Xreferat.com » Рефераты по международным отношениям » Транснаціональні корпорації в світовому господарстві

Транснаціональні корпорації в світовому господарстві

МИНИСТЕРСТВО ОБРАЗОВАНИЯ И НАУКИ УКРАИНЫ

МАРИУПОЛЬСКИЙ ГОСУДАРСТВЕННЫЙ ГУМАНИТАРНЫЙ УНИВЕРСИТЕТ


КУРСОВАЯ РАБОТА

по дисциплине:

Международная экономика

Тема:

Транснациональные корпорации в мировом хозяйстве

(на украинском языке)


Выполнил: Лесконог А.А.

Студент 5 курса

Специальности «Международная экономика»


Мариуполь-2009

ЗМІСТ


ВСТУП

РОЗДІЛ 1

Теоретико-методологічні аспекти розвитку ТНК

1.1. Теорії транснаціоналізації

1.2. Причини виникнення ТНК, види, ознаки, етапи транснаціоналізації, зв'язок з ТНБ

РОЗДІЛ 2

Аналіз діяльності ТНК

2.1. ТНК на сучасному етапі, індекс транснаціоналізації

2.2. Аналіз руху прямих іноземних інвестицій як показник напрямів і масштабів діяльності ТНК

2.3 Регіональний та галузевий аспект спрямування інвестицій ТНК

РОЗДІЛ 3

Перспективи розвитку ТНК

3.1. Напрямки подальшого розвитку ТНК

3.2. ТНК і глобалізація

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП


Міжнародні корпорації, з одного боку, є продуктом міжнародних економічних відносин, що швидко розвиваються, а з іншого боку, самі представляють могутній механізм дії на них, а також на національні економіки окремих країн. На сьогодняшній день деякі ТНК можуть мати більший вплив на міжнародні економічні відносини, чим деякі держави. Дослідження посилення впливу ТНК на національні економіки і являє собою актуальність дослідження.

Метою даної курсової роботи є дослідження світових процесів транснаціоналізації для виявлення напрямків подальшлго розвитку ТНК і їх взаємодії з національними економіками.

Завданням курсової роботи є дослідження загальносвітових і регіональних аспектів розвитку процесів ранснаціоналізації.

Об'єктом дослідження є процеси транснаціоналізації в світовому господарстві.

Предметом дослідження є вплив діяльності ТНК на національні економіки.

Наслідки дій ТНК все сильніше відчувають на собі всі країни, серед яких і Україна, яка рухається по шляху інтеграції зі світовою системою. Глобалізація світового ринку - це фактично процес реструктуризації «світу ТНК» . Для ТНК, що мають єдиний центр керівництва і що діють в багатьох країнах з метою витягання прибутку для своїх власників, національні ринки вузькі, а державні кордони є перешкодами, що заважають максимізувати норму прибутку на вкладений капітал.

Створення ТНК своїх філій в інших країнах обіцяє значні вигоди як з погляду прибутку, так і в плані загальної перспективи зміцнення економічної влади. Це обставина і пояснює той факт, що в сучасному світі практично всі крупні корпорації перетворилися на транснаціональні. В умовах НТР загострення суперництва між ТНК супроводжується появою могутніх інтеграційних стимулів. Проблеми розвитку і функціонування ТНК відбиті в роботах наступних авторів:

Адріанова В.Д., Булатова А.С., Градобітова Л.Д., Булатової О.В., Владимірова І.Г., Мельянцева В.А., Корольова І.С., Чеховського Н.Н. та інших.

Методологічною і інформаційною основою дослідження виступили: сучасна теорія управління, методологія системного підходу, статистичний метод , а також наукові праці вітчизняних і закордонних учених, огляди ЮНКТАД і матеріали мережі Інтернет.

РОЗДІЛ 1

Теоретико-методологічні основи розвитку ТНК


1.1 Теорії транснаціоналізації


В економічній теорії багато уваги приділяється транснаціональним корпораціям в першу чергу із-за їх бурхливого зростання в другій половині XX сторіччя. Спочатку ТНК вивчалися в рамках теорії фірми, потім почали розроблятися самостійні концепції. Фундаментальною відмінністю ТНК є наявність у них закордонного виробництва товарів і послуг, здійснення необхідних для цього вкладень капіталу. В рамках концепцій сучасних ТНК розроблено чимало моделей експорту капіталу у формі прямих інвестицій, що пояснюють природу ТНК. Для повного розуміння мотивації діяльності ТНК необхідне розглядання різних трактувань їх суті в ученнях економістів.

