких передбачається в рамках Стратегії допомоги Україні на 2004 – 2007 роки. За результатами переговорів, що проводились між представниками Світового банку та Держфінпослуг, вирішено питання залучення комісії до реалізації  зазначених проектів.

Серед програм міжнародної технічної допомоги Україні є невеликі, але важливі за для розвитку та становлення нашої економіки. Ось декілька з них.

Проект “Розширення доступу до ринків фінансових послуг”. Ціллю впровадження проекту є забезпечення більш широкого доступу до фінансових послуг для фермерів, підприємців та підприємств у сільській місцевості. Досягнення цілей Проекту забезпечуватиметься шляхом:

надання довгострокових фінансових ресурсів підприємствам, підприємцям та населенню, що здійснюють свою діяльність, або проживають у сільській місцевості, через приватні фінансові установи України;

сприяння інституційному розвитку фінансових установ із метою розширення доступу до фінансових послуг для населення та суб’єктів господарювання, в тому