Передумовою розвитку теорії міжнародного руху капіталу послужили класичні економічні теорії XIX століття (наприклад, теорії А. Сміта и Д. Рікардо), що розглядають міжнародну торгівлю як двигун інтернаціоналізації і интеграції світових економік. Процеси інтернаціоналізації шляхом розвитку торгівлі розглядались як основний каталізатор зростання національного добробуту, особливо якщо країна спеціалізувалася в тих областях, де вона мала відносну перевагу. Грунтуючись на даних принципах, Дж.С. Мілль вперше почав розробляти теорію руху капіталів між країнами. Учений бачив причину вивозу капіталу в нормі прибутку, яка в багатих капіталом країнах має тенденцію до пониження[9, с.24].

Економісти Дж.А. Гобсон, Дж.М. Кейнс перенесли положення факторної теорії Ж.-Б. Сіючи на міжнародні відносини, сформулювали постулат про альтернативність міжнародної торгівлі і міжнародного руху чинників виробництва. У зв'язку з цим розвинувся інтерес прихильників даної теорії до маржиналістської теорії граничної корисності факторів[2, с.24].

Англійський економіст Р. Харрод в своїй моделі економічної динаміки показав, що, чим нижче темпи економічного зростання країни, багатої капіталом, тим сильніше тенденція до вивозу з неї капіталу[2, с.25]. Е. Домар, розглядаючи торгові баланси і зайнятість, утотожнив, що вивіз капіталу залежить від того, як темпи зростання що переводяться в країну доходів від зарубіжних інвестицій відносяться до темпів зростання вітчизняних інвестицій [9, с.25].

У концепцію транснаціональних корпорацій вніс внесок і Дж. Гелбрейт, який вважав, що генезис ТНК обумовлений технологічними причинами: сучасна продукція складніша, ніж в XIX сторіччі, її збут і обслуговування за кордоном вимагають від фірм створення місцевого виробництва товарів[2, с.26].

У теорії міжнародного життєвого циклу товару Р. Вернона описується динамічна дія між міжнародною торгівлею і іноземним інвестуванням. Ця концепція виникла на основі ідеї організації виробництва товару на новому закордонному ринку як засоба продовження життєвого циклу товару і мінімізації змінних витрат за допомогою певних економічних мір (оптимізації оподаткування, митних бар'єрів)[9, с.26].

Парадигма „гусаків, що летять”, була розроблена в кінці 30-х рр. XX в. ученим К. Акамацу як узагальнена теорія економічного розвитку. На відміну від концепції Р. Вернона, розробленої з позицій фірми або країни – лідера, парадигма «наздоганяючого циклу» К. Акамацу пояснює розвиток економік-переслідувачів. Вона припускає взаємодію і динамічні зміни в економічних відносинах між передовими країнами (лідерами) і країнами, що розвиваються (що наздоганяють), оскільки останні розвивають свої економіки, змагаючись з лідерами[9, с.27].

Решта всіх теорій транснаціоналізації якоюсь мірою може бути зведені до різновидів і напрямів розвитку теорії економічної влади в широкому сенсі слова і дозволяють конкретизувати деякі її загальні положення для дослідження проблематики ТНК. Економічна влада – це влада у сфері економічних відносин, тобто відносин виробництва, обміну і розподілу. Економічна влада часто невід’емна від політичної, адже діяльність держави в економіці також пов'язана з виробництвом благ, дією на процес їх розподілу і участю в обміні.

Трактування ТНК, що з'явилося у 1960-і рр., з погляду теорії галузевих ринків і монополістичної конкуренції (С. Хаймер, Ч. Кинделебергер) зв'язує їх виникнення із спробами запобігти формуванню можливих конкурентів за кордоном і знайти монопольну владу[9, с.29].

Переваги економічної влади як відносин знаходяться в центрі досліджень в рамках напряму, домінуючого в аналізі ТНК з 1970–1980-х рр., – теорій трансакціоних витрат і інтерналізації, що базуються на ідеї руху прямих інвестицій як частині внутрішньофірмових операцій крупних господарських комплексів-ТНК.

Розвитком теорії інтерналізації можна вважати «еклектичну» теорію ТНК Дж. Данінга. Ця модель грунтується на ідеї про те, що фірма починає виробництво за кордоном, коли співпадають три передумови: фірма володіє перевагами на новому ринку; фірмі вигідно реалізовувати ці переваги на місці, а не через експорт товарів і технологій; фірма використовує виробничі ресурси за кордоном більш ефективно, чим у себе вдома [9, с.31]. Існує в економічній науці напрямок аналізу, що обумовлює вининкнення транснаціональних корпоративних зв'язків як чинника формування нового центру економічної влади в світовій економіці. В цьому випадку мова йде не про окремі корпорації, а про взаємозв'язане співтовариство ТНК. Дослідження транснаціональных корпоративних мереж виходить з декілька інших передумов: корпорації є членами інтегрованої соціальної мережі, заснованої на перехресній акціонерній власності, довгострокових контрактах, угодах, альянсах і особистих контактах.

Отже розгляд основних концепцій, що пояснюють природу ТНК, дозволяє зрозуміти поведінку і мотивацію іноземних інвесторів, пояснити процеси вивозу капіталу транснаціональними корпораціями і розробити методи його державного регулювання в інтересах національни економік.


1.2 Причини виникнення ТНК, види, ознаки, етапи транснаціоналізації, зв'язок з ТНБ


Найбільш загальною причиною виникнення транснаціональних корпорацій є інтернаціоналізація виробництва і капіталу на основі розвитку продуктивних сил, що переростають національно-державні межі. Інтернаціоналізація виробництва і капіталу набуває характеру експансії господарських зв'язків через створення найбільшими компаніями численних відділень за кордоном і перетворення національних корпорацій на транснаціональні. Вивіз капіталу стає найважливішим чинником у формуванні і розвитку міжнародних корпорацій. До конкретних причин виникнення ТНК слід віднести їх економічну ефективність, обумовлену великими масштабами виробництва у низці галузей. Жорстка конкуренція, необхідність вистояти в конкурентній боротьбі сприяють концентрації виробництва і капіталу в міжнародному масштабі. В результаті стає виправданою діяльність в глобальних масштабах, з'являється можливість понизити витрати виробництва і отримати надприбуток.

У зарубіжній економічній літературі можна зустріти безліч визначень міжнародних монополій: багатонаціональні корпорації, інтернаціональні корпорації, транснаціональні компанії, глобальні компанії і ін. Так, відомий західний маркетолог Ф. Котлер по організаційних принципах виділяє два основних види міжнародних компаній[5, с.38]. :

1. Транснаціональні корпорації — це національні монополії із закордонними активами. Їх виробнича і торгово-збутова діяльність виходить за межі однієї держави. Філії і дочірні компанії за кордоном мають відносно самостійні служби виробництва і збуту готової продукції, научно-дослідницьких розробок, послуг споживачам і ін. В цілому, вони складають єдиний крупний виробничий комплекс з правом власності над акціонерним капіталом тільки представників країни-засновника. В той же час філії і дочірні компанії можуть бути змішаними підприємствами з переважно національною участю країни базування.

2. Багатонаціональні корпорації — це, власне, міжнародні корпорації, які об'єднують національні компанії низки держав на виробничій і науково-технічній основі. З погляду міжнародного права ознаками багатонаціональних корпорацій є: 1) наявність багатонаціонального акціонерного капіталу; 2) існування багатонаціонального керівного центру; 3) комплектування адміністрації іноземних філій кадрами, що знають місцеві умови. Останнє, до речі, властиво і багатьом ТНК. Взагалі, межі між цими двома групами міжнародних компаній вельми рухомі, можливий перехід однієї форми в іншу.

З моменту появи міжнародні корпорації поступово виробляли стратегічну лінію своєї поведінки. До основних її ознак можна віднести:

1) забезпечення свого виробництва іноземною сировиною;

2) закріплення на зарубіжних ринках через мережу своїх філій;

3) розміщення виробництва в тих країнах, де витрати виробництва нижчі, ніж в країні базування;

4) орієнтація на диференційовану виробничо-торгівельно-фінансову діяльність.

Деякі фірми, що володіють ознаками транснаціональних корпорацій, з'явилися дуже давно. Деякі крупні фірми існують вже не одне сторіччя. Проте в основному формування транснаціональних корпорацій відноситься до 60-х років ХХ сторіччя.

З часу свого виникнення міжнародні корпорації зазнали значну еволюцію. Перше покоління сучасних міжнародних корпорацій представляли головним чином так звані колоніально-сировинні транснаціональні корпорації. В ході першої світової війни і післявоєнний період набрали силу ТНК, що спеціалізувалися на виробництві озброєнь. На цьому етапі розвитку ТНК не робили такого істотного впливу на світову економіку і відповідні їй світові господарські зв'язки. Загальне число міжнародних монополій на початок 40-х років XX століття не перевищувало 300.

З початку 50-х років міжнародні корпорації починають активні дії із завоювання світових ринків. Цьому сприяла політика лібералізації міжнародних економічних зв'язків, поява на політичній арені багатьох держав, що звільнилися, світовий споживчий попит, що ріс і інші чинники. Бурхливий розвиток міжнародних корпорацій, як по їх кількості, так і по масштабах і об'ємах діяльності сприяв тому, що вони придбали особливе значення і роль в міжнародній економіці. Транснаціоналізация діяльності компанії проходить через ряд етапів.

На першому етапі закордонна господарська діяльність практично мало впливає на положення компанії в цілому. Вона тільки починає розгортати закордонну економічну діяльність, як правило, у формі експорту. На цьому етапі компанія юридично прив'язана до однієї держави.

На другому етапі закордонна господарська діяльність набуває відносної самостійності. Діяльність компанії за кордоном вступає в складну систему взаємозалежностей зі всіма іншими сторонами діяльності компанії, спонукає проводити якісні зміни в діяльності компанії в цілому. Центр міжнародної діяльності переміщується з експорту на закордонне виробництво. Відбувається відділення закордонної діяльності від діяльності на внутрішньому ринку. Це знаходить віддзеркалення в організаційній структурі компанії. Компанія набуває рис міжнародної.

На третьому етапі росте роль закордонної діяльності компанії. Внутрішній ринок втрачає приоритет і стає в один ряд з багатьма зовнішніми ринками. Саме на цьому етапі компанія стає дійсно міжнародною зі всіма вищепереліченими ознаками. Названі три етапи є типовими для процесів інтернаціоналізації бізнесу у всіх країнах, починаючи з США.

Виключно важливу роль в механізмі функціонування сучасних ТНК грають банківські і фінансові інститути. Процеси інтернаціоналізації і глобалізації світової економіки, гостра конкурентна боротьба, у фінансовій сфері сприяли формуванню і розгортанню діяльності транснаціональних банків (ТНБ). Характер ТНБ визначається, по-перше, тим, що це найбільші банки, що грають домінуючу роль на своїх національних ринках. По-друге, в їх діяльності висока частка міжнародних операцій, залежність від зовнішнього ринку; по-третє, здійснення ними міжнародних операцій відбувається через розвинену мережу тісно зв'язаних один з одним закордонних відділень; по-четверте, ТНБ — це гігантські системи фінансового капіталу, здатні надавати багатообразні послуги клієнтові; по-п'яте, між ТНБ існує тісна взаємозалежність, переплетення їх капіталів і інтересів.

Багато злиянь відбуваються між фірмами і транснаціональними корпораціями, що надають останнім консультаційні, транспортні послуги, зв'язок. Такі злиття сприяє формуванню глобальних мереж в різних сферах економіки. Транскордонні злиття і поглинання відбуваються переважно між фірмами, що базуються в розвинених країнах.

Істотною межею діяльності міжнародних компаній є диверсифікація їх виробництва і послуг. Кількість і характер тих, що входять в ТНК підприємств визначаються головним чином економічною доцільністю. Маючи в своєму розпорядженні могутню виробничу базу, ТНК проводять таку виробничо-торгівельну політику, яка забезпечує високоефективне планування виробництва, товарного ринку. Планування здійснюється в рамках материнської компанії і розповсюджується на дочірні фірми. Транснаціональними корпораціями здійснюється динамічна політика в області капіталовкладень і науково-дослідницьких робіт в національному і міжнародному масштабі.

Таким чином ми бачимо, що процеси транснаціоналізації йдуть вже давно. Почалися вони кілька сторічч тому і продовжуються тепер усе стрімкіше. Дослідження процесів інтерналізації виробництва та послуг почав ще Адам Сміт і Давід Рікардо розглядаючи міжнародну торгівлю як двигун інтернаціоналізації і интеграції світових економік. Потім вчені продовжували вивчати ці процеси форміруючи з часом теорію транснаціоналізвції. Дж. Мілль, а потім Дж. Кейнс розробили теорію руху капіталів. Економісти Е. Домар та Дж. Гелбрейт розвили теорію ТНК, а Вернон розробив теорію життєвого циклу продукту.Внесли свої внески і інші вчені, яки допомогли сформуватися теоретично такому поняттю як міжародний рух капіталів і транснснаціоналізація.

Вивіз капіталу стає найважливішим чинником у формуванні і розвитку міжнародних корпорацій для яких характерна наявність закордонних активів і дочірніх підприємств. ТНК пройщли еволюцію від колоніально-сировинних до сучасних фірм, які вкладають багато коштів в НДОКР. Характерною рисою є також їх зв’язок з ТНБ. Дуже характерною рисою для ТНК є також диверсифікація виробництва і послуг.

РОЗДІЛ 2

Аналіз діяльності ТНК


2.1 ТНК на сучасному етапі, індекс транснаціоналізації


Для провідних промислово розвинених країн саме зарубіжна діяльність їх ТНК визначає характер зовнішньоекономічних зв'язків. Так, до 70% вартості майна 100 найбільших ТНК (включаючи фінансові) знаходиться за межами їх країни базування.

Для визначення транснаціональних компаній та ступеню їх транснаціоналізації існує спеціальний індекс транснаціоналізації. Розрахунок індексу транснаціоналізації ведеться по наступній формулі:


I T = 1/3 ( A I /A + R I /R + S I /S) x 100%


де

I T — індекс транснаціоналізації %;

A I — закордонні активи;

A — загальні активи;

R I — об'єм продажів товарів і послуг зарубіжними філіями;

R — загальний об'єм продажів товарів і послуг;

S I — закордонний штат;

S — загальний штат працівників компанії.

В таблиці 2.1. преведені 12 найбільших нефінансових ТНК світу за розмірами активів, об’ємом продажів та чисельністю робітників.











Таблиця 2.1.
12 найбільших ТНК світу за об'ємом закордонних активів, 2006рік





(млн. долл.та кількість робітників)






Корпорація Країна Галузь Активи
Об'єми продажів
Кількість робітників
Кількість філій

базування
Закордон. Усього Закордон. Усього Закордон. Усього Закордон. Усього











General electric США Виробництво елек- 442278 697239 74285 163391 164000 319000 785 1117


тричного та електрон-









ного обладнання







British petroleum Англія Нафтова промисловість 170326 217601 215879 270602 80300 97100 337 529
Toyota motor Японія Автомобільна промисловість 164627 273853 78529 205918 113967 299394 169 419
Royal dutch/Shell Англія/Голандія Нафтова промисловість 161122 235276 182538 318845 90000 108000 518 926
Exon mobil ЗША Нафтова промисловість 154993 219015 252680 365467 51723 82100 278 346
Ford motor ЗША Автомобільна промисловість 131062 278554 78968 160123 155000 283000 162 247
Vodafon Англія Телекомунікації 126190 144366 32641 39021 53138 63394 30 130
Total Франція Нафтова промисловість 120645 138579 146672 196952 57239 95070 429 598
Elecrtricite de France Франція Електо-,газо-,водопостачання 111916 235857 33879 73933 17185 155968 199 249
Wall-Mart stores ЗША Роздрібний продаж 110199 151193 77116 344992 540000 1910000 146 163
Telefonica Іспанія Телекомунікації 101891 143530 41093 66367 167881 224939 165 205
E.On Германія Електо-,газо-,водопостачання 94304 167565 32154 85007 46598 80612 279 590

Ми можемо порахувати індекс транснвціоналізації для кожної з цих ТНК, щоб зрозуміти динаміку їх міжнародної діяльності (табл 2.2.)


Таблиця 2.2.

Наіменування Індекс транснаціоналіцації Індекс транснаціоналіцації Індекс транснаціоналіцації

2004 2005 2006
General electric 47,8 50,1 53
British petroleum 81,5 79,4 80
Toyota motor 49,4 51,6 45
Royal dutch/Shell 71,9 71,1 70
Exon mobil 63 67,1 68
Ford motor 48,7 47,6 50
Vodafon 87,1 82,4 85
Total 74,3 72,5 74
Elecrtricite de France 32,4 32,4 35
Wall-Mart stores .- .- 41
Telefonica .- .- 69
E.On 42,7 48,8 51

Таким чином ми можемо побачити, що за деякими винятками загальний тренд такий, що індекс транснаціоналізації збільшується з кожним роком для найкрупніших ТНК. А якщо він і зменшується, то дуже не значно. Це означає, що відбувається подальша інтеграція національних економік в глобальну світову економічну систему в якій ведучу роль відігравають ТНК. А транснаціональні корпорації усе глибше проникають в національні економіки.

З 2005р. по 2007р. в середньому 50% загального об'єму продажів ТНК доводиться на експорт[14]. . ТНК охоплюють 90% світової торгівлі пшеницею, кукурудзою, лісоматеріалами, тютюном, джутом і залізняком, 85% - міддю і бокситами, 80% - сподіваємося і оловом, 75% - натуральним каучуком і сирою нафтою і так далі.

Роль постачань і послуг від вітчизняних компаній своїм закордонним філіям також велика в експорті цих країн. У 2005-2007 рр. на подібну внутрішньофірмову торгівлю доводилося від 20 до 30% експорту США, 30-40% - Японії і 29-35% - ФРН.

З 2005 по 2007роки продовжується зростання зовнішньоекономічної діяльності, в якій ТНК є торгівцями, інвесторами, розповсюджувачами сучасних технологій, а також вони стимулюють міжнародну трудову міграцію. Основною формою експансії ТНК є вивіз капіталу у вигляді інвестицій. Міжнародна міграція довгострокового капіталу прискорила процес взаємопроникнення і переплетіння фінансового капіталу, підсилила потужність ТНК. Все зростаюча роль закордонних інвестицій як найважливішого і необхіднішого засобу забезпечення процесу відтворення є наслідком прискорення об'єктивного процесу усуспільнення продуктивних сил у міжнародному масштабі. Завдяки системі міжнародного виробництва, заснованій на вивозі капіталу, ТНК забезпечують собі значні доходи навіть в умовах загострення кризових явищ в світовій економіці. Основним чинником, що відображає ефективну діяльність ТНК, є міжнародне виробництво товарів і послуг. Воно є випуском продукції материнськими компаніями ТНК і їх закордонними філіями на базі інтернаціоналізації виробництва. В 2007 році міжнародне виробництво товарів і послуг досягло більше 14% світового ВВП.

Майже усі найбільші ТНК по національній приналежності відносяться до «тріади» – трьом економічним центрам: США, країнам ЄС і Японії. Останніми роками активно розвивають свою діяльність на світовому ринку транснаціональні корпорації нових індустріальних країн. Галузева структура ТНК достатньо широка. 60% міжнародних компаній зайнято у сфері виробництва (перш за все вони спеціалізуються на електроніці, автомобілебудуванні, хімічній і фармацевтичній промисловості), 37% - у сфері послуг і 3% - у видобувній промисловості і сільському господарстві. На рис. 2.1. показано у відсотках галузеву структуру ТНК в світі.

Транснаціональні корпорації в світовому господарстві

Рис.2.1. Галузева структура світових ТНК


Чітко позначилася тенденція збільшення інвестицій у сфері послуг і технологічно інтенсивному виробництві. Одночасно знижується частка у видобувній промисловості, сільському господарстві і ресурсоємному виробництві.

Таким чином видно, що ТНК на сучасному етапі розвернули дуже бурхливу діяльність. Багато з них перетворилися на міжнародних монополістів. Індекси транснаціоналізації розраховані для певних компаній показують общий тренд проникнення ТНК в інші країни і взагалі посилення ТНК на світовому ринку. ТНК є торгівцями, інвесторами, розповсюджувачами сучасних технологій, також вони стимулюють міжнародну трудову міграцію. ТНК грають провідну роль в інтернаціоналізації виробництва, в процесі розширення і поглиблення виробничих зв'язків між підприємствами різних країн. Вони грають ведучу роль у вивозі капіталу.

2.2 Аналіз руху прямих іноземних інвестицій як показник напрямків і масштабів діяльності ТНК


З середини 80-х років прямі іноземні інвестиції зростали безпрецедентними темпами, досягнувши у 1990 р. 225 млдр.долл. Їх щорічний приріст в 34% набагато перевищив темпи зростання товарного експорту (13%) і світового ВНП (12%). У 2000 році ПІІ збільшилися на 18%, випередивши по темпах зростання інші економічні агрегати, наприклад, світове виробництво, капіталоутворення і торгівлю, і досягли рекордного рівня в 1,3 трлн. дол. У подальші роки об'єм ПІІ продовжував рости. У 2005 році об'єм ПІІ склав-1,6 трлн дол., а в 2006 році - 1,7 трлн. дол. У 2007 році ПІІ досягли рекордної відмітки в майже 1,9 трлн. дол. Рухівною силою глобального розширення інвестиційних потоків виступають більше 70 тис. транснаціональних корпорацій, які мають понад 800 тис. аффілійованих підприємств за кордоном, і яких припадає на частку порядка 99% світових потоків ПІІ[14]. .

Головними одержувачами ПІІ залишаються розвинені країни, на які доводиться більше трьох чвертей глобальної притоки інвестицій. Основним стимулом руху ПІІ виступають транскордонні злиття і поглинання (ЗіП), а ці операції все ще сконцентровані в основному в розвинених країнах. Хоча багато ПІІ йде і в країни з перехідною економікою і країни, що розвиваються.

На рис. 2.2. показано об’єм світових ПІІ за 2005-2007 рр.

Транснаціональні корпорації в світовому господарстві

Рис.2.2. Об'єм світових ПІІ 2005-2007рр.


Не дивлячись на фінансову і кредитну кризи, що почалися в другому півріччі 2007 року і посилилися в 2008 році, у всіх трьох основних економічних угрупуваннях - розвинених країнах, країнах, що розвиваються, і країнах з перехідною економікою Південно-східної Європи і Співдружності Незалежних Держав (СНД) - спостерігалося неухильне зростання притоки ПІІ(таблиця 2.3.)[14].


Таблиця 2.3.

Потоки ПІІ по регіонх і окремих країнах 2005-07 роки (в млрд.долл. і %)





Приток ПІІ

Відток ПІІ
Регіон/країна 2005 2006 2007 2005 2006 2007
Розвинені країни 611,3 940,9 1247,6 748,9 1087,2 1692,1
Європа 505,5 599,3 848,5 689,8 736,9 1216,5
ЄС 498,4 562,4 804,3 609,3 640,5 1142,2
Японія 2,8 6,5 22,5 45,8 50,3 73,5
ЗША 104,8 236,7 232,8 15,4 221,7 313,8
Інші розвинені країни 1,7 111,3 143,7 2,1 78,4 88,3
Країни,що розвиваються 316,4 413 499,7 117,6 212,3 253,1
Африка 29,5 45,8 53 2,3 7,8 6,1
Латинська Америка 76,4 92,9 126,3 35,8 63,3 52,3
Азія і Океанія 210,6 274,3 320,5 79,5 141,1 194,8
Азія 210 272,9 319,3 79,4 141,1 194,7
Західна Азія 42,6 64 71,5 12,3 23,2 44,2
Східна Азія 116,2 131,9 156,7 49,8 82,3 102,9
Китай 72,4 72,7 83,5 12,3 21,2 22,5
Південна Азія 12,1 25,8 30,6 3,5 13,4 14,2
Південно-Східна Азія 39,1 51,2 60,5 13,8 22,2 33,5
Океанія 0,5 1,4 1,2 0,1 0 0,1
Східна Європа та СНД 31 57,2 85,9 14,3 23,7 51,2
Східна Європа 4,8 10 11,9 0,3 0,4 1,4
СНД 26,1 47,2 74 14 23,3 49,9
Усі країни світу 958,7 1411 1833,3 880,8 1323,2 1996,5
Доля від світового об'єму ПІІ у %





Розвинені країни 63,8 66,7 68,1 85 82,2 84,8
Крвїни,що розвиваються 33 29,3 27,3 13,3 16 12,7
Східна Європа та СНД 3,2 4,1 4,7 1,6 1,8 2,6

Приріст ПІІ в 2005-07 рр. в значній мірі відображав відносно високі темпи економічного зростання і упевнену динаміку діяльності корпорацій в багатьох частинах світу. В результаті збільшення прибутку закордонних філій, особливо в країнах, що розвиваються, реінвестовані доходи склали близько 30% сукупної притоки ПІІ. До певної міри рекордні рівні ПІІ в доларовому виразі відображали і істотне знецінення долара по відношенню до інших основних валют. Проте навіть при оцінці в місцевих валютах середньорічне зростання глобальних потоків ПІІ все ж таки склало в 2007 році 23%. Притока ПІІ в розвинені країни досягла 1 248 млрд. дол. У країнах, що розвиваються, притока ПІІ досягла безпрецедентного рівня (500 млрд. дол.), що означає зростання в порівнянні з 2006 роком на 21%. Притока ПІІ в найменш розвинені країни (НРК) в 2007 році склала 13 млрд. дол., що також є рекордно високим показником. Країни, що розвиваються, продовжують набирати силу як джерела ПІІ, вивіз яких досяг нового рекордного рівня у розмірі 253 млрд. дол., головним чином в результаті зовнішньої експансії азіатських ТНК. Вибухове зростання наголошувалося і в динаміці потоків ПІІ до Південно-східної Європи і СНД, які зросли на 50% і досягли 86 млрд. дол. в 2007 році. Таким чином, в регіоні зростання продовжується впродовж останніх 3 років. Різко збільшився і вивіз інвестицій з регіону, який досягу 2007 році 51 млрд., перевищивши рівень 2006 року більш ніж удвічі. У групі країн, що розвиваються, і країн з перехідною економікою трьома найбільшими одержувачами ПІІ були Китай, Гонконг (Китай) і Російська Федерація. На рис. 2.3. показано 20 ведучих країн-отримувачив ПІІ у 2007 р.


Транснаціональні корпорації в світовому господарстві

США-233 Бєльгія-42

Великобрітанія-224 Швейцарія-40

Франція-158 Італія-40

Канада-109 Бразилія-33

Голандія-100 Австрія-31

Китай-85 Ірландія-30

Гонконг-60 Мексика-25

Іспанія-53 Саудівська Аравія-25

Росія-52 Сингапур-24

Германія-51 Індія-20

Рис. 2.3.- 20 ведучих країн-отримувачив ПІІ у 2007 році.


У 2006 році також відбувалося збільшення загальносвітового об'єму ПІІ підкріплене розширенням транскордонних ЗіП як за вартістю (на 23%, досягнувши 880 млрд. дол.), так і в кількісному відношенні (на 14%, 6 974 операції), наблизившись до попереднього пікового рівня ЗіП, зареєстрованому в 2000 році. Чинниками зростання стали збільшення вартості на фондовому ринку, зростання прибутків компаній і сприятливі умови фінансування. У 2006 році було зареєстровано вже 172 мегаухвали (тобто на суму понад 1 млрд. дол.), на яких доводилися близько двох третин сукупної вартості транскордонних ЗіП. На рис. 2.4. показано 20 ведучих країн-отримувачив ПІІ у 2006 році.


Транснаціональні корпорації в світовому господарстві

США-257 Бєльгія-65

Великобрітанія-148 Швейцарія-28

Франція-80 Італія-39

Канада-63 Бразилія-15

Голандія-9 Австрія-8

Китай- Ірландія-0

Гонконг-47 Мексика-20

Іспанія-28 Саудівська Аравія-20

Росія-32 Сингапур-25

Германія-56 Індія-15

Рис. 2.4.- 20 ведучих країн-отримувачив ПІІ у 2006 році.

Притока ПІІ в розвинені країни в 2005 році склала 542 млрд. дол., збільшившись в порівнянні з 2004 роком на 37%, а об'єм потоків в країни, що розвиваються, виріс до рекорд високого рівня 334 млрд. дол. У відсоткових показниках частка розвинених країн дещо збільшилася, досягнувши 59% від загальносвітового об'єму ввезених ПІІ. Частка країн, що розвиваються, склала 36%, а країн Південно-східної Європи і Співдружності Незалежних Держав (СНД) - близько 4%.Транскордонні ЗіП, особливо за участю компаній в розвинених країнах, підстебнули збільшення об'ємів ПІІ в 2005 році. Вартісний об'єм транскордонних ЗіП зріс проти 2004 року на 88%, досягнувши 716 млрд. дол., при цьому число операцій збільшилося на 20% і склало 6134. На рис. 2.5. показано 20 ведучих країн-отримувачив ПІІ у 2005 році.


Транснаціональні корпорації в світовому господарстві

Великобрітанія-165 Сингапур-22

США-100 Італія-20

Китай-73 Мексика-20

Франція-65 Бразилія-19

Голандія-44 Росія-17

Гонконг-37 Бермудськи острови-16

Канада-35 ОАЕ-15

Германія-33 Кайманови острови-13

Бельгія-31 Чеська республіка-12

Іспанія-25 Австрія-11

Рис. 2.5.- 20 ведучих країн-отримувачив ПІІ у 2005 році.

Процес консолідації на основі транскордонних злиянь і придбань значно сприяв різкому збільшенню загальносвітового об'єму ПІІ. У 2007 році таких операцій було ухвалено на суму в 1 637 млрд. дол., що

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